Монополістичні тенденції й монополії в ринковій економіці

смотреть на реферати схожі на «Монополістичні тенденції й монополії в ринковій економіці «.

ПЛАН.

Введення.

Монополістичні тенденції й монополії в ринковій економіці.

1. Виникнення й сутність монополій.

2. Форми й види монополій.

Антимонопольна політика на сучасному етапі.

1. Антимонопольне законодавство.

2. Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.

Антимонопольна практика в ринковій економіці Заходу, можливість використання її досвіду в умовах України.

1. Аналіз використання антимонопольної політики і антимонопольне законодавство США й країн Західної Європи й можливість їхнього використання на Україні.

Висновок.

Список літератури.

Введення.

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не лише спеціалістів, але й й широких прошарків населення.

З початку 90-х років ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих й послідовних мір проти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи й перехід до ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання Державою монопольних процесів й конкурентних відношень. У нашій стране, промисловості якої в спадщину від командно-адміністративної системи колишнього СРСР дістався цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо важливої стає проблема демонополізації економіки й недопущення посилення ролі уже чинних на ринку монополій.

У Україні процес створення державного контролю по недопущенню несумлінної конкуренції фактично почався із нуля, бо присутня в ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративна система по своїй суті виключала наявність вільної конкуренції в господарській діяльності.

Тому на даному етапі величезне значення має створення і удосконалення законодавчої бази із приводу регулювання монополістичних процесів й конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

У цій роботі ми постараємося роздивитися основні заподій виникнення монополій, особливості Сучасної монополізації економіки, чинне на.

Україні антимонопольне законодавство й перспективи його удосконалення, а також законодавство країн з розвитою ринковою економікою в області антимонопольної практики, досвід якої є небезінтересним й для України.

Монополістичні тенденції й монополії в ринковій економіці.

Виникнення й сутність монополій.

Наприкінці XIX сторіччя ринок чи ледве не було за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся зі складними проблемами. Виникнула реальна погроза для функціонування конкуренції (цого необхідного атрибута ринку). На шляху конкуренції виникнули істотні перешкоди у виді монополістичних утворень в економіці.

Історія монополії досягає глибокої старожитності. Монополістичні тенденції в інших формах й в неоднаковому ступені виявляються на всіх етапах розвитки ринкових процесів й супроводжують їхнього. Алі їхня новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо под годину економічної кризи 1873 р. Взаимосвязанність явищ криз й монополій (указує однією із причин монополізації, як-от: спробу багатьох фірм знайти порятунок кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково монополії в тодішній економічній літературі здобули назву.

«дітей кризи».

Коли являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на промислове виробництво, то це окремі значні підприємства, про «єднання підприємств, господарські товариства, що роблять значну кількість продукції визначеного виду, завдяки чому займають домінуюче положення на ринку, одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін, одержують более високі (монопольні) прибули.

Отже, головною ознакою монопольного утворення (монополії) є заняття монопольного положення. Останнє визначається як домінуюче положення підприємця, що дає йому можливість самостійно чи разом із іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару.

Монопольне положення є бажаним для шкірного підприємця чи підприємства. Воно дозволяє їм уникнути цілий ряд проблем й ризиків, заговорили українською у «язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи у своїх руках визначену господарську уладові, смердоті мають можливість з позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав «язувати їм свої умови. Можна вважати, що смердоті нав «язують свої контрагентам, а іноді й товариству свої особисті інтереси.

2. Форми й види монополій.

Існують різні види монополій, що можна класифікувати на трьох основних: природна, адміністративна і економічна.

Природна монополія виникає внаслідок про «єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит товару у кращому ступені задовольняється однієї чи декількома фірмами. У її основі особливості технологій виробництва і обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива чи небажана. Прикладом можуть служити энергозабезпечення, телефонні послуги, зв «язок й т.д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, й тому, природно, смердоті займають монопольне положення на ринку.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів. З одного боці, це надання окремим фірмам виключного права на виконання визначеного роду діяльності. З іншого боці, це організаційні структури для державних підприємств, коли смердоті про «єднуються й підпорядковуються різним головкомам, міністерствам, асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як один господарський суб «єкт й між ними існує конкуренції. Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільше монополізованого у світі. Домінуючої там був саме адміністративна монополія, насамперед монополія всесильних міністерств й відомств. Більш того, існувала абсолютна монополія держави на організацію й керування економікою, що грунтувалася на пануючій державній власності на засоби виробництва.

