Налоговая перевірка предприятия

|ЗАПРОВАДЖЕННЯ… |3 | |ПОНЯТТЯ І ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ПОДАТКОВИХ | | |ПЕРЕВІРОК, ПЛАНИ ПЕРЕВІРОК… |4 | |Камеральна перевірка… |4 | |ВИЇЗНА ПОДАТКОВА ПЕРЕВІРКА | | |Рішення про проведення перевірки… |6 | |Дії податкові органи у процесі |8 | |проведення податкової перевірки… | | |Терміни проведення та період перевірки… |12 | |Оформлення результатів | | |виїзний податкової перевірки… |13 | |Проведення перевірки | | |підприємства податкової поліцією. | | |Про право органів податкової поліції | | |здійснювати перевірки… |17 | |Місце і термін перевірки… |19 | |Права й обов’язки перевіряючих… |19 | |Що перевіряють поліцейські… |20 | |Результати перевірки… |21 | |ВИСНОВОК… |22 | |Список використовуваної літератури… |24 |.

Сьогодні питання, що стосуються проведення податкових перевірок є дуже актуальными.

Жоден платник податків не застрахований від податкової перевірки. І хоча вона є нелегким випробуванням керівництво громадських організацій і бухгалтерів, не варто вважати, що ми зможе вплинути як у хід самої перевірки, і їхньому результаты.

Якщо організації пройшла перевірка, у яких нарахували великі суми недоїмки, пені та штрафів, годі було відразу ж потрапляє впадати у розпач. Практика показує, що великий відсоток винесених по результатам проведення податкових перевірок рішень можна оспорить.

Справжня судова практика показує, що під час розгляду спору між платником податків і податковим органом, зокрема та з питань щодо результатів податкових перевірок, здебільшого виносить рішення на користь налогоплательщика.

Будь-який платник податків (організації, підприємства, установи), повинен знати правил і порядок проведення перевірок, оформлення її результати, правничий та обов’язки сторін (платника податків і податкового (котрий перевіряє) органу). Тоді його проведення може і виявитися такою несподіваною і несподіваним, а результати його проведення такими «жахаючими» і не такими, як їх потрібно надати податковому органу.

Порядок проведення податкових перевірок визначається нормами Податкового кодексу Російської Федерації. Призначення виїзних податкових перевірок регулюється нормами статей 87 і 89 Податкового кодексу. На виконання ст. 89 Податкового кодексу МНС РФ розробило Порядок призначення виїзних податкових перевірок, затверджений Наказом МНС РФ від 08.10.99 № АП-3−16/318, який у даний час діє з урахуванням Доповнення № 1 до зазначеного вище Порядку (Доповнення № 1 затверджено Наказом МНС РФ від 07. 02.2000 № АП- 3−16/34).

Знання його норм дозволяє платникам податків як бачити помилки інспекторів, а й ефективно захищати своїх прав, порушені внаслідок таких ошибок.

ПОНЯТТЯ І ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ПОДАТКОВИХ ПЕРЕВІРОК, ПЛАНИ ПРОВЕРОК.

Однією з умов функціонування податкової системи є ефективний податковий контроль, здійснюваний, зокрема і шляхом проведення податкових перевірок. Загальні проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних) регламентуються ст. 87 таки Податкового кодексу Російської Федерації (НК РФ), згідно, з якою перевірка то, можливо проведена у платника податків (як юридичного, і фізичної особи, в тому числі здійснює підприємницьку діяльність без освіти юридичної особи), платника зборів і податкового агента.

До загальними правилами проведення податкових перевірок ставляться:. Перевіркою може бути охоплено тільки три календарних року діяльності перевірених, які безпосередньо передують року перевірки;. Забороняється проведення повторних виїзних перевірок (протягом календарного року) з одних і тим самим податках, підлягає сплаті чи сплачених платником податків (платником збору) за вже перевірений податковий період;. У разі, якщо организация-налогоплательщик реорганізується чи ліквідується, правило про обмеження перевірок не застосовується. Повторна перевірка може бути й у порядку контролю над діяльністю податкового органу його вищим податковим органом по мотивованому постанови останнього, і із дотриманням вимог, що висуваються до проведенню проверки.

Слід звернути увагу, що обмеження, що стосується проведення повторних виїзних перевірок, відповідно до ст. 87 НК РФ застосовується до платникам податків (платникам зборів), але до податковим агентам. До податковим агентам не застосовується й розташування статті у частини проведення зустрічних перевірок (тобто. перевірок документів, які стосуються діяльності перевірених) що в осіб, що з ними, наприклад, у контрагентів по цивільно-правовому договору.

Податковий кодекс РФ розрізняє два виду податкових проверок:

. Камеральна податкова перевірка (ст. 88 НК РФ) и.

. Виїзна податкова перевірка (ст. 89 НК РФ).

Камеральна проверка.

Камеральна податкова перевірка проходить за місцеві перебування податкового органу з урахуванням податкових декларацій й аналізу документів, представлених платником податків, службовців основою обчислення і сплата податку, і навіть інших документів про діяльність платника податків, наявних проблем податкового органу. (ст. 87 НК РФ).

Перевірка проводиться уповноваженим посадовими особами податкового органу на відповідність до їх службовими обов’язками (без спеціального рішення керівника податкового органу) протягом трьох місяців і від часу фактичної дати уявлення проверяемым відповідних документів. Зазначена дата є початком проверки.

Перевіряється правильність розрахунків представленої звітності (декларації), службовців основою обчислення та сплати податків, повнота і чіткість заповнення всіх реквізитів, і навіть дотримання встановлених правил складання форм звітності і порівнянність їх показників. При недостатності інформації податкові органи заслуговують подивитися в платника податків (платника збору, податкового агента) додаткові відомості, отримати освідчення та документи, що підтверджують правильність обчислення і своєчасність сплати податків. Обличчя, якому адресовано вимога про надання документів, зобов’язане направити чи видати податковому органу в 5-ти денний термін (ст. 93 НК РФ). Відмова платника податків (платника збору, податкового агента) від уявлення необхідних документів або непредставлення в встановлених термінів визнається податковим правопорушенням і відповідальність, передбачену ст. 126 НК РФ. Відповідно до зазначеної статтею непредставлення у призначений термін платником податків документів і майже (чи) інших відомостей тягне стягнення штрафу у вигляді 50 рублів кожний непредставленный документ, а відмова організації уявити необхідні документи тягне стягнення штрафу у вигляді 5000 рублей.

У ході перевірки податкові органи заслуговують викликати платників податків (платників зборів чи податкових агентів) письмовим повідомленням в податкові органи щоб зробити необхідних пояснень (ст. 31 НК РФ). З іншого боку, якщо потрібно одержувати інформацію про діяльність платника податків (платника збору), пов’язану з іншими особами, податковий орган вимагатиме У цих осіб документи, які стосуються діяльності проверяемого платника податків чи платника збору (зустрічна проверка).

