На рубежі століть

Що ж стоїть за благополуччям цієї багатостраждальної європейської країни? Чи лише вигідне економіко-географічне положення, сприятливий збіг обставин чи це результат багатовікових шукань німців? Розграбована й розорена после II світової війни країна змогла за кілька десятиліть перетворитися до однієї із провідних держав світу.

Німеччина — країна індустріальна, країна із безліччю промислових агломерацій, великих й маленьких міст. Алі це зовсім не означає, що життя тут повне суєти, що навкруги — самі заводі й фабрики, що димлять сурми й вщенд забиті дороги. Багатьом областям Німеччини властиві тиша й спокій, статок мальовничих пагорбів й річкових пейзажів, а головне, — лісів. Не можна не згадати й культурне життя, що в основному зосереджено великі містах із їхніми незліченними театрами, концертними залами й музеями, але й їм не поступаються й провінції.

II. Географічне положення й адміністративно-територіальний поділ.

Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею межують дів «ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія, Люксембург й Франція на заході, Швейцарія і Австрія на півдні, й Чеська Республіка й Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне положення тепер, после відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року. Федеративна Республіка Німеччини є более ніж коли-небудь, вузловим центром між Сходом й Заходом, то й між Скандинавією й регіоном Середземномор`я. Як член Європейського співтовариства й НАТО, Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної й Східної Європи. Територія Німеччини складає 357 000 кв. км. Найбільша довжина із півночі на південь — 876 км, з заходженню на схід — 640 км. Крайні точки кордонів: на півночі - селище Ліст на острові Зильт, на сході - саксонське село Дешка, на півдні - баварське село Оберстдорф й на заході - селище Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону — 3767 км.

З 16 федеральних земель 10 — «старих », що не перетерпіли змін: Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-Вюртемберг, Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвіг-Гольштайн, Гамбург й Бремен (включаючи Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ від нього, вниз за течією ріки Везера).

На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ на 15 округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв із 1952 року. Відновлено колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій федералізму): Меклнбург — передня Померанія (центр — Шверин), Брандебург (Потсдам), Саксонія-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) й Тюрінгія (Ерфурт). окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі адміністративні райони (крайси) й громади, виходячи із господарської і іншої доцільності, передані сусіднім землям (див. карту на стор. 14).

III. Політичний устрій.

ФРН — країна із однією із найбільш розвинутих у сучасному світі систем парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості волевиявлення й реалізації своїх демократичних прав, закріплених Конституцією. У стране реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої й судової влади. ФРН — федеративна держава, кожна із 16 земель якої має свою конституцію, парламент й уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН — прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави — федеральний президент (із 1 июля 1994 р. — Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру. Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг (парламент), що обирається на виборах 4 рокта шляхом загальних прямих й таємних виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а інші - по партійним списками, що виставляються в кожній землі. У бундестазі можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5% голосів виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах. Інтереси земель представляє бундесрат, що забезпечує їм можливість впливу на законодавчу й виконавчу уладові. Кожна земля розташовує в бундесраті мінімум 3, але й не более 6 голосів (у залежності від чисельності населення).

Політичні партії й громадські організації: Християнсько-демократичний союз (ХДС) — утворений у 1945 р., более 900 тис. членів, спирається на підтримку католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) — утворений у 1945 р., діє лише на територї Баварії, более 130 тис. членів, по політичним цілям є споріднений із ХДС. Вільна демократична партія (Вдп) — ліберальна партія, створена в 1948 р., виражає інтереси середніх й дрібних підприємців, службовців, чиновників, інтелігенції, частини селянства й ремісників. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) — найчисленніша партія ФРН (близько 940 тис. членів), створена в 1969 р., має вплив на профспілки і у середовищі робітників. Партія «зелених «- створена в 1980 р. у результаті злиття організацій й груп, що виступили із позицією охорони навколишнього середовища (близько 40 тис. членів), її опора — молодь й студенти. Партія демократичного соціалізму (ПДС) — є наступницею Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПН), число членів более 100 тис. Чоловік. Націонал-демократична партія (НДП) — створена в 1964 р. шляхом про «єднання різних неонацистких угруповань, близько 6 тис. членів. Республіканська партія — утворена в 1983 р. з представників правого крила ХСС, програмні установки партії спираються на неофашисткую ідеологію, на чолі стоїть в минулому есесівець.

