Анрі де Тулуз - Лотрек

Анри де Тулуз — Лотрек

(1864−1901)

В ніч на 24 листопада 1864 року у своєму родовому замку Боск народився одне із найбільших художників часу Тулуз — Лотрек. Усе було приготовлено для спадкоємця: колиска, пелюшки — муслін і мережива, кільця зі слонової кістки, золота і срібла, розкішне, гідне принца платтячко для хрестин. Новонародженого назвали відповідно до його високого походження Анрі - Марі - Раймон де Тулуз — Лотрек де Монфа. Щасливі родичі були абсолютно упевнені, що житиме, відособлений від послуг цього невартого століття, він присвятить себе шляхетним наук, буде чудовим вершником, першокласним мисливцем, володарем кращих соколів і хортів собак, разом з честю матиме свій славетний ім'я, він будь-коли посоромить свій древній рід… Маленька Скарб, як охрестили його в розчуленні бабусі, входив у життя, оточений любов’ю. І було всюди, де голосував би він не з’явився.

ТулузЛотреки були людьми неприборканого пориву, у яких бушувала кров їх предків — графів Тулузских і віконтів де Лотреков, чиї прізвища увійшли до історію Франції. Неприборкані, норовливі, безмежно відважні, вони в все століття славилися божевільними пригодами, неприборкністю пристрастей. Вони звикли поводитися, як самодержці - недарма вони тісно поріднилися з королівськими сім'ями Англії, Німеччині й Арагону, сполучившись шлюбом з братами та сестрами, з синами чи дочками монархів.

Родители Анрі - граф Альфонсо і графиня Адель — були двоюрідними братом і сестрою. Такі шлюби були рідкістю, проте зовсім в усіх діти, народжені такому шлюбі, були повноцінними.

Анри був жвавим, бешкетним, допитливим дитиною, він секунду не сидів дома. Вередливий, майже завжди домагався свого і він потребував, щоб йому завжди поступалися. Але здоров’я хлопчика зовсім на відповідало його живому темпераменту: він виглядав кволим і болючим. У 10 років залишався настільки ж кволим зі слабенькими ніжками. Воно і не виріс… У графа Альфонса був знайомий художник Рене Пренсто, глухий від народження. Він те й був першим учителем малювання Анрі. Малюнок для дитини способом висловлювати своїх поглядів. Коли її щось хвилювало, вражало, відразу ж брався олівець. Він малював те, що любив, й у першу чергу тварин. Як і його вчитель Пренсто, хлопчик добре вмів показати рух. Кількома скупими штрихами йому вдавалося спостереження дуже вдало передати зусилля коня, котра тягне повозку.

За 2 року Анрі двічі ламає ноги: 30 травня 1878 року перелом шийки лівого стегна (в Альби), а через 15 місяців — лівого (під час відпочинку у Бареже). З Барежа його перевозять в Боск, потім у Ніццу. Переломи були лише наслідком, «трагічним завершенням хвороби», розвивалася внаслідок патологічного кісткового чинника.

Какую огидну жарт зіграла з нею доля!.. Жалість! Ні, тільки жалість! У Лотрека бували хвилини, повні гіркоти. Але, сильний духом, він долав слабкість. Ремствувати на нещастя і викликати жаль їй немає дозволяла гордість. Він узяв свою покалічене долю як виклик.

Жизнь йде від нього, але дасть себе усунути. Він відпустить його від себе. Завдяки олівця й пензлі буде у самій її гущі. Лотрек постійно писав і малював, але це пристрасть була пристрастю наркомана, шукаючи забуття. Він скоріш нагадував потерпілого аварію корабля, що з останніх сил чіпляється за уламок судна. Вона сама зізнався, що одержимий живописом. «Моя кімната завалена такими речами, що навіть можна назвати базграниною», — писав Пауль. Живопис була неї усім: і проведенням часу, і притулком, і засобом обдурити своє життєлюбність. Але головне — вона допомагала йому утвердити себе як і власних очах, і у очах оточення. Скніти в бездіяльності, перетворитися на каліку, якого всі вітають? Ні і ще якщо немає! А чим він міг займатися крім живопису? Адже в нього було вибору! Гострота очі - це єдиний, що він даровано.

Где голосував би він не перебував, вона працювала, працював невтомно. 300 малюнків, близько 50 полотен — такий врожай 1880 року. Іронічний склад розуму, особливо загострений тим, що Лотрек змушений був замкнутися у собі, допомагав йому помічати вади суспільства і безглузді риси оточуючих. Відтепер вирішив серйозно зайнятися живописом, потрапивши до майстерню Леона Бонна, відомого художника — портретиста. (сл. Кормон). Проте в Анрі попри всі був власний погляд, а заняття в майстерень лише придушували його індивідуальність.

Охраняя сімейну честь, граф Альфонс попросив сина взяти псевдонім. Лотрек було відмовився, а згодом, що його «залишили у спокої», сумно скорився. Він був підписуватися анаграммой свого прізвища — Трекло — або ж не ставив підписи.

Постепенно Монмартр ставав центром його життя. Щодня він почувався тут вільніше, як ніде. Париж, здавалося, скидав сюди все потолоч. Усе були горбунами — одні фізично, інші морально. Будь-який потвора будив цікавість лише першу хвилину, потім ніхто не дивувався. Найбільше здивування тут викликало б звичайний, нормальна людина. Лотрек почувався на Монмартрі невимушено. Його вже знали, до його виду, хто б привертав до нього увагу. Це злиття із навколишньою його середовищем допомогло Лотреку знаходити душевну рівновагу. І відносний спокій.

Его цікавив людина, вірніше — чоловік і тварини, але тварини залишилися у раю його дитинства. Тепер йому існував тільки людина. Не якесь неземне істота, не архангел і наяда, не прикрашений, вихолощений, абстрактний людина, немає. Його цікавив індивідуум. Людина перетворюється на повсякденній своїй життя, в наявності, постать якого роки та політичні випробування наклали свій відбиток, характерний цієї людини, властивий тільки Мариновському.

В Мальроме Лотрек писав батька й мати. Зберігся портрет матері по сніданок. Опустив очі, вона із сумним, замисленим виглядом завмерла на стільці перед чашкою.

Проницательный погляд молодого художника схоплює саму суть моделі. Його безжалісна пензель знімає вини з її обличчя зовнішній лиск. Ніщо видає у її портреті графиню де Тулуз — Лотрек. З першого погляду її можна прочитати все розчарування, хвилювання, болісне подив перед життям. Звичайна жінка, створена для спокійного життя, для простого щастя вимушена волею суворої долі витримувати всі витівки чоловіка, якого, втім, саму себе собі вибрала, змиритися з тим, що її син — каліка. Принижена і смирившая жінка, вона чекає нових ударів долі й готове прийняти їх, хоча й без суму, але — раз така Божа воля — кротко.

Анри повернувся на Монмартр, у цей паноптикум, де більшість людності була ж паріями, як і вона сама.

Разные течії у живопису, визначилися у зв’язку з еволюцією мистецтва, мало цікавили Лотрека. Естетичні доктрини їх чіпали, і було однаково, академічна це школа чи нове протягом, і ламаючи собі голову, він запозичив усе, що йому подобалося, і тих й інших. Єдине, якого він прагнув, — це навчитися передавати найбільш характерне в моделі.

В 1888 року Лотрека запросили взяти участь у виставці. Він радів. На Брюссельську «Групу Двадцяти», найактивнішу асоціацію нового мистецтва, Лотрек надіслав 11 полотен і одну малюнок.

Лотрек працював дедалі більш плідно. Він захоплено писав картину за картиною — сцени в «Елізі - Монмартр», портрети, етюди з танцівниць і клоунів. Восени його написав велику картину — розмір її 1:2 м.: на арені цирку Фернандо гарцює наїзниця, а мсьє Луаяль з хлистом в руці підганяє кінь. У цій картині - картині майстра, хоча художнику всього 24 року! — композиція вирішена сміливо і незвичайно, тут Лотрек начебто знайшов свою формулу, освоїв «ремесло штукатура».

Порвав остаточно з натуралістичною передачею видимого, на закони перспективи, а і з відкриттями імпресіонізму, Лотрек, узявши від японців те, що було потрібно, по-своєму вирішив простір і передачу руху ритмом контурних ліній, дуже виражальних і довільних. Його стиль визначали кольорові валери, підлеглі основному тону картини. У цих роботах він поєднав техніку Ван-Гога з прийомом Раффаэлли. Прийом стало те, що у листи картону тонким шаром наносилася сильно разбавленная розчинником фарба. Картон всотував її, і її набувала матову фактуру пастелі. Сміливими, широкими, роздільними мазками Лотрек записував фон. Працюючи в кольорі, він малював пензлем, тому роботи його набували гостру характерність, потім було неможливо претендувати твори, вирішені більш м’яко, звичайними методами. Лотрек виробив свій почерк.

В літа Лотрека чекала велика, справжня радість. Надрукувавши в «Курье франсе» малюнок з композиції «Похмілля, чи П’яниця», Лотрек подарував його далеким родичам, якимось Діо. Якось Дега, побачивши у Діо малюнок Лотрека, довго, уважно розглядав його, і потім сумно у голосі зауважив: «Подумати лише, зробив молодий, чому ми стільки трудилися все життя!» Лотрек отримав величезне задоволення, почувши із різних вуст Дега компліменти, а навіть більше де вони зустрічалися. Дега не належав до людей, котрі шукають знайомства.

В січні 1890 року Лотрек знову отримав запрошення взяти у брюссельській виставці «Групи двадцяти» на цей раз поїхав до Бельгію сам. Його супроводжував друг по «Мулен руж» Моріс Гибер. Ось він представив 5 полотен: етюди жінок Сінгапуру й картину «У Мулен-де-ла-Галлет», которую він, певне, цінував, оскільки вже показував в Салоні незалежних. У брюссельської виставці пригяли участь також Ренуар, Синьяк, одилон Редон, Сислей і навіть Сезанн, надіславши попередньо з Экса 3 свої роботи. Були на виставці й досвід роботи друга Лотрека — Ван Гога.

Лотрек жив у якомусь запаморочливому темпі. З «Мирлитона» до бару, з «ШаНуар» в «Мулен руж», з будинку розпусти в цирк чи пивну. Додому він повертався все й пізніше з крайньої неохотою. Самотність — ось що він страшився.

Но перед Лотреком відкрилося нове полі діяльності: Оллер і Зидлер запропонували йому підготувати на відкриття сезону афішу з рекламою їх кабаре. Лотрек, приймаючи замовлення, вступав на шлях небезпечного боротьби з Жюлем Шере, але він дуже зрадів пропозиції. Лотрек, якого завжди у першу чергу притягали індивідуальності, вирішив розповісти про зірках уявлення, які втілювали у собі його суть, підкреслити їх значення, їх роль спектаклі, що у часи визнавали немногие.

Плакат розкрив перед Лотреком несподівані можливості. Художник мав необхідними плакатисту даними — почуттям монументальності, декоративності, необхідної експресією стилю, і гострим, влучним контуром. Лотрек працював над плакатом захоплено, з великий ретельністю. Він робив ескіз за ескізом, підсвічуючи їх, копітко вивчаючи деталі. Поліпшуючи перші начерки, він, вдаючись до калькированию, поступово відкидав все зайве і домагався суворої і незбиране композиції.

Группа глядачів в нього вирішена великий суцільний чорної масою, контур її - вправна арабеску, чітко вимальовуються циліндри і жіночі капелюшки із пір'ям. На місці - Ла Ґулю в рожевою блузці та білої спідниці. Голова танцівниці, золото її волосся виділяються і натомість тій темній маси. Тут сконцентрований увесь світло, вона уособлює собою танець, є основним, властивій кадрили постаттю. У першому плані, на покутті, навпаки Валентина (він написаний в сірих тонах, як проти світла, у властивій йому позі: його гнучке тіло хіба що звивається, повіки прикриті, руки у русі та великі пальці відбивають такт), злітає поділ якийсь танцівниці.

В кінці вересня афіша була розклеєна Парижем й народила величезне враження. Вона вражала своєї силою, свіжістю композиційної рішення, майстерністю, яскравістю. Рекламні екіпажі, які роз'їжджали Парижем з цим афішею, тримала в облозі натовп цікавих. Усі намагалися розшифрувати підпис художника. Лотрек вже 3 роки тому остаточно розстався зі своїм псевдонімом Трекло, але підпис нього була нерозбірлива. Отрек? Або Лотрек? Наступного дня про нього знав все місто.

Он став знаменитий. Принаймні, як плакатист.

Лотрек часто виставлявся. У 1892 року посилає роботи у «Групу двадцяти», відразу слідом для цього виставляється в «Вольней» і в Незалежних. Відгуки про нього у пресі хороші, іноді просто чудові. Лотрека стали розуміти й оцінювати.

Пришло час і Тулуз — Лотрек переїхав до будинок терпимості… Він викликав у повій ніякого подиву. Понад те, ці знедолені інстинктивно зрозуміли відкинутого. Те, що він нащадок графів де Тулуз, що вона вже відомий художник, цього знали, та й цікавилися цим. Тут, в усунутому від всього світику, нікого не займало громадське становище, не котирувалися ні титули, ні імена. Тут людина не тільки людина. Знедоленість Лотрека і знедоленість жінок об'єднала їх, породила з-поміж них ніжні відносини, яких позбавили і він, і вони. «Вони серцеві жінки, — говорив Лотрек. — Адже хороше виховання дається серцем. Мені цього достаточно».

Друзья Лотрека — Шарль Море, Адольф Альбер і скульптор Карабен — захоплювалися літографією. Залишалося повернутися їх раді, Лотрек жартома зайнявся вивченням цієї нової йому дела.

Для літографії він робить ескізи на картоні. Невдовзі його працю увінчається успіхом, й у жовтні фірма «Буссо і Валадон» випустить на продаж 2 дивних эстампа Лотрека — «Ла Ґулю і його сестра» і «Англієць в „Мулен руж“» — по 20 франків за штуку.

Успех відразу висунув Лотрека у перших ряди художників, які відроджували мистецтво літографії.

Выставка Лотрека і Шарля Морана відбулася на початку 1893 року й тривала 2 місяці. Його цікавило думка навіть однієї людини, саме Дега, якому він послав «запрошення». Лотрек, хвилюючись, чекав, Дега обійшов зал і став спускатися сходами. Але раптом воно зупинився, обернувся: «Так, Лотрек, відчувається, що ви який був мастаком!» Лотрек расцвел.

Тулуз — Лотрек належав до блискучої плеяду художників — постимпрессионистов, визначили долі європейського мистецтва сучасності. Його життя було короткій і драматичною. Лотрек жодної хвилини не забував про своє трагедії, але приховував це, боючись викликати жалість. Скривджений долею каліка був справжнім аристократом духу, і з, навіть найближчі йому люди й не завжди здогадувалися про його болісним рани. Мабуть, важко змогла знайти чоловіка, який би так цілком очевидно усвідомлював свою і доля ставився до неї так тверезо.

Лотрек залишив 600 малярських творів, кілька сотень літографій, 31 плакат, 9 гравюр сухий голкою, 3 монотипії, тисячі рисунків і начерків. Його доробок вважається одним з найбагатших. Багато художники навчалися з його творах. Зокрема, Пікассо у своїй ранньому творчості дуже багато взяв у Лотрека.

Цены на роботи Лотрека постійно росли. Вже за 5 років його смерті, в 1906 року, полотно «Інтер'єр кабаре» продали за 7 тисяч франків, а 1914 року картина «У ліжку» продано з аукціону за 15 тисяч франків.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet bolshe.ru/.