Напрямки раціоналізації операційних витрат підприємства

НАПРЯМКИ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

Метою дослідження є визначення напрямів раціоналізації операційних витрат для збільшення прибутку від операційної діяльності на підприємствах України.

Оптимізація витрат — одна з основних умов підвищення ефективності виробництва. Це здійснює безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності. За умов постійного посилення конкуренції на внутрішньому і зовнішніх ринках збуту, оптимізація витрат набуває особливо великого значення. У зв’язку з цим зростає потреба в підвищенні якості внутрішньофірмового планування, обліку і пошуку резервів, що дадуть змогу підвищити ефективність витрат від операційної діяльності підприємства.

Необхідною умовою раціоналізації операційних витрат підприємства є забезпечення оптимальної їх структури. Для багатьох українських підприємств характерним є переважання матеріальних затрат у структурі операційних витрат. Це може бути спричинене значною матеріалоємністю виробництва, використанням технічно застарілого обладнання та значними обсягами браку та псування продукції. Водночас для підприємств розвинених країн Європи та Америки характерною є наявність значної частки витрат на оплату праці, що може означати виплату більш високих заробітних плат та різних заохочувальних виплат, що підвищують мотивацію працівників до праці і в такий спосіб позитивно впливають на продуктивність праці.

На думку бізнес експерта Даррена Г арді, персонал є основним і найціннішим ресурсом будь-якого підприємства. Збільшення витрат на оплату праці, на виплати різних видів премій та винагород, а також сприяння професійному розвиткові працівників є необхідними кроками, що забезпечать високу продуктивність праці та стимулюватимуть працівників до постійного покращення результатів їхньої праці.

Із метою підвищення продуктивності праці та заохочення працівників до праці підприємства західних країн використовують різні способи участі працівників у прибутку підприємства [5]. Однак цей спосіб доцільно застосовувати лише за умови постійного підвищення продуктивності праці працівників та збшьшення ефективності виробництва загалом. Участь працівників у прибутках компанії може відбуватися різними способами:

• • працівникам виплачується певний, наперед визначений, відсоток із чистого прибутку;
• • частина чистого прибутку виплачується пропорційно до зарплати працівника [5]. прибуток операційний витрата мотивація

Особливу увагу під час розподілу прибутку між працівниками потрібно звернути на управлінську ланку підприємства, адже саме від їх вдалих рішень залежать майбутні прибутки підприємства.

Як свідчать дослідження провідних західних університетів, підвищити продуктивність праці персоналу мoжна досить простими способами. Позитивний вплив на продуктивність праці працівників мають також температура повітря, освітлення, колір та наявність рослин в офісі. Ці засоби є досить простими в застосування та маловитратними. Відповідно до національної лабораторії Ловренца Берклі продуктивність праці може збільшитися до 10% при температурі у 22−23 градуси Цельсія [6]. Наявність рослин може збільшити продуктивність праці на 15% [8]. Дослідження здійснене в університеті штату Техас довело, що білий колір стін офісу негативно впливає на продуктивність праці [7].

Оскільки основну частину витрат підприємств в Україні становлять матеріальні затрати, то необхідним кроком є економія матеріальних ресурсів. Цього можна досягти шляхом таких дій:

• • використання вітчизняної сировини, що дасть змогу зменшити транспортні витрати та пов’язані з цим ризики;
• • за постійного зростання цін на енергоносії треба уникати понадлімітного використання газу, води та електричної енергії;
• • скоротити транспортно-заготівельні витрати (оновлення технопарку та збільшення ступеня використання наявних транспортних засобів);
• • підвищення технічного рівня виробництва (оновлення основних засобів та збільшення ступеня використання наявних основних засобів);
• • впроваджувати енергозберігаючі технології.

Усі ці чинники призводять до зниження витрат сировини та матеріалів. Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається також завдяки зниженню норм їхнього використання, скороченню відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторному використанню матеріалів, використанню безвідходних технологій.

Також підприємству варто звернути увагу на методи організації витрат виробництва, які широко використовуються підприємствами по всьому світу [2]. На підприємстві доцільно було б використовувати такі методи організації витрат виробництва:

• • метод розрахунку витрат за етапами життєвого циклу продукції;
• • метод таргет-костінгу;
• • метод кайзен-костінгу;
• • бенчмаркінг витрат.