У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій, об`єднань й груп. Найбільшою й впливовішою профспілковою організацією є Про «єднання німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад входять 16 галузевих профспілок, чисельність — 12 мільйонів чоловік.

IV. Населення.

Після про «єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося й склало 1998;го році 82,4 млн чоловік.

Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного складу: майже 99% постійних жителів країни — німці. Національні меншості складають всього 0,2% населення країни. Це более 30 тис. данців, близько 40 тис. циган, що мігрують по всій стране, й 80 тис. голландців. Перед війною в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після установлення фашистського режиму смердоті емігрували чи були винищені в концтаборах. Реемиграція був невеликою. Сама назва всього німецького народу — Teutsch, Deutsch — відбулося від назви племені тевтонів, що жили колися на півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили, в далекій давнині на півдні її, багато романських народів називають німців Allemands.

На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на німецьку мову Біблію й ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер узяв найбільш розповсюджений у стране діалект, що склався в Саксонії. З цого години існує єдина літературна німецька мова. Він відноситься до західногерманської групи індоєвропейських мов. Однак через тривалу феодальну роздробленість літературна мова стала єдиною розмовною мовою німців. Є три групи діалектів: верхньонімецька, середньонімецька й нижньонімецька. Сильніше всього відрізняється від літературного нижньонімецький, так звань платдейч. Близький голландській й фламандській мовам. З часів реформації (16 ст.), склався розподіл німецьких земель на католицькі (південь й захід) й протестантські (північ й частково південно — захід). У цілому протестанти (лютерани) переважають: перед тим відноситься майже половина всього населення ФРН, католики ж складають 45%. При цьому картина околицях дуже контрастна: у багатьох північних районах частка протестантів перевищує 80%, але в сході Баварії ще різкіше домінують католики, що складають до 90% віруючого населення. Характерна перевага католиків у сільській місцевості, у дрібних громадах, тоді як великі містах переважають протестанти.

До початку 60-х років у стране не відчувалося недостачі трудових ресурсів. Спочатку їхнього поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х навіть при уповільненні темпів економічного зростанню стало помітно не вистачати робочих рук. У цей період починається вербування іноземних робітників.

Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях господарства. У промисловості й будівництві працювала половина всіх зайнятих. Частка ж їхні у сільському господарстві помітно знизилася. Значно збільшилося число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі помітно виросло число державних службовців. Ріст промисловості й стрімке розростання сфери обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько 90% населення живе в містах, причому понад 30% - великі містах й агломераціях. Алі уже почався процес субурбанізації, ріст пригородів великих міст, що розповзаються, й агломерацій. Проблеми міст стали дуже гострими. Агломераційні країни відрізняються великою транспортною перевантаженістю, шумом й забрудненням навколишнього середовища — задимленістю, труднощами із постачанням населення чистої питної води, горами відходів й автомобільних цвинтарів. До транспортних й екологічних проблем додаються й соціальні: багато районів у ядрах агломерацій перетворюються до гето для бідних шарів населення. Найбільші міста — Гамбург, Франкфурт, Штутгарт зайняли в стране Перші місця по масштабах злочинності.

V. Економіка.

1. Загальна характеристика.

У соціально-економічному й політичному розвитку Німеччини важливу роль зіграли особливості її економікой політико-географічного положення. Великі вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно високорозвинених держав перетинанні транс «європейських магістралей широтного й меридиального напрямі. Одна із важливих переваг — приморське положення Німеччини й близькість до великих портових міст сусідніх країн (Роттердам, Антверпен й ін.).

Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її територї численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).

По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) й промислового виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній Європі й 3-і місце у світі (после США й Японії). На частку ФРН припадати близько 7,8% світового ВНП й 28% ВНП країн ЄС. З години про «єднання Німеччини спостерігаються тенденції уповільнення темпів економічного розвитку, що порозумівається кризовою ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991 р. Загальний стан й тенденції розвитку на сході й заході країни різні. У нових федеральних землях виробляється всього 7,7% ВВН країни, более 60% підприємств працює неповний робітник день. За останні рокта в економіку колишньої НДР вкладено 600 млрд. марок. У нових землях інтенсивно проводитися приватизація колишньої держвласності. Незважаючи на труднощі, викликані про «єднанням Німеччини, економіка ФРН залишається в цілому стабільною. Високим рівнем розвитку відрізняються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млрд. квт./г. електроенергії. Частка ядерної енергетики складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси родовищ кам «яного вугілля складають близько 20 млрд. т.

ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку якого припадати 15% ВНП (із урахуванням частки переробних галузей) й близько 5% зайнятих. Потреби населення продукти харчування покриваються за рахунок власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського господарства ФРН є тваринництво (67% загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м «ясних продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних землях 62 ц/га, у східних землях — 53,5 ц/га.

Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що знаходяться у власності держави. Їхня довжина — 40,9 тис. Км., 16 тис. км. із них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк — 42,5 млн. машин, із них 35,5 — легкові; автодороги всіх класів — 221 тис. км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066 судів загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт — 627 млрд. марок, імпорт — 600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку припадати близько 51% обороту. Торгівля із Німеччиною найбільша питома ваги в товарообігу СНР. Складає в експорті 13% й в імпорті 17,2%.

Туристська індустрія приносити ФРН солідний дохід. У 1992 р. іноземці, що відвідали Німеччину, залишили в стране 17,44 млрд. марок.

Фінансове положення країни после про «єднання трохи погіршилося, хоча й залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв «язаних із необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р. склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету — 3% від вартості ВНП. Темпи зростанню інфляції 1994;го р. — 4,4% (у 1990 — 2,6%). Золоті резерви Федерального банку — 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка — друга за значенням резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах всіх країн складає 19%. Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях — приблизно вдвічі менше.

2. Промисловість.

Федеративна Республіка Німеччина — країна Сучасної високорозвиненої індустрії. На фабриках й заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у господарстві. Промисловість дає понад половини валового національного продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи й фабрики є у ФРН усюди. Від й великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур чи гігантські верфі й нафтопереробні заводі Гамбургу, й нові підприємства електроніки й хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, «на зеленому лузі «.

Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи нафтохімії. У годину основним чинником розвитку й «перетворювачем «стала науково — технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у різкому збільшенні витрат на науку і освіту, у рості престижу й привабливості центрів науково — технічного прогресу. Алі процес цей складний. Науково — технічна революція почалася у ФРН на 10−15 років пізніше, ніж США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини перебудовуватися швидше й дозволяв використовувати досвід інших країн.

До середини 60-х років розвиток індустрії можна було б назвати «наукозберігаючими », витрати на науку і утворення були невеликі, набір експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати, електроустаткування, автомашини. З середини 60-х розвиток індустрії ставши более інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості і експорту.

Однак не усі області індустрії знаходилися «на хвилі «; енергійно розвивалися нові й новітні, багато старих переживали кризові й згорталися. У західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно — металургійний комплекс й важке машинобудування. Алі за 1950;1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка і атомна енергетика. Частка нових й новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка і автомобілебудування.

Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт йде более 40% автомобілів, 30% хімікатів, более 20% виробів електроніки і електротехніки. По вивозу автомобілів й багатьох інших виробів ФРН займає перше місце у світі.

