Розділ 1. Властивості наночасток срібла та аспекти їх застосування в композиційних системах

Використання срібла у медицині

З давніх часів для лікування опіків, ран та бактеріальних інфекцій серед неорганічних антибактеріальних агентів найбільш широко використовувалося срібло [12, 13]. Одним із найпоширеніших препаратів іонного срібла, відомого з давнини, є нітрат срібла (відомий під назвою «Ляпіс»). Застосування ляпісу в медицині (приблизно з XVII ст. під назвою «адський камінь») грунтується на його антисептичній припікальній дії.

Для знезаражування води у лікуваль-них та профілактичних цілях в медицині тривалий час застосовувалась «срібна вода». Метод був запропонований у 1930 р. Л. А. Кульським. Іони срібла можна одержати за рахунок електрохімічного окиснення срібних електродів або переведення у розчин будь-яких роз-чинних солей срібла (комплексних сполук). Доведена можливість обробки іонним сріблом не тільки води і продуктів харчування, а також застосування срібла в різних галузях медицини.

У 60-х роках минулого століття препарати срібла почали використовувати для лікування опіків (спочатку 0,5% розчин срібла нітрату, а пізніше 1% крем сульфадіазину срібла) [14, 15]. За рахунок активного сполучення з тканинними білками нітрат срібла створює в ранах захисний шар неактивних сполук. Це зумовлено здатністю нітрату срібла зсідати білки, перетворюючи їх у нерозчинні сполуки. Таким чином, огортаючи нервові закінчення, з'єднання металу запобігають подразливій дії ексудату, який викликає запалення. Цим зумовлені в’яжучі й аналгезивні властивості нітрату срібла.

Відомі препарати на основі аміачного срібла, які можуть вільно циркулювати в крові. До таких препаратів належить створений Єрмолаєвим П. Є. «Амарген Єрмолаєва», який в лікувальних установах продовжують використовувати й донині [16].

Однак, тривале застосування 0,5% розчину срібла нітрату може викликати глибокі порушення, викликані втратою електролітів. Ця побічна дія, пов’язана з доброю розчинністю срібла нітрату, наступає у результаті реакції з фізіологічними рідинами. Іони срібла можуть проникати в кров, з'єднуватись з хлоридами, викликаючи їх зниження та дефіцит. Утворений нерозчинний AgCl в організмі може відновлюватись до металевого срібла і бути причиною побічних реакцій. Сульфадіазин срібла має низький ступінь розчинності, в результаті чого при місцевому застосуванні концентрація препарату у рані зберігається на постійному рівні. Срібла нітрат і сульфадіазин срібла вимагають високої частоти аплікації та інактивуються рановою рідиною, а у випадку сульфадіазину срібла спостерігається утворення псевдо-струпу, який повинен бути усунутий перед повторним нанесенням крему. При лікування опіків препарати з сульфадіазином срібла переважно застосовуються двічі на день, а з срібла нітратом до 12 разів на день, що приводить до механічного травмування рани та виникнення дискомфорту у пацієнта [17].

Також отримали застосування в медичній практиці колоїдні системи металевого срібла (або низькомолекулярних нерозчинних солей та оксидів), стабілізовані високомолекулярними продуктами. Протаргол і коларгол належать до захищених колоїдів і являють собою колоїдний оксид срібла, захищений продуктами гідроліза білка. Завдяки захисту гідрофобних колоїдів макромолекулами, вони мають цінні технологічні властивості, зокрема спонтанність розчинення. У препаратах «Коларгол» і «Протаргол» срібло знаходиться в неіонізованому стані, тому вони не викликають подразнення тканин, яке виникає внаслідок хімічної взаємодії іонів важкого металу з тканинними білками. Дані лікарські засоби володіють більше бактеріостатичною, ніж бактерицидною дією. Оскільки розмір частинок захищених колоїдів такий, що вони не проходять через фізіологічні мембрани, вони не можуть всмоктуватись, і їх препарати проявляють тільки місцеву дію. Були виявлені й недоліки за рахунок недостатньої стабілізації часток, що значно знижувало активність препаратів [18].

В Україні станом на початок 2013 року є зареєстрованими препарати срібла, які містять як активні фармацевтичні інгредієнти солі сульфонамідів, зокрема: сульфадіазин срібла (Аргедин Босналек, 1% крем, виробництва Босналек д.д." (Боснія і Герцеговина), Сульфаргін, 1% мазь, виробництва Таллінського фармацевтичного заводу (Естонія), Дермазин, 1% крем, виробництва «Салютас Фарма ГмбХ», підприємства компанії Сандоз (Німеччина), та Ебермін, 1% мазь, яка містить, крім сульфадіазину срібла, також епідермальний фактор росту людський рекомбінантний (рлЕФР), виробництва Центру Генної Інженерії і Біотехнології, Республіка Куба); сульфатіазол срібла (Аргосульфан, 2% крем, виробництва Єльфа" (Польща). Вказані лікарські засоби відносяться до групи сульфаніламідних засобів; відповідно до інструкцій для медичного застосування препарати мають широкий спектр антибактеріальної активності, що включає майже всі види мікроорганізмів, які спричиняють інфікування ранової поверхні шкіри; активні щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, грибів роду Candida і дерматофітів. Бактерицидні властивості даних препаратів обумовлені активністю іонів срібла, які діють на мембрани та клітинні стінки бактерій. Іони срібла вивільняються у рані поступово в результаті дисоціації сульфадіазину або сульфатіазолу срібла, забезпечуючи постійну протимікробну дію. Бактерицидна активність іонів срібла доповнюється бактеріостатичним ефектом сульфадіазину або сульфатіазолу, що також вивільняються в процесі дисоціації [19].