Упорядкування акта при камеральної перевірці законодавець не вимагає. Якщо під час перевірки виявляються помилки у заповненні документів або протистояння між даними, які у представлених документах, то звідси повідомляється платникові податків з вимогою внести відповідні виправлення у призначений срок.

На суми доплат із податків, виявленими під час камеральної перевірки, податковий орган спрямовує й вимога щодо сплаті відповідної суми податку та пені. При невиконанні вимоги у призначений термін в один відношенні платника податків (платника зборів, податкового агента) то, можливо ухвалити рішення про про примусове стягнення сум податку та пені. Рішення про стягнення сум податку та пені в безспірному порядку відповідно до ст. 46 НК РФ приймається пізніше 60 днів після закінчення терміну, встановленого виспівати обов’язки у сплаті податку. Якщо рішення про стягнення приймається після закінчення зазначеного терміну, воно вважається недійсним і виконання не подлежит.

Рішення про стягнення доводиться до платника податків (податкового агента) вчасно пізніше 5 днів після ухвалення рішення про стягнення необхідних грошових средств.

Отже, платникам податків слід звернути увагу до ряд істотних моментів, що стосуються камеральних податкових перевірок, які вперше відбито у НК РФ:. Перевіркою то, можливо охоплено трохи більше трьох років діяльності платника податків, попередніх року перевірки;. На проведення камеральної перевірки відводиться місяці. Після закінчення цього строку податковий орган немає права вимагати від платника податків будь-яких документів;. Спеціального рішення керівника податкового органу для проведення камеральної перевірки непотрібен;. У ході перевірки податкові органи можуть вимагати додаткові документи і є дані від платника податків, і навіть викликати останнього щоб одержати пояснень по які виникають питанням;. Результатом камеральної перевірки то, можливо внесення платником податків змін — у представлені податковому органу документи; винесення податковим органом рішення про стягнення недоїмки із податків, пені і штрафних санкций.

З метою усунення що виникли між податковими органами і платниками податків (платниками зборів, податковими агентами) розбіжностей, соціальній та цілях отримання об'єктивнішою інформації про фінансово-господарську діяльність останніх податковий орган вправі ухвалити рішення про проведенні виїзний податкової проверки.

ВИЇЗНА ПОДАТКОВА ПРОВЕРКА.

Рішення проведення проверки.

На відміну від камеральної перевірки податковий інспектор неспроможна розпочати виїзну перевірку з власної ініціативи. Перевірка проводиться на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкового органу. Форма рішення затверджена наказом МНС РФ від 08.10.99 р. № АП-3- 16/318 «Про затвердження Порядку призначення виїзних податкових перевірок» (в редакції Доповнення № 1, затвердженого наказом МНС РФ від 07.02.2000 № АП-3- 16/34).

Рішення повинна утримувати:. Найменування податкового органу;. Номер рішення і час їх винесення;. Найменування платника податків чи ФИО індивідуального підприємця, щодо якої призначається перевірка (у разі призначення податкової перевірки філії чи представництва платника податківорганізації крім найменування організації вказується найменування філії чи представництва, яка має призначається перевірка, і навіть код причини постановки на облік);. Ідентифікаційний номер платника податків;. Період фінансово-господарську діяльність платника податків або його філії чи представництва, протягом якого проводиться перевірка. Відповідно до ст. 87 НК РФ виїзний податкової перевіркою може бути охоплено тільки три календарних року (платника збору, податкового агента), безпосередньо попередні року перевірки. Не допускається призначення протягом одного календарного року двох і більше перевірок платника податків (податкового агента, платника збору) або його філії з одних і тим самим загальнодержавних податках і зборів і поза хоча б период.

Проте за проведенні тематичної перевірки податковий орган проти неї, без очікування річного терміну дати проведення поточної податкової перевірки, призначити виїзну податкову перевірку за іншими податками чи інший податковий період. При комплексної перевірці декларація про проведення чергову перевірку у податкового органу виникає тільки після закінчення один рік з проведення зазначеної перевірки.. Питання перевірки (види податків, якими проводиться перевірка). Якщо рішенні зазначено: «перевірка правильності обчислення податку додану вартість, податок на користувачів автодоріг» то перевірка буде тематичної, якщо — «перевірка правильності дотримання законодавства про податки і зборах», така перевірка буде комплексної і охоплювати питання правильності обчислення та сплати всіх податків зі зборів підприємством чи організацією;. Ф.И.О., посади й класні чини (спеціальні звання) осіб, входять до складу що перевіряє групи, зокрема співробітників федеральних органів податкової поліції, інших правоохоронних і контролюючих органів (у разі залучення цих осіб до податковим перевірок);. Підпис особи, які рішення, з указівкою її Ф.И.О., посади й класного чина;

Наявність рішення — єдину підставу для допуску осіб, які проводять перевірку, до проведення виїзний податкової проверки.

Відсутність хоча самого реквізиту з тексту рішення є основою недопуска перевіряючих до проведення проверки.

Необхідно враховувати, що не перевірки, проведені податковими органами із виїздом до платника податків, є податковими себто, зазначеній у НК РФ. Наприклад, перевірка застосування контрольно-касових машин під час розрахунків з населенням хоч і покладено на податкові органи, регулюється не НК РФ, а Законом РФ від 18.06.93 № 5215−1 «Про застосування контрольно-касових машин під час здійснення грошових розрахунків із населенням» та збору податкової перевіркою не является.

Рішення вручається перевіряючим керівнику підприємства або іншому уповноваженій особі платника податків. Відсутність в останній момент пред’явлення рішення платника податків (його посадових чи уповноважених осіб) не є необхідною підставою для скасування виїзний податкової перевірки чи його перенесення більш пізніший строк. Рішення то, можливо вручено секретарю чи іншому уповноваженій особі під розписку. якщо платник податків ухиляється від отримання рішення, воно надсилають поштою замовним листом. У цьому вся разі датою вручення рішення вважатиметься шостий із моменту відправки письма.

Фіксація дати вручення дуже важливий, оскільки дата вручення рішення, в загальному разі, є датою початку проведення проверки.

Якщо ж період із моменту винесення рішення проведення виїзний податкової перевірки досі його закінчення виникнуть обставини, викликають необхідність розширення (зміни) складу що перевіряє групи, керівником (заступником керівника) податкового органу, яка проводить перевірку, то, можливо прийнято рішення про внесення відповідних доповнень (змін) у виконання проведення виїзний податкової проверки.

Дії податкові органи у процесі проведення податкової проверки.

