Разрушение озонового шару Землі хлорфторуглеводородами

ОЗОНОВІ ДЫРЫ.

Руйнування озонового шару Землі хлорфторуглеводородами.

Реферат по хімії учня 9"в" класса.

Калмынина Кирилла.

Р. Санкт-Петербург.

2004 г.

ОЗОН (від грецьк. ozon — пахне) — Оз, алотропна модифікація кисню. Газ синього кольору, з різким запахом, t кипіння — 112 °З, сильний окислювач. При великих концентраціях розкладається з вибухом. Утворюється з кисню (О2) при електричному розряді (напр., під час грози) й під дією ультрафіолетового проміння (напр., в стратосфері під впливом ультрафіолетового проміння Сонця). Переважна більшість озону (Оз) у атмосфері лежить у вигляді шару — озоносфери — в розквіті від 10 до 50 км з максимумом концентрації в розквіті 20−25 км. Цей шар охороняє живі організми Землі від шкідливого впливу короткохвильовою ультрафіолетової радіації Сонця. У промисловості О3 отримують дією в повітря електричного розряду. Використовують для знезараження води та воздуха.

Глобальна мінливість чи глобальні зміни у останні роки перетворилися на основну проблему досліджень у сфері довкілля переважно тому величезному впливу, що вона у всій ймовірності триватиме на світове сообщество.

Багато вчених — природники розглядають термін «довкілля «як синонім слову «природа ». Проте природа стає навколишнім середовищем тільки тоді ми коли у соціальному контексті: людське суспільство залежить від природи й, взаємодіючи із нею, змінює їх у різних просторово-часових масштабах.

В 1985 р. фахівці з дослідженню атмосфери з Британської Антарктической Служби повідомили цілком несподіваному факті: весняне зміст озону у атмосфері над станцією Халлі-Бей в Антарктиді зменшилося із 1977 по 1984 р. на 40%. Невдовзі цей висновок підтвердили інші дослідники, показали також, що область зниженого змісту озону простирається межі Антарктиди й за висотою охоплює шар від 12 до 24 км, тобто. значну частину нижньої стратосфери. Найбільш докладним дослідженням озонного шару над Антарктидою був міжнародний Літаковий Антарктичний Озоновий Експеримент. У його ході вчені з 4 країн кілька разів піднімалися до області зниженого змісту озону і зібрали детальні інформацію про її розмірах і втрачає які відбуваються що ній хімічних процесах. Фактично, це означало, що у полярною атмосфері є озонова «діра ». (Озонова діра — розрив озоносфери діаметром св. 1000 км, що виник над Антарктидою і переміщується в населені райони Австралії. Озонова діра виникла орієнтовно на результаті антропогенних воздействий[1], в т. год. використання в в промисловості й побуті хлорвмісних хладонов[2] (фреонів), що руйнують озоновий шар. Озонова діра небезпечна для живих організмів, оскільки озоновий шар захищає поверхні Землі від надмірних доз ультрафіолетового проміння Сонця. У 1985 прийнята Віденська конвенція про охороні озонового шару, 1987;го — Монреальський протокол. Озонова діра була виявлено англійським дослідником Дж. Фарманом в 1982. У 1992 озонова діра відкрита над Арктикой.).

На початку 80-х з вимірювань зі супутника «Нимбус-7 «аналогічна діра було виявлено й у Арктиці, щоправда вона охоплювала значно меншу площу і кількість зниження рівня озону у ній була негаразд велике — близько 9%. У в середньому у Землі з 1979 по 1990 р. зміст озону впала на 5%.

Це відкриття схвилювало як учених, і широку громадськість, оскільки з неї випливало, що шар озону, навколишній нашу планету, перебуває у більшої небезпеки, ніж вважалося раніше. Потоншення цього можуть призвести до серйозних наслідків для людства. Зміст озону у атмосфері менш 0.0001%, проте, саме озон повністю поглинає жорстке ультрафіолетове випромінювання сонця із довжиною хвилі l.