Періодизація розвитку англійської мови та її діалекти. 
Вплив різноманітних мов на формування англійської мови. 
Лінгвістичні відмінності та особливості діал

Курсовий проект

Періодизация розвитку англійської мови та її діалекти. Вплив різноманітних мов на формування англійської мови. Лінгвістичні відмінності та особливості діалектів

Вступ

англійський діалект мова лінгвістичний

На сучасному етапі розвитку суспільства англійська мова стала не тільки мовою міжнародного спілкування, але й глобальною у світі. Вона сформувалася у вигляді національних і територіальних варіантів, відомих під назвою New Englishes та World Englishes [38, c 57.], кожен з яких складає соціально-комунікативну систему, що покликана для забезпечення спілкування її носіїв. Відмітимо, що наразі англійська мова стала мовою глобального спілкування, тобто відбулась «глобанглізація» земної кулі.

У зв’язку з цим останнім часом інтерес дослідників підвищився до питань функціонування англійської мови як основного засобу міжмовного спілкування, [5, с. 63], детального вивчення та опису існуючих варіантів і різновидів англійської мови, включаючи дослідження взаємодії фонетичних та контактуючих систем (див., праці О.Р. Валігури, Т. О. Бровченко, Д.С. Бородіної, Ю.М. Захарової, Т.М. Корольової, В. Ю. Кочубей, М.М. Кубланової, Є. А. Устиновича, Hung, Murray, Toivanen, Zampini).

Історичний розвиток мови — безперервний процес без різких стрибків або швидких перетворень. Тому будь-яка періодизація, яку пропонують вчені-лінгвісти, може здатися штучною. Однак, при вивченні історії будь-якої мови неможливо обійтися без поділу його на певні періоди і часові відрізки, тому що цілком очевидно, що мова в кожен даний період свого розвитку має особливі якісними ознаками, особливою структурою, що і дає право говорити про певний період його розвитку. Традиційно прийнята наукова періодизація англійської мови ділить його на три періоди: aнглосаксонський (Old English — OE), среднеанглийский (Middle English — ME) і новоанглийский (New English — NE).

Сучасна мова — це продукт тривалого історичного поступу, де мова піддається різнобічним змінам, обумовленими різними причинами. Зміни зачіпають усі сторони лінгвістичної структури. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин і умов, стимулюючих зрушень в лексичному складі мови, у його фонетичный організації, у його граматичному ладі.

Історія мови розкриває все, що відбувалося у мові на різних етапах її існування. Причини та чинники змін, закладені у самій мові, називають лінгвістичними [2, c. 56]. З питань розвитку англійської мови існує велика кількість науковіх досліджень, в яких міститься багатий фактичний матеріал та дається аналіз конкретних лексичних явищ. Упродовж багатьох десятиріч у Англії й США здійснюється величезна лексикографічна робота. Великий Оксфордський словник, у якому зібрано, в історичному плані простежено і пояснено приблизно півмільйона слів англійської. Чимало авторів, (М.М.Гухман, С. Я. Гельберг, О. Н. Флауер та ін.), вважають, що успішний розвиток і збагачення англійського словникового складу відбувалося переважно по рахунок лексичних запозичень з деяких інших мов.

Говорячи про англійську мову, треба відзначити дві основні тенденції її розвитку. Перша — це подальша уніфікація із єдиною метою міжнародного використання, що призводить до зменшення обсягу лексичних одиниць і спрощення граматичних форм, щоб він міг стати зручним і простим засобом міжнародного спілкування. Друга тенденція — це внутрішній розвиток мови, зміна норми всередині англомовного співтовариства.

Об'єкт дослідження — лінгвістичні особливості розвитку англійської мови.

Предмет дослідження — взаємовплив мовних чинників у розвитку англійської.

Мета дослідження — проаналізувати шляхи й особливості впливу лінгвістичних чинників в розвитку англійської мови.

Завдання роботи:

— вивчити історичні етапи розвитку англійської мови з погляду мовних чинників;

— проаналізувати лінгвістичні чинники, що сформували лексичний, фонетичний і граматичний лад сучасного англійської.

Практична значущість дослідження у тому, що у дослідженні представлені дані про історичних особливостях розвитку англійської мови з точки зору взаємовпливу мовних і позамовних чинників. Результати дослідження та висновки можуть використані під час створення і доповненні курсів практичних занять, теоретичної граматики.

Досягнення поставлених у роботі завдань використовувався комплексний метод дослідження, до складу якого у собі такі види аналізу: історико-культурна порівняння періоду становлення та розвитку англійської, аналіз навчальних посібників з англійської мови оригіналу й метод зіставлення фонетичних, лексичних і морфологічних змін.

1. Періодизація розвитку англійської мови та її діалектів

Англійська мова — одна з західногерманських мов, яка бере початок від англофризьких діалектів, що були принесені до Великої Британії германськими племенами та переселенцями з місць, які зараз належать до північно-західної Німеччини та Нідерландів. Ця мова використовувала словник, що відрізнявся від інших європейських мов того часу. Більша частина словника сучасної англійської мови походить від англо-нормандських мов.

У середині XII ст. установився певний баланс трьох мов. Латинська мова вживалась для офіційних записів, у вчених працях з історії і теології, в літургії церкви. Французька мова частково занепала, але ще була мовою королівського оточення і аристократії. Англійська мова, як мова повсякденного вжитку, не вживалася у писемній формі, за винятком молитов і проповідей. Баланс трьох мов було порушено після завоювання Нормандії Філіпом II у 1204 p., яке ізолювало норманських урядовців в Англії [29, c. 36]. Тимчасовою перешкодою до відродження англійської мови було правління Генріха III у 1216 — 1272 роки, який переселив французів із своїх володінь на півдні Франції і призначив їх на керівні посади. Однак англійські барони не скорилися і примусили його прийняти Оксфордські правила, за якими король втрачав виключне право на володіння землями і вислав своїх поплічників до Франції. Це був перший документ, що офіційно з’явився англійською мовою за півтора століття. Однак французька мова продовжувала вважатися державною мовою Англії аж до 1262 року, коли Едуард III ухвалив закон, за яким судові та державні справи розглядались і вирішувались англійською мовою.

1.1 Давньоанглійський період

Більш важливою, ніж навали кельтів і римлян, для розвитку англійської мови була низка навал з континентальної Європи вже після відходу римлян. Більше не захищені римською армією, та відчуваючи постійну загрозу з боку піктів та скоттів з півночі, кельти почували себе незвичайно вразливими до атак. Десь у 439 р. амбітний кельтський воєначальник Вортігер запросив ютських братів Хенгіста та Хорса (з Ютландії, сучасного Денмарку) щоб сформувати оплот проти морських набігів піктів, а в обмін на їхню поміч їм було б «дозволено» оселитися у південних районах графства Кент, Гемпшир та на острові Уайту [25, c 61].

Проте юти були не єдиними переселенцями у Великобританії протягом цього періоду. Інші германські племена, такі як Кути та Фризи, незабаром стали робити невеличкі подорожі через Північне море. Ще пізніше войовничі сакси (з нижньої Саксонії, що на північному заході Німеччини) робили все більшу кількість вторгнень на південну частину материка. З часом ці німецькі племена почали встановлювати постійні бази і поступово витісняти місцевих кельтів.

Всі ці народи говорили на діалектах западногерманської мови, схожої на сучасну Фризьку, які були різними, але достатньо близькими щоб бути взаємно зрозумілими. Місцевий діалект у Ангельні (давня назва Англії), час від часу, навіть сьогодні схожий на англійську, і він навіть має більше спільного с сучасною англійською, ніж англійська, якою розмовляли лишень тисячу років тому. Сучасна фризька, особливо розмовна, несе моторошну схожість з англійською, як це можна побачити на прикладі деяких з фризьких слів, яких було включено у англійську мову: mie (meal), laam (lamb), goes (goose), bыter (butter), tsiis (cheese), see (sea), boat (boat), stoarm (storm), rein (rain), snie (snow), frieze (freeze), froast (frost), mist (mist), sliepe (sleep), blau (blue), trije (thre), fjour (four) і т. ін.

Кельти і ранні англосакси використовували рунічну абетку, кутові символи якого розроблені для того, щоб їх можна було видряпувати на дереві або камені. Ранні християнські місіонери представили більш округлі літери латинського алфавіту. Англосакси досить швидко прийняли новий латинський алфавіт, але з додаванням таких літер як («wynn») ю («thorn»), р («edh» or «eth») та 3 («yogh») зі старого рунічного алфавіту для певних звуків, яких не було у латині. пізніше став «uu», ще пізніше «w»; «р «та «ю» стали більш-менш взаємозамінними, щоб представляти звук, який зараз позначається «th»; а «3» використовували для позначення звуков «y», «j» або «g». До того ж використовувався дифтонг ж («ash»); «v» зазвичай позначався як «f», а такі літери як «q», «x» та «z» не використовувались майже ніколи.

Багато загальних та найбільш вживаних слів теперішньої англійської мови мають староанглійське коріння, наприклад такі слова як water, earth, house, food, drink, sleep, sing, night, strong, the, a, be, of, he, she, you, no, not, і т. ін. Однак слід проявляти обережність з таким явищем як «помилкові друзі», слова, які здаються схожими у давньоанглійській і сучасній англійській, але чиє значення змінилося, наприклад такі слова як wif (wife) — малася на увазі будь-яка жінка, не важливо одружена чі ні; fugol (fowl) — будь-який птаха, не тільки свійська, sona (soon) -одразу ж, а не через деякий час, won (wan) — темний, а не блідий; та fжst (fast) — закріплений, міцний, а не швидкий.

Потім, близько VII ст; у давньоанглійській вимові відбувся зсув голосних (за аналогією до Великого Зсуву Голосних часів Раннього ново англійського періоду), під час якого голосні стали вимовлятися більше в передній частині рота. Найбільш враженим був звук «I». В рамках цього процесу, категорія множини кількох іменників також стала представленою зміненням вимови голосних, а не закінченнями [23, c. 8]. Фонетична система представлена у додатку, А «Фонетична система давньоанглійської мови». Ці зміни були іноді відображені у переглянутому варіанті написання, як у сучасній англійській маємо суперечливі пари, такі як foot/feet, goose/geese, man/men, mouse/mice, також як blood/bleed, foul/filth, broad/breadth, long/length, old/elder, whole/hale/heal/health і т. ін.

Вважається, що близько 85% з 30 000 давньоанглійських слів поступово вимерли від культурним натиском вікінгів і норманів, які прийшли після них, заливши в цілому близько 4500 слів. [3, с. 89] Це становить менше 1% від сучасного англійського вокабуляру, але він включає у себе деякі із основних і найважливіших слів: man, wife, child, son, daughter, brother, friend, live, fight, make, use, love, like, look, drink, food, eat, sleep, sing, sun, moon, earth, ground, wood, field, house, home, people, family, horse, fish, farm, water, time, eyes, ears, mouth, nose, strong, work, come, go, be, find, see, look, laughter, night, day, sun, first, many, one, two, other, some, what, when, hich, where, word, а також найбільш важливих службових слів (наприклад to, for, but, and, at, in, on, from і т. ін.). Через це, більше половини слів повсякденної сучасної англійської мови, як правило, складається з давньоанглійського вокабуляру.

