Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання, визначений об'єкт і предмет дослідження, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведені дані про апробацію та впровадження результатів досліджень.

У першому розділі «Концептуальні засади фінансового забезпечення розвитку страховика» досліджено концептуальні засади створення системи фінансового забезпечення страховика, визначено сутність і складові фінансового потенціалу розвитку страховика та відстежено методологічні підходи до оцінювання фінансового стану та розвитку страховика.

Виконаний у дисертаційній роботі критичний огляд наукових поглядів і концептуальних положень щодо сутності фінансового забезпечення страховика та фінансового забезпечення його розвитку дав змогу уточнити поняття «система фінансового забезпечення страховика» і «система фінансового забезпечення розвитку страховика». Під системою фінансового забезпечення страховика ми розуміємо процес (систему дій) накопичення та цільового використання коштів для реалізації стратегічної мети страховика. Під системою фінансового забезпечення розвитку розуміємо цілеспрямовану діяльність щодо акумулювання вільних фінансових ресурсів за допомогою фінансових інструментів із метою створення фінансового потенціалу розвитку. Вільні фінансові ресурси — це фінансові ресурси, що не пов’язані зі страховими зобов’язаннями. Слід зазначити, що тільки безперечне виконання страхових зобов’язань дає змогу говорити про створення бази для фінансового забезпечення розвитку.

Фінансовий надлишок, що утворюється при формуванні фінансового забезпечення страхових та операційних зобов’язань, створює матеріальну основу фінансового забезпечення розвитку.

Важливим питанням при створенні системи фінансового забезпечення розвитку є визначення ступеню достатності наявних фінансових ресурсів для достатності фінансового забезпечення розвитку. Встановлення певних меж його значень дозволить з’ясувати ступінь фінансового забезпечення розвитку, а саме: низький, достатній, високий.

Таке поділення є умовним та буде залежати від сформульованих стратегічних цілей, ступеню фінансового розвитку та часових інтервалів, на які планується створення фінансового забезпечення.

Доведено, що основними елементами системи фінансового забезпечення розвитку є вхідний фінансовий потік, наявний статутний капітал, наявний гарантійний фонд. До вхідного фінансового потоку страховика варто віднести: отримані страхові премії, збільшення статутного капіталу, доходи від інвестування. Значний розмір вхідного фінансового потоку дає змогу формувати фінансовий потенціал, який у майбутньому можливо використовувати на розвиток.

Під фінансовим потенціалом розвитку страховика будемо розуміти сукупність вільних від зобов’язань фінансових ресурсів страховика, яку спрямовують на розширення діяльності. Цільове використання фінансового потенціалу створює фінансову базу його розвитку. Показники фінансової стійкості й платоспроможності страховика є якісними характеристиками фінансового потенціалу розвитку.

Аналіз рівня фінансової стійкості за належністю статутного капіталу показав, що всі компанії, які придбали іноземні інвестори, мають значний рівень фінансової стійкості та платоспроможності порівняно з суто українськими страховиками. Підвищення вартості бізнесу спирається на достатність фінансового потенціалу розвитку. Для підтримки належного рівня конкурентоспроможності українські страховики мають створювати систему фінансового забезпечення та використовувати фінансовий потенціал розвитку. Для вирішення цього завдання пропонуються наступні етапи створення фінансового забезпечення розвитку страховика (рис. 1):

Передумовою створення системи фінансового забезпечення розвитку страховика є оцінювання його фінансового стану. Як показало дослідження, більшість методик визначення рівня розвитку страховиків, показники та критерії оцінки діяльності страхових компаній торкаються переважно питань оцінки фінансової надійності та стійкості страховика. Методологія оцінки стосується окремих показників або показників-індикаторів та спирається на констатацію фінансового стану в минулому.

