Безпека в надзвичайних ситуаціях

Одним з завдань цивільного захисту України є організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Завдання передбачає заходи, що поширюються на всю територію держави, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюються за територіально-виробничим принципом центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад, постійними органами управління цивільного захисту (ЦЗ), адміністраціями підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації (НС) з метою створення умов для виживання населення, яке може опинитися (опинилося) в осередку ураження.

Головними заходами є: надання житла, організація харчування, забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності, медичне обслуговування і т.п.

Період життєзабезпечення починається з моменту виникнення надзвичайної ситуації та продовжується до встановлення нормальної життєдіяльності.

В умовах можливого обмеження споживання товарних ресурсів вводиться забезпечення по нормі водою, продовольством та предметами першої необхідності. Нормативи життєзабезпечення встановлюються диференційно в залежності від регіону, масштабів лиха з врахуванням наявних запасів життєзабезпечення, але не нижче норм воєнного часу з подальшим доведенням до середніх норм.

Заходами життєзабезпечення населення, які спрямовані на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних і інших невідкладних робіт, є:

• — тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;
• — організація харчування в районах лиха і тимчасове розселення, при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт (далі РІНР);
• — організація забезпечення населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
• — організація надання фінансової допомоги потерпілим;
• — забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання.

В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту.

Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі і евакуйовані.

При тимчасовому розміщенні евакуйованих необхідно забезпечити середню житлову площу у розрахунку не менше 2,5 кв.м. на людину.

Не допускається розміщення евакуйованих у виробничих приміщеннях, на складах та базах, поблизу місць зберігання небезпечних отруйних речовин, пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів та інших небезпечних та шкідливих для здоров’я людей речовин.

Підібраний житловий фонд повинен забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні та культурно-побутові умови, мати теплопостачання та водопостачання, місце приготування та приймання їжі, відпочинку.

При розміщенні евакуйованих у будинках та приміщеннях, які не мають центрального опалення, необхідно передбачити забезпечення їх твердим паливом (відповідно до встановлених розцінок та добових норм):

• — для опалення — з урахуванням займаної житлової площі;
• — для господарських потреб — за кількістю людей, розміщених на даній площі.

Забезпечення евакуйованих (постраждалих) продуктами харчування у заміській зоні повинно здійснюватися через місцеву мережу продовольчих магазинів та підприємств громадського харчування сумісно з органами робочого постачання.

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з собою. При їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського харчування, або в сім'ях, куди вони підселяються.

Видача гарячої їжі та сухих пайків проводиться по установленій нормі. Приготування та прийом гарячої їжі організується на незараженій території, або у місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 рентген на годину (1Р/год). При радіації від 1 до 5Р/год приготування їжі і прийом її здійснюється тільки в закритих приміщеннях. При рівні радіації понад 5Р/год особовому складу невоєнізованих формувань замість гарячої їжі видається сухий пайок у герметичній упаковці.

Приготовлена їжа роздається безпосередньо із похідних кухонь або розноситься в термосах до місць розташування формувань (людей). Кухні, термоси та інше, в якому перевозилася (переносилась) їжа, старанно дезактивуються і розкриття їх дозволяється тільки після дозиметричного контролю.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів здійснюються організаціями (підприємствами) на базі яких вони створені.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються в основному консервовані і концентровані продукти захисній (герметичній) тарі і упаковці, які не потребують складної кулінари обробки.

В районах, заражених отруйними речовинами дозволяється готувати і приймати їжу тільки у спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками. В районах, заражених бактеріального засобами приготування і прийом їжі дозволяється тільки після ретельне дезінфекції території, кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки потерпілих.

Мінімальна норма забезпечення водою евакуйованих у заміській_зоні повинна складати не менше 25 літрів на добу. Однак при дефіциті питної води, необхідно встановлювати більш жорсткий режим водопостачання, який складає у середньому 12,5 літрів на одну людину. У поняття водопостачання входять: пиття, приготування їжі, умивання, санітарно-гігієнічні потреби, прибирання приміщень.

Вибір джерел водозабезпечення узгоджується з органами СЕС, які видають висновок про придатність їх до водопостачання.

Забезпечення предметами першої необхідності здійснюється на базі місцевих органів торгівлі.

Евакуйовані повинні мати з собою комплект верхнього одягу та взуття по сезону (у літній час і теплі речі), постільну білизну, туалетні приладдя, предмети першої необхідності. Загальна вага їх разом з продуктами харчування та водою не повинна перевищувати 50 кг на одну людину.

У перелік предметів першої необхідності, які постачаються для еваконаселення через торгівельну мережу, входять:

• — одяг (одяг та білизна, трикотажні вироби, головні убори, усі види панчішно-шкарпеткових виробів, вовняні хустки, тканини взамін одягу);
• — тканини (бавовняні та льняні);
• — взуття різне;
• — посуд, мило, миючі засоби;
• — (галантерейне) парфуми і вироби (зубна паста, зубні щітки, голки, ґудзики, гребінки, предмети гігієни);
• — інші непродовольчі товари (тютюнові вироби, сірники, гас та ін.).

Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби (організації і підприємства, про що говорилося в першому питанні). Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання комунально — побутових служб евакуйованим населенням.

Медичне забезпечення при надзвичайних ситуаціях повинно складатися:

• — у наданні усіх видів медичної допомоги потерпілим від радіоактивних, отруйних, небезпечних отруйних речовин, бактеріальних засобів, дії стихійних лих, аварій та катастрофу;
• — у проведенні йодної профілактики;
• — у медичному обстеженні тим, що отримали дозу опромінення понад 25 бер;
• — у госпіталізації та обліку осіб, які підлягають загальному опроміненні 1 більше як 100 бер, або опроміненню щитовидної залози радіонуклідами йоду більш як 250 бер;
• — у медичному забезпеченні процесу евакуації;
• — у амбулаторному обстеженні та лікуванні у районах евакуації осіб, потерпілих від іонізуючого опромінення з перевищенням гранично-допущених доз опромінення та отримавши) травми і поранення різного ступеня тяжкості;
• — у попередженні спалахів інфекційних хвороб серед населення. Для проведення цих робіт створюються санепідембригади.

Медичне забезпечення у заміській зоні необхідно здійснювати через існуючу мережу лікарень, поліклінік та медпунктів сільської місцевості, яка розширюється за рахунок медико-санітарних частин та органів охорони здоров’я евакуйованих об'єктів, а також розгортанням лікувальних установ у будинках громадського призначення. Єдиного комплексу заходів, спланованих на захист населення, забезпечення його життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій (аварії на АЕС, ХНО, стихійні лиха) немає. В кожному конкретному випадку передбачається проведення таких заходів, які були б реальними, найбільш ефективними у даній ситуації і зводили б до мінімуму усі небажані явища після НС.