Науково — технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник й службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній із 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни — Тиссена, Геша, Круппа й «Зальцгіттер АГ «- контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. «Велика четвірка в автомобілебудуванні («Фольксваген », «Даймлер — Бенц », «Опель «й «Форд ») дає близько 9/10 автомашин. І це у усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм конкурентам на ринку «міні - частину », рівну 7%.

Науково — технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта й газ потіснили місцеве вугілля; замість місцевої рудій із рудників Зігерланда чи «сусідньої «рудій французької Латаринлгії почався масовий імпорт более якісної заморської рудій із Ліберії й Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш був чи ледве не найважливішим чинником розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля уже не головний вид палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини й палива ззовні. Індустрія в останні рокта рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, й в сільську місцевість — у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки і утворення, до які тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні, чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена, Гейдельберга, Тюбінгена із «явилися нові центри утворення: Рурський університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці; виникло трохи науково — дослідницьких центрів — монополій.

Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у результаті маються високорозвинені й райони, що бідують.

Великі змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то даний годину понад половину всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 — це імпортна нафта із Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії і інших країн. Вона надходить по нафтопроводах від Роттердама й Вильгельмхафена до Кельна й від середземноморських портів на південному заході й півдні ФРН. Власний видобуток складає всього 5 млн. тонн. Більш 70% нафтопереробки контролюється американськими і англійськими монополіями. Старий центр нафтопереробки — Гамбург, а нові виникли у внутрішніх районах — Рейнсько-Рурському, південному заході і у Баварії. Однак потреби країни все рівно не задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозитися. Свої джерела газу у ФРН також невеликі - лише в районі Эсланда на північному заході. Колись газове господарство базувалося на кам «яному куті, але й тепер відбувається його перебудова на природний газ, а це означає збільшення імпорту. Різко скоротилася у ФРН видобуток кам «яного вугілля. Вугільний концерн «Рурколе АГ », у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює зі збитком. Досить стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля має надійних споживачів — електростанції й брикетні фабрики, а головне, це найдешевший вид палива у ФРН. Основна частина його добувається в чотирьох кар «єрах Нижньорейнського (Кельнського) басейну. Видобуток ведеться відкритим способом й цілком механізований.

Кам «яні й бурі вугілля — основа електроенергетики Рейнсько-Рурського району, на який припадати біля половини всіх потужностей електростанцій. Лінії електропередач йдуть звідси в усі кінці країни. Тільки в Баварії працюють гідроелектростанції на альпійських ріках — Інні і інших притоках Дунаю. Перспективи електроенергетики — у будівництві атомних електростанцій. Атомна енергетика — типовий приклад галузі, створеної державою.

Складні в даний годину проблеми чорної металургії. Її виробнича база перебудована: пануючим ставши киснево-конверторний спосіб плавки сталі. Виросло виробництво електросталі, йдуть роботи через прямий відновленню металу із рудій. Однак розміщення металургійних заводів в основному в Руру й Саару при величезному імпорті рудій стало маловигідним. Приморські заводі мають перевагу: смердоті можуть використовувати й дешеве американське вугілля. Рур одержує імпортну руду (зі Швеції, Бразилії, Ліберії й Канади) двома шляхами: головним — по Рейну, іншим — на каналі Дортмунд — Емс. Ще складніше положення сухого району — Саару, що змушений використовувати лотарінгські рудій. Третій район — Зальцгіттер базується на своїй руді. Алі й він вже переключився на более дешеву й якісну привізну. Єдиний великий приморський металургійний завод у ФРН — у Бремені, де до «Везерпорту », до його домен, підходять рудовози. З чорною металургією зв «язані старі, найбільше металомісткі галузі машинобудування. Виробництво устаткування для шахт, рудників, для самих металургійних заводів зосереджене в Руру, відразу і у Баден-Вюртемберзі роблять верстати. У Зальцгіттері будують вагони, роблять устаткування для хімічних заводів.

