Загрязнение водойм в Сахалінської области

Бурхливий розвиток всіх галузей промисловості, енергетики, транспорту, збільшення кількості населення і побудову урбанізація, хімізація всіх сфер діяльності сприяли певних змін оточуючої середовища, зокрема і несприятливим. Вплив шкідливі речовини антропогенного походження на довкілля стає глобальным.

Рік у рік природні ресурси все інтенсивніше йдуть на потреб людства. Особливо це теж стосується водних ресурсів, бо ні одна галузь господарства неспроможна розвиватися без води. Останнім часом проблеми водопостачання загострюються, під впливом господарську діяльність змінюється гідрологічний режим природних водних об'єктів, якісний склад води в них.

Проблема раціонального використання коштів і охорони природних ресурсів від забруднення і виснаження проведення комплексу природоохоронних заходів і спостережень, оцінки й прогнозування їх стану. Оптимальний вирішення питань використання коштів і охорони природних ресурсів можливе лише за наявності об'єктивну інформацію про стан якості води водних об'єктів, на наукове обґрунтування антропогенного на водні объекты.

На Сахаліні контролю над становищем навколишнього середовища проводить єдина служба — Сахалінське територіальне управління з гідрометеорології і моніторингу довкілля. Контроль станом довкілля здійснюють Державного комітету оточуючої середовища по Сахалінської області й Сахалинский комітет природних ресурсов.

Поверхневі води водотоків Сахалінської області забруднюються стічними водами нафтогазовидобувної, целюлозно-паперової, вугільної, харчової промисловості, житлово-комунального, сільського господарств, автомобільного транспорту, житлово-цивільного будівництва й др.

Характерними показниками забруднення водних об'єктів є нафтопродукти, феноли, сполуки міді, зважені і органічні вещества.

Основні причини забруднення водойм є необхідних очисних споруд, незадовільна робота наявних, а як і відкритої системи нефтесбора, втрати нафти у її транспортировке.

У водойми Сахалінської області підприємства скидають 42 267,4 тис. куб. м./год стічні води, їх недостатньо очищених — 22 749,4 тис. куб. м./год, біологічно очищених — 17 152 тис. куб. м/рік, нормативно чистих — 2366 тис. куб. м./год. На рельєф скидається 4361, 6 тис. куб. м./год стічних вод.

Останнім часом спостерігається поліпшення екологічної обстановки з нашого області, але з дивлячись цього вона досить не благополучної. Поліпшення екологічній ситуації пов’язано не з будівництвом нових очисних споруд, не зі стабільністю наявних, а відбувається поза рахунок консервації, зупинки і закриття предприятий.

Спостереження якості поверхневих вод проводять фахівці лабораторії моніторингу забруднення морських і поверхневих вод Центру Моніторингу Забруднення Навколишнього Середовища Сахалінського УГМС. Відбір проб води на гідрохімічний аналіз ведеться на 41 річці й одне озері на 61 створі в 47 пунктах наблюдений.

Створ — це умовне поперечне перетин водотоку чи водойми, у якому виробляється комплекс робіт щоб одержати гідрохімічних даних про водному объекте.

Пункт спостереження — місце на водотоке чи водоймі, у якому виробляється комплекс робіт щоб одержати гідрохімічних даних якість води. Пункти спостережень якості води водотоку зазвичай організують околицях розташування міст, селищ, у місцях скидання стічні води, в устьевых ділянках річок, у місцях нерестовищ і зимовища цінних і особливо цінних порід риб. Пункти спостережень поділяються чотирма категорії. Періодичність спостережень за гидрохимическими показниками залежить від категорії пункту наблюдения.

Ріки Сахалінської області належать до второй-четвертой категоріям. Ко другої категорії ставляться лише дві річки — це р. Поронай і р. Сусуя, на них спостереження проводяться щодекадно, щомісяця й у основні гідрологічні фази (взимку при найнижчому рівні води, в весняне повінь, під час дощових паводків й у летне-осеннюю межень). На річках третьої категорії, куди входить більша частина річок, спостереження проводяться щомісяця й у основні гідрологічні фази, четвертої категорії - лише у основні гідрологічні фазы.

У нашій області 7% річок, із тих, у яких ведуться спостереження, ставляться до класу чистої води. Це р. Рогатка, р. Комиссаровка і р.Арково. Але в 1993 року на р. Рогатка відзначалися випадки високого забруднення (ВЗ) нафтопродуктами, середньорічне зміст останніх перевищувало гранично допустиму концентрацію (ГДК) у 50 раз. Саме тоді саме велися лісозаготівлі і будівництво готелю «Санта». Не дивлячись те що, як і чиста вода річки на одну мить може дуже брудної через халатність людини, 1996 року через брак фінансування контролю над якістю води р. Рогатка були прекращены.

До класу дуже брудних річок ставляться Сусуя, Найба, Августовка.

У р. Сусуя середньорічні концентрації нафтопродуктів майже досягають високого забруднення і лише на рівні 8−9 ГДК, а середнє зміст сполук міді перевищує гранично допустиму концентрацію в 17−18 раз. Середні величини фенолів вище норми в 2−3 разу. Під час проходження весняної повені, коли відбувається інтенсивний змив з грунтів концентрації азоту нітритного підвищуються до 10−15 ГДК, але це вважається високим загрязнением.

У р. Найба середнє зміст нафтопродуктів перевищує ГДК у 3−5 раз, сполук міді сягає рівня ВЗ — 10 ГДК. Середньорічні концентрації фенолів теж вище норми в 1−2 раза.

У р. Августовка щорічно відзначаються випадки високого забруднення сполуками міді цинку, що найшвидше пов’язаний із скиданням стічних шахтних вод шахти «Бошняково».