До кінця VIII ст., вікінги (або нормани) почали робити спорадичні набіги на східне узбережжя Великобританії. Експансія вікінгів закріпилася Альфредом Великим, а у 878 р. договором між англосаксами та вікінгами, який створив Danelaw, розділивши країну вздовж лінії приблизно від Лондона до Честера, так дозволив скандинавам контролювати північ та схід, та англосаксам південь та захід. Хоча Дейнлоу існував менше століття, його вплив можна побачити і сьогодні в ряді географічних назв норвезького походження в північній Англії (більше 1500), у тому числі багатьох географічних назвах, що закінчуються на «-by», «-gate», «-stoke», «-kirk», «-thorpe», «-thwaite», «-toft» (наприклад Whitby, Grimsby, Ormskirk, Scunthorpe, Stoke Newington, Huthwaite, Lowestoft), а також «-son» у кінцівках прізвищ (наприклад Johnson, Harrison, Gibson, Stevenson) на відміну від давньоанглійського «ing» (такі як Manning, Harding)

З часом давньонорвезька поступово злилася з англійською, було введено багато скандинавських термінів. Насправді, тільки близько 150 норвезьких слів з’являються в старих англійських рукописах того часу, але набагато більше асимілювалися в мові і поступово почали з’являтися в текстах протягом найближчих кількох століть. В цілому біля 1 000 давньонорвезьких слів постійно поповнювали англійських лексикон, серед них такі як skull, skin, leg, neck, freckle, sister, husband, fellow, wing, bull, score, seat, root, bloom, bag, gap, knife, dirt, kid, link, gate, sky, egg, cake, skirt, band, bank, birth, scrap, skill, thrift, window, gasp, gap, law, anger, trust, silver, clasp, call, crawl, dazzle, scream, screech, race, lift, get, give, are, take, mistake, rid, seem, want, thrust, hit, guess, kick, kill, rake, raise, smile, hug, call, cast, clip, die, flat, meek, rotten, tight, odd, rugged, ugly, ill, sly, wrong, loose, happy, awkward, weak, worse, low, both, same, together, again, until і т. ін. Також давньонорвезька часто забезпечувала альтернативи або синоніми для давньоанглійських слів, і обидва варіанти були в ужитку (давньоанглійське «craft» і норвезьке «skill», «wish» and «want», «dike» and ditch, «sick» and «ill», «whole» and «hale», «raise» and «rear», «wrath» and «anger», «hide» and «skin»)

Альфред Великий у 871 р приступив до відновлення і відродження навчання, права та релігії. Важливо відзначити, що він вірив у можливість виховання людей просторічною англійською і сам переклав декілька важливих робіт на англійську, включно з «Церковною історією народу ангелів» Біди Високоповажного. Також він почав перекладати «Давньоанглійські хроніки» [14, c. 165].

Декілька слів з цих робіт одразу ж виділяються, як ідентичні своїм сучасним еквівалентам (he, of, him, for, and, on) і ще кілька, які можуть легко бути вгадані (nama стало сучасним name, comon — come, wжre — were, wжs — was). Але ще кілька були вжиті у зміненому вигляді, в тому числі axode (asked), hu (how), rihtlice (rightly), engla (angels), habbaр (have), swilcum (such), heofonum (heaven), and beon (be), and many more have disappeared completely from the language, including eft (again), юeode (people, nation), cwжр (said, spoke), gehatene (called, named), wlite (appearance, beauty) and geferan (companions), тому що вони малі спеціальні символи як («thorn») та («edh» or «eth»).

Таким чином, англосаксонська мова — мова регіональних діалектів з вираженими рисами давньогерманських мов: дією загальних для германських мов фонетичних законів, спільністю словника, синтетизма, розвиненою системою морфологічних категорій іменника і прикметника, відносно вільним порядком слів.

1.2 Середньоанглійський період

Подією, яка почала перехід від староанглійської до середньоанглійської, було Нормандське Завоювання 1066 року, коли Вільгельм Завойовник (герцог Нормандії, пізніше Вільгельм І Англії) вторгся на острів Британію і оселився у своєму новому придбанні разом зі своїми дворянами та судом. Нормани розмовляли на сільському діалекті французької мови яка зазнала значного німецького впливу, цю мову зазвичай називали англо-нормандська, або Норманська французька, яка доволі сильно відрізнялася від французької періоду відомого як Francien. Відмінності між цими діалектами стали ще більш помітними після нормандського вторгнення у Великобританію, особливо після Короля Джона и Англійської поразки французькій частини Нормандії короля Франції у 1204, після того Великобританія стає ще більш ізольованою від континентальної Європи.

Нормандська спадщина нараховувала більше 10 000 слів (близько трьох чвертей використовують і сьогодні) у тому числі величезна кількість абстрактних іменників із суфіксами «-age», «-ance/-ence», «-ant/-ent», «-ment», «-ity» and «-tion», або префіксами «con-», «de-», «ex-», «trans-» and «pre-». Можливо, багато з них пов’язані з питаннями корони та дворянства (наприклад crown, castle, prince, count, duke, viscount, baron, noble, sovereign, heraldry); влади і управління (parliament, government, governor, city, authority, obedience, servant, peasant, vassal, serf, labourer, charity); суду і права (court, judge, justice, accuse, arrest, sentence, appeal, condemn, plaintiff, bailiff, jury, felony, verdict, traitor, contract, damage, prison); війни та бойових дій (army, armour, archer, battle, soldier, guard, courage, peace, enemy, destroy); високого рівня життя (mansion, money, gown, boot, beauty, mirror, jewel, appetite, banquet, herb, spice, sauce, roast, biscuit); мистецтва та літератури (art, colour, language, literature, poet, chapter, question). Однак давньоанглійські слова cyning (king), cwene (queen), erl (earl), cniht (knight), ladi (lady) зберігаються.

У той час як прості торговці зберегли свої давньоанглійські назви (baker, miller, shoemaker) більш майстерні торговці прийняли французькі найменування (mason, painter, tailor, merchant). Назви тварин в цілому зберегли свої англійські назви (sheep, cow, ox, calf, swine, deer), але як тільки цих тварин приготують та подадуть до столу іх назви перетворюються на французькі (beef, mutton, pork, bacon, veal, venison). Іноді траплялось так, що французьке слово повністю замінювало староанглійське (наприклад crime замінило firen, place — stow, people — leod, beautiful — wlitig, uncle — eam). Іноді французьке і староанглійське слово об'єднувалися у одне так як у слові «gentleman», у якому поєднується французьке «gentle» і германське «man». А іноді і англійське і французьке слово залишалося в ужитку, але у різних випадках (наприклад староанглійське «doom» та французьке «judgement», «heart» та «cordial», «house» та «mansion»)

Відмінності між гортанним різким англо-нормандським і м’яким діалектом французького також зробили свій внесок у формування англійської вимови. Наприклад такі слова як «quit», «question», «quarter» вимовлялися зі звичним англо-норманам звуков «kw», a не з французьким звуком «k». Нормани частіше використовували важку «с» замість м’якішої французької «с» «charrier» став «carry», «chaudron» став «cauldron». Нормани мали звичку використовувати суфікси «-arie» and «-orie» замість французських «-aire» та «-oire», тому в англійській є такі слова як victory (victoire), salary (salaire). Нормани, а тому і англійці зберегли «S» у словах як estate, hostel, forest and beast, коли французи його поступово втратили (йtat, hфtel, forкt, bкte). Більш детально зміни у фонетичній вимові та орфографії можна побачити у додатку Г «Зміни у фонетичній вимові та орфографічному строю в середньоанглійський період».

Французькі книжники змінили загальний староанглійський манер письма «hw» на «wh», в значній мірі через бажання узгодити з «ch» і «th», незважаючи на придих у вимові, так що «hawaii» стали «where», «hawaienne» став «when» і «hwil» став «while». «W» була додана, без жодної видимої причини до деяких слів, які тільки почали з «h» (наприклад, hal — whole). Ще одна дивина сталася, коли hwo став who, але вимова змінился так, що «W» звук був опущений повністю. Є лише деякі з видів невідповідностей, які укорінилися в англійській мові протягом цього періоду[7].

Протягом тих століть під правлінням норманів у англійської не було офіційного статусу, регуляції, і вона стала третьою мовою у своїй власній країні. Вона була більше розмовною, і опустилася до креольського рівня. Основними діалектами цього часу називають північний, мідлендський, південний та кентський. Але з часом вони стали так різнитися, що люди які жили у 50 км від інших вже б не змогли зрозуміти один одного.

Університети Оксфорда і Кембриджа булі засновані у 1167 та 1209 відповідно, і загальна грамотність продовжувала рости протягом наступних століть, хоча книги переписували ще від руки, і тому вони були дуже дорогими. Лондонський діалект Чосера XIV століття, хоча і дуже віддалено, але вже нагадую сучасний варіант англійської.

«Ормулум» — біблійний текст, написаний монахом Ормом з північного Лінкольнширу у кінці XII століття, є важливим ресурсом відносно вимови. Висловлюючи стурбованість з приводу того, як люди почали неправильно вимовляти англійську, Орм написав слова саме так як їх треба було читати. Наприклад він використав подвоєння приголосних, щоб показати що попередній гласний є коротким, використав три диференційовані символи на позначення староанглійської літери yogh, і використав сучасніший «wh» замість старого «hw», «sh» замість"sc".

Джеффрі Чосер почав писати свої знамениті «Кентерберійські оповідання» на початку 1380 року, він вирішив написати їх англійською мовою. Він ввів багато нових слів у мову, за деякими підрахунками близько 2000 — це майже напевно були слова використовуванні у повсякденному житті XIV століття, але вперше вони згадуються саме у письмових роботах Чосера. Такі слова як paramour, difficulty, significance, dishonesty, edifice, ignorant все з французьких коренів, але коли він хотів зобразити робочу людину Англії, він свідомо використовував більше слів за староанглійського вокабул яру, і також відродив багато слів, які пали в немилість, наприклад churlish, farting, friendly, learning, loving, restless, wifely, willingly, absent, accident, add, agree, bagpipe, border, box, cinnamon, desk, desperate, discomfit, digestion, examination, finally, flute, funeral, galaxy, horizon, infect, ingot, latitude, laxative, miscarry, nod, obscure, observe, outrageous, perpendicular, princess, resolve, rumour, scissors, session, snort, superstitious, theatre, trench, universe, utility, vacation, Valentine, village, vulgar, wallet, wildness.

У 1384 році Джон Вікліф (Вікліф) видав свій переклад «Біблії» народною англійською мовою. Цей виклик латині як мові Божій вважався революційним актом сміливості в той час, і переклад був заборонений церквою через недвозначні виразах (втім, продовжували циркулювати неофіційно). Хоча, можливо, не того ж літературного калібру як Чосер, «Біблія» Уикліфа проте була віхою в англійській мові. У ній більше 1000 англійських слів були вперше зареєстровані, більшість з них на латинській, часто через французьку мову, в тому числі barbarian, birthday, canopy, child-bearing, communication, cradle, crime, dishonour, emperor, envy, godly, graven, humanity, glory, injury, justice, lecher, madness, mountainous, multitude, novelty, oppressor, philistine, pollute, profession, puberty, schism, suddenly, unfaithful, visitor, zeal, а також добре відомі фрази, як an eye for an eye, woe is meі т. ін. Однак, не всі неологізми Уикліфа закріпилися в мові (наприклад, mandement, descrive, cratch).

1.3 Формування англійської національної мови

Справедливо відмітити, що к кінцю XVI ст. англійська нарешті була широко прийнята як мова навчання. Народна мова, яку колись зневажали, вважаючи відповідною лише для народного читання — яку і досі критикують у більшій частині Європи як сиру, обмежену і незрілу — стала впізнаною за властиві і якості [15, c. 2 ].

Останнім важливим чинником розвитку національної англійської мови була поява друкарського верстата, одного з великих технічних інновацій у світі, яку в Великобританію ввів Віллгельм Какстон у 1476 р. Першою книгою, надрукованою англійською мовою був власний переклад Кекстона праці «Збірка оповідань тройських».