Поруч із врученням рішення платникові податків вручається вимога про надання документів мають у порядку, передбаченому статтею 93 НК РФ. У вимозі зазвичай міститься загальний перелік документів, необхідні перевірки. Наприклад, уявити первинні документи, журнали-ордери та інших. у період 1998;2000 рр. Зазначені в вимозі документи платник податків зобов’язаний подати протягом одного п’яти днів із моменту одержання вимоги. Платник податків вправі не пред’являти документи, не вказаних у требовании.

Інакше платника податків уявити вказаних у вимозі документи може бути притягнутий до відповідальності за 57-ю статтею 126 НК РФ[1]. Також відмову у наданні документів може викликати у себе виїмку непредставлених документів мають у порядку, передбаченому ст. 94 НК РФ. Кількість вимог, які можна пред’явлені платникові податків, не обмежена. Усе залежатиме від цілей і завдань проверки.

У процесі перевірки перевіряльники має право вимагати від платника податків будь-які документи, пов’язані з обчисленням і (чи) сплатою налогов.

Законодавцем в НК РФ свідомо необмежений перелік документів, які перевіряльники можуть зажадати щодо перевірки, хоча загальний перелік документів, які слід перевірити, є - це грошові документи, бухгалтерські книжки, звіти, плани, кошторису, декларації й інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджет (ст. 7 Закону РФ «Про Державній податковій службі РРФСР»). При проведення перевірки заздалегідь передбачити, які документи знадобляться для підтвердження (спростування) факту несплати (переплати) податку, неможливо. У випадку перевіряються всі документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зокрема: первинні документи — накладні, шляхові листки і т.д., бухгалтерські документи — оборотні відомості, відомості нарахування зарплати тощо., рух коштів за рахунками підприємства тощо. При цьому існує презумпція правоти котрий перевіряє, тобто вважається, що інспектором затребувані документи, отже, вони їй необхідні для проведення проверки.

якщо платник податків вважає, що затребувані перевіряючим документи не прямо чи опосередковано з обчисленням чи сплатою податків, вона має право оскаржити вимога про надання документів мають у суді, оскільки ця вимога потрапляє під визначення «акт податкового органа"[2].

Слід зазначити, що є прецеденти, коли податкові органи програли справи про стягнення податкових санкцій по ст. 126 НК РФ через нечіткості сформульованих требований.

Так було в справі № А42−4625/00−5 від 14.05.01, розглянутий в ФАС СевероЗахідного округу, відзначається, що «…вимога ИМНС про надання документів зовсім позбавлений вказівки, які саме підлягають уявленню суспільством. Абстрактно сформульована інспекцією обов’язок уявити документи як дезорієнтує платника податків у її виконанні, але не дозволяє встановити розмір штрафу, що підлягає стягненню за дане податкове правопорушення, оскільки вона визначається залежність від кількості викликаних, але з представлених документов.

Відповідальність, передбачена пунктом 1 статті 126 НК РФ, встановлено через відмову чи непредставлення платником податків документів, запитаних податковим органом.

Тим більше що, відповідальність за пунктом 1 статті 126 НК РФ то, можливо застосована в тому разі, якщо запитані податковим органом документи були в платника податків, але були їм представлены…"[3].

Які дії можуть робити перевіряльники під час проведення виїзний податкової проверки?

У результаті виїзний перевірки щоб одержати свідчень про вироблених правопорушення податковий орган вправі виробляти такі действия:

— викликати й допитувати свидетелей;

— проводити огляд приміщень, документів і майже предметов;

— виробляти виїмку документов;

— виробляти експертизу із експертів і специалистов.

Свідчення свидетелей.

З ст. 90 НК РФ свідками можуть виступати будь-які особи, яким відомі факти, які стосуються фінансової складової діяльності підприємства, крім: — осіб, що з малолітній вік, своїх фізичних чи психічних недоліків неспроможні сприймати обставини, що мають значення реалізації податкового контролю; - осіб, які отримали інформацію, необхідну проведення податкового контролю, у зв’язку з виконанням ними своїх професійні обов’язки, і такі відомості ставляться до професійної таємниці (наприклад, адвокат, аудитор).

Фізична особа вправі виходячи з п. 3 ст. 90 НК РФ відмовитися від надання показань лише з підставах, передбачених законодавством РФ. У разі слід керуватися загальними положеннями, що у ст. 51 Конституції РФ, яка передбачає право громадянина же не давати свидетельские показання проти своїх близьких родичів й себе. Список близьких родичів приведено у ст. 34 КПК РФ.

Нині ні НК РФ, ні інших нормативними податковими документами не визначено, як викликається свідок: порядком денним, телеграмою, телефонним дзвінком або будь-яким іншим чином, не визначено повноваження органів податкової інспекції з питань виклику однієї чи відразу кількох свідків, і навіть інші запитання організаційного плану. НК РФ містить лише одна опис процесуального дії, у якому допит свідка може здійснюватися тримав на своєму дому. Також показання свідка можна отримати за місцем його, коли він що через хворобу, старості, інвалідності неспроможна з’явиться в податковий орган, а, по розсуду посадової особи податкового органу — та інших случаях.

Марно нехтувати відвіданням податкового інспектора чи відмовитися від давання свідчень вдома, позаяк у даному разі до свідкові може бути застосований штраф у вигляді 3000 крб. штраф у такому розмірі загрожує свідкові у разі надання явно помилкової інформації, про що вона може бути попереджений посадовою особою податкового органу перед дачею показаний.

Огляд помещений.

З статті 92 НК РФ перевіряльники вправі виробляти огляд територій, приміщень платника податків, проти яких проводиться податкова перевірка. До таких приміщенням і територіям ставляться виробничі, складські торгові й інші площі, використовувані для вилучення доходу або пов’язані із вмістом об'єкта налогообложения.

Огляд виробляється у присутності понятих й обличчя (його представника), щодо якої проводиться перевірка, і навіть специалистов.

Необхідно пам’ятати, що з незаконне перешкоджання доступу податкового інспектора до приміщення накладається штраф у вигляді 5 тисяч рублів, але в посадових осіб организации-налогоплательщика накладається адміністративний штраф у вигляді від 2,5 до 5 мінімальних розмірів оплати праці. З іншого боку, у разі податковий орган вправі самостійно визначити суми податків, призначені до сплати виходячи з оцінки наявних проблем нього даних про налогоплательщике чи з аналогії, т. е. підставі даних про діяльність як і компанії. Практика показує, що означає визначення суми податків за аналогією який завжди вигідно платникові податків. Зазвичай податкові органи беруть компанію з такою самою виглядом діяльності, та заодно не враховують інших чинників, що впливають на фінансовий результат. Може вийти, що розмір нарахованих за аналогією сум податків виявиться набагато більше, ніж в перевіреній фирмы.

