Земляки на фронтах Великої Вітчизняної Войны

Міністерство спільного освітнього і професійної освіти Російської Федерации.

Гімназія № 3 р. Хабаровска.

Реферат.

Тема: «Земляки на фронтах Великої Вітчизняної Войны».

Виконав: учениця 11 класу «Г».

Абдиряева Ольга.

Руководитель:

Хабаровск.

План.

1. Вступление.

2. Далекосхідний фронт фінансовий боєць і з врагом.

3. Моряки-амурцы — активні учасники Великої Вітчизняної войны.

4. Внесок пограничников-дальневосточников наша победу.

5. Бондар Георгій Герасимович.

6.

Заключение

.

1. 22 червня 1941 року. Неділя, вихідного дня. Чимало понять з далекосхідників свій відпочинок проводили на лоні природи. І це раптом у другий половині дня радіо принесло страшну звістку — повідомлення про віроломному нападі фашистської Німеччини на форумі нашу Батьківщину, звістка войне.

З тих пір минуло п’ятдесят років. Але час не изгладило з нашої історичної пам’яті подій Великої Великої Вітчизняної війни. І це є закономірним. Війна принесла радянському народові неисчисленные біди, тяжкі випробування; в війні втратили мільйони співвітчизників. У той самий час вона в історію радянський народ, до історії Комуністичної партії нашої країни, як найбільш героїчна страница.

Радянський народ, Збройні сили СРСР, очолювані Комуністичної партією, мужньо стали по дорозі фашистських агресорів. Країна перетворилася на єдиний бойової табір. Народ-творец, народ-созидатель став народом-воином. Він виявив небачене історія мужність, високу дисципліну і патриотизм.

Червона Армія у зосереджених прикордонних боях, у важких боях літа і початок осені 1941 року завдала ворогу відчутних ударів. Гітлерівці понесли величезних втрат на живу силі, і техніці. Перемога під Москвою розвіяла міф про непереможності німецько-фашистської армії й зірвала гітлерівський план блискавичної войны.

У 1944;1945 року здійсненням низки найбільших операцій Червона Армія при могутній підтримці радянського тилу привела гітлерівську Німеччину до катастрофи. Німеччину до катастрофи. 9 травня 1945 року радянський народ та її доблесні Збройні сили з великою тріумфуванням зустріли День Победы.

Гідний внесок у перемогу радянський народ у Великій Вітчизняній війні внесли трудящі та воїни Далекого Сходу. Далекосхідники внесли гідний внесок у розгром німецько-фашистських загарбників і японських імперіалістів. У складі діючих частин вони боролися усім фронтах, проявивши у своїй зразки справжнього героїзму. Приклади самовідданого служіння Батьківщині показали трудівники промисловості, сільського господарства, моряки і портовики, забезпечуючи армію і флот боєприпасами і продовольствием.

Радянський Далекий Схід — споконвічно російська земля, край величезних природних багатств. У передвоєнні п’ятирічки він перетворився на індустріальний район СРСР, в форпост соціалізму на Тихому океані. На Далекому Сході під час будівництва соціалізму, як в усій країні, формувалися і росли кадри народного господарства, збільшилася кількість досвідчених работников.

Отже, розвиток радянського Далекого Сходу в передвоєнні роки свідчить у тому, що трудящі цього мали реальну можливість допомогти Червоної Армії період Великої Вітчизняної войны.

Партія і уряд у роки, попередні війні, виявили величезну турботу про зміцнення далекосхідних кордонів. На Далекому Сході сформувалась і воспиталась в суворих природних і складних зовнішньополітичних умовах Особлива Краснознаменная армія (ОКДВА), що у 1938 року було перетворять на Далекосхідний фронт (ДВФ); в 1932 року був створено Тихоокеанський флот СРСР — страж далекосхідних морських рубежів нашої Батьківщини. Важливу силу являла собою і Краснознаменная Амурська флотилія. На міцній замку тримали радянську кордон прикордонникидальневосточники.

Події на Хасану (1938 рік) з усією переконливістю показали, що війська Червоною Армією Далекому Сході здатні дати рішучий відсіч домаганням імперіалістичних хищников.

2. Віроломне напад гітлерівській Німеччині на форумі нашу священну землю викликав відчуття гнів всіх воїнів. На мітингах, проведених у частинах Далекосхідного фронту, бійці і командири заприсяглися ще вищий підняти свою бойову готовність, зробити неприступними для ворога кордону радянського Далекого Востока.

