Аварії

Аварии

Ю.Г.Афанасьев, А. Г. Овчаренко, С. Л. Раско, Л. И. Трутнева.

Аварии на залізничному транспорті

Основными причинами аварій та катастроф є несправності шляхів рухомого складу, коштів сигналізації і блокування, помилки диспетчерів, неуважність і халатність машиністів.

Чаще всього відбувається сход рухомого складу з рейок, зіткнення, наїзди на перешкоди на переїздах, пожежі і вибухи у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, зсуви, повені. При перевезенні небезпечних вантажів, як-от гази, легкозаймисті, вибухонебезпечні, їдкі, отруйні і радіоактивні речовини, відбуваються вибухи, пожежі цистерн і інших вагонів. Ліквідувати такі аварії дуже складно.

Вспомним Арзамас. У червні 1988 р. в 300 м від вокзалу вибухнули три вагона з промислової вибухівкою. Знищені: локомотив, 11 вагонів, 250 м ж.-д. шляхів, зруйновані вокзал і 185 сусідніх будинків. Після вибуху утворилася вирва глибиною 26 м, діаметром 53 м.

Ровно рік у червні в Башкортостані трапилася страшна залізнична катастрофа. Зруйноване 350 м шляху. Вибухова хвиля скинула з полотна 11 вагонів, 7 з якого повною мірою згоріли.

В жовтні 1988 р. на станції Свердловск-Сортировочная і під час маневрових робіт стався вибух двох вагонів з небезпечними вантажами. Через війну вибуху загинуло 4 людини, 87 госпіталізовано, більш 600 сімей ніхто не звернув притулку.

К жалю, кількість аварій на залізничному транспорті не скорочується. Щороку гине до 3 тис. людина, знищується майно, держава має величезних збитків.

Автомобильные аварії, і катастрофы

Причины дорожньо-транспортних пригод можуть бути різні. Це, перш всього, порушення правил дорожнього руху, технічна несправність автотранспорту, перевищення швидкість руху, недостатня підготовка осіб, управляючих транспортом, слабка їх реакція та інших. Нерідко причиною аварій та катастроф стає управління автотранспортом особами, у нетверезому стані. До серйозним дорожньо-транспортним подіям наводять невиконання правилперевозки небезпечних вантажів і недотримання у своїй необхідних вимог безпеки.

Всем пам’ятний випадок, який стався 1994 р. у Москві на Дмитрівському шосе, коли бензовоз врізався в стоїть тролейбус. Бензин розлився бруківкою, спалахнуло полум’я. Жах охопив людей. Багато вискакували з тролейбуса, і бігли як палаючі смолоскипи. Інші згоряли відразу ж дома. Загинули пасажири, ні з ніж не винні люди. А в усьому винен халатність, зневага елементарними правилами.

Другой причиною дорожніх аварій є незадовільний стан доріг. Іноді на проїзній частині можна побачити відкриті люки, неогороженные і неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність покликаних унеможливлювати про небезпечність знаків. Усі це разом призводить до величезних втрат.

Только у Москві на дорогах щорічно гинуть до 80 дітей, це по-третє повних класу. Травми отримують 1000 — ціла школа. У Росії її протягом року під колесами машин й у дорожніх аваріях гинуть до 40 тис. людина. Це майже утричі більше, ніж протягом дев’яти років війни у Афганістані.

По даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, внаслідок дорожньо-транспортних подій у Західної Європи щорічно гинуть близько 100 тис. чоловік і понад 200 тис. отримують серйозні травми.

При автокатастрофі головне — своєчасно надати першу ме-дицинскую допомогу постраждалим. І має бути це пізніше 20−30 хв. Інакше буде оголошено вже пізно.

Что робити? Кожен водій що проходить машини, кожен пішохід зобов’язані негайно прийняти усі можливі заходи для порятунку людей, надання їм найпершої медичної допомоги, особливо зупинки кровотеч. До місця події викликаються працівники ДАІ (ДАІ), швидка медична технічна допомогу. Місце катастрофи захищається попереджувальними знаками.

Пострадавшие після надання їм першої медичної допомоги доставляються у найближчі лікувальні установи.

Для ліквідацію наслідків аварій з автотранспортом, перевозящим хімічно небезпечні, вибухові, отруйні, радіоактивні речовини, залучаються спеціалізовані невоєнізовані формування ДО, сили протипожежної служби.

Аварии на водному транспорте

Большинство значним аваріям і катастроф на судах відбуваються під впливом ураганів, штормів, туманів, льодів, і навіть з вини людей: капітанів, лоцманів і членів екіпажу. Багато аварії відбуваються через промахів і прямих помилок під час проектування і будівництві судів. Половину з них наслідком недолугої експлуатації. Наприклад, часті зіткнення і перекидання судів, посадка на мілину, вибухи і пожежі на борту, неправильне розташування вантажів та поганий їх кріплення.