Про виробництво огляду складається протокол, у якому мають бути зазначені у відповідності зі ст. 99 НК РФ: 1. місце й час виробництва конкретного дії 2. час початку будівництва і закінчення дії 3. посаду, Ф.И.О. особи, який сформував протокол 4. Ф.И.О. кожної особи, учасника дії чи присутнього за його проведенні, а необхідних випадках — його адресу, громадянство, дані про те, чи володіє він російською мовою. 5. Зміст дії, послідовність його проведення 6. Виявлені під час виробництва дії суттєві для справи факти і що обстоятельства.

Протокол підписується усіма особами, що у огляді. До протоколу додаються фотографічні знімки і негативи, кінострічки, відеозапису й інші матеріали, виконані під час виробництва действия.

Вилучення документів і майже предметов.

Вилучення документів і майже предметів складає основі статті 94 НК РФ.

Вилучення документів виготовляють підставі мотивованої письмового постанови посадової особи податкового органу, яка проводить перевірку, що має бути пред’явлено на початок виїмки. Постанова підлягає утвердженню керівником (його заступник) відповідного податкового органа.

За наявності у перевіряючих осіб достатніх підстав вважати, що документи, які свідчать про скоєнні правопорушень, може бути знищені, приховані, змінені чи замінені, проводиться виїмка оригіналів цих документів. У цьому при вилучення у платника податків залишаються завірені посадовою особою податкового органу копии.

Вилучення документів виробляється у присутності понятих й з (їх представників), які мають вона виробляється. Вилучені документи перераховуються в протоколі або у докладених щодо нього описах зі своїми точним зазначенням. Копія протоколу виїмки повинна вручатися проверяемому лицу.

Вилучення предметів виробляється у такому порядку, як і виїмка документів, — виходячи з мотивованого постанови, затвердженого керівником податкового органу, у присутності понятих, з упорядкуванням протоколу, й докладним описом кожного предмету (найменування, кількість, індивідуальні ознаки). За можливості слід вказувати вартість предметів. Особливо це знадобиться, коли такі предмети згодом втрачені чи повреждены.

НК РФ вводить такі обмеження на процедуру виїмки документов:

— заборонена виробництво вилучення і предметів у нічний время;

— вилучатися можуть лише предмети і документи, які безпосередньо причетні до предмета перевірки (п. 5 ст. 94 НК РФ).

Інвентаризація майна може здійснюватися представниками податкові органи за необхідності. Порядок його проведення регулюється Положенням про порядок проведення інвентаризації майна платників податків при податкову перевірку, затвердженим спільним наказом Мінфіну й МНС РФ від 10.03.99 № 20н/ГБ-3−04/39.

Усі дії фіксуються в протоколі, який складають тієї ж формі, що й за огляді помещения.

Залучення экспертов.

Експертиза призначається постановою посадової особи податкового органу, здійснює перевірку, для роз’яснення виникаючих питань потрібні спеціальні знання з науці, мистецтві, техніці чи ремеслі. Експерт запрошується на договірної основе.

Відповідно до п. 7 ст. 95 НК РФ проверяемое обличчя вправе:

— заявити відвід эксперту.

— просити про призначення експерта у складі зазначених їм лиц.

— уявити додаткові питання отримання із них укладання эксперта.

— може бути із дозволу посадової особи податкового органу під час виробництва експертизи й давати пояснення эксперту.

— знайомиться з висновком эксперта.

За результатами перевірки експерт дає укладання письмовій формах від імені. На відміну від фахівця висновок експерта є джерелом докази протиправних дій платника податків чи податкового агента. Закон надає право проверяемому особі вимагати додаткової перевірки (за недостатньої ясності чи повноти укладання) чи нової експертизи (у разі необгрунтованості укладання експерта чи сумнівів щодо її правильности).

Терміни проведення та період проверки.

Перевіркою може бути охоплено тільки три календарних року діяльності платника податків, безпосередньо попередні року проведення перевірки (наприклад, 2001 року податкові органи вправі перевірити платника податків за 1998;2000гг.) питання перевірці платника податків за поточний рік було дискусійним. З погляду податкові органи, в НК РФ (ст.87) визначено лише нижню межу терміну перевірки немає і перешкод перевірки платника податків у період (квартал, півріччя, 9 місяців) поточного года.

Буквальне прочитання п. 1 ст. 87 НК РФ дозволяє зробити висновок про неправомірності перевірки податковим органом цього року, оскільки оборот «безпосередньо попередні року перевірки» виключає можливості перевірки поточного года.

Нині пунктом 27 постанови Пленуму ВАС РФ № 5 роз’яснили, що з тлумаченні п. 1 ст. 87 НК РФ необхідно виходити із те, що «вона не має за мету встановити давностные обмеження при визначенні податковим органом періоду минулої діяльності платника податків, що може бути охоплено перевіркою, і містить заборонити проведення перевірок податкових періодів поточного календарного года».

Забороняється проведення податковими органами повторних податкових перевірок з одних і тим самим податках, підлягає сплаті чи сплачених платником податків за вже перевірений податковий період, крім випадків, коли такий перевірка виробляється у в зв’язку зі реорганізацією чи ліквідацією организации-налогоплательщика чи вищим податковим органом гаразд контролю над діяльністю податкового органу, яке проводило проверку.

Податковий орган немає права здійснювати протягом одного календарного року дві виїзні податкові перевірки і більше з одних і тим самим податках за і той період. Фактично законодавець зняв заборона проведення на проведення податкової перевірки раз на календарному році. У попередній редакції ст. 89 НК РФ чітко було зазначено, що виїзна податкова перевірка проводиться не частіше одного на рік. Тепер, наприклад, якщо в платника податків сплата ПДВ виробляється щомісяця, не виключено, коли податковий орган перевірятиме платника податків щомісяця, а так як термін перевірки 2 місяці і питання правомірності поточного року визначено, то теоретично може бути випадок, що у підприємстві протягом цього року одночасно працюватимуть три бригади перевіряючих і кожна перевірятиме сплату ПДВ з своєму періоду (місяцю), періодично змінюючись протягом року. Разом 12 виїзних у рік лише з НДС.

Перевірка неспроможна тривати понад два місяці, якщо інше не встановлено законом. У виняткових випадках вищестоящий податковий орган може збільшити тривалість виїзний податкової перевірки близько трьох місяців. Під час проведення виїзних податкових перевірок організацій, мають філії і рівень представництва, термін перевірки поповнюється один місяць для проведення перевірки кожного філії і рівень представництва. Податкові органи вправі перевіряти філії і рівень представництва платника податків незалежно від перевірки самого платника податків. Термін проведення перевірки включає у собі час фактичного перебування перевіряючих на території проверяемого платника податків. На той час не зараховуються періоди між врученням платникові податків вимоги про пред’явленні документів мають у відповідності до статті 93 НК РФ і поданням їм потрібних під час проведення перевірки документов.

