Валютний ризик в діяльності банківської системи

Валютний ризик в діяльності банківської системи.

Доповідь на студентську конференцію виконав: ст. грн. ФК-21 Стефанюк Д.В.

Міністерство Освіти України Луцький Державний Технічний Університет Луцьк 2000.

Вступ

Ризик — це характерна ознака діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку, що відбиває можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Ризик виражається можливістю одержання таких небажаних результатів, як втрата прибутку чи виникнення збитків.

До ризику схильні практично усі види банківських операцій.

Аналізуючи ризики комерційних банків на сучасному етапі, потрібно враховувати:

— кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не лише падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, але й й знищенням ряду господарських зв «язків; політичною нестійкістю;

— незавершеність формування банківської системи;

— відсутність чи недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою й реально існуючою ситуацією;

— інфляцію, що переходити у гіперінфляцію та ін.

Ризики виникають у зв «язку із рухом фінансових потоків й виявляються на ринках фінансових ресурсів в основному у вигляді процентних, валютних, кредитних, комерційних, інвестиційних ризиків.

Поняття валютного ризику

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до які схильні учасники міжнародних економічних відносин.

Валютний ризик — це ризик втрат при купівлі-продажі іноземної валюти за різними курсами.

Даний ризик, чи ризик курсових втрат, заговорили українською у «язаний із інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій й диверсифікацією їхньої діяльності, й являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.

При цьому зміну курсів валют по відношенню один до одного відбувається з численних чинників, наприклад: у зв «язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків з країни в країну, спекуляцією й т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів й нерезидентів. Довіра до валюти — складний багатофакторний критерій, що складається з кількох показників, наприклад: показник довіри до політичного режиму, ступеня відкритості країни, лібералізації економіки й режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників й віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.

На сьогоднішній біля світовій практиці існує кілька типів режимів валютних курсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни. Тип валютної системи можна умовно визначити за деяких характеристиками :

1) Тип країни із закритим ринком має такі характеристики: тенденцію до закритості економіки і економічної інформації, жорсткі обмеження для інвесторів й експортно-імпортних операцій, переважно державну форму економіки, директивну форму визначення режиму валютного курсу. Курс валюти такої країни непередбачуваний, інвестори і імпортери звичайно намагаються уникати угод в такій валюті, реальні розрахунки по товарообігу проводяться у валюті третіх країн. Ринок подібних валют звичайно дуже вузький (чи взагалі не існує).

2) Країни із пріоритетом фіксованого курсу при значному економічному потенціалі. Звичайно курси валют таких країн жорстко фіксовані стосовно «авторитетної» валюти й є підходящими для здійснення експортно-імпортних операцій й інвестицій. Макроекономічні показники звичайно не впливають чи дуже слабко впливають на курс національної валюти таких країн.

3) Існує також дуже широке коло країн з порівняно вільною але й не стабільною економікою, курс валют таких країн важко прогнозований й може залежати від випадкових чинників: політичної нестабільності, непередбаченої економічної політики уряду, міжнародної неконкурентноздатності, інфляційне фінансування дефіциту держбюджету, недостатності рівня валютних резервів у тому числі й від макроекономічних показників. Інвестування в подібну валюту звичайно ризикований захід й імпортери схильні використовувати валюту третіх країн у розрахунках по товарообігу із такими країнами.

4) Країни зі стабільною економікою, що дотримуються пріоритету вільного плавання курсу національної валюти. Найважливіша характеристика таких країн: розвита ринкова економіка, економічний добробут, прогнозована політика уряду, жорсткий контроль грошової маси, процентних ставок й інфляції в стране. Інвестиції в дані валюти менш рисковані, експортно-імпортні операції відбуваються із використанням саме цих валют. Курс валют активно реагує на зміну макроекономічних показників економіки таким країнах.

Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю й непередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринку на політичні і економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути заговорили українською у «язане зі спекуляціями.

Валютний ризик — це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валют у ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу. Валютні операції підрозділяють на «касові» й «термінові». Ринок касових операцій потребує оплати протягом двох робочих днів з дня виконання контракту, тому невиконання вол «язань менш ймовірне. До таких угод відносять овернайт. До термінових угод належати: форвард, ф’ючерси, опціони.

Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить від кредитоспроможності інвестора й терміну контракту. Чим більший цей термін, тім вищий можливість зміни курсу й несплати.

Зміст термінових видів угод такий:

1) Форвард.

Форвардною угодою називається така угода, при якій курс встановлюється в даний годину, а обмін валютами відбувається в майбутньому.

Якщо є реальна можливість виникнення валютного ризику в майбутньому, він покривається форвардної угодою.