К роботу з ліквідацію наслідків аварій, катастроф і порятунку потопаючих залучаються усіх членів екіпажу, за необхідності капітан може звернутися і до іншим особам, які є на судні. Загальне керівництво усіма роботами здійснює капітан, як начальник ДО. Основні завдання: порятунок людей, терплять лихо, боротьба за живучість корабля, ліквідація пожежі, пробоїн.

К роботам порятунку судна залучаються спеціальні суда-спасатели, буксири, пожежні катери, екіпажі інших плавзасобів, спеціальні підрозділи аварійно-рятувальних, суднопіднімальних і подъемно-технических робіт.

Авиационные аварії, і катастрофы

При авіаційних аваріях відбувається руйнація літака різного рівня, при катастрофах є кількість людських жертв. А відбувається їхні досить багато. Так, 1994 р. внаслідок майже 20 авіакатастроф у Росії загинуло близько 400 людина.

К негативних наслідків наводять руйнації окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи системам управління, електроживлення, зв’язку, пілотування, недолік палива, перебої у життєзабезпеченні екіпажу і пасажирів. Сьогодні, мабуть, найнебезпечнішій і найчастіше трапляється трагедією на борту літака є пожежа і вибух.

Спасательные і аварійні роботи можна розділити на два виду: перші - проведені членами екіпажу, другі - організовувані наземними службами. Екіпажу вжиття заходів, зазвичай, немає часу. Усе вкрай минущий. Екіпаж подає сигнал лиха і приземляється у найближчому аеропорту. Перед самої посадкою відкриваються все вхідні дверцят і люки, звільняються проходи до них. Як лише літак зупинився, організується негайна евакуація людей безпечне відстань.

Пострадавшим негайно виявляється перша медичну допомогу. Всіма роботами керує командир корабля. Його розпорядження обов’язкові як екіпажу, так всіх пасажирів.

Аварии на гідротехнічних сооружениях

Опасность виникнення затоплення низинних районів відбувається за руйнуванні гребель, дамб і гідровузлів. Безпосередню небезпеку становлять стрімкий і потужний потік води, викликає поразки, затоплення і руйнувань будинків та споруд.

Высота і швидкість хвилі прориву залежить від того, де відбувається — у верхній чи нижньому бьефах. Для рівнинних районів швидкість руху прориву коштує від 3 до 25 км/год, в гірських місцевостях сягає 100 км/год.

Значительные ділянки місцевості через 15−30 хв. зазвичай є затопленими шаром води завтовшки від 0,5 до 10 метрів і більш. Час, протягом якого території можуть перебувати під водою, коливається від декількох годин за кілька діб.

По кожному гидроузлу є схеми й карти, де показані кордону затоплення і дається характеристика хвилі прориву. У цьому зоні заборонено будівництво житла і. Однак у Республіці Башкортостан, Воронезької, Ростовської і Рязанської областях порушення починають набувати сталого характеру. Тут можна чекати чергових надзвичайних ситуацій з загибеллю людей. Так було в 1994 р. двічі проривалися греблі в Башкортостані і Єкатеринбурзькій області, дамби в Оренбурзької. У р. Серово 250 будинків культури та 12 підприємств опинилися у зоні затоплення.

В разі прориву греблі для оповіщення населення використовуються усі засоби: сирени, радіо, телебачення, телефон і кошти гучномовної зв’язку. Отримавши сигнал, треба негайно евакуюватися на найближчі піднесені ділянки. У безпечному місці слід перебувати до того часу, доки спаде вода або вона буде отримано повідомлення у тому, що небезпеку минула.

Аварии на АЭС

Радиоактивность — не нове явище, як цього часу на думку декого, пов’язуючи її з будівництвом АЕС і появою ядерних боєприпасів. І радіоактивність, і супутні їй ионизирующие випромінювання існували Землі набагато раніше зародження життя.

Однако радіацію як людство відкрило всього років тому.

В 1896 р. французький вчений Анрі Бекерель поклав кілька фотопластинок на стіл, а згори накрив їх минералом, що містить уран. Коли виявив, виявив ними сліди якогось випромінювання. Пізніше цим явищем зацікавилася Марія Кюрі, молодий вчений-хімік, ввівши в ужиток слово «радіоактивність » .

Чуть раніше у 1895 р. німецький фізик Вільгельм Рентген відкрив промені, які були названі іменем Тараса Шевченка — «рентгенівські «.

Ученые прагнули розгадати однією з найбільш хвилюючих загадок всіх часів, прагнучи поринути у таємниці матерії. На жаль, наступні його роботи привели до створення США створення атомної бомби (1945 р.) і потім у СРСР — атомної електростанції (1954 р.). Три року із стапелів зійшло перше судно з атомної енергетичної установкою — криголам «Ленін ». Сьогодні у світі діє дуже багато об'єктів із ядерними установками, вырабатывающими електричну і теплову енергію, приводящими в рух надводні і підводні кораблі, які працюють у наукових цілях.

Меньше як по піввікову історію розвитку ядерної енергетики сталися три великих аварії на АЕС з наслідками. Перша — в 1957 р., друга — 1979 р. й третя — в 1986 р. Лише в 14 країн світу сталися більш 150 інцидентів і аварій різного рівня труднощі й небезпеки.

