Россия та міжнародної торгівлі

Россия і міжнародний торговля

Глава 1 1.1 Принципи рівноправної міжнародної торговли.

За останні роки російська економіка зазнала безліч найрізноманітніших змін. Деякі з них пішли їй користь, інші немає. При перехід до ринкових відносин необхідні чіткі та продумані рішення. На жаль Уряд Росії на чолі з Президентом який завжди приймало саме таке рішення. У зв’язку з переходом до ринків необхідна інтеграція російської економіки світового господарства, що передбачає деяку лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності. А, щоб країна, стала за показ такої шлях розвитку, отримала вигоду, необхідні такі умови: 1) Країни, либерализирующие торгівлю, має перебувати в фундаментальному рівновазі, і лібералізація торгівлі має його порушувати (під фундаментальним рівновагою розуміється стабільність економічного становища країни, критеріями якого є «помірні «темпи інфляції, «прийнятний «безробіття і рівновагу платіжного балансу. Перші дві елемента становлять показники внутрішнього рівноваги, останній зовнішнього). Проте, як відомо, ослаблення торговельних бар'єрів загострює проблему внутрішнього і зовнішнього балансу. Звідси виникла потреба протекціонізму, яку визнавав ще А.Смит.

2) Існування міжнародної гармонії інтересів. Через свободу торгівлі, яка теоретично вигідна всім, ця гармонія інтересів здійснюється. Але річ ускладнюється двома обставинами. По-перше, розвиненіші країні мають більший виграш волі торгівлі. По-друге, оскільки військові інтереси домінують над економічними, самих лише економічних чинників мало задля встановлення або відновлення гармонії, а її практиці не прослеживается.

3) Рівність можливостей, що забезпечує сталістю масштабів виробництва та досконалої конкуренцією. Це умова передбачає відсутність будь-якої дискримінації і отримання одними виробниками переваг над іншими, і навіть безперешкодне пересування товарів хороших і факторів виробництва. Насправді при наявності економії від сфер зовнішньої та при закріпленні технологічного переваги свобода торгівлі означає односторонні переваги крупних фірм і передових країн і призводить до менш раціональному розподілу світових ресурсів проти протекціонізмом. У межах тій чи іншій країни уряд має обмежувати монополістичні методи ведення конкурентної боротьби, і надавати особливі пільги малим підприємствам, нездатним самотужки протистояти соперникам-гигантам.

Наличие ефективної міжнародної фінансової системы..

Времена золотого стандарту з автоматичним регулюванням зовнішнього балансу пройшли, а умовах політичної та економічної нестабільності природним для урядів є прагнення створити резерви конвертованій валюти, що досягається з допомогою позитивного зовнішнього балансу. Якщо немає структурного надлишку зовнішнього балансу і за не хоче миритися із високим рівнем безробіття, їй залишається єдиний шлях створити надлишок поточного балансу шляхом запровадження обмежень імпорту товарів хороших і експорт капиталов.

5) Виграш від торгівлі повинен рівномірно розподілятися між країнами. Для дотримання цього вимоги всі країни має перебувати в приблизно рівних стартові умови в відношенні продуктивності і доходів. Якщо ці умови порушуються, то торгівля як така неспроможна призвести до вирівнюванню доходів між країнами. Понад те, переваги в рівні продуктивності і доходів перетворюють свободу торгівлі в ефективний засіб зростаючого достатку й міці одних країн і з допомогою інших. Виступати через те, щоб країни, що перебувають у різних рівнях розвитку, здійснювали відкриту фінансову і торгову політику — отже сприяти збереженню сформованого нерівності між странами.

1.2 Можливості экспортоориентированного развития.

Степень прив’язки економіки нашої країни до світової господарству визначає дві крайні моделі стратегію розвитку: зовнішньоі внутреннеориентированные. Внешнеориентированная модель, яку ще називають асоціативної, тобто спрямованої на приєднання до світового співтовариства, полягає в використанні таких позитивних ефектів, як розширення можливостей для комбінування ресурсів, підвищення і диверсифікації продукції, рівня підготовки й кваліфікації трудових ресурсів, використання зовнішньої сфери для пом’якшення труднощів й у прямування за лідером, використання зовнішнього попиту за умов обмеженого внутрішнього попиту вітчизняну продукцию.

Необходимо, проте, пам’ятати, що передвиборне збільшення експорту — зможе стимулювати економічного зростання лише за умов, що зароблені кошти інвестуватися у розвиток виробництва. Інакше розширення експорту означає лише відтік ресурсів, що й в России.

Важна і спеціалізація країни, обрала експортну орієнтацію. Адже форсований вивезення сировини наводить як до зниження ціни світові ринки, до несприятливої структурну перебудову у країні: ресурси переливаються з обробних галузей у видобувні. І це означає закріплення сировинної спеціалізації і деградацію промисловості, функції якої перейдуть до імпорту. Саме через такі перспективи відкриває собою свобода торгівлі России.

Выбор на користь швидкого й повномасштабного включення Росії у світового господарства посилює прагнення скоротити терміни технологічного переозброєння, негайно підключитися до світових фінансових ресурсів, використовуючи такі переваги, як потужна сировинна база, щодо дешева і кваліфікована робоча сила, передовий рівень окремих галузей і деяких видів продукції, і навіть досягнення у сфері фундаментальних наукових исследований.

Однако всі ці переваги та ресурси не можна задіяти в широких масштабах й у короткі терміни. Можуть не виправдатися, зокрема, розрахунки на демонополизирующий ефект імпорту, оскільки, як показує світовий досвід, закордонним і керували місцевим монополіям непогані важко досягти «порозуміння », що може отримати й організаційне оформлення як спільних підприємств, при цьому поощряемых приймаючої країною. Вигоди лібералізації зовнішньої сфери невіддільні від створення додаткової конкуренції на ринку, що погане узгоджується з необхідністю тимчасово захистити вітчизняну промисловість від зовнішньої конкуренции.

Надежды те що, що державні кошти, необхідні на оплату масового імпорту передовий технології, може дати експорт сировини, невелики.