Термін 2 місяці, встановлений щодо перевірки, не збігаються з двома календарними месяцами.

Після закінчення перевірки перевіряючий становить довідку про проведеної перевірці, у якій фіксуються предмет перевірки і продовжити терміни її проведения.

Оформлення результатів виїзний податкової проверки.

За результатами виїзний податкової перевірки пізніше двох місяців (п. 1 ст. 100 НК РФ) після складання довідки про проведеної перевірці уповноваженими посадовими особами податкові органи необхідно укласти у встановленій формі акт податкової перевірки, що підписується цими особами та керівником перевіреній організації то її представником. Про відмову представників організації підписати акт робиться відповідна запис в акті. Що стосується, коли зазначені особи ухиляються від отримання акта податкової перевірки, це має вказуватися в акті податкової проверки.

Вимоги до оформлення акта виїзний податкової перевірки встановлено Інструкцією МНС РФ від 10.04.2000 № 60 «Про порядок складання акта виїзний податкової перевірки і провадження у справі про порушення законодавства про податках і зборах», затвердженої наказом МНС РФ від 10.04.2000 № АП-3−16/138.

У акті податкової перевірки мають бути зазначені документально підтверджені факти податкових правопорушень, виявлені під час перевірки, або відсутність таких, і навіть висновків та пропозицій перевіряючих по усунення виявлених правопорушень й посилання на статті НК РФ, що передбачають відповідальність за даний вид податкових правонарушений.

Акт податкової перевірки вручається керівнику організаціїплатника податків або представником під розписку чи передається іншим способом, які свідчать про і дату її отримання платником податків або його представителем.

Багато платники податків відмовляються підписувати акт перевірки, мотивуючи це тим, що ні згодні з висновками перевіряючих, що у акті, або підписують його з застереженнями. Непідписання акта або підписання його з застереженнями немає практичного значення. При неподписании акта він іде платникові податків поштою замовним листом. Датою вручення акта вважається шостий день, починаючи з дати його відправки. Причому акт вирушає за адресою, зазначеному в установчих документах платника податків. З огляду на, місце фактичного розташування платника податків який завжди збігаються з місцезнаходженням, зазначених у установчих документах, платник податків може загалом не отримати акт перевірки. Негативні наслідки неотримання акта очевидні: платник податків зможе детально ознайомитися з актом і, уявити заперечення з акту і на винесення решения.

Тому рекомендується платникам податків підписувати акт перевірки незалежно від наявності заперечень. У акті обов’язково власноручно вказати дату отримання акта, інакше датою вручення акта вважатиметься дата, проставлена на титулі акта, тобто фактично дата його составления.

Платникові Податків дозволили у разі виступати проти фактами, що у акті перевірки, ні з висновками і пропозиціями щодо перевіряючих, в двотижневий термін від дня отримання акта перевірки явити у відповідний податковий орган письмове пояснення мотивів відмови підписати акт чи заперечення з акту у цілому або з його окремим положенням. У цьому платник податків вправі прикласти до письмового поясненню (заперечення) чи узгоджений термін передати податковому органу документи (їх завірені копії), що підтверджують обгрунтованість заперечень чи мотиви непідписання акта проверки.

Слід звернути увагу, що з погляду обчислення термінів два тижні - це 14 календарних днів, наступних подряд.

Відповідно до ст. 61 НК РФ термін, обчислюваний тижнями, спливає останній день минулого тижня. У цьому тижнем визнається період, що з п’яти робочих днів, наступних подряд.

Якщо акт вручається будь-коли тижня, крім п’ятниці, те в платника податків подання заперечень є поточна тиждень плюс ще тижня за умови, що у цих два тижні немає святкових днів. Строк спливає в 24 години на останній день минулого (п'ятницю) останніх тижнів срока.

Після закінчення терміну подання заперечень протягом трохи більше 14 днів керівник (заступника керівника) податкового органу розглядає акт податкової перевірки, і навіть документи і матеріалів, представлені платником податків. Про час і піднятому місці розгляду матеріалів перевірки податковий орган зобов’язаний сповістити платника податків завчасно. якщо платник податків, попри повідомлення, з’явився, то матеріали перевірки, включаючи представлені платником податків заперечення, пояснення й інших документів розглядаються у його отсутствие.

Слід зазначити, що податковий орган зобов’язаний сповістити платника податків час і місці розгляду акту лише у разі уявлення платником податків заперечень. Якщо заперечення не представлені, то обов’язки сповістити платника податків час і місці розгляду акта перевірки у податкові органи немає і, відповідно, можливо розгляд матеріалів перевірки без платника податків. Така ситуація практично зустрічається нечасто, оскільки розгляд акта перевірки зазвичай збігаються з моментом винесення рішення. Тоді йдеться про вручення рішення та притягнення посадових осіб организации-налогоплательщика до адміністративної відповідальності ще тощо. д.

Разом про те, розгляд акта перевірки і винесення рішення — дві різні процедуры.

Всі питання, виниклі під час проведення і оформленні результатів перевірки, потрібно вирішувати з податковими органами досі розгляду матеріалів перевірки винесення рішення. З запереченнями необхідно уявити максимально можливу кількість документів мають у обгрунтування своєї позиції й за можливості, розглянути дані документи з перевіряючими, так як від своїх позиції великою мірою залежить визнання правомірними заперечень платника податків. Саму процедуру винесення рішення досить формальна. Документи, зокрема проект рішення, результати розгляду заперечень за актом, готуються відповідними службами податкового органу, і до керівнику (заступника керівника) податкового органу потрапляє готовий пакет. Заперечення платника податків, висловлені безпосередньо при ухваленні рішення, навряд чи будуть прийняті до відома. Обличчя, выносящее рішення, нічого очікувати вникати у нюанси розрахунку реалізованого накладення чи формування собівартості, оскільки передбачається, що заперечення з акту попередньо розглянуті відповідними фахівцями та ними висловлені рекомендації з усіх позицій возражений.

Основним і єдиний критерій законності процедури розгляду матеріалів керівником (заступником керівника) податкового органу. При цьому платник податків фактично позбавлений права активної участі в процедури розгляду матеріалів перевірки. Приміром, у платника податків немає права надати нові матеріали, додаткові заперечення, давати пояснення тощо. Рішення прилучати або прилучати документи чи заперечення платника податків в останній момент розгляду матеріалів перевірки залежить від волі посадової особи податкового органу, що розглядає матеріали перевірки, а чи не виявленої законом процедуры.

Порушення процедури розгляду матеріалів перевірки може бути основою звернення платника податків з позовом у суд.

