Естественные і антропогенні негативні факторы

1.3.1. Природні і антропогенні негативні факторы Человек у процесі життєдіяльності безупинно взаємодіє з середовищем проживання, з усім різноманіттям чинників, характеризуючих середу. Багато чинники довкілля негативно впливають для здоров’я життя й людини. Ступінь негативної дії визначається найвищим рівнем їх енергії, під якої розуміється кількісна міра різної форми руху матерії. Нині перелік відомих форм енергії істотно розширився: електрична, потенційна, кінетична, внутрішня, спокою, деформованого тіла, газової суміші, ядерної реакції, електромагнітного поля тощо. Усім формам енергії властива закономірність перетворення на інші форми. Усі явища пов’язані законом збереження енергії і тенденцією до зниження рівня енергії з допомогою переходу інші форми. Зниження рівня енергії пов’язані з виходом (витіканням) енергії. Неконтрольований вихід енергії породжує негативні чинники у довкіллі. Джерела енергії поділяються на природні і антропогенні. До природним джерелам ставляться блискавки, виверження, землетрусу, атмосферні явища (урагани, смерчі тощо.) та інші. Антропогенні джерела створюються людиною. У ході науково-технічної революції з’явилися джерела, щоб забезпечити дуже рівні енергії, істотно розширився перелік відомих форм енергії та його характеристика. Бурхливий зростання енергоозброєності праці спричинив розквіт енергетики, і розробки енергетичних ресурсів. У такому суспільстві з’явилися колосальні енергосистеми, які мають сукупність джерел енергії і пристроїв на її передачі й розподілу. Концентрація в сучасному виробництві джерел енергії, рівні енергії, використання раніше не відомих форм енергії визначають дедалі більшу актуальність і важливість проблеми безпеки в сучасному виробництві. Високі рівні використовуваної енергії, розмаїття форм енергії істотно збільшили ймовірність неконтрольованого виходу енергії, небезпека впливу негативних факторів на людини. Цю тенденцію можна характеризувати ентропія джерела енергії, розуміючи під ентропія ймовірність перебування системи у цьому стані: що стоїть рівень енергії об'єкта, тим менший за нього ентропія. При відсутності енергетичного джерела ентропія об'єкта набуває максимальне значення, і забезпечується найбільша ймовірність перебування об'єкта у тому стані. Розмаїття форм енергії породжує розмаїття чинників довкілля людини, які впливають з його здоров’я. Усі розмаїття виробничих чинників відповідно до ГОСТу 12.0.003−74 поділяють сталася на кілька груп: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні. До фізичним небезпечним i шкідливим чинникам ставляться: рухомі машини та механізми, підвищена запиленість і загазованість, підвищена чи знижена температура, підвищений рівень шуму, вібрації, ультразвуку, підвищену чи знижений барометричне тиск, підвищена чи знижена вологість, рухливість повітря, підвищений рівень іонізуючих чи електромагнітних випромінювань тощо. Хімічні небезпечні й шкідливі чинники поділяються на токсичні, дратівливі, сенсибилизирующие, канцерогенні, мутагенних. Біологічні чинники включають: бактерії, віруси, риккетсии, спирохеты, гриби і найпростіші, і навіть рослин та тварин. Психофізіологічні чинники поділяють на фізичні і нервово-психічні перевантаження. Один і хоча б небезпечний шкідливий чинник може за своєю дією ставитися до різним групам. 7.3.2. Виробнича середовище й її характеристики На виробництві щорічно гине близько 15 тис. чол. і травмується приблизно 670 тис. чол. За даними заступник. голову РМ СРСР Догуджиева В. Х. 1988 р. країни сталося 790 значним аваріям і одну млн. випадків групового травматизму. Цим визначається важливість безпеки діяльності, що відрізняє його від України всього живого-Человечество всіх етапах свого розвитку серйозну увагу привертав до умови діяльності. У працях Аристотеля, Гіппократа (III-V) століття е.) розглядаються умови праці. У період відродження медик Парацельс вивчав небезпеки гірського справи, італійський лікар Рамаццині (XVII століття) заклав підвалини професійної гігієни. І інтерес суспільства до до цих проблем зростає, оскільки за терміном «безпеку діяльності «стоїть конкретна людина, а «людина є міра всіх речей «(філософ Протагор, V століття е.). Діяльність — це процес взаємодії людини з природою та антропогенної середовищем. Сукупність чинників, які впливають людини у процесі діяльності (праці) у виробництві та у побуті, становлять умови діяльності (праці). Причому дію чинників умов то, можливо сприятливим і несприятливим в людини. Вплив чинника, що може скласти загрозу життю або збитки здоров’ю людини, називається небезпекою. Практика свідчить, будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Це аксіома про потенційну небезпеку діяльності. Кожне виробництво характеризується своїм комплексом небезпечних і шкідливих чинників, джерелами яких є обладнання та технологічні процеси. Сучасне машинобудівне підприємство, зазвичай, включає ливарні й ковальсько-пресові, термічні, зварювальні і гальванічні, а також складальні і фарбувальні цеху. Основними виробничими чинниками в ливарних цехах є: пил, випари і гази, надлишкова теплота, підвищений гомін лісу і вібрація, електромагнітні випромінювання, підвищену напруження у електричних ланцюгах, рухомі машини та механізми. Пил ливарних цехів переважно дрібна (до 62- 87%) з розміром порошин до 2 мкм. Більшість пилу становить діоксид кремнію, входить у формувальні і стрижневі суміші. До газам і парам, які забруднюють повітря ливарних цехів, відносять: акролеин, ацетон, ацетилен, бензол, оксид азоту NO та вуглецю, вирізняється при плавленні. Значна надлишкова теплота виділяється технологічним устаткуванням, приблизно 14- 62% загального