Економічна монополія є найбільше поширеної. Її поява обумовлена економічними причинами, вон розвивається на основі закономірностей господарського розвитку. Мова йде про підприємців, що зуміли завоювати монопольне положення на ринку. До нього ведуть два шляхи. перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному збільшенні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Інший (более швидкий) грунтується на процесів централізації капіталів, тобто на добровільному про «єднанні чи поглинанні переможцями банкрутів. Тім чи іншим шляхом чи за допомогою обох, підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.

Коли є причиною появи й розвитки монополістичних тенденцій? По цьому питанню в економічній літературі існують дві точки зору. По перший монополізм трактується як випадковий, не властивий ринковому господарству. Коли стосується іншої точки зору, то монополістичні утворення визначаються як закономірні. Один з прихільників таких поглядів англійський економіст А. Пигу. Він наполягає на тому, що.

«монополістична влада не виникає випадково». Вона є логічним завершенням стратегії підприємств.

Іншою рушійною силою дій підприємців у цьому напрямі є закон концентрації виробництва й капіталу. як відомо, дія цого закону спостерігається на всіх етапах розвитки ринкових відносин. Його рушієм є конкурентна боротьба. Щоб вижити в такій боротьбі, одержати великі прибутки, підприємці змушені вводити нову техніку, збільшувати масштаби виробництва. При цьому із маси середніх й малих підприємств відокремлюється декілька более значних. Колі це відбувається, у найбільших підприємців виникає альтернатива: чи продовжувати між собою збиткову конкурентну боротьбу, чи дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту й т.д. як правило, смердоті вибирають другий варіант, що призводить до появи змови між ними, що є одним із основних ознак монополізації економіки. Таким чином, напрошується висновок, що поява підприємств-монополістів обумовлене прогресом продуктивних сил, реалізацією переваг значного підприємства над малий.

Сучасна теорія виділяє три типи монополій:

1) монополія окремого підприємства,.

2) монополія як угода,.

3) монополія, що засновується на диференціації продукту.

Досягти монопольного положення першим шляхом нелегко, про що свідчить самий факт винятковості цих утворень. Крім цого, цей шлях до монополії можна вважати «порядним», оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягнення переваги над конкурентами.

Більш доступним й поширеним є шлях догоди декількох значних фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступають на ринку «єдиним фронтом», коли зводиться на ніщо конкурентна боротьба, на самперед цінова, покупець надається в безальтернативних умовах.

Розрізняють п «ять основних форм монополістичних про «єднань. Монополії монополізують усі сфери суспільного відтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл й споживання. На основі монополізації сфери обертання виникнули найпростіші форми монополістичних про «єднань (картелі й синдикати.

Картель (це про «єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва й зроблений продукт, виробничу й комерційну самостійність, й домовляються про частку шкірного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат (це про «єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають засоби на засоби виробництва, але й утрачають власність на зроблений продукт, а виходить, зберігають виробничу, але й втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.

Більш складні форми монополістичних про «єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється й на сферу безпосереднього виробництва. На цій основі із «являється така более висока форма монополістичних про «єднань як трест.

Трест (це про «єднання ряду підприємств однієї чи декількох галузей промисловості, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва й зроблений продукт, виробничу й комерційну самостійність, тобто про «єднують виробництво, збут, фінанси, керування, але в суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дають їм право брати доля в керуванні й привласнювати відповідну частину прибули тресту.

Багатогалузевий концерн (це про «єднання десятків й навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого утрачають власність на засоби виробництва й зроблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками про «єднання фінансовий контроль.

Досвід показує, що монополії, монополізуючи визначену галузь й захопивши монопольні позиції, рано чи пізно втрачають динаміку розвитку і ефективності. Пояснюється це тім, що переваги значного виробництва не є абсолютними, смердоті приносять збільшення прибутковості лише до визначених пір.

Антимонопольна політика на сучасному етапі.

1. Антимонопольне законодавство.

Закон України «Про обмеження монополізму й недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності».

Даний Закон визначає правові основи обмеження й попередження монополізму, недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності й здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства.