У Постанові ФАС Північно-Західного округу від 10.01.01 №Ф-04/6- 943/А45−2000 розглядається ситуація, коли платник податків повідомив ИМНС про зміну адреси. Проте повідомлення розгляд справи було спрямовано за «старим адресою. Порушення процедури сповіщення організації час і місці розгляду справи призвело до скасування рішення суду першої інстанції про стягнення податкових санкцій, і йдеться спрямоване на новий розгляд. [4].

За результатами розгляду матеріалів перевірки керівник (заступника керівника) податкового органу виносить одна з перелічених нижче решений:

1. про притягнення платника податків до податкової відповідальності скоєння податкового правопорушення. Таке рішення виноситься у разі встановлення податковим органом фактів порушення податкового законодательства;

2. про відмову у залученні платника податків до відповідальності скоєння податкового правопорушення. Таке рішення виноситься у разі, тоді як акті утримуватися відомості, формально що містять ознаки податкових правопорушень, але з певних причин спроможні платник податків заборонена залученню до податкової ответственности.

Наприклад, з таких підстав, зазначених у ст. 109 НК РФ. Якщо акті зазначено на відсутність виявлені у ході перевірки податкових правопорушень, рішення не виноситься, крім випадків, коли керівником (заступником керівника) податкового органу приймають рішення проведення додаткових заходів податкового контроля.

3. проведення додаткових заходів податкового контролю. Таке рішення виноситься за наявності обставин, що виключатимуть можливість винесення правильного і обгрунтованого рішення про притягнення чи про відмову у залученні платника податків до податкової відповідальності виходячи з наявних матеріалів податкової проверки.

Законодавцем не дано хоча б приблизний перелік процедур, у тому числі можуть бути заходи додаткового контролю. Завданням додаткових заходів податкового контролю є усунення обставин, які виключають можливість винесення правильного і обгрунтованого решения.

З огляду на обмежень, накладених НК РФ для проведення повторних податкових перевірок, неспроможна вважатися додатковим заходом винесення рішення про проведення перевірки за вже перевірений податковий період (зокрема зустрічної перевірки). Таке рішення може бути оскаржене платником податків у суд як незаконне і що підлягає безумовною отмене.

Копія рішення податкового органу вручається платникові податків або його представнику під розписку чи передається іншим чином, який свідчить дату отримання акта платником податків або його представником. Якщо керівник организации-налогоплательщика або його представник ухиляються від отримання копії рішення, воно вирушає поштою замовним листом і вважається отриманим платником податків після закінчення шести днів саме його отправки.

У десятиденний термін із дати винесення рішення податковий орган повинен направити платникові податків й вимога щодо сплаті недоїмки з податку і пени.

Якщо вимога відповідає нормам чинного законодавства (глава 10 НК РФ, наказ МНС РФ від 07.09.98 № БФ-3−10/228 «Про затвердження форми вимоги про сплату податків і зборів» у редакції наказу МНС РФ від 03.08.99 № АП-3−10/256), може бути оскаржене до суду. Оскаржити рішення щодо формальним підставах, у принципі, втрачає сенс. Навіть якщо взяти рішення винесе на користь платника податків і висунув вимогу буде визнано недійсним, обов’язків сплатити вказаних у вимозі суми податків та пені таке рішення платника податків не освободит.

Оскарження вимоги є у тактичному плані. Наприклад, оскаржуючи вимога можна призупинити стягнення в безспірному порядку сум податків та пені, вказаних у вимозі, досі винесення рішення судом сутнісно. Цей хід дає платникові податків виграш у часі, яке можна використовуватиме підготовки позовної заяви про про визнання недійсним рішення податкового органу. Разом про те, оскарження вимогами з суті, тобто за сумам податків та пені, — фактично єдина можливість оскарження платником податків опосередковано акта виїзний податкової перевірки. Така необхідність може виникнути, наприклад, у разі невынесения податковим органом по будь-яким причин рішення. [5].

Якщо ж платник податків відмовився добровільно сплатити суму податкової санкції чи пропустив термін сплати, вказаний у вимозі, податковий орган звертається до суду з позовною заявою про стягнення з даного платника податків податкової санкции.

Податкові органи можуть звертатися зі позовом про стягнення податкової санкції пізніше шість місяців від часу виявлення податкового правопорушення і складання відповідного акта (термін давності стягнення санкції). Дата складання акта — це дата, зазначена на титулі акта, а чи не дата вручення його платникові податків. При зверненні податкового органу на суд з позовом про про стягнення штрафних санкцій після закінчення даного терміну судом відмовлять у задоволенні позовних требований.

якщо платник податків незгодний із висновками податкового органу, він проти неї оскаржити решение.

Рішення може бути оскаржене в адміністративному порядку до вищестоящий податковий орган (вищестоящому посадової особи) або у суд.

У адміністративному порядку скарга можна подати протягом трьох місяців від моменту винесення рішення. Подача скарги не позбавляє платника податків права звернутися у суд.

Звернення до суду проводиться у разі правилам, встановленим АПК РФ.

Щоб уникнути негативним наслідкам у вигляді списання коштів у безспірному порядку податковим органом має значення погашення що виникла по факту перевірки недоїмки та пені дуже зволікати з зверненням до суду не стоит.

Проведення перевірки підприємства податкової полицией.

Про право органів податкової поліції здійснювати проверки.

Як відомо, спочатку податковий кодекс — не дозволяв податкової поліції самостійно проводити. Поліцейські могли лише брати участь у перевірках, які проводять податкові органи, та й лише з спеціальному запиту податкових органов.

Проте 2 січня 2000 року у статтю 36 НК РФ внесли зміни, що стосуються, зокрема, та податковою поліції. Відтоді поліцейські отримали право перевіряти платників податків, є достатні підстави підозрювати, що у підприємстві скоєно податкове правопорушення. У разі мають на увазі злочин, передбачене статтею 199 КК РФ «Ухиляння сплати податків чи страхових внесків у державні позабюджетні фонди з організації». Вважається, що таке злочин скоєно, якщо, наприклад, в бухгалтерські документи включені спотворені дані про доходи чи расходах.

Податковий кодекс РФ не розшифровує поняття «достатні підстави». У це веде до сваволі податкової поліції, коли він вирішує, потрібна чи перевірка. Проте, безпідставно перевірки не проводяться. У відповідність до Інструкцією про порядок призначення і проведення перевірок платників податків федеральними органами податкової поліції, затвердженої наказом ФСПП Росії від 25.06.2001 р. № 285: вирішивши перевірити якесь підприємство, начальник підрозділи федерального органу податкової поліції у своєму рапорті зобов’язаний перерахувати порушення, які, можливо, були скоєно. Але в результаті висновок у тому, наскільки достатні підстави для перевірки, робить сама податкова полиция.