Они обмежені як величиною експортних сировинних ресурсів, а й ємністю ринків самих країн, які можуть поглинути той наплив із Росії та інших колишніх радянських республік, яке необхідне отримання реального ефекту від експортозорієнтованої стратегии.

Уже на сьогоднішньому, початковому етапі знають освоєння західних ринків видно активне небажання осілих ними продуцентів миритися з дестабілізуючим впливом нових постачальників дешевої продукції. Швидше за все, що зі зростанням припливу товарів із Росії та інших пострадянських держав країни заходу не зупиняться перед запровадженням жорстких протекціоністських заходів, використовуючи при цьому антидемпінгові процедуры.

Приоритет внешнеориентированных стратегій, на користь яких висловлюється багато російські економісти, невиправданий. Не праві ті, хто занадто побоюється зовнішньої залежності. І всі та інші переоцінюють скоріш універсальність стратегій, привер-женцами яких є. Вибір стратегії визначається як зовнішніми, і внутрішніми чинниками. Як відомо, кращим та стратегія, яка обіцяє великий ефект, а та, що можна реалізувати. Останнє значною мірою залежить від цього, наскільки дана політика поділяється тими, хто її здійснювати життя, тобто не від внутрішніх факторов.

1.3 Пріоритети внутрішньої интеграции.

При переході від економіки командного типу (планової і закритою) до економіки вільної (ринкової економіки і відкритої) виникає запитання: які відносини «звільняти «насамперед зовнішні чи внутрішні? Якщо зовнішні, то економіка, залишаючись планової, стає відкритої (планова й відкритий). Якщо внутрішні, вона набуває властивості ринкової, зберігаючи свою закритість (ринкова Й затулений). До нашого часу із трьох можливих шляхів переходу «відкрита планова «модель, «прыжковая «трансформація і «закрита ринкова «економіка були послідовно випробувані два перших. Спочатку підприємствам дозволили торгувати зовнішньому ринках, але залишили заборона торгівлю між собою. Потім заборони на торгівлю між підприємствами було знято, а рух до ринків поруч із інтеграцією до світової економіки було проголошено новим магістральним через розвиток общества.

Экономические перетворення, на жаль, почалися саме з «відкривання «економіки, а чи не з дійсного руху до рынку.

Даже під час, коли завдання внутрішнього і зовнішнього звільнення економіки займали однакове місце у офіційно заявленої шкалою пріоритетів, фактично лібералізація у зовнішньої сфері йшла випереджаючими темпами порівняно з сферою внутрішньої. Тим самим поставили зрадливий тон всьому процесу включення економіки світове господарство. Реальні економічних відносин, що їх стоять справжні гроші, почали складатися в підприємств не між собою, і з зарубіжними партнерами.

Такой процес не назвати інтегруванням економіки світового господарства. Точніше, в в світову економіку у своїй інтегрується не народне (національне) господарство, а окремі підприємства, кожне на власний страх і ризик. Що й казати стосується господарства за цілому, воно й не так інтегрується у світову економіку, скільки «розчиняється «в ней.

" Відкрита планова «економіка виявили неработоспособность як перехідною від командної до вільної моделі. У однаково марні сподівання на одночасну всебічну лібералізацію. Що стосується «шокової «лібералізації зовнішні зв’язку, щоб забезпечити товари та гроші вищого якості, витісняють нарождающиеся, але ще слабкі внутрішні економічні відносини як і при «відкритої планової «перехідною моделі вони витісняють умираючі вже ослаблі адміністративно встановлені связи.

Полностью експортоорієнтована стратегія розвитку для Росії, очевидно, виключається. Але ми неспроможна йти про ізоляції від зовнішнього світу. Чимало галузей російської промисловості перебувають у залежить від імпорту устаткування. Вочевидь, що кращою цих умовах має стати якась змішана, виборча стратегія розвитку. Ця стратегія має забезпечити збереження національного господарського комплексу як створення єдиного цілого, що за умови внутрішнього (перехід від плану до ринків) і від зовнішнього (перехід від закритою до відкритої моделі) звільнення економіки складає основне національний економічний інтерес Росії, отже, і центральну проблему її національної економічної безопасности.

Среди розглянутих нами моделей затяжного перехідного періоду неопро-бованной залишається «закрита ринкова «економіка — модель, яка відома історії. Слово «закрита «годі було розуміти буквально. Йдеться не про ізоляції від зовнішнього світу, а про виборчому і контрольованому входження у світовий ринок, у тому, що основу інтеграції економіки Росії у в світову економіку і співробітництва з зарубіжними країнами має становити формування внутрішнього ринку. У цьому завдання створення внутрішньо вільної економіки повинен мати пріоритет над завданням створення економіки вільної внешне.

1.4 Товарна структура.

1.4.1 Експорт й його динаміка Товарна структура російської зовнішньої торгівлі на протязі багато років мало змінюється, як і змінюється від і перелік товарів, які забезпечують найбільшу валютний виторг. У цілому нині структура експорту включає у собі приблизно 4 тис. різних видів вітчизняної продукции. 1] [1] Проте список товарів, куди припадають найбільші за вартістю обсяги, лише 10 позиціями, включаючи передусім нафту, газ, кольорові і дорогоцінні метали, алмази. Обсяг експорту за 1994 р. становив 48 млрд. доларів — і збільшився на 8,4% проти попереднім роком. Сталися певні зміни щодо в географічної структурі експорту. Частка промислово розвинутих країн зросла з 60 до 67%, та розвитку країн дещо знизилася з 14-ма до 12%. 2] [2] Збільшення обсягу експорту до 1994 року порівняно з предыду-щим роком було досягнуто з допомогою приросту фізичних обсягів вивезення основних сировинних товарів хороших і материалов.

В 1994 року за даних Держкомстату РФ, частку товливноэнергетических ресурсів у експорті доводилося 44,7% загального обсягу експорту (в 1993 року 46,7%), на чорні і кольорові метали і вироби їх 20,2% (16,4%), продукцію хімічної промисловості 7,6% (6%), лісоматеріали і целлюлозобумажные вироби 4,3% (4,2%). Питома вага машин і устаткування становив лише 5,3% (6,7%). За рік, їх експортне постачання скоротилися на 11,8%. 3] [3] Важливим чинником, вплинув на обсяги експорту, стало зміну співвідношення внутрішніх та світових ціни окремі товары.

