Протирадіаційний захист в умовах радіаційної аварії, критерії для прийняття рішень щодо їхнього запровадження

Цивільний захист населення від небезпек є однією з найважливіших задач держави. Цивільна оборона як сфера наукової та практичної діяльності виникла у досить непрості часи, але навіть і понині не втратила свого значення. І насамперед це стосується захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, тобто таких, що якимось чином пов’язані з діяльністю людини.

Порушення нормальної життєдіяльності людини та навколишнього середовища у наслідок аварій, катастроф, стихійного лиха, епідемій, війн та інших факторів, тобто надзвичайні ситуації, трапляються в наш час досить часто. Тому не можна забувати певних правил поведінки, що необхідні для виходу зі складної ситуації у разі небезпеки [9].

Один з видів надзвичайних ситуацій техногенного характеру, аварії чи навмисні дії, направлені на викиди радіоактивних речовин, є чи не найбільш небезпечним для життя і здоров’я людини та середовища, що її оточує. Людство винайшовши ядерну енергію та створивши ядерну зброю, ще на превеликий жаль не змогло віднайти спосіб уберегтися від наслідків дії радіоактивних речовин, та повністю очистити зону забруднення після викиду. Яскравий для цього приклад — вибух на Чорнобильській АЕС, що призвів до втрати цілих міст та багатьох населених пунктів, покалічив долі тисяч людей, а крім того завдав непоправних збитків для природи та навколишнього середовища цілого регіону.

Тому захист населення від радіаційного забруднення відіграє визначну роль при надзвичайних ситуаціях такого типу, як єдиний спосіб применшити збитки та страти населення.

Протирадіаційний захист в умовах радіаційної аварії, критерії для прийняття рішень щодо їхнього запровадження регулюється відповідно до Державних гігієнічних нормативів «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)» від 01.01.98 р.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) включають систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов’язковою нормою політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки. НРБУ-97 розроблені у відповідності до основних положень Конституції та Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами» [10].

Протирадіаційний захист населення в умовах радіаційної аварії базується на системі протирадіаційних заходів (контрзаходів).

Всі захисні контрзаходи, які застосовуються в умовах радіаційної аварії, поділяються на прямі та непрямі.

До прямих відносяться контрзаходи, реалізація яких призводить до запобігання чи зниження індивідуальних або колективних доз аварійного опромінення населення.

До непрямих відносяться всі види контрзаходів, які не призводять до запобігання індивідуальних і колективних доз опромінення населення, але зменшують (компенсують) величину збитку для здоров’я, пов’язаного з цим аварійним опроміненням.

В залежності від масштабів і фаз радіаційної аварії, а також від рівнів прогнозних аварійних доз опромінення прямі контрзаходи умовно поділяються на термінові, невідкладні та довгострокові.

Термінові - це такі контрзаходи, проведення яких має за мету відвернення таких рівнів доз гострого або хронічного опромінення осіб з населення, які створюють загрозу виникнення радіаційних ефектів, що виявляються клінічно.

Контрзаходи кваліфікуються як невідкладні, якщо їх реалізація спрямована на відвернення детерміністичних ефектів.

До довгострокових належать контрзаходи, спрямовані на відвернення доз короткочасного або хронічного опромінення, значення яких, як правило, нижче порогів індукування детерміністичних ефектів.

До прямих термінових і невідкладних протирадіаційних захисних заходів гострої фази аварії належать: укриття населення, обмеження у режимі поведінки (обмеження часу перебування на відкритому повітрі), евакуація, фармакологічна профілактика опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду, тимчасова заборона вживання окремих продуктів харчування місцевого виробництва використання води з місцевих джерел. аварійний рятувальний протирадіаційний розвідка До довгострокових контрзаходів, які можуть здійснюватись на ранній і на пізній фазах аварії, належать: тимчасове відселення населення, переселення (на постійне місце проживання), обмеження вживання радіоактивно забрудненої води і продуктів харчування, дезактивація територій, різноманітні сільськогосподарські контрзаходи [11].

Потенційні шляхи опромінення та відповідні контрзаходи в залежності від фази аварії приведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Потенційні шляхи опромінення, фази аварії та контрзаходи.

*Радіаційний контроль об'єктів навколишнього середовища. продуктів харчування та питної води проводиться на всіх фазах аварії, але об'єм та структура цього контролю визначається спеціальним методично-регламентуючим документом [12].

Прийняття рішень про введення конкретних заходів радіаційного захисту ґрунтується, з одного боку, на аналізі радіаційного стану та прогнозованих доз опромінення людей, а з другого боку — на врахуванні можливих наслідків для їх здоров`я, введення того чи іншого заходів захисту.

Доцільність введення конкретного заходу захисту визначається двома рівнями дози: нижнім, який не потребує обов`язкового введення заходів захисту, і верхнім, який потребує обов`язкового введення заходу захисту (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2.

Дозові критерії для прийняття рішень по введенню заходів захисту при ядерних аваріях на АЕС.

* - Тільки для щитовидної залози У пізній фазі розвитку аварії дозовими критеріями для прийняття рішень про введення заходів захисту є прогнозована доза опромінення в конкретних умовах проживання більше 1 мЗв за рік або 70 мЗв за все життя. Основним заходом захисту є переселення людей із забруднених радіонуклідами місцевостей у незабруднені з відшкодуванням відповідних збитків, що потребує великих економічних витрат [13].