Дві особливо важливі віхи в англійській літературі були опубліковані у ХVI і на початку XVII ст: «Книга молитв» у 1549 та Біблія, що є кульмінацією більш ніж двох століть зусилля написати Біблію національною мовою людей Великобританії. Тендаль надрукував свою «Біблію» в таємниці у Германії, і контрабандою відправив їх на свою батьківщину, за це його арештували визнали винним через єресь і стратили у 1536. «Біблія» Тендаля була набагато ясніше і по етичніше ранньої версії Уикліфа.

Ранній новоанглійський період Основний чинник розмежовування середньоангліської мови від сучасної відомій як Великий зсув голосних, корінний перелом у вимові часу XV-XVII століть, в результаті якого довгі голосні стали промовлятися вище та ближче до рота (короткі голосні майже не змінилися). Насправді, зрушення, ймовірно, почались дуже поступово за кілька століть до 1400 і тривала тривалий час після 1700(деякі незначні змінні процеси відбуваються і досі). 1, c. 145] Таким чином слово Чосера lyf (вимовляється як «leef') стало сучасним словом «life», і слово five (яке спочатку вимовлялоя як «feef») набуло сучасної вимови. Деякі зі змін відбулися у декілька етапів: хоча«lyf» позначало «life» до часів Шекспіра кінці XVI століття, воно було б проголошено більше як «lafe» у той час, і тільки пізніше воно стало мати сучасну вимову. Слід зазначити, що тенденція верхніх класів південної Англії вимовляти широкий «a» у словах тиму dance, bath, castle (звучать як «dahnce», «bahth». «cahstle») була просто модною афектацією XVIII ст. до якої намагались дотримуватися, і яка не мала нічого спільного із загальним зміщенням у вимові голосних.

Інші зміни в написанні та вимові також відбулися в цей період. Староанглійський приголосний Х — технічно «глухий велярний щілинний», який вимовлявся як «ch» у словах loch, Bach — зник з англійської, і староанглійське слова burX (place) замінили на «-burgh», «-borough», «-brough» or «-bury» у багатьох топонімах. У деяких випадках, глухі щілинні почали вимовляти як «F» (laugh, cough). Багато інших приголосних перестали промовлятися взагалі (наприклад «b» у таких словах як dumb and comb; «l» між голосними та приголосними як у half, walk, talk and folk; «k» or «g» на початку слова як у knee, knight, gnaw and gnat і т. ін.) Ще в XVIII ст. «r» після голосного поступово втратила свою силу, хочу перед голосним залишався незмінним (наприклад render, terror), на відміну від американського використання, де «r» повністю вимовляється.

Інновації в англійській лексиці прийшла с епохою Ренесансу, що у Великобританії охоплює XVI ст. та початок XVII. Доповненнями англійської лексики в цей період були примусові запозичення, а не ті, що є результатом якого-небудь вторгнення або припливу нових національностей.

Слова з латинської або грецької (часто через латинську) були масово запозичені у цей період, залишаючись незмінними (наприклад enius, species, militia, radius, specimen, criterion, squalor, apparatus, focus, tedium, lens, antenna, paralysis, nausea) або, частіше, частково зміненими (наприклад horrid, pathetic, iilicit, pungent, frugal, anonymous, dislocate, explain, excavate, meditate, adapt, enthusiasm, absurdity, area, complex, concept, invention, technique, temperature, capsule, premium, system, expensive, notorious, gradual, habitual, insane, ultimate, agile, fictitious, physician, anatomy, skeleton, orbit, atmosphere, catastrophe, parasite, manuscript, lexicon, comedy, tragedy, anthology, fact, biography, mythology, sarcasm, paradox, chaos, crisis, climax, s т. ін.) Ціла категорія грецьких слів, що закінчуються суфіксами «-ize» і «-izm» були введені в цей час.

Деякі автори використовували латинські визначення так незграбно, що було введено термін: «inkhorn», щоб позначити ці незрозумілі та пишні слова, більшість з яких не збереглася. Приклади таких слів включають до себе revoluting, ingent, devulgate, attemptate, obtestate, fatigate, deruncinate, subsecive, nidulate, abstergify, arreption, suppeditate, eximious, illecebrous, cohibit, dispraise. Однак, варто відмітити, що деякі з таких слів залишилися і вживаються і у наш час (наприклад dismiss, disagree, celebrate, encyclopaedia, commit, industrial, affability, dexterity, superiority, external, exaggerate, extol, necessitate, expectation, mundane, capacity та ingenious)

Наприклад, Кекстон скаржився на труднощі пошуку форм, які були ж зрозумілі по всій країні, непросте завдання навіть для простих маленьких слів, таких как «egg» [8, c. 78]. Але його власна робота була далека від узгодженості (booke та boke, axed та axyd) і його використання подвоєння літер і кцнечка «e» носили випадковий характер (наприклад had/hadd/hadde, dog/dogg/dogge, well/wel, which/whiche, fellow/felow/felowe/ fallow/fallowe, had/hadd/hadde, dog/dogg/dogge, well/wel, which/whiche, fellow/felow/felowe/fallow/fallowe і т. ін.) Багато з його наступників були настільки ж суперечливими, тому що багато хто з них були європейцями, а не носіями англійської мови.

У часи раннього новоанглійського періоду було широке використання подвійних голосних (наприклад soon) або невимовного «Е» (name) щоб позначити довгі голосні, і подвійні приголосні щоб відзначити попередній коротких голосний (sitting), хоча меншого консенсусу доходили у питанні приголосних у кінці слів (e.g. bed, glad, well, glasse) Літери «U» і «V», які були більш-менш взаємозамінні в середньовічній англійській, поступово утвердилися як голосний і приголосний відповідно, так само як і «І» і «J» .

На додаток до абсолютно нових англійських слів як fisherman, landlady, scapegoat, taskmaster, viper, sea-shore, zealous, beautiful, clear-eyed, broken-hearted і багатьох іншіх, вона включає деякі відомі фрази, які були пізніше використані у версії Короля Джеймса, такі як let there be light, my brother’s keeper, the powers that be, fight the good fight, the apple of mine eye, flowing with milk and honey, the fat of the land, am I my brother’s keeper?, sign of the times, ye of little faith, eat drink and be merry, salt of the earth, a man after his own heart, sick unto death, the spirit is willing but the flesh is weak, a stranger in a strange land, let my people go, a law unto themselves і так далі.

Англійський вчений і класи цист Сер Томас Еліот знайшов нові слова такі як animate, describe, dedicate, esteem, maturity, exhaust, modesty на початку XVI ст. Його сучасник Сер Томас Мор вніс absurdity, active, communicate, education, utopia, acceptance, exact, explain, exaggerate. Бену Джонсону сучаснику Шекспіра також приписують введення багатьог загальних слів, у тому числі damp, defunct, strenuous, clumsy, а Серу Філіп Сіднею завдячують своїм походженням

Пізній новоанглійський період Головна відмінність між ранньою новоанглійською та пізньою новоанглійською полягає у його лексиці - вимова, граматика і правопис залишилися незмінними. У пізній новоанглійскій накопичилося багато нових слів через два основні історичні фактори: промислової революції, яка потребувала введення нових слів для винайдених ідей та речей; і процес зростання Британської імперії, під час якого англійська запозичила багато іноземних слів.

Промислові та наукові досягнення промислової революції створили необхідність неологізмів для опису нових творінь і відкриттів. Значною мірою це покладалися на класичних мовах, латини і по-грецьки, в якому вчені та науковці період, як правило, добре розбираються. Хоча таких слів, як oxygen, protein, nuclear and vaccine не існувало у класичній мові, вони могли бути (і були) утворені із латинських та грецьких коренів. Lens, refraction, electron, chromosome, chloroform, caffeine, centigrade, bacteria, chronometer, claustrophobia лише декілька з усіх наукоємних слів, які були створені протягом цього періоду, а також цілої нихки слів із «-ologies» та «-onomies», такі як biology, petrology, morphology, histology, palaeontology, ethnology, entomology, taxonomy, і т. ін.

Багато інших нових слів були придумані для позначення нових продуктів, машин і процесів, які були розроблені в цей час (наприклад train, engine, reservoir, pulley, combustion, piston, hydraulic, condenser, electricity, telephone, telegraph, lithograph, camera і т. ін.) У деяких випадках старим словам було надано абсолютно нового смислу та конотації (наприклад vacuum, cylinder, apparatus, pump, syphon, locomotive, factory, і т. ін.) і також особливо популярними були нові слова, створені шляхом об'єднання і злиття існуючих англійських слів в описовій комбінації (наприклад railway, horsepower, typewriter, cityscape, airplane, і т. ін.)

Ряд американських неологізмів які потім повернулись на свою Батьківщину не слід недооцінювати. Такі слова включають до себе commuter, bedrock, sag, snag, soggy, belittle, lengthy, striptease, gimmick, jeans, teenager, hangover, teetotal, fudge, publicity, joyride, blizzard, showdown, uplift, movie, obligate, stunt, notify, redneck, businessman, cocktail, skyscraper, bootleg, highfalutin, guesstimate, raincoat, cloudburst, nearby, worthwhile, smooch, genocide, hindsight, graveyard та інші.

Ною Вебстеру часто приписують по одиничні зміни англійської орфографії, зокрема, через його словники: «The American Spelling Book», «The Compendious Dictionary of the English Language», and «The American Dictionary of the English Language». Насправді, багато зі змін, які вин висунув уже були в ужитку в Америці (наприклад написання theater та center замість theatre та centre), але є він бува значною мірою відповіден за переглянуте написання слів як color та honor (замість британських colour та honour), traveler та jeweler (замість traveller and jeweller), check та mask (замість cheque та masque), defense та offense (замість defence and offence), plow та plough, а також досить нелогічне прийняття aluminum замість aluminium.

1.4 Сучасні діалекти британського варіанту англійської мови

Діалекти британського варіанту англійської мови — сукупність діалектів, що склалися на Британських островах, що виникли в результаті розширення Британської імперії і - після Другої світової війни — впливу Сполучених Штатів по всій земній кулі. Число діалектів і креольських мов і піджинів, які базуються на англійській, досить велике. У сучасній англійській мові в Англії розрізняють такі основні діалекти:

1. Східний — приблизно між р. Темзою та р. Нен;

2. Західний — басейн р. Северн;

3. Південний — на південь від р. Темзи;

4. Центральний—басейн р. Трент та р. Хембер;

5. Північний — на північ від р. Хембер;

6. Шотландський — на північ від р. Твід.

Розходження у вимові між Standard English та діалектами наведені у додатку Д «Відмінності вимови голосних в діалектах британського варіанту англійської мови».

У шотландському та частково у північному діалектах артикуляція приголосного [r] відрізняється наявністю вібрації (дрижання) кінчика язика (race, rocket). Початкове [h] зникає перед відкритим голосним майже в усіх діалектах ('ot замість hot), як у словах honour, honest, horrible. У південному діалекті початкові s, th, f вимовляються як І дзвінкі [z, р, v]. Наприклад: That, same, fall, forest. Окремі діалекти мають свої специфічні особливості такі, як: збереження [х] в шотландському діалекті, частковий перехід [v > w] у східному діалекті тощо.

У словниковому складі діалектів також спостерігаються відхилення від норм літературної мови. Ці відхилення найбільш помітні в північному та шотландському діалектах. Так, у північному діалекті збереглися слова, які вийшли з ужитку в сучасній літературній мові: bairn (child) — ст. a. beam, stee (ladder) — ст. a. stige, bide (wait) — ст. a. bidan, fain (glad) — ст. a. faegen та інші.

