Степени порівняння прикметників на латині языке

Ступені порівняння прикметників Латиною, як й у російській мові, серед прикметників виділяється група якісних прикметників. Вони називають якесь якість предмета: гарний, добрий тощо. Ці якості виявлятися в одного чи іншого особи чи предмета більшою або меншою мірою. Відповідно, від цього чи іншого якісного прикметника може бути утворені форми, які виражають більшу чи меншу ступінь даного якості: добрий — щонайдобріша тощо. У латинській мові існують три ступеня порівняння прикметників (сюди включаються і вихідні формы):

. позитивна (gradus posit? vus), до якої належить вже знані нами прилагательные.

. порівняльна (gradus comparat? vus).

. чудова (gradus superlat? vus). Порівняльні і чудові ступеня прикметників може бути образованы:

. з допомогою суффиксов;

. з допомогою слів, вказують на ступінь качества;

. від основ, не збігаються з основами позитивної степени.

Освіта порівняльної степени.

Освіта з допомогою суфіксів N. sing. порівняльної ступеня прикметників всіх відмінювань утворюється від основи прикметника, до котрої я прибавляется.

. в інших формах mascul? num і femin? num — суфіксior;

. у вигляді neutrum — суфіксius: longus, a, um довгий; G. sing. long-i; основа long-. Порівняльна ступінь: m — long — ior, f — long — ior, n — long — ius; brevis, e короткий; G. sing. brev-is, основа brev-. Порівняльна ступінь: m — brev — ior, f — brev — ior, n — brev — ius. Порівняльна ступінь змінюється по III согласному склонению:

[pic] Порівняльна ступінь прикметників наd? cus, -f?cus, -v?lus утворюється з допомогою додатку до основи елементаentior: magnificus, a, um чудовий -> magnificentior, ius більш великолепный.

Освіта з допомогою допоміжних слів Порівняльну ступінь від позитивної ступеня з допомогою прислівники magis більш утворюють прикметники, які мають основа закінчується на гласний звук (тобто. прикметники, оканчивающиеся в N. sing. наeus, -ius, -uus): necessarius необхідний, magis necessarius — більш необходимый.

Вживання порівняльної ступеня Порівняльна ступінь може вживатися: при существительном (местоимении), яке порівнюється зі чимось. Об'єкт порівняння приєднується союзом quam ніж: aer levior est, quam aqua повітря легше, ніж вода.

Ablat?vus comparati? nis Союз quam при об'єкті порівняння то, можливо перепущено. І тут слово, яким виражений об'єкт порівняння, ставлять у аблативе (у російській використовується родовий падіж: повітря легше води). Такий ablativus називається ablat? vus comparati? nis (?блатив порівняння): a? r levior est aqu?. Поєднання іменника (займенника) з від нього залежної порівняльної ступенем може вживатися ізольовано, без об'єкта порівняння. У цьому вся разі порівняння відбувається ніби грається з певної нормою, яка у свідомості говорить. Таке вживання порівняльної ступеня називається самостійної порівняльної ступенем. Російською мову самостійна порівняльна ступінь перекладається позитивної ступенем (тобто. звичайним прикметником) у поєднанні зі словом досить, кілька, дуже, занадто, занадто тощо.: senex servior — занадто суворий старик.

Освіта ейфорію Чудова ступінь прикметників може з’явитися суффиксальным способом:

. з допомогою додатку до основи елемента -?ssim-, а щодо нього — закінчень чоловічого, жіночого й середнього пологів I — II відмінювань: long-us, a, um довгий > longiss? m-us, a, um самий длинный.

. прилагательный наd? cus, -f?cus u v? lus утворюють порівняльну ступінь наentiss? mus: magnificus, a, um чудовий -> magnific — entissimus, a, um найбільш великолепный.

. прикметники наer утворюють чудову ступінь додатком до основи елементаr? m-, a щодо нього — закінчень чоловічого, жіночого й середнього пологів: liber, -?ra, -?rum вільний; основа liber-; чудова ступінь liber-r?m-us, a, um найвільніша. Також утворює чудову ступінь прикметник vetus, ?ris старий, древній -> veterr? mus, a, um найстарший, древнейший.

. група прикметників наlis утворює чудову ступінь з суфіксомl?m-, якого приєднуються родові закінчення us, a, um: fac? lis, e легкий -> facil-lim-us, a, um найлегший тощо. diffic? lis, e важкий, важкий sim? lis, e схожий dissim? lis, e несхожий hum? lis, e низький grac? lis, e витончений. Прикметники наeus, -ius, -uus утворюють порівняльну ступінь від позитивної з допомогою прислівники maxime найбільш: necessarius, a, um необхідний -> maxime necessarius самий необхідний. Прикметники найвищого рівня змінюються по I — II склонениям.

Значення ейфорію прикметників Прикметники найвищого рівня може мати два значения:

. найвища ступінь якості (власне gradus superlat? vus);

. дуже високий ступінь якості (це значення називається gradus elat? vus). Те чи інший значення ейфорію визначається по контексту. Частіше всього вживається элатив: flumen latiss? mum найширша ріка (суперлатив), дуже широка ріка (элатив). Порівняльна ступінь то, можливо посилено з допомогою прислівники multo набагато, значно; чудова — з допомогою союзу quam: Sementes quam max? mas fac? re — виробляти якомога більші посевы.

Супплетивные ступеня порівняння Супплетивными формами різних частин промови називаються таких форм, які утворені від різних основ (порівн. у російській: позитивна ступінь добре, а порівняльна — краще). Латиною супплетивные ступеня порівняння утворюють прикметники: |Позитивна ступінь |Порівняльна |Чудова | | |ступінь |ступінь | |bonus, a, um (хороший) |melior, melius |opt?mus, a, um | |malus, a, um (поганий) |peior, peius |pess?mus, a, um | |magnus, a, um (великий) |maior, maius |max?mus, a, um | |parvus, a, um (малий) |minor, minus |min?mus, a, um | |multi, ae, a (багато) |plures, pluri |plur?mi, ae,? | | |(G-plurium) | |.

Ablat?vus separati? nis Ablat? vus separati? nis вживається при дієсловах чи прикметників, які мають значення видалення, відділення, наприклад: mov? re, pell? re — видаляти, виганяти (з чогось) ced? re — віддалятися з чогось arc? re, prohib? re — утриматися від чогось liber? re — звільняти з чогось. Якщо ablat? vus separati? nis виражений одушевленим ім'ям іменником, то він вживається з приводом a (ab). Неживе iм’я в ablat? vus separati? nis вживається без приводу, інколи ж із прийменниками a (ab), de, e (ex). Homo sum, hum? ni nihil a me alienum puto. — Я людина, і гадаю, що нічого людське мені чуже. Duces copias castris ed? cunt. — Полководці виводять військо з лагеря.

Ablat?vus loci Ablat? vus loci («аблатив місця ») відповідає питанням «де «і означає місце дії. Ablat? vus loci вживається без приводу, якщо слова багатозначно місця чи простору мають при собі узгоджене визначення (тобто. що стоїть у тому самому відмінку і, як і слово, якого вона ставиться). Зокрема, цього правила належить до сполученням, які мають слова totus, a, um весь, цілий і locus, і, m місце: tot? urb? на все місто; hock loco в (на) цьому місці. Якщо за таких словах з локально-пространственным значенням визначення немає, вони вживаються з приводом in: in urb? у місті. Без приводу употребляются:

. вираз terr? mar? que суші і море;

. назва дорозі чи дороги при дієсловах руху: e? dem itin? r? reverti.

— повертатися тим самим путем.

Позначення місця дії латинській мові При позначення місця дії, що відповідає питанням «де », ставляться в формі genetivus:

. назви міст I і II схиляння: Romae в Риме.

. слова domus, і, f будинок: domi вдома humus, і f земля: humi на (у землі, на грішну землю rus, ruris n село: ruri у селі [ Ці форми мають закінчення втраченого на латині мові локатива (місцевого падежа).

Тому форма ruri має властиве генетиву III схиляння закінченняі.] При позначення напрями дії слова, відповідальні питанням «куди? », ставляться у вигляді accusativus: Romam до Рима, domum додому, rus до села. При позначення місця відправлення (тобто. трампліном для) слова вживаються у вигляді ablat? vus: Rom? з Риму, dom? з хати, rur? з села. Назви міст I — II відмінювань, мають форму лише множинного числа (Ath?nae, ?rum f? фины, Delphi, ?rum m Дельфи), і навіть назви міст III схиляння (Carthago, Carthag? nis f Карфаген):

. для позначення місця дії і слабким місця відправлення ставляться в аблативе: Athenis в Афінах (або з Афін), Delphis в Дельфах (чи из.

Дельф), Carthagin? в Карфагені (або з Карфагена);

. для позначення напрями дії - в аккузативе: Ath? nas до Афін і т.д.

Русские іменники, які позначають відтинки простору (і часу), зазвичай виражаються у латинській мові прикметниками, поставлені в цьому випадку перед іменниками (за цією ознакою слід відрізняти словосполучення цього від поєднань іменника з прикметником — узгодженим визначенням: media via середина дороги (порівн. via media середня дорога) і т.п.

Genet?vus gen? ris Genet? vus gen? ris («родовий роду «чи «родовий виду ») употребляется:

. при іменників середнього роду однини, що пропагують міру, число чи количество;

. при кількісних прикметників і местоимениях середнього роду однини. Genetivus generis позначає предмети чи речовина, яке піддається виміру чи рахунку: num? rus mil? tum число воїнів; nihil novi жодних знахідок; aliquid temp? ris кілька днів (літер. кілька времени).

Genet?vus partit? vus Genet? vus partit? vus вживається для позначення, цілого, з яких виділяється лише часть.

Genetivus partitivus употребляется:

. за наявності визначення, вираженого прикметником в порівняльної чи ейфорію: Gall? rum omnium fortiss? mi sunt Belgae.

(Caes.) — Найбільш хоробрі із усіх галлів — бельги;

. при питальних і невиразних местоимениях (див. лекцію): quis nostrum? хто людей? nemo nostrum ніхто з нас;

. при прикметників багатозначно кількості, котрі стоять у формі множини (multi багато, pauci деякі тощо.): multi nostrum частина з нас;

. при числівників: unus nostrum одне із нас. Російською мову поєднання genet? vus gen? ris з тими словами перекладається родовим падежом із прийменниками «з », «між », «серед » .