Средства індивідуальної захисту

Средства індивідуальної захисту.

Право працівників на праця викладачів у умовах, відповідальних вимогам охорони праці, і навіть гарантії держави щодо захисту цього права закріплені в Трудовому кодексі Російської Федерації (надалі за текстом розуміється Трудової кодекс у редакції Федерального закону від 30.06.2006 № 90-ФЗ). Задля більшої цього законного права на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці, і навіть на роботах, виконуваних особливих температурних умов або що з забрудненням, працівникам безплатно видаються сертифіковані спеціальний одяг, спеціальна взуття та інші засоби індивідуальної захисту (ст. 221 ТК РФ). Розглянемо деякі часто ці запитання щодо забезпечення працівників засобами індивідуальної защиты.

При розв’язанні тих завдань, пов’язаних із коштами індивідуальної захисту, слід керуватися такими документами:

•правила забезпечення працівників спеціальної одягом, спеціальної взуттям та інші засобами індивідуальної захисту, у редакції Постанов Мінпраці РФ від 29.10.1999 № 39, від 03.02.2004 № 7 (далі - Правила);

•типовые галузеві норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших коштів індивідуальної захисту (далі - Типові галузеві нормы);

•типовые норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуальної захисту працівникам наскрізних професій і посад всіх галузей економіки (далі - Типові нормы).

Одним з часто встречаемых практично питань є питання застосування норм безплатної видачі коштів індивідуальної захисту. Деяка плутанина відбувається через існування різних видів норм: є норми галузеві, встановлювані для галузі промисловості, й у водночас існують норми, встановлювані для наскрізних професій і посад, що у різних галузях економіки. Та які норми застосовувати, наприклад, для вантажника, працюючого на машинобудівному предприятии?

На насправді, алгоритм досить простий:

1. Якщо професії, чи посади працівника Типовими галузевими нормами (будь-якими) передбачена безплатна видача коштів індивідуальної захисту, то ці норми діють для працівника, навіть якщо підприємство, де вона трудиться, не належить до цієї галузі. Приклад: станочнику, зайнятому механічної обробкою металу, незалежно від цього, як і організації він працює, кошти індивідуальної захисту видаються відповідно до Типовими галузевими нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших коштів індивідуальної захисту працівникам машинобудівних і металообробних производств.

2. Якщо професія чи іншу посаду працівника включено до Типові норми, то ці норми також застосовуються для працівника незалежно від цього, як і організації він працює, але у тому випадку, якщо його професія або посада не включена й у Типові галузеві норми галузі, до якої належить організація. У разі для працівника застосовуються відповідні Типові галузеві нормы.

Другими словами, Типові галузеві норми мають вищий пріоритет перед Типовими нормами. Докладніше звідси викладено в пунктах 2 і трьох Правил.

Кроме того, певні кошти індивідуальної захисту можуть видаватися працівникам за результатам атестації робочих місць і входитимуть у колективний договір, навіть якщо де вони передбачені Типовими галузевими нормами (пункт 6 Правил). ТК РФ також дозволяє роботодавцям встановлювати норми безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуальної захисту, що покращують проти типовими нормами захист працівників. Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників про які слід їм засобах індивідуальної защиты.

Второй питання, що стосується коштів індивідуальної захисту, це порядок їх видачі. Згідно з тією ж ст. 221 ТК РФ, роботодавець у своїх коштів зобов’язаний відповідність із чітко встановленими нормами забезпечувати своєчасну видачу спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуальної захисту, і навіть їх збереження, прання, сушіння, помешкання і заміну. У цьому видані працівникам кошти індивідуальної захисту повинні відповідати їх підлозі, ростові, і розмірам, характером і умовам виконуваної праці та забезпечувати безпеку праці. З іншого боку, видані кошти індивідуальної захисту обов’язково мали бути зацікавленими сертифікованими, т.к. придбання і видача працівникам коштів індивідуальної захисту, які мають сертифікату відповідності, заборонена (пункт 8 Правил).

В разі, якщо спеціальний одяг чи спеціальна взуття вже непридатна до закінчення термінів шкарпетки з причин, які залежать від працівника, роботодавець зобов’язаний її замінити чи відремонтувати. Аналогічно, у разі пропажі чи псування коштів індивідуальної захисту у встановлених місцях, їх зберігання у не залежать від працівників причин роботодавець зобов’язаний видати їм інші справні кошти індивідуальної захисту (пункт 9 Правил).