витрати теплоти на розплавляння металу. Інтенсивність теплового потоку ряд робочих місць сягає 0,5−11 кВт/м2. Значна частка власності устаткування ливарних цехів є джерелом високої звуковий потужності. У ковальсько-пресових цехах повітря мають місце масляні аерозолі, продукти згоряння мастила, сірчистий газ, оксид вуглецю, сірководень та інших. Концентрація пилу повітря робочої зони сягає 3,9−138 мг/м3 близько пресів і молотів. У цех потрапляє до 10% кількості шкідливі речовини від згоряння палива. Інтенсивність теплового потоку у нагрівальних печей, пресів і молотів становить 1,4−2,1 кВт/м2. Амплітуда вібрації фундаменту молота становить 0,56−1,2 мм. Небезпека поразки струмом виникає в нагрівальних печей, які споживають потужності 15−330 кВт при напрузі 50−80 У. У печей індукційного нагріву напруженість магнітного поля (8−10 А/м) перевищує допустимі величини. Багато рухомих механізмів, переміщуваних матеріалів створюють небезпека травмування працюючих. Характеристики небезпечних і шкідливих чинників при термічній обробці визначаються що використовуються устаткуванням, виглядом термічної обробки, застосовуваними робітниками середовищами. Токсичними газами в термічних цехах є оксид вуглецю, аміак, діоксид сірки, сірководень, бензол, ціанід. На ряді робочих місць інтенсивність теплового потоку становить 1,11−3,13 кВт/м2. У электротермическом устаткуванні використовується підвищену значення напруги. На високочастотних установках має місце підвищена напруженість електричного і магнітного полів. Толкательные печі, дробеструйные установки, газові пальники створюють високий рівень шуму. Використання в термічних цехах контрольованих атмосфер, печей-ванн, масел для нагріву і охолодження поєднується зі взрыво-пожароопасностью. У гальванічних цехах джерелами небезпеки є технологічні процеси підготовки поверхні, приготування розчинів і електролітів, нанесення покриттів. Методи очищення поверхонь характеризуються підвищеної запиленістю, шумом і вібрацією. Використовувані на приготування розчинів луги, кислоти, солі при вплив на організм можуть призвести до отруєння чи профзахворювання. Використання ручного виброинструмента для шлифования поверхонь то, можливо причиною виброболезни. Робота на ультразвукових ваннах очищення пов’язані з впливом на працюючого звукових і ультразвукових коливань. Зварювальне устаткування є джерелом підвищеної запиленості і загазованості, ультрафіолетового і інфрачервоних променів, електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання здійснюватиме, шуму й ультразвуку. Зварювальні аерозолі містять окисли різних металів, і навіть токсичні гази (оксиди вуглецю, озон, фтористий водень, оксиди азоту NO та ін.). Зварювальна дуга є джерелом інфрачервоного і ультрафіолетового випромінювання. Високочастотна зварювання супроводжується освітою електромагнітних полів, а під час роботи електронно-променевих установок виникають ионизирующие випромінювання. До небезпечним чинникам зварювальних процесів слід віднести електричний струм, іскри і бризки розплавленого металу, можливість вибуху балонів. Основними виробничими небезпеками при механообработке є: рухомі частини устаткування, котрі переміщалися вироби, стружка, підвищену напруга електрики, і навіть запиленість і загазованість повітря робочої зони. Після обробітку тендітних матеріалів стружка розлітається на відстань 3−5 м. Обробка сплавів, містять свинець, супроводжується освітою токсичною пилу. Нагрівання полімерних матеріалів при обробці викликає освіту шкідливих вуглеводнів. Аерозолі СОЖ викликають роздратування верхніх дихальних шляхів. Джерелами виробничих небезпек в складальних цехах є: пневмоэлектрический інструмент, котрі переміщалися вироби, рухомі частини конвеєра. Вони є причиною травматизму, високого рівня шуму. Органічні розчинники, використовувані очищення складальних одиниць, створюють небезпека отруєння та механізм виникнення пожежі. Різноманітні виробничі небезпеки при окрасочных роботах; токсичні лакофарбові матеріали, освіту у робочої зоні лакофарбових аерозолів, виділення парів розчинників (ароматні і хлоровані вуглеводні). Особливу небезпека є пігменти, містять свинець та його сполуки. Ряд виробничих небезпек обумовлені експлуатацією фарбувального устаткування: рухомі механізми, пересуваються окрашиваемые вироби, шум, вібрація, ультразвук при підготовці поверхонь виробів, ультрафіолетове і інфрачервоне випромінювання під час роботи сушильного устаткування, статична електрику при окрашивании в электростатическом полі, взрыво-пожароопасность низки процесів підготовки й забарвлення поверхонь. Зростання промислового виробництва супроводжується безперервним зростанням впливу виробничої середовища на біосферу. Вважається, що кожні 10−12 років обсяги виробництва подвоюється, відповідно також зростає обсяг викидів в довкілля: газоподібних, твердих і рідких, і навіть енергетично. У цьому має місце забруднення атмосфери, водного басейну й ґрунтів. Аналіз складу забруднень, що викидаються у повітря машинобудівним підприємством, показує, що, крім основних забруднень (ЗІ, SO2, NОn, СnНm, пил), в викидах містяться токсичні сполуки, які надають значний негативний вплив на довкілля. Концентрація шкідливих речовин у вентиляційних викидах невелика, але загальна кількість шкідливі речовини значно. Викиди виробляються з перемінної періодичністю і інтенсивністю, але в силу невеличкий висоти викиду, рассредоточенности і поганий очищення вони сильно забруднюють повітря на території підприємств. При малої ширині санітарно-захисної зони виникають складнощі у забезпеченні чистоти повітря на житлових зонах. Суттєвий внесок у забруднення атмосфери вносять енергетичні установки