Типи дивідендної політики підприємства та їх особливості

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

В умовах фінансової кризи в Україні, скорочення обсягів реалізації продукції і прибутків підприємств, обмеження можливостей залучення кредитних банківських ресурсів та слабкості розвитку фондового ринку особливу актуальність набуває проблема формування обґрунтованої дивідендної політики акціонерних товариств, яка забезпечуватиме врахування інтересів власників бізнесу, надаватиме можливості… Читати ще >

Типи дивідендної політики підприємства та їх особливості (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ТИПИ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

Л.О. Меренкова,

Постановка проблеми. Дивідендна політика є важливою складовою загальної стратегії акціонерних товариств. Дивідендна політика впливає на рівень самофінансування підприємств, структуру їх капіталу, імідж, інвестиційну привабливість, вартість бізнесу, оскільки в процесі її реалізації здійснюється розподіл прибутку на фонди споживання та розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням теоретичних та практичних аспектів дивідендної політики підприємств займалися такі відомі закордонні та вітчизняні учені, як І. Бланк, Ф. Блек, Ю. Бригхэм, І. Волик, М. Гордон, В. Ковалев, Б. Коллас, Дж. Лінтнер, М. Міллер, Ф. Модільяні, А. Поддєрьогін, В. Суторміна, О. Терещенко, У Шарп та ін. Багато уваги приділено науковцями методам сплати дивідендів, факторам впливу на дивідендну політику та оцінки її ефективності. Але потребують подальшого дослідження і аналізу типи дивідендної політики, питання обґрунтування методичних рекомендації щодо формування оптимальної дивідендної політики підприємства.

Метою статті є узагальнення теоретичних засад дивідендної політики та розробка методичних рекомендації щодо її формування на вітчизняних підприємствах.

Виклад основного матеріалу. Прибуток підприємства після сплати усіх податків та зборів є чистим та спрямовується на споживання та накопичення. В процесі дивідендної політики визначаються пропорції розподілу чистого прибутку між власниками підприємства (акціонерами) і прибутком, який реінвестується. Обґрунтована дивідендна політика дозволяє власникам знайти компроміс між отриманням поточних доходів у вигляді дивідендів та майбутніх доходів від зростання вартості корпоративних прав.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників [8, с. 210]. Тобто це питання покладено в основу теоретичних досліджень дивідендної політики.

Сучасній економічній науки відомі наступні теорії дивідендної політики (Таблиця 1).

Таблиця 1 Теорії дивідендної політики підприємства.


Назва теорії.	Зміст теорії.
1. Теорія іррелевантності (нейтральності) дивідендної політики — засновники Ф. Модільяні, М. Міллер, Ф. Блек [1, 2, 4, 6, 8, 10].	Дивідендна політика не впливає ні на ринкову вартість підприємства (ціну акцій), ні на добробут власників. Чистий прибуток спрямовується на реінвестування, а залишок — на сплату дивідендів.
2. Теорія переваги (пріоритетності) дивідендів — засновники Дж. Літнер, М. Гордон [1, 2, 4, 6, 8, 10].	Сплата дивідендів приводить до зростання ринкової оцінки акціонерного капіталу, оскільки поточні дивідендні виплати підтверджують впевненість інвесторів у доцільності вкладень у таке підприємство. Перевага надається максимізації сплаті дивідендів у порівнянні з капіталізацією прибутку.
3. Теорія податкової диференціації - засновники Р. Літценбергер, К. Рамасвамі [1, 2, 4, 6, 8, 10].	Ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними та очікуваними доходами власників. При більш високих податках на дивіденди ніж на прибуток, що капіталізується, підприємство повинне їх сплачувати у мінімальному розмірі і навпаки.
4. Сигнальна теорія дивідендів [1, 4].	Основні моделі оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій у якості базисного елемента використовують розмір дивідендів, що виплачуються за нею. Таким чином ріст рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а також котируваної ринкової вартості акцій, що при їх реалізацій приносить акціонерам додатковий дохід. Крім того, виплата високих дивідендів «сигналізує» про те, що компанія знаходиться на підйомі й очікує суттєве зростання прибутку в наступному періоді.
5. Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів (або «теорія клієнтури») [1, 4].	Дивідендна політика відповідає очікуванням більшості акціонерів, їх менталітету. Якщо основний склад акціонерів надає перевагу поточному доходу, то дивідендна політика повинна виходити з переважного напрямку прибутку на цілі поточного споживання і навпаки.

На підґрунті наведених теорій можна виокремити консервативний, помірний і агресивний підходи до формування дивідендної політики. Консервативний підхід до дивідендної політики ґрунтується на теорії іррелевантності дивідендних виплат та полягає у пріоритетності реінвестування прибутку. На основі даного підходу забезпечується високий рівень самофінансування підприємства та зростання його чистих активів.

