Захист підрозділів від зброї масового ураження під час наступу

Наступ на противника, що обороняється, здійснюється з ходу або під час безпосереднього зіткнення з ним. Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою, а на того, що відходить, — переслідуванням.

Можливі масштаби і характер застосування противником зброї масового ураження (ЗМУ) по підрозділах під час наступу визначатимуться обстановкою, що у кожному конкретному випадку склалася, місцем підрозділу в бойовому порядку наступаючих військ, видом оборони противника, наявністю у нього сил і засобів для застосування ЗМУ.

Знаходячись в обороні, противник може застосувати ядерну зброю для знищення пунктів управління підрозділів, підрозділів ракетних військ, артилерійських і механізованих підрозділів, що приготовилися для наступу або в ході його ведення.

Хімічна зброя може застосовуватися противником по тих же об'єктах, що і ядерна, особливо для ураження підрозділів в місцях зосередження, в період їх висунення і розгортання, а також під час нанесення противником контратак.

Залежно від конкретних умов обстановки не виключено застосування противником біологічної зброї, особливо по підрозділах других ешелонів і резервів в районах зосередження або під час висунення з глибини до рубежів уведення в бій.

Робота командира підрозділу з організації захисту від ЗМУ противника в наступі повинна починатися відразу ж з отриманням бойового завдання і відповідних вказівок старшого начальника.

З’ясовуючи отримане завдання командир підрозділу повинен наскільки можливо правильно оцінити порядок застосування ядерної зброї противником на напрямі наступу підрозділу, де старшим командиром (начальником) зосереджуються основні зусилля щодо захисту від ЗМУ противника, які заходи захисту здійснюються ним на користь підрозділу.

Оцінюючи противника, командир підрозділу, виходячи з поглядів противника на застосування ЗМУ в бою, розташування його засобів застосування ЗМУ в бойовому порядку, їх можливостей, повинен визначити, коли і якими засобами противник може застосувати ЗМУ по наступаючому підрозділу і його сусідах і яка радіаційна і хімічна обстановка може скластися в результаті застосування ядерної і хімічної зброї під час висування, атаки, бою в глибині оборони противника.

Оцінюючи свої війська командир підрозділу повинен врахувати: наявність і стан засобів захисту; можливості щодо виконання завдань радіаційної і хімічної розвідки і спеціальної обробки; ступінь опромінювання особового складу та захисні властивості озброєння, військової техніки й місцевості.

Оцінюючи сусідів, командир підрозділу визначає, як застосування противником щодо них ядерної і хімічної зброї може впливати на радіаційну і хімічну обстановку на напрямі або в смузі наступу підрозділу під час виконання завдань бою.

Оцінюючи місцевість, командир підрозділу досконало аналізує її захисні й маскуючі властивості і їх вплив на способи і прийоми дій підрозділу.

У процесі вироблення рішення командир підрозділу повинен також оцінити метеорологічну обстановку та її вплив на ефективність застосування ЗМУ противником, на дії військ і виконання заходів захисту.

З’ясувавши отримане завдання і оцінивши обстановку, командир визначає, для яких підрозділів і під час виконання яких завдань бою повинні бути зосереджені основні зусилля щодо захисту від ЗМУ противника, і ті заходи, які можуть бути здійснені в умовах оцінюваної тактичної обстановки.

Завдання щодо захисту від ЗМУ противника знаходять відображення в бойовому наказі на наступ і в спеціальних вказівках командира, вони можуть уточнюватися під час організації взаємодії і на рекогносцировці.

У вказівках щодо захисту від ЗМУ противника командир підрозділу повинен визначити:

• — завдання, сили і засоби для ведення радіаційної, хімічної, біологічної й інженерної розвідки;
• — порядок оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;
• — способи і порядок подолання підрозділами зон зараження, руйнувань, пожеж і затоплень;
• — порядок поведінки особового складу під час дій протягом тривалого часу на зараженій місцевості;
• — порядок використання засобів індивідуального захисту, захисних властивостей озброєння та військової техніки й місцевості;
• — порядок поповнення засобами захисту в ході бою;
• — порядок ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ і радіаційного контролю опромінювання особового складу.

Залежно від обстановки можуть бути віддані й інші необхідні вказівки.