Розвиток та фінансовий потенціал оцінюються недостатньо вичерпно. Ми пропонуємо здійснювати оцінювання фінансового розвитку страховика, яке, враховуючи функції інституту страхування, має два напрямки: страховий та фінансовий. Фінансовий напрямок передбачає інвестування та управління активами страховика. Страховий напрямок передбачає управління страховою діяльністю, у тому числі страховими резервами.

У другому розділі «Методичні підходи до оцінювання фінансового забезпечення розвитку страховика» проведено порівняльну характеристику методик оцінювання фінансового стану страховиків, виявлено особливості методичних підходів до оцінювання їхнього фінансового розвитку, освітлено тенденції у політиці з формування фінансового забезпечення страховиків в Україні, обґрунтовано використання для діагностики фінансового розвитку страховика інтеґрального показника фінансового потенціалу розвитку.

Відбір страхових компаній для проведення аналізу був здійснений за критеріями: розмір страхових премій, розмір власного капіталу, за належністю акціонерного капіталу, а саме: український капітал, іноземний капітал, змішаний капітал. Дослідження було проведено за даними двадцяти страхових компаній України. Отримані висновки доводять, що нині нема єдиної методики аналізу діяльності страховиків. Кожен із підходів загострює увагу на тому чи іншому боці діяльності. За показниками, розрахованими за різними методиками, можна зробити суперечливі висновки.

У дослідженні, було виявлено тенденції щодо політики формування фінансового забезпечення. Страховики, котрі мають суто український капітал у статутному фонді, загалом, проводять консервативну політику, зорієнтовану на поповнення статутного капіталу та вільних резервів.

Страховики, котрі мають змішаний капітал у статутному фонді, проводять помірковано-агресивну політику, за якої нарощують страхові резерви, але власний капітал у валюті балансу займає вагоме місце; незначну частку сформованих страхових резервів спрямовують на інвестиційну діяльність; співвідношення доходу від страхової діяльності та інвестиційної діяльності коливається у той чи інший бік залежно від страхової політики. Формування фінансового забезпечення спирається на статутний капітал і частково на прибуток від інвестиційної діяльності.

Страховики, котрі мають у статутному фонді суто іноземний капітал проводять агресивну політику, за якої триває активне нарощування страхових резервів; проте, як наслідок, підвищується ризик здійснення страхових операцій та зменшується фінансова стійкість; рівень перестрахування незначний; значний дохід отримують від інвестиційної діяльності.

Вивчення методичних засад діагностики фінансового стану і розвитку страхових компаній привело до висновків щодо відсутності комплексного інтеґрального показника оцінки розвитку за напрямами як страхової, так і фінансової діяльності страховика. В умовах фінансової кризи визначення та оцінка фінансового потенціалу розвитку стає вкрай актуальною не тільки для менеджменту страховика, але й для страхувальників та фінансових партнерів.

Тому обґрунтований інтеґральний показник оцінки фінансового потенціалу розвитку, виражений таким чином:

F D P = F E — M F N = (O cap + I R) — (I pay + TC), (1).

де F D P (Financial Development Potential) — фінансовий потенціал розвитку;

F E (Financial Enrichment) — фінансове забезпечення страховика;

M F N (Moment Financial Needs) — поточні фінансові потреби;

O cap (Own Capital) — власний капітал;

I R (Insurance Reserves) — страхові резерви;

I pay (Insurance Payments) — страхові виплати;

T C (Total Costs) — загальні витрати.

Інтеґральний показник FDP відображає зміни надходжень страхових внесків, інвестиційного доходу, страхових резервів, статутного капіталу та інших фінансових ресурсів. У роботі доведено, що динаміка цього інтеґрального показника фінансового потенціалу розвитку FDP характеризує як процес накопичення, так і активність компанії на ринку, тобто процес використання накопичених фінансових ресурсів.

