Аналіз стану досліджуваної проблеми в загальноосвітній школі

Дослідження проблеми діалектної лексики у творчості письменників Сумщини передбачає аналіз зазначеного питання (проблеми) в сучасній загальноосвітній школі.

Для з’ясування стану досліджуваної проблеми необхідно було з’ясувати рівень обізнаності вчителів із досліджуваною проблемою. З цією метою була розроблена і розповсюджена серед вчителів анкета (див. Додаток Б).

В анкетуванні взяли участь учителі міських шкіл Сумської та Чернігівської області.

З метою з’ясування поглядів педагогів на проблему ми запропонували вчителям дати відповіді на питання анкети. Досвід опитаних в цій галузі становить від 8 до 27 років.

Щоб визначити, скільки часу відводиться на вивчення діалектної лексики в школі, ми запропонували дати відповіді на це запитання. Деякі відповіді на питання були короткими, а інші - розкривали більш широко.

Всі вчителі чітко визначили, що на вивчення діалектної лексики відводиться (за новою програмою 5−12 класи) у 6 класі - 1 година, але разом з професійними словами та термінами, та в 10 класі - 1 година під час повторення розділу «Стилістичні засоби лексикології та фразеології».

На питання «Скільки часу відводиться на вивчення діалектизмів на ваших уроках?» 12,5% респондентів відповіли, що лише на уроці, де узагальнюються знання з лексикології; 25% опитаних зазначили, що вивченню діалектній лексиці приділяється більше уваги на уроках літератури, особливо при вивченні творчості письменників західних регіонів України.

Діаграма 3.2.1.Вивчення діалектної лексики на уроках Відповідаючи на наступне питання, 100% опитаних зазначають, що звертають увагу на місцевий діалект під час вивчення літератури рідного краю, особливо при вивченні творчості Остапа Вишні, Івана Багряного, Пантелеймона Куліша, Олександра Олеся, Олександра Довженка, Олекси Десняка. 25% респондентів зазначають, що звертають увагу на місцевий діалект під час аналізу художнього твору чи мовлення персонажів як один із засобів їх характеристики; досліджують мовний колорит своєї місцевості, яку роль відіграє ця лексика в даному творі, знаходять літературні відповідники.

Щоб дізнатися, чи пов’язують вчителі українську мову та літературу в плані розгляду діалектних слів, ми запропонували відповісти на це запитання. 100% респондентів відповіли, що так. 37,5% опитаних відповіли коротко — пов’язують українську мову та літературу, 37,5% - зазначили, що приділяють увагу діалектній лексиці при вивченні творчості Івана Франка, Василя Стефаника та інших представників літератури Західної України. 12,5% вчителів відповіли, що розглядають діалектну лексику під час вивчення творів І.П.Котляревського у 9 класі. У художній літературі діалектні слова вживаються для мовленнєвої характеристики героїв твору і відображення місцевого побуту. В українській мові їх можна використати під час уроків розвитку зв’язного мовлення (опису, розповіді). 12,5% опитаних підкреслюють, що у мові треба прагнути позбутися діалектних слів, оволодіти нормами української літературної мови, а в літературі їх можна розглядати як один із засобів створення місцевого колориту, переконливості художнього образу.

Діаграма 3.2.2. Зв’язок української мови та літератури Одним із запитанням нашої анкети було таке: «Чи використовуєте Ви на уроках тексти, в яких вживаються діалектизми?» Всі респонденти зазначили, що використовують тексти, в яких є такий шар лексики. Але 62,5% опитаних відповіли лише коротко — так. 12,5% - використовують рідко, 12,5% - за мету не ставили підібрати текст із діалектизмами, проте від такого мовного матеріалу не відмовлялися. Ще 12,5% вчителів беруть уривки з творів І.Франка («Захар Беркут»), Л. Українки, М. Стельмаха («Гуси-лебеді летять»).

Діаграма 3.2.3.Використання текстів з діалектизмами.

Аналізуючи відповіді на запитання «В який спосіб Ви пояснюєте значення діалектизмів?», ми з’ясували, що більшість вчителів (75%), щоб пояснити значення діалектного слова, використовують тлумачні словники та словники діалектизмів. 50% опитаних співставляють речення з діалектизмами і відредаговані, а також слова-діалектизми замінюють дібраними загальновживаними або літературними словами. Деякі респонденти зазначають, щоб пояснити значення діалектного слова, вони застосовують власні знання, запрошують працівників бібліотек, пояснюють в контексті речення, спираються на досвід учнів.

Діаграма 3.2.4.Пояснення діалектизмів.

Останнім запитанням нашої анкети було: «Діалектизми — засіб збагачення мови чи засмічення?» 87,5% респондентів відповіли, що діалекти — це засіб збагачення мови, бо вони вносять і характеризують колорит певних регіонів країни, використовувати їх потрібно тоді, коли це насправді стилістично виправдано, щоб не робили мову твору незрозумілою для читачів. Але ці ж опитані вказують, що діалектизми є і засобом засмічення, тому зловживати ними не потрібно. І лише 12,5% вчителів відповіли, що такий шар лексики є засобом засмічення.

Діаграма 3.2.5. Діалекти — засіб засмічення чи збагачення мови Детальний аналіз відповідей анкетованих дозволяє зробити висновок, що вчителі в школі приділяють значну увагу вивченню діалектної лексики не лише на уроках української мови, де відводиться лише дві години на вивчення цієї теми у середній та старшій школі, а й на уроках української літератури, зокрема під час уроків літератури рідного краю та вивченні творчості письменників Західної України. Оскільки на вивчення діалектизмів відводиться недостатньо часу, тексти з діалектизмами вчителі використовують рідко, тому це призводить до того, що у мовлення учнів залишаються слова-діалектизми і їм дуже важко замінити їх літературними словами.