У такій обстановці комуністична партія і Радянське уряд поставили перед Далекосхідним фронтом завдання: по-перше, зробити Далекий Схід неприступною фортецею, дати рішучий відсіч японським мілітаристам, якщо вони посміють розв’язати проти СРСР війну; удругих, не ослаблюючи оборони Далекого Сходу, надавати всебічну допомогу військам Червоною Армією, який боровся на радянсько-німецькому фронте.

Далекосхідний фронт до вирішення цих завдань мав всім необхідним. На початку війни він був жодну з сильних бойових угруповань Червоною Армією. У його складі фронт мав два управління груп військ (Приморська і Північна), чотири управління армій, шість управлінь корпусів, сімнадцять стрілецьких дивізій, п’ять танкових і механізованих дивізій, одну кавалерійську дивізію, десять авіаційних дивізій та значну кількість частин пологів військ та служб.

Бойова виучка і бойова готовність військ Далекого Сходу була високої. На інспекторських перевірках за зимовий період навчання 1940;1941 роки перебудови всі з'єднання заліза і частини отримали позитивні оцінки за бойової частини і політичної подготовке.

Командування військами фронту здійснювали добре підготовлені генерали, офіцери та військові комиссары.

Початок війни різко ускладнила військово-політичну обстановку на Далекому Сході. У 1941;1945 роках Далекому Сході були знову сформовані, навчені поставлено у бойовому строю десятки частин 17-ї та сполук. Тут пройшли військове навчання й бойове сколачивание сотні маршових підрозділів. Усе це дозволило командуванню Далекосхідного фронту постійно мати у розпорядженні необхідні сили і засоби для надійний захист рубежів Батьківщини і посилати в Діючу армію з'єднання та маршові подразделения.

Позитивно було вирішено завдання підготовки командних кадров.

Починаючи з першого половини 1944 року у війська фронту в усі зростаючих розмірах надходила нова бойову техніку і вооружение.

Як воїни Далекосхідного фронту несли бойову службу? У опорних пунктах й у довгострокових спорудах постійно перебували підрозділи і бойова обслуга. На вогневих позиціях стояли артилерійські батареї. На аеродромах чергували винищувачі. Зенітні гармати протиповітряної оборони завжди були готові на відкриття огня.

Довгі воєнні часи вдень і вночі, в заметіль, сніг і дощ тисячі стрілків, автоматників, кулеметників, артилеристів, танкістів, льотчиків і воїнів інших професій постійно вслухалися в прикордонну тишу, готові обрушити нищівний вогонь на ворога. Це справжній подвиг — подвиг, що вимагав від кожної воїна постійної пильності, виняткової витримки й умения.

3. У день, коли почалася Велика Вітчизняна війна, кораблі Червонопрапорною Амурської флотилії перебувають у районах бойової підготовки. Ввечері радіо принесло звістка віроломному нападі гітлерівській Німеччині на форумі нашу Батьківщину і всіх кораблях й у частинах флотилії відбулися масові мітинги особового складу. У межах своїх виступах моряки з гнівом і обуренням засудили розбійницькі дії німецького фашизму. Вони клялися Комуністичної партії, Радянському уряду й радянському народові в тому, що буде кріпити бойову готовність флотилії, і якщо зажадає обстановка, то аж до останнього дихання захищати честь, волю і незалежність соціалістичної Родины.

На ім'я командування флотилії сотні моряків подали доповідні з жаданням негайної відправлення в Діючу армию.

Перший батальйон моряков-амурцев виїхали на фронт вночі на 22 жовтня 1941 року. Він складалася з кращих воїнів: комуністів, комсомольців і безпартійних, майстрів військової справи. Кожен кандидат на фронт обговорювалося на партійних і комсомольських зборах. 19 листопада 1941 року моряки висадилися з вагонів на залізничної станції Ряжск. І їх ставилося завдання вибити німців із міста Скопино і допустити їхнього до Ряжску. У ніч перед боєм переважають у всіх підрозділах пройшли партійні та комсомольські зборів, у яких вкотре була зачитана мова Верховного Головнокомандуючого Й.В.Сталіна, виголошена ним на Червоній площі 7 листопада 1941 року. У жорстокому бою матроси знищили більша потуга німців, і на ранок місто було очищено від фашистов.

Мужність і відвагу моряки-амурцы виявили фінансовий боєць і проти оточеній військами Червоною Армією угруповання німецько-фашистських військ під Старій Руссой.

