Аудиторські ризики

ІНСТИТУТ ДИСТАНЦІЙНОГО ОБРАЗОВАНИЯ.

УДМУРТСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Р Є Ф Є Р, А Т.

за курсом: Аудит на задану тему: Аудиторські риски.

ВИКОНАВ: Шайдуров С.В.

ПЕРЕВІРИВ: Слісаренко Г. В.

І Ж Є У З К.

1999 год.

1. Аудиторські риски.

2. Внутрішньогосподарський риск.

3. Ризик коштів контроля.

4. Ризик необнаружения.

5. Взаємозв'язок між рівнем суттєвості і аудиторським риском.

Заключение

.

Становлення у Росії ринкової економіки, передача у приватну власність коштів виробництва, розвиток банківського, страхової справи і інвестиційної активності призвели до появи такого геть нової для нас виду підприємництва, як аудиторська діяльність. Аудит ввозяться першу черга у інтересах власників із метою захисту їх майнових інтересів і відданість забезпечує контролю над достовірністю інформації, відбитій у бухгалтерській та збору податкової отчетности.

Аудиторство — особлива, самостійна форма контролю та представляє собою незалежну експертизу й аналіз фінансової звітності господарюючого суб'єкта з метою визначення її достовірності, повноти та відповідності чинного законодавства та санітарним вимогам, які подані проти ведення бухгалтерського обліку, і фінансової отчетности.

Головне призначення аудиту — перевірка фінансових звітів. Основна мета аудиту — об'єктивну оцінку повноти, достовірності й точності відображення в звітності активів, зобов’язань, власні кошти і фінансових результатів діяльності підприємства за певного періоду, перевірка відповідності прийнятої для підприємства облікової політики чинному законодавству й нормативним актам.

Аудиту взагалі внутрішньо притаманний ризик видачі помилкового укладення силу об'єктивних обставин, що може бути істотно знижений лише здійсненням перевірки у обсягах, які збігаються чи надання великих, ніж обсяги роботи, раніше проведеної бухгалтерією клиента.

Аудиторський ризик — ризик, який перебирає аудитор, даючи висновок про сповнену достовірності даних зовнішньої звітності, тоді як там можливі помилки і пропуски, які потрапили до зору аудитора. Зазвичай розрізняють такі види рисков:

1) ризик професійної здібності аудитора. Він визначається суворим підходом у виборі перевіреній фірми, з урахуванням її репутації (порядність, чесність фірми, рівень ризику скоєних операцій даним банком). Беручись за перевірку тій чи іншій фірми, аудиторська компанія колись всього звертає на її репутацію. Отже, перевірка даної фірми має зашкодити аудиторської компанії та її клиентам;

2) ризик очікування клієнта — ризик не задовольнити висновками свого клієнта. У нещасних випадках, коли клієнт незадоволений аудиторської перевіркою, може надалі відмовитися від послуг цієї аудиторської компании;

3) аудиторський ризик — це можливість що аудиторський висновок то, можливо неправильним з причин: бухгалтерська звітність економічного суб'єкта може містити не виявлені суттєві помилки і (чи) спотворення після підтвердження її достовірності, чи визнати, що вона містить суттєві спотворення, коли насправді таких спотворень у бухгалтерської звітності нет.

Розглянемо найбільш докладно треті вид ризику — аудиторский.

1. Аудиторські риски.

Сутність аудиторського ризику у тому, що аудитор може допустити окремі огріхи у роботі (здійснивши тестування контрольних моментів та інші аудиторські процедури) і за підбитті загальних підсумків зробити невірні висновки. Фактично цей ризик так можна трактувати як взаємодія лише чинників: а) ризик наявності у бухгалтерської звітності істотних некорректностей; б) ризик те, що якісь із наявних у бухгалтерської звітності некоректностей ні виявлено під час проверки.

З практичного погляду, перелічені чинники можна роздрібнити втричі компонента: а) внутрішньогосподарський ризик; б) ризик засобів контролю; в) ризик необнаружения.

Аудитор зобов’язаний вивчати ці ризики під час роботи, оцінювати їх і документувати результати оцінки. Оцінюючи ризиків необхідно використовувати щонайменше трьох градацій: високий, середній; низький. Аудиторські організації можуть скласти рішення про застосування своєї діяльності великої кількості градацій при оцінках ризиків, ніж три вищезгадані, або про використання з оцінки ризиків кількісних показників (відсотків або часток единицы).

