Джерела отримання даних для створення тематичних карт історичного спрямування

Зміна ставлення та поглядів суспільства до збереження й охорони пам’яток історико-культурної спадщини привернуло більше уваги до карт відповідного змісту. На сьогоднішній день значно збільшилася тематика карт, на яких відображаються різні об'єкти історико-культурного призначення. Матеріали історичних та архітектурних досліджень здебільшого відображаються на дрібномасштабних тематичних картах, до яких відносять карти культури, науки й освіти, пам’яток історії.

Джерелами отримання даних для створення карт історичного спрямування є вже існуючі матеріали про стан історичного об'єкта та його компонентів. Результати аналізу різночасових карти завжди були однією з найважливіших складових будь-якого історичного дослідження. Спільне вивчення серії таких карт дозволяє не тільки простежити зміну об'єкта дослідження, а й відобразити його сучасний стан. На даному етапі розвитку комп’ютерних технологій зросли й можливості використання історичних даних.

За основу, для створення тематичної карти, можна використовувати від скановані картографічні матеріали, супутникові знімки, дані аерознімання та інше. Саме можливості сучасних картографічних програм, а також джерела картографічного матеріалу в мережі Інтернет обумовили виникнення геоінформаційних систем (ГІС), які інакше називаються географічними інформаційними системами. Ця комп’ютерна система забезпечує можливість використання, збереження, редагування, аналіз та відображення географічних даних. Найважливішою властивістю ГІС є здатність зв’язувати картографічні об'єкти, що мають форму та місце розташування, з описовою, тобто атрибутивною інформацією, яка характеризує дані об'єкти. В основі будови ГІС лежить система управління базами даних (СУБД). Основна перевага геоінформаційних додатків полягає в тому, що вони надають картографічну інформацію з різним ступенем деталізації. Протягом останніх років набули великого поширення історико-орієнтовані програми, які містять необхідні картографічні матеріали. У даних геоінформаційних системах можна доповнювати та редагувати географічні карти [10].

У наш час з’явилася велика кількість доступного програмного забезпечення та вихідних даних, що дозволяють створювати найрізноманітніші картографічні матеріали або зображення, які мають з картами тільки спільну координатну основу. Такі зображення називаються геозображеннями — будь-яка просторово часова масштабна генералізована модель земних об'єктів або процесів, що представлена в графічній образній формі [10].

Основним складовим будь-якої карти є координатна система та набір елементарних графічних об'єктів, що будуть відображати розташування реальних об'єктів на місцевості. При складанні багатьох видів карт використовується інформація з картографічних баз даних (КБД), даних дистанційного зондування, матеріали польових зйомок та описів.

Картографічна база даних — це комплекс технічних, програмних, інформаційних та організаційних засобів збереження, обробки та використання цифрових картографічних даних. До її складу входять картографічні бази даних з окремих тематичних областей, система керування базами даних, а також бібліотеки запитів прикладних програм [6]. За даними різних дослідників кількість цифрових карт та геозображень значно перевищує кількість паперових карт.

Характерно, що в наш час мережа Інтернет є основним джерелом картографічних матеріалів. Можна знайти велику кількість серверів, які пропонують на комерційній основі спеціалізовані карти. При дослідженні питань історичної географії варто звернути увагу на портал Encarta [11]. Це електронна мультимедійна енциклопедія, що випускається корпорацією Microsoft. Вона містить понад 68 тисяч статей, статистичну інформацію та безліч зображень та історичних карт, також є вбудований словник і інтерактивна карта світу. Великий за обсягом збірник детальних космічних та аерофотографій Землі можна знайти на сайті Terra Server [12].