Види страхування. 
Зобов'язання, що пов'язані із наданням фінансових послуг

За об'єктами страхування розрізняють:

• · особисте страхування, коли об'єктами страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;
• · майнове страхування, коли об'єктами страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном;
• · страхування відповідальності, коли об'єктом страхування виступають майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним майнової шкоди особі або її майну.

Конкретні види страхування визначаються на підставі встановлених страховиком правил (умов) страхування, на які видається відповідна ліцензія.

Це може бути страхування життя від нещасних випадків, медичне страхування, страхування транспорту, вантажів, домашнього майна, фінансових ризиків, відповідальності тощо.

Страховий ризик — це ймовірність настання певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування, тобто це ті небезпеки, які загрожують об'єкту страхування і на випадок настання яких сторони укладають договір.

Страховий ризик не повинен бути:

• · неминучим;
• · невідворотним.

Ймовірність означає насамперед можливість настання передбаченої договором події. Якщо настання тієї чи іншої події абсолютно виключено, то відповідно ризику не існує, і в цьому випадку й укладення договору не повинно мати місце. Якщо ж передбачена договором подія має неминуче відбутися незалежно від бажання сторін, то і в цьому випадку укладання договору страхування суперечитиме його правовій природі.

В доктрині страхового права основною ознакою страхового ризику є його правомірність.

Страхові ризики є різнорідними за своїм складом, оскільки в основу класифікації можуть бути покладені різні підстави.

Залежно від джерела небезпеки ризики умовно можна поділити на:

• — природні, тобто походження яких характеризується цілковитою незалежністю від волі людини;
• — антропогенні, тобто пов’язані із вольовими діями і вчинками людей.

Так, найхарактерніші ризики в майновому страхуванні пов’язані із:

• · стихійним лихом, так звані катастрофічні ризики (повінь, повідь, землетрус тощо);
• · подіями техногенного характеру, так звані техногенні ризики (пожежі, аварії тощо);
• · забрудненням навколишнього середовища внаслідок виробничої діяльності людини, так звані екологічні ризики;
• · змінами державної політики або політичні ризики (дії іноземних держав, зміна податкового, бюджетного, страхового законодавства);
• · протиправними діями третіх осіб (крадіжки, розбій, грабіж, умисне чи з необережності знищення майна, шахрайство, тощо);
• · правомірними діями третіх осіб, коли шкода майну заподіюється у зв’язку з виконанням службових чи громадських обов’язків (дії пожежників, працівників органів внутрішніх справ, заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, при рятуванні чужого життя чи майна тощо).

Ступінь страхового ризику, як правило, визначається на підставі статистичних досліджень. Саме від ступеня страхового ризику залежить обґрунтованість фінансової основи страхування. Ступінь ризику визначає розмір страхових платежів, а також інші істотні умови договору страхування.

У випадках, коли йдеться про особисте страхування, факторами ризику традиційно є:

• · вік застрахованого;
• · стан здоров’я;
• · професія.

Тому невипадково при страхуванні життя всіх осіб, які бажають застрахувати своє життя, поділяють на три категорії за професійними ознаками: а) службовці; б) робітники; в) особи небезпечних професій Ступінь страхового ризику істотно впливає на розмір страхових платежів.

Ризик, характерний для певних видів страхування (пасажирів, морських суден, будівель, великої рогатої худоби тощо), враховується у відповідних правилах страхування, в яких нерідко перелічуються події, які не визнаються страховими випадками, і відповідно, ризики, пов’язані із ними, не визнаються ризиками страховими.

Страхова оцінка — це фактична вартість майна, яке підлягає страхуванню.

Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату в разі настання страхового випадку.

Страхове відшкодування — це грошова сума, яка фактично виплачується при настанні страхового випадку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати страхової суми.

Співстрахування має місце, коли об'єкт страхування за одним договором за згодою страхувальника страхується кількома страховиками.

Перестрахування — страхування одним страховиком ризику виконання частини своїх зобов’язань перед клієнтом у іншого страховика.

Страхова суброгація — перехід до страховика, який сплатив страхове відшкодування клієнту, права вимоги до особи, яка відповідає за заподіяну шкоду.

Страхова франшиза — частина збитків, що не відшкодовується страховиком відповідно до закону чи договору страхування. Тобто страховик звільняється від обов’язку відшкодовувати незначні за розміром збитки.