При цьому деякі види продукції переробної промисловості ціни у країні наблизилися чи подолали кордон ціни світових рынках.

За перше півріччя 1995;го року порівняно з тим самим періодом 1994 року експорт товарів зріс на 29,7%. 4] [4] Збільшенню вартості обсягу російського експорту товарів сприяла яка з початку 1995 року сприятлива кон’юнктура на світові ринки, і зростання ціни товари, щоб забезпечити Росії основну масу валютних надходжень. У цьому напрямі впливав фізичний зростання експортних поставок.

На зростання експорту також надавала вплив так звана політика реального курсу рубля. Разом про те міра для встановлення певного коридору курсу рубля, спрямовану його стабілізацію, призвела до зниження рентабельності експорту, незацікавленості виробників у його просуванні. Майже за всі найважливішим паливно-сировинним товарам сталося фізичне збільшення постачання. Разом зі зростанням середніх експортних цін обидва цих чинники зумовили суттєвий вартісної зростання російського експорту до першому півріччі 1995 року порівняно з тим самим періодом 1994 року. Розрахунки вчених показують, що середні експортні ціни Росії за порівнянні періоди часу зросли: не на нафту — приблизно за 26%, нафтопродукти — на 16%, природного газу — на майже 7%, кам’яне вугілля — на 3%, кокс — на 16%. 5] [5] Протягом першого півріччя 1995 року у експорті Росії значно зросли частка чорних і кольорових металів, причому у фізичному вираженні, і за вартістю, передусім під впливом світових цен.

С одного боку, і натомість спаду економіки та скорочення внутрішнього попиту вітчизняну продукцію експортна сфера перетворилася на найбільш динамічний і крупний сектор народного господарства, з якого реалізує близько п’яту частину валового внутрішнього продукту країни. З іншого боку, розширення російського експорту відбувається у вкрай суперечливою й складною обстановці: високі тоді як іншими національними макроекономічними показниками темпи приросту російського експорту є такими, якщо їх порівняти з динамікою міжнародної торгівлі. Так, 1994 р. зі збільшенням вивезення із Росії приблизно за 12% світової експорт становило 23%, тобто. розвивався майже вдвічі більше быстрее. 6] [6] Фактично Росія зуміла повною мірою скористатися розширенням попиту зовнішніх ринках. Як цього може бути зрослу міжнародну конкуренцію — й дискримінацію російських експортерів за рубежом.

В останнє час починає здаватися, що тільки після тривалого одиночного плавання у світового фінансового ринку російські експортери, нарешті, відчули батьківську турботу держави щодо свою долю. Така турбота, безумовно, цілком доречна і своєчасна. Держава розпочало такі важливі кроки на підтримку експортерів. Принциповою віхою цьому шляху став Федеральний закон від 13 жовтня 1995 р. «Про державне регулюванні зовнішньоторговельної діяльності», шоста глава якого спеціально присвячена питанням сприяння розвитку зовнішньоторговельної роботи і її стимулюванню. 30 листопада Президент Росії підписав указ про «Про першочергових заходи з підтримки експортерів», що передбачає можливість їхньої фінансової підтримки, зокрема з залученням коштів федерального бюджету. Для розвитку вищезгаданого указу було прийнято рішення Уряди Російської Федерації від 20 січня 1996 р. «Про додаткової підтримці вітчизняного експорту товарів та послуг», конкретизировавшее основних напрямів державної фінансової, податкової й інший підтримки вітчизняних експортерів. Нарешті, Урядом Росії затверджена Федеральна програма розвитку експорту, визначальна пріоритети в експортної діяльності та її перспективи до 2005 р., і навіть кошти досягнення поставленої мети. Сьогодні, напевно, складно з високим рівнем ймовірності пророкувати майбутнє російського експорту, але є якась надія, що зацікавлена участь держави допоможе експортної галузі стислі терміни розраховувати на сучасне якість і зберегти знайдені їм стабільність і динамізм. З урахуванням усієї сукупності чинників, які впливають розвиток експорту, до Федеральної програмі виділено три принципових етапу формування нової, ефективнішою моделі участі в в міжнародному поділі труда.

Первый (1996;1997 рр.) і друге (1998;2000 рр.) етапи передбачають й не так розширення експорту, скільки підтримання його стійко високих обсягів з урахуванням оптимального використання наявних конкурентних переваг і світова кон’юнктури, поступового розширення асортименту вивезеної продукции.

Решающим зі всіх точок зору є третій, етап (2001;2005 рр.), протягом якого «буде забезпечена диверсифікація російського експорту, зокрема з допомогою широкого виходу зовнішніх ринках вітчизняних постачальників готової, насамперед наукомісткої, продукції. Частка останньої, у структурі експорту країни може бути досягне 10−15% і наблизиться до рівню промислово розвинених государств.

Таким чином, в Росії, як в великої торгуючої держави, ще є шанс. Проте задля цього розвиток промислового експорту необхідно розглядати, як завдання загальнонаціонального значення, яка передбачає включення до роботу органів федеральної і місцевої влади, підприємницьких спілок громадських організацій, безпосередньо експортерів. Спільними зусиллями Росія зуміє зайняти своє достойне місце в у міжнародному поділі праці, сприяючи цим поступові всього світового хозяйства.

1.4.2 Імпорт та її динамика.

За 1994 рік обсяг імпорту у Росії становило 28,2 млрд. доларів, що у 5,2% вище рівня 1993 року. У його загальному обсязі частку промислово розвинутих країн доводилося 69% (в 1993 р. — 61%). Основу імпорту Росії становили вироби машинобудування. У 1994 року закупівлі машин і устаткування зросли на 5,8% і дорівнювали 34% від загального обсягу імпортних поставок, а завезеного устаткування досягла 9,6 млрд. доларів. Істотно зросла частка продовольства та сировини щодо його виробництва — 29,2% проти 22,2% в 1993 року. Питома вага імпортованих хімічних продуктів становив 10,7% (в 1993 р. — 6,2%), виробів легку промисловість 6,8% (13,2%), чорних і кольорових металів і виробів із них 3,5% (цебто в рівні 1993 г.). 7] [7] Певне впливом геть стримування імпорту надавали такі чинники: — політика, спрямовану скорочення витрат і скасування з початку 1994 року дотаційних коеффициентов на імпортовані товари, і навіть пільг зі сплати ПДВ і митних мит, — динаміка курсу рубля (прискорення падіння у другій половині 1994 року), — запровадження з липня 1994 нового імпортного митного тарифу з підвищеними ставками, — підвищення акцизів деякі види товаров.