Теплая спеціальний одяг і тепла спеціальна взуття мають видаватися працівникам із настанням холодного пори року, і з настанням теплого може бути здано роботодавцю для організованого зберігання до наступного сезону. Чергові кошти індивідуальної захисту колективного користування мають видаватися працівникам лише тимчасово виконання тих робіт, котрим вони передбачені, чи можуть бути закріплені за певними робочими місцями та передаватися від однієї зміни інший. У таких випадках кошти індивідуальної захисту видаються під відповідальність майстра чи інших, уповноважених роботодавцем. Бригадирам, майстрам, виконуючим обов’язки бригадирів, помічникам і підручним робочих, професії яких передбачені в цьому Типових галузевих нормах, видаються самі кошти індивідуальної захисту, як і робочим відповідних професій. Також кошти індивідуальної захисту видаються учням тимчасово проходження виробничої практики, майстрам виробничого навчання, і навіть працівникам, тимчасово виконуючим роботу з професіями й посадам, передбачених Типовими галузевими нормами, тимчасово виконання цієї роботи.

Еще одне питання стосується правил користування засобами індивідуальної захисту та відповідальності право їх порушення.

В обов’язки роботодавця входить контроль використання працівниками індивідуальної захисту. Працівники нічого не винні допускатися на роботу без передбачених коштів індивідуальної захисту, в несправної, забрудненій спецодягу і спецобуви, ні з несправними засобами індивідуальної захисту. Для деяких видів коштів індивідуальної захисту роботодавець зобов’язаний попередньо провести інструктаж працівників із правилам користування і найпростішим способам перевірки справності цих коштів, і навіть тренування з їхньої застосуванню. Роботодавець зобов’язаний забезпечити регулярні випробування і перевірку справності коштів індивідуальної захисту, і навіть своєчасну заміну фільтрів, шибок та інших частин коштів індивідуальної захисту з понизившимися захисними властивостями. Після перевірки справності на засобах індивідуальної захисту мусить бути зроблено позначка про конкретні строки наступного випробування.

Работодатель повинен організувати належний догляд над лікарськими засобами індивідуальної захисту, їх зберігання, своєчасно здійснювати хімчистку, прання, ремонт, дегазацію, дезактивацію та інші необхідні процедури. У цих цілях роботодавець може видавати працівникам два комплекту спеціального одягу, передбаченої Типовими галузевими нормами, з подвоєним терміном шкарпетки. Терміни користування засобами індивідуальної захисту обчислюються від часу фактичної видачі їх працівникам. При цьому терміни шкарпетки теплою спеціального одягу та теплої спеціального взуття включається і її зберігання ЕВР у тепле час года.

Согласно ст. 220 ТК РФ, у разі незабезпечення працівника відповідно до встановленими нормами засобами індивідуальної та колективної захисту роботодавець немає права вимагати від працівника виконання трудових обов’язків і зобов’язаний оплатити що виник через це простий. Відмова працівника від виконання робіт у разі виникнення небезпеку його життя і здоров’я внаслідок порушення вимог охорони праці або від виконання важких робіт та виконання робіт з шкідливими чи небезпечними умовами праці, не передбачених трудовим договором, не тягне за собою притягнення до дисциплінарної ответственности.

В своє чергу, працівник повинен бережно ставитися до виданими йому засобам індивідуальної захисту, своєчасно ставити до відома роботодавця необхідність проведення чистки, прання, сушіння, ремонту, дегазації, дезактивації, дезінфекції й інших передбачених процедур. Працівникам забороняється виносити кошти індивідуальної захисту межі організації з завершенні роботи. У окремих випадках, коли з умов праці зазначений порядок може бути дотримано, кошти індивідуальної захисту можуть залишатися у час в працівників, що міститься у колективних договорах і угодах чи правилах внутрішнього трудового распорядка.

Отдельный питання пов’язані з організацією обліку видавали працівникам коштів індивідуальної захисту, дотриманням термінів їх списання, і навіть особливостями бухгалтерського обліку, і оподаткування. У межах цієї статті відзначимо лише, що видача працівникам і складання ними коштів індивідуальної захисту реєструються у власній картці працівника встановленого Правилами зразка. Інші особливості обліку коштів індивідуальної захисту ми розглядати не в силу їх специфики.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.