Вступ. 
Дослідження електричних властивостей кристалічних тіл

Обробка результатів вимірювань. Вимірювання фізичних величин є метою кожної лабораторної роботи з фізики.

Вимірювання — це процес порівняння фізичної величини з іншою, якає є однорідною з нею, і яка прийнята за одиницю вимірювання. При цьому розрізняють прямі та непрямі вимірювання.

Прямими називаються вимірювання, при яких результати отримуються безпосередньо в процесі вимірювання. Непрямими називають вимірювання, в яких значення фізичних величин обчислюють за формулами, які включають в себе фізичні величини, що визначаються при прямих вимірюваннях.

Процес вимірювання неможливо здійснити ідеально точно тому, що в результаті отримуються не дійсні (істинні) значення фізичної величини, а наближені (виміряні). Точність вимірювання — це ступінь наближення виміряного значення до істинного. Кількісною мірою такої точності є похибки вимірювання.

Абсолютна похибка () вимірювання виражається у тих же одиницях, що і фізична величина, для якої ця похибка обчислюється. Вона задає інтервал (), в якому знаходиться істинне значення фізичної величини.

Відносна похибка обчислюється із співвідношення:

(1).

і виражається у відсотках.

За походженням похибки бувають систематичні — як наслідок несправності приладу, помилковості методу вимірювання та ін., систематична похибка має один і той же знак при кожному вимірюванні і не зменшується при збільшенні кількості вимірювань; випадкові — мимоволі внесені експериментатором внаслідок недосконалості органів чуттів, через обмеженість точності приладу і т.д., випадкова похибка має один і той же знак і зменшується при збільшенні кількості вимірювань.

В процесі вимірювання систематичні похибки враховуються або виключаються, випадкові оцінюються шляхом обчислень на основі теорії ймовірності.

Обчислення похибок при прямих вимірюваннях. При проведенні прямих вимірювань спочатку обчислюють середнє арифметичне значення виміряної фізичної величини:

(2).

де n — кількість дослідів.

Потім обчислюють середню квадратичну похибку за формулою:

(3).

де n — кількість дослідів.

Наступним кроком є обчислення абсолютної похибки за формулою:

(4).

де — коефіцієнт Стьюдента, який береться з таблиці при відомій кількості дослідів n, та надійності p, яку при усіх вимірюваннях в даних лабораторних роботах потрібно брати 0,95:

Після цього відносна похибка обчислюється за формулою (1), а результат зручно записувати у вигляді:

при, (5).

де після дужок записується розмірність шуканої фізичної величини, а після «=» числове значення відносної похибки. Описаний вище метод обчислення похибок носить назву методу Стьюдента.

Обчислення похибок при непрямих вимірюваннях. Досить часто при експериментальних дослідженнях шукають фізичну величину не прямим шляхом, а опосередковано — через вимірювання інших величин.

При цьому шукана фізична величина є функцією останніх:

(6).

Знаючи явний вигляд рівняння (6) для конкретної лабораторної роботи, потрібно вивести формулу для відносної похибки непрямого вимірювання (у випадку добутку величин ():

(7).

де — абсолютні похибки вимірювання фізичних величин відповідно. Ці похибки шукаються методом Стьюдента, або вже є визначеними, про що обов’язково зазначено у лабораторній роботі.

Після цього обчислюється абсолютна похибка шуканої фізичної величини:

(8).

Кінцевий результат записують аналогічно до попереднього методу обчислення похибок у вигляді:

при, (9).