Ганна Ярославна

Анна Ярославна (ок.1025−107(?))

Дочь великого князя Ярослава I Володимировича, друга чоловіка французького короля Генріха I. У 1048 р. Генріх пустив у Русь посольство, що складався з Готьє Савейра, єпископа Мо і рыцаря-сеньора Госслен де Шалиньяка з загоном воїнів. Посольству поручилось доставити наречену до Франції. Єпископ успішно виконала доручення і наступного року повернувся в Франції з княжною.

Вінчання було виконано 14 травня 1049 р. в Реймсі. Минуло кілька років, як королева Ганна стала матір'ю. Бажаючи мати спадкоємця, він дав навіть обітницю вишикувати й забезпечити капіталом цілий монастир. Коли в неї народився син-первісток, Філіп, майбутній король французький, Ганна справді побудувала на вшанування св. Вікентія монастир в Санлісі. Крім Філіппа, у королеви Анни було ще двоє сына.

Королівська подружжя жила, очевидно, дуже дружно: на багатьох державних актах, особливо грамотах, дарующих пільги чи жалующих вотчини монастирям і церквам, можна прочитати: «З люб’язної згоди дружини моєї Анни», «У присутності королеви Анны».

1 серпня 1060 р. Генріх I помер і трон вступив Філіп I під опекою матері та Бодуэна, графа Фландрского. Ганні було тоді 35—36 років, і крізь двох років вона знову вже вийшла заміж за графа Рауля III Валуа, наймогутнішого тоді сеньйора Франції, який одружився від живої дружини і припадав притому близьким родичем покійному Генріху I. Папа Олександра Другого відлучив Рауля від церкві та оголосив його шлюб — з Ганною недійсним. Гордий феодал не привернув до себе це і щасливо прожив з ним 12 років, померши в Мондилье в 1074 г.

Вісті про повернення Анни Ярославни після смерті другого чоловіка там навряд чи існує під собою грунт. Найімовірніше вона дожила віку при дворі тато свого сина Філіппа, оскільки, за словами Карамзіна, «честолюбство, узи семейственные, звичка і віра католицька, нею прийнята, утримували цю королеву у Франции».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.