Для цілей дійсного Закону вживаються такі терміни:

— ринок товару (товарний ринок) (сфера обороту товару однієї споживчої вартості, у межах якої визначається монопольне положення,.

— конкуренція (змагальність підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості шкірного їхні них впливати на загальні умови реалізації товару на ринку й стимулюють виробництво тихий товарів, у які потребуває споживач,.

— монопольне положення (домінуюче положення підприємця, що дат йому можливість самостійно чи разом із іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку визначеного товару. Монопольним признається положення підприємця, частка якого на ринку визначеного товару перевищує 35%. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначитися монопольним положення підприємця, частка якого на ринку визначеного товару менше 35%.,.

— монопольна ціна (ціна, установлювана підприємцем, що займає монопольне положення на ринку й призводить до обмеження конкуренції й порушенню прав споживача,.

— монопольна діяльність (дії (бездіяльність) підприємця.

(підприємців) за умови монопольного положення однієї підприємця (групи підприємців) у виробництві й реалізації товарів, а також дії (бездіяльність) органів влади й керування, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції,.

— монопольне утворення (підприємство, про «єднання чи господарське товариство і інше утворення, що займає монопольне положення на ринку.

Зловживаннями монопольним положенням рахуються:

— нав «язування таких умів договору, що ставлять контрагентів у нерівне положення, чи додаткових умів, що не ставляться до предмета договору, у тому числі нав «язування товару, не потрібного контрагенту,.

— обмеження чи призупинення виробництва, а також вилучення із обороту товарів з метою створення чи підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін,.

— часткова чи повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерела постачання чи збуту із метою створення чи підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін,.

— інші дії із метою створення перешкод доступу на ринок (виходу із ринку) інших підприємців,.

— установлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.

Дискримінацією підприємців органами влади й керування признається:

— заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в якийсь сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво визначених видів товарів з метою обмеження конкуренції,.

— примус підприємців до пріоритетного висновку договорів, першочерговому постачанню товарів визначеному палі споживачів,.

— прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного положення на ринку,.

— установлення заборони на реалізацію товарів із одного регіону країни в інший,.

— надання окремим підприємцям податкових й інших пільг, що ставлять їхні у привілейоване положення стосовно інших підприємців,.

— обмеження прав підприємців по придбанню й реалізації товарів,.

— установлення заборон чи обмежень щодо окремих підприємців чи груп підприємців.

Несумлінною конкуренцією признається:

— неправомірне використання товарний знак, фірмового найменування чи маркірування товару, а також копіювання форми, упаковування, зовнішнього оформлення, імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені,.

— навмисне поширення явно помилкових чи неточних зведень, що можуть завдати шкоди ділової репутації чи майнових інтересів іншого підприємця,.

— одержання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації із метою нанесення збитку ділової репутації чи майну іншого підприємця.

Державної контролю над дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживання монопольним положенням й несумлінною конкуренцією здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

Антимонопольний комітет України утворився Верховною Радою України. У своє діяльності Антимонопольний комітет України підпорядкований й підзвітний Верховній раді України.

Антимонопольний комітет України є юридичною особою, має през із зображенням Державного герба України й свого найменування. У своїй діяльності Антимонопольний комітет України керується дійсним Законом, іншими законодавчими актами України, а також положенням про.

Антимонопольний комітет України, затвердженим Верховною Радою України.

Зведення, отримані Антимонопольним комітетом України й його територіальних керувань й є комерційної таємниці, не підлягають розголошенню. Збитки, заподіяні розголошенням зведень, що є комерційною таємницею, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Антимонопольним комітетом України в судновому порядку за рахунок державного бюджету.

З метою запобігання монопольного положення окремих підприємців на ринку Антимонопольний комітет України й його територіальні керування здійснюють попередні дії по державному контролі за реорганізацією.

(злиттям й приєднанням) підприємств, створенням асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних й інших про «єднань підприємств, перетворення органів керування в зазначені про «єднання, а й за створенням, реорганізацією ліквідацією господарських товариств.

Підприємець може набувати контрольного пакета акцій акціонерного товариства, що займає монопольне положення на ринку, за умови повідомлення в місячний термін Антимонопольного комітету України. Такі ж правила застосовуються і а тихий випадках, якщо підприємець частки.

(паї) в іншому господарському товаристві, що займає монопольне положення.