2. Внутрішньогосподарський риск.

Під внутрихозяйственным ризиком (чистим ризиком) розуміють суб'єктивно котру визначаємо аудитором можливість появи істотних спотворень у даному бухгалтерському рахунку, статті балансу, однотипної групі господарських операцій, звітності економічного суб'єкта загалом доти, як такі спотворення буде виявлено засобами системи внутрішнього контролю або за умови припущення відсутності таких средств.

Внутрішньогосподарський ризик характеризує ступінь схильності істотних порушень рахунки бухгалтерського обліку, статті балансу, однотипної групи господарських операцій та звітності загалом у проверяемого економічного субъекта.

Цей ризик багато чому визначається специфікою імені клієнта й обумовлений його внутрішніми характеристиками, і навіть умовами довкілля, які часом і неможливо перевірити засобами внутрішньогосподарського контролю. По суті це можливість, що господарська система має не може постійно перебуває в оптимальної траєкторії свого розвитку. Від цього ризику не можна позбудеться у принципі, причому у незалежності він того, прийме або прийме обслуговування даного клієнта певна аудиторська фірма. Джерелом цього ризику може бути навіть зовнішня середовище господарської середовища, ще до його організації внутрішньогосподарського контроля.

Аудитор має дати оцінку внутрішньогосподарському ризику проверяемого економічного суб'єкта на етапі планування, використовуючи професійне судження. Заодно він повинен оцінити внутрішньогосподарські ризики щодо окремих статей балансу і за показників бухгалтерської звітності, приділивши особливу увагу рахунках бухгалтерського обліку, і операціям, сальдо і (чи) обертів якими перевищують поставлене рівень существенности.

Оцінюючи внутрішньогосподарського ризику щодо балансу і за звітності аудитору необхідно ухвалити до уваги такі чинники, як: а) особливості функціонування та поточного економічного становища галузі, де діє економічний суб'єкт; б) специфічні особливості діяльності, здійснюваної даним економічним суб'єктом; в) чесність персоналу економічного суб'єкта, здійснює керівництво і відповідального ведення обліку, і підготовку звітності; р) досвід минулого і кваліфікацію працівників, відповідальних ведення обліку, і підготовку звітності; буд) можливість наявності зовнішнього тиску керівників держави і персонал економічного суб'єкта з досягнення за будь-яку ціну певних показників бухгалтерської звітності; е) можливість контролю над діяльністю підприємства з боку його собственников.

Оцінюючи внутрішньогосподарського ризику щодо конкретних рахунків обліку, і однотипних груп господарських операцій аудитору необхідно брати до уваги такі чинники, як: а) окремі рахунки обліку, котрим характерно появу у них випадкових спотворень; б) окремі рахунки обліку, котрим характерно появу у них навмисних спотворень внаслідок високу ймовірність їх застосування з метою зловживань; в) складність врахованих господарських операцій, що потребує для їх правильного оформлення високій кваліфікації виконавців; буд) наявність господарських операцій, бухгалтерське оформлення яких може грунтуватися в цілому або частково на суб'єктивній думці виконавців; е) наявність господарських операцій, порядок правильного оформлення яких неоднозначно трактується чинним законодавством; ж) наявність рідкісних, незвичайних, нестандартних господарських операций.

Оцінюючи внутрішньогосподарського ризику аудитор може використовувати дані аудиту минулих років, але він переконатися, що оцінки величини цього ризику, зроблені на попередньому році, справедливі й у проверяемого года.

3. Ризик коштів контроля.

Під ризиком засобів контролю (контрольним ризиком) розуміють суб'єктивно котру визначаємо аудитором можливість, що наявні для підприємства і регулярно застосовувані кошти системи бухгалтерського обліку, і системи внутрішнього контролю ні своєчасно виявляти і виправляти порушення, є суттєвими окремо чи сукупності, і (чи) перешкоджати виникненню таких нарушений.

Система обліку й контролю, організована в кожного економічного суб'єкта, мусить бути дієвою, але водночас досить дешевої. Отже, спочатку є і певний ризик не попередження чи необнаружения помилок чи інших істотних некорректностей у цій системе.

Ризик засобів контролю характеризує ступінь надійності системи бухгалтерського обліку, і системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта, що є взаємодоповнюючими категоріями: а) високої надійності відповідає низький ризик; б) середньої надійності відповідає середній ризик; в) низькою надійності відповідає високий риск.

