Як почалася війна

| | | | |Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації | |Краснодарський юридичний інститут | | | | | | | | | | | | | | | | | |РЕФЕРАТ | | | | | |ЯК ПОЧАЛАСЯ | |ВІЙНА | |події напередодні 22 червня | |1941 року по цього часу огорнуті | |таємницею для істориків | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Краснодар | |1999 |.

Роки пом’якшили гостроту сприйняття подій, що відбулися понад 50 у саму коротку ніч 22 червня. Не зняли головні питання поставлені ими.

Тривалий час наші невдачі на початку війни пояснювали тим, що ворог, маючи хорошу підготовлену, отмобилизованную армію, напав раптово, віроломно. Історики стверджували, що у великої таємниці, народжуються війни, але ще більшої вони починаються. Останніми роками з’явилося багато публікацій, які підтверджують, що все біда виходила від «суб'єктивного чинника», від політичного керівництва країни, яке прийняло належних заходів ні з напередодні війни, ні на початку её.

Виявлені останнім часом нових документів, ні знімаючи величезної відповідальності за початок війни ні з І.В. Сталіна, ні з військових, уточнюють обстановку на той час, дають можливість уникнути крайнощів, більш спокійно і тому об'єктивно подивитись прошлое.

Історикам, тепер вже й широкій міжнародній громадськості, відомо безліч документів, у яких наводяться донесення наших військових і невійськових агентів, різних секретних і секретних служб, високопоставлених іноземців в численні установи країни, до Політбюро ЦК ВКП (б), що німці зосередили Сході величезні військові сили та нападуть на Радянський Союз у травні-червні 1941 року. Потім уточнювалося, що у 20-х числах червня і, нарешті, точно — 22 червня. Іноземці говорили: «Усі вже втомилися попереджати русских».

Чи знав про ці повідомленнях Сталін? Безумовно. Знав, і більше, ніж ми тепер. Вони надходили до нього на найрізноманітнішим каналам. Ніхто у відсутності таку інформацію, як він. Нещодавно виявлено ще одне документ, підтверджує це. 21 червня Георгій Дімітров повідомив телефоном точний термін фашистського нападу, отримавши його з китайських джерел. Щоправда, главі Комінтерну зірвалася зв’язатися зі Сталіним, і він передав В. М. Молотову попередження Чжоу Эньлая, отримана ним від Чан-Кайши. Нарком по закордонних справ відповів приблизно, характеризував можливої провокації, про тому, що про все цьому є особливу думку. Таку думку було, колись всього, в Сталіна. У чому воно состояло?

Нагадаємо, що минулої осені 1940 р. під час відвідання Молотовим Берліна (це були час, коли поставили мат Німеччині й зробили шах англійської королю, уїдливо говорили дипломати), Гітлер пропозицію в Радянській Росії розпочати блок «осі» (Німеччина, Італія, Японія), щоб разом добити Англію, та був розділити її колоніальну Росію (Росії пропонувалася Індія). Відхід радянського наркома від рівня цього розмови сильно дратував фюрера. Він розраховував на практичне виступи Росії за Німеччини. Важливий був сам собою факт згоди, ніж досягалася ізоляція Радянського союзу від США, Англії та Франції. Гітлер сподівався переконати Сталіна у тому, що Англія залишається головним ворогом Німеччини, що готується саме у неї (хоча план війни з СРСР — план «Барбаросса» — вже почав разрабатываться).

Взаємини Гітлера та Сталіна взагалі розвивалися своєрідно. Запевняючи одне одного у особистих симпатіях, вони твердо знали, що смертельна сутичка неминуча. Велася велика військово-політична гра. Фюрер та її найближче оточення, готуючись до війни, розраховували те що, що Червона Армія нескоро оговтається важких втрат, що їй завдали масові репресії 1937 — 1938 рр. І фінська компанія справді підтвердила, що Червона Армія неготовим вести сучасну войну.

Розуміючи це, Сталін прагнув з усіх сил відтягнути зіткнення хоча на рік, щоб закінчити перебудову й армії. Незабаром і сам увірував, що Гітлер може напасти на СРСР тільки тоді, як розправиться з Англією, тобто. до 1942 року. І цю думку стало керівним від малого до велика. Іншого хто б смів мати. Нарком внутрішніх справ, член Політбюро ЦК ВКП (б) Лаврентій Берія писав Сталіну до війни: «Я мої люди, Йосип Віссаріонович, твердо пам’ятаємо Ваша мудре приречення: 1941 року Гітлер на нас потребу не нападёт».

Радянському диктатору підігравав та голів військова розвідка, генераллейтенант Ф.И. Голіков. Узагальнюючи донесення агентів про підготовку Німеччини до нападу на Радянський Союз перед і термінах цього нападу, він усе-таки робив висновок, що вірити цих людей не можна. Ріхарда Зорге він, наприклад, вважав «двійником», які працювали одночасно на б нас і на німців, і приймав його донесення в рахунок, що були дуже ценные.

Голіков писав, а Сталін із задоволенням читав, що Німеччина не, скоріш всього, нападе на Англію, після цього, можливо, і СРСР. Підкріплював Голіков і сталінську версію у тому, що головна удар німці будуть наносити, швидше за все, в Україну. Сталінське «передбачення» начебто підтверджувалося: пройшов травень 1941 року, а війни немає, пролетіла перша половина червня, а Гітлер молчит…

Він вважає, що Гітлер залякує його своїми військами. Але він, Сталін, не з лякливих, нерви його выдержат.

Спочатку так думав як один Сталін, а й Черчиль, Рузвельт, навіть японці. Радянський лідер знав їхні думки. Але льоту і англійська, і американський керівники, і японські військові змінили свою думку. Вони зрозуміли, що Гітлер серйозно збирається не воюватимемо з Росією, й у саме найближчим часом. Після цього посилилися попередження про загрозу СРСР із Заходу. Але Сталін розцінив їх, як прагнення зіштовхнути Росію з Німеччиною. Він продовжував чіплятися за стару идею.

У виникненні в Сталіна ідеї фікс сприяла фігура умовчання зі боку вищого військового командування, передусім наркома оборони С. К. Тимошенко, начальника генерального штабу Г. К. Жукова, командувачів військовими округами західних районів країни. Радянські історики досі не виявили нічого ні одного серйозного документа, у якому військові з урахуванням всебічного аналізу обстановки попереджали Сталіна, Політбюро ЦК ВКП (б) про небезпеку із боку німців саме у 1941 року. Не насмілився зробити те й НКВД.

Сталін покладав великі сподівання переговори з німцями, особливо у останнім часом. Треба було «простягнути» літо 1941 року. Почати війну восени фашисти не наважаться. У цьому і будували розрахунки Сталіна. Щоб не дати приводу сварки, суворо наказав не відповідати на які провокаційні дії фашистської армії. За твердженням М. С. Хрущова, радянський лідер панічно боявся війни. Він думав, німецькі генерали без вказівки Гітлера і навіть всупереч його задумам розпочати бойові дії. Червона Армія відповість, і почнеться війна. Він категорично заборонив радянському командуванню виводити радянські війська на бойові рубежі, які можна розглядати, як реверанс перед Гитлером.

Правильні були такі дії радянського керівника? Маршал А. М. Василевський, начальник генерального штабу Червоною Армією в часи війни, наприклад, вважав, політика Сталіна на затягування Термінів вступу Німеччині війну проти СРСР було правильної. Провина само одержувати його полягала у тому, що не вловив тієї межі, далі якого така політика ставала вкрай опасной.

Більшість військових істориків хто вважає, що й радянський керівник протягом тижня, за 4−5 днів до нападу віддав розпорядження привести військ у бойову готовність, війна пішла інакше, Червоної Армії більше не довелося б відступати до Москви, тим паче до Волги. Отже, Сталін вчасно не усвідомив, що коли німці проти нашої волі підвели ситуацію зі рубежу війни. Забув і народну мудрість: коли багато гармат, які самі починають стрелять.

А зброї справді було багато. Особливо гостро це знав Гітлер. За день на початок війни він отримав найостанніші відомості. Їх недавно опублікував німецький историк:

Німецькі силы:

— дивізії 188.

— танки 3580.

— артилерія і міномети 30 000.

— літаки 4000.

Росіяни силы:

— дивізії 174.

— танки 15 000.

— артилерія і міномети 26 000.

— літаки 6000.

Зміст документа непогані далеке від істини. Радянські сили на насправді становили 170 дивізій, 9200 танків, 46 830 артилерійських знарядь і миномётов, 8450 літаків. Щоправда, більшість радянських літаків і танків за якістю поступалося німецьким. Але артилерія була першорядною. Сталін не мав такими точними даними. Йому доповідали, що радянських дивізій більше, ніж немецких.

Люди старшого покоління пам’ятають, що впродовж восьми днів перед війною, 14 червня, опубліковано «Заява ТАРС», опровергающее чутки у тому, що Німеччина не скоро почне війну проти Радянського Союзу. Це було зроблено за вказівкою Сталіна. Якщо цього він вводив на манівці військову еліту, нині затуманив свідомість всієї армії, всього народу. Важко придумати інший крок, який би так демобилизировал країну перед вирішальної сутичкою із німецьким фашизмом. Отже, штучно, згори створювалося таке становище, при якому подальше після напад були стати не чим іншим, крім як раптовим? Тобто чинник раптовості, німці одержали з рук Сталіна, як влучно сказала одна историк.

Хіба сталося ввечері 21 червня 1941 року, тобто. напередодні нападу німців, й у першого дня війни? Як поводилися Сталін, вищі партійні та військові керівники? Є багато легенд. Але що кажуть документы.

Перед нами запис нарад, що відбувались у Кремлі, у кабінеті Сталіна. Велася на простий зошити у клітинку. Під датою 21 червня 1941 року читаємо: нараду почалося 18:27 і тривало до 23 годин. Нею, крім Сталіна були присутні Молотов, Ворошилов, Берія, Вознесенський, Маленков, Кузнєцов, Тимошенко, Сафонов, Жуков, Будьонний, Мехліс. Серед інших документів знаємо: було прийнято відома директива № 1, у якій говорилося, що 22 червня німці, можливо, відкриють воєнних дій. Військам потрібно було бути, у повному бойовому готовності і таємно зайняти бойові рубежі (директива розпочала місця, коли війна вже началась).

Але майже знає, що у цьому нараді було винесено постанову Політбюро ЦК ЗПС (б). Зберігся чернетка цього постанови, написаний олівцем. Нею напис: «Без оформлення протоколом». Гриф «Суворо таємно». Ось Документ, почерпнутий з архива:

«Постанова ПБ від 21 червня 1941 года».

I. 1. Організувати Південний фронт у складі двох армій з местопребыванием.

Військового ради Вінниці. 2. Командувачем Південного фронту призначити т. Тюленева з залишенням його посади командуючого МВО. 3. Членом Військового Ради призначити т. Запорожца.

II.

Виду відрядження тов. Запорожця членом Військового Ради Південного фронту призначити т. Мехліса начальником Головного Управління політичної пропаганди Червоною Армією зі збереженням його посади наркома госконтроля.

III.

1. Призначити командувачами арміями другий лінії т. Будьонного. 2. Членом Військового Ради Армий другий лінії призначити секретаря ЦК ВКП (б) т. Малєнкова. 3. Доручити наркому оборони т. Тимошенка й командуючому арміями другий лінії т. Будьонному організувати штаб з місцеперебуванням в Брянске.

IV.

Доручити начальнику Генштабу т. Жукову загальне керівництво Південно-Західним і Південним Фронтами, із виїздом на место.

V.

Поручить т. Мерецкову загальне керівництво Північним фронтом із виїздом на место.

VI.

Назначить членом військового Ради Північного фронту секретаря Ленінградського міськкому ВКП (б) т. Кузнецова".

Розшифруємо цей документ ще. Відповідно до нашої воєнній доктрині під час нападу ворога передбачалося нанесення ж на початку нищівної удару та перенесення бойових дій завезеними на територію агресора. Не відхилялася уваги ідея і що попереджав удару. Тому війська Червоною Армією на західному кордоні розташовувалися те щоб вести наступ, а чи не тримати оборону. Усвідомлення загрози німецького нападу й недостатньою підготовленості Червоною Армією для її відображенню конче потребували змінити угруповання військ ніяких звань країни, підпорядкувати її завданням оборони. Кинули напередодні войны.

19 червня 1941 року був наказано про створення базі військових округів польових управлінь Північно-Західного, Західного, і Південно-Західного фронтів. Тепер ідея організаційного зміцнення військ першого стратегічного ешелону отримала розвиток. Особливо важливими створення другого ешелону військ, другий лінії оборони основному Дніпру. Далі цього німець ні пройти до Москви. Так думали радянські руководители.

Якби постанову Політбюро було винесено своєчасно, воно зіграло б великій ролі. Але тепер було пізно. Напад німці, непередбачений хід війни перекреслив цей документ ще. Маршал Жуков у своїх спогадах не згадує його. Є підстави вважати, що постанову ухвалили тільки після звільнення з наради (в 22ч. 20 хв.) всіх, хто був членом Політбюро, в тому числі Тимошенка й Жукова. З усіх військових у своїй був присутній один Ворошилов, члена Політбюро. Так Сталін іноді керував армією: з військовими який завжди вважався навіть за прийнятті важливих рішень. І так було й у спочатку війни. Невдачі змусять радянського лідера змінити стиль керівництва. Потім Верховний Головнокомандуючий Сталін внесе свій внесок у розгром фашистської Німеччини. Але якою ціною буде куплена перемога? Але всі це буде позже.

Що й казати зробив Сталін, дізнавшись телефоном від Жукова рано-вранці 22 червня, німецькі літаки бомблять міста Київ і порти? Він наказав військовим, а потім членам Політбюро негайно прибути на нараду в Кремль.

Зібралося керівництво країни, найпотужнішої міжнародної організації - Комінтерну, вищу військову командування Червоній Армії та Військово-морського флоту. Військові були в Сталіна 2 разу. Вперше засідали 2 години 45 хвилин і прийняли директиву № 2, яка вимагала дати відсічі німцям, але з переходити кордону. Льотчикам не дозволялося залітати завезеними на територію противника. Дивний наказ по військам, не щоправда ли?

І лише директиві № 3, прийнятої між 14 і 16 годинами, другий — коли відвіданні Сталіна військовими, було зазначено про заподіянні німцям нищівної удару будь-де, про всяк території у повітрі. У чому справа? Чому радянський лідер так зволікав з віддачею рішучого приказа?

Річ у тім, що як хотів навіть собі зізнатися, що Гітлер провів його найбільш справжнім чином, війна почалася самих несприятливих для Радянської країни умовах. І це головна вина його, Сталіна. Тому він вирішив прийняти усі можливе, щоб зупинити війну, відкупитися від ворога за будь-яку ціну. Він тільки дав наказ зв’язатися із німецьким керівництвом країни та заявити йому, що вдатися до найбільші поступки. Йшлося про новий Бресті. Але Гітлер чудово розумів, що кращого часу для війни з Радянської Росією в нього не було буде, що у блискавичної війні розіб'є ворога та кінчить війну Сході раніше, ніж допомогу російським прийдуть англійці і самі американці. Але він тут просчитался.

Думка припинити війну шляхом відкупу спливала в Сталіна і потім, коли справі на фронті були дуже погані, наприклад, під час битву за їхню Москву. Гітлер, відчуваючи свою перевагу, не йшов на это.

Але повернімося до документа. У Кремлі ніяк поруч із війною, вирішується питання глобального значення. Тож і ми були присутні там Дімітров і Манульский. У корені змінювалася політика міжнародного комуністичного руху. «Комінтерн доки повинен виступати відкрито. Партії на місцях розгортають спрямування захист СРСР. Не порушувати питання про соціалістичної революції», — говорив Сталін. Другої світової війни придбала новий характер, Радянський Союз виступав тепер борцем упродовж свого Батьківщину, але й звільнення всіх народів які потрапили під ярмо фашизма.

Отже, до війни, першого дня її було прийнято важливі рішення, але, на жаль, в усіх вони дали свої плоды.

Будь-який правитель може помилятися. Але прорахунки з приводу невдач ворожнеча. Промахи Сталіна важко пояснити з політичною. Військової погляду, навіть у якийто мері з погляду здоровим глуздом, особливо враховуючи, що «радянський лідер аж ніяк не дурним і дуже не нічого поганого знається на політиці. Чому ж могла статися така трагедія, чому відбуваються фатальні прорахунки? У першому чи Сталіна дело?

Головні причини, здається, передусім, в бюрократичній системі управління армією, яку створив Сталін, у його фактичному єдиновладді в військовій справі. Саме вони позбавили верхній військовий ешелон необхідної самостійності ініціативи мисленні і діях, скували його страхом, прищеплювали догідництво поставила для влади, поставили Збройні сили під контроль каральних органів. Велика Вітчизняна війна показала, а Афганістан і Ірак підтвердили, що у наш час грізна небезпеку обману країни, її народу створюється завжди, коли питання та світу вирішує один, ні хто, і ні перед чим неконтрольований людина. Або вузька група людей. Небезпека зростає в багато разів, коли ці люди одержимі нав’язливою идеей.

Великої кров’ю у роки війни заплатив радянський народ за помилки Сталіна. Разом з нею відповідальність при цьому несуть та вищі військові й політичні керівники, члени Політбюро ЦК ВКП (б).

Загинули 27 млн. людина. Це жахливо. Проте жахливо і те (звідси каже знайдений документ), понад половина мільйона чоловік були віддані військовому трибуналу. Їх обвинуватили у зраді і боягузтві. Війна багато списано, і цього не спише ні когда.

Велика Вітчизняна війна вважається символом народну трагедію і водночас беззавітного героїзму совєтського люду назавжди залишиться у пам’яті радянських людей, назавжди залишиться у пам’яті поколінь. Схилимо голову перед полеглими в ней.