підприємства. Вони викидають у повітря СО2, ЗІ, сажу, вуглеводні, SO2, SO3, PbO, золу й частки незгорілого твердих палив. Перед машинобудівних підприємств припадає близько 10% загального промислового водоспоживання. Машинобудівне підприємство скидає три виду стічних вод мовби: виробничі, побутові і атмосферні. У виробничих стічних водах містяться механічні домішки органічного і мінерального походження, зокрема гидроксиды металів, стійкі і Летючі нафтопродукти, емульсії, токсичні сполуки органічного й неорганічного походження (іони металів, феноли, ціаніди, сульфати, сульфіди та інших.). Побутові стічні води за складом і концентрації забруднюючих речовин подібні міським стічних водам. Атмосферні стічні води утворюються у результаті змивання атмосферними опадами забруднень, наявних біля підприємства (металева стружка, пил, сажа, нафтопродукти). Тверді відходи у машинобудуванні утворюються у процесі виробництва, у вигляді амортизаційного брухту, стружки і тирси, шлаків і золи, шламів, осадів та пилу. На підприємствах машинобудування відходи становлять близько 260 кг на тонну металу. Це відходи ливарного виробництва, механічного оброблення. Концентрація твердих частинок в шламах відстійників очисних споруд від 20 до 300 г/л. Шлами термічних, ливарних цехів містять токсичні сполуки (свинець, хром, ціаніди тощо.). Важливою складовою впливу машинобудівного підприємства на атмосферу є енергетичні випромінювання. До них належать шум, створюваний технологічним устаткуванням (випробувальні станції, вентиляційні та інших. установки). Шум, створюваний промисловим підприємством, ні перевищувати гранично допустимих спектрів. На підприємствах можуть працювати механізми, є джерелом інфразвуку (двигуни внутрішнього згоряння, вентилятори, компресори тощо.). Допустимі рівні звукового тиску інфразвуку встановлено санітарними нормами. Технологічне устаткування ударного дії (молоти, преси), потужні насоси і компресори, двигуни є джерелами вібрацій у навколишньому середовищі. Вібрації поширюються за грунту і може досягати фундаментів суспільних соціальних і житлових зданий.

1.4.6. Ионизирующие випромінювання та їхні діяння на людини Іонізуючим випромінюванням називають випромінювання, які за вплив на середу викликає освіту електричних зарядів різних знаків. До іонізуючим випромінюванням ставляться: гамма-випромінювання (електромагнітне фотонное випромінювання), характеристичний випромінювання (фотонное випромінювання з дискретним спектром), рентгенівське випромінювання (сукупність гальмівного і характеристичного випромінювання), корпускулярне випромінювання (що складається з частинок). Зазвичай характером взаємодії з речовиною розрізняють такі види випромінювань: Альфа-випромінювання — це потік ядер гелію під час розпаду ядер чи ядерних реакцій. Володіє високої удільної іонізацією і низької проникаючої здатністю. Довжина пробігу повітря 2,5−9 див. Бета-излучение — це потік електронів чи позитронів, які виникають за радіоактивному розпаді. Іонізуюча здатність бета-частиц нижче, а яка проникає здатність вище, ніж альфа-частинок. Гамма-випромінювання виникає при ядерних перетвореннях, має дуже високою проникаючої здатністю при незначною іонізації середовища. Рентгенівське випромінювання — це електромагнітне випромінювання з дуже короткій довжиною хвиль (0,906−2 нм), із високим проникаючої здатністю і незначною іонізацією середовища. У промисловості широко використовуються радіоактивні джерела закритого типу: радиоизотопные прилади (ВДП) і гамма-дефектоскопы. До ВДП ставляться толщиномеры, уравнемеры, плотномеры, нейтралізатори статичного електрики, лічильники. ВДП йдуть на забезпечення блокування на верстатах, автоматичних лініях. Рентгенівські установки йдуть на дослідження структури кристалів. У нашій країні розширюється використання атомних реакторів як енергетичних установок (АЕС, криголами, субмарини). Основними характеристиками іонізуючого випромінювання є: Активність радионуклида, що визначається числом самовільних ядерних перетворень в секунду. За одиницю активності веще ства прийнято бекерель (Бк), тобто. активність речовини, у якому кожну секунду відбувається одне ядерне перетворення. Поглинута доэа випромінювання визначається кількістю енергії, поглинутою одиницею маси речовини. За одиницю поглинутою енергії іонізуючого випромінювання прийнято грей (Грн), тобто. доза випромінювання, коли у кілограмі Маси речовини поглинається енергія один Дж. Для оцінки на середу іонізуючого випромінювання здійснюватиме використовують поняття Керма (До). Це ставлення суми початкових кінетичних енергій всіх заряджених іонізуючих частинок, освічених під впливом побічноіонізуючого випромінювання в елементарному обсязі речовини. Керма вимірюється в греях. Раніше використовуване поняття експозиційної дози з 1.01.91 не рекомендується. Експозиційна доза застосовувалася для характеристики іонізуючого дії випромінювання та вимірювалася в кулонах на кілограм (Кл/кг), чи рентгенах (P=2,58•10 «4•4 кл/кг). Для різних видів випромінювання біологічний ефект за інших рівних умов виявляється різним. Порівняйте біологічних ефектів однаковою поглинутою дози різних випромінювань використовується поняття відносної біологічної ефективності випромінювання (ОБЭ). Під ОБЭ випромінювання розуміється ставлення поглинутою дози зразкового рентгенівського випромінювання до поглинутою дозі цього виду випромінювання, що викликає той самий біологічний ефект. Еквівалентна доза випромінювання з оцінки радіаційну небезпеку хронічного впливу іонізуючого випромінювання довільного складу на організм. За одиницю еквівалентності дози прийнято Зіверт (Зв), тобто. кількість енергії будь-якого виду випромінення, поглиненої