Адаптація індексів ґрунтових генетичних горизонтів В. В. Докучаєва до сучасної української системи О. М. Соколовського

Адаптація індексів ґрунтових генетичних горизонтів В.В.Докучаєва до сучасної української системи О.М.Соколовського

ґрунт горизонт чорнозем індекс

Індексація ґрунтових горизонтів ведеться з початку досліджень В.В.Докучаєва «на зорі» становлення ґрунтознавства як науки. Він виділяв 3 основних генетичних горизонти ґрунту для степних чорноземів, а потім опідзолених ґрунтів:

А-поверхневий, гумусово-акумулятивний;

В-перехідний до материнської породи;

С-материнська порода, підґрунт.

В опідзолених ґрунтах: Аакумулятивно-елювіальний, В-ілювіальний, а С-залишався материнською породою. Пізніше ввівся в обіг індекс так званого глейового горизонту «G». На початку 30-х років ХХ ст. для позначення горизонтів використовували наступні символи. А-перегнійно-акумулятивний; В-елювіальний; Gглейовий; С-ілювіальний; Dматеринська порода, але і ця символіка не мала досить довго протрималася.

В 1956р на основі системи індексів Віленського А.Н. (А-акумулятивний, Е-елювіальний, І-ілювіальний, Gглейовий, М-материнська порода), О. Н. Соколовський подав свою систему індексів ґрунтових горизонтів, яка і дотепер використовується в працях українських вчених-ґрунтознавців (в працях же російської школи ґрунтознавства і до цього часу використовують докучаєвську систему індексів).

Система символів генетичних горизонтів ґрунту за О. М. Соколовським:

НЇ гумусово-акумулятивний ЕЇ елювіальний

ІЇ ілювіальний КЇ карбонатний

GЇ гіпсовий

SЇ солонуватий

G1Ї глейовий ТЇ торф’яний РЇ материнська порода Так як в більшості ґрунтових горизонтів класичні генетичні горизонти «одноосібно» представлені рідко, то використовують поєднання символів. В залежності від сили впливу того чи іншого горизонту на формування основного профілю позначають: великими літерами (наприклад Нгумусово-акумулятивний), що вказує на значний вплив даного горизонту; маленькими літерами (наприклад еелювіальний); вказує на другорядність даного процесу в ґрунтоутворенні відповідного горизонту і літерами в круглих дужках «()» (наприклад (к) — карбонатний), що позначає невелику наявність, в даному випадку, карбонатів в горизонті.

Повертаючись до докучаєвської системи індексації генетичних горизонтів, то в наукових колах російських ґрунтознавців вона дещо модифікована ніж складена безпосередньо В.В.Докучаєвим, і має наступний вид:

а₀ Ї лісова підстилка, А Ї гумусний горизонт а₁ Ї гумусово-акумулятивний А₂ Ї підзолистий А_п або А_пах Ї ораний (пахотний) В Ї карбонатний

G Ї глейовий

D Ї підстилаючи порода Окрім цього виділяють перехідні горизонти А1А2?, А2 В?, ВС і т.д., оглейовані А2g?, Bg?, підгоризонти гумусового горизонту А', А'', А'''. Інколи використовують і додаткові символи.

Існує ще близько десятка варіантів індексації генетичних горизонтів як в країнах пострадянського простору, так і в західноєвропейських та США (М.А.Глазовської, В. А. Ковди, міжнародна система символів ґрунтових горизонтів ФАО, та ін). Вони призначені в основному для деталізації ґрунтових процесів та відповідають території впровадження.

Отже, щоб адаптувати систему індексації генетичних горизонтів зроблену В.В.Докучаєвим до сучасної української О. М. Соколовського, потрібно Ї перш за все визначити хто останній, в які роки і безпосередньо за якою системою індексував горизонти, визначити генетичний тип ґрунту (чорнозем звичайний, дерново-підзолистий і т.п.) і сформулювати відповідну індексацію профілю ґрунту. Якщо ж увагу приділити лише заміні «докучаєвський індекс на соколовський індекс», то утворені ґрунтові профілі будуть в більшості випадків некоректними і не відповідатимуть тим ґрунтоутворюючим процесам, що протікали впродовж його формування.

Для прикладу навожу адаптацію найпоширеніших ґрунтів на території Полтавщини з індексацією прийнятою В.В.Докучаєва до системи індексації генетичних ґрунтових горизонтів О. М. Соколовського і навпаки.

Ї типові чорноземи, що сформувалися на лесових породах, в свою чергу вони поділяються на чорноземи типові мало гумусні та слабо гумусні і на чорноземи типові середньо гумусні їх ґрунтовий профіль має таку будову профілів:

А (гумусовий або перегнійно-акумулятивний)+ АВ (гумусовий, однорідно-забарвлений) + Вк (ілювіально-карбонатний) + Ск. (ґрунтоутворююча карбонатна порода).

Будова класичного профілю типового чорнозему за сучасною індексацією українських ґрунтознавців: Н (гумусний) + НР (перехідний гумусовий горизонт) + Рh (перехідний до породи) + Р (материнська порода) Також на півдні безпосередньо в придніпровських районах поширені лучно-чорноземні ґрунти переважно на лесових породах. Нк (гумусово-карбонатний) + НРК (гумусово-перехідний карбонатний горизонт)+ Рhк (перехідний гумусово-карбонатний горизонт) + Рk gl (перехідний карбонатний глеєвий горизонт) За класифікаціє докучаєвської школи ґрунтознавства він мав би наступний профіль: А (гумусовий горизонт)+ АВ Ї (нижній гумусовий горизонт) +В (перехідний горизонт) + Ск (материнська порода).

Інший ґрунт, що характерний для даної території мають такий вигляд з точки зору генетичних ґрунтових горизонтів:

Чорнозем опідзолений He + Hpi + Phi + Pi + PK. В дужках подається докучаєвська індексація.

Не (А) — гумусовий слабкоелювійований горизонт Нрі(АВ) — перехідний слабкоілювійований гумусовий Рhі(В) — перехідний слабкогумусований ілювійоаний Рі(BC) — ілювійована ґрунтотворна порода — лес Рк (С) — ґрунтотворна порода.

Більш повне і конкретне вивчення даного питання висвітлено в працях Б. Г. Розанова «Морфология почв» (М.2004), Ю. А. Ливеровского «Почвы» СССР" (М.1974), Позняк С. П. «Ґрунтознавство і географія ґрунтів» (Львів, 2010), «Природа Ураинской ССР. Почвы» колективна монографія И. Б. Вернандер, И. Н. Гоголев та ін. (К.1986) в журналі «Почвоведение».