Приближение рівня внутрішніх цін цін світового фінансового ринку з урахуванням процесу інфляції і падіння внутрішнього виробництва призводить до різкого посиленню конкуренції імпортних товарів вітчизняному ринку. У першому півріччі 1995 року у порівнянню з тим самим періодом 1994 року, імпорт товарів зріс на 16,8%. У той час у структурі російського імпорту на дві товарні групи — машини та устаткування (33%) і продовольство (22%) — доводилося 3/5 всього імпорту. У зовнішній торгівлі Росії є імпорт продовольства та передусім м’яса, м’ясопродуктів і консервів, на які треба понад 5% всього російського імпорту, ввезеного першому півріччі 1995 року, напоїв алкогольних і безалкогольних 2,8%, цукру білого 1,3%, олії вершкового 1,2%, риби свіжій і мороженої, філе риб 0,5%. У порівнянні періоди відзначене зростання закупівель цих продуктів питания. 8] [8] 1.5 Основні засади торгової політики РФ.

На обсяги, структуру і регіональне розподіл російського експортно-імпортного обміну помітне вплив надали заходи держави за регулювання зовнішньої торгівлі. У цілому його основних напрямів відповідають завданням російської економіки та зовнішньої торгівлі, проведенню розпочатих реформ. Проте й негативні сторони — недоработанность багатьох аспектів нормативно-правової бази на, непослідовність і поспішність до прийняття окремих рішень. Але у цьому напрямі йде. Прикладом може бути виданий 1995 року закон «Про державне регулюванні зовнішньоторговельної діяльності «.

Отношения РФ з іншими державами у сфері зовнішньоторговельної діяльності будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів, і норм міжнародного правничий та зобов’язань, що випливають із за міжнародні договори России.

В цілях інтеграції економіки Росії у в світову економіку Російської Федерації в відповідність до загальновизнаними принципами та аналогічних норм міжнародного права бере участь у міжнародні договори митні союзах і вільних економічні зони з усіма звідси последствиями.

В справжнє час торгова політика Росії здійснюється з допомогою митно-тарифного регулювання (експортні і імпортні митні тарифи) і нетарифного регулювання (зокрема, шляхом квотування і ліцензування) зовнішньоторговельної діяльності. Не допускаються інші методи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом втручання та встановлення різних обмежень органами структурі державної влади. Експорт й імпорт здійснюються без кількісних ог-раничений. Кількісні обмеження уводять у виняткових цілях: 1) забезпечення безпеки РФ, 2) виконання міжнародних зобов’язань РФ з урахуванням стану на внутрішньому товарному ринку, 3) захисту внутрішнього ринку РФ.

В з метою захисту національних інтересів діє система експортного контролю. Існують технічні, фармакологічні, санітарні, ветеринарні, фітосанітарні і екологічні стандарти вимоги щодо ввезених товарів, контролю над їх якістю. Передбачаються захисних заходів щодо імпорту товарів, найяскравіше прояв що їх бачимо в зростаючих імпортних пошлинах.

В справжнє час Уряд Росії приділяє багато уваги проекту Федеральної програми розвитку експорту Росії, основна мета якої є збільшення вартісного обсягу російського експорту, до розширення її номенклатури з допомогою продукції з підвищеним рівнем обробки, наукоёмких товарів, технологій. Механізм реалізацію програми передбачає освіту фонду розвитку високотехнологічного експорту, поповнюваного з допомогою отримання бюджетних позичок, формованих шляхом відрахувань податку на додану вартість будівництва і спрямованих на кредитування експортоорієнтованих проектов.

Программа передбачає узгодити і систематизувати заходи сприяння розвитку машинотехнического експорту. Програмою ґранту передбачено помірковане бюджетне фінансування найефективніших проектів розвитку експортних производств.

Среди інших важливих рішень, що стосуються стимулювання російських виробників експортних товарів, необхідно також зазначити проект постанови Уряди РФ «Про створення системи кредитування виробництва експортних товарів хороших і страхування експортних кредитов».

Глава 2 2.1 Росія — Германия.

Регионально-географическая структура товарообміну Росії, його кількісні показники у певної мері залежить від зовнішньоекономічних відносин із промислово розвинені країни. З 1972 р. ФРН залишається найбільшим торговельним партнером колишнього СРСР, а теперь-России (це наочно показано в Таблице4). Давно помічено, що з країн, між якими існують багаторічні, великомасштабні і взаємовигідні торгово-економічні зв’язки, політичні відносини, зазвичай, також відрізняються стабільністю. до таких країн належать Росія та Німеччина з їхнім потужним економічний потенціал, взаимодополняемостью економік, традиційністю ділових зв’язків та географічній близькістю. Росія та Німеччина створили велика кількість спільних підприємств, у Москві працюють близько 800 представництв німецьких фірм, але в території ФРН перебувають понад сто змішаних товариств (фірм) з російським участю, і навіть представництва багатьох державних і комерційних організацій России.

Германия — це провідний постачальник з Росією сучасних технологій і устаткування, товарів народного споживання, найбільший кредитор. Її лідерство зумовлено високим якістю й розмаїттям поставлених товарів (автомобілі і запчастини до них, аудіой відеотехніка, побутова електроніка, косметика і парфумерія, меблі, одяг і взуття, медична продукція, продовольство і т.д.) при порівняно низьких оптових цінах, територіальної близькості, істотно удешевляющей поставку. Натомість Росія для Німеччини однією з основних постачальників енергоносіїв є й цілого ряду товарів, необхідних німецької экономике.