70% річок нашого острова вважаються помірковано забрудненими. За статистикою це хороші показники, але насправді але це означає, що води цих водотоків не забруднені. У період проходження весняної повені, коли йде інтенсивне танення снігів і змив з грунтів, під час проходження дощових паводків у річках наявне істотне підвищення змісту забруднюючих речовин. Слід зазначити, що у цих річках з помірковано забрудненій водою, середньорічні концентрації нафтопродуктів, фенолів, сполук міді перевищують ГДК у 1−2 раза.

А самої забрудненій рікою про. Сахалін багато років є р.Охинка. Вода цієї річки належить до класу надзвичайно брудних вод. Тут щороку відзначають екстремально високе забруднення (ЭВЗ) нафтопродуктами. Середньорічне зміст цього інгредієнта стає більше норми в 100−120 раз! Основними джерелами забруднення річки нафтопродуктами є нафтогазовидобувні підприємства, розміщених на всієї довжині річки. По повз цього, у р. Охинка надходять пластові води, забруднені нафтопродуктами. Вступники стічні води з нафтопереробних підприємств результат підвищеного змісту фенолів у питній воді річки, середньорічні величини фенолів перевищують гранично допустиму концентрацію вп’ятеро. У зимовий період річці відзначається дефіцит розчиненої кисню. Розмір розчиненої кисню знижується до рівня — 2−3 мг/л.

Практично водами всіх річок, у яких проводяться контролю над якістю води, відзначається перевищення змісту нафтопродуктів, фенолів, сполук міді в 1−2 разу. Адже слід, що наші річки є нерестовыми і навіть місцями зимовища цінних і особливо цінних порід риб. Токсичність багатьох органічних і неорганічних речовин для риб і безхребетних мешканців водного середовища у кількасот разів більше, ніж для теплокровних організмів, оскільки для риб забруднена вода є середовищем проживання. Чутливість риби до запахів багатьох хімічних речовин, у кілька разів чутливість людини. Наприклад, риби здатні знайти фенолу у питній воді у концентрації 0,001 мг/л, а окремі види — навіть у концентрації 0,0005 мг/л, але значно нижчою порога чутливості організму людини. При концентрації нафтопродуктів 0,01 мг/л на поверхні води утворюється плівка, перешкоджає насиченню киснем і проникненню мікроорганізмів, розкладницьких багато домішки у процесі самоочищення річкової води. А холодні, бідні мікроорганізмами сахалинские річки мають щодо низькою самоочищающей способностью.

Принаймні зростання впливу особи на одне якісні ці характеристики річкового стоку — та процес її формування, особливої гостроти набувають проблеми раціонального використання водних ресурсів, охорона від виснаження і забруднення рік, озер, водоймищ і управління внутрішніх морей.

Найактивнішою формою захисту водних ресурсів від забруднення є безвідходна технологія виробництва, тобто. комплекс заходів у технологічними процесами, дозволяє до мінімуму зменшити кількість шкідливих скидання й зменшити до рівня вплив відходів на якість води. До комплексу таких заходів входять: створення і впровадження нових процесів отримання продукції із заснуванням найменшого кількості відходів; розробка різних типів безстічних технологічних систем і водооборотних циклів з урахуванням способів очищення стічні води; розробка систем переробки відходів виробництва у вторинні матеріальні ресурси; створення территориально-промышленных комплексів, мають замкнуту структуру матеріальних потоків сировини й відходів всередині комплекса.

На жаль, до впровадження безвідходної технології ще пройде чимало часу. На час треба намагатися хоча б удосконалювати технологічні процеси та розробку устаткування із меншим рівнем скидів домішок і відходів у водні об'єкти, знешкоджувати токсичні відходи, утилізувати останні, вживати заходів з обмеження скидання комунально-побутових стоків, стоків промислового й сільськогосподарського виробництва, у водні объекты.

Всі ці заходи вимагають величезних капіталовкладень. На час проблеми з охорони і захист довкілля лягають лише з плечі людей, які намагаються врятувати нашу природу чи навіть зменшити її «хвороби». А щиро кажучи, про яких заходах по мінімізації негативних екологічних наслідків можна говорити, у час, коли лише останній рік спостережна мережу якості поверхневих вод суші лише у Сахалінської області скорочено на 34%, і тоді замість 41 водотоку спостереження проводяться лише на 27 реках.

Може комусь мою думку видасться спірним чи неправильним, але, як великий французький натураліст Жан Батіст П'єр Антуан Ламарк (1744- 1829), «мабуть, краще, щоб нововідкрита істину приречена довгу боротьбу, не зустрічаючи заслуженого уваги, ніж, щоб будь-яке породження людської фантазії зустрічала забезпечений прихильний прием».

А закінчити свій реферат хочу уривком з вірша сахалінської поетеси Л. Васильевой, яка поїхала з о. Сахалина, але дуже не у ній тоскует:

У Снегорье веде долина,.

Річка, камінці, водопад.

Удивительней Сахалина.

Хіба що Едемський сад!

1. А. А. Беккер, Т. Б. Агаев. Охорона й контроль забруднення природної среды.

Ленінград, Гидрометеоиздат, 1989 г.

2. Під редакцією Л. В. Бражниковой. Динаміка і якість поверхневих вод.

Радянського Союзу. Ленінград, Гидрометеоиздат, 1988 г.

3. М. Я. Лемешев. Природа і ми. Москва, «Радянська Росія», 1989 г.

4. В. Г. Орлов. Контроль якості поверхневих вод. Ленинград,.

Гидрометеоиздат, 1991 г.

5. Щорічники якості поверхневих вод суші та ефективність проведених водоохоронних заходів. г. Южно-Сахалинск, 1993;97г.г.