Агресивний підхід до формування дивідендної політики полягає в забезпеченні постійного зростання дивідендних виплат та ґрунтується, перш за все, на теорії пріоритетності дивідендів. Даний підхід до дивідендної політики сприятиме зростанню ринкової вартості акцій, підвищує інвестиційну привабливість підприємства.

Помірний підхід до дивідендної політики націлений на збалансування інтересів власників щодо отримання поточних дивідендних виплат та потреби реінвестувати прибутку на розвиток підприємства. На наш погляд, для його теоретичного обґрунтування необхідний синтез усіх теорій дивідендної політики.

Кожному з підходів до формування дивідендної політики відповідає певний її тип, характеристика яких наведена у таблиці 2, що складена, спираючись на праці [2, 3, 6, 8, 9].

Таким чином, при виборі типу дивідендної політики підприємству необхідно обов’язково враховувати її переваги та недоліки. У таблиці 2 консервативний підхід до формування дивідендної політики доповнено політикою «нульового» дивіденду, яка, на наш погляд, є продовженням залишкової політики дивідендних виплат. Також до агресивного підходу віднесено політику «100%» дивіденду, що є граничним нормативом розподілу прибутку на частини, що споживаються та капіталізуються.

Узагальнючі праці [1, 6, 7] пропонується формувати дивідендну політику підприємства за наступними етапами:

1. Визначення мети та завдань дивідендної політики у відповідності до стратегії підприємства.
2. З’ясування факторів впливу на дивідендну політику, їх оцінка та ранжування. дивідендний залишковий виплата інвестиційний
3. Розробка інструментарію обґрунтування дивідендної політики.
4. Формування прийнятного підходу і вибір типу дивідендної політики.
5. Розробка механізму розподілу фінансових результатів відповідно до обраного типу дивідендної політики.
6. Визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію.
7. Встановлення форми та порядку виплати дивідендів.
8. Оцінка ефективності дивідендної політики.

За даними НК ЦПФР в Україні спостерігається тенденція поступового зменшення обсягів сплачених дивідендів. Так у 2012 р. сплачено 29,6 млрд. грн. дивідендів, у 2013 р. — 23,42 млрд. грн., а у 2014 р. — 16,04 млрд. грн.

У 2014 р. сума нарахованих акціонерними товариствами дивідендів, за даними фінансової звітності за 2014 рік, становила 33,91 млрд. грн. У 2014 році найбільший обсяг дивідендів нараховане підприємствами, основними видами економічної діяльності яких були добувна промисловість і розроблення кар'єрів (14,39 млрд. грн.), переробна промисловість (5,69 млрд. грн.). інформація та телекомунікації (5,66 млрд. грн.). Порівняно з 2013 роком сума сплачених дивідендів зменшилась на 7,40 млрд. грн. У 2014 році найбільший обсяг дивідендів сплачено підприємствами, основними видами економічної діяльності яких були: переробна промисловість (3,80 млрд. грн.); добувна промисловість і розроблення кар'єрів (2,89 млрд. грн.); інформація та телекомунікації (2,80 млрд. грн.) [5].

Акціонерними товариствами з найбільшим обсягом сплачених дивідендів були ПАТ «IНГУЛЕЦЬКИЙ ГIРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБIНАТ», ПАТ «КИЇВСТАР», ПАТ «КАРЛСБЕРГ Україна», ПАТ «Фiлiп Моррiс Україна», ПАТ «ФОЗЗI РIТЕЙЛ», ПАТ «КАРЛСБЕРГ Україна».

Таким чином, можна зробити висновок, що останніми роками більшість вітчизняних акціонерних товариств будували свою дивідендну політику на підґрунті консервативного підходу, застосовували політику «нульового» дивіденду або залишкову політику дивідендних виплат, реінвестуючи майже весь прибуток у розвиток бізнесу. Це пов’язано з фінансовою кризою, яка негативно впливає на господарську діяльність вітчизняних підприємств і призводить до скорочення обсягів виручки та прибутку, обмеженням можливостей залучення кредитних ресурсів для фінансування інвестицій та необхідністю сплати високих витрат за їх користування.

Внаслідок низької фінансової ефективності діяльності, утворення контрольних пакетів акцій, обмеження їх обігу, непрозорості фондового ринку, спекулятивного характеру операцій з цінними паперами, недостатньої інвестиційної привабливість та активності інвесторів в практиці діяльності акціонерних товариств є випадки нерегулярної сплати дивідендів або їх повної відсутності. Невизначеність у діяльності акціонерних товариств негативним чином позначається на їх дивідендній історії, не сприяє підвищенню вартості підприємства та їх інвестиційній привабливості. [6].