Моряками Червонопрапорною Амурської флотилії випала висока честь у бічних частинах Червоною Армією боронити Сталінград, громити німців під Воронежем, на Курській дузі, форсувати Дніпро, Буг, брати участь у звільнення Одеси, Варшави, Праги, штурмувати Берлин.

Важливу роль рішенні завдань, поставлених Батьківщиною перед амурцами, грали політичний відділ, партійні та комсомольські організації, Вони поширювали бойового досвіду і роз’яснювали всьому особового складу важливість завдання захисту далекосхідних кордонів, піднімали бойову мораль моряків, виховували в дусі вірності любій Батьківщині та ненависті до фашистським оккупантам.

Моряки-амурцы поруч із підвищенням своєї бойової частини і політичної підготовки надавали допомогу трудівникам Хабаровського краю на рішенні господарських завдань. Вони активну участь разом засобів у фонд оборони Родины.

Краснознаменная Амурська флотилія з честю виконала свій обов’язок перед Родиной.

4. Внесок прикордонників наша победу.

Важливу роль забезпеченні перемоги радянський народ над немецкофашистськими загарбниками і японськими мілітаристами у роки Великої Вітчизняної війни зіграли прикордонні округу Далекого Сходу. Вони охороняли наші далекосхідні межі і до того ж час поповнювали особистим складом наші війська на радянсько-німецькому фронте.

Із початком Великої Великої Вітчизняної війни прикордонні війська Далекого Сходу вирішували дуже складні завдання. По-перше, потрібно було як щільно закрити кордон, а й дотримуватися найбільшу витримку, ніж піддатися на провокації ворога та уникнути великих інцидентів, оскільки японська вояччина всіляко шукав приводу для розв’язання прикордонних конфликтов.

По-друге, слід було забезпечити бойове навчання особового складу, в частковості, підготовку снайперів. Вони потім проходили бойову стажування на радянсько-німецькому фронті. Після повернення із фронту снайпери навчали прикордонників міткою стрільбі, вмілої маскировке, необхідним бойовим навыкам.

По-третє, найдосвідченіших бійців та командирів далекосхідна кордон посилала на фронт, формування нових військових частин 17-ї та соединений.

У вересні 1943 року 105-я Далекосхідна стрілецька дивізія форсувала (Десну разом із іншими частинами Червоною Армією брала участь у звільнення Новгород-Северского.

Ставлячи перед прикордонними військами Далекого Сходу бойові завдання, командування твердо вірило, що виконають їх відмінно, бо немає воїначекіста більш священної і шляхетної мети, ніж самовіддане служіння своєму народу, великої партии.

5. Бондар Георгій Герасимович (1910;1945 рік). Народився 1910 року у у Вінницькій області. У 1914 року і його батьки переїхали на Далекий Схід — в с. Николаевка Смидовичского району. У 1934 року після закінчення Благовєщенського будівельного технікуму мав на військову службу. З 1936 року стало працювати будовах Хабаровська, спочатку десятником, та був техником.

Восени 1941 року мав до лав Червоною Армією, а навесні 1942 року виїхав на фронт.

указом президії Верховної ради СРСР від 23 жовтня 1943 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Загинув 3 квітня 1945 года.

Ім'ям Георгія Герасимовича Бондаря у місті Хабаровську названа улица.

У наймолодшому мікрорайоні Хабаровська, більшість жителів якого становлять викладачі і студенти розташованих тут інститутів власності та технікумів, кілька років тому вони з’явилася вулиця. «Імені Г. Г.Бондаря» — написано на емальованих табличках. А багато тисячі кілометрів від крайового центру, у місті Болеславце, що у південно-західній частині Польщі, піонери місцевої школи літній час щодня поспішають до квітковим клумбам, розкинувся пишним килимом між суворих рядів меморіальних плит. На, а такою бронзою вибите: «Герой Радянського Союзу старший лейтенант Р. Р. Бондарь».

Хто ж він, відважний воїн, які славні справи удостоївся вищої нагороди Родины?

