Скелет кінцівок. 
Структура опорно-рухового апарату людини

До складу скелета людини також входять верхні та нижні кінцівки, які сполучаються з тулубом рухомо — за допомогою плечових і тазових суглобів. Як верхня, так і нижня кінцівки складаються з двох частин: кісток пояса та вільної кінцівки.

Будова та з'єднання кісток верхньої кінцівки

Пояс верхньої кінцівки складається з ключиці й лопатки.

Ключиця — довга кістка S-подібної форми, має потовщений грудина і сплющений плечовий кінці. Ключиця лежить майже горизонтально, вигнута вперед, а збоку, тобто латерально, — назад. На нижній поверхні є суглобова поверхня, до якої прикріплені зв’язки, що з'єднують її з ребром дзьобоподібним відростком лопатки. Верхня поверхня гладенька, нижня — шорстка.

Лопатка — кістка трикутної форми, має три краї - медіальний, бічний і верхній, а також три кути — верхній, нижній та бічний. Бічний кут потовщений, із суглобовою западиною для з'єднання з головкою плечової кістки. Вище суглобової поверхні є дзьобоподібний відросток. На задній, спинній, поверхні лопатки, в її верхній третині, є великий кістковий гребінь — ость лопатки. Вона тягнеться впоперек лопатки від її верхнього кута до бічного, вище якого переходить у сплюснутий плечовий відросток — акроміон, де є суглобова поверхня для зчленування з ключицею. Над остю лопатки розташована надосна ямка, а під нею — підосна.

Між ключицею та дзьобоподібним відростком лопатки є міцна фіброзна пластинка — дзьобоключична зв’язка. Плечовий відросток (акроміон) лопатки з'єднується з акроміальним краєм ключиці суглобом плоскої форми, обмеженим у рухах. Між плечовим і дзьобоподібним відростком лопатки є фіброзна дзьобоакромальна зв’язка, яка утворює склепіння плечового суглоба й захищає його згори.

Вільна верхня кінцівка складається з плечової кістки, кісток передпліччя та кисті.

Плечова кістка — довга трубчаста кістка, яка має тіло (діафіз) і два кінці (епіфізи): проксимальний і дистальний. Проксимальний (верхній) кінець плечової кістки закінчується її головкою. Між головкою й тілом лежить анатомічна шийка, нижче якої є два горбки: великий і малий, їх розділяє міжгорбикова борозна, в якій проходить сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча. Великий горбок лежить латерально, а малий — спереду. Між епіфізом і тілом міститься хірургічна шийка, яку називають так у зв’язку з частими переломами кістки в цьому місці. Під гребенем великого горбка є дельтоподібна горбистість, до якої прикріплюється дельтоподібний м’яз. Верхня частина плечової кістки має циліндричну форму, нижня — трикутну. На дистальному епіфізі латерально лежить головчасте підвищення — мала головка плечової кістки, з якою зчленовується променева кістка. Медіально на цьому епіфізі розташований блок плечової кістки, суглобова поверхня якого разом із блоковою вирізкою ліктьової кістки утворює плечоліктьовий суглоб. Над блоком спереду є вінцева ямка, а ззаду — ліктьова. При згинанні передпліччя вінцевий відросток ліктьової кістки заходить у вінцеву ямку, а при розгинанні - ліктьовий відросток і кістки заходить в однойменну ямку.

Головка плечової кістки, з'єднуючись з суглобовою западиною лопатки, доповненою суглобовою губою, утворює плечовий суглоб кулястої форми. Він є найрухомішим суглобом у людському тілі. В цьому суглобі рухи відбуваються навколо трьох осей: фронтальної (згинання й розгинання), вертикальної (обертання до середини та вбік), сагітальної (відведення й приведення). В суглобі можливі ще й колові рухи — ротація й циркумдукція.

Передпліччя складається з двох з'єднаних між собою синдестомозом кісток: променевої, яка міститься із зовнішнього боку передпліччя, і ліктьової, що розміщена із внутрішнього боку.

Променева кістка трубчаста, складається з тіла та двох кінців. На верхньому кінці кістки є головка циліндричної форми з суглобовою ямкою для з'єднання з малою головкою плечової кістки. По краю головки променевої кістки є суглобовий обвід, за допомогою якого променева кістка сполучається з відповідним суглобовим обводом ліктьової кістки. Нижче головки є шийка, під якою міститься горбистість променевої кістки. Нижній кінець променевої кістки розширений і має зап’ясткову суглобову поверхню, що з'єднується з першим рядом кісток зап’ястка. На внутрішньому краю є ліктьова вирізка для зчленування з головкою ліктьової кістки, а на зовнішньому — шиловидний відросток, до якого прикріплюються зв’язки кисті.

Ліктьова кістка має тіло тригранної форми. Передня і задня поверхні її, з'єднуючися з променевою кісткою сполучнотканинною перетинкою, утворюють міжкістковий край, розташований латерально відносно променевої кістки.

