История управління охороною праці Росії

История управління охороною праці России

История управління охороною праці починається з 1734 року. Цього року під час царювання імператриці Анни Іоанівни було засновано нагляд за умовами праці однієї обер-комиссара й трьох комісарів «для кращого за фабриками смотрения».

Через десятиліття в 1744 року під час Ганні Леопольдовне був видано закон, який регулював роботу в фабриках і заводах й обмежує час нічний роботи. Після цього років жодних документів з охорони праці не приймалося. І лише 1845 року було видано перший фабричний закон.

В 1859 року була створена комісія при петербурзькому генерал-губернаторові, яка оглянула значну кількість фабрик і заводів про те, щоб регулювати виробничі процеси, і навіть вважала за потрібне видання кодексу вироблених нею правил щодо попередження каліцтв на фабриках і заводах.

Комиссия генерала Штакельберга виробила проект спеціального закону про заборону праці дітей до 12 років, бо згідно із законом 1845 року було заборонено їм робота лише у нічний час, а як і передбачала розширити заборона нічний роботи, поширивши закон на підлітків до 16-річного віку, і навіть мала намір встановити нагляд за охороною дитячого праці, зокрема й кустарної і ремісничої промышленности.

01 червня 1882 р. приймається закон, яким не дозволяється допускати працювати малолітніх, які досягли 12 років, повну заборону нічний роботи до 15 років, а днем — для підлітків віком від 12 до 15 років вводиться 8-місячного годинниковий робочого дня. У Законі було вказівку про організації нагляду над його проведенням — створюється спеціальний інститут фабричної інспекції, яка організована дев’яти округах із загальним штатом в $ 20 человек.

В 1885 р. вводиться заборона нічний роботи лише для дітей, а й підлітків до 17 років, а як і жінок, але на текстильних підприємствах видається низку правил: яким роботи допускаються підлітки й дети.

Законодательный акт 1886 року стосується не тільки робочого дня дітей і підлітків, але регулює низку відносин на підприємствах, вводяться суворо визначені правові стосунки між підприємцями, й робітниками, обов’язкові по обидва боки. Регламентується право накладення штрафів. Зазначено, що штрафи можуть стягуватися лише у наступних випадках: неправильні прийоми робіт, безпричинні прогули. Сума стягнутих штрафів призначалася підвищення добробуту робочих. У законі була вимога: обов’язково мати кожному підприємстві, відповідального за постановку справи перед органами нагляду — фабричними інспекторами і судом — порушення фабричного законодавства. У цьому року приймаються нові правила про фабричної інспекції і його штат збільшується до 200 человек.

В 1897 року видається нового закону «Правила про тривалості і розподілу робочого дня в закладах фабрично-заводської промисловості», вводиться обмеження робочого дня не лише жінок Сінгапуру й підлітків, але й всіх робочих.

Фабричная інспекція було засновано в 1882 року, спеціальної метою котрої був нагляд над втіленням вимог охорони праці в відношення до малолітнім. Далі її функції стали розширюватися. Серед перших інспекторів був техніків і лише з дев’яти був інженером за фахом. Були економісти, юристи, лікарі. У фабричну інспекцію йшов колір російської ліберальної інтелігенції.

В цілях врегулювання, й контролю над правильністю і законністю відносин між підприємцями, й робітниками, фабричний інспектор виконував радий суто нотаріальних завдань. Він був стверджувати договори найму, форми розрахункових книжок, правила внутрішнього розпорядку, табелі і розцінки зарплати, ціни на харчевных крамницях, стверджуючи список наявних там продуктов.

В функції фабричної інспекції входила дуже важлива сторона її - збирання та аналіз статистичних даних (розподіл робочого часу, участь жінок і новонароджених у промисловості, умови праці, інформацію про заробітної плати). У технічні функції фабричної інспекції технічно безпеки в 1892 року ввійшов нагляд за паровими казанами, періодичне їх випробування на надійність, перевірка і випробування підйомних механізмів. Фабричні інспектора мали права залучати в суд винних в нарушениях.

Большое увагу приділялося особистим якостям фабричних інспекторів. Міністр фінансів С.Ю. Вітте при виданні закону 1886 року у своє звернення до фабричним інспекторам пише: «При моральний авторитет розумний рада фабричного інспектора, його розумні вказівки зроблять більше, ніж застосування кари порушення законов».

Управление фабричним наглядом здійснювалося губернатором. До складу присутності (місцевий орган нагляду) входили: віце-губернатор, прокурор, начальник жандармського управління, старший фабричний інспектор і окружної інженер, і навіть чотири представники місцевих заводів і фабрик. На присутність було покладено дуже важливі функції:

Издание місцевих обов’язкових постановлений.

Инструктирование инспекторов.

Решение справ майже з усіх питанням, возбуждаемым фабричними інспекторами в складених ними протоколах.

Рассмотрение скарг на постанови фабричних инспекторов.

Вищим органом управління охороною праці було «головне по фабричним і гірничозаводським справам присутність» при міністерстві торгівлі, і промисловості. У його склад входило 19 чоловік і два від горнопромышленников. Це присутність було створене 1899 року. Головним присутністю було видано спеціальні санітарні правила для ртутних рудників, робіт зі свинцем і хромпиком. Загальні санітарні технічні постанови були у 1913 року.

Один інспектор припадав на 20−25 тис. робочих, що було конче не достаточно.

В квітні 1917 року тимчасове уряд Росії запропонувало створити інспекцію праці виборної та відповідальної перед робітниками організаціями. З червня до серпня 1917 року тимчасове уряд встигло прийняти три постанови про обмеження дитячої праці і жіночого праці (підземні і нічні работы).

После жовтня 1917 року створили народний комісаріат праці, у якому організований відділ охорони праці. У 1918 року народний комісаріат праці об'єднався з відділом соціального страхування. Після злиття комісаріатів у єдиний «наркомтрудсобес», організувався самостійний відділ соціальної охорони праці («центроохрантруд») з відповідними подотделами на місцях, котрій 23 січня 1921 року було прийнято спеціальне положение.

Циркуляром народного комісаріату від 25 грудня 1918 року № 19 визначалося, що інспектор роботи в усім своїм діяльності належить до органів професійних спілок.

14 червня 1918 року комісаріатом праці розробили список шкідливих виробництв і будь-яких професій у зв’язку з їх відпустками. Видано спільні смаки й спеціальні постанови над реальним змістом і устрої підприємств. В усіх життєвих шкідливих і найнебезпечніших виробництвах введена видача спеціальної одежды.

1921 року законодавчо заборонено застосування свинцевих білил переважно малярних робіт, ртуті і його сполук, у виробництві фетрових виробів, миш’яку в типографському деле.

1928 року було встановлено перші радянські норми штучного висвітлення промислових предприятий.

1930 року було встановлено перші допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень по 15 наименованиям.

1939 року видано перші загальносоюзні санітарних норм і правила будівельного проектування промислових предприятий.

Создаются спеціальні види інспекцій (технічна і санітарна). Декрет про санітарної інспекції було опубліковано 4 квітня 1919 року.

При формування нової радянської інспекції праці влади залучали до роботи фахівців із колишніх фабричних інспекторів, оскільки 76,4% інспекторів праці, вибраних чи призначених із робітників, мали лише домашнє чи початкова образование.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.