Перші інформацію про Георгія Герасимовиче Бондарі, отримані автором цих ладі влітку 1970 року з Архіву Міністерства оборони СРСР, виявилися до образливого скупими. У бойової ремеции (, уместившейся в одній третини нагородної аркуша, викладалася лише суть подвигу, досконалого офіцером при форсуванні Дніпра. За кілька місяців пошуку відгукнулася дружина героя — Катерина Миколаївна Бондар. Потім, через рік, вдалося розшукати в Краснодарі колишнього командира полку полковника у відставці Михайла Прохоровича Каснера. У його гарячому участі відгукнулися, приславши свої згадки Георгія Герасимовиче та її бойових товаришів, Герой Радянського Союзу генерал-майор Іван Анд-рійович Кибань, москвич, офіцер запасу Лев Олександрович Дружкин. І поступово вимальовувався цілісний образ офіцера — комуніста, зримо поставали картини бойового шляху фронтовика і деталі тієї вересневої ночі, після якого з його грудях засяяла Золота Зірка Героя.

…З штабу полку, де офіцерському складу хіба що було дано останні свідчення про майбутнє форсування Дніпра, молодший лейтенант Бондар вирушав розташування свого мінометного взводу. Не встиг він пройти та 10 кроків, як почув голос комсорга полку Костянтина Пермяков: «Танцюйте, Георгій Герасимович, — весело говорив Пермяков, розстібаючи в процесі лікування польову сумку, — лист вам. Певне, від жены…».

Так, це був звісточка від Каті, її у відповідь лист, що він подав у рідний Хабаровськ на початку вересня. Тоді Георгій повідомляв дружині, що вступив зі своїми полком до меж області, від якої рукою подати до Грошовки, де він народився і ріс до переїзду батьків на Далекий Схід. А Георгій цікавився, як справи у Каті на роботі у школі, запитував, чи хороший нині видався врожай, чи є дрова взимку і купила вона до холодів теплу одяг для сина Левушки.

Про собі, як відомо, писав те щоб не хвилювати рідних і близьких: живий, здоровий, женемо німця захід, скоро повернуся додому з перемогою. Йому хотілося викликати в дружини враження, війна — справа хоч й одержав тяжке для солдата, але таке і небезпечне, як здається здавалося б. І Катя, піддавшись тону рядків чоловіка, теж відповідала листами бадьорими і спокійними. Ось і тепер запевняла Георгія, що ні ніж не відчуває нужды.

Ніхто не знає, що думав молодший лейтенант Бондар, вдивляючись у знайомий почерк дружини. Можливо, у ті хвилини він подумки унесся до пам’ятному червневому дня 1941 року. Отримавши тоді відпустку, він хотів із Катрусею і сином відвідати родинний маєток на Винничине. Вже куплені квитки, покладені речі, а вранці рознеслося страшне слово «война».

«Моє місце — на фронті», — сказав дружині і пішов у військкомат. На будівництві, де Георгій працював начальником ділянки, існувала броню (, але наполіг на своем.

Сподівався, звісно, що потрапить у інженерні війська, де міг знадобитися досвід колишньої спеціальності, та його направили на курси офіцерівминометчиков.

Багато часу відтоді. За два фронтових року Георгій побував у багатьох боях, був двічі поранений. Він пізнав гіркоту відступів, навчився непохитно переносити біль втрати товаришів, придбав такі риси, як воля, рішучість, витривалість, вміння швидко орієнтуватися у складній бойовій обстановці, без якого немає справжнього солдата, а тим паче — командира. І міномет свій вивчив так, ніби все життя провів не так на будівельних риштуваннях, як значилося у його особовій справі, але в артилерійських полігонах і стрільбах. Так, він мав саму мирну професію: будував житлові будинки, школи, лікарні, магазини. Та грянула грізний одна година й Георгій змінив майстер на зброю війни, мстити фашистам на злодіяння, що вони принесли на радянську землю. Так і, колишній будівельник Бондар, по вогненним фронтовим дорогах. І ось він мав нове суворе випробування на стойкость.

Форсування Дніпра передбачалося розпочати із настанням темряви, і він, поки залишався час, солдати готували підручні кошти: набивали плащ-намету соломою, споруджували невеликі плоти з дощок, і вязанок очерету. Мінометники Бондаря, роздобувши в місцевих рибалок кілька човнів, зашпаровували пробоїни, майструвати весла.

У призначену годину прошелестіла команда і бійці штурмової групи неслися річці. Мінометники, морально підготувавшись до найгіршого, тепер непохитно переносили випробування. А почалися майже з перших хвилин. Щойно човни зустрів і плоти відчалили берега, як сутінки ночі розрізали яскраві спалахи. Це гітлерівці скинули з літаків ракеты-«люстры». Гітлерівці завзято пручалися, але наші воїни рвалися вперед, багнетами і прикладами гвинтівок і автоматів, чи і гранатами, прокладали шлях до победе.