На основі рішення командира та його вказівок штаб організовуває захист від ЗМУ противника і контролює виконання заходів захисту в підрозділах.

Підрозділи, що наступають з ходу, можуть висуватися до лінії бойового зіткнення з противником (до переднього краю оборони противника) з вихідного району і з маршу без зайняття вихідного району.

Перехід до наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником може виникнути за умови, коли до цього підрозділу вели оборонні дії або коли підрозділи, висунувшись з глибини, зайняли вихідний район для наступу.

Для кожного із способів переходу в наступ разом із загальними положеннями характерні свої специфічні особливості захисту від ЗМУ противника.

Підрозділи, що наступають з ходу, з прибуттям у вихідний район негайно проводять радіаційну, хімічну і біологічну розвідку і спостереження; розосередження підрозділів у встановлених межах; оповіщення і контроль радіоактивного опромінювання особового складу і зараження озброєння і військової техніки.

Незалежно від термінів перебування у вихідному районі підрозділи повинні відразу ж розпочати обладнання щілин для особового складу і пристрою притулків. Для озброєння і військової техніки необхідно спочатку використовувати наявні у вихідному районі природні укриття, а потім узятися за обладнання типових укриттів.

Одночасно з інженерним обладнанням вихідного району повинно здійснюватися ретельне маскування підрозділів з використанням табельних і місцевих маскуючих засобів.

Підрозділи, які підпали у вихідному районі під ядерний і хімічний напад, можуть втратити боєздатність. Командир підрозділу, що втратив боєздатність, приймає заходи до відновлення порушеного керування. Одночасно з відновленням керування командир підрозділу повинен проводити ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ і відновлювати боєздатність підрозділів. У першу чергу він організовує радіаційну і хімічну розвідку в осередках ураження, потім рятувально-евакуаційні роботи в них і надання допомоги ураженим, розчищення завалів і гасіння пожеж. За необхідності запроводжується спеціальна обробка. Для прискорення ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ в підрозділах можуть залучатися сили і засоби старшого начальника, з якими командир підрозділу повинен організувати взаємодію.

Інші підрозділи можуть опинитися на сильно зараженій місцевості, проте вихід їх в незаражені райони не завжди буде доцільним. Немає необхідності виводити підрозділи, якщо вони знаходяться в районі, інженерно обладнаному, тобто мають притулки і бліндажі із засобами колективного захисту, а також укриті в будівлях, підвалах, льохах і інших спорудах. Не слід виводити підрозділи із зараженого району, якщо особовий склад за час посадки на машини і виходу з району отримує дози опромінювання, що значно перевищують ті, які він отримав би, знаходячись в укриттях.

Підрозділам, що зайняли вихідне положення для наступу в безпосередньому зіткненні з противником, незалежно від ступеня інженерного обладнання вихідного району категорично забороняється залишати цей район навіть у разі сильного радіоактивного або хімічного зараження. У разі загрози ураження особовий склад негайно надягає засоби індивідуального захисту, займає наявні укриття, а також використовує захисні властивості озброєння, військової техніки і місцевості.

Загроза радіоактивного й хімічного зараження може виникнути і під час наміченої зміни підрозділів. У цьому випадку з дозволу старшого начальника зміна може бути відкладена або затримана до спаду високих рівнів радіації.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділи постійно знаходитимуться під його спостереженням і дією артилерії і мінометів. Однією з важливих умов забезпечення захисту підрозділу в цьому випадку повинне бути дотримання надійного маскування і прихованості підготовки наступу. Це може бути досягнуто:

• — проведенням зміни підрозділів тільки на необхідних ділянках і переважно вночі;
• — підтримкою того режиму діяльності підрозділів, який існував під час ведення оборони;
• — проведенням заходів щодо введення противника в оману й ін.

Ознаками, за яких можна судити підготовку противника застосування ядерної зброї по підрозділах першого ешелону, є:

• — раптове припинення вогню із стрілецької зброї і мінометів;
• — припинення оборонних робіт на передньому краю й укриття особового складу; військо ураження ядерний оборона
• — припинення руху автотранспорту та польотів літаків і вертольотів на малих висотах;
• — закриття амбразур у довгострокових вогневих спорудах.