Если така частота катастроф збережеться у майбутньому, це означатиме, що до початку ХХІ сторіччя на АЕС світу, яких на той час буде більш 500, виникнуть ще три надзвичайні ситуації. Слід зазначити, що це тільки прогноз і тому ми будемо сподіватися, що з правильної експлуатації ядерних енергетичних установок цього станеться.

Для аварій на АЕС характерно таке: по-перше, відбувається радіоактивне зараження атмосфери і місцевості легколетучими радіонуклідами (йод, цезій і стронцій), а по-друге, цезій і стронцій мають тривалими періодами піврозпаду — до 30 років. У цьому значної частини продуктів розподілу ядерного палива перебуває у пароподібному і аэрозольном стані людини і, потрапляючи у організм людини, викликає внутрішнє опромінення, яка представляє небезпеку обману життя. З іншого боку, при радіоактивному зараження місцевості зі сфери господарської діяльності надовго виключаються великі території як сільськогосподарського, і промислового призначення.

В Уиндскейле (Англія) у жовтні 1957 р. під час профілактичних робіт однією з реакторів АЕС сталася пожежа, що викликав ушкодження тепловидільних елементів (твелів). На дні реактори й по сьогодні лежить близько 1700 т ядерного палива. У атмосферу полетіли радіонукліди, утворилося хмару, частина якого досягла Норвегії, іншу рухалася до Австрії. Це була перша аварія в атомної енергетики, яка торкнулася населення. Її наслідки старанно ховалися. Тільки через 30 років відомі деякі подробиці.

В березні 1979 р. другою блоці атомної електростанції «Три Майл Айленд «в Гаррисберге (США) відбулася авария, последствием якої з’явився викид радіоактивні речовини в довкілля. Майже 10 т расщепляющегося матеріалу зі 100 т вийшли межі активної зони. Стався викид в атмосферу.

Событием століття стало чорнобильська катастрофа (26 квітня 1986 р.), результати якої відчули у Росії, в Україні, у Білорусі, а й у інших країнах. Сліди радіоактивного забруднення досягли навіть Польщі, Швеції, Фінляндії, Болгарії, Румунії та Угорщини.

А чому, власне, відбулася ця аварія? Влітку 1987 р. в суді з’ясувалося: на АЕС був відсутній елементарний порядок трудовий дисципліни і було низька відповідальність персоналу. Навіть якщо після вибуху на енергоблоці була організована радіаційна розвідка, потрібних приладів на її ведення не було, протигази в особистого складу були відсутні. Але ще гірше — був інформацію про аварії. Її просто спочатку приховували. Населення поняття не мало про все це. Евакуація почався тільки через 36 годин після аварії. Слід відзначити невмілі і нерішучі дії персоналу у надзвичайній ситуації.

Пришлось проводити величезний обсяг робіт. Лише протягом у перших двох років (на квітень 1988 р.) дезактивировано 21 млн. м2 поверхні устаткування, поховано 500 тис. м3 грунту, обеззаражено 600 сіл та найближчих сіл. Понад 5 млн. людей охоплено профілактичним медичним контролем. Для евакуйованих було побудовано більше ніж 21 тис. будинків культури та 800 об'єктів соціально-побутового і охорони культурної призначення. У стислі строки було виділено 15 тис. квартир.

Основные заходи щодо попередження аварий

Задача кожного працюючого для підприємства — знати основні правил поведінки при аваріях, вміти діяти у сформованій у своїй обстановці. Приміром, є певні правил і послідовність відключення електроенергії, зупинки транспортуючих пристроїв, агрегатів і апаратів, перекриття сировинних, газових, парових і водяних комунікацій відповідно до технологічним процесом і технікою безпеки, порушення яких можуть погіршити й ускладнити обстановку.

Каждый повинен знати маршрут і Порядок прямування у звичному притулку у разі аварії, шляху виходу в безпечні місця, організацію забезпечення засобами індивідуальної захисту. Регулярно треба перевіряти системи вентиляції, переконуватися в надійності праці та герметизації технологічного устаткування, наявності коштів виявлення й гасіння пожеж. З’ясовується стан електроустаткування, ємностей, апаратів і ліній, працюючих під тиском, яке оснащення контрольно-вимірювальними приладами, захистом і котра блокує апаратурою.

На кожному цукрозаводі розробляється план ліквідації можливих аварій. Організується підготовка робітників і службовців на роботу при аварійних ситуаціях, передбачається необхідний резерв зусиль і коштів на від їхньої ліквідації. Необхідно утримувати у постійній готовності системи та кошти оповіщення, мати на робочих місць необхідну кількість коштів індивідуальної захисту.

При аварійних ситуаціях важливою завданням є своєчасне оповіщення звідси персоналу підприємства міста і населення житлового селища, прилеглого до цього підприємству.

Каждый робочий і службовець об'єкта при аварійної ситуації повинен вміло скористатися наявними засобами оповіщення й може викликати пожежну команду.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.