Понятие фінансової складової діяльності держави

Понятие фінансової діяльності государства В будь-якій державі розподіл і перерозподіл валового громадського сукупного продукту і національної доходу відбувається у грошової формі. Поняття «фінанси» походить від фр. finance — сукупність всіх коштів, що у розпорядженні підприємства, держави, і навіть система формування, і розподілу і использования.

По своєму матеріального змісту фінанси держави є фонди грошових средств.

Финансы безпосередньо пов’язані з функціонуванням громадських економічних взаємин у процесі акумуляції, перерозподілу і видів використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. Людство у процесі еволюційного розвитку минуло шлях від безпосереднього товарообміну до товарно-грошовим відносинам, де стали загальним еквівалентом, а держава робить у процесі своєї діяльності з управлінню економічними і соціальними процесами стало вести облік прибутків і витрат в грошової форми, створюючи різні грошові кошти Фінанси — це самі грошові кошти, натомість взаємини для людей щодо освіти, перерозподілу і використання фондів коштів. Фінанси служать економічним інструментом розподілу валового суспільного продукту і національної доходу. Вони є засобом контролю над виробництвом і які розподілом матеріальних благ, і навіть засобом стимулювання розвитку суспільства на потрібному у кожний певний період розвитку напрямі. Фінанси і зав’язуванні фінансових відносин — це обов’язково грошові відносини, проте ніяк в усіх відносини no приводу грошей є фінансовими. Так, гроші, обслуговуючі відносини купівлі-продажу, поставки, адміністративних штрафів, фінансами є. Це громадські відносини, регульовані іншими галузями права: цивільним, адміністративним і т.д.

Нет кращого способу управління державою, ніж управління з допомогою грошей, ефективнішого засоби управління людство доки придумало. Регулюючи і направляючи потоки коштів для освіти грошових фондів, які потім використовуються потреби суспільства, держава, в такий спосіб, стимулює чи, навпаки, скорочує діяльність із певним напрямам. Фінанси, крім того, є і найкращим інформаційним джерелом. Наочним прикладом служить сучасне розвиток Росії, де недостатнє виділення грошей на науку, освіту й культуру призводить до згортання цих видів діяльності, відтоку кадрів із зазначених і іншим негативних явищ. Виправити нинішнє становище можливо, лише спрямувавши в розвитку цих галузей необхідне, достатнє кількість грошових средств.

Финансовая діяльність держави — це діяльність держави за освіті, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, які забезпечують безперебійне функціонування держави щодо кожному цьому етапі громадського развития.

Чтобы правильно проводити по акумуляції доходів населення і здійсненню витрат із коштів, у державі на початок планованого фінансового року мають виявлені всіх можливих джерела доходів населення і правильно встановлено напрями витрати коштів. Повинна проводитися велику роботу з кореляції прибутків і витрат держави з різних джерел постачання та з різних направлениям.

Так, виконуючи бюджет цього року, фінансові органи держави починають планувати бюджетні доходи і наступного року рік. Витрати й доходи держави у протягом року можна здійснити лише не більше програмних, планових асигнувань. Доходи повинні вступати у фонди коштів у суворо визначені, заздалегідь встановлені відповідним фінансовим планом терміни, певних платників, у певному обсязі. Отже, фінансову діяльність держави — це обов’язково планова діяльність, джерело якої в фінансовому плане.

Осуществляя фінансову діяльність, держава займається постійними поправками і погодженнями, кореляцією для формування фондів коштів як у доходах, і за витратами, враховуючи, що кінцевої метою фінансового планування є відповідність доходів видатках як і ідеальний результат, — отримання в кожному фонду балансу прибутків і витрат грошових средств.

Все фонди коштів у державі поділяються на централізовані і децентралізовані, які взаємно ув’язані і взаємно обусловлены.

Финансы держави, як A.M. Бірман, це система сполучених судин. Недобір чи надлишок засобів у якомусь ланці фінансової систем призводить до з того що лихоманить систему загалом. Так було в сучасних умовах становлення ринку за існуючої великому бюджетному дефіциті (нестачі доходів у бюджетну систему) скорочується бюджетне фінансування, ростуть неплатежі, збільшується інфляція, падає курс карбованці і т.д. Це негативно б'є по життя суспільства. Удосконалення фінансової систем загалом допоможе виходу з кризиса.