У різних діалектах існують окремі слова, які часто вживаються в певних місцевостях Англії, але невідомі літературній мові: holme (island), thwaite (clearing), tot (bush), muckle (much, great) тощо [19, с. 154].

Під впливом помилкової етимології та інших причин в діалектах утворюються слова, які є похідними від слів літературної мови: sarmont (< sermon), nammut (< non meat), unco (< uncouth) та інші, а також maist (almost), gurt (great), lowz (allows), zote (soft), ollas (always) і т. п. [20, с. 201]. Варто зазначити, що деякі діалектні особливості зустрічаються навіть у мові освіченої частини населення тієї чи іншої місцевості, незважаючи на вплив норм літературної мови. Однією з основних особливостей сучасних англійських територіальних діалектів (як і діалектів інших мов) є їх консерватизм. Ті чи інші відхилення від літературного стандарту обумовлені в більшості своїй не еволюцією, а саме відсутністю еволюції: у діалектах зберігаються багато мовних явищ різних періодів історії мови, а також різного роду іншомовні нашарування — скандинавські, норманські та ін. Іншою особливістю сучасних англійських діалектів є їх варіантність на всіх мовних рівнях (фонетика, граматика і особливо лексика).

Багато авторів вказують також на те, що характерною ознакою ладу діалектів є так звана «надмірність» [1], [14],. Мається на увазі, наприклад, звороти, що використовуються в Ірландії, типу: It’s sorry you will be замість You will be sorry або парафрази типу I do love замість I love, що вживаються в південно-західних графствах, нагромадження заперечень у фразі та ін. [10, с. 79].

Численним особливостям територіальних діалектів протистоять вимова та норми літературної мови, так званої Standard English. Сучасна зразкова вимова, поширювана в Англії і за її межами викладанням англійської мови кваліфікованими викладачами, а також за допомогою радіо і кіно, не базується на вимові якогось одного або кількох діалектів. Standard English становить собою зразкові норми вимови, стилю та лексики в сучасній літературній мові, які підтримуються науковими дослідженнями з вивчення мови, зокрема її фонетики.

Standard English є до певної міри штучним утворенням, розходження між вимовою середньота висококультурних представників різних графств Англії та вимовою, рекомендованою Standard English, іноді досить значні. Розходження між Standard English та живою розмовною мовою переважної частини населення Англії, представників робітничих верств, ще помітніші. Проте вивчення фонетичної системи та особливостей вимови в сучасній англійській мові базується на нормах Standard English, які щодо фонетики, лексики та стилю становлять собою певний ступінь у підвищенні культури мови.

Цікавою спробою реформи правопису, яка поєднує історичний та фонетичний принципи, є праця шведського вченого R. К. Zachrisson’a «Anglic, An International Language». Зміст реформи орфографії, запропонованої в цій праці, стає зрозумілим з аналізу таких прикладів: father — faadher, new—nue, all — aul, created — kreeated, are — ar, so — soe, have — hav, dedicate — dedikaet, here — heer, increased — inkreest, can — kan, take — taek, task — taask тощо.

Таким чином, проаналізувавши літературу з історії вивчення та становлення сучасної загальнонаціональної англійської мови, та на підставі опрацьованих джерел можна зробити висновок, що різні види діалектів Англії є складовою частиною англійської мови і продовжують її формувати, а, отже, — вони важливі при її вивченні. Ретельно проаналізовано вплив історичних епох на формування діалектів різних територіальних зон Англії та відмінності територіальних та професійних діалектів з наведеними прикладами, які показують наскільки велика різниця між стандартною вимовою та діалектним мовленням.

2. Вплив запозичень на формування англійської мови

Слідом за Бажановською ми називаємо те чи інше слово запозиченням, якщо можливо вказати фактичне джерело цього запозичення [15, c 14]. Проте, багато слів, не включених таким чином в запозичення, можуть опинитися запозиченням з якого-небудь невідомого джерела або стародавнім запозиченням.

Необхідно також відрізняти запозичення в результаті безпосереднього масового спілкування англійців з носіями інших мов. Середньоанглійська мова протягом довгого часу розвивалася під безперервним впливом, з одного боку, скандинавських говорів, принесених скандинавськими завойовниками в IX-XI ст., а з іншої - французької мови, «привезеної» до Англії нормандськими завойовниками в 1066 році [19, c. 25], [2, c. 146], [13, c. 81]. Зазначені автори й науковці особливо виділяють вплив скандинавських мов і французької мови у вказані періоди. Переконатися значущості цих мов порівняно інших можа побачити у додатку Б «Доля іншомовних запозичень із загальної кількості»

2.1 Запозичення, що з’явились в англійській мові до скандинавського періоду

Вплив кельтських мов на староанглійську фактично звівся до запозичення певної лексики, що збереглися в сучасній англійській мові і до теперішнього часу. Відносно більша кількість кельтських слів була запозичена англійською мовою в пізніші періоди вже з гельської (Ірландія) і шотландської мов. В якості прикладів ранніх запозичень їх кельтських мов можна згадати і наступні слова: bard — бард, співак, поет; bin — мішок, кошик (для вина, зерна); brat — дитина, шибеник; brock — борсук; down — пагорб; dun — мишастий. З шотландської в англійську мову потрапили наступні слова: сlan — клан, рід (у Шотландії); claymore — старовинний палаш (шотландських горців); сrag — скеля, круча; glen — вузька долина; loch — озеро, вузька морська затока; veel — назва швидкого (шотландського) танцю; slogan — гасло, заклик tartan — картата, вовняна матерія. З ірландської мови були запозичені наступні слова: banshee — дух, стогони якого провіщали смерть; bog — болото, трясовина; galore — удосталь; shamrock — трилисник; shillelagh — палиця; spalpen — нероба; tory — торі, консерватор. Серед слів активного вокабуляру сучасної англійської мови знаходимо такі запозичення з кельтської мови, як bald «лисий», bard «співець», bin «ящик», bog «болото», doe «самка оленя», gull«чайка», loop«петля», тощо. З інших кельтських за походженням мов запозичені такі слова, як crowd«натовп», flannel«фланель, різновид тканини» — із уельської (валлійської) мови; clan «клан», loch «затока», slogan «гасло», whiskey«віскі» — із гельської мови; shanty«хижа, хатина», Тоrу «консерватор» — із ірландської.

Певна кількість кельтських слів надійшла до англійської мови через інші європейські мови. Так, через французьку мову потрапили запозичення beak"дзьоб", budget«бюджет», bulge«виступ», cloak«плащ, сіряк», clock«годинник». Ці запозичення допомагають встановити окремі лексичні залежності в межах історичної лексикології, зокрема між лексичними дублетами shee pmutton. Виникнення останнього дублета відносили до часів норманського завоювання 1066 p.; насправді він міг потрапити до складу англійської лексики раніше.

Кельтські слова прослідковують через ряд мов з подвійним запозиченням. Так, вважається, що через французьку мову з іспанської в англійську запозичене слово bracket «бантина, перекладина», хоча ця будівельна деталь — спадщина кельтів (як і гостроверхий дах). З французької через датську мову надійшло слово dune «дюна», через латинську — artesian «артезіанський колодязь», carpenter «тесля», charge" порція глини та вугілля при випалюванні", chariot«колісниця», druid «священик у стародавніх бретонців», embassy «чужоземне представництво».

2.2 Латинські запозичення

З епохою військових походів римських військ під проводом Юлія Цезаря і Авла Британіка (І ст. до н.е.) пов’язані слова першого або раннього прошарку запозичень, що відбивають поняття, пов’язані з римською колонізацією. Запозичення цього часу стосуються військового і торговельного проникнення на острови і колоніального урядування на залежній території під так званим «Римським миром «(PaxRomana). Запозичень небагато, оскільки вони носили усний характер: aborigine, arena, arc, belt, castle, cell, cereal, kitchen, street, villa, wine. Залишки латинського castrum «укріплений табір» спостерігаються в географічних назвах Chester, Gloucester, Lancaster тощо.

Другий прошарок латинських запозичень пов’язаний з введенням на островах християнства у VII ст.(597 р.) і поширенням латинської граматики [10, c. 102]. Більшість цих запозичень виражають церковно-релігійні поняття. Основна маса латинських запозичень пов’язана з введенням християнства в. Загальний підйом культури, пов’язаний з введенням християнства, спричинив появу нових понять, що потребували відповідного мовного оформлення. З’явилися нові слова з латинської мови, що означали поняття з сфери культури і побуту і збереглися в сучасній англійській мові:

1) предмети домашнього ужитку, інструменти, знаряддя: ancor (anchor) від лат. ancora; box (box) від лат. buxus; cealc (chalk) від лат. calcem; paper (paper) від лат. paryrus; pyle (pillow) від лат. pulvinus; post (post) від лат. postis; purs (purse) від лат. bursa; sicol (sikle) від лат. secula;

2) предмети одягу: cappe (cap) від лат. cappa; socc (sock) від лат. soccus;

3) міри ваги і довжини: circul (circle) від лат. circulus; pund (pound) від лат. pondo; ynce (inch) від лат. іncia;

4) назви тварин, птахів і риб: assa (ass) від лат. asinus; camel (camel) від лат. camelus; turtle (turtle) від лат. turtur; truth (trout) від лат. tructa;

5) назви рослин: palm (palm) від лат. palma; pere (pear) від лат. pirum; rose (rose) від лат. rosa; lilie (lily) від лат. lilium; plante (plant) від лат. рlanta;

6) слова, пов’язані з релігійними поняттями: engel (angel) від лат. angelus; biscop (bishop) від лат. episcopus; cyrice (church) від лат. cyriaca; munuc (monk) від лат. monachus; nunne (nun) від лат. nonna; papa (pope) від лат. papa.

Найбільша кількість слів, запозичених англійською мовою з латині, є так звані книжкові запозичення. Книжкові запозичення якісно відмінні від інших видів запозичень. Передусім, вони менш схильні всякого роду змінам, особливо семантичним. Ці запозичення зазвичай носять абстрактний або термінологічний характер. Більшість латинських книжкових запозичень в англійській мові доводяться на епоху Відродження в Англії. З’являються слова з області медицини, літератури, теології, технічні терміни. У більшості випадків це так звані «вчені слова», що нерідко зберігають особливості морфологічного характеру латинських слів, як, наприклад, inertia, sanatorium, genus, radius, curriculum, datum, vacuum.

Серед запозичених латинських слів виділяється певна група слів, які в тій або іншій звуковій формі, граматичному оформленні і смисловому змісті можуть бути знайдені у ряді мов, — інтернаціональні слова. Саме латинська мова дала найбільш значну кількість таких слів. Це пояснюється тим, що латинська мова в епоху феодалізму була для багатьох країн Західної Європи інтернаціональною мовою науки, а в деяких країнах взагалі літературною мовою.

Ці слова важко відрізнити від подальших латинських запозичень через французьку мову після норманського завоювання в XI ст., проте уже у британсько-латинському словнику 925 p. знаходимо такі слова, як advent, aggregate, altar, candle, pastor, scribe. Поряд з культовими запозиченнями до англосаксонської мови надійшли такі рослинні назви, як laurel, lily, palm, pine. До другого періоду відносять назви будівельних матеріалів — marble, mica, tile, bitumen, chalk, basalt; тканин — linen; одягу — mantle.