Практика показує, які зазвичай перевірки проводяться, когда:

. Дані про прибутку підприємства, показане балансі відповідають звіту про фінансові результати та його использовании;

. Баланс і звіт про фінансові результати не підтверджені даними учета;

. Записи в обліку і які підтверджують їхнє первинні документи відповідають действительности;

. Ні документальних підстав щодо записів у бухгалтерському обліку і отчетности.

Посилаючись на Федеральний закон від 12.08.95 № 114-ФЗ «Про оперативнорозшуковий діяльності», поліцейські називають також такі підстави для проведення проверок:

. Визначення судів, постанови суддів, письмові доручення прокурорів, следователей;

. Відомості про подготавливаемом чи скоєнні злочину, котрі почали відомі органам податкової полиции;

. Матеріали державні органи (наприклад, МНС РФ, МВС РФ, ФСБ.

Росії) про виявлені порушення податкового законодательства;

. Запити міжнародних правоохоронних організацій корисною і правоохоронних органів государств.

Перевірка, яку проводять податкові поліцейські, перестав бути податкової. Адже відповідності до статей 82 і 101 НК РФ податковий контроль (однією з видів якого є податкова перевірка) перебуває у компетенції податкові органи. Проте ФСПП не належить до податковим органам, отже, немає права проводити податкові проверки.

Не може і накласти на організацію податкові санкції. Після перевірки податкова поліція лише вирішує, порушувати проти керівництва організації кримінальну справу. Так було в листі МНС РФ від 08.02.2000 № АС- 6−16/113 «Про розмежування повноважень податкові органи органів податкової поліції у зв’язку з прийняттям Федерального закону від 02.01.2000 № 13-ФЗ «Про внесення і доповнень у видаткову частину першу таки Податкового кодексу Російської Федерации».

Тому, перевіряючи платників податків, податкова поліція керується кримінально-процесуальним законодавством і законодавством про оперативно-розшукової діяльності. З іншого боку, порядок своєї діяльності встановлено у Законі РФ «Про федеральних органах податкової полиции».

Місце і термін проведення проверки.

У Інструкції про проведення перевірки зазначено, що податкова поліція може перевірити як платника податків, і а він і представництва. Починається перевірка щодня, коли виноситься постанову ж про її проведенні. Тривати вона більше двох місяців. Але начальник федерального органу податкової поліції або його заступник проти неї продовжити цей термін близько трьох місяців, якщо перевіряльники попросять це у своєму рапорті. Закінчується перевірка щодня, коли акт перевірки платника податків підписали все проверяющие.

Права й обов’язки проверяющих.

Права й обов’язки перевіряючих податкових поліцейських однакові з правами і обов’язками представників податкових органов.

Насамперед поліцейські зобов’язані перевірити особистість платника податків або його законного представника. А представник повинен пред’явити їм документи, що підтверджують його повноваження, наприклад, статут, доручення, ордер юридичної консультации.

Обстеження помещений.

Поліцейські вправі безперешкодно обстежити будь-які приміщення, будинку, споруди, ділянки і транспортні засоби, які платник податків використовує, щоб одержувати доходы.

Проводячи обстеження, поліцейські зобов’язані дотримуватися певні правила. Інакше отримані під час обстеження матеріали ні мати ніякого значення, оскільки зібрали їх, порушуючи закону. Які ці правила?

По-перше, обстеження можуть робити тільки ті перевіряльники, які допущені до оперативно-пошукової деятельности.

По-друге, оглядати приміщення можна лише з розпорядженню начальника оперативного підрозділи федерального органу податкової полиции.

По-третє, обшук слід здійснювати присутності самого платника податків (його законного представника) і двох понятих. У цьому поняті нічого не винні бути зацікавлені у результаті перевірки. Категорично забороняється в ролі понятих посадових осіб податкової полиции.

Про те, як велося обстеження і які він дало результати, обов’язково має складений акт. Його підписують особи, що проводили огляд, поняті і податків. якщо платник податків відмовляється підписувати акт, то звідси робиться позначка у ньому, яку запевняють понятые.

Витребовування документов.

Податкові поліцейські має право вимагати у платника податків будь-яку інформацію, що необхідно щодо перевірки, зокрема документи, що стосуються фінансово-господарської деятельности.

Щоб її, поліцейські зобов’язані скласти вимога. Воно підписується перевіряючими і вручається платникові податків під розписку, де зазначено, як і день підприємство одержало вимога. Якщо платник податків відмовився приймати вимога, то звідси може бути складено акт.

Проводячи перевірку, ФСПП вправі вилучити з платника податків будь-які предмети чи документи — але копії документів, завірені підписом і печаткою. Оригінали ж вправі вилучати у виняткових випадках, саме коли є підстави припускати, що документи знищать чи підмінять. Забираючи документи, з нього виготовляють копії, які передають налогоплательщику.

Залучення фахівців й одержання разъяснений.

Податкові поліцейські. Проводять перевірки, заслуговують залучати фахівців і реально отримувати пояснення від платника податків (його законного представника), громадян РФ і серед іноземців. Однак з них зобов’язаний давати такі объяснения.

Що перевіряють полицейские.

Передусім податкові поліцейські перевіряють статут, установчі документи і пряме свідчення реєстрацію у податковій органі. Податкова поліція вправі перевіряти результати лише тієї діяльності підприємства, яку воно вело протягом останніх трьох года.

Поліцейські обов’язково досліджують податкові декларації, бухгалтерську звітність, договори, банківські і касові документи, накладні на відпустку тих матеріальних цінностей, акти виконаних робіт та інші первинні документы.

Пильну увагу поліцейські приділять руху матеріальних цінностей і надходження коштів, формуванню витрат, обліку що надійшла продукції, фактичним обсягам виконаних робіт (наданих послуг) тощо. п.

Під час перевірки поліцейські порівнюватимуть дані, вказаних у деклараціях, про те, як податки сплачувалися в действительности.

Виявлені порушення податкові поліцейські повинні заносити в акт перевірки. Але це стосується лише адміністративних правопорушень, якими займається ФСПП Росії, і кримінальних злочинів, передбачених статтями 198 и199 КК РФ. Особливо виділяють податкові правопорушення: їх обов’язково відбивають у акті перевірки і протягом 10 днів матеріали з приводу ним передають у податкові органи. Решта порушення, виявлені під час перевірки, в акт не включають. Зазвичай, податкова поліція повідомляє про неї на відповідні органы.

Результати проверки.

Після перевірки платника податків складається акт. Це має бути зроблено пізніше як за 2 місяці по тому, як було зазначено винесено постанову про проведення проверки.

У акті перевірки відбиваються все виявлені порушення законодавства про податках і зборах. Навіть якщо його порушень нема, акт однаково повинен бути составлен.

