Сучасний стан соціального захисту та соціального забезпечення населення в Україні в умовах децентралізації: напрями подальшого розвитку

Сучасний стан соціального захисту та соціального забезпечення населення в Україні в умовах децентралізації: напрями подальшого розвитку

На сучасному етапі розвитку держави соціальний захист та соціальне забезпечення населення відіграє провідну роль у забезпеченні добробуту населення країни. Система соціального захисту населення залежить від соціальної політики держави. Соціальна політика держави, регулює соціальні відносини у суспільстві, здійснює розподіл і перерозподіл доходів населення; формує соціальні гарантії; створює систему соціального захисту населення; забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури тощо[4;5]. З початку 90-х років було розпочато перебудову суспільно-економічної системи України, яка характеризувалась незвичайно високим рівнем соціальних ризиків: безробіттям, підвищення вартості життя, при одержані належної медичної допомоги [3]. Тому збільшилася чисельність населення, якому був потрібний соціальний захист: багатодітні сім`ї, безробітні, біженці тощо. Роль органів місцевого самоврядування у фінансуванні соціального захисту населення значно зросла в умовах децентралізації.

Аналіз опублікованих наукових праць показав, що питання соціального захисту та соціального забезпечення населення в Україні досліджували у своїх працях такі науковці: А. Александрова, Л. Баранник, С. Івашина, Л. Міронова, Д. Міщенко, В. Москаленко та багато інших.

Метою статті є дослідження сучасного стану соціального захисту та соціального забезпечення населення в Україні, розробка напрямів подальшого його розвитку.

На сучасному етапі розвитку економіки спостерігається зниження платоспроможності населення країни, як міського, так і сільського населення, окремі випадки затримки виплати заробітної плати, особливо в сільській місцевості, збільшення цін на продукти першої необхідності - ці та інші фактори привели до збідніння населення та збільшення чисельності населення, якому необхідний соціальний захист [1;6].

На думку одних науковців, соціальний захист населення — державна підтримка певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення, забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі через установлення соціальних стандартів [1;2].

На думку інших науковців, соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах чи іншій ситуації [4,7].

З огляду на викладене вище, можна стверджувати, під соціальним захистом слід розуміти сукупність нормативно закріплених соціальних гарантій спрямованих на вирівнювання положення окремих верств громадян, які потребують державної допомоги з іншими у випадках настання соціальних ризиків.

Одним із показників соціально-економічного стану є частка видатків у ВВП. Частка видатків державного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення у ВВП наведена на рисунку 1.

Рис. 1. Частка видатків державного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення у ВВП, %.

Складено автором за даними [8;9 ]

Аналіз частки видатків державного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення у ВВП свідчить про її збільшення до 6,38% у 2016 р. з 5,24% у 2015 р. та 5,34% у 2012 році.

Частка видатків місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення у ВВП наведена на рисунку 2. Аналіз рисунку 2 свідчить про зростання частки видатків місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення у ВВП, так у 2016 р. вона складала 4,46%, що на 0,79% більше ніж у 2015 р. та на 0,91% вище за показник 2012 р.

Рис. 2. Частка видатків місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення у ВВП, %.

Складено автором за даними [8;9 ]

Динаміка видатків Державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення в України наведена на рисунку 3.

Якщо у 2012 році обсяг видатків Державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення становив 75,25 млрд. грн., то у наступному році він зріс на 13,59 млрд. грн. і складав 88,84 млрд. грн. У 2015 році спостерігалося падіння фінансування за даною статтею — на 8,29 млрд. грн. у порівнянні з попереднім роком та на 5,3 млрд. грн. у співставленні з 2012 роком. Натомість у 2015 році обсяг видатків Державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення знову зростає, і досить суттєво — на 23,15 млрд. грн. до рівня 2014 року, і становить 103,7 млрд. грн. Але найбільше підвищення фінансування соціального захисту і соціального забезпечення з Державного бюджету України відбулося у 2016 році, коли вони склали 151,96 млрд. грн., що на 46,5% більше за показник попереднього року та на 101,9% - 2012 року. соціальний бюджетний кошти.

Рис. 3. Динаміка видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення в Україні, млрд. грн.

Складено автором за даними [8;9]

Динаміка видатків місцевих бюджетів в України на соціальний захист, також свідчить про постійне зростання обсягу фінансування за даною статтею протягом досліджуваного періоду. Якщо у 2012 році за рахунок місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення в України було спрямовано 50,65 млрд. грн., то у наступному році вже на 5,48 млрд. грн. більше, що становило 56,13 млрд. грн. У 2014 році на цю мету місцевими бюджетами було виділено 57,45 млрд. грн., тобто зростання у порівнянні з попереднім роком складало 1,32 млрд. грн. Суттєве збільшення видатків місцевих бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення в України відбулося у 2015 році, коли їх обсяг підвищився відразу на 15,18 млрд. грн. від рівня попереднього року. У 2016 році відбувається ще більш вагоме зростання цієї видаткової складової місцевих бюджетів України — відразу на 33,73 млрд. грн. у порівнянні з 2015 роком та на 55,71 млрд. грн. у співставленні з 2012 роком.

Динаміка видатків Державного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення наведена у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка видатків Державного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення у 2012;2016 рр., млрд. грн.