Нові галузі машинобудування, такі як автомобілебудування, у меншому ступені залежать від центрів металургії. Автомобільною столицею ФРН називають Вольфсбург — невелике містечко на північному сході країни, де знаходиться головний завод концерну «Фольксвагенверк ». Від гігантського заводу у Вольфсбурзі відділилося кілька філій — у Ганноверу, Брауншвейгу й Касселі. Спеціально для експорту за океан був побудований автоскладальний завод у Едмені. Інший гігант автомобілебудування — «Даймлер-Бенц «виник у 20-х роках у результаті злиття двох фірм. Головний завод концерну розміщається в Штутгарті, а кілька філій, що роблять й вантажні машини, — у його передмістях. Дві найбільші фірми автомобілебудування належати американському капіталу. «Форд «ще до війни обґрунтувався в Кельні, а «Дженерал Моторс «цілком володіє фірмою «А. Опель «з заводами в Рюссельгеймі (у Франкфурті) й Бохумі. Автомобілебудування нині уже не процвітаюча галузь. Внутрішній ринок близький до насичення. Утримування автомобіля обходитися усє дорожче, сильно виросли ціни на бензин. Доти ж, як на внутрішньому то й на зовнішньому ринках підсилилася конкуренція.

На одному із перших місць у світі знаходиться німецьке суднобудування. Воно випускає й великі танкери, й контейнеровози, й цілі рибальські флотилії, й так звані, рейнські суду для внутрішніх шляхів. Головні судноверфі розташовані в Гамбурзі й Кілеві.

Весь науково-технічний прогрес у промисловості, її переоснащення були б немислимі без розвитку електротехнічної промисловості, й зокрема, електроніки. Алі ФРН помітно відстає від США по електроніці, а, по радіоелектроніці поступається й Японії. Американський концерн ІБМ володіє найбільшим в Європі заводом електронно-обчислювальних машин у місті Майнці й домінує на західнонімецькому ринку, а японські радіоприймачі й телевізори успішно конкурують із німецькими усередині країни. Традиційні райони електротехнічної промисловості - південних захід й південь. Тут знаходяться штаб-квартири найбільших концернів — «Сіменс », «АЕГ — Телефункен «й «Бош », їхнього основні науково-промислові центри й головні підприємства. Великими центрами електротехніки і електроніки є Мюнхен, Нюрнберга, Эрланген. Франкфурт-на-Майні, Штутгарт. Радіотехнічний концерн «Грундінг «із основними підприємствами великі баварських містах виніс свої філії в сільську місцевість, що зв «язано із використанням дешевої робочої сили, особливо жіночої.

Світову популярність має хімічна промисловість ФРН. У ній зайнятий кожен десятий робітник й службовець країни. У останні рокта відбулася серйозна перебудова цієї галузі. Вона виражається в бурхливому розвитку хімії органічного синтезу, із переключення її із вугільної на нафтову й газову базу. Це забезпечує швидкий ріст й модернізацію всієї галузі; основою її експорту стали пластмаси, синтетичні волокна, фармацевтичні вироби. Зі старих традиційних галузей експортне значення має виробництво добрив, особливо калійних, по якому ФРН займає перше місце у світі. «Віссю «хімічної промисловості здавна був Рейн, де розміщувалися основні центри гігантського концерну «ІГ Фарбеніндустрі «, ліквідованого после війни. Тепер «концерни-спадкоємці «зосередили у своїх руках хімічну промисловість трьох основних районів по Рейну — Рейнсько-Рурського, Рейнсько-Майнського й Людвігсхафена-Мангейма. Розвиток хімічного органічного синтезу мало змінив її географію: до всіх трьох головні центрів прокладені нафтопроводи від портів. Поблизу шкірного із них виникли нафтопереробні заводі. Нафтопереробка був як бі підведена под звичну раніше схему розміщення основних заводів. Це підсилило забруднення Рейну, збільшило масу відходів, що скидаються в ріку. Потреба хімічних концернів у великій кількості імпортної сировини, й насамперед у нафті, необхідність експортувати свою продукцію й, нарешті, забруднення ними Рейну змушує їхні шукати нові варіанти розміщення. Найбільш вилучений від моря гігантський концерн Басф побудував трохи нових заводів у портах Нідерландів й Франції.