Ліктьовий суглоб утворений трьома кістками: дистальним кінцем плечової кістки й проксимальними кінцями променевої та ліктьової кісток. Суглоб складний, оскільки суміщує три суглоби: плечопроменевий, плечоліктьовий і променеволіктьовий. Плечопроменевий суглоб кулястий за формою, в ньому можливі рухи навколо трьох осей: вертикальної, горизонтальної й сагітальної. Плечоліктьовий суглоб — блокоподібний одноосьовий, у ньому можливі рухи навколо фронтальної осі. Променеволіктьовий суглоб — циліндричний одноосьовий, у якому можливі рухи навколо вертикальної осі - пронація й супінація. Ці три суглоби мають спільну суглобову капсулу, яка прикріплюється на плечовій кістці таким чином, що ліктьова та променева ямки розміщені в порожнині суглоба, а ліктьова ямка (ззаду) частково лежить поза порожниною суглоба. На променевій кістці суглобова капсула прикріплюється до шийки, а на ліктьовій кістці - до її блокової вирізки. Ліктьовий суглоб фіксують дві зв’язки: ліктьова бічна та променева бічна. Кільцева зв’язка променевої кістки охоплює головку променевої кістки й приростає до суглобової капсули.

Променева й ліктьова кістки, з'єднуючись, утворюють проксимальний і дистальний променеволіктьові суглоби циліндричної форми, які функціонально зведені в комбінований суглоб. Рухи в цих суглобах здійснюються навколо вертикальної осі, причому ліктьова кістка нерухома, а променева разом, із кистю обертається навколо неї.

Кисть складається з трьох відділів: зап’ястка, п’ястка, фаланг пальців, має передню поверхню — долоню й задню — тил.

Зап’ясток складається з восьми кісток, розташованих у два ряди: верхній і нижній. До верхньою ряду, починаючи з бічного краю, входять такі кістки: човноподібна, півмісяцева, тригранна й горохоподібна. Три перші кістки тісно фіксуються між собою зв’язками. Своїми суглобовими поверхнями вони утворюють еліпсоподібну опуклість, із якою променева кістка утворює променевоза-п'ястковий суглоб. Горохоподібна кістка з'єднується суглобом лише з тригранною кісткою, вона утворює виступ у бік долоні, до якого прикріплюються сухожилки м’язів і зв’язки. Нижній ряд кісток зап’ястка включає кістку-трапецію, трапецієподібну, головчасту й гачкувату кістки. Вони зчленовуються з кістками верхнього ряду зап’ястка й кістками п’ястка.

Променевозап’ястковий суглоб еліпсоподібної форми, утворений суглобовою поверхнею променевої кістки й верхнім рядом кісток зап’ястка (крім горохоподібної кістки). Суглоб добре закріплений долонними, тильними та бічними зв’язками. Ліктьова кістка в утворенні цього суглоба участі не бере. Променезап’ястковий суглоб має дві осі обертання: сагітальну і фронтальну. Навколо фронтальної можливі згинання та розгинання, а навколо сагітальної - відведення й приведення.

П’ясток складається з п’яти трубчастих кісток. Кожна з них має основу, тіло і головку. За допомогою основи вони з'єднуються з кістками зап’ястка, а своїми головками — з фалангами пальців. Перша п’ясткова кістка коротша й ширша за інші, вона утворює з великою трапецієподібною кісткою сідлоподібний суглоб, що забезпечує великий обсяг рухів І пальця.

Кістки пальців кисті. Кожен палець (крім першого) має три фаланги: проксимальну, середню й дистальну. Перший палець не має середньої фаланги, а лише проксимальну й дистальну. Кожна фаланга має основу, тіло й головку. Фаланги пальців основою спрямовані вгору, а головками вниз. На основі й головці кісток є суглобові поверхні, якими фаланги з'єднуються між собою та з кістками п’ястка.

Міжзап'ястковий суглоб утворений двома рядами кісток зап’ястка. Функціонально він зв’язаний із промене-зап'ястковим суглобом. У ньому можливе незначне згинання й розгинання. Всі кістки зап’ястка фіксуються короткими міцними зв’язками.

Зап’ястково-п'ястковий суглоб міститься між дистальним рядом кісток зап’ястка й основами II, III, IV, V п’ясткових кісток. Це малорухомий суглоб, він належить до амфіартрозів, закріплений короткими зв’язками.

Зап’ястково-п'ястковий суглоб великого пальця утворений суглобовими поверхнями основи І п’ясткової кістки та дистальною поверхнею великої трапецієподібної кістки. Він сідлоподібної форми, добре рухомий, двоосьовий, у ньому можливе згинання й розгинання, відведення й приведення І пальця, протиставлення його щодо інших пальців, колові рухи.

П’ястково-фалангові суглоби утворені головками І-Х п’ясткових кісток і основами проксимальних фаланг І-V пальців. Форма їх наближається до кулястої, але можливості кулястого суглоба реалізуються не сповна, оскільки бічні зв’язки добре закріплюють суглоби. В цих суглобах можливі такі рухи: навколо фронтальної осі - згинання, розгинання; навколо сагітальної осі - відведення й приведення.

Міжфалангові суглоби кисті утворені головками й основами суміжних фаланг, мають блокоподібну форму, в них можливі рухи лише навколо фронтальної осі - згинання й розгинання. Суглоби мають добре розвинені бічні закріплювальні зв’язки.