Частина латинських запозичень другого прошарку не цілком з’ясована. Окремі з наведених слів християнського культу вживаються в одному із найстаріших словників — Ерфуртському глосарії (ElfurtGlossary), датованому 700р. Так, слово candle означало одну з культових речей, обов’язкових для виконання церковної літургії. Щодо слова cross, яке більшість підручників відносить до цього періоду, слід сказати, що в англосаксонській лексиці воно не зустрічається, і лише наприкінці X ст. слово згадується у «Записах подарунків єпископа Ательвальда» як Normannescros. У діалектах Нортумбрії і Шотландії воно зустрічається раніше і навіть входить до складу топонімів, наприклад: Corserig, Corstorphine та ін.; форма cors (e) застосовувалась, занесена вікінгами і у англосаксонській мові до норманського завоювання 1066 р. вживалася лише діалектно [10, c. 78].

В XV — XVI ст. продовжувався «третій період» латинських запозичень, що почався у мові XIV — XV ст. Латинські слова, запозичені в цей час в англійську мову, відносяться до медицини, фізики, механіки, біології, мистецтва, літератури, суду, законодавства, релігії тощо. Значна кількість латинських слів була запозичена без орфографічних змін: alibi, animal, errata, formula, folio, item, maximum, minimum, superior, та інші.

Численна група слів, запозичених з латинської мови, характеризуються частковими змінами в орфографії, які полягали в скороченні слова за рахунок відкидання суфіксів, відкидання відмінкових закінчень. Наприклад: consult (< лат. consult-вre), expect (<�лат. expectвre); exclusion (лат. exelusiфn-is (род.), —em (дав.)), conjugation (лат. conjugation-is (род.), —em (дав.)) та інші.

Деякі латинські слова зазнали орфографічних змін, характер яких дає підстави вважати, що ці слова були запозичені з латинської мови через французьку:

лат. conspicu-us >сonspicuous; лат. extern-us > external; лат. celeri-tas > celerity тощо.

Слід відзначити, що в усіх випадках, тобто незалежно від того, безпосередньо з латинської мови чи через французьку було запозичене те чи інше слово в англійську мову в XV — XVI ст., корінь (основа) латинського слова залишається без змін: лат. irrito, irritвre — англ. irritate; лат. separвre — англ. separate; а також collect, correct, permit, produce та багато інших. Ця особливість має істотне значення для історії мови при вирішенні питання про час та епоху, коли було запозичене те чи інше латинське слово.

В XV — XVI ст., а також і пізніше, в XVI — XVII ст. деякі латинські слова були запозичені в англійську мову вдруге, бо ці ж самі латинські слова вже ввійшли до словникового складу англійської мови багато століть тому. Так, запозичене з латинської мови в давньоанглійську слово episcopus(VII ст.) перетворилося в bishop, а повторне запозичення цього слова в XV ст. дало сучасне слово episcopal.

Аналогічно лат. discusдало сучасне слово dish(з давньоанглійської disk) та disc.

Прикладів таких етимологічних пар (дублетів) в англійській мові дуже багато:

sure — secure (з давньофр. seure та лат. secыrus); rayradius(з давньофр. rai та лат. radius); vowelvocal (з давньофр. vouet та лат. vфcвlis) і т. ін. В усіх випадках слово, що зазнало змін у складі кореня (основи), запозичене з французької мови в період XII — XIV ст., а слово, яке зберігає склад латинського кореня (основи), — запозичене в XV — XVI ст.

2.3 Вплив скандинавських мов на формування англійської мови

Вплив скандинавських мов пов’язаний із завоюванням Англії скандинавами протягом IX-XI ст. Приблизно однаковий ступінь суспільно-економічного і культурного розвитку завойовників зумовив проникнення в англійську мову слів, що позначають вже відомі англійцям предмети і явища об'єктивній дійсності.

Порівнянний anger — гнів (середньо-англійське, anger — нещастя, біда, розлад, гнів; з скандинавського і древнескандинавського, angr — горе, печаль); fellow — хлопець, товариш (середньо англ. felawe — товариш, компаньйон, хлопець; з ск.-давньоск. felagi — товариш, компаньйон, співучасник) та ін.

Запозичення зі скандинавських мов були звичайними повсякденними, широко споживаними словами, пов’язаними з поняттями, що вже мали в англійській мові синонімічний вираз. Англійська мова, з одного боку, і скандинавські мови, принесені до Англії, з іншого боку, були мовами близько спорідненими. Такі мови можуть більш менш легко застосовуватися одночасно в одному і тому ж процесі спілкування. Подібне співвідношення між мовами було назване «потенційно-діалектним».

Таким чином, ті або інші слова проникали з скандинавських говорів в англійських переважно не внаслідок того, що вони були пов’язані з якими-небудь новими поняттями для англійців, а внаслідок того, що в процесі регулярного і масового спілкування між англійцями і скандинавами дані слова виявлялися зручнішими для адекватного виразу думок. У переважній більшості випадків відбувалася взаємодія між англійським і скандинавським діалектними варіантами у зв’язку з їх регулярним ототожненням як варіантів того ж самого слова. В результаті цієї взаємодії в мові з’являвся третій варіант, що поєднував в собі риси обох діалектних варіантів (як англійського, так і скандинавського).

«Скандинавізми» в словарному складі англійської мови в переважній більшості випадків з самого моменту їх появи відносилися до загальновживаної лексики. До цього необхідно додати ще і наступне: скандинавськими запозиченнями не тільки були загальновживані слова, але і дали велику кількість похідних слів: hap — «випадок, щаслива випадковість», haphazard — «випадок, випадковість», haphazard — «випадковий», hapless — «нещасний, нещасливий», happen — «траплятися», happening — «випадок, подія», happy — «щасливий», happily — «щасливо», happiness — «щастя», perhaps — «можливо»; weak — «слабкий», weaken — «послаблювати, слабіти», weak-headed — «недоумкуватий, легко п? яніючий», weak-kneed — «слабкий на ноги», weakling — «слабовільна людина», weakness — «слабкість» та інші. В більшості випадків вони збереглися в цій частині словарного складу і надалі.

Запозичення з тих же скандинавських мов в пізніший період, в переважній більшості випадків, не є загальновживаними словами, не мають або майже не мають похідних і відрізняються по своїй фонетико-орфографічної подобі: tungsten, geyser, ski та інші. Подібні лексичні одиниці в словарному складі сучасної англійської мови мають характер поодиноких вкраплень і в цілому зближуються більше не ранніми запозиченнями з скандинавських мов, а з пізнішими запозиченнями з німецького, голландського і інших германських мов: waltz — «вальс», nickel — «нікель», zinc — «цинк», Luftwaffe — «авіація» і тому подібними.

Основна граматична відмінність між двома мовами полягала в особових та відмінкових закінченнях, в той час як корені слів були спільними. При взаємному спілкуванні скандинавів та англійців і ті, і другі розуміли основну частину слова — корінь, а закінчення, різні в обох мовах, були елементами, які ускладнювали взаєморозуміння. Тому вся увага була спрямована на сприйняття та розуміння основи слова, а закінчення в цей же час почали ослаблятися, редукуватися. Граматичні відносини між членами речення, які раніше передавалися за допомогою флексії, поступово почали виражатися іншими засобами: порядком слів, прийменниковими зворотами тощо. Проте було б помилковим вважати, що скандинавський вплив міг бути основною причиною переходу англійської мови до аналітичної будови. При схрещуванні давньоанглійської та скандинавської мов перша зберегла свій словниковий склад, поповнившись деякими запозиченими словами, зберегла свою граматичну будову, а вплив скандинавської мови лише сприяв розвитку тих тенденцій, які існували у мові давньоанглійського періоду задовго до скандинавського завоювання [27, c. 178]. Зокрема, ослаблення ролі закінчень спостерігалося ще в давньоанглійській мові, особливо на півночі країни. Відмінності у морфологічному оформленні слів в обох мовах були незначні: daged?g (day); vindr wind (wind);gуbr gуd (good); fiskr fisk (fish); sunr sunu (sun); hiarta heorte (heart); falla feallan (to fall); sitja sittan (to sit); oxe, uxe oxa (ox); egg жg (egg); time time (time); mфper mфdor (mother); faper fжlеr (father).

Як видно з вищенаведених прикладів, близькість форм кореня сприяла закріпленню його у мові: так, сканд. та давньоангл. time при схрещуванні укріпили форму кореня tim-, а обидва закінчення злилися в ослаблену форму time, tyme, яка у мові середньоанглійського періоду перетворилася в time[ti:m? > ti: m > taim], що існує в сучасній формі time [29, c. 56]. Аналогічні зміни відбулися і з іншими словами: Крім прискорення процесу редукції закінчень, скандинавський вплив позначився також на інших мовних явищах:

В північному діалекті під впливом мови скандинавів закріпилося закінченняs у 3-й особі однини теперішнього часу дієслів та закінчення -and дієприкметника (binband) при закінченні -end, -ind в центральному та південному діалектах. Закінченняs збереглося в сучасній мові (hetakes, goesі т. ін.) а закінчення дієприкметника -and пізніше перетворилося в -sng (суч. going, taking і т. ін.);

Особові займенники скандинавського походження (сканд. peim) замінили відповідні давньоанглійські займенники і закріпилися в англійській мові (суч. they, them, their). Крім цього, в англійській мові збереглося декілька самостійних та службових слів скандинавського походження: till, toandfro, though, ado (< at+ do), both, same.

Скандинавський вплив найпомітніше відчувається у словниковому складі мови. Пам’ятки давньоанглійського періоду відображають лише частину запозичень, які значно повніше представлені у пам’ятках середньоанглійського періоду. Лексичні запозичення мали різноманітний характер:

1. Географічні назви:

сканд. byr (a village) > by в Derby, Rugby, Grimsby;

сканд. thorp (a village) > thorp в Althorp, Linthorp;

сканд. veiti (clearing) > thwait (e) в Applethwait, Satterthwait, Crossthwaite.

В географічних назвах зустрічається також багато інших елементів, які походять від скандинавських запозичень, як:

- beckв Lauterbeck (давньоісл. bekkr- «струмок», нім. Bach, герм, bakir);

- daleв Liddesdale, Kendal (давньоісл. dalr — «долина», нім. Таl, рос. долина);

— gateв Canongate (давньоісл. gata— «дорога», нім. Gasse, герм. gatwфn).

2. Військово-морська термінологія: barda, cnearr (ship), scegp (vessel), lip (fleet), sagpmann (pirate),більшість з яких не збереглися в сучасній мові.

3. Судові та законодавчі терміни: lagu, lage (law), ntlag (outlaw), mal (actionoflow), husting (assembly) та інші, а також декілька перекладів-кальок, як hвmsфcn (attackingtheenemyinhishouse), landcзap (landtar) тощо.

4. Суспільно-побутова лексика:

а) іменники — crook, dirt, egg, fellow;

б) прикметники — awkward, flat, ill;

в) дієслова — bait, call, cast.

Кількість запозичень цієї групи становить понад 500 слів [25, c. 102]. Деякі слова збереглися в сучасній мові у формі більш близькій до скандинавського слова: sister (сканд. syster, д.а. sweoster); boon (сканд. bфn, д. а. bзn); loan (сканд. lвn, д.а. l?n).

Деякі слова скандинавського походження, які широко вживалися в давньоанглійській мові, в сучасній мові вживаються дуже рідко, а деякі зустрічаються лише в північних діалектах: kirk (church), garth (yard). Багато слів, які в IX — XI ст. мали близьке значення в обох мовах, диференціювалися в сучасній мові: no - nay, from - fro, whole - hale.

Частина лексики англосаксів і датчан мала спільне походження: приблизно половина запозичених слів існувала в обох мовах, внаслідок чого розвинулась полісемія цієї лексики. Однак серед запозичених слів багато і таких, що витіснили навіть побутову англосаксонську лексику. Скандинавські запозичення — це, головним чином, побутові найменування, серед яких розрізняються:

— іменники: anger, axle, bag, booth;

— дієслова: awe, blend, call, cast;

— прикметники: big, cosy flat, ill.