Особовий склад, не зв’язаний в цей період з розвідкою і службою спостереження, повинен знаходитися в окопах, траншеях, ходах сполучення, а озброєння та військова техніка — в укриттях. Спостерігачів і розрахунки чергових вогневих засобів доцільно мати в танках і бойових машинах піхоти (бронетранспортерах). Під час спалаху ядерного вибуху спостерігачі й чергова обслуга приймають необхідні заходи захисту, а після проходження ударної хвилі відновлюють спостереження. З укриттів особовий склад виходить за командою командирів підрозділів за декілька хвилин до атаки.

Ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ в підрозділах, що знаходяться в зіткненні з противником, як правило, повинна проводитися силами і засобами підрозділів. При цьому в підрозділах першого ешелону звичайно проводиться тільки часткова спеціальна обробка, а в підрозділах других ешелонів — і повна, якщо вона не затримає введення їх в бій у встановлені терміни.

Під час висування з глибини у міру наближення підрозділів до рубежу переходу в атаку небезпека їх ураження ядерною та хімічною зброєю наростатиме, оскільки до їх застосування противник може широко привертати артилерію та міномети.

У разі застосування противником ядерної зброї по частинах (підрозділах) мають бути негайно прийняті заходи щодо з’ясування обстановки в осередку ураження і організовані рятувальні роботи. Підрозділи, що зберегли боєздатність, повинні продовжувати висування на рубіж переходу в атаку. Рятувальні роботи проводяться уцілілим особовим складом підрозділів і спеціальними групами (загонами ліквідації наслідків), що виділяються старшими начальниками.

Зону радіоактивного зараження підрозділи першого ешелону повинні долати встановленим порядком, використовуючи засоби індивідуального захисту і захисні властивості озброєння та військової техніки. Зупинка підрозділів з метою очікування спаду рівнів радіації або відшукання обходу може призвести до запізнення їх з виходом на рубіж переходу в атаку.

У разі застосування противником по підрозділах, що висуваються, ОР особовий склад, використовуючи засоби індивідуального захисту та захисні властивості озброєння й військової техніки, на максимальних швидкостях виходить із заражених ділянок. При цьому часткова спеціальна обробка проводиться без припинення виконання бойових завдань. У підрозділах другого ешелону залежно від обстановки може проводитися і повна спеціальна обробка.

З метою оберігання підрозділів від ураження своєю ядерною зброєю, застосованою по передньому краю оборони противника, призначається рубіж безпечного видалення, який підрозділи не повинні переходити раніше вказаного часу. Якщо ядерна зброя по противникові застосована вночі, то повинні прийматися заходи з метою виключення засліплення особового складу і виведення з ладу приладів спостереження, ведіння вогню і керування ним. Рубіж безпечного видалення повинен позначатися відповідними орієнтирами, а на маршрутах висування виставляються комендантські пости.

Для атакуючих підрозділів рубіж переходу в атаку слід призначати можливо ближче до переднього краю оборони противника, виходити на нього на великих швидкостях і встановлених інтервалах. На рубежі переходу в атаку підрозділи не повинні зупинятися. За необхідності призначаються рубежі або місця спішивання особового складу з бойової техніки за найближчими до переднього краю оборони противника укриттями.

Другі ешелони (резерви) підрозділів переміщуються скачками за першими ешелонами, використовуючи для захисту від зброї масового ураження і вогню противника окопи й укриття (свої і противника), лісові масиви й інші штучні та природні укриття й складки місцевості.

Основною відмінністю способу переходу в наступ з ходу без заняття вихідного району є те, що вся робота з організації наступу, в тому числі і захист від ЗМУ противника, здійснюється в ході висування в обмежені терміни. Це зобов’язує командира і штаб організовувати і максимально виконувати об'єм завдань із захисту завчасно під час організації маршу або в районах денного (нічного) відпочинку. У разі розгортання в передбойовий і бойовий порядки командиру підрозділу доведеться лише уточнювати виконання деяких заходів захисту у зв’язку з характером виконання завдання бою і частково організовувати їх заново. Як правило, по-іншому треба буде організувати радіаційну, хімічну і біологічну розвідку, оскільки підрозділ у ході маршу міг забезпечуватися засобами розвідки старшого начальника.