Суть методу розрахунку витрат за етапами життєвого циклу продукції полягає в тому, що планові витрати визначаються на кожній стадії життєвого циклу продукту. Цей метод передбачає врахування впливу інфляції шляхом дисконтування грошових потоків у прийнятті рішень. Врахування впливу інфляції є особливо актуальним, враховуючи сучасні реалії.

Перевагами цього методу є отримання в довгостроковому періоді оцінки здійснених витрат і доходи, необхідні для їх покриття; забезпечення точного прогнозу всіх витрат та співвідношення отримуваного доходу та витрат щодо виробництва виробу загалом; забезпечення стратегічного бачення структури витрат і співставлення її з структурою доходів. Недоліками методу є відсутність періодизації фінансових результатів; невизначеність в обліку накладних витрат; імовірнісний характер витрат на отримання додаткової інформації [4].

Наступний метод — таргет-костінг (від англ. target rasing — цільова вартість) — це метод управління собівартістю (витратами на виробництво продукції), сутність якого полягає в зниженні собівартості продукції під час усього її виробничого циклу завдяки застосуванню виробничих, наукових досліджень і розробок. Згідно з цим методом собівартість визначають на основі бажаної ціни товару. Метод таргеткостінгу є надзвичайно поширеним у Японії, де понад 80% великих компаній (Tоуоta, Nissan, Matsushha, Sоnу, Сдппоп, Оіутрш, Мрроп) використовують його. Також цей метод використовують у США та Європі, де його впровадили такі компанії: Damler/C^ysler, Prater & Gamble, СaterрiПar, ІТТ АШлто^е [2].

Переваги таргет-костінгу:

• • маркетингова орієнтація виробництва;
• • визначення цільових витрат для нових видів продукції;
• • контроль за витратами на стадії розробки продукції.

Однак поряд із перевагами методу притаманні такі недоліки:

• • для забезпечення цільового зменшення витрат можуть знадобитися значний час та інвестиції;
• • технічні можливості підприємства не завжди дають можливість знизити собівартість до бажаного рівня [4].

Інший метод — кайзен-костінг («kaizen-соstmg») — це сучасний метод управління витратами, який використовують для досягнення цільової собівартості, але на відміну від таргет-костінгу полягає в постійному вдосконаленні якості процесів на всьому підприємстві за участі всіх його працівників, що дає можливість знизити непродуктивні витрати [4]. Цей метод широко використовується японськими корпораціями (Tоуоta).

Основною перевагою цього методу є те, що він забезпечує постійне зменшення витрат і утримання їх на встановленому рівні, а недоліком є необхідність постійної мотивації працівників.

Слід відзначити, що таргет-костінг та кайзен-костінг мають однакове призначення (дотримання цільової собівартості продукції) тільки на різних стадіях життєвого циклу готової продукції:

• • на стадії розробки і планування (таргет-костінг);
• • на стадії виробництва (кайзер-костінг).

Поєднання цих систем дозволяє організовано і цілеспрямовано здійснювати політику зменшення собівартості, координувати дії всього персоналу підприємства, дає можливість вибору цінової політики для утримання переваг на ринку і спільними зусиллями досягнути поставлених цілей.

Ще одним методом організації витрат виробництва є бенчмаркінг — процес виявлення, дослідження, запозичення та адаптації передового досвіду підприємств однієї галузі, а також підприємств інших галузей («out-ofbox») із метою розвитку [3]. Бенчмаркінг дозволяє використовувати досвід успішних компанії та допомагає досягти в деяких випадках значно вищих результатів.

Одним із видів бенчмаркінгу є бенчмаркінг витрат, який дає можливість встановити загальні витрати виробництва певного товару в будь-якій країні чи галузі. Бенчмаркінг витрат може бути використаний у таких формах: порівняння подібних товарів за витратами виробництва (порівнюючи як українські, так і іноземні підприємства); формування витрат виробництва при перепродажу товару; отримання об'єктивної думки про дизайн та якість товару конкретного підприємства; моніторинг патентів та ліцензій із метою недопущення порушень тощо.

Висновки

Отже, забезпечення раціоналізації витрат є одним з основних чинників збільшення ефективності виробництва, що є необхідною умовою отримання підприємством прибутку. Для підприємств України необхідними напрямами раціоналізації витрат є економне використання ресурсів, збільшення витрат на мотивацію персоналу і покращення продуктивності праці, а також використання різноманітних методів організації витрат виробництва.

Література

1. Бойчик I. М. Економіка підприємства: навч. посібник / І. М. Бойчик — К.: Атіка, 2002. — 480 с.