Датська мова — це єдина мова, з якої запозичені займенники — both, they, them, their. Серед власних назв у сучасній англійській мові маємо складні іменники, другим елементом яких єby, наприклад: Applaby, Derby, Ashby, Whitby. Скандинавськими є такі назви, як Thursday, viking, valkyria

2.4 Роль французьких запозичень у формуванні середньоанглійскої та сучасної англійської мови

Зовсім інший характер, ніж ранні скандинавські запозичення, носять французькі запозичення епохи нормандського завоювання. Тут слід враховувати, передусім, те, що французька мова по відношенню до англійської мови зайняла пануюче положення як мова двору, феодальної знаті, урядових установ, школи і взагалі як основну мову писемності (разом з латинню). У зв’язку з цим, французькі слова, на відміну від скандинавських, у своїй масі яскраво відбивають положення, спосіб життя, діяльність і інтереси тих громадських шарів, які виключно або переважно користувалися французькою мовою: action — «дія» (середньо-англ. accioun — «дія, звинувачення»: із старофранцузького accioun); agreeable — «приємний, згідний» (середньо-aнгл. agreable: із старофр. agreable); beauty — «краса» (середньо-англ. beautee: із старофр. beate); carpenter — «тесляр» (carpenter: із старофр. carpentier); duke — «герцог» (duk: із старофр. duc) і багато інших.

Слідує, проте, відмітити, що спочатку французька мова поширювалась в Англії головним чином у формі нормандського діалекту, змішаного з елементами північно-східних французьких говорів. Вже в XIII ст. французька мова почала втрачати в Англії характер живої розмовної мови і поступово перетворювалася на традиційну офіційну мову (тепер французькій мові відведена роль офіційної у сфері міжнародного документознавства (як латині - в медичній області)). У зв’язку з цим пізніші запозичення створюються переважно вже не з англо-французької, а з центрально-французької (паризької), переважаючої в XIII столітті. [2]

Панування французької мови завершується в другій половині XVI століття, але найбільша кількість запозичень з неї доводиться якраз на цей час: англійська мова, витісняючи французьку, особливо потребувала збагачення своєї лексики тими елементами, які мала в розпорядженні остання.

Велика частина цих запозичень так і залишилася на периферії словникового запасу: вони складають численну групу багатоскладових слів, типових переважно для мови літературного і наукового і характеризуються специфічною словотворчою структурою [2, c. 81]. Проте, деякі слова з часом стали звичайними, повсякденними і загальновживаними. Наприклад, face — особа (la face), gay — веселий (gai), hour — година (l'heure), ink — чорнила (les encre), joy — радість (la jolie), letter — лист (la letter), money — гроші (la monnaie), pay — платити (payer), river — річка (la riviиre), table — стіл (la table), place (la place), large (large), change (changer), minute (la minute), second (la second), mountain (la montagne), soil (le sol), air (l'air), flower (la fleur), fruit (le fruit).

У зв’язку з тим, що з французької мови в англійську було запозичено величезну кількість лексичних одиниць, багато з яких мала складну словотворчу структуру, вплив французької мови великою мірою позначився на системі англійського словотворення. Певні французькі суфікси і префікси, що зустрічаються в запозичених словах, могли витягатися з цих слів і використовуватися для творення слів, від одвічних коренів. Наприклад, суфікс -able, витягнутий з таких запозичень, як acceptable — прийнятний при accept — приймати; суфікс -ence — з difference, excellence, evidence, violence.

У XIX і початку XX століття запозичення носять переважно книжковий характер. Проте в період, що безпосередньо слідує за закінчення Другої світової війни, англійська мова запозичує французькі слова в результаті живого спілкування американської армії з французьким народом. Особливо цікавий вплив французьких слів на лексику англійської мови (наприкінці XX століття). Французькі запозичення з’являються у багатьох сферах життя. Це і політика, і світське життя, спорт і відпочинок [2, c 83].

Велика кількість французьких і інших іноземних запозичень не лише збагатило цю мову, але в якийсь мірі компенсувало недостатньо розвинену систему словотворчих засобів для вираження нових понять або відтінків значень [27, c. 62]. Багато запозичень з французької мови було обумовлено історично: слова, пов’язані з феодальними стосунками: feudal, baron, vassal, liege, chivalry (деякі з цих слів, що у той час відбивали у своєму значенні феодальну ідеологію, пізніше отримали загальний сенс: command, obey, serve, noble, glory, danger); майже усі титули, за винятком king, queen, earl, lord і lady нормано — французького походження; слова, пов’язані з державним управлінням: people, nation, government, power, authority, court, crown; слова, пов’язані з грошовими стосунками: money, property; слова, що означають сімейні стосунки: parent, spouse, cousin, uncle, aunt, nephew, niece; велика кількість військових термінів і слів, пов’язаних з війною, усі назви військових чинів; численні слова, що означають задоволення і розваги: feast, leisure, pleasure, delight, ease, comfort, chase і багато карткових термінів: trump, асові, cards; юридичні терміни: accuse, court, crime, felony, plaintiff, defendant, attorney; французькими словами називалися професії ремісників, які обслуговували феодалів: tailor, butcher, painter, carpenter, joiner.

Таким чином, запозичення з французької мови, являли собою, на відміну від запозичень скандинавських, специфічні терміни-назви, пов’язані з новими поняттями, привнесеними нормандськими завойовниками. Запозичення з французької мови продовжують поповнювати словниковий склад по сьогоднішній день, але вони носять переважно книжковий характер.

2.5 Запозичення з романо-германських мов

Безумовно, англійська мова збагачувалася словами з абсолютної більшості існуючих мої, однак вплив романських мов був найбільш вагомим завдяки історичним, економічним та політичним зв’язкам Англії із носіями романських мов, зокрема з італійської, іспанської, французької, німецької мови. У англійському словниковому складі є значна кількість слів, запозичених з німецької мови. В той же час, власне німецьких словникових одиниць, що увійшли до складу англійської лексики, не так вже і багато. Річ у тому, що дуже велика кількість слів, що запозичених з німецької мови і відносяться до галузі науки, є утвореннями від латинських і грецьких коренів, тобто це, насправді, слова інтернаціональні, хоча вони і були запозичені з німецьких джерел.

До запозичень з німецької мови, в першу чергу, відносяться слова, що виражають поняття суспільно-політичного і філософського характеру. Більшість з них оформилася в англійській мові в перевідній формі, тобто у формі кальки. Калькування ряду словосполучень і складних слів німецької мови полегшувалося близькою спорідненістю німецької і англійської мов.

Економічні і політичні зв’язки Англії і Італії починаючи з XIV століття знайшли віддзеркалення в словниковому складі англійської мови в царині торгівлі, мануфактури і військової сфери. Слід зазначити, що в зв’язку з широким поширенням італійських запозичень в європейських мовах, деякі італійські слова були запозичені англійською мовою завдяки мовам-посередникам. Наприклад barouche (італійське слово baroccio- бароко); cohl-rabi (італ. cavolirape- кольрабі) запозичені з німецької мови. Більшість італійських слів до XVI століття було запозичено через французьку мову, і лише з XVI століття з’являються запозичення безпосередньо з італійської сфери.

Найдавніші (XIV — XV ст.) запозичення відносяться до торгівлі і військової сфери. Так з області торгівлі і фінансів були запозичені слова: ducat, million, lombard. З області військової сфери і мореплавства: alarm (тривога), brigand (бандит), bark (барка). В XVI столітті економічні зв’язки з Італією викликали нові запозичення: carat (карат), traffic (рух транспорту), porcelain (фарфор). В XVII столітті зростає кількість запозичень, які відносяться до суспільного життя, торгівлі, а також до мистецтва, музики, наприклад: manifesto, intrigue, bulletin, risk. bandit, biretta, mustachio, cavalcade, gondola. В XVIII столітті захоплення італійською музичною культурою викликало новий приплив музичних термінів з італійської мови. В цей період з’явились такі слова як soprano, falsetto, viola, mandolin. Зі сфери інших видів мистецтва були запозичені такі слова: picturesque, costume, terracotta, sonnet, stanza, motto. В XIX столітті були запозичені деякі слова, які відображали політичну боротьбу в Італії. Наприклад: carbonary, camorra. Збільшувалась група запозичень, пов’язаних з наукою, однак найбільша кількість запозичень, як і в двох попередніх століттях, стосується області музики і мистецтва. Прикладом можуть стати наступні слова: sonatina, cavatina, legato. До запозичень XX століття можна віднести: autostrada, duce, fascist. Слово fascis пов’язане з латинським словом fasces- назва емблеми діючої влади в Стародавньому Римі (пучок березових галузок, з встромленою всередині сокирою) [34, c. 148]. Варто відзначити, що в англійській мові, як і в інших європейських мовах, вживаються деякі італійські фразеологічні одиниці, sottovoce (пошепки, впівголоса), traditoriта інші.

Як і запозичення з італійської мови, іспанські запозичення почали з’являтись в англійській мові з XVI століття. Історичні події, які викликали прилив запозичень, пов’язані з великими географічними відкриттями кінця XV — початку XVI століття. Найперші запозичення, пов’язані з іспанською мовою, потрапили до складу англійської лексики ще до XIX століття через французьку мову. Існують серед них і слова арабського походження, які відображають торговельні відносини з Сходом і вплив східної культури, наприклад cotton, zenith. В XV столітті було запозичено ще декілька слів: lemon, tare— безпосередньо з іспанської мови. З іспанських запозичень цього періоду можна, як приклад, вказати на такі слова: infanta, don, hidalgo. Найбільш відомими словами, запозиченими в XVII столітті є наступні: cargo, guitar, castanetта інші.

Серед запозичень XVIII століття можна відмітити назви іспанських танців, ігор і страв, елементи одягу, загальнополітичні терміни. Наприклад: quadrille, bolero, picadorтаінші. Більшість запозичень з іспанської мови в XIX столітті спостерігалося в Південній і Північній Америці. Частина цих слів ввійшла до складу англійської мови через американську літературу. З цих слів можна пригадати: guerilla(корінь німецького походження: werrawar), cigarette, lasso, mustang.

Більшість запозичень з іспанської мови зберігають свій вигляд, і зазвичай використовуються в англійській мові в стилістичних цілях, найчастіше для надання «місцевого колориту» розповіді. Серед іспанських слів, які ввійшли до складу англійської мови і не сприймаються, як варваризми, можна відзначити наступні слова: cotton, zenith, renegade. Існують також іспанські слова, які англійська мова запозичила протягом обраного проміжку часу; такі як: dinero, macho, amigo та інші.

3. Лінгвістичні відмінності та особливості варіантів англійської мови

До варіантів англійської мови ми відносимо британський, американський, канадський та австралійський варіанти [2], [14], [10],[13]. В даній главі ми не аналізуємо креольські мови та піджини, оскільки вони є сімпліфікованими формами локальних діалектів [24, c. 14]. Також в рамках цієї глави нами не буде розглядатися британський варіант англійської, оскільки він вже був детально описаний у пп. 1.3.2 та 1.4 нашої роботи.

3.1 Загальноамериканська англійська мова: особливості лексичної побудови американського варіанту англійської

До факторів формування американського варіанту як окремого різновиду англійської мови ми відносимо хронологічні рамки формування та іншомовні впливи. Після отримання незалежності, в умовах відсутності засобів масової комунікації, зміни відбулися в мові метрополії в XIX — початку XX століть.