Бойова задачу вирішена, плацдарм (захоплений, але командир штурмової групи та інші офіцери чудово розуміли, що святкувати перемогу рано. Гітлерівці, безумовно, надійдуть у себе і кинуть на чашу терезів все, щоб повертати втрачений кордон. Це так і произошло.

Менш як за півгодини ворог зробив другу контратаку. І потім знову мінометники Георгія Бондаря, як й інші захисники плацдарму, утримали рубеж.

Тут, на берегах Дніпра, молодший лейтенант Георгій Герасимович Бондар удостоївся вищого відмінності Батьківщини. Мужність і, які неодноразово виявляв офіцер та у багатьох попередніх боях, принесли йому високе звання Героя Радянського Союза.

У переддень нового, 1945 року, Бондаря викликав себе командир полку. «Оформляйте документи, — оголосив він без передмов, — і поїдьте на побувку додому. З дружиною і сином побачитеся, свято разом отметите…».

Дня після двох, як приїхав, заквапився на будівництво. Мовляв, руки по кельні скучили, запах гашеної вапна хочеться вдихнути, подивитися на вдома, які ростуть, а чи не руйнуються вибухами бомб і снарядів. Потім, повернувшись з будівництва, довго ділився планами у майбутнє. Не судилося їм було осуществиться…

Гірка звістку прийшла травневим вранці, кілька днів остаточно війни. Миколі Ткачу і режисер Дмитро Соколов з болем повідомили, що 3 квітня 1945 года, виконуючи завдання з розмінуванню віадука (, у якому повинні були ввірватися наші танки на вулиці обложеної фортеці Бреслау, Георгій Герасимович погиб.

Бойові друзі переслали Катерини Миколаївни речі й документи чоловіка. Довго потім в ночам, коли син спав, вона перечитувала листи, годинами не могла відірватися з його фотографії. Записну книжку чоловіка боялася брати: її міцні кірочки зрізав ворожий осколок, і висічених сторінках запеклася коричневими плямами кровь.

Катерина Миколаївна вирушила на південну околицю Вроцлава. Тут, у самої дороги, що веде з автостради до міста, — цвинтарі радянських воїнів, які віддали за свободу польського народу найдорожче — своє життя. Катерина Миколаївна поїхала і мало вступивши завезеними на територію меморіального цвинтаря, побачила неподалік пам’ятника фельдмаршалу М. И. Кутузову гранітну плиту, на якої вдячні городяни увічнили ім'я її мужа.

Є один міра життя. Це — визнання народу, сином якого ти є. Георгій Герасимович Бондар отримав визнання власного, а й братнього польського народа.

6. З цією, хто вступив у війну із перших її грізних днів, у неї граничним випробуванням зусиль і всього нашого нашого суспільства та окремої людини, була низкою нежданих і тому особливо гірких поразок, відступів, розчарувань, катастроф. Зате була і тим вогнем, у якому пройшла загартування сталь, зрештою яка принесла всеискупающую радість перемоги. Ця радість виявилася тим більшої, чим сутужніше був шлях до нее.

Список використовуваної литературы:

1. Бевз С. С., Бокалев И. К., Гоголів Н.А., Іщенко Р.К., Сунгоркин Н.Ф.

Далекосхідники у Великій Вітчизняній (нариси). Хабаровское книжкове видавництво 1973 г.

2. Заливако В. Ф. Ми радянські люди. «Сучасник» Москва 1985 г.

3. Єфименка У. Була війна. Хабаровское книжкове видавництво 1983 г.

4. Ключевський В. О. Курс російської історії, частина 5, Москва 1980 г.

5. Кочетов У. Записи з ким би ти підеш в розвідку. «Молода гвардія» 1972 г.

6. Прохоцкий К. П. Подвиги їх безсмертні. Хабаровчане — герої Советского.

Союзу. Хабаровское книжкове видавництво 1975 г.

7. Коваленка О. П., Слебнев А. А. Безсмертні подвиги. Москва 1980 г.

(Форсування — прискорення темпу, посилення напруженості у будь-якій діяльності (Ремеция — повідомлення про військових дій, переговорах, опис бойових подвигів військових і військових частин. (Броню — визволення з служби до армій (отсрочка).

(Плацдарм — територія чи його частину свого чи іншої іноземної держави, використовувана для підготовки вторгнення межі іншої іноземної держави для зосередження і розгортання збройних сил.

(Віадук — міст через автомобільну чи залізничну дорогу.