Еволюція сім'ї та ролі жінки в ній

Виділяють три типи сімей, кожний з яких відповідає певній стадії суспільного розвитку:

• — традиційна багатодітна родина (аграрне суспільство);
• — нуклеарна малодітна родина (індустріальне суспільство);
• — постіндустріальна родина.

Традиційна родина Традиційна родина в аграрному суспільстві - це насамперед економічний осередок. В умовах натурального й напівнатурального господарства, в умовах слабкого поширення складних організаційних структур (таких як компанії) саме родини виконували основну функцію по первинній організації економічної діяльності (у переважній більшості випадків — селянського господарства). Від того, наскільки добре родина виконувала економічну функцію, залежала в буквальному значенні життя й смерть людини. Голод у традиційному суспільстві не був рідкістю, тому родина повинна була насамперед забезпечити виживання своїх членів, а любовні та інші почуття могли грати лише другорядну роль.

Тому інститут шлюбу виконував у першу чергу економічну роль, його висновок жорстко контролювався батьками молодят і інших родичів, а почуття молодих людей, як правило, не дуже приймалися в розрахунок. Як наслідок, особисте життя перебувало під твердим зовнішнім контролем, дошлюбний секс не допускався.

Економічна ефективність традиційної родини досягалася на основі:

• — єдиноначальності (дружина й діти жорстко підкорялися главі родини),
• — твердого розподілу ролей (причому економічна доцільність, заснована на традиціях, мала пріоритет над любовними взаєминами й правом людини на особисту волю),
• — об'єднанням в «економічному осередку» великої кількості людей (патріархальна «більша родина», коли під одним дахом жили 3 покоління, включаючи дорослих братів і сестер з їхніми дітьми, була широко поширена),
• — стійкістю родини (наприклад, почуття, як правило, не могли бути обґрунтуванням розлучення).

Ці принципи досить нагадують принципи сучасного менеджменту в компаніях (втім, від надмірно твердого стилю керування вже почали відходити й у бізнесі).

Відношення до дітей у традиційній родині було чисто утилітарним (зараз ми б сказали «споживчим»). У селянській родині діти працювали з раннього віку. У періоди голоду (що не було рідкістю) діти вмирали першими. Л. Н. Толстой писав в «Воскресінні»: «Незаміжня жінка … народжувала щороку, як це звичайно робиться по селах, дитину хрестили, і потім мати не кормила, яке небажано з’явилося, заважало роботі, і воно незабаром умирало від голоду». На початку XX століття В.В.Уересаєв записав разючу народну приказку: «Дай, Господи, худобину із приплодцем, а дитинок із приморцем» .

Із книги відомого демографа й соціолога А. Вишневського «Серп і рубль. Консервативна модернізація в СРСР» :

У патріархальній родині на жінку дивилися насамперед як на сімейну робітницю, здатність працювати нерідко була головним критерієм при виборі нареченої. «Жіноча праця в селянській родині й господарстві жахлива, воістину жахлива, — писав Гліб Успенський. — Глибокої поваги гідна всяка селянська жінка, тому що епітет „мучениця“ не перебільшення майже до всякої селянської жінки». Мученицею робили жінку не тільки праця, але й безправ’я, залежність її від чоловіка, батька, свекpухи й те, що її роль pобітниці перебувала в постійному протиріччі з її ж pолями дружини й матеpі. «У великій родині ні сила, ні розум, ні хаpактеp, — ніщо не врятує жінку від підпорядкування й пов’язаних з ним притиснень…» .

В індустріальному суспільстві родина перестала виконувати економічну функцію. Приплив ресурсів (грошей) у родину тепер став залежати від роботи її дорослих членів у сторонніх організаціях. Що б не відбувалося в родині, це майже не впливало на зарплату її членів.

У результаті, по-перше, відпала економічна необхідність твердого регулювання сімейних відносин. Багато традицій і звичаї, що підтримують тверду сімейну конструкцію й мають моральне й релігійне обґрунтування, перестали бути економічно необхідні. Ці звичаї й традиції з’явилися в результаті природного добору: «виживали» ті моральні принципи, які щонайкраще відповідали примітивному рівню розвитку суспільства. З переходом на новий рівень цей природний добір перестав діяти.

Як наслідок, почуття людей вийшли з під контролю родичів і суспільства й любов стала особистою справою людей. Шлюби стали полягати не тільки із прагматичних міркувань, але насамперед виходячи з любові між чоловіком і жінкою.

По-друге, відпала економічна необхідність жити більшими «традиційними» родинами. Одержала поширення нуклеарна родина, тобто родина, що складається тільки із чоловіка й жінки і їхніх дітей (нуклеарні родини існували й раніше, але не були домінуючим типом). Слід зазначити, що перехід до нуклеарної родини багатьма сприймалася як катастрофа, як відхід від традицій і падіння успіхів (у дійсності сімейні успіхи саме покращилися: приміром, фізичний вплив на дружин і дітей, що вважалося нормальним у традиційній родині). Авторитетні вчені XІ століття, що спеціалізуються на сімейній соціології, Фредерік ле Плей і Вільгельм Генріх Риль були дуже стурбовані поширенням нуклеарної родини, яке вони вважали ознакою «духовної кризи», пов’язаним з «пороками індустріалізації, мобільності й урбанізації». Зараз це викликає посмішку, також як нинішні дискусії про «втрату сімейних цінностей» будуть, імовірно, викликати посмішку в наших нащадків.

По-третє, відпала необхідність родити багато дітей. У традиційному суспільстві діти були потрібні насамперед як робочі руки в господарстві, а також як гарантія продовження роду в умовах дуже високої дитячої смертності. В індустріальному суспільстві, навпроти, діти не тільки не сприяли збільшенню сімейного доходу, але стали вимагати додаткових засобів на тривале навчання. І в умовах різкого зниження дитячої смертності народжуваність неминуче знизилася (від «духовних цінностей» ця закономірність залежить слабко, народжуваність швидко падає й у високорелігійних країнах, наприклад, Ірані).

Отже, в індустріальному суспільстві різко ослабнула економічна функція родини, але збереглася сексуальна функція (тобто монополія шлюбу на «законний» секс) і функція виховання дітей (хоча кількість дітей і знизилося). Зберігся й розподіл ролей: чоловік як і раніше розглядався як основний «добувач», а долею дружини залишалися діти й «домівка «.