біологічної тканиною, однакову поглинутою дозі 1 Дж/кг=100 бер. Бер — це біологічний еквівалент рада, рівний 100 Эрг/г. Ефект дії випромінювання на організм людини залежить від кута падіння випромінювань до тіла. Цей ефект оцінюється коефіцієнтом ізотропність. Різні органи влади та тканини мають різну чутливість до випромінюванню. Облік нерівномірності опромінення різних органів і тканин здійснюється запровадженням ефективної еквівалентній дози, вимірюваною в Зивертах (Зв). Нерідко використовується поняття потужності дози (поглинутою, еквівалентній), під якої розуміється ставлення збільшення дози до ^інтервалу часу збільшення. ^ Взаємодія іонізуючого випромінювання здійснюватиме з речовиною характеризуйся певними закономірностями. Для вузького пучка випромінювання спра-рюдлив експонентний закон ослаблення в геометрії вузького пучка. Для фотонного випромінювання макроскопическое перетин взаємодії частинок називається лінійним коефіцієнтом ослаблення в речовині і позначається ц. Розмір 1/ц дорівнює середньої довжині вільного пробігу (дск) і має розмірність довжини. При товщині захисту рівної 1 дск щільність потоку іонізуючого випромінювання зменшується в е раз. Для у і Р випромінювань за наявності захисного бар'єра щільність потоку для точечної джерела Ф = Ane «l/^nR2), част./кв.м., де d — товщина захисту, див; ц — коефіцієнт ослаблення випромінювання, див; n — число частинок; А — активність джерела, Бк; R — відстань, м. Взаємодія іонізуючого випромінювання здійснюватиме з речовиною залежить від виду випромінювань. Заряджені частки, проходячи через речовина, витрачають свою кінетичну енергію при взаємодії з електронами речовини (порушення атома, його іонізація, освіту гальмівного випромінювання). У цьому може бути пружне і неупругое взаємодія. Взаємодія фотонів з речовиною залежить від своїх енергії. Найважливішими видами взаємодії захисту від фотонного випромінювання є: — фотоелектричний ефект, у якому фотон поглинається атомом, — комптон-ефект — це розсіювання фотона на вільному електроні. Фотон у своїй не поглинається, а змінює свою енергію та напрям руху, відбувається ефект освіти электронно-позитронной пари; освічені електрон і позитрон виробляють іонізацію середовища. Нейтрони, які мають електричного заряду, не взаємодіють із електричним полем частинок плодів та овочів атома, Залежно від енергії нейтрона розрізняють типи їх взаємодії з речовиною: пружне і неупругое розсіювання, радіаційний захоплення з испусканием фотона, захоплення з испусканием заряджених частинок і розподіл ядер.

5. Організація робіт з ліквідації НС (загальні положения) Ликвидация надзвичайної ситуації у проведенні у зоні надзвичайної ситуації та у прилеглих до неї районах відповідними силами і коштами розвідування й невідкладних робіт, і навіть організація життєзабезпечення постраждалого населення та особового складу цих сил. Ліквідація надзвичайних ситуацій здійснюється силами і коштами організацій, органів місцевого самоврядування, органів виконавчої суб'єктів РФ, територій яких склалася НС. При недостатності вищевказаних зусиль і коштів залучаються сили і засоби федерального підпорядкування, зокрема регіонального формування. Аварійно-рятувальні роботи у надзвичайної ситуації містять у собі роботи у зоні надзвичайної ситуації по локалізації і гасінню пожеж, аварійному відключення джерел надходження рідкого палива, газу, електроенергії та води на осередок поразки, з пошуку і порятунку людей, надання ураженим першої медичної допомогу й їх евакуації у разі потреби в заміські зони. Невідкладними розробками надзвичайної ситуації є першочергові роботи у зоні надзвичайної ситуації з ліквідації чи зниження ступеня небезпеки від впливу вражаючих чинників, утрудняють пошук і освоєння порятунок постраждалих, аварійно-рятувальні і аварийно-восстановительные роботи з об'єктах життєзабезпечення населення, і навіть роботи з надання екстреної медичної допомоги, проведенню санітарно-протиепідемічних заходів і забезпечення охорони суспільного ладу у зоні надзвичайної ситуації. Однією з головних завдань громадянської Ізраїлю є проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (СиДНР, СДНР). Рятувальні та інші невідкладні роботи — це комплекс організаційних заходів, вкладених у всебічну підготовку зусиль і коштів, і навіть виконання завдань із ліквідацію наслідків аварій, катастроф, стихійних лих або нападу противника. Організаційні заходи щодо підготовки до СДНР проводять у мирний час чи коли загроза виникнення аварій, катастроф, стихійних лих відсутня чи малоймовірна, у випадку загрози нападу супротивника або загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і після нападу супротивника або після виникнення надзвичайної ситуації. У мирний час чи коли відсутня загроза виникнення надзвичайної ситуації проводяться: Інформація щодо суб'єктів НС військового й мирної часу. Створення системи самонаведення дій в НС війни і забезпечення її постійної готовності. Створення, обладнання і підготовка зусиль і коштів на проведення СДНР. Планування СДНР в можливих осередках поразки, районах надзвичайних ситуацій мИриого часу. Організація повсякденного спостереження та лабораторного контролю над станом об'єктів, довкілля. Організацію взаємодії з органами военною командування. На випадок загрози нападу супротивника або загрозу виникнення НС (аварій, катастроф, стихійних лих) проводяться: 1 Приведення системи управління у потрібну ступінь готовності до виконання завдань. Уточнення планів ДО, планів дій органів управління й снаги РСЧС по попередження та ліквідації НС у час. Створення угруповання зусиль і засобів і наведення в готовність до виконання СДНР. Уточнення з органами військового командування