К централізованим фондам коштів чи централізованим фінансів ставляться кошти, які у розпорядження держави як пануючого суб'єкта. До них належать колись всього усі засоби, аккумулируемые у бюджетній системі держави, державні позабюджетні фонди, державне страхування — майнове і особисте, кредит (державний і банковский).

К децентралізованим фондам коштів ставляться фінанси підприємств і організацій усіх форм власності, утворювані за рахунок власних ресурсів, і з допомогою бюджетних асигнувань, і навіть галузеві і міжгалузеві позабюджетні фонды.

В зв’язки України із переходом до ринкової економіки дуже важливо усвідомити роль держави у регулюванні, акумуляції, перерозподілі і використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових средств.

В відношенні централізованих фондів держава виступає повноправним господарем і може примусово забезпечувати свої доходи через систему податків, мит, зборів, емісії від грошей і т.д.

В відношенні децентралізованих фондів державне регулювання виражається по-иному.

Если фінанси підприємств федеральної і муніципальної форм власності можна розглядати загалом як децентралізовані фонди держави, то фінанси приватні виробники має аналізувати і піддаватися державному впливу зовсім з інших позицій. Зокрема, французький вчений П. М. Годме писав: «…У жодному разі слід забувати про фундаментальному різниці між державними й навіть приватними фінансами. Основні різницю між ними обумовлені тим, що позитивний стан приватних фінансів України й динаміка приватних фінансів залежить від законів ринкової економіки. Так, попит пропозицію над ринком зумовлюють певні розміри облікового відсотка. Стан і динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави й діями публічної влади…». Він довів відмінність приватних фінансів від державних, які можна зводити до следующему:

государство може у примусовому порядку забезпечити свої доходи через систему податкового оподаткування. У той самий час відсутня примусове виконання щодо самої держави. Приватні особи що неспроможні в примусовому порядку забезпечити свої доходи і доходи, отже, можуть виявитися неспроможна виконати свої обязательства, государственные фінанси пов’язані з Туркменією грошовою системою, що у більшої або меншою мірою управляється державою, тоді як грошова система має не залежить від волі приватного власника, що розпоряджається своїми финансами, частные фінанси орієнтовані отримання прибутку. Державні фінанси, навпаки, — це кошти здійснення з так званого загального интереса, размеры державних фінансів набагато більше, ніж розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи. «Цих відмінностей, — писав П. М. Годме, — предосить, щоб розглядати фінансове право як самостійну науку, яка, незважаючи на зв’язку з приватними фінансами, чітко отграничивается від последних».

Однако у стосунках цих фондів з колишніми державними централізованими і децентралізованими фондами коштів здійснюються прямі і зворотний зв’язок із управління виробництвом, економікою й участі соціальними процесами загалом. Розглядаючи внутрішньогалузеві фонди коштів, треба враховувати їм зв’язки Польщі з бюджетом, а й їхні зв’язок між собой.

Если враховувати, що фінанси пов’язані з Туркменією грошовою системою, породженням якому вони своєю чергою є, то зв’язок між всіма фінансами держави, як централізованими, і децентралізованими, стає більш ясной.

Любая фінансову діяльність у державі пов’язані з акумуляцією доходів населення і проведенням необхідних витрат. Витрати можуть перевищувати реально наявні доходи, одержувані у цілому державному господарстві, і тоді держава починає знаходити додатковий джерела доходів покриття необхідних витрат, навіщо використовується банківський чи державний кредит, випуск в обіг цінних паперів, у цілому централізовані фонди, зокрема бюджетну систему, плануються з бюджетним дефіцитом. Саме фінанси відбивають у абстрактної формі всі, які у державі, у області економіки та соціальних процесів, а й, що ні менш важлива, у сфері політики, етики, демографії, екології тощо. Будь-яке захід у державі неможливо здійснити без перерозподілу фінансових ресурсів, тобто. без фінансової складової діяльності держави, здійснювану у правовий форме.

Список литературы

Годме П. М. «Фінансове право».

Постановление Уряди РФ «Про Порядку освіти та ефективного використання галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт» від 12 квітня 1994 г.