Проект ЕОМ п'ятого покоління

Для багатьох з нас у пам’яті зі старих фантастичних фільмів відклалося враження, що комп’ютери п’ятого покоління — це наше саме світле майбутнє. А зараз навіть багато на моє запитання про комп’ютери п’ятого покоління відповідають щось типу «Та ні, у мене вдома четверочка стоїть». Найчастіше люди дійсно плутають черговий пентіум з поколінням в комп’ютерній індустрії. Насправді ситуація в світі інша: комп’ютери п’ятого покоління є і причому досить давно. інтерфейс комп’ютер програмування У 1982 році, в Японії почалася розробка супер епохального комп’ютера — Комп’ютера п’ятого покоління. Метою проекту — було створення комп’ютера, який міг вирішувати надскладні завдання за найкоротші проміжки часу, керувати великими системами і володіти високорозвиненим штучним інтелектом (аж до того, що комп’ютер повинен був писати програми сам для себе).

На самому початку роботи проекту Японія ще не володіла сучасної технологічної міццю, якою володіє зараз і основні комп’ютерні розробки грунтувалися на комп’ютерах заокеанських виробників.

Для довідки:

I Покоління — Лампові ЕОМ.

II покоління — Транзисторні.

III покоління — ЕОМ, засновані на інтегральних схемах.

IV покоління — комп’ютери, засновані на мікропроцесорах.

На думку Японських вчених комп’ютери п’ятого покоління повинні володіти не мікро-складової (адже основне прагнення останніх 20 років — мініатюризація комп’ютерних систем), комп’ютери нового покоління повинні будуватися за принципом поєднання величезної кількості процесорів.

Сама кінцева мета вченим представлялася так:

Первинний комп’ютер під впливом аналізу виконуваних ним завдань буде сам себе вдосконалювати. Причому кінцевий результат і принципи, які будуть закладені в цей комп’ютер заздалегідь невідомі. Принципи планувалося виробляти в процесі первинної роботи початкової роботи первинних комп’ютерів. Крім того, дослідники та розробники мали свої плани з приводу розвитку штучного інтелекту суперкомп’ютера:

• 1. Обмежити введення тексту. Комп’ютер повинен набирати символи під диктовку. Ця проблема особливо гостро стояла в Японії, де існувала певна складність з набором ієрогліфів.
• 2. Переклад з будь-якої мови на будь-який інший, що сприяло б усуненню мовного бар'єру на міжнародній арені. І, звичайно ж, все це повинно здійснюватися під диктовку.
• 3. Пошук сенсу в статтях, категоризація та автоматичне реферування.
• 4. Також планувалося запровадження багатьох криптографічних, аналізаторскіх, розпізнавальних та дешифровальной функцій.

Все це Японські вчені планували здійснити за 10 років. Їм вдалося отримати підтримку від уряду і в 1982 році керівництво країни заснувало Інститут Комп’ютерної Технології Нового Покоління (ICOT), об'єднавши більшість комп’ютерних компаній Японії.

Очікувалося, що за перші три роки будуть закінчені початкові дослідження і розробки, наступні чотири роки для розробки універсальних підсистем і останні чотири роки для створення прототипу.

У 1992 році стало очевидно — проект комп’ютерів п’ятого покоління — приречений на провал. У фінансовому плані уряд витратив більше ніж 50 000 000 000 Йен, а мета, поставлена на початку, так і не була досягнута. Робочі станції комп’ютера п’ятого покоління так і не побачили світ у зв’язку з тим, що одно процесорні комп’ютери інших фірм обганяли їх за параметрами продуктивності. До того ж поява громадських мереж (Інтернет) рушило всю концепцію первісного проекту. Основними причинами вважається цілий ряд факторів. Основні з них — помилкова оцінка тенденцій розвитку комп’ютерів, відсутність досвіду в розробках подібних технологій, помилковий вибір мов програмування (спочатку була вибрана мова Пролог, які не підтримував паралельне програмування, що в корені не відповідало поставленим спочатку задачам).

Але все-таки для вирішення поставленого завдання пропонувалися наступні напрямки:

• 1) Розробка простого інтерфейсу, що дозволяє кінцевому користувачеві вести діалог з комп’ютером для вирішення своїх завдань. Подібний інтерфейс може бути організований двома способами: природно-мовним і графічним. Підтримка природно-мовного діалогу — дуже складна і не вирішена поки завдання. Реальним є створення графічного інтерфейсу, що і зроблено в ряді програмних продуктів, наприклад, в ОС Windows’XP. Цей інтерфейс має наочністю, не вимагає спеціальних знань. Однак розробка доступних інтерфейсів вирішує проблему лише наполовину — дозволяє кінцевому користувачеві звертатися до заздалегідь спроектованому програмному забезпеченню, не беручи участь в його розробці;
• 2) Залучення кінцевого користувача до проектування програмних продуктів. Цей напрямок дозволив б включити замовника безпосередньо в процес створення програм, що в кінцевому підсумку скоротило б час розробки програмних продуктів і, можливо, підвищило б їх якість. Подібна технологія пов’язана з автоформалізаціей професійних знань кінцевого користувача і передбачає два етапи проектування програмних продуктів:
  • • програмістом створюється «порожня» універсальна програмна оболонка, здатна наповнюватися конкретними знаннями і з їх використанням вирішувати практичні завдання. Наприклад, цю оболонку можна було б заповнити правилами складання квартальних та інших балансів підприємств, і тоді вона могла б вирішувати завдання бухгалтерського обліку. Або можна було внести туди правила зарахування абітурієнтів, які викладені раніше і використані в прикладах;
  • • кінцевий користувач заповнює створену програмістом програмну оболонку, вводячи в неї знання, носієм яких (в деякій предметній області) він є. Тут може використовуватися зрозумілий інтерфейс. Після цього програмний продукт готовий до експлуатації.

Таким чином, пропонована в проекті ЕОМ п’ятого покоління технологія підготовки прикладних завдань до вирішення на комп’ютері включає два етапи:

• 1) програміст створює порожню програмну оболонку;
• 2) замовник (кінцевий користувач) наповнює оболонку знаннями.

Наповнена знаннями кінцевого користувача програмна оболонка готова до вирішення тих прикладних задач, правила вирішення яких вніс у неї кінцевий користувач. Таким чином, починається експлуатація програмного продукту.

Пропонована технологія має багато серйозних проблем, пов’язаних з поданням і маніпулюванням знаннями. Тим не менш, з нею пов’язують прорив в області проектування прикладних програмних продуктів.