Особливий вплив на мову надали суттєві відмінності в життя і побуті колоністів у США і Великобританії. Інший клімат, природа, оточення і побут привели до адаптації і виникненню у місцевому англійською нових слів і понять. У цю категорію входять слова, що виникли саме в США і не отримали поширення в Англії: назви рослин і тварин північноамериканського континенту (moose «північноамериканський лось» при англійському elk, яке в США отримало значення изюбрь), різних явищ, пов’язаних з державним і політичним устроєм США (dixiecrat — «демократ з південного штату»), з побутом американців (drugstore — «аптека-закусочна»).

Особливу групу складають слова, якими користуються як в Англії, так і в США і в яких специфічно-американським є лише одне з властивих їм значень (market — «продовольчий магазин», career — «професійний»). Слово faculty в Англії вживається в значенні «факультет», а в Америці «професорсько-викладацький склад». Іменник pavement для англійця означає «тротуар», а для американця «мостова». До розряду американизмів відносяться також слова, які в Англії перетворилися на архаїзми або діалектизми, але як і раніше широко поширені в США: fall — «осінь» замість франко-норманського autumn, apartment — «квартира» замість flat, tardy — «запізнілий», railroad замість railway — «залізниця», subway замість metro — «підземка, метро», та інші [22, c. 119]. У процесі запозичення деякі американізми в Британії піддаються переосмисленню. Наприклад, caucus — «закриті збори партійних лідерів» придбало в Англії нове значення: «політика підтасування виборів», «тиск на виборців» та ін. Деякий вплив зробили на лексикон американської англійської та інші європейські мови.

Більш інтенсивний в США вплив іспанської мови, особливо на південному заході. Такі стандартні іспанські та іспанізовані індіанські запозичення як adios, solo, rancho, buckaroo, tapas, tacos, guacamole, latino широко використовуються в мові і літературі для надавання їй різного роду стилістичних, іронічних та інших відтінків. Набули поширення і різного роду ложні іспанізми типу chitos, doritos і т. ін.

Галліцизми, широко представлені в англійській мові в цілому, мають в американському англійському дещо іншу частотність. Найбільш часті канцеляризми з французьким суфіксом причастя [йе] контрастуємим з [er] для розмежування суб'єкта та об'єкта дії: tutor (репетитор) і tutee (учень), employer (роботодавець) і employee (службовець, робітник).

Вплив німецької мови на американську англійську був менш значним, але досить відчутним. З одного боку, німецька мова, а точніше різні його діалекти, була рідною для найзначнішої хвилі іммігрантів. І сьогодні близько 20% населення США (близько 60 мільйонів чоловік) мають повне або часткове німецьке походження. З іншого боку, відсутність офіційного статусу німецької мови призвела до скорочення її сфери впливу (сьогодні тільки 1,5 мільйона американців вважають її рідною). Німецький вплив відчувається в деяких словах і словникових переосмисленнях (наприклад, «dumb» у значенні дурний, пор. Нім. Dumm). Побачити розподіл власномовних та запозичених слів в сучасній англійській можна побачити у додатку В «Розподіл власно мовних та запозичених слів в сучасній англійській мові».

3.2 Фонетичні та граматичні відмінності американського варіанту англійської

У США, як і у Великобританії, є різні вимовні діалекти (що називаються регіональними акцентами). У США немає офіційно затвердженого «правильного» акценту. Однак, дикторами більшості загальнофедеральних ЗМІ (в першу чергу, CNN) використовується так званий General American accent. В якості General American був обраний акцент Midwestern. Хоча на ньому говорить дуже мала частка населення США (штати Небраска, Айова та Іллінойс), він зрозумілий всім американцям. З післявоєнних президентів США на General American говорили Д. Ейзенхауер, Р. Ніксон, Дж. Форд, Р. Рейган і Б. Обама.

Нижче подані особливості, характерні відразу для багатьох регіональних акцентів США. Більшість з цих особливостей мають місце і в General American. Але немає жодної особливості, яка була б характерна відразу для всіх акцентів США і при цьому відсутня б в британському англійською. Більш того, на північному сході США є діалекти, практично неможливо відрізнити за вимовою від британського Received Pronunciation.

Характерною особливістю основного американського масиву є збереження архаїчного ретрофлексний r в положенні після голосних (вимова «r» у таких словах як part або girl), що є також особливістю діалектів Ірландії, Шотландії та Південно-Східної Англії (і в XVIII столітті майже всієї території Англії). Винятки становлять деякі регіони Півдня, Новій Англії, Нью-Йорк, афроамериканский діалект та ін. Американська англійська має менше відмінностей у голосних перед «r», ніж британська. Слова merry, marry і Mary стандартному американському вимовляють однаково (проте різниця зберігається у багатьох регіональних акцентах США). Довжина голосних (позначається через [?]) менш важлива в американській англійській, ніж у британському RP (де довгі голосні найчастіше заміняють зниклий звук [r]).

Тип палаталізації, відомий англійською як yod-coalescence (перетворення кластерів [dj], [tj], [sj] і [zj] відповідно в [d?], [t?], [?] та [?]) — явище, загальне для всіх варіантів англійської, і більшість випадків подібної палаталізації вже давно стали літературними (слова nature, pressure, measure не вимовляв через [tj], [sj] і [zj] ні в одному з сучасних варіантів англійської), проте в даний час він більш типовий для британської англійської. Зникнення кластера [tj] в таких словах як tune і Tuesday проходить в обох варіантах англійської; проте в більшості американських діалектів [j] просто зникає (т. зв. yod-dropping), в результаті чого ці слова звучать як toon і Toose-day, в той час як в розмовному британському ці слова звучать як choon і Choose-day (yod-coalescence).

Характерною особливістю американської англійської є ударне ковзання (flapping) — вимова звука [t] (і [d]) між двома голосними як альвеолярного одноударний приголосного (іспанської «r» в слові pero, схожого за звучанням до російської пост-альвеолярної дрижачого «р» (як, наприклад, у слові грати)). Це явище присутнє і в британській англійській. Звукосполученняntміж голосними (в словах типу twenty, Internet та center) вимовляється в американському англійському зазвичай як дзвінкий альвеолярний носової одноударний приголосний (в транскрипції МФА [?]), рідкісний звук, що поєднує в собі одночасно якості носового приголосного «н» і альвеолярного одноударного приголосного (іспанською «r»).

Говорячи про нещодавно минулі події, або при використанні слів already, just і yet, британський англійський вимагає present perfect. Носії американської англійської в цих випадках переважно використовують past simple, хоча обидва варіанти правильними. «I've just arrived home.» / «I just arrived home.» «I've already eaten.» / «I already ate.» Частково це явище переходить і в британський англійський «Cable broadband just got faster» В інших випадках традиційне розходження між present perfect і simple past дотримується в обох варіантах англійської.

3.3 Австралійський варіант англійської мови

Більш ніж півсторіччя існування Австралійського домініону, відірваного від метрополії кількома тисячами миль, а також слабкий культурний зв’язок з метрополією, з одного боку, і зростаюче почуття національної самосвідомості та національної незалежності, з іншого, безумовно не могли не відбитися на словниковому складі, вимові а також граматики англійської мови в Австралії. Регіональні відмінності в лексичному складі австралійського мови стосуються найбільш поширених проявів культури: назв страв, установ, і т. П., Так як в різні штати Австралії прибували переселенці з різних держав: Польщі, Німеччини, України, Росії, Бельгії.

Наприклад, варено-копчена свиняча ковбаса, звана «fritz» в шт. Південної Австралія, іменується «devon» в шт. Новий Південний Уельс, «Belgium sausage» на о. Тасманія, «Empire sausage» в м Ньюкасл, «polony» в шт. Західна Австралія, «Windsor sausage» в шт. Квінсленд, і «German sausage» або «Strasburg» в шт. Вікторія. Підготовчий клас у школі називається «kindergarten» в шт. Новий Південний Уельс, «prep class» («підготовчий клас») в шт. Вікторія і на о. Тасманія і «reception class» («прийомний клас») в шт. Південна Австралія. Особняк з двох квартир («a semi-detached house») називається maisonnette (фр. Будиночок) в шт. Південна Австралія. Загальновживане слово «forest» («ліс») практично не вживається по відношенню до лісів Австралії, так як це світлі евкаліптові ліси і чагарники. Лісисту місцевість в Австралії називають «буш» англ. «The bush» Поширеним привітанням є «g'day „(вимовляється / gda? /), скорочення від“ good day» — «добрий день». Ще більш поширене звернення один до одного — «mate» («приятель»), вимовляється / ma? t / [28, c. 197].

В австралійській англійській існують власні ідіоми (наприклад, «внизу під [екватором]» (англ. Down Under) — Австралія і Нова Зеландія), і окремі слова («sheila» — жінка від ірл. «Sheila» — поширене жіноче ім'я в Ірландії, «bloke» — чоловік). Вираз «fair dinkum» («що-л. справжнє; достовірно австралійське») перегукується з таким же виразом, що існували раніше в лінкольнширськом діалекті, звідки воно і веде своє походження. Поширений римований сленг — «спадщина» переселенців-кокні. («Порцелянова тарілка» (англ. China plate) -> «хороший друг» (англ. Good mate), «давайте подивимося» (англ. Have a look) -> «давайте капітана Кука» (англ. Have a captain Cook), «акула» (англ. shark) — «Ноїв ковчег» (англ. Noah’s ark) і т. д.). Поширені скорочення (документація — doco, перекур — smoko, футбол — footie і т. Д.).

Самоназва англо-австралійців також є результатом скорочення — «оззі» (англ. Aussie), скорочене від «австралійці» (англ. Australians). Деякі дослідники австралійського англійської порівнюють його з живим музеєм, в якому збереглися регіоналізму XVIII і XIX ст з: Ірландії: dust-up «бійка, бійка», tootsy (< foot) «нога» (дитяче вимова), corker «приголомшливий екземпляр» (про людину або речі);Шотландии: billy (< bally) «ведро из-под молока»; Вустера / Уорікшіра: larrikin «хуліган; Хуліганство»; Корнуолла: to fossick «рыться, копаться; искать золото»; Центральних графств Англии (англ. The Midlands): to stonker (< to stonk): I am stonkered «Я виснажен»; Суффолка: cobber (< to cob) «приятель»; Кента: clobber (< clubbered up «разодетый»); англійської взагалі: tucker («їжа; [шкільна] їдальня»).

Однак існує і свій, самобутній австралійський сленг, що яскраво і влучно описує людей, ситуації. Вираз «за чорним пнем» (англ. «Past the black stump») описує незаселену, дику місцевість, позбавлену всяких ознак цивілізації, тобто внутрішні райони континенту. Фольклор наділив ці райони певної містикою. До таких виразів можна також віднести: «Акуляче печиво» (англ. «shark biscuits») — серфингист-новичок; «Не закричить, навіть якщо акула вкусить» (англ. «Wouldn't shout if a shark bit her») — характеристика скупої людини, яка не бажає пригостити друзів випивкою (англ. «shout» значить «кричати», але також «пригощати кого-сь випивкою».) «Бумеранг» (англ. «boomerang») — що-л., напр. книга, яку необхідно повернути.

Деякі вирази описують явища, що мають аналоги в інших варіантах англійської: «Сарафанне радіо «: «bush telegraph «(«лісовий телеграф «) в Австралії та » moccasin radio / telegraph «(» мокасинне радіо «) в Канаді. Певну кількість слів в австралійському англійською розвинуло нові значення: «station» — «местоположення; станция», AustrE + «тваринницька, вівчарська ферма»; «bush» — «чагарник, місцевість, поросла чагарником «, AustrE +» ліс; сільська місцевість «to tie up» — «зв'язувати; прив’язувати до чогось.», AustrE + «прив'язувати тварину до столбу».