Фінансове забезпечення розвитку страховика формується за рахунок надходжень страхових внесків, із яких у майбутньому формують страхові резерви; за рахунок інвестиційного доходу, що страховик отримує від розміщення страхових резервів та інших фінансових ресурсів; за рахунок статутного капіталу, інших ресурсів, нерозподіленого прибутку, котрий є власністю страховика й свідчить про його платоспроможність та фінансову стійкість.

Якщо страховик здійснює тільки накопичення фінансового потенціалу розвитку, він втрачає конкурентні переваги. Якщо страховик реалізує тільки використання, то знижує фінансовий потенціал та власну фінансову стійкість. Ми вважаємо, що спільна для всіх страховиків із українським капіталом тенденція полягає в постійному накопичуванні фінансового потенціалу розвитку замість його зваженого використання, може бути пов’язана й зі залежністю інвестиційного портфеля від депозитних вкладень, і з відсутністю інновацій у страховому бізнесі, й з малою диверсифікованістю страхового портфеля.

Розрахунки інтеґрального показника розвитку (вибіркові дані наведені у табл. 1) свідчать про наступне: страховики зі суто українським капіталом формують фінансове забезпечення, але майже не використовують його на розвиток: страховики зі змішаним капіталом та суто іноземним капіталом активно використовують сформований фінансовий потенціал на розвиток, але виходять за межі сформованого забезпечення та суттєво підвищують ризик неплатоспроможності.

Таблиця 1. Динаміка показника фінансового потенціалу розвитку, (тис. грн.)*.

Примітка: * Розраховано особисто авторкою.

Значення інтегрального показника фінансового розвитку стає індикатором для прийняття рішень щодо використання або накопичення фінансового потенціалу. Процес створення фінансового потенціалу розвитку оцінюється за допомогою показника темпу росту FDP і надає більш об'єктивні дані для формування фінансового забезпечення.

Якісною характеристикою фінансового потенціалу розвитку є фінансова стійкість страховика. У таблиці 2 наведені вибіркові дані щодо темпів зростання інтегрального показника фінансового потенціалу розвитку та фінансової стійкості (FS). При від'ємному значенні показника FDP темп зростання свідчить про інтенсивність його витрачання, при позитивному значенні про інтенсивність накопичення.

Таблиця 2. Порівняння зростання фінансового потенціалу розвитку та фінансової стійкості страховиків України, (%)*.

Примітка: * Розраховано особисто авторкою.

Аналізуючи ці показники, можна прогнозувати майбутній фінансовий стан страховика та розробити відповідну політику щодо формування та використання фінансового забезпечення майбутнього розвитку страховика.

У третьому розділі «Створення системи фінансового забезпечення розвитку страховиків в Україні» доповнено інструментарій прогнозування стратегії фінансового розвитку страховика на основі матричних розрахунків; запропоновано економіко-математичну модель інвестування фінансових ресурсів, що дає змогу оптимізувати інвестиційний дохід страховика; визначено основи моніторингу діяльності страховиків з використанням ризик-експозиції.

Необхідність і доцільність фінансового позиціонування страховика обумовлена процесами зростання та розвитку страхового ринку України, інтеґраційними процесами на страховому ринку, експансією іноземного капіталу, світовою фінансовою кризою й іншими чинниками. Таке позиціонування дає змогу застосування методу «матриці фінансової стратегії» .

У роботі обґрунтовано, що результатом фінансово-господарської діяльності страховика можна вважати суму фінансового і страхового результатів, де фінансовий результат охоплює результат від інвестиційної діяльності та діяльності з управління активами, а страховий результат — це різниця між отриманими страховими платежами, виплатами страхового відшкодування, аквізаційними витратами та преміями, що передані у перестрахування за період, якій аналізують.

IBFB = IB + FB, (2).

де IB — страховий результат;

FB — фінансовий результат.

Сформована матриця допомагає спрогнозувати «критичний шлях» страховика на перспективу, а визначення показника потенціалу фінансового розвитку дає змогу визначити розмір фінансових ресурсів, що можуть бути інвестовані у розвиток.