У ході висування підрозділів до рубежу введення в бій противник прагнутиме створенням зон радіоактивного і хімічного зараження, завалів і різного роду руйнувань нанести втрати підрозділам, вимотати їх і затримати. Зараженими можуть опинитися намічені рубежі розгортання підрозділів в передбойовий і бойовий порядки, райони вогневих позицій зенітних підрозділів, артилерії і мінометів, райони розташування наступних ешелонів (резервів).

Завданнями радіаційної і хімічної розвідки в цей період будуть своєчасне виявлення і позначення меж заражених ділянок місцевості і визначення можливих шляхів їх обходу або найменш небезпечних напрямів подолання.

Наступаючі підрозділи не повинні дати противникові виграти час для організації оборони, з ходу атакувати його і стрімко наступати в глибину. При цьому необхідно виключити переопромінення особового складу під час подолання зон радіоактивного зараження на підході до оборони противника.

Спосіб і порядок подолання зон радіоактивного зараження залежатимуть від рівнів радіації, ширини і глибини зон, їх положення відносно напряму дій підрозділів і віддаленості від переднього краю оборони противника, характеру місцевості, наявності і стану дорожньої мережі, ступеня дії повітряного і наземного противника. Основним способом дій підрозділів першого ешелону є подолання зон з ходу, на великих швидкостях.

Наступ на противника може початися з прориву його оборони на вузькій ділянці. У цих умовах розосередження наступаючих підрозділів в передбойових порядках є найбільш ефективним заходом захисту разом з постійною підтримкою безпосереднього зіткнення з противником.

У ході бою підрозділи повинні з ходу долати заражені ділянки або обходити зони зараження і продовжувати виконувати поставлене завданняЛіквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження не повинна знижувати темпу наступу і повинна здійснюватися без відриву основних сил від виконання бойового завдання.

Часткова спеціальна обробка в підрозділах першого ешелону повинна проводитися без припинення бойових дій безпосередньо в бойових порядках, як тільки дозволить обстановка. Повна спеціальна обробка проводиться тільки після виконання бойових завдань.

Найбільш вірогідними періодами часу для застосування противником,| що обороняється, ядерної та хімічної зброї в ході наступу підрозділів є відбиття контратаки і введення в бій другого ешелону (резерву) наступаючих військ. Незалежно від способів відбиття контратаки противника і введення в бій другого ешелону (резерву) необхідно прагнути до швидкого зближення з противником, використовуючи природні укриття, складки місцевості, залишені противником окопи, траншеї.

Командир підрозділу з виявленням відходу противника зобов’язаний негайно організувати переслідування, вибравши відповідну побудову бойового порядку, з таким розрахунком, щоб не дати можливості противникові відірватися. У ході переслідування підрозділам доведеться форсувати водні перешкоди і діяти у складі передових загонів.

Форсування здійснюється на широкому фронті, допустимому ступенем розосередження і прийнятим бойовим порядком, а місця переправ вибираються на такому видаленні один від одного, щоб виключити вивід з ладу дві поряд наведенні переправи одним ядерним боєприпасом середньої потужності. Підрозділи повинні підходити до них розосереджено, по прихованих від спостереження маршрутах.

Особливістю організації захисту підрозділу, що діє як передовий загін, є завчасна забезпеченість підвищеними запасами засобів захисту і спеціальної обробки на час дій у відриві від головних сил.

Наступ на наступаючого противника зазвичай ведеться зустрічним боєм. Особливостями зустрічного бою є його швидкотечність, маневреність і велика розосередженість підрозділів по фронту і в глибину, а також те, що безпосередньому зіткненню сторін передуватиме застосування ядерної і хімічної зброї. Застосування нестійких отруйних речовин у поєднанні з повітряними ядерними вибухами можливо в період розгортання підрозділів головних сил для зустрічного бою і в ході зустрічного бою. Не виключена можливість застосування противником наземних ядерних вибухів і стійких ОР по флангах наступаючих військ для обмеження маневру. Таким чином, захист особового складу підрозділів від ЗМУ противника в зустрічному бою в значній мірі залежить від місця підрозділу в бойовому порядку.

Необхідно у всіх формах маневру: обході, обхваті і ударі з фронту — передбачати розосередження підрозділів і швидке зближення їх з противником. Це в значному ступені виключить вірогідність застосування противником нейтронних ядерних боєприпасів.