питань взаємодії. Після нападу супротивника або факту виникнення НС (аварій, катастроф, стихійних лих) здійснюються: Відновлення порушених системам управління, якщо вони було порушено. Відновлення боєздатності угруповання зусиль і коштів або створення їх, якщо вони знищили, та їх захист. Організація збирання інформації та контролю над обстановкою. Організація і управління СДНР. Рятувальні та інші невідкладні роботи можна розділити на роботи з метою порятунку людей на роботи інші - по невідкладність у цій обстановці. Рятувальні роботи проводять у цілях розшуку уражених й виведення їх з-під завалів, зруйнованих споруд, надання їм першої медичної і лікарської допомоги, евакуацію з осередків поразки чи районів НС в лікувальні установи. Рятувальні роботи включають: розвідку маршрутів руху, і ділянок робіт; локалізацію і гасіння пожеж на маршрути руху і ділянках робіт; розшук уражених й витягування їх із ушкоджених і запалених будинків, загазованих, затоплених і задимлених приміщень, завалів; розтин зруйнованих, ушкоджених і завалених захисних споруд й порятунок що у них людей; подачу повітря на завалені захисні споруди з пошкодженій фильтровентиляционной системою; надання першої медичної і лікарської допомоги; вивезення (висновок) населення з небезпечних місць у безпечні райони; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію і дегазацію техніки, засобів і одягу, знезаражування території Франції і споруд, продовольства, води і т.п. Причому всі ці заходи необхідно здійснювати максимально стислі терміни. Це викликано потребою надання своєчасної медичної допомоги ураженим, і навіть тим, що істинні обсяги руйнацій і матеріальних втрат можуть зростати. Інші невідкладні роботи ставлять за мету створити умови для щодо рятувальних робіт й забезпечити локалізацію і ліквідацію наслідків аварій (катастроф тощо.) на мережах комунального господарства, енергетики, транспорту та зв’язку. Інші невідкладні роботи включають: прокладання колонных колій та пристрій проходів в завалах, зонах зараження; локалізацію аварій на газових, енергетичних, водогінних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення умов проведення рятівних робіт; зміцнення чи обрушення конструкцій будинків та споруд, загрозливих обвалом чи що перешкоджають безпечного проведенню рятувальних робіт; помешкання і Відновлення ушкоджених і зруйнованих ліній зв’язку й коммунально-энергетических мереж з метою забезпечення рятувальних робіт; виявлення, знешкодження і знищення невзорвавшихся боєприпасів в звичайному спорядженні та інших вибухонебезпечних предметів; помешкання і відновлення ушкоджених захисних споруд для приховування від можливих повторних ядерних ударів противника; СДНР в осередку поразки чи НС характеризуються більший обсяг і різноманіттям видів робіт і виконуються у взаємодії зі спеціалізованими формуваннями міністерств, відомств, організацій, військових частин МО РФ та інші формуваннями ДО. До силам і дезінфікуючих засобів щодо СДНР ставляться: воєнізовані і невоєнізовані протипожежні, аварійно-рятувальні і аварийно-восстановительные формування міністерств, відомств і організацій РФ; закладу і формування служби екстреної медичної допомоги Мінздоров'я Росії, і навіть інших міністерств та РФ; формування екстреної ветеринарної допомогу й служби захисту рослин Мінсільгоспу Росії; воєнізовані служби по попереджувальному спуску сніжних лавин і запобіганню градобитий, підрозділів авиапарашютной доставки вантажів і устаткування Мінекології Росії; частини й підрозділи служби протипожежної і аварійно-рятувальних робіт МВС Росії; військові з'єднання й окремі частини, територіальні і об'єктові формування ДО РФ; з'єднання заліза і частини хімічних і інженерних військ, призначені для ліквідацію наслідків аварій, катастроф, стихійних лих; сили й засоби служб пошукового і аварійно-рятувального забезпечення польотів Мінтрансу Росії; відбудовні і пожежні поїзда МШС Росії; аварійно-рятувальні служби ВМФ, Мінтрансу Росії та інших міністерств і відомств РФ; загони, служби й фахівці Асоціації рятувальних формувань Росії, інших добровільних громадських організацій. Найбільш численними за чисельністю стають різні невоєнізовані формування, які виконують основні роботи з порятунку покупців, безліч вирішують інші термінові завдання у НС мирного й військової часу. Для проведення СДНР створюється угруповання зусиль і коштів, причому: на об'єкті промисловості використовуються формування об'єкта, і навіть можуть використовуватися формування міста (району), формування сільського району (некатегорированного міста) та інші сили; у місті без районного розподілу — угруповання сил об'єктових і територіальних формувань міста, області, військові частини ДО, підрозділи і завадило частині військового гарнізону; у місті з районним розподілом — угруповання сил міських районів і резерви міста; у сфері - угруповання сил категорированных і некатегорированных міст, населених пунктів з категорированными об'єктами промисловості, угруповання сил районів і резерви. За своїм складом угруповання зусиль і коштів має відповідати задуму майбутніх діянь П. Лазаренка та забезпечувати: можливість швидкого приведення в готовність сил до виконання завдань; своєчасне висування сил до осередку поразки, і розгортання СДНР; зосередження основних зусиль у інтересах розв’язання найбільш найважливіших завдань; розгортання, безупинне ведення також завершення всього обсягу рятувальних робіт у гранично стислі терміни; можливість ведення робіт з максимальним використанням всіх наснаги в реалізації осередках поразки, і здійснення маневру ними; стійке управління силами та підтримка взаємодії. Угруповання сил і коштів на проведення