Американців в австралійській англійській називають «Сеппо» (англ. Seppo), що утворено по ланцюжку «Yanks» -> «Septic tanks» -> «Seppos». Англійця можуть назвати pommy, pommie або pom (етимологія не ясна; основний сенс — червоний колір (від «pomegranate» — «гранат»), можливо колір форми британських солдатів, колір щік у британських іммігрантів, або від абревіатури на одязі ув’язнених — POM (Prisoner of Motherland). Запозичення з американської англійської на рівні лексики представлені словами «bonanza» — «багата золота жила». Слово «biscuit» («печиво») існує поряд з американським «cookie», британське «motorway» («шосе») — разом з американським «freeway». «Вантажівка» — американське «truck», але «бензоколонка» — британське «petrol station».

3.4 Інші варіанти англійської мови

До варіантів англійської мови які використовуються чисельними носіями але не вирізняються від британського варіанту за чітко вираженими граматичними або фонетичними ознаками, ми відносимо канадських та новозеландський варіанти. Тим не менше слід окреслити певні лексичні відмінності.

Канадський варіант англійської мови У Північній Америці, яку населяли корінні мешканці - індіанці та ескімоси, вперше англійська мова зазвучала у 1622 році, коли було засновано перше постійне англійське поселення. Широке розповсюдження на території Канади англійська отримала на початку XVII ст., коли посилилася англійська колонізація країни. На становлення англійської мови в Канаді вплинула британська англійська мова нащадків перших переселенців зі Сполученого Королівства, а також найближчих сусідів — американців. Відповідно, канадська англійська мова ввібрала в себе і ті, й інші норми.

Так, англійська в Канаді поєднує в собі традиції британської англійської мови (головним чином це стосується правопису), а також американського варіанту англійської мови, що значно впливає на лексику і фонетику канадської англійської мови. Хоча й набагато меншою мірою, англійська мова в Канаді схильна до впливу інших мов, серед яких центральне місце займає французька мова (друга державна мова Канади), мови корінних народів та мови асимільованих груп іммігрантів.

Наприклад, таким шляхом в канадську англійську мову потрапили слова esquimaux, canoe, caribou. Крім того, багато виразів ввійшли до канадської англійської мови з лексикону торговців хутра.

Відомою фонетичною особливістю англійської мови в Канаді є вимова слів французького походження за правилами французької мови. Багато лінгвістів відмічають той факт, що порівняно з американською та британською англійською, канадську англійську європейцям легше сприймати на слух. Ця думка базується на тому, що в США, особливо в південних штатах, сильно ріже слух так зване «рикання» в мовленні - гіпертрофоване " r" та " a", через які мовлення звучить так, ніби в ньому відсутні закінчення. Англійська мова в Канаді відрізняється відсутністю ковтання закінчень та «мовної гумки». Темп та швидкість мовлення роблять її більш простішою для сприйняття. Цю відносну простоту мови багато іноземців зараховують до бонусів еміграції в Канаду.

Не дивлячись на те, що вимова більшості слів канадської англійської мови співпадає або з американським, або з британським варіантом англійської, в Canadian English існує ряд особливостей, характерних саме для канадського варіанту. Англійській мові в Канаді притаманна невелика група власне англо-канадизмів, наприклад, специфічне використання вигуку " eh!" , що вживається в значенні «що?», «О'кей!», «хм!» і що стало «притчею во язицех» тих, хто пародіює канадське мовлення.

Крім того, в Canadian English існує велика кількість виразів, яких не зустріти в інших варіантах англійської мови. Існування таких виразів обумовлено впливом французької мови, а також великої кількості іммігрантів, що приїздять до Канади із різних країн Європи.

Новозеландський варіант англійської мови У новозеландській англійській існує також ряд діалектних слів і словосполучень. В основному, це слова неофіційного регістру, що найчастіше зустрічаються в повсякденному мовленні. Новая Зеландия перейшла на десятичную валюту в 1960;х гг., а в 1970;х гг. прийняла метричну систему. У той час, як старі міри довжини були зрозумілими для тих новозеландців, які народилися до 1960;х рр., Більш молоді жителі країни прожили більшу частину свого життя в метричному оточенні, і їм можуть бути незнайомі фунти, унції, стоуни, градуси за Фаренгейтом, акри, ярди, або фунти стерлінгів, шилінги і пенси.

Багато з таких відмінностей пов’язані зі словами, що вказують звичайні предмети; їх поява часто обумовлено тим, які з найбільш відомих брендів стають загальними товарними знаками:

Відмінності семантики слів новозеландського та австралійського варіантів

Висновки

Дослідивши англійську мову з точки зору її поділу на періоди з вираженими лексико-граматичними та фонетичними відмінностями мі дійшли висновку:

— Історія англійської мови традиційно ділиться на три періоди, які відображають її зв’язок з історією народу і базуються на розвитку системи словозмінюючих афіксів;

— Періодизація історії англійської мови відображає основні віхи культурного розвитку англійського народу на широкому тлі соціально-економічних перетворень держави, що позначилися на розвитку мови;

— Давньоанглійський період відзначається як мова регіональних діалектів з вираженими рисами давньогерманських мов: дією загальних для германських мов фонетичних законів, спільністю словника, синтетизма, розвиненою системою морфологічних категорій іменника і прикметника, відносно вільним порядком слів;

— Середньоанглійський період — це період нівелювання закінчень, оскільки всі ненаголошені закінчення редукуються, позначення численних нових понять словник поповнюється як за рахунок внутрішніх ресурсів мови, так і французькими та скандинавськими запозиченнями;

— Ранній новоанглійський період (XVI-ХVII століття) — період становлення норм мови завдяки економічному і політичному об'єднанню країни, яке сприяло становленню англійської нації; мова розвивається високими темпами: словник відображає швидкі зміни в буржуазній промисловості, культурі, зміни фонетики набагато випереджають письмову фіксацію, інвентар граматичних форм і синтаксичних конструкцій відповідає сучасному стану, але їх вживання не обмежене рамками норми;

— Англійська мова на відміну від багатьох інших європейських мов зазнала значного впливу з боку скандинавських, романських та германських мов, тому більш ніж 80% словникового складу англійської мови складають запозичення різних періодів;

— Завдяки географічним та політико-економічним факторам на даний час сформовані п’ять варіантів англійської мови: британський, американський, австралійський, новозеландський, та канадський, що їх відрізняють значні відмінності в царині вокабул яру та в меншому ступені вимови та граматики.

Список використаних джерел

1. Аракин В. Д. История английского языка / Владимир Дмитриевич Аракин. — 3-е изд. — М.: Физматлит, 2011. — 304 с.

2. Ильиш Б. А. История английского языка / Борис Александрович Ильиш. — М.: Высшая школа, 1968. — 420 с.

3. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник / М. П. Кочерган. — 2-ге видання. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — С. 35−36.

4. Кобякова І.К. Навчати перекладу: навч. посіб. / І.К. Кобякова. — Суми: Сумський державний університет, 2013. — 159 с.

5. Томахин, Г. Д. Реалии-американизмы [Текст]: пособие по страноведению / Г. Д. Томахин. — Москва: Высшая школа, 1988. — 239 с.

6. Лексикология английского языка: Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. / Р. 3. Гинзбург, С. С. Хидекель, Г. Ю. Князева и А. А. Санкин. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Высш. школа, 1979. — 269 с

7. Секирин В. П. Заимствования в английском языке. Киев, 1964. — 232 с.

8.Нелюбин Л. Л. Лингвостилистика современного английского языка / Л. Л. Нелюбин. — М.: Высшая школа, 1990. — 187 с.

9. Маковський М. М. Англійські соціальні діалекти, — М.: Вищ. школа, 1982. — 135с.

10. Верба Л. Г. Історія англійської мови. — К.: Нова Книга, 2004. — 296 с

11. Смирницький О.І Древнеанглийский язык / Под ред. В. В. Пассека. М.: ИЛ, 1955. — 318 с

12. Горелов М. М. Датское и нормандское завоевания Англии в восприятии средневековых авторов XI—XII вв. — Диалог со временем: Альманах интеллектуальной истории. Выпуск 6

13. Костюченко Ю. П. Історія англійскої мови / Ю. П. Костюченко. — К.: Радянська школа, 1953. — 352 с

14. Иванова И. П., Чахоян Л. П. История английского языка / И. П. Иванова, Чахоян Л. П. — М.: Высш.шк., 1976. — 319 с.

15. О. В. Бажановська; Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ: Альма-матер, 2006. — 66 с.

16. An Introduction to Old English [Text]: навч. посібник / М. В. Матковська. — Кам'янець-Подільський: [s. n.], 2013. — 271 с.

17. Шахбагова Дж.А. Фонетические особенности произносительных вариантов английского языка — М., 1982. — 128 с.

18. Буніятова І.Р. Формування структури давньогерманського речення в контексті етнофілософської дихотомії «активність — пасивність"//Вісник КНЛУ. Серія: Філософія. — 2001. Т.4. № 2

19. Мораховський А. Н. Слово и предложение в истории английского языка: Дис. … д-ра филол. наук: 10.02.04. — К., 1981 — 350с.

20. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка. — М.: Высшая школа, 1989. — 303с.

21. Антрушина Г. Б., Афанасьева О. Р. Лексикология английского языка. — М.: ВШ, 1985. — 288 с.

22. Дубенец Э. М. Modern English Lexicology. — М., 2002. — 192 с.

23. Межуєва І.Ю. Конспект лекцій з дисципліни «Історія основної іноземної мови» для студентів спеціальності 6.2 030 304 «Переклад» / И.Ю.Межуєва. — Маріуполь: ПДТУ, 2011. — 99 с

24. Algeo, Pyles 2009: Algeo, J., Pyles, Th. The Origins and Development of the English Language [Text] / J. Algeo, Th. Pyles. — Boston: Cengage Learning, 2009. — 347 pp.

25. Shay 2008: Shay, S. The History of English: A Linguistic Introduction [Text] / S. Shay. — San Francisco, CA / Washington, DC: Wardja Press, 2008. — 232 pp.

26. Jespersen 1922: Jespersen, О. Language: Its Nature and Development [Hardcover] [Text] / О. Jespersen. — New York: H. Holt Publishing, 1922.

27. Millward, Hayes 2011: Millward, C.M., Hayes, M. A Biography of the English Language / C.M. Millward, M. Hayes. — Boston: Cengage Learning, 2011. — 478 pp

28. Sproat 1985: Sproat, R. Welsh Syntax and VSO Structure [Text] / R. Sproat // Natural Language and Linguistic Theory. — Vol. 3. — 1985. — Pp. 173−216

29. Barber, Charles (2009). The English Language: A Historical Introduction. Cambridge University Press. p. 137.

30. British English; Hiberno-English // Oxford English Dictionary. — 2. — Oxford, England: Oxford University Press, 1989.

31. Fowler, H.W. (1996). У R.W. Birchfield. «Fowler's Modern English Usage». Oxford University Press.

32. The Handbook of The History of English. — Blackwell Reference, 2006.

33. The Oxford History of English / edited by Lynda Mugglestone. — Oxford University Press, 2006

34. Alternative Histories of English / Edited by R. Watts and P. Tradgill. — Routledge, 2002.

35. Nevalainen T. An Introduction to Early Modern English. — Edinburgh University Press, 2006.

36. Краткая история английского языка. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://translatessubtitles.ru/metodika-izucheniya/kratkaya-istoriya-angliiskogo-yazyka.html

37. Anthology of Middle English Literature (1350 — 1485) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.luminarium.org/medlit/index.html.

38. Learning: Language & Literature: Sounds Familiar? Case studies: Received Pronunciation. [Електронний ресурс]. — Режим доступy: http://www.bl.uk/learning/langlit/sounds/case-studies/received-pronunciation/