Банк займає форвардний позицію у випадку, якщо клієнт продає чи купує іноземну валюту по форварду, тобто із обміном валют на майбутню зафіксовану дату, а також, якщо сам банк продає чи купує іноземну валюту по форварду із метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, що може призвести до збитків банку.

2) Опціонні операції.

Опціон — це угода між покупцем й продавцем, що надає покупцю право — але й не вол «язання — купувати валюту в продавця опціону чи ж продавати її.

Опціон є одним з варіантів повного покриття валютних ризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи при несприятливих змінах курсу. У порівнянні із форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, бо покупець опціону лишає за собою право вибору здійснення чи нездійснення угоди.

3) Ф’ючерси.

Ф’ючерсні контракти укладають на спеціальних біржах й, на відміну від форвардного контракту, ф’ючерс не передбачає реальну купівлю-продаж валюти. Позиція по ф’ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф’ючерсам мінімізується за рахунок можливості покрити вол «язання по першому ф «ючерсному контракту шляхом здійснення зустрічної оберненої угоди.

Валютні ризики можна структуризувати у такий спосіб:

а) кредитний ризик — ризик, обумовлений небажанням чи неможливістю клієнта чи контрпартнера розрахуватися за своїми обов «язками;

б) конверсійний ризик — ризики валютних збитків безпосередньо по конкретних операціях.

Управління валютним ризиком.

Валютні ризики управляються в російських банках різноманітними методами. Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури банку є встановлення лімітів на валютні операції. Так, наприклад, дуже поширені такі види лімітів :

ліміти на іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми для операцій протягом дня із клієнтами й контрпартнерами в сумі із кожної конкретної країни);

ліміти на операції із контрпартнерами й клієнтами (встановлюється максимально можлива сума для операцій на шкірного контрпартнера, клієнта чи групу клієнтів);

ліміт інструментарія (встановлення обмежень по використовуваних інструментах й валютам з визначенням списку можливих до торгівлі валют й інструментів торгівлі);

ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, после досягнення якого усі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день чи окремий період години (один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а інших може також встановлюватися на окремих ділерів.

Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниження валютних ризиків :

— взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу й пасиву, так звань метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти із розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір й відповідно на свої ризики.

— використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їхнього укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.

— придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального години валютних курсів, що відображають зміни й останню інформацію.

— ретельне вивчення і аналіз валютних ринків.

Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Страхування — це процес зменшення ризику можливих втрат. Фірма може прийняти рішення страхувати усі ризики, не страхувати нічого чи щось вибірково.

Відсутність страхування може матір дві заподій. По-перше, фірма може не знаті про ризики чи можливості зменшення цих ризиків. По-друге, вон може вважати, що обмінні курси чи процентні ставки будуть залишатися незмінними чи змінюватися в її користь. У результаті фірма якщо спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ані - вона понесе збитки.

Страхування всіх ризиків — Єдиний засіб їхні цілком уникнути. Проте фінансові директори компаній віддають превагу вибірковому страхуванню. Якщо смердоті вважають, що курси валют чи процентних ставок зміняться несприятливо їм, то страхують ризик, а якщо зміни будуть в їхню користь — лишають ризик непокритим.

Ще одним методом управління валютним ризиком є аналіз змін курсів валют. Такий аналіз буває фундаментальним й технічним.

Фундаментальний аналіз зміни курсів валют заснований на припущенні, що основні зміни курсів відбуваються под дією макроекономічних чинників розвитку економік країн-емітентів валюти. Аналітики, що прираховують собі до фундаменталістів, уважно відслідковують базові показники макроекономічного розвитку окремих країн й прогнозують зміни курсів валют у довгостроковій перспективі.

Технічний аналіз заснований на положенні про ті, що макроекономічні показники в короткостроковій й середньостроковій перспективі мало відбиваються на змінах курсів валют. Більше того, курси валют можна із винятковою точністю прогнозувати лише за допомогою методу технічного аналізу, основою якого є математична система. Технічний аналіз простежує тенденцію коливань курсів валют й дає сигнали до купівлі та продажу.

Висновок

Роль комерційного банку в операціях із іноземною валютою — це бути посередником між клієнтом й ринком іноземної валюти. Іншими словами, політика захисту від ризику винна поширюватися й на операції на валютному ринку. Менеджмент винен утримуватися від ризиків, встановити ліміт денної позиції на рівні, що відбиває нормальні, необхідні для клієнтів операції. Банківський бізнес, у найпростішій формі - це розміщення прийнятних кредитів й інвестицій та притягнення депозитів, він не включає не заговорили українською у «язаний з цим ризик. Банк винен матір ефективну систему контролю із метою спостереження за щоденною діяльністю управління валютними операціями.