Легка промисловість ФРН помітно уступає важкій. ФРН змушена ввозити тканини й взуття у великій кількості. Продукція стародавніх текстильних районів й центрів навколо Руру (Крефельд, «Бергешис Ланд », Мюнстерланд) й на півдні (Аугсбург й північний схід Баварії) виявилися под тиском тканин «із реторти «- із хімічних. І насамперед синтетичних, волокон. Великий вплив робить й конкуренція імпортних тканин країн «Загального ринку ». Взуттєва промисловість у значній мірі перейшла на штучну шкіру; ринок ФРН наводнює более дешеве італійське взуття.

Добре відомі традиційні галузі країни — пивоварство й виноробство. У ФРН виробляється близько 4000 сортів пива; пивоварні заводики є в багатьох дрібних містах. ФРН тримає й світовий рекорд по споживанню пива — 150 літрів на свою душу населення в рік. Пивні погреби й зачи — улюблене місце зустрічей й бесід. Однак третина пива йде на експорт. Рейнські й Мозильські виноградні вина відомі й за межами країни. Доліну Мозеля зі знаменитими виноградниками, називають «винною дорогою » .

3. Сільське господарство.

Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період характеризується переходом до індустріальних методів виробництва, підвищенням інтенсивності концентрації виробництва й капіталу, формуванням агропромислового комплексу. Ця галузь забезпечує високий рівень середнього споживання продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі витрат населення. Природні умови для сільського господарства сприятливі на більшій частині ФРН. Близько 1/3 її лежить на Північно-Німецькій низовині, майже 1/6 займають невисокі Середньонімецькі міські із м «якими формами рельєфу. Клімат ФРН — перехідний від океанічного до континентального — дозволяє скрізь вирощувати сільськогосподарські культури помірного поясу. Ґрунти в основному середньої родючості. Алі на оброблюваних землях смердоті набагато краще природних через постійне внесення добрив. Індустріалізація аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50−60-і рокта, був підготовлена активною інвестиційною політикою й перетворила сільське господарство в дуже капіталомістку галузь економіки. Сільське господарство ФРН відрізняється високою насиченістю технікою. З початку 80-х років у сільському господарстві підсилюється дія інтенсивних факторів, що відбиває загальну тенденцію до переходу економіки до ресурсозбережуючого напрямі технічного прогресу.

Для аграрного ладу ФРН характерна перевага капіталістичної (грошової) оренди землі й капіталістичного землеволодіння. Однією із характерних рис розвитку сільського господарства ФРН в останні десятиліття є його концентрація, витиснення дрібного виробника.

У структурі сільського господарства ведуче місце належить тваринництву: на його частку припадати близько 1/3 вартості продукції цієї галузі. ФРН має значне поголів «я свиней й великої рогатої худоби. Найбільші доходи дає молочне господарство, потім м «ясне. У всіх районах тваринництво сполучається із рослинництвом, що значною мірою обслуговує його. Рілля займає ледве более 1/3 земельні угідь ФРН. Однак завдяки високій врожайності сільськогосподарських культур збори значні. Серед зернових виділяються пшениця (її збирають тепер утроє більше, ніж на початку 50-х рр.) й жито, а також ячмінь й овес, що використовуються як годуй. Ячмінь йде на готування пива, особливо в Баварії (для цієї мети там вирощують також хміль). Майже скрізь вирощують картоплю, у багатьох районах — цукровий буряк, що зв «язана в сівозміні із пшеницею й ячменем. Незважаючи на значний розвиток, сільське господарство ФРН не цілком задовольняє потреби країни. Доводиться імпортувати частину пшениці й жирів, багато продовольчих товарів, велику частину вовни і іншої сировини. Агропромисловий комплекс займає важливе місце в західнонімецькій економіці: у ньому зосереджено 1/5 самодіяльного населення країни, причому аж до 80-х років йшов активний перелив трудових ресурсів з сільськогосподарської сфери в АПК. Державні органи беруть у собі рішення питань по зміні аграрної структури, кредитуванню й фінансуванню сільського господарства, регулюванню ринків сільськогосподарської продукції.