У випадках, якщо підприємці зловживають монопольним положенням на ринку, Антимонопольний комітет України й його територіальні керування видають розпорядження про примусовий поділ монопольних утворень.

Примусовий поділ не застосовується у випадках:

— неможливості організаційного чи територіального відділення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць,.

— наявності тісного технологічного зв «язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства складає менше 30%).

Штрафи на підприємців накладаються Антимонопольним комітетом за:

— відхилення від виконання чи невчасне виконання розпоряджень.

Антимонопольного комітету України про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні початкового стану чи зміні угод, що суперечать дійсному Закону,.

— непредставлення, невчасне уявлення інформації монопольному комітету.

України й його територіальна монополія керуванням чи уявлення явно недостовірних даних.

Прибуток, незаконно отримана суб «єктами підприємницької діяльності в результаті порушення даного Закону, стягується судом чи арбітражним судом у державної бюджет.

Збитки, заподіяні зловживанням монопольним положенням й несумлінною конкуренцією, підлягають відшкодуванню по позовах зацікавлених осіб у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

За твердженням закордонних спостерігачів, Антимонопольне законодавство України відповідає світовим стандартам. Проте створювалося воно та, на шкода, над рамках реалізації єдиної програми соціально-економічних перетворень. Її немає й донині. Не бачачи орієнтирів, Український уряд, як показала життя, вже начально обрало неправильний шлях. Світова практика свідчить про ті, що лише после запуску демонополізації основних сфер виробництва варто проводити лібералізацію цін й фінансово-грошове реформування. Наш уряд надійшов навпаки і здобуло відомі результати.

2. Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.

Історія розвитку монополій є одночасно і історією боротьби із ними.

Негативні результати монополізації виявляються відразу, й це особливо відчувають широкі прошарки населення. Навколо монополій формується негативна суспільна думка, що потребує державного захисту споживачів від діяльності монополістів, обмеження діяльності інших.

Накопичений досвід й наукові узагальнення допомогли товариству зрозуміти усе «плюси» й «мінуси» монополій, виробити стосовно них визначену політику, що здобула назву монопольної. Першим її результатом в Україні виявилося антимонопольне законодавство. Воно закладено антимонопольними законами: Законом України «Про обмеження монополізму й недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності» й Законом України «Про антимонопольний комітет», про котрий вже говорилося вище.

Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство не так на меті заборону чи ліквідацію монопольних утворень. У товаристві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне заподіяння антимонопольної політики полягає до того, щоб поставити діяльність монополії для контролювання, виключити можливість зловживання монопольним положенням. К.

Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребує державного втручання.

Головна ціль цого втручання полягає в захисті й зберіганні вільної конкуренції, якої загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка й сприяння малого бізнесу, захист прав споживача.

Існують дві основні форми боротьби із монополіями:

1) попередження створення монополій,.

2) обмеження використання монопольної влади.

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею які є контроль монополістичних тенденцій у стране. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але й їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію.

Подібні організації помиляюся діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Алі смердоті можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було б протизаконно відмовлено. Усе їхні рішення обов «язкові для виконання. У огидного випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що усі рішення антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами.

Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективної лише при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому винна насамперед преса і інші засоби масової інформації. Пресі винне даватися декларація про відповідне повідомлення, але й лише в про «єктивній й чесній формі, без якийсь дискредитації. Кожна антимонопольна служба винна матір співробітника для зв «язку із пресою, що повідомляє про діяльність служби й коментує її.

На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є.

Антимонопольний комітет України, про функції й задачі котрого уже було б сказано вище.

Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Алі дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру й підтримку населення, щоб люди знали, що смердоті можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.

Антимонопольна практика у ринковій економіці Заходу, можливість використання їхнього досвіду в умовах України.

1. Аналіз використання антимонопольної політики і антимонопольне законодавство США й країн.

Західної Європи й можливість їхній використання на Україні.

Аналіз антимонопольного законодавства закордонних країн дозволяє виділити такі антиконкурентні дії: горизонтальні обмеження конкуренції, вертикальні обмеження конкуренції, зловживання домінуючим положенням на ринку і ін.

