Основні принципи системного підходу

• 1 Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.
• 2 Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підпорядковується іншій.
• 3 Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи та їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.
• 4 Множинність, що дозволяє використовувати безліч кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
• 5 Системність, властивість об'єкта мати всі ознаки системи.

Основні визначення системного підходу

Основоположниками системного підходу є: Л. фон Берталанфі, А. А. Богданов, Г. Саймон, П. Друкер, А. Чандлер [2].

Система? сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють цілісність або єдність.

Структура? спосіб взаємодії елементів системи за допомогою певних зв’язків (картина зв’язків та їх стабільність).

Процес? динамічна зміна системи в часі.

Функція? робота елемента в системі.

Стан? положення системи щодо інших її положень.

Системний ефект? такий результат спеціальної переорганізації елементів системи, коли ціле стає більше простої суми частин.

Структурна оптимізація? цілеспрямований ітераційний процес отримання серії системних ефектів з метою оптимізації прикладної мети в рамках заданих обмежень. Структурна оптимізація практично досягається за допомогою спеціального алгоритму структурної переорганізації елементів системи. Розроблено серію імітаційних моделей для демонстрації феномена структурної оптимізації і для навчання.