СДНР, зазвичай, включають: 65−70% - формування загального призначення, зокрема рятувальники, і 30−35% - спеціальні і спеціалізовані формування. Спеціальні та в спеціалізовані формування складаються з: 50% - медичні формування; 25% - протипожежні формування; 10% - формування радіаційної та хімічної захисту; 10% - служби охорони суспільного ладу; 5% - інші аварійно-рятувальні формування. До комплексу технічних засобів для ведення робіт у надзвичайні ситуації відносять узгоджено працюючі під єдиним керівництвом країни та взаємно ув’язані продуктивністю та інших показниками основні допоміжні технічні засоби, призначені до виконання окремих робіт чи певних видів робіт у однієї процесу у зонах надзвичайної ситуації. Технічними коштів ведення робіт у надзвичайні ситуації є кошти механізації аварійно-рятувальних робіт, кошти малої механізації і механізований інструмент, транспортні, ремонтні, допоміжні, переправні і мостобудівні кошти, кошти індивідуальної захисту та інші спеціальні кошти, використовувані силами ліквідації надзвичайних ситуацій і під час аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт у зонах надзвичайної ситуації. Однією із визначальних умов проведення СДНР в осередках поразки, і районах стихійних лих, аварій та катастроф (СБАК) є чітке управління ними. За сучасних умов до управління ДО пред’являються високі вимоги: начальники ДО та його штаби повинні впевнено орієнтуватися у складної обстановці, приймати доцільні рішення, своєчасно ставити завдання підлеглих і організовувати взаємодія сил. Систему керування ДО повинна перебувати у постійної і високого рівня готовності, а саме управління заборгувало постійним і безперервним, оперативним і потайним, тобто. готовність системам управління, зв’язку й оповіщення загалом мусить бути вище готовності сил ДО. Під час проведення СДНР начальники, штаби і ДО керують діями сил; опікуються дотриманням ними заходів захисту безпеки; ставлять нові чи уточнюють раніше поставлені завдання; здійснюють маневр силами і засобами; організують стеження виміром хімічної промисловості та (чи) радіаційної обстановки і дозиметричний контроль; організують всебічне забезпечення дій сил, зміну формувань у тих ділянках робіт, заміну і ремонт СИЗ, приладів, техніки, поповнення витрачених коштів матеріального, технічного і медичного постачання; організують санітарну обробку та проведення інших заходів. Основи взаємодії сил під час проведення СДНР в планомірному проведенні заходів ДО розробляють мирний час і позначаються на відповідних планах ДО. Взаємодія організується насамперед у інтересах тієї частини угруповання сил, яка за проведенні СДНР вирішує основне завдання. Всебічна забезпечення дій сил ДО одна із вирішальних умов успішного проведення СДНР. Організація і проведення забезпечення покладаються на начальників ДО, їх штаби, начальників служб, командирів формувань і виконуються з огляду на необхідність одночасного забезпечення як дій сил, і заходів ДО захисту населення і побудову підвищенню стійкості роботи деяких галузей і ОНХ у час. Успішне проведення СДНР досягається: своєчасної організацією і безперервним веденням розвідки, добуванням нею достовірних даних до встановленому терміну; швидким введенням формувань в осередках ураження до виконання завдань; високої виучкою та психологічної стійкістю особового складу; знанням й суворим дотриманням особовим складом правил поведінки й заходів безпеки і під час робіт; завчасним вивченням командирами формувань особливостей виконання робіт на об'єктах, характеру їх забудови, наявності коммунальноенергетичних і технологічних мереж, місць зберігання СДЯВ, місць розташування характеристики ЗС; безперервним і твердим управлінням, чіткої організацією взаємодії. Сили і кошти ДО, зокрема. й у проведення СДНР, наводяться з готовністю різного рівня, відмінні переважно часом, отводимым на готовність до дій. Угруповання зусиль і коштів за кожному напрямку входження у осередок поразки (район стихійного лиха) ділиться на ешелони: перший, другого продажу та резерв. Перший ешелон (до 50%) призначається для негайного розгортання рятувальних та інших невідкладних робіт у осередках поразки, і ведення в високому темпі. Другий ешелон (до 30%) призначений нарощування зусиль і фронту робіт з мері спаду рівнів радіації, часткової (повної) заміни першого ешелону. Резерв (до 20%) призначений на вирішення раптово виникаючих завдань і нарощування зусиль на найважливіших ділянках робіт у цілях і скоротити терміни їх проведення. До складу першого ешелону включаються формування ДО об'єкта промисловості, продовжують роботу у категорированных містах, частини (підрозділи) ДО і ЗС, виділені відповідність до Планом взаємодії, а за необхідності та формування ДО підвищеної готовності близько розташованих некатегорированных міст і сільських районів. У другій ешелон сил ДО включаються формування об'єктів промисловості, продовжують виробничу діяльність у місті, які у перший ешелон, формування об'єктів, які припинили своє роботи й перенесли їх у заміську зону, формування ДО некатегорированных міст і сільських районів, і навіть військові частини (підрозділи), вуглепостачальники, які у ешелон. Задля більшої безперервного СДНР сили ДО ешелонів розбиваються на зміни. Перший ешелон угруповання сил може складатися зі 2−3 змін, другий — з 1 -2 змін. Перша зміна за чисельністю особового складу становить приблизно 30%, друга — 50%, третя — 20% чисельності ешелону. Тривалість роботи складом першого ешелону то, можливо 10−12 годин: першої зміни — щонайменше 2-х годин; другий зміни — від 3-х до 4-х годин; третьої зміни — від 5 до 6 годин. У резерв сил ДО міста можуть бути включені територіальні формування ДО, служб ДО міста Київ і взаємодіючих сільських районів. Резерви відновлюються з допомогою виведених зусиль і коштів ДО з вогнища поразки після виконання завдань. У разі мирного часу всебічне забезпечення дій сил ДО залежить від організації та проведенні розвідки, транспортного й дорожнього, матеріального, технічного, гідрометеорологічного і інженерного, хімічного і медичного забезпечення. Розвідка у сфері ДО — комплекс заходів із добування, збору, узагальнення й вивчення даних про стан довкілля, обстановки у зоні аварій, катастроф, стихійних лиха й осередках поразки, і навіть на об'єктах і ділянках СДНР. Основні завдання розвідки полягають у: виявленні джерел потенційну небезпеку і здійснення по них постійного контролю; виявленні (встановленні) загрози виникнення стихійних лих; посиленні спостереження і за зміною обстановки в угрожаемый період; контролю над санітарно-епідеміологічної обстановкою околицях розгортання сил ДО і евакуації; уточненні стану маршрутів; посиленому постійному контролі й спостереженні за зміною ступеня зараженості при виникненні НС; виявленні загальної обстановки околицях аварій, катастроф і стихійних лих; встановленні місць перебування людей, потерпілих у НС; визначенні стану маршрутів після НС; контролю над обстановкою у районі евакуації, зосередження і дії сил ДО; виявленні обстановки на потенційно небезпечних об'єктах після виникнення НС. Розвідка у сфері ДО входять такі види: загальна, інженерна, радіаційна, хімічна, медична, пожежна, санітарноепідеміологічна, біологічна (бактеріологічна), ветеринарна, фитопатологическая. Організація рятувальних та інших невідкладних робіт включає: прийняття рішення проведення цих робіт; постановку завдань силами ДО; планування проведення робіт; організацію забезпечення дій сил ДО, взаємодії та управління. Штаб ДО НС з урахуванням оцінки створеної обстановки, складу і можливостей угруповання сил ДО розробляє пропозиції щодо розв’язання для НТО на проведення СДНР. Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт умовно можна розділити на 3 етапу: 1 етап — проведення заходів із екстреної захисту і порятунку населення Криму і підготовці зусиль і коштів ДО до виконання СДНР. 2 етап — проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у осередках поразки, районах НС. 3 етап — ліквідація наслідків застосування противником засобів ураження, наслідків аварій, катастроф, стихійних лих. У першому етапі СДНР вирішуються дві основні завдання: Завдання по екстреної захисту і порятунку населення: оповіщення про небезпечність; використання коштів індивідуальної захисту, притулків, укриттів тощо.; евакуація населення з районів, де є загроза поразки; застосування коштів медичної профілактики та надання допомоги постраждалим. Завдання з підготовки зусиль і коштів до виконання СДНР: приведення в готовність органів управління; організація та ведення розвідки, збирати інформацію, оцінка обстановки; приведення в готовність до дій зусиль і коштів ГО.

Другий етап — етап проведення рятівних та інших невідкладних робіт в осередках поразки характерний насамперед із тим, що у цьому етапі виробляється рішення для проведення СДНР, здійснюється постановка завдань силам і дезінфікуючих засобів ДО, організується взаємодія, управління, всебічне забезпечення дій, проводяться СДНР, здійснюється контролю над виконанням поставлених завдань силами і коштами ДО. Третій етап — етап вирішення завдань із наслідків аварій, катастроф, лих, наслідків впливу засобів ураження противника. Аналізуючи цей етап починається відновлення роботи з функціонуванню галузей та промисловості, виконуються заходи відновлення енерго-, водопостачання, організується обслуговування населення; відновлення житла тощо. Розробка та впровадження заходів для підвищення стійкості роботи об'єктів і запобіганню аваріям має здійснюватися комплексно з урахуванням конкретних особливостей кожного підприємства. Основними заходами із наслідків значним аваріям є: оповіщення про небезпечність робітників і службовців, формувань ДО та населення, проживаючого поблизу об'єкта; комплексна розвідка об'єкта, у якому відбулася аварія; порятунок людей з-під завалів, з зруйнованих і ушкоджених будинків та споруд, надання допомоги постраждалим і евакуація в лікувальні установи; гасіння пожеж; локалізація аварій на коммунально-энергетических мережах, що перешкоджають ведення рятувальних робіт; пристрій проїздів і проходів до місць аварій; обрушення нестійких конструкцій, розбирання завалів, демонтаж збереглися устаткування, якому загрожує небезпека; організація комендантської служби. Бистре проведення рятувальних робіт і оперативна ліквідація наслідків аварій потребують значних зусиль і коштів, цих цілей залучаються спеціальні (об'єктові) і територіальні формування призначення і служб. Будь-яке підприємство має свої особливості, які можна невідомі рятувальникам, але мають бути враховані. Тому до початку робіт з кожним формуванням відповідними фахівцями підприємств і служб ДО проводиться інструктаж, у якому вказуються способи дій при виконанні поставленого завдання й правила безпеки, дотримання яких суворо обов’язкове. На ділянці аварійних робіт виставляються охорона і міжнародні спостерігачі, а й у небезпечних місць встановлюються і вивішуються плакати з попередженням про небезпечність. Дії на ліквідацію аварій на коммунальноенергетичних мережах погоджуються з представниками відповідних служб і закупівельних організацій, які знають цим господарством. Залежно від характеру і масштабу аварії керівництво ліквідацією наслідків здійснює або керівник цього підприємства, є це й начальником ДО, або голова спеціально створюваної надзвичайної комісії. Кожна ділянку призначається керівник у складі