Что стосується безпосередньо взаємної торгівлі, частка Німеччині експорті й імпорті Росії дуже суттєва — 8,1% і 15,7% відповідно. У водночас частка Росії у німецькому експорті становить 1,6%, а імпорті - 2,2%. Товарообіг між двома країнами має постійної тенденції до зростання, переважно з допомогою зміцнення експортних позицій России. 9] [9] Товарообіг Росії із Німеччиною становив 1994 р. 23,9 млрд. німецьких марок (+8,1%), а імпорт знизився до 10,8 млрд. німецьких марок (-5,6%)(см. Таблицю 1). Такий розвиток спричинило різке зміни зовнішньоторговельного сальдо на користь Росії (+2,4 млрд німецьких марок). У 1995р. зберігалася тенденція зростання російського экспорта.

Структура взаємного товарообігу протягом кількох років є без особливих змін залишилися. У російському експорті переважають сировинні товари (близько 60%), основу яких становлять нафту (31%) і природного газу (25,1%). У 1994 р. до Німеччини поставили 23 млн. т російської на 4,08 млрд. німецьких марок і 29,6 млрд. куб. м газу на 3,4 млрд. німецьких марок. У цьому збільшення постачання відбувалося тлі зниження ціни німецькому ринку нафти і є. Перше півріччя 1995;го р. до Німеччини, за даними, поставлено 10,9 млн. тонн нафти у сумі 1,8 млрд. німецьких марок і 16 млрд. куб. м газу на 1,7 млрд. німецьких марок. Як відомо, енергетична програма уряду ФРН орієнтована зміну енергобалансу шляхом зменшення використання вугілля, під час першого чергу бурого, і сирий нафти для енергопостачання і збільшення частки газу як і промисловості, і у побутовому секторі, які мають зрости до 2000 р. із 18-ї до 20%. Збільшення імпорту газу до 2000 р. (за оцінкою, до 100 млрд. куб. м) фахівці пов’язують із можливістю зростання його постачання з России. 10] [10] Значну частку у російському експорті до ФРН становлять напівфабрикати (30%), зокрема кольорові метали (мідь, алюміній, нікель), деревина і целюлоза, добрива, химтовары та інших. Як позитивний момент можна назвати зростання постачання у Німеччину готових виробів, їхня частка зросла з 8 до 11%. Машинно-техническая продукція поки що залишається незначною статтею російського експорту, хоча у 1994 р. зазначено деяке збільшення його частки (з 2 до 2,9%). Основною перешкодою на шляху зростання експорту багатьох товарів на німецький ринок залишаються якість, обмеженість асортименту, відсутність виробів високої технологій і недоліки дизайну. З іншого боку, цьому заважає жорсткість і стандартів, особливо з безпеки і екологічності, які у ЕС. 11] [11] Провідні позиції з структурі імпорту в Німеччині займають готові товари (більш 80%), де основна частка посідає машинно-техническую продукцію (більш 60% від загального обсягу імпорту). Найбільші обсяги з цього номенклатури становлять автомобілі, електротехнічні вироби, верстати, вагони, обладнання машинобудування, металургії, енергетики, легку промисловість, агрокомплексу. У значних обсягах закуповуються у Німеччині тканини, одяг, взуття, фармацевтичні і косметичні вироби, побутова хімія, штучні матеріали. Вагому частку у імпорті (близько 18%) займає продовольство, хоча її обсяги дещо знизилися. Частка сировини й напівфабрикатів закупівель у Німеччині незначительна. 12] [12] Отже, структура російсько-німецького товарообігу залишається традиційної, що ні сприяє розширенню взаємної торгівлі. У цьому дедалі очевидніше, що пошуку нових «ніш» на німецькому ринку російським учасникам ВЕС замало, як і уникнути нових товарів, особливо високих технологій, просування цей рынок.

Есть впевненість, зміцнення політичної стабільності російському світі початку й поліпшення економічної ситуації в змінять на краще перспективи подальшого розвитку торгово-економічних зв’язку з Германией.

2.2 Росія — Великобритания.

Рост торгового обороту між Росією і з Великобританією в1991 1994 роках із 2,8 млрд. до 5,8 млрд. доларів була пов’язана насамперед із на високі темпи збільшення російського експорту. За величиною товарообігу Росії із промислово розвиненими країнами Великобританія 1994 року вийшов на друге місці після Германии. 13] [13] У структурі російського експорту до Великобританію переважають сировинні товари, збільшення постачання що у 1994 року було досягнуто переважно з допомогою сирої нафти і нафтопродуктів, на які припадає 43,7% всього російського експорту до цій країні, і навіть алмазів (з 452 млн. доларів на 1993 року до 1271 млн. доларів на 1994 року). 14] [14] Суттєве зростання російського експорту до Великобританію в 1993 року порівняно з 1992 роком відбулося основному за рахунок збільшення поставок кольорових металів й експорту золота.

Заметное місце в експорті Росії у Великобританію займають деревина і вироби з її, продукти неорганічної хімії, органічні хімічні сполуки, чорні метали. Проте знижується питому вагу машин і устаткування (з 4.1% 1992 року до 1.8% в 1993 року і 0.9% 1994 року) переважно через різкого скорочення експорту промислових і лабораторних печей. Кілька зменшилися постачання Великобританію легкових авто у, які є основною статтею в російському машинно-техническом експорті до цю страну.

Российский імпорт з Великобританії проти 1991 роком, що він становив 724 млн. дол., скоротився до 653 млн. дол. в 1993 року. У 1994 році відбулося його збільшення до 893 млн. доларів. [15] [15] Збільшення російських учасників двосторонньої торгівлі, прагнуть якнайшвидшому отримувати прибутки, призвело до сущестсвенному зростання імпорту швидко реалізованих споживчих товарів. Найбільший ж питому вагу в імпорті Росії у Великобританію 1994 року займали машини та устаткування (близько 50% всього його обсягу). У у великих кількостях Росія ввозила медикаменти, руди і концентрати алюмінієві, препарати для боротьби з бур’янами і сільськогосподарськими шкідниками, одяг, вироби з чорних металів. Помітно виріс у 1994 року імпорт кондитерських виробів, і навіть напоїв і табака.

