Загальні висновки й рекомендації

1. Усебічний аналіз основних відомих геологічних та ізотопно-геохронологічних даних щодо стратигенних гранулітових асоціацій різних ділянок Побужжя показує, що немає реальних підстав виділяти серед них, як це показано нині в чинній КХС УЩ [16], різновікові підрозділи у вигляді дністровсько-бузької й бузької серій, розділених великою перервою, і такі, що нібито відповідають різним, розірваним у часі етапам розвитку фундаменту Українського щита.

Уся грануліто-гнейсова асоціація Верхнього й Середнього Побужжя належить одному найбільшому місцевому стратиграфічному підрозділу, який відповідає тривалому найдревнішому етапу розвитку західної частини Українського щита й, відповідно до чинного «Стратиграфічного кодексу України» [38], може бути виділений як побузький комплекс. У такому обсязі як цілісний підрозділ він може бути показаний у новій регіональній кореляційній стратиграфічній схемі докембрію Українського щита на рівні нижнього архею.).

• 2. Для побузького комплексу запропоновано стратиграфічну схему на геологоформаційній основі, яку показано в таблиці. Геолого-формаційний підхід до стратиграфічного поділу побузького комплексу, як і грануліто-гнейсових комплексів інших частин Українського щита, — найбільш раціональний, оскільки дає змогу об'єктивно визначати контакти світ і підсвіт як меж геологічних формацій, а також дозволяє прямо корелювати територіально відокремлені частини розрізів і світ грануліто-гнейсових комплексів різних мегаблоків Українського щита на підставі типоморфних структурно-речовинних ознак формацій.
• 3. Вважаємо за недоцільне збереження в складі побузького комплексу в новій регіональній стратиграфічній схемі докембрію Українського щита «дністровсько-бузької» і «бузької» серій КХС УЩ у зв’язку з багаторазовою зміною їхнього обсягу й стратиграфічного віку в попередніх схемах і спотвореною характеристикою в КХС УЩ. У новій схемі варто поки що взагалі утриматися від виділення серій у побузькому комплексі, оскільки ця проблема, як було показано в статті 3, потребує додаткового ретельного обговорення й виваженого рішення.
• 4. Так само це стосується й показаних у КХС УЩ гніванської й павловської товщ. Таку пропозицію обумовлено тим, що виділені під цією назвою частини розрізу побузького комплексу: а) несумірні за своїми розмірами зі світами, з-поміж яких вони розміщені в розрізі (потужність товщ становить сотні метрів проти 3 000−4 000 м потужності світ); б) невитримані на площі їх поширення по латералі й часто взагалі зникають з розрізу; в) за своїм складом і положенням у розрізі є перехідними між сусідніми світами-формаціями й за домовленістю можуть бути включені до однієї з них як підсвіти.
• 5. За даними ізотопної геохронології, вік побузького комплексу становить по
• 6. над 3 650−3 780 млн років, що дає підстави зарахувати його до еоархею Міжнародної шкали геологічного часу (GTS).