Формы, значення й функції англійського языка

1.

Введение

.

Сучасний англійська мова — це національний мову англійського народу, форма англійської культури. Він є історично сформовану спільність і об'єднує всю сукупність мовних коштів англійського народу, зокрема все англійські говори і прислівники, а як і соціальні жарґонах. Сучасний англійська мова — це мову нормований, мову красного письменства, науки, друку, радіо, телебачення, театру, школи, державних актов.

Як і будь-якою мовою, мінімальними одиницями, у вигляді яких спілкування, є слова предложения.

2. Слово.

Слово — мінімальна одиниця мови, що має позиційної самостійністю, здатна до синтаксичному функціонування та сама велика одиниця морфологии.

У термін «слово» слід внести деяке уточнення, саме: слово — узагальнений представник всіх словоформ, у яких вона може бути. Так, говорячи про слові ріка, ми розуміємо всіх можливих словоформи — річки, рікою, ріку й т.д. Отже, словоформа — приватна форма словозміни, слово — представник всіх можливих словоформ. Форму слова вивчає спеціальний розділ граматики — морфология.

2.1 Морфологічна форма слова.

Слово є найбільшої одиницею морфології. Найменша одиниця — морфема, яку визначають як найменшу мовну одиницю, що має суттєвими ознаками мови. Морфеми включають корінь (основу) і афікси (від латинського affixus — прикріплений, під назвою всіх значущих частин слова, крім корня).

Афікси складаються з префіксів і суфіксів. Афікси мають двояке призначення мові: одні використовують у словообразовании, тобто. при освіті нових слів більше від що виконує основи або інший частини промови; інші служать для освіти різної форми однієї й тієї ж слова, тобто словозміни. Деякі приклади словообразования:

1. -able — суфікс прикметника, утворює прикметники від основи дієслів: to comfort втішати, заспокоювати — comfortable удобный.

2. un-, in-, im-, il-, ir- - префікси прикметників і іменників, основним значенням якого є заперечення те, що виявляється у корені слова: legal законний — illegal незаконний possible можливий — impossible неможливий. Деякі приклади словоизменения:

1. Єдине — множину іменників: однину передається базисної формою, тобто. формою, де немає закінчень і яка відповідає основою (dog — собака); множину позначається формантом -p.s (dogs — собаки).

2. Загальний — присвійний падіж іменників: загальний падіж є словникову форму іменника однини чи форму іменника у множині (student — students студент — студенти), суфікси -‘p.s і - p. s‘ є ознаками присвійного падежу іменника (brother's — брата brothers' - братьев).

3. Невизначена форма дієслова — прошедее час (у правильних дієслів): to work — worked працювати — працював; to open — opened відкривати — открыл.

2.2 Лексичне значення слова.

Лексичне значення слова — що це сенс, який ми вкладаємо в дане слово. Проте, слово у свого історичного поступу крім основного (номінального), вихідного значення набувати нове, похідне значення. Таке властивість називається багатозначністю. Наприклад, слово nicety має низку значень 1)(осн.) точність; 2) тонкість; 3) дрібні подробиці. Смислова зв’язок всіх виділених значень із головною дуже тісний, тому всі які й розглядаються як значення однієї й тієї ж слова.

3. Частина речи.

Залежно від лексичного значення, від характеру морфологічних ознак і синтаксичної функції все слова англійської діляться на певні лексико-граматичні розряди, звані частинами речи.

Найбільш велике підрозділ частин промови — це великі групи: знаменні і службові частини промови. Знаменні частини промови включають такі одиниці, які мають лексичне значення, т. е. називають поняття: table, dog, joy, strength; to bring, to cry, to enumerate; big, difficult; soon, well. Маючи лексичним значенням, слова знаменних частин промови здатні займати ті чи інші синтаксичні позиції з пропозиції, т. е. функціонувати у ролі членів пропозиції, і навіть бути ядром словосполучення. Отже, при отграничении знаменних частин промови від службових лексичні і синтаксичні критерії збігаються. Морфологічні властивості й у певної міри приєднуються до них: словоизменением мають лише знаменні частини промови. Проте й серед знаменних частин промови в усіх мають парадигму словозміни; тому морфологічний ознака ні в першій-ліпшій нагоді є обмежувальним. До цієї групи входять: iм’я, дієслово, прикметник, наріччя, ім'я числівник, местоимение.

Службові частини промови що немає властивістю бути предметом думки, т. е. що немає самостійним лексичним значенням. Так, що неспроможні позначати предмет думки такі одиниці, як of, and, since, the, оскільки вони не називають окремих понять (порівн. таке слово, як relation, meaning тощо. п., які називають дані поняття). Призначення службових частин промови у мові — вказувати тих чи інакші взаємини між словами знаменних частин промови, між пропозиціями чи словосполученнями, або ж уточнювати граматичне значення знаменних частин промови: the colour of the sky, dogs and cats, the dog, a dog. До цій групі ставляться: приводи, союзи, частинки й артикли.

Розглянемо докладніше граматичне значення і синтаксичні функції основних знаменних частин речи.

3.1 Граматичне значення основних частин речи.

Крім лексичного значення, існує поняття грамматического значення. Граматичне значення — узагальнену, дуже абстраговане значення, об'єднує великі розряди слів і виражене через властиві йому формальні показники чи — на противагу — через відсутність показників. Дуже важливим його властивістю і те, що граматичне значення над слові. Формальні показники специфічні кожному за мови та передають граматичне значення у поєднанні з засадами певних розрядів — частин промови. Так, показникp. s, будучи приєднано до основи іменника, передає значення множинності: tables, boys.

Граматичне значення імені іменника. Ім'я іменник — знаменна частина промови, що має значенням предметності. Предметність — граматичне значення, з якого словесні одиниці — назви як власне предметів, і не-предметов (абстрактних понять, дій, властивостей тощо. буд.) — функціонують у мові аналогічно із назвами власне предметів. Словотворчі кошти отглагольных, отадъективных іменників створюють змога назв станів, властивостей, якостей тощо. п. функціонувати синтаксично поруч із назвами предметів: movement, strangeness. activity. Ці освіти називаються синтаксичними дериватами. Морфологічне їх функціонування у багатьох випадках обмежена: в усіх синтаксичні деривати можуть брати участь в морфологічних категоріях імені. Це — одну з найважливіших чорт структури імені существительного.

Англійське іменник, як відомо, супроводжується артиклем — певним (the) чи невизначеним (a, an); може і мати при собі артикля: he is a doctor; our flat is on the second floor. Проблема грамматического значення артикля та її місця у мові — одне із найбільш складних питань англійської граматики, і вирішується він різними авторами далеко ще не однозначно.

Вважають, що морфологічна функція артикля залежить від тому, що якого є показником імені іменника. Синтаксична його функція у тому, що він визначає ліву кордон атрибутивного словосполучення: the leaves, the green leaves; the glossy dark green leaves. У цьому функції може бути замінений будь-якою іншою визначником імені: those glossy dark green leaves, ifs glossy dark leaves…

Граматичне значення прикметника. Прикметник — це частина промови, що називає ознака предмета, у якого відомої умовної сталістю: a clean dress, a high hill. У формі прикметника немає свідчення про те, що цей ознака розвивається в часу, як дію, і саме це мається на увазі, коли ми говоримо про умовної стійкості ознаки: порівнювати, a fast train (швидкий потяг) і an approaching train (наближається поїзд); у тому прикладі ознака виражений як що розвивається у часі. Прикметники висловлюють ознака якісний, й у разі, зазвичай, даний ознака за його опредмечивании передається іменником, освіченим від адъективной основи: red — redness, brief — brevity, long — length. Прикметник може висловлювати ознака через ставлення до предмета — відносний ознака — і тоді зазвичай дане прикметник саме вироблено від іменника: ice — icy, industry — industrial, week — weekly, wood — wooden.

Спірною є група, яку за деякими її ознаками можна зарахувати до прикметником, выражающим кількість, — much, many, little, few. Морфологічно вони близькі до прикметником, оскільки мають ступеня порівняння. В інших своїм властивостями вони близькі до числівником, і навіть до местоимениям. Фактично варті між тими трьома частинами речи.

Граматичне значення займенника. Займенника мають гранично узагальненим значенням: вони свідчить про будь-які предмети, істоти, абстрактні поняття, не іменуючи їхні: Do you know him well? — Ви добре його знаєте? Це вищого рівня узагальнена частина промови, актуализирующаяся в контексті, у кризовій ситуації, але позбавлена предметного реального вмісту у відволіканні від конкретної ситуации.

Граматичне значення дієслова. Дієслово — частина промови, яка висловлює граматичне значення дії, т. е. ознаки динамічного, викликаного у часі. Граматичне значення дії розуміється широко: це діяльність у звичному значенні цього терміну, а й стан і вказівку те що, що це предмет існує, що він належить до якогось класу предметів (осіб): A chair is a piece of furniture. He wrote a letter. He will soon recover. Важливим є те, що дієслово передає ознака не статично, не як приписувану предмета (особі) властивість, бо як ознака, обов’язково протекающий у якомусь часовому (хоча ще й необмеженому) отрезке.

3.2 Синтаксичні функції основних частин речи.

Синтаксична функція — це значення якого члена пропозиції може прийняти та чи інша частина промови. Під пропозицією зазвичай розуміється мінімальна одиниця мовної комунікації, закінчена по смыслу.

Синтаксичні функції іменників. Ім'я іменник із усіх частин промови має найбільш різноманітний набір синтаксичних функцій. Найбільш характерні його функції — позиція що підлягає й яких доповнення: The dog wagged its tail. I like dogs.

Іменник може статися частиною присудка — його предикативным членом: She is a singer. Особливою рисою англійської, отличающей його від інших індоєвропейських мов, є здатність іменника виступати у функції препозитивного визначення в незмінної формі: a stone wall, the speed limit, the sea breeze. Вважається, що тип stone wall — атрибутивне словосполучення з іменником у функції определения.

Синтаксичні функції прикметника. Основний функцією прикметника є позиція визначення; більш характерною є у своїй препозитивне функціонування; проте можлива й постпозиция, що створює велику семантичну вагомість визначення, опиняється у випадках відособленим і, отже, несучим відоме семантична наголос: the bitter cold; there a light glowed, warm, tawny, against the stark brightness of the night. (Snow). Друга функція прилагательного—функция предикативного члена: Не was grave and tense with his news. (Snow). Слід зазначити, що, хоча більшість прикметників здатна виступати у обох функціях, декому можливе тільки одне з них. Так, прикметники joint, live, lone, daily, weekly, monthly, woollen та інших. вживаються лише атрибутивно: a joint enterprise, a lone wolf, her daily visits.

Прикметники, які позначають ставлення чогось чи стан, вживаються лише предикативно: glad, averse (to), bound for, concerned. Прикметники certain, ill змінюють семантику залежно від цього, вживаються вони у предикативной чи атрибутивної функції: порівнювати a certain person — I am certain the report is ready; ill tidings — She is ill.

Слід зазначити, що лінгвісти, які виділяють у «англійському слова категорії стану як особливу частина промови, зазвичай відносять ill до слів категорії стану. Атрибутивне вживання ill обмежена кількома стійкими поєднаннями, які вважатимуться лексикализованными: ill news; it «p.s an ill wind that blows nobody any good.

Синтаксичні функції займенників. Займенника розпадаються на цілий ряд підкласів, різних за лексичному змісту, морфологічним формам і синтаксичним функцій. Зазвичай вирізняються такі підкласи: займенника особисті, присвійні, вказівні, питальні, поворотні, відносні, невизначені, негативні, неопределенно-личные.

Здебільшого синтаксичні функції різної форми займенників (особисті, питальні, поворотні) розмежовані в позиціях що підлягає (She reads a lot. — Вона багато читає, називний падіж. Who is there? — хто там?) і доповнення (Please send him a letter. — Пошліть йому лист, будь ласка, об'єктний падіж. Whom do you see? — кого ви бачите?). Деякі займенника (присвійні, невизначені, питальні) синтаксично є визначниками іменника і позичають у пропозиції позицію визначення: my life — моя жизнь.

Підсумовуючи, можна сказати, що займенника, залежно від виду, можуть тривати позиції лише предметного члена пропозиції: особисті, частина питальних, субстантивированные форми присвійних, похідні від some, any, no, every. До функцій визначення виступають присвійні займенника, невизначені займенника по, every. Ту і той функцію може мати вказівні, частина питальних, невизначені some, any, each, other.

Синтаксичні функції дієслова. Як уже відзначалося вище, дієслово передає ознака предмета не як приписувану предмета (особі) властивість, а як свідчення, обов’язково протекающий у якомусь часовому (хоча ще й необмеженому) відрізку. Цей ознака — не абстрактне назва дії; звані особисті (Finite) форми дієслова завжди передають дію як що йде від такого собі агенса, тому синтаксична функція особистих форм дієслова однозначна: вони є присудком предложения:

I am smoke. — Я курю.

Tomorrow I am leaving for Moscow. — Завтра я залишаю Москву.

1. И. М. Берман «Граматика англійської», М: «Вищу школу», 1994.

2. П. И. Старостин «Підручник англійської», Москва, 1976.

3. «A Course of English. First year» під ред. Т.И.Матюшкина-Терке та інших., М:

«Вищу школу», 1990.

4. И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов «Теоретична граматика сучасного англійської «, Москва, 1981.

5. Н. А. Бонк, Г. А. Котий, Н. А. Лукьянова «Підручник англійської», Рыбинск,.

1. Запровадження. 2 2. Слово. 2 2.1 Морфологічна форма слова. 2 2.2 Лексичне значення слова. 3 3. Частина промови 4 3.1 Граматичне значення основних частин промови. 4 3.2 Синтаксичні функції основних частин промови. 7 Список літератури 9.