В перспективі Великобританія залишиться важливим торговим партнером Росії. Відмінність структурі зовнішньої торгівлі двох десятків країн, місця, займані ними на в міжнародному поділі праці, визначають подальше зростання потенціалу взаємного торговельно-економічного сотрудничества.

2.3 Росія — Италия.

Италия традиційно одна із найбільших діловими партнерами РФ. Основу експорту Росії у Італію становить природного газу, поставлений з урахуванням довгострокових угод з державною групою «ЕНІ» (до 15 млрд. куб. метрів за рік із 1992 року — приблизно 35% імпорту Італією газу). Термін дії угоди з газу до 2008 г. 16] [16] Іншими великими статтями російського експорту до Італію є нафту, нафтопродукти, лісові товари, продукція чорної металургії. Поставки машин і устаткування (верстати, легковики) незначительны.

Энергоносители традиційно відіграють провідну роль російському експорті до Італію. Значне зменшення останніми роками вивезення із Росії нафти і нафтопродуктів викликало значне зменшення всього російського експорту до Італію та обсягу взаємної торгівлі наших стран.

В той час сталися глибокі зрушення в імпорті Росії. Річ у тім, щодо 1992 року у італійських поставках російський ринок переважала продукція машинобудування, зокрема комплексне обладнання автомобільної, металургійної, хімічної промисловості та ін. галузей промисловості. У результаті ж скорочення інвестицій у Росії частка машинобудівної продукції з Італії російському імпорті падає. У той самий час дуже багато в імпорті Росії з Італії зріс питому вагу продовольчих товарів хороших і обуви.

Большой внесок у розвиток двосторонніх взаємин у найближчими роками повинні внести аналізовані проекти, пов’язані з масштабним імпортом устаткування та технологій з Італії Росію суму кілька мільярдами доларів. До них належать проект створення нових потужностей із виробництва автомобілів з урахуванням ВАЗу, газоэнергетический проект, численні проекти у сфері нафтової та нафтохімічної промисловості, проекти у сфері конверсії, телекомунікацій, будівництва й реконструкції підприємств легкої промисловості та багато другое.

2.4 Росія — США.

На протязі багато років характер торгово-економічних зв’язку з Сполучені Штати визначався станом політичних відносин. Нині торгово-економічне співробітництво стає дедалі важливим елементом російсько-американських відносин також сприяє поліпшенню їхнього виведенню на якісно нового рівня, дозволяє будувати ці стосунки стабільної основі, за принципами рівноправності і взаємного доверия.

Российская Федерація надає велике значення розширенню економічних зв’язку з Сполучені Штати, розглядаючи їх як однієї з найважливіших і найперспективніших для Росії партнерів. Важливим моментом є й те що, що успішний розвиток взаємовигідних перетинів поміж Росією та може призвести до успіху реформування і прискоренню інтеграції російської економіки у світову господарську систему. Корінним чином змінився, у останні роки і підхід США до питань співробітництва з Росією. Вочевидь, що економічні причини такої зміни пов’язані лише з політичними, але й економічними чинниками. Адже російський ринок є дуже ємним і досить перспективним для американського бізнесу, який, добре розуміючи це, вже активно його осваивает.

Вследствие зроблених обома країнами кроків із усунення спадщини «холодної громадянської війни» відбулося суттєве поліпшення умов двосторонніх торгових отношений.

В 1993 року відзначався суттєве зростання експорту до США — вже безпосередньо до грудня цей показник досяг 1,6 млрд. доларів і більше ніж удвічі перевищив експорт за 1992 рік. Проте можна припустити, що це супроводжувалося якісними змінами у його структурі: основу як і становили сировинні товари та напівфабрикати. У 1993 року найбільш помітно зросли поставки на американський ринок російської нафти і нафтопродуктів, алюмінію, чорних металів Там разом із дорогоцінними металами і хімічними продуктами припадає понад 80% експорту до США. Вироби машинобудування, особливо високотехнологічні, займають незначне место. 17] [17] Іншим примітним моментом є більш ніж дворазове скорочення 1993 р. російського імпорту США за перші одинадцять місяців він знизився до 1,3 млрд. доларів проти 2,9 млрд. доларів 1992 року. Це була пов’язана насамперед із різким падінням закупівель зерна, що у минулі роки, зазвичай, становила щонайменше половина всіх наших закупівель в США.

Для подальшого зростання двосторонньої торгівлі, і співробітництва підготовлена досить обгрунтована договірно-правову базу. Цю угоду про торговельних відносинах із США, запроваджене дію з середини 1992 року, надання режиму найбільшого сприяння Росії, угоду про усунення подвійного оподаткування, про взаємний захист інвестицій. З жовтня 1993 року США поширили нашу країну режим генеральної системи преференцій, який дозволяє безмитно ввозити на американський ринок товари понад тисячі наименований.

Сейчас наша торгівля зі США можуть збільшується швидше, ніж зовнішня торгівля Росії у целом. 18] [18] У 1995р. товарообіг між двома країнами зріс приблизно на чверть проти попереднім роком, і сягнув майже 7 млрд. доларів, а, по порівнянню з 1992 р. він зріс приблизно двічі. Особливо все швидше зростав у цей період експорт США, хоча у минулому року, як свідчить російська статистика, експорт нафти й імпорт росли приблизно темпами. Щоправда, основу нашого експорту до США як і становлять сировинні товари (більш 90% поставок). У імпорті основне місце належить сільськогосподарським товарам і продуктам їхньої переробки, і навіть машинам і оборудованию.

Начиная з 1994 р. баланс російсько-американської торгівлі почав складатися з певним перевагою на користь Росії. За таким приводу до цього вже початку виявляти занепокоєння. У цьому хотілося б вирізнити, що до торгівлі з Україною дефіцит США з’явився вперше з часів кількох десятиліть багаторазового перевищення американських поставок. Зрозуміло, що перша американська сторона стурбована великими розмірами загального дефіциту зовнішньої торгівлі США, але «внесок» до нього Росії зовсім незначний — менш 1%. 19] [19] У результаті її подальшого розвитку російсько-американських економічних відносин виявлятися розбіжність інтересів щодо окремих питань, і конкуренція у низці областей. Але за наявності доброї волі проблеми що така можна долати спільні зусилля, уникаючи невиправданою конфронтації. Нагромаджений останніми роками досвід взаємодії - хороше того підтвердження. Можна цілком обгрунтовано стверджувати, що ділове партнерство двох держав приймає дедалі більше сталого характеру і має хороші перспективы.