Акт перевірки платників податків складається з трьох часток: загальної, описової і укладання. У першій частині наводяться загальні інформацію про перевірці й про налогоплательщике. У описової частини мали бути зацікавленими указаны:

. Вигляд правонарушения;

. Період фінансово-господарську діяльність, до якої належить дане правонарушение;

. Виновные;

. Недостовірні первинні документы;

. Розмір ущерба.

Наприкінці вказують суму МРОТ, яку підприємство не доплатив до бюджету. У неї включаються і податки, і пени.

З акта перевірки начальник федерального органу податкової поліції або його заступник, який курує оперативно-розшукову діяльність, має взяти один з наступних решений:

. Якщо виявлено факт податкового злочину — порушити кримінальну дело;

. Коли виявлено податкове правопорушення, не що є злочином, — відмовити в порушенні кримінальної справи і направити матеріали в податковий орган;

. Коли не відбувалося податкове правопорушення — відмовити в порушення кримінальної дела.

Термін, у який варто прийняти зважене рішення, неспроможна бути щодня понад три доби, а виняткових випадках — понад десять діб від дня закінчення проверки.

Платник податків може оспорити акт перевірки. І тому їй потрібно звернутися у арбітражного суду по місцезнаходження підрозділи ФСПП России.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Будь-яка перевірка, особливо податкова, вносить певну дезорганізацію в підприємства, оскільки задля забезпечення діяльності перевіряючих необхідно відволікати основної роботи бухгалтерії і з юридичної служби, та й сам собою факт перебування котрий перевіряє для підприємства створює певну знервованість, що ні дуже добре віддзеркалюється в работоспособности.

Але навіть, якщо результати перевірки виявилися «негативними» для организации-налогоплательщика — ще все потеряно!

Усі дії (бездіяльність) посадових осіб податкові органи, які проводять перевірку, можуть бути оскаржені у суді, як і, як і постанову по залученні платника податків до відповідальності держави і інші акти податкового органу. Причому з актом податкового органу на тому випадку розуміється документ будь-якого найменування (вимога, рішення, постанову, його лист і ін.), підписаний керівником (заступником керівника) податкового органу стосувався конкретного платника податків (п. 48 Постанови президії ВАС РФ № 5).

Під час проведення податкової перевірки платникові податків необхідно уважно вивчати документи, пред’явлені податковими інспекторами: рішення про проведення перевірки, вимоги, і т.д. Недотримання форми документа, його вади може стати істотною аргументацією у суді зі боку платника податків у разі виникнення податкового спору. По можливості необхідно платникові податків робити й залишати при собі копії цих документов.

Порушення форми акта податкової перевірки призвело до у себе скасування рішень органів податкові органи про стягнення санкцій постановою ФАС Північно-Західного округу від 19.03.01 № А05−6852/00−473/10. Вона містить такі висновки суду: «Порушуючи пункту 3 статті 101 НК РФ в постанові залученні платника податків до податкової відповідальності скоєння податкового правопорушення не викладено обставини досконалого платником податків податкового правопорушення, як вони встановлено проведеної перевіркою, вказані документи й інші відомості, які підтверджують ці обставини, докази, наведені платником податків у свій захист, й одержують результати перевірки цих доказів, рішення про залучення платника податків до податкової відповідальності за конкретні податкові правопорушення із зазначенням статей Кодексу, які передбачають дані правопорушення і вживані заходи ответственности.

Відповідно до пунктом 6 цієї статті недотримання зазначених вимог може бути основою скасування рішення податкового органа.

У разі слід вжити це правило, оскільки постанову податкової інспекції грунтується на акті від 09.03.2000. Акти від 10.03.2000 і південь від 16.03.2000 в постанові не названы…"[6].

Під час проведення перевірки перевіряючим необхідно представляти не тільки ті документи, що вони зажадали. Показуючи «зайві» документи, можна спровокувати перевірку тих областей своєї фінансово-господарської діяльності, які спочатку перевіряти не планировалось.

Під час читання акта перевірки необхідно зважати: на документи, які було використано під час перевірки; що є джерелом помилки, що спричинила донарахування сум податку; необхідно перевіряти правильність розрахунків, вказаних у акті і мережні додатки щодо нього. Трапляється, коли донарахування податків виробляється не враховуючи переплат із податків, виявлених під час перевірки. Перевіряльники є людьми, і часом допускають арифметичні помилки. Бувають просто опечатки.

Знання платником податків правий і обов’язків як, і що перевіряє боку дозволить активної участі у проведенні перевірки, в ході визначення її результати, винесення рішення з проведеної податкової перевірці й залученні чи непривлечении до відповідальності за виявленні будь-яких порушень законодательства.

Список використовуваної литературы.

1. Податковий кодекс Російської Федерації (частина первая).

2. Вісник Вищої Арбітражного Судна Російської Федерации.

№№ 3,5,7 — 2001 г.

3. Валів М. А. Виїзна податкова проверка.

// Журнал «Податки і платежи"/Арбитражная податкова практика. № 2, 2001.

4. Мачин З. П. Податкова поліція проводить перевірку на предприятии.

// Журнал «Главбух"/Юридический практикум, № 22, листопад 2001.

5. М. В. Кисельов, к.э.н. Податкова перевірка предприятия.

// Журнал «Російський податковий кур'єр» № 11,.

6. Т.ЗВ. Мехова, радник податковий служби РФ II рангу «Податкові перевірки — погляд „изнутри“».

// Журнал «Головна книга» № 9, квітень 2002.

7. Тяжких Д. С. Податкова перевірка підприємства: методика проведення, 1 том.

СПб.: вид. Михайлова, 1997.

———————————- [1] Непредставлення у призначений термін платником податків (податковим агентом) в податкові органи документів і майже (чи) інших відомостей, передбачених НК РФ й іншими актами законодавства про податки і зборах, тягне стягнення штрафу у вигляді 50 рублів кожний непредставленный документ. Непредставлення податковому органу даних про налогоплательщике, що виразилося відмовити організації надати наявні в неї документи, передбачені НК РФ, з даними про налогоплательщике на запит податкового органу, так само як інше відхилення від надання таких документів або надання таких документів з явно недостовірними даними, коли таке діяння зовсім позбавлений ознак порушення законодавства про податки і зборах, передбаченого ст. 135.1 НК РФ, тягне стягнення штрафу у вигляді 5 тис рублів. [2] П. 48 постанови Пленуму ВАС РФ від 28.02.2001 № 5 «Про патентування деяких питаннях застосування частини першої таки Податкового кодексу Російської Федерації» [3] Вісник Вищої Арбітражного Судна Російської Федерації № 7/2001.

[4] Вісник Вищої Арбітражного Судна Російської Федерації № 3/2001.

[5] Валів М. А. Виїзна податкова перевірка // Журнал «Податки і платежи"/Арбитражная податкова практика. № 2, 2001. З. 10.

[6] Вісник Вищої Арбітражного Судна Російської Федерації № 5/2001.