Горизонтальні обмеження конкуренції визначаються як домов між сторонами, що ведуть справ на того самого рівні виробництва чи розподілу товарів (послуг). Вони можуть варіюватися від простих двосторонніх угод до багатосторонніх угод. До типових горизонтальних обмежень можна віднести картельні домов, що, зокрема, регламентують ціни, розділяють ринки збуту, установлюють своєрідні умови торгівлі, включаючи дисциплінарні санкції за порушення договору його учасниками.

Горизонтальні обмеження конкуренції ставляться до найбільше серйозних порушень антимонопольного законодавства.

При вертикальному обмеженні конкуренції, як правило, обмежувальні умови приймаються в односторонньому порядку, оскільки пануючий на ринку підприємець у стані нав «язати свої умови более слабкому контрагентові. До категорії вертикальних обмежень конкуренції можна віднести насамперед домов про виняткові торгові операції (мова йде про домов продажі лише визначеним покупцям чи про придбання товарів лише у визначених постачальників), що зв «язують домов (продажів з примусовим асортиментом, коли продавець обумовлює продажів основного товару придбанням другорядного, заговорили українською у «язаного із основним), встановлення чи підтримка перепродажных цін, обмежувальні умови в договорах про передачу прав на про «єкти промислової власності (домов вчинки й ліцензійні домов). Алі Незважаючи на вищесказане, нелегко відрізнити горизонтальні обмеження конкуренції від вертикальних, наприклад, у випадку перехресного ліцензування у відношенні прав на промислову власність чи коли конкуруючі підприємці призначають один одного винятковими дистриб’юторами своїх товарів.

Монополізація ринку в закордонних країнах вперше іде у основному двома шляхами: придбанням підприємств конкурентів (горизонтальна інтеграція) чи налагодженням своєї власної системи постачання й побуту товарів.

(вертикальна інтеграція).

Антиконкурентным можна також вважати придбання конкуруючих компаній: ніяка корпорація, що займається торгівлею, помиляюся одержувати, прямо чи побічно, весь чи частину акціонерного капіталу (чи майна іншої корпорації).

Підводячи результати, можна сказати, що в західних країнах проведення антимонопольної політики і антимонопольне законодавство здобули широкий розвиток, а головне, що цей механізм контролю за монополіями й її негативними наслідками успішно діє протягом багатьох років. Тут теж є свої негативні чинники, наприклад, порушення непорушності загальної заборони монополій шляхом винятки із цієї заборони, що поширюється як на окремі компанії, то й на цілі галузі. Алі в цілому можна сказати, що антимонопольні законодавства США й країн Західної Європи, хоч й принципово відрізняються друг від друга в багатьох відношеннях, є скурпулезно продуманими і економічно обгрунтованими, що обумовлює можливість їхнього часткового використання в антимонопольній політика.

України.

Антимонопольне законодавство України, як вже говорилося вище, відповідає вимогам світових стандартів. Алі при цьому було б б бажаним й введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн жорсткого контролю за виконанням даного законодавства. Це одне з самих.

«хворих» місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але й введення їхнього у життя чи постійно одержує відстрочку, чи взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще один ланцюжок — комісію із контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.

Таким чином, у процесі удосконалювання українського антимонопольного законодавства можуть бути використані антимонопольне законодавство промислово розвитих країн й практика його застосування, але й із урахуванням особливостей нашого перехідного періоду.

Висновок.

Підводячи результати, можна охарактеризувати антимонопольне законодавство і антимонольную політику України як необхідні атрибути структурних перетворень у всіх сферах економіки країни. На даному етапі проблема монополізації й несумлінної конкуренції перестає бути суто економічної вон усе понад стає політичної й суспільної. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення України усвідомило всю згубність й усі негативні наслідки монополії. Безперечно, у деяких випадках (але й лише в малій дещиці від їхньої загальної кількості) існування монополії є виправданим й необхідним, але й за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль з боці держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням.

Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство й діяльність антимонопольних органів, правильне поводження які сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.

Антимонопольна служба України ще дуже молода, але й уже зроблені її Перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно із удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямі потрібно звернути особливу увагу на более ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США перевищив на антимонопольну практику інших розвитих країн.

Список літератури.

1. Закон України «Про обмеження монополізму й недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності» «Правда.

України", 1992 р., 15 травня.

2. Закон України «Про антимонопольний комітет України».

«Голос України», 1993 р., 21 грудня.

3. Дахно І. «Антимