Особенности й розвитку російського книговидання в ринкових умов

Особенности й розвитку російського книговидання в ринкових умов

Александр Акопов.

Специфика книжки як продукту виробництва як товару, природно, впливає структуру й поліпшуючи властивості книжковий ринок. У цьому книжковий ринок Росії свої особливості, пов’язані з попередніми десятиліттями централізованої розподільній економіки, коли, вартість, собівартість, рентабельність та інші економічні категорії формувалися штучно і відбивали справжній стан галузі з виробництва книжок. У цій статті робиться спроба розглянути ці особливості виходячи з тенденцій розвитку на переломні 90-ті роки й у час. У цьому використані результати чудового (то, можливо, єдиного у свій рід) дослідження Б. Есенькина і Ю. Майсурадзе «Книжковий ринок Росії: 1990;2000. Динаміка, економіка, організація» (М., 2001) і статистичні дані останніх років з трьох джерел: «Печатка Російської Федерації 2001 року»: Стат. рб. — М., 2002, «Російське книговидання в цифрах (2001;2002 рр.). До з'їзду Асоціації книговидавців (АСКИ) 13 березня 2003 р.» — М., 2003 і статистичний огляд гендиректора Російської Книжкової палати професора Б. Ленського («Книжковий огляд». — 9 березня 2004. — № 9−10. — Прил. PRO, № 138). На жаль, офіційні узагальнюючі і порівняльні дані завжди запізнюються, у статті іноді зустрічаються прогалини, а, по окремих позиціях бракує останніх даних. Це, на жаль, неминуче. Я користувався лише з тими цифрами, які опубліковані і доступні для. (Природно, який завжди цитуючи, а лише використовуючи для своїх підрахунків і міркувань.) Проте головне, на що прагнув як автор, це простежити тенденції розвитку нашої книжкової справи і обрати пояснення.

Значительные зміни у вітчизняне книговидання пов’язані, передусім, з різким скороченням 90-х років випуску книжок, страшно вимовити, на 1 мільярд примірників! Йдеться про зменшення тиражу всіх що видаються Росії книжок на протягом року. Так 1991 року сукупний наклад книжок, виданих Російської Федерації, становив 1 млрд 629,9 млн прим., а 1994 року, вже у нової Росії - 594,3 млн прим., 1995;го — 475, 1996;го — 421, 1997;го — 436, 1998;го — 407,6, 1999;го — 421,5, минулого року — 471,2, 2001;го — 542,3, 2002 року — 591,3 млн прим. (Якщо брати за вихідний показник не 1991;й, причому більше ранні роки, то різниця з 1994;2002 роки залишиться такого ж порядку.) Отож щорічне падіння загального тиражу книжок з країні 90-ті роках мільярд примірників і вище, з наведених даних, виявилося дуже стійкою тенденцією.

Психологически дуже важко перевершити від «найбільш читаючою країни у світі» до розряду середніх. За кількістю назв видаваних книжок Росія 2002 року посіла приблизно 10-те місце у світі, тиражами — приблизно 30-ті! Слід, проте, помітити, що тисячі разів замірялися вбити всі заставки повторюване в 70−80-е роки сучасності вираз «найчитаюча країна у світі» було перебільшенням завжди. По-перше, існувала різниця у методиці підрахунків. Наприклад, іноземці вважали періодичних видань як одне назва. А ми — кожен випуск. Тому, скажімо, щомісячний журнал ми ішов у статистику як 12 назв, а й у них — як одне. З іншого боку, ми умовчували, що більше 40% видань були відомчими, виробничими, для внутрішнього користування, тираж яких становив менше 3% від усієї маси випущеної літератури. А багато країн їх в підрахунок взагалі приймали. Отож, якщо бути чесними, слід визнати, що тоді не були, на жаль, найбільш читаючою країною у світі. Що вже казати у тому, що випуск і читання — категорії різні. І якщо виходили по 6 млн примірників матеріали чергового з'їзду КПРС російською мовою й по 3 млн українською та узбецькому, й у величезних тиражах усім мовами народів СРСР, а окремішності - доповідь генсека і резолюції, можна з упевненістю твердити про, що, за словами Сергія Єсеніна, «…ці книжки ні при який погоді, звісно, не читав» (тим паче, щодо їх виходу все тексти багаторазово публікувалися в періодиці!). Однак одним деидеологизацией тематики пояснювати зниження накладів теж не так. Зниження числа видань і особливо накладів сталося, на жаль, і завдяки художньої, й доставки освітньої, і виробничої літератури. І, тим щонайменше: за радянських часів, щось вдієш, видавалося 10 книжок душу населення, до 2000;го цей показник опустився до 3 (2003;го, щоправда, піднявся до п’яти). До речі, розрив виданням і продажем книжок істотно зменшилася, що цілком природно, враховуючи реальну матеріальну відповідальність учасників процесу. З людей, які книжки набувають, майже половину (47,5%) купують до 5 книжок на рік і лише 14,3% - понад 10. (Дані, безперечно, завищені, оскільки наведено з урахуванням опитувань, проведених поблизу великих книгарень, у середньому країні результати будуть значно скромніше.).

Кто ж займається книговиданням у Росії? Що маємо нині? Виробниками книжок на сучасної Росії є: 1) 2500 видавництв, з яких великими можна лише 100, 2) установи, випускають навчальну і наукову літературу вузького профілю, переважно вузи та Московського НДІ, 3) 1000 які видають організацій, що випускають відомчу виробничу літературу для потреб, 4) 2000 приватних осіб, які видають по 1−2 книжки — у рік. Природно, що видавцями, за обсягом продукції та її значенням, є видавництва. Що ж до тематики і цільового призначення випущеної літератури, то кон’юнктура ринку зажадала 90-х років значних змін у структурі. Через війну загального обвалу російського книговидання сильно постраждали навчальна і наукова література. Так, число назв навчальної та методичної літератури з 3645 1991 року впала до 2946 1992;го і 2859 — в 1993;му. Тиражі також з 19 млн прим. до 7,8 млн прим. і 7,4 млн прим. відповідно. Потім почалося поступове зростання, й у 1999;му вийшло 8252 навчальних видання тиражем 16,7 млн прим., 2002;го — 21 815 видань тиражем 236,8 млн прим., 2003;го — 25 602 видання тиражем 248,5 млн прим. Такі самі тенденції спостерігаються у виданні наукової літератури: 7608 назв книжок тиражем 28,7 млн прим. в1991 року і 8934 назв тиражем 7,5 млн прим. 1999;го. Але потім зростання і назв і тиражу відновився: 2002 року вийшло 14 589 тих видань тиражем 11,1 млн прим., 2003;го — 16 584 назв тиражем 15 млн прим.

Изменения за галузями і тематиці з 1991 по 1999 роки такі. Політична і соціально-економічна література вдвічі скоротилася за кількістю видань і майже втричі - тиражами, природно-наукова — у півтора рази за кількістю видань і майже вчетверо за тиражем. Найбільше падіння накладів зокрема у виданні технічної літератури — всемеро! Проте й сфері мистецтва тираж виданих книжок впав у 6 раз — з 660 до 102 тис. прим., у сфері культури та освіти — в 3,5 разу — з 797 до 324 тис. прим. Різко зросла видання перекладної літератури — з 3763 до 5809 назв, хоча тиражі все-таки (цей період) скоротилися. Основні з видаваних перекладних книжок стали переклади з англійського. Наступні по них за чисельністю видань переклади з французької і німецького, разом узяті, поступалися перекладам з англійської кілька разів. Наведені дані свідчить про важких процесах формування книжковий ринок Росії у 90-ті роки. Статистика найостанніших років (див. нижче) свідчить про початку стабілізації російського книговидання на початку в ХХІ столітті.

Бесспорно, однією з характерних явищ формування книжковий ринок Росії є його монополізація вузьке коло видавництв, і видавничих корпорацій, надмірно високий рівень концентрації книжкового бізнесу. Досить сказати, що, по даним статистики за 2003 рік, лише п’ять великих видавництв (з більш як 6 тисяч видавництв, громадських організацій і приватних осіб!) — АСТ, Эксмо, Просвітництво, Олма-пресс і Дрохва — випускають 13% назв книжок на країни й понад 30% від загального тиражу!

Еще одна особливість — занадто висока концентрація видавничої індустрії в столиці країни й великих містах. Понад половину видавництв країни перебувають у Москві. На Москві і Санкт-Петербурзі загалом видається 75% назв і більше 50% накладів всіх що видаються країні книжок!

Одна з основних складових книжковий ринок — реалізація, переважно, книжкова торгівля. Ця складова останніми роками одним з головних в формування ринку. У цьому торгівля книжками має розмаїття різноманітних форм і здійснюється різними підприємствами. Основним реалізатором книжок (половина всього обсягу країною) є незалежні книгарні, які мають прямі договори з видавцями. Найбільші магазини — муніципальні підприємства «Московський Будинок книжки» і «Санкт-Петербурзький Будинок книжки» з мережею філій, приватні - Торговельний Дім «Библио-Глобус», «Москва», «Молода гвардія». Усі вони продає від 20 до 50 тисяч книжок на рік і має до дві тисячі постачальників. Значна частина книжок також продають державні книжкові магазини і їдальні книгарні видавництв, і поліграфічних підприємств. Видавництва «АСТ», «Терра», «Олма-пресс», «Ексмо-прес», «Инфра-М» створили мережу власних крамниць та власну систему торгівлі. З іншого боку, реалізація виробляється магазинами «Книгою-поштою» передплатою. Істотним сегментом ринку продажів є продаж через Інтернет. Цю систему поширюється в світ із 90-х і 1999;го року досягла 120 млрд дол. обсягу продажу, 2003;го перевищила 1 трильйон доларів! У цей ринок став розвиватися пізніше: в 1999;му — 33 млн дол., 2003;го — 5 млрд дол. Нині у російському Інтернеті є десятки сайтів із продажу книжок. Найрейтинговіші їх у системі Rambler — Top-100: «Росіяни книжки на Америці» — internet, «Усі книжки Росії» — internet, «Colibri» — internet, «Bolero» — internet, Видавничий будинок «Пітер» — internet, торговий дім «Библио-Глобус» — internet, «Boomerang» — internet .

Одна із найпоширеніших форм реалізації друкованої продукції - книжкові ярмарки. У світі цій формі існує давно. Перші книжкові ярмарки у Європі виникли ще XIII столітті. Зараз найбільш значними вважаються: Франкфуртська, Лондонська, Паризька, Єрусалимська, Лейпцизька і спеціалізована на дитячої літературі ярмарок в Болоньї. У Росії її найбільшими є дві щорічні книжкові ярмарки — «Книги Росії», проведена навесні, і «Московська міжнародна книжкова виставка-ярмарок», що проходить із 1974 року в ВДНГ в першої декаді вересня. Остання збирає представників 2000 фірм з 70 країн, у ньому полягає три чверті угод щодо продажу накладів. Книжкова торгівля здійснюється і з лотків і кіосків, кількість яких досягло 20 тисяч. Обсяг цю торгівлю проти іншими невеликий і як менш 5% на всі види торгівлі. Нарешті, продаж здійснюється через книжкові клуби, окремі об'єднання, групи й у непрофільних магазинах.

На тенденції національного ринку, природно, накладаються світові. Загальна кількість видаваних книжок на світі росте, і перевищила мільйон нових видань. У цьому виникли й поширюються нові види електронних видань. Це: звукова книга — Audio Book, мультимедійна книга — CD-Book, мережна книга — E-Book. Проте, посилено розвиваючись наприкінці 1990;х років минулого століття, вони, всупереч оптимістичним прогнозам, з року стали знижувати тиражі. Населення планети як і переважно купує звичні паперові книжки. Розглянувши структуру видавничих витрат у Росії і близько їх науковий рівень порівняно зі середньосвітовими цінами, то даним із вищезгаданої роботи Б. Есенькина і Ю. Майсурадзе, вони такі. Авторський гонорар у Росії становить 10−20% від світового рівня, редакційні витрати (робота над рукописом у видавництві) — 10−15%, Витрати різні сторонні послуги, оренду приміщень, електроенергію — 10%, маркетинг (реклама, промоушн) становить 50%, а печатку, особливо кольорова, досягла світового рівня (що зрозуміло саме у в зв’язку зі використанням зарубіжних технологій і устаткування). Вартість матеріалів вже перевищує світові ціни, і перевищення сягає 30%!

Если ж до уваги, що продажні ціни на всі книжки, попри її дорожнечу в вітчизняному поданні, сягають від 5 до 20% від світових, стає очевидним, що у в середньому у країні російському книжковому бізнесу ніяк не удається залишатися лише на рівні рентабельності. Розвитку національного ринку може сприяти його інтеграція у світову систему книготоргівлі, взаємодія з зовнішнім книжковим ринком. Цей процес у останні роки пришвидшується і розширюється за напрямами: шляхом продажу готових накладів книжок, виданих Росії на іноземних мовах, й імпорту літератури мовою оригіналу, з допомогою поступки прав на видання і перевидання наших книжок там, продажу ліцензій на видання творів російських авторів, і придбання ліцензій там, експорту літератури російською тощо. п. Цим займаються зовнішньоторговельні організації, найбільшими серед яких є: існуюче багато років із радянських часів об'єднання «Міжнародна книга», «Юпитер-Интер», «Релод», «Ниола-пресс», «Центрком». Активно займається продажем іноземних книжок Торговельний Дім «Библио-Глобус», обсяг продажу якого із багатьох країн далекого зарубіжжя перевищив 2 млн прим., з країн близького — 5 млн прим. Освічена 1990 року компанія «Релод», що спеціалізується здебільшого освітньої літературі, набуває понад 6 тисяч книжок, має відділення у 300 містах Росії.

Если розглядати загальні обсяги видання книжок із 1992 року, можна відзначити тенденцію збільшення кількості назв та скорочення накладів. Так, число назв зросла з 28 716 1992 року до 70 332 2001;го. Випуск інших друкованих видань у тому самому 2001 року становив: журнали — 3316 назв тиражем 405,5 млн прим., газети — 5532 назв. тиражем 5,8 млрд прим. Вперше зниження настало 2002;го року — 69 749 назв, але у 2003;му знову спостерігалося підвищення — 80 971. Загальний тираж видаваних книжок, навпаки, знижувався з 1313 млн прим. 1992 року до 591 млн прим. 2002;го (702,3 млн прим. 2003 р.). У цьому різке зниження накладів спостерігалося до 1998 року (408 млн прим.), після чого пішов зростання. Середній тираж що видаються країні книжок знижується. 1996;го він становив 11 628 прим., 1997;го — 9682, 1998 та 1999 роках — 8830, минулого року — 7913, 2001;го — 7710, потім певне підвищення: 2002 року — 8477 і 2003;го — 8674 прим.

Больше всього книжок на країні (за даними 2002 р.) видається маленькими тиражами (за нашими мірками, звісно, не звикли ми до цього): до 1000 прим. — 31 710 назв тиражем 12,5 млн прим. (їх до 500 прим. — 25 225 назв. тиражем 6,4 млн прим).

Затем дані розподілилися так:

от 1001 до 5000 прим. — 15 641 назв. тиражем 57,9 млн прим.,.

от 5001 до 10 000 прим. — 11 506 назв. тиражем 107,6 млн прим.,.

10−50 тис. прим. — 7223 назв. тиражем 197,6 млн прим,.

50−100 тис. прим. — 943 назв. тиражем 80,2 млн прим,.

свыше 100 тис. прим. — 412 назв. тиражем 135,6 млн прим.

По видавництвам картина виглядає в такий спосіб. У 2002 року понад мільйон примірників книжок і брошур на рік випустило 43 видавництва (2003;го — 83). Їх частка у сукупному тиражі книжок Росії - 65,7% (2003;го — 71,3%). Монополісти російського видавничого бізнесу гідні здобуття права бути згаданими тут…

Перечень 10 видавництв, випустили найбільші загальні наклади книжок в спадному порядку (з округленням до 0,1 млн):