Людвіг ван Бетховен

Бетховен Людвіг ван

(1770—1827)

Жителям Відня добре знайомий ця літня кремезний людина з обвітреним обличчям й скуйовдженими волоссям. Щодня у будь-яку погоду він виходить із дому. Відчувати простір, бачити небо йому як і необхідно, як писати музику. Швидкими кроками йде він вздовж кріпосного валу. Дивиться на низько які тікають хмари, бачить, як гнуться під вітром дерева, неспокійно літають птахи. Але пташиного крику та галасу вітру не чує. Бетховен глухий.

Это почалося ще ті часи, коли щодо нього прийшла слава. Він знаменитий піаніст і композитор. У музиці його сонат — «Патетичної» і «Місячної» — глибокі почуття, стрімкий порив. Бетховен натхненний ідеями Французькій революції — гаслами свободи, рівності, братства людей. Він сповнений сил, великих задумів. І його чекають на найстрашніше для музиканта — глухота. Буде Бетховен зломлений долею? Що переможе у ньому — розпач чи воля?

Воля художника перемагає. Народжується знаменита «Героїчна симфонія». Жалобний марш її звучить спокійно і просвітлено. Адже герой пожертвував життям заради щастя народу. І цієї мети здійснять інші. Глухота посилюється. Бетховену дедалі складніше бувати з людьми, і тільки спілкування із дикою природою, як й у дитинстві, наповнює його щастям. Світ звуків несе він нині у собі самому. І це прекрасний світ відкривається в музиці «Пасторальної симфонії». У ньому — дзюрчання струмка і гамір птахів, живі шуми набіглої грози і наспівавши пастушого ріжка. Роки минають. Жоден звук з навколишнього вже не сягає слуху Бетховена. Він замкнулося у собі. Уся життя присвячене мистецтву. Занурений в роботу, Бетховен забуває про сні, про їжі, про духовне здоров’я. Часто хворіє, живе у нужді. Він самотній, та у ньому любові до людей, як багато віри в добро!

В цю добу він створює останню Дев’яту симфонію. Гімном «На радість» закінчується вона. Звучить широка світла мелодія. …Розповідають, що, коли закінчилося перше виконання цієї симфонії, оплески, здавалося, розколють стіни театру. Бетховена вітали пятикратными оваціями, тоді як імператора потрібно було вітати триразовими. Цим твором композитор «спорудив собі пам’ятник, який вважає єдиною свого роду». Музика Бетховена залишиться живої назавжди. У ньому — уся її любов до людей, його віра у їх прийдешню волю і счастье.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.