Запропонована методика апробована на двадцяти страхових компаніях, що дало змогу зробити висновки стосовно фінансового стану страховиків та їх фінансового потенціалу розвитку. Логічним завершенням процесу діагностики фінансового розвитку страхової компанії стає виявлення достатності створеного фінансового потенціалу розвитку для реалізації страхового та фінансового напрямів діяльності.

Об'єднання реалізації цільової функції оптимального інвестування з дотриманням усіх обмежень, накладених на значення її параметрів, було представлено у моделі, яка має вигляд:

(3).

де D — прибутковість інвестиційних вкладень;

D — прибутковість інвестиційних вкладень;

A — загальна величина страхових резервів по к-му виду страхування;

в — частка в портфелі активів i-го виду j-го емітента, що приймаються в покриття страхових резервів;

В — власні засоби страхової компанії, що використовуються як інвестиційні ресурси;

b — частка в портфелі активів i-го виду j-го емітента, що представляють власні кошти;

d — прибутковість активів i-го виду j-го емітента, що представляють власні кошти;

а — прибутковість активів i-го виду j-го емітента;

p — міра чинника ризику страховика при розміщенні страхових резервів в активи i-го виду j-го емітента;

r — встановлюваний страховиком максимально допустимий рівень ризику чи інфляції по інвестиційному портфелю;

t — період інвестування.

У роботі доведено, що незалежно від того, яку змінну використовувати (з урахуванням ризику або без), модель дасть змогу максимізувати поточну вартість дисконтованого потоку інвестиційних прибутків, тобто оптимізувати прибутки, що страховик очікує в першому, другому, третьому і n-му роках за ризикової ставки дисконту або необхідної норми доходу. Обмеження інвестування фінансових ресурсів страховика відображене при оптимізації інвестиційного доходу страховика шляхом економіко-математичного моделювання з використанням програмного пакета 1: С Предприятие. Зокрема, впровадження зазначених наукових результатів для ЗАТ «Міська страхова компанія» дало змогу отримати економічний ефект за 2007 р. в розмірі 37,6 тис. грн.

Оскільки страховики є суб'єктами фінансового ринку, що несуть підвищене ризикове навантаження, пропонується враховувати це навантаження при оцінці їхнього фінансового стану. У роботі обґрунтована необхідність використання превентивного тестування для визначення фінансового стану страховика. Запропонована методика превентивного тестування дозволяє в автоматичному режимі одержати інформацію про перебування страхового ринку і позиції страхової компанії на ньому. Методика розроблена з метою стандартизації процедур при аналізі діяльності страховиків, а також своєчасного виявлення ризиків в їх діяльності фахівцями компаній, контролюючими органами, представниками рейтингових агентств, дослідниками.

Хоча однією з функцій страхової компанії є прийняття на себе підвищеного рівня ризику, облік ризиків при оцінці діяльності та розвитку страховика у досліджених методиках не здійснювали. Пропонуємо враховувати ризикове навантаження при оцінці їхнього фінансового стану. Для цього проводиться ризик-експозиція, а саме: оцінювання вірогідності реалізації ризику та його величини. Застосування методики передбачає виконання наступних кроків: 1) оцінювання фінансового стану страховика за тестами раннього попередження Держфінпослуг України; 2) експертне оцінювання вірогідності збитків від настання ризикових подій для ринку та страхової компанії експерта; 3) визначення величини збитків від настання ризикових подій для страхової компанії експерта; 4) обробка даних експертів шляхом калькуляції середньоквадратичного відхилення результатів оцінювання ринку та страховика задля уникнення суб'єктивності; 5) проведення ризик-експозиції в розрізі технічних, нетехнічних та інвестиційних ризиків страховика. Превентивне тестування дозволяє отримати коригуючий ризик-коефіцієнт та визначити рейтинговий клас страховика.