відповідальних посадових осіб об'єкта чи керівних працівників ДО і фахівців служб ДО, який має завдання формуванням, вказати строки й методи їхнього виконання, визначити порядок матеріального, технічного та інших видів забезпечення, організувати роботи, своєчасну зміну, відпочинку і харчування особового складу. На місце виробничої аварії першими повинні прибувати пожежні команди, підрозділи міліції, машини «швидкої медичної допомоги, технічної допомоги. Коли формувань і військових частин їхніх командири знайомляться з обстановкою й отримують завдання, які доводять до виконавців. Ліквідація наслідків може здійснюватися одночасно по всьому об'єкті чи з окремих ділянок. Там, коли є достатня кількість зусиль і коштів, роботи проводяться відразу на площі. Якщо сил недостатньо, роботи доводиться проводити послідовно. Причому у першу чергу їх починають там, де потрібно надати допомогу людей і на ділянках, які мають найбільшу небезпека. На підприємствах, мають штатну газоспасательную службу, ліквідація наслідків організується силами цієї служби безпеки під взаємодії з формуваннями ДО. У цьому особовий склад газоспасательной служби виконує найскладніші спеціальні роботи у газоопасных місцях. А формування загального призначення що з протипожежними формуваннями гасять пожежі, витягають постраждалих з-під завалів і уламків, надають їм першу медичної допомоги, розчищають проїзди і усувають ушкодження на коммунально-энергетических мережах. Виробничим аварій зазвичай супроводжують пожежі, що репрезентують у окремих випадках основну небезпеку. Боротьба вогнем це часто буває пов’язана й із врятуванням людей, коли частина персоналу підприємства опинилася у охопленій пожежею зоні. Наявність у виробництві вибухонебезпечних і быстровоспламеняющихся матеріалів, може ще більше погіршити становище. Основне завдання у початковій стадії пожежогасіння є локалізація окремих пожеж, аби запобігти їх злиття суцільний пожежа. З цього метою по дорозі поширення вогню (з урахуванням напрями вітру) влаштовують отсечные смуги: на напрямі поширення пожежі розбирають чи обрушують сгораемые конструкції будинків, повністю видаляють з отсечной смуги легковозгораемые матеріали і суху рослинність до створення отсечной смуги до 50−100 м. Пожежники підрозділу першу чергу гасять і локалізують пожежі там, де перебувають люди, одночасно організовуючи і проводячи їх порятунок з верхніх поверхів будинків; певна частина пожежних машин можна використовувати для перекачування води з віддалених джерел. До гасінню пожеж, ясна річ, залучаються і штатні пожежні команди, і протипожежні формування, а розбірки складних завалів і завалених конструкцій — спеціальні будівельно-монтажні організації. У осередку поразки при аваріях, катастрофах, землетрусах, коли руйнуються будівлі і споруди, люди може стати під завалами, в ушкоджених будинках, в завалених захисних спорудах. Пошук їх починається з уцілілих підвальних приміщень, дорожніх споруд, вуличних підземних переходів, у зовнішніх віконних і сходових отворів, околостенных просторів нижніх поверхів будинків; обстежується весь, без винятку, ділянку рятувальних робіт. Важливим етапом є з’ясування зв’язки Польщі з ураженими — голосом чи перестукуванням. У ушкоджених будинках пошук людей починається з огляду з оцінкою стану будинку; оглядаються зовнішні стіни, балкони, лоджії, карнизи, сходові кліті й концертні майданчики, починаючи з першого поверху. Палаючі будинки оглядаються швидко, проте не вельми старанно, з дотриманням заходів безпеки. Двері в закурені приміщення відкривають обережно, через сильне задимлення просуваються поповзом; користуються СИЗОД — ізолюючі чи фільтруючі - і додатковими патронами; людей розшукують шляхом окрику. З верхніх поверхів уражених евакуюють, використовуючи спеціальні пристосування. Порятунку людей, яких спіткало завали, передує ретельний їх огляд, при цьому усуваються умови, які б обрушенню окремих конструкцій. Щоб солодощі людей, що у верхніх частинах завалів, застосовується обережна розбирання завалу згори, у своїй треба пильнувати, ніж було переміщення і опади завалених елементів конструкцій. Якщо структура завалу така, що крупномерные залізобетонні елементи (балки, перекриття, колони, ригели тощо.) переплелися своєї арматурою, то розбирання завалу надзвичайно скрутна і триватиме чимало часу. І тут рекомендовано застосовувати потужні крани (вантажністю 100 і більше тонн) — за досвідом Спитакского землетрусу. Для вилучення враженого необхідно звільнити його від дрібних уламків і сміття вручну, не завдаючи йому додаткових ушкоджень, потім надати першу медичної допомоги. Для вилучення людей, що у пристенных просторах зруйнованих будинків, доцільно проробляти отвір в стіні розміром 0,8×0,8 м. Для ліквідацію наслідків виробничих аварій застосовується інженерна і інша спеціальна техніка: крани, бульдозери, екскаватори, компресорні станції, самоскиди, важкі тягачі з тросами для розтягування і розведення великих залізобетонних конструкцій, вертольоти великої вантажопідйомності і металорізальні установки. Використовуються також малої механізації: домкрати, лебідки, мотопилы, керосинорезы, електронасоси та інших. Рятувальні роботи у місцях аварій, зазвичай, проводять у умовах загазованості, а при пожежі - задимленості і високих температур; щоб забезпечити безперервність роботи з наростаючим темпом, сили ДО ділять на зміни і виділяють резерви. Першу медичну і лікарська допомога виявляється постраждалим, які є у стані шоку, і навіть добутих з-під невеликих завалів і уламків. Вилучення людей з-під великих завалів здійснюється з дотриманням заходів обережності, їм виявляється медичну допомогу із наступною евакуацією в лікувальні учреждения.