Юсуф Баласагуні

Освіта Юсуф Баласагуні одержав у визнаних культурних центрах того часу — Фарабе, Кашгаре, Бухарі. Чудово володіючи арабським і перським мовами, він працював філософські і наукові твори по різними галузями знання. Світські люди на той час відрізнялися багатосторонністю інтересів, захоплюючись поруч із філософією і наукою, поезією і політикою, грою в шахи. Широкообразованный, досвідчений життєвим досвідом, він прибув Кашгар й тут протягом вісімнадцяти місяців напруженої багатоденної роботи написав велике поетичне твір. За даними турецького філософа Р. Р. Арата, автору на момент завершення поеми було виплачено близько 54 років. Якщо цьому, то Юсуф Баласагуні народився 1015−1016 рр. По думці іншого дослідника тюркомовної поезії А. Дильачара дата його народження визначається 1018 р. Своє знаменитого твору він присвятив Табгач-Богра-Кара-Хакан-Али Хасану з династії Караханидів, внаслідок чого поетові було пожалувано звання хасс-хаджиб — «міністра двору «чи «головного камергера » .

Поема «Кутадгу билик «стала відомий західного світу через австрійського сходознавця фон Хаммер-Пургшталя, до рук якого рукопис потрапила до 1796 р. у Стамбулі та подарував їм Віденської бібліотеці. Перше видання німецькою було профінансовано відомим сходознавцем Р. Вамбери. У науковий обіг текст поеми був у обсязі В. В. Радловым в 1891—1900 рр., який представив поруч із оригіналом переклад його за німецьку мову. Російською мову шматки з поеми вперше перевів С.Є. Малов. Вільний переклад під назвою «Наука бути щасливим «було здійснено Н. Гребневым в 1971 р., До. Керімов перевів «Кутадгу билиг «на узбецький мову в 1896 р. Р. Арат провів велику роботу з критичного осмислення текстів всіх трьох рукописів (Віденської, Каїрській, Наманганской) і подав 1947 р. науково достовірний звід поеми. За назвою «Благодатне знання «повний текст «Кутадгу билиг «перевів російською мовою С. Н. Иванов (М., 1983). Видання здійснено академічному рівні під ред. акад. О. Н. Кононова і його і С. Н. Иванова «Статтями і роз’ясненнями щодо окремих бейтов » .

У 1970 р. у Ленінграді відбулося IV Тюркологическая конференція, присвячена «Кутадгу Билик », що вказував вимушені розширення сфер зовнішньої та поглиблення досліджень пам’ятки. У 1986 р. А. Егеубаев представив Юсуфа казахською языке.

Один із перших спроб розглянути творчість Баласагуні у тих великого і охорони культурної регіону, пов’язаного спочатку із заснуванням халіфату, належить німецькому вченому Отто Альбертсу. Він висунув концепцію про наявність преемственной зв’язок між вченням Ибн-Сины, в частковості, його етикою і аналогічними поглядами Юсуфа Баласагуні. Більше того, Альбертс спробував зіставити етичні погляди Аристотеля і Юсуфа.

Дослідження творчості Баласагуні, епохи створення його твору було успішно продовжені видатними російськими востоковедами В. В. Бартольдом, і С. Е. Маловым, відомими радянськими істориками і літературознавцями Е. Э. Бертельсом, А. Н. Самойловичем, А. Н. Кононовым і др.

Сучасна наука, в такий спосіб, має певним обсягом досліджень з творчості Баласагуні. Проте, треба сказати, що науковий інтерес до твору мислителя проявлявся переважно у історико-філологічному плані, хоча підкреслювалося, що «значення цієї пам’ятника в лінгвістичному, літературознавчому, історичному і культурноісторичному відносинах дуже велике, тож украй необхідно забезпечити розширення масштабів та поглиблення дослідження » .

Робота Юсуфа Баласагуні «Кутадгу билик «є першою енциклопедичним твором не так на офіційному літературному мові, яким був арабська мова тоді, але в рідну мову тюрків, факт сам по собі вельми значний, що свідчить про патріотизм й до рідної мови. Разом з цим, їм керували політичні мотиви, прагнення навчити середньоазіатську династію караханидів, ще оторвавшуюся від кочовий середовища, управляти країною із такими високорозвиненими осілими районами, областями (Маверанахр, Східний Туркестан). Аби його повчання були зрозумілі і кочівниками — караханидами, потрібно було написати по-тюркськи. Але «Кутадгу билик «як політичний трактат, якого є сумою знань різноманітні областям науку й культури своєї епохи, у ньому зібрано і узагальнено матеріал з філософським осмисленням життєвих позицій самого автора, зокрема, розглянуті світоглядні проблеми сенсу життя, призначення, його і у громадському і природному универсуме. Твір Баласагуні представляє велику систему, в якої висуваються як проблеми общефилософского характеру, і життєвопрактичного, етнічного і естетичного плану. Прагнення енциклопедичності, універсальності, охвату общемивоззренческих проблем було властиво самому характеру філософствування в культурному регіоні, якого належав Юсуф. Світогляд Юсуфа має троякие коріння — філософські, шаманистские, исламские.