Аудитор зобов’язаний ході аудиту вивчити і оцінити систему внутрішнього контролю економічного суб'єкта, контрольну середовище, й окремі кошти контролю, Цю роботу необхідно здійснювати три етапу: а) загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю; б) первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю; на підтвердження достовірності оцінки надійності системи внутрішнього контроля.

Для оцінки ризику бракує засобів контролю застосовуються спеціальні аудиторські процедури, звані тестуванням засобів контролю, що дозволяють переконається у цьому: а) надійно роблять передбачені для підприємства системи бухгалтерського обліку, і внутрішнього контролю та чи здатні ці системи ефективно перешкоджати появі істотних спотворень бухгалтерської звітності і виявляти їх; б) працюють кошти контролю з однаковим ефективністю на протязі всього звітного периода.

Тестування засобів контролю може охоплювати у собі: а) перевірку документів, що відбивають проведення фінансово — господарських операцій, й одержання у зв’язку з цим аудиторських доказів те, що засіб контролю функціонували належним чином; б) опитування і плідне спостереження за оформленням операцій із метою отримати аудиторські докази функціонування засобів контролю у разі, коли неможливо отримати прямі документальні підтвердження цього; в) використання результатів інших аудиторських процедур для отримання даних про працездатності коштів контроля.

При аналізі результатів тестування засобів контролю необхідно брати до уваги, деякі засіб контролю може бути ефективні загалом, але з бути ефективними в окремі періоди часу. Це може пов’язуватися з такими чинниками: а) короткочасна заміна облікового працівника, відповідального за здійснення даного засіб контролю, у зв’язку з відпусткою чи хворобою; б) особливості роботи бухгалтерії економічного суб'єкта, відбивають сезонні періоди роботи підвищеної інтенсивності; в) поява помилок, мають одиничний і випадковий характер.

Тестування засобів контролю виробляється завжди, крім тих, коли ризик засобів контролю оцінюється як високий. Чим більшою ступеня аудитор збирається спиратися для підготовки свою думку на певні засіб контролю, тим ретельніше він має перевіряти їх надійність і эффективность.

Оцінюючи ризику засобів контролю можна використовувати дані аудиту минулих років, проте, у своїй необхідно переконатися, що оцінки величини цього ризику, зроблені на попередньому році для відповідних засобів контролю, справедливі й у проверяемого года.

Результати оцінки ризику бракує засобів контролю аудитор повинен відбити в спільний план аудиту, а уточнюючі оцінки (якщо є) — у робітничій документації по проверке.

4. Ризик необнаружения.

Під ризиком необнаружения розуміють суб'єктивно котру визначаємо аудитором можливість, що застосовувані аудитором під час перевірки аудиторські процедури не дозволять знайти реально існуючі порушення, мають суттєвий характер окремо або у совокупности.

Ризик необнаружения є показник ефективності і забезпечення якості роботи аудитора, вона від порядку проведення конкретної аудиторської перевірки, і навіть від такого типу чинників, як кваліфікація аудиторів і рівень їх попереднього знайомства з діяльністю проверяемого економічного субъекта.

За підсумками оцінки внутрішньогосподарського ризику і ризику засобів контролю можна визначити припустимий у роботі ризик необнаружения і з урахуванням мінімізації ризику необнаружения спланувати відповідні аудиторські процедуры.

Існує зворотний між ризиком необнаружения і комбінацією внутрішньогосподарського ризику і ризику засобів контролю: а) високі значення внутрішньогосподарського ризику і ризику коштів контролю зобов’язують аудитора організувати перевірку те щоб знизити, наскільки можна, величину ризику необнаружения і тим самим звести загальний аудиторський ризик до прийнятного значення; б) низькі значення внутрішньогосподарського ризику і ризику коштів контролю дозволяють аудитору допустити ході дослідчої перевірки вищий ризик необнаружения і навіть отримати прийнятне значення загального аудиторського риска.

Допустимі значення ризику необнаружения щодо різноманітних співвідношень внутрішньогосподарського ризику і ризику засобів контролю наведені у таблиці 1.

Таблиця 1.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МІЖ КОМПОНЕНТАМИ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ | |Аудиторська організація оцінює ризик | | |засобів контролю як | | |Високий |Середній |Низький | | |У цьому рівень ризику необнаружения, | | |що можна допустити, буде: | |Аудиторська |Високий |Наинижайший |Нижче |Середній | |організація | | | | | |оцінює | | | | | |внутрихозяйственны| | | | | |і ризик як: | | | | | | |Середній |Нижче |Середній |Вище | | |Низький |Середній |Вище |Найвищий |.