2.5 Росія — Франция.

Вопросы розвитку російсько-французького співробітництва були дуже обговорені під час офіційний візит у Росію лютому 1996 року прем'єр-міністра Французької Республіки А. Жюппе та її переговорів із Головою Уряди Росії В. С. Черномырдиным. Так, заснована Российско-Французская комісія лише на рівні глав урядів, покликана стати керівним органом, визначальним стратегію та напрями розвитку в торгово-економічної, науково-технічної й інших галузях. До завдань входить сприяння створенню сприятливих умов діяльності російських і французьких підприємців та здійсненню конкретних проектів сотрудничества.

В останнє час активізується діяльність французьких інвесторів у банківської сфери, агропромисловий комплекс, зв’язку й енергетику Росії. Французькі фірми зацікавлені у розширенні капіталовкладень на російську нафтогазову промисловість, і здійснення спільних проектів із із управління повітряним рухом, модернізації алюмінієвих заводів в Красноярську і Братске, підприємств чорної металургії і меблевої промышленности.

В області атомної енергетики разом із Францією здійснюється розробка нових поколінь реакторів для атомних електростанцій, систем підвищення безпечності діючих станцій, вирішується проблема поховання радіоактивних отходов.

Сотрудничество в авіакосмічної промисловості охоплює такі області, як освоєння Космосу, включаючи спільні пілотовані польоти й запуск супутників, створення управління повітряним рухом у Росії (підвищення його безпеки), і навіть авіаційних двигунів, літаків і вертолетов.

Как й раніше, в російському експорті до Франції переважають енергоносії, куди припадає понад половину його вартісного обсягу. Росія зберегла високий питому вагу у постачанні Франції газом, і навіть входить у найбільших постачальників нафтою. З іншого боку, Франція закуповує у Росії метали і металлоизделия, лісові і целлюлозо-бумажные товари, хімічні продукти. Частка машинно-технической продукції російському експорті залишається незначительной.

В структурі імпорту Росії із Франції намітилися певні зміни: сталося зменшення частки сельско-хозяйственной продукції, і навіть машин і устаткування. У той самий час динамічно розвивається імпорт французьких споживчих товарів. Особливо зросли закупівлі взуття, тканин, одягу, меблів, парфумерно-косметичних товарів хороших і медикаментов.

В 1995 року у российско-французских відносинах намітилося помітне пожвавлення. Двічі зустрічалися президенти обох країн Б. Н. Ельцин і Ж. Ширак, відбулися переговори лише на рівні прем'єр-міністрів, було проведено дві сесії Российско-Французского ради. На 7% проти 1994 р. збільшився обсяг взаємної торгівлі, що у 1995 р. становив 2,4 млрд. доларів (експорт Росії - 1,3 млрд. доларів, імпорт — 1,1 млрд. доларів). У цьому зріс як експорт, і імпорт з Франції. Росія розширила поставки до Франції нафти і нафтопродуктів, чорних і кольорових металів, хімічних товарів, продукції лісового комплексу. Поставлявся природний газ. 20] [20] Між Росією і Францією підписано три важливих міжурядових угоди: про співробітництво у сфері палива й енергетики, охорони навколишнього середовища проживання і інформатизації, і навіть створено відповідні російсько-французькі робочі группы.

Таким чином, російсько-французькі відносини виходять нині якісно нового рівня, який би диверсифікацію економічного і інвестиційного сотрудничества.

2.6 Росія — Япония.

Япония — одне з найбільш високорозвинених країн світу, що становить одна з перших місць у світі з економічної моці. Перед Японії припадає близько 12% світового промислового виробництва. Основні торгові партнери Японії - це США (більш 29% товарообігу), країни Південно-Східної Азії (25,6%), країн ЄС (близько 16%). Товарообіг з Росією становить цілому менш 1% зовнішньоторговельного обороту Японии.

Япония закуповує в Росії переважно традиційні на її ринку товари: ліс, вугілля, металобрухт, рибу, морепродукти (експорт морепродуктів на Японію, за даними японської митної статистики, протягом останніх 6 років зріс у 4 разу: див Таблицю 3). Росія продала Японії 1993 року товарів на 2,8 млрд. доларів. Це був переважно продуктів харчування, сировинні матеріали, мінеральну паливо, хімічні продукти, неметалеві вироби, метали, устаткування, транспортні засоби. У 1993 року експорт Росії у Японію збільшився проти 1992 роком на 36 млн. долларов. 21] [21]Россия мала позитивне торгове сальдо. У першій половині 1994 року спостерігалося скорочення взаємної торгівлі, ускорившееся у другому півріччі. Так, за даними японської статистики, при загальному скороченні піврічного товарообігу на 3,2% до 2006 млн. доларів, експорт становило 7,9% до 1447 млн. доларів при зменшенні імпорту на 22% до 619 млн. долларов. 22] [22] Зміни товарообігу Росії і близько Японії 1991;1994 рр. показані в Таблиці 2.

Товарная структура російсько-японської торгівлі значно відстає від відповідних вимог науково-технічного прогресу. Зокрема, в експорті Росії частка неопрацьованого, переважно далекосхідного, сировини перевищує 50%, продукції низького ступеня переробки близько сорока%, тоді як у машини та устаткування припадає менш як 1%. У російському імпорті з Японії низька частка сучасного промислового устаткування й інших засобів виробництва, необхідні здійснення структурних перетворень виробництва, у Росії. У той самий час продовження структурну перебудову економіки Японії якісні зрушення на світові ринки палива й іншого сировини на користь покупців знизили зацікавленість частини японських ділових кіл розширенні і вдосконаленні економічних пріоритетів і науково-технічних зв’язків із Росією, яка стала розглядатися як другорядного партнера.

Россия міг би експортувати значно більше товарів, але цьому заважає, зокрема, недотримання термінів доставки товарів хороших і нерідко низька їхня якість. Іншим гальмом російсько-японської торгівлі, і довгострокових економічних взаємин стало проблема фінансування японського експорту: поки що не гарантій із боку російської держави, японські ділові кола не зможуть фінансувати відповідні експортні операції. Серйозною перешкодою в розвитку двосторонніх відносин, на думку японських експертів, є питання про «північних территориях».

Однако незважаючи попри всі перешкоди і цього року товарному наповненні експорт до Японії зберігає значні резерви зростання, що у поточному десятилітті Японія залишиться найбільшим у світі імпортером лісу, риби і морепродуктів, різних нафтопродуктів і скрапленого газу, кам’яного вугілля (японська енергетика понад 80% залежить від імпорту енергоносіїв) і різноманітного металургійного сировини, відповідних напівфабрикатів, кольорових металів і багатьох інших товарів сучасного російського экспорта.

В справжнє час обговорення економічних і полі-тичних питань двосторонніх відносин різних рівнях веде до появи нових тенденцій в російсько-японських економічні відносини. Особливе його місце займає який відбувся у жовтні 1993 р. візит президента Російської Федерації Б. Н. Ельцина до Японії. У яку у ході візиту Декларації про перспективи торгово-економічних і науково-технічних відносин підтверджено необхідність забезпечення нових можливостей у розвиток співробітництва з мері просування російських реформ, і навіть визначено його пріоритетні області - паливно-енергетичні галузі, металургія, лісова і деревообробна промисловість, конверсія військових виробництв, транспорт, зв’язок і др.

2.7 Росія — країни Бенилюкса.

Торгово-экономические відносини Росії з країнами Бенілюксу мають тривалу пам’ятати історію та характеризуються помітним розвитком у останні роки. Зростає обсяг взаємної торгівлі, посилюється господарське взаємодія, розширюються цільові контакты.

Создана міцна юридична база у розвиток торгово-економічних відносин, яка значно розширено підписанням 1994 року Угоди про партнерство і співробітництві між Росією і ЕС.

В 1994 року товарообіг між Росією і країнами Бенілюксу збільшився більш як удвічі і перевищив 6 млрд. доларів, причому послідовно зростає як експорт, і импорт. 23] [23] Росія експортує у ці країни нафту, нафтопродукти, діаманти, метали, феросплави, хімічні продукти, добрива, пиломатеріали. У той самий час частка машинотехнических виробів на поставках незначна. Це переважно автомобілі, електродвигуни, підшипники, контейнери, холодильники.

В російському імпорті державами Бенілюксу основне останнє місце посідають продовольчі товари, хімічні продукти, пластмаси, шкіри, швейні вироби, машини та обладнання різних галузей промисловості, наприклад, насосно-компрессорное, холодильне, електрообладнання, апаратура телефонному зв’язку. Закуповуються також овочі, фрукти, алкогольні і безалкогольні напої, шоколад, цветы.

Инвесторы з країн Бенілюксу виявляють зацікавлення Росії, простежується зростання капіталовкладень в російську економіку. Створено й працюють спільні підприємства у області готельного обслуговування, будівництва, машинобудування, медичної промисловості. Здійснюється співробітництво у сфері лізингу, програмного навчання російських підприємців проблемам маркетингу, управління, фінансування. Розвивається співробітництво у розвідці та видобутку нафти і газа.

Заключение

Перехід Росії до ринкової економіки супроводжується крім глибоких внутрішніх структурних перетворень, зміною торгово-економічних відносин. Різко зросла частка промислово розвинутих країн, долю яких припадає близько 70% зовнішньоторговельного обороту Росії, тоді як частка зовнішньоторговельного обороту Росії із колишніми партнерами по РЕВ зменшилася до 10%.

Процесс інтеграції Росії у в світову економіку супроводжується багатьма труднощами. «Входження країн СНД на світовий ринок, писав 1993 року німецький дослідник Х. Шредер, вимагає торгових пільг, протекціоністських заходів і реставрацію широкої технічної підтримки». Однак на цей час готовність розвинутих країн з ринковою економікою на такі заходи невелика. Уже сьогоднішньому, початковому етапі освоєння західних ринків видно активне небажання осілих ними продуцентів миритися з дестабілізуючим впливом нових постачальників дешевої продукції. Швидше за все, що зі зростанням припливу товарів із Росії країни Заходу не зупиняться перед запровадженням жорстких протекціоністських заходів, використовуючи для цього антидемпінгові процедуры.

В своє чергу Росія також використовує заходів для захисту вітчизняних товаровиробників по підвищенню конкуренто-способности наукової продукції, що виявляються в зростаючих ставках імпортні мита. Проте заходи лише тимчасові, створені задля зміцнення народжуваних економічних зв’язків, тому вже нині працюємо над програмою зниження імпортного митного тарифу, яка расчитана на 10 лет.

На обсяги, структуру, і надасть динаміки експорту до значною мірою впливають триває спад промислового виробництва, погіршення кон’юнктури світового фінансового ринку, відсутність послідовної державної експортної політики, динаміка валютного курсу рубля. При зменшенні обсягів зовнішньої торгівлі триває погіршення її структури: зростає частка паливно-сировинний продукції експорті при подальшому скороченні у ньому частки виробів машинобудування (торгівлі з західними країнами взагалі наближається нанівець), в імпорті різко зросла частка сировини й споживчих товарів при різке зменшення частки устаткування й технологій. Саме останнє є головним чинником освіти істотного активного сальдо у зовнішній торгівлі Росії останнім часом, стагнації инвестиционнго процесу у стране.

Низкие показники імпорту пов’язані переважно з скороченням державних витрат на централізовані закупівлю та пожорсткішанням митно-тарифній і податкової системи. Далися взнаки і обмеження зовнішніх запозичень, заборгованість держави й підприємств іноземним партнерам, поступова скасування бюджетного дотування импорта.

Однако незважаючи попри всі виникаючі труднощі в галузі як експорту, і імпорту, товарообіг Росії з країнами з розвиненою ринковою економікою зростає, що свідчить про розвиток й зміцненні торгово-економічних зв’язку з цими найбільшими партнерами.

Таблица 1[24] [24] Товарообіг Росії із Німеччиною в 1992;1995 гг.

(млн. німецьких марок).