VII. Транспорт.

ФРН відрізняється високим розвитком всіх видів транспорту. Країна тримає першість серед країн Європи по довжині автострад, по розвитку річкового транспорту; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв. км.) вон уступає лише Бельгії. Усі види транспорту в основному сучасні по технічному рівні: автобани вважаються кращими в Європі, основні напрями залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні рокта, а ріки «каналізовані «, у приморських містах будуються приморські порти. Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у Франкфурті-на-Майні уступає лише Лондонському й Паризькому.

Особливо велику роль грає автомобіль у пасажирських перевезеннях. Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних доріг. ФРН тримає сумний рекорд у Європі по транспортних жертви. Алі розширення мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.

Центральне положення країни в західній Європі обумовлює міжнародне значення багатьох шляхів, що проходять через її територію. У останні рокта мережа залізниць усередині держави скорочується, заті збільшується частка електрифікованих доріг, швидкості руху ростуть. Залізниці, що належати державі, відносяться до збиткових підприємств. Основна причина цого — пільги на перевезення масових вантажів для великих монополій. Їх не може перекрити навіть велика дорожнеча пасажирських поїздок.

ФРН має розгалужену мережу річкових шляхів; вона складає 4400 км. Це Рейн з припливами Мозелем, Майном й Неккаром, Везер, нижній плин Ельби, й, нарешті, на півдні - Дунай. Річкова мережа доповнена каналами, поліпшена зарегулюванням деяких рік. «Каналізування «Неккара відкрило для річкового флоту Південь ФРН, «каналізування «Мозеля — прямий шлях у Францію. Річковий флот ФРН перебудований технічно: 9/10 судів самохідні чи штовхаючі буксирами.

Усі внутрішні шляхи (залізниці, автостради, трубопроводи) сконцентровані в долині Рейну — найважливішої транспортної вісі країни, що перетинає її із півдня на північ. Про масштаби роботи річкового флоту на цьому головному напрямі говорити тієї факт, що через Еммеріх, що розташовується на кордоні із Нідерландами, проходити за рік майже скільки ж вантажів, стільки приймають й відвантажують усі морські порти країни.

Для морського флоту ФРН, що обслуговує величезні зовнішні перевезення, характерний досить швидкий розвиток, а тому — гарна технічна оснащеність. Поступово міняються й порти. Вони повинні статі доступними для великих судів, зокрема, для супертанкерів, має достатні глибини, гарну систему зв «язку із хінтерландом. Однак на усім узбережжі ФРН, крім «нафтового «Вильгельмхафена, немає портів, здатних приймати суду водотоннажністю 100 млн. т. Головні порти країни — Гамбург, вантажообіг якого понад 50 млн. т., й Бремен — Бремерхафен, що має вантажообіг близько 26 млн. т., — лежати в естуаріях рік Ельби й Везера. Вони здатні приймати лише суду малого тоннажу. Зараз ведуться поглиблені роботи, побудований канал «Північ-Південь », що зв «язує Гамбурзький порт з системою внутрішніх водяних шляхів, створені спеціальні причали для контейнерних вантажів.

VIII. Екологічні проблеми.

З великих європейських країн ФРН найгустозаселеніша, найурбанізованіша й найіндустріальніша. Тому ясно, що тиск на навколишнє середовище тут максимальний, а вузол екологічних проблем складніший, ніж в інших країнах. Одні автостради й місця паркування («бетонована земля ») займають велику площу, чи уся забудована житловими будинками (близько 4 тис. км — лише в «старих землях »).