На наш погляд, кожне підприємство повинне розробити власну дивідендну політику. Вибір виду дивідендної політики підприємства залежить від низки зовнішніх та внутрішніх чинників, обраної мети та використовується протягом визначеного періоду. Обрана дивідендна політика повинна враховувати особливості фінансово-економічних, правових, соціальних умов функціонування національної економіки та специфіку конкретного підприємства.

Висновки

Ні одна з теорій дивідендної політики не може надати вичерпну відповідь, як обрати оптимальну дивідендну політику, формування якої необхідно розглядати як динамічний процес. Також не можна стверджувати, що існує універсальна дивідендна політика, яка б забезпечила досягнення усіх цілей і завдань, які носять протирічливий характер. Всі типи дивідендної політики мають свої переваги та недоліки, а також обмеження щодо їх застосування. Більшість вітчизняних акціонерних товариств взагалі не розробляють власну довгострокову дивідендну політику або обмежуються сплатою мінімальних дивідендів за залишковим принципом. Використання запропонованих теоретико-методичних рекомендацій сприятиме обґрунтуванню ефективної дивідендної політики підприємств з урахуванням відмінностей внутрішніх і зовнішніх умов їх діяльності.

Література

1. Ковалев В. В.
Введение
в финансовый менеджмент. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 768 с.
2. Мартюшева Л. С. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва. Навчальний посібник / Л. С. Мартюшева, Л. О. Меренкова. — Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. — 216 с.
3. Петленко Ю. В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2007. — 298 с.
4. Спільник І. В. Аналітичне підґрунтя формування дивідендної політики / І. В. Спільник, О. М. Загородна // Економічний аналіз. — 2014. — Т. 15(2). — С. 79 — 92.
5. Тарасенко С. І. Дивідендна політика та вартість компанії / С. І. Тарасенко // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Сер.: Економіка і менеджмент. — 2012. — № 3. — С. 131 — 140.
6. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.
7. Харченко Н. В. Зміст дивідендної політики, її види та їх теоретичне обґрунтування / Н. В. Харченко // Інвестиції: практика та досвід. — 2012. — № 1. С. 34 — 37.
8. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: Підручник. — К.: Знання, 2006. — 439 с.

Анотація

ТИПИ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

У статті надана характеристика теорії іррелевантності (нейтральності) дивідендної політики, теорії переваги (пріоритетності) дивідендів, теорії податкової диференціації, сигнальної теорії дивідендів, теорії відповідності дивідендної політики складу акціонерів (або «теорії клієнтури»).

Узагальнені типи дивідендної політики підприємства з прив’язкою до трьох підходів: консервативному, помірному та агресивному, визначені їх переваги, недоліки та теоретичне підґрунтя.

До консервативного підходу до формування дивідендної політики включено політику «нульового» дивіденду, яка полягає у припиненні дивідендних виплат. Агресивний підхід до формування дивідендної політики доповнено політикою «100%» дивіденду, зміст якої полягає у спрямуванні усього обсягу чистого прибутку підприємства на сплату дивідендів. Запропоновано методичний підхід щодо порядку формування дивідендної політики акціонерного товариства.

Проаналізована дивідендна політика вітчизняних підприємств. Зроблено висновок, що на теперішній час акціонерні товариства в Україні обирають консервативний підхід до формування дивідендної політики і застосовують політику «нульового» дивіденду або залишкову політику дивідендних виплат.

Ключові слова: підприємство, акціонерне товариство, дивідендна політика, теорії дивідендної політики, чистий прибуток.

TYPES DIVIDEND POLICY OF THE COMPANY AND THEIR FEATURES

In article the characteristic of the theory of neutrality of dividend policy, the theory of priority of dividends, the theory of tax differentiation, the alarm theory of dividends, the theory of compliance of dividend policy to a shareholding structure is provided.

Types of enterprise dividend policy with a binding to three approaches are generalized: conservative, moderate and aggressive, their benefits, shortcomings and a theoretical basis are determined.

The policy of the «zero» dividend which consists in the termination of dividend payments is carried to conservative approach to forming of dividend policy. The policy of «100%» the dividend which consists in the direction of all amount of the enterprise net profit on dividend payments is carried to aggressive approach to forming of dividend policy. Methodical approach for an order of forming of joint-stock company dividend policy is offered.

Dividend policy of domestic enterprises is analyzed. The conclusion is drawn that now joint-stock companies in Ukraine choose conservative approach to forming of dividend policy and use policy of the «zero» dividend or residual policy of dividend payments.

Key words: enterprise, joint-stock company, dividend policy, theories of dividend policy, net profit.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою

Типи дивідендної політики підприємства та їх особливості (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Введение