Складено автором за даними [8;9]

Дані таблиці 1 свідчать, що видатки державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення за період, що розглядається зросли з 75,25 млрд. грн. у 2012 році до 151,96 млрд. грн. у 2016, тобто на 101,9%. Таке суттєве збільшення було забезпечене головним чином за рахунок підвищення суми видатків на соціальний захист пенсіонерів 124,6% (з 64,49 млрд. грн. у 2012 році до 144,89 млрд. грн. у 2016 році). Інші складові видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення за досліджуваний період теж демонструють тенденцію до зростання: витрати на соціальний захист на випадок непрацездатності збільшилися на 12,8%; на соціальний захист ветеранів війни і праці - на 54,2%; на соціальний захист сім'ї, дітей та молоді - на 33,3%; на фундаментальні та прикладні дослідження та розробки у сфері соціального захисту — на 11,1; за статтею «інша діяльність у сфері соціального захисту» — на 21,4%.

Структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення з Державного бюджету України свідчить, про те що найбільша частка бюджетних коштів приходиться на фінансування витрат на соціальний захист пенсіонерів (табл. 2).

Таблиця 2. Структура видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення з Державного бюджету України у 2012;2016 рр., %.

Для прогнозування величини видатків Державного бюджету України побудуємо однофакторну модель залежності видатків Державного бюджету України від видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Однофакторна лінійна регресійна модель має вигляд:

(1).

де — постійна складова показника (початок відліку); - коефіцієнт регресії; - відхилення фактичних значень фактичного значення показника від оцінки (математичного сподівання) його середньої величини.

Отримано: 1,36, 6,62. Таким чином розрахована лінійна модель залежності загальної суми видатків Державного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення має вигляд:

6,62 + 1,36. (2).

Таким чином, отримано, що загальна сума видатків бюджету на 0,986% залежить від видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, а 1,4% обумовлено іншими факторами. Для даної моделі R=0,993 означає, що між загальною сумою видатків бюджету та видатками на соціальний захист і соціальне забезпечення існує сильний зв’язок. Розрахункове значення F-статистики більше критичного, тобто з надійністю 99% побудована математична модель є адекватною.

Прогноз видатків Державного бюджету України наведено на рисунку 4.

Рис. 4. Прогноз видатків Державного бюджету України, млрд. грн.

Тобто, коли за всіх однакових умов незалежна змінна Xі (сума видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення) збільшується на 1 тис. грн., то залежна змінна Yі (загальна сума видатків місцевого бюджету) зміниться на 1,36 тис. грн.

Висновки

Із вищевикладеного можна зробити висновки, що на сьогодні ефективне функціонування соціальної політики займає провідне місце у фінансовій політиці держави. За умов браку коштів постає необхідність у збалансованості потреб і можливостей забезпечення, обґрунтованості побудови фінансових потоків, оцінці рівня їх керованості й результативності, наявності інноваційних схем і важелів їх управління та інших складових фінансового менеджменту в цій сфері.

Дотримуємося думки, що одним із напрямів ефективного використання бюджетних коштів у соціальній сфері є подальше провадження програмно-цільового методу. Саме розробка бюджетних програм в цій сфері забезпечить ефективне використання коштів, та забезпечить досягнення соціального ефекту.

Література

• 1. Баранник Л. Б. Фінансовий механізм системи соціального захисту населення України: проблеми становлення та перспективи розвитку: монографія / Л. Б. Баранник. — Дніпропетровськ: ДДФА, 2012. — 496 с.
• 2. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Л.І. Дідківська, Л. С. Головко. — К.: Знання-Прес, 2000. — 209 с.
• 3. Лисяк Л. В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціально-економічного розвитку України: монографія / Л. В. Лисяк. — К.: ДННУ АФУ, 2009. — 600 с.
• 4. Міронова Л. О. Бюджетний процес: сутність, стадії здійснення та методи управління / Л.О. Міронова, В.Є. Дем’яненко, М.І. Буряк // Вісник ДДФА: Економічні науки. — Дніпропетровськ:. 2012. — № 2 (28). — с. 127−133.
• 5. Міщенко Д.А. Фінансування соціального захисту і соціального забезпечення в Україні / Д. А. Міщенко, Л. О. Міщенко // Економічний простір. — 2016. — № 108. — С. 148−155.
• 6. Міщенко Д.А. Механізми державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки України: теорія та методологія. монографія / Д. А. Міщенко. — Дніпропетровськ: ДДФА, 2014. — 400 с.
• 7. Офіційний веб-сайт Держстату [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
• 8. Офіційний веб-сайт Ціна держави [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.cost.ua/budget/expenditure/elements/
• 9. Офіційний веб-сайт Мінфін [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/budget/expense/
• 10. Піскова Ж.В. Ґенеза моделі сукупних видатків // Міжнародна науково-практична Інтернет конференція «Актуальні проблеми та шляхи забезпечення соціально-економічного розвитку країни та регіонів» — Дніпропетровськ: ДДФА, 28.03.2014 р. — с. 38−40.
• 11. Сидор І.П. Бюджетне забезпечення соціального захисту населення: теоретичні аспекти та вітчизняна практика / І.П. Сидор // Ефективна економіка — 2015. — № 9. — С. 118−126.