Населення ФРН відноситься до «золотого мільярда «високорозвинених країн, й середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель країн, що розвиваються: енергії в $ 20 разів понад індуса, сталі в 100 разів понад філіпинця, алюмінію в 15 разів понад жителя Аргентини. І усі дуже обмеженій території.

На цій порівняно невеликій площі зосереджений винятково могутній й концентрований потенціал найзабруднюючих галузей: вуглевидобутку, чорної металургії, великій хімії. На територї ФРН 19 діючих АЕС. У містах вихлопні гази автотранспорту дають більший відсоток усього забруднення.

Не чудово ті, що ФРН був однією з найзабрудненіших країн світу в $ 60 — 70-х рр. Рейн називали «стічною канавою Європи », а кислотні дощі зробили хворими близько 40% лісів країни. У НДР положення було б ще складніше — понад 70% енергії тут вироблялося із бурого вугілля — найбруднішого виду палива.

У 1994 році провели ретельне дослідження 105 міст країни по найважливіших екологічних показниках (повітря, вода, шум, ризик для здоровий «я людей). Останні місця по сумі показників зайняли великі міста: Штутгарт — 78-те, Берлін — 79-те, Мангейм — 80-те, Кельн — 84-те, Дюссельдорф-97-те. Найбільша пляма забруднених міст проглядається на карті в Рейнсько-Рурському районі. А лідирувало по чистоті навколишнього середовища маленьке містечко на південному заході ФРН у гарному лісистому гірському масиві Шварцвальд.

Алі до 90-их рр. багато чого змінилося на краще. Під тиском «зелених «були прийняті дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.

На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти — 40 млрд. марок у рік. По частці у УСП це дорівнює 1,75%, набагато більше, ніж США (1,3%) чи в «зразковій «Японії (не набагато понад 1%).

У 1986р., відразу после чорнобильської катастрофи, було б створене Міністерство навколишнього середовища.

Найбільші монопольні індустрії («Байєр «й ін.) налагодили масове виробництво очисного устаткування, й ця сфера стала найдинамічнішою у всій індустрії ФРН (тут зайнято более 600 тис. Чоловік; а 2000 році якщо приблизно 1 млн. чоловік).

ФРН стала найбільшим у світі експортером очисного устаткування — її частка досягла 21% (США — 16%, Японія — 13%).

Витрати принесли свої плоди: очистився Рейн — у ньому можна ловити рибу, переставши нависати зміг над вугільно-металургійним Руром, чистіше стало повітря в інших містах. По деяких важливих показниках ФРН стала лідером — як за вторинному використанню сировини вона досягла рекордних результатів.

Іноземцю можуть показатися надмірними екологічні «строгості «повсякденного життя німців — так, склотару смердоті суворо скидають у кілька контейнерів: зелені пляшки — до одного особливий, світлі в інший й т.д., й до цого уже звикли усі.

ФРН ставити собі за завдання не утриматися на досягнутому рівні, а поліпшити справу в найближчі рокта. Так, до 2005 року передбачається зменшити викиди із 32% на 20% відносно 1987 року, й в енергетиці це вже відбувається. А це внесок в оздоровлення всієї екологічної обстановки в Центральній й Східній Європі. Адже «експортне «забруднення із ФРН доходити навіть в Україну, Росії.

IX. ФРН у новому сторіччі.

У зв «язку із економічним й сприятливим географічним розташуванням у центрі Європи, Німеччина є однією з найдинамічніших по розвитку серед Європейських держав, що дозволяє відігравати основну роль у Європейському Співтоваристві. Незважаючи тих, що останнім годиною спостерігається витиснення Німеччини новими індустріальними країнами південносхідної Азії й Японією, швидше на і у 21 столітті Німеччина збереже лідируючі позиції на світовому ринку, як визнаний постачальник високоякісної продукції.