Якщо потрібно знизити ризик необнаружения, необхідно: а) модифікувати застосовувані аудиторські процедури, передбачивши збільшення його кількості і (чи) зміна їх суті; б) збільшити витрати часу на перевірку; в) підвищити обсяги аудиторських выборок.

Якщо аудитор встановить, що не може знизити ризик необнаружения щодо мають суттєвий характер статей балансу чи однотипної групи господарських операцій до рівня, це може для аудитора основою підготовки за результатами перевірки аудиторського укладання, відмінного від безумовно положительного.

5. Взаємозв'язок між рівнем суттєвості і аудиторським риском.

При плануванні аудиту необхідно врахувати чинники, що потенційно можуть викликати суттєві спотворення бухгалтерської звітності. За підсумками аналізу того, яке рівня суттєвості приймається для перевірки і які особливості залишків і зворотів за рахунками бухгалтерського обліку, з’ясовується, які статті обліку вивчатимуться особливо уважно й у яких випадках застосовуватиметься аудиторська вибірка і (чи) аналітичні процедури про те, щоб знизити загальний аудиторський ризик до прийнятно низького уровня.

При плануванні також береться до уваги те, що між рівнем суттєвості мірою аудиторського ризику є зворотна залежність: що вищий рівень суттєвості, тим нижче загальний аудиторський ризик; б) що нижчий рівень суттєвості, тим більша аудиторський риск.

Що стосується, коли з ходу виконання аудиторської перевірки аудитор приймають рішення про використання нижчих значень рівня суттєвості, він вжити заходів із зниження аудиторського ризику, для що їй слід уточнити значення ризику засобів контролю та ризику необнаружения так: а) знизити, якщо може бути, ризик засобів контролю, навіщо слід передбачити виконання під час перевірки додаткових процедур тестування засобів контролю; б) знизити, якщо може бути, ризик необнаружения (див. п. 4.).

У цьому слід пам’ятати, що значення внутрішньогосподарського ризику залишаються постійними і може змінитися у випадку виявлення в ході дослідчої перевірки об'єктивно існуючих фактів, неврахованих під час підготовки загального плану проверки.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Цей порядок визначення аудиторського ризику наведено для зразка і має рекомендаційний характер. Аудиторські фірми мають ознайомитися з урахуванням обов’язкових вимог Правила (стандарт) аудиторську діяльність «Суттєвість і аудиторський ризик» опрацювати власний порядок його определения.

Якщо з’ясується що з перевірці економічного суб'єкта аудиторський ризик високий, то аудиторська фірма робить висновок — цього клієнта при підтвердженні звіту доведеться великий роботи вистачить, але це, своєю чергою, накладає працювати аудиторів часові й вартісні кордону, оскільки перевірка повинні проводити за щодо обмежений проміжок часу і вартість аудиторських послуг залежить від витраченого робочого дня. Отже, під час проведення аудиту необхідно вживати заходів для здобуття права аудиторський ризик упав до разумно-минимального уровня.

Якщо аудитор неспроможна знизити аудиторський ризик до прийнятного рівня, це може викликати у себе видачу помилкового висновки бути підставою на підготовку за результатами перевірки укладання, чудового від безумовно положительного.

Таке присутність постійного ризику видачі помилкового укладання збільшує значення правильного юридичного оформлення договору на надання аудиторських послуг. Треба чітко розмежувати і зафіксувати обов’язки, і відповідальність імені клієнта й обов’язки, і відповідальність аудитора, аби згодом за виникненні спірною ситуації боку могли надійно захистити свої інтереси. Економічний суб'єкт стосовно аудитору виконує зобов’язання в створенню необхідних умов перевірки, надання всього обсягу необхідної інформації, відпо-відає її достовірність.

Литература

.

1. Аудит у Росії. Законодавство. Стандарти. — М.: Издательство.

«Інвест Фонд», 1994.

2. Енциклопедія загального аудиту. — М.: ДІС 1999.

3. І.Дз. Мамонова, З. Г. Ширинська, Р. Г. Ольхова Банківський аудит.

— М.: Бухгалтерський облік, 1994.

4. Правило (стандарт) аудиторську діяльність «Суттєвість і аудиторський ризик» (схвалено Комісією по аудиторську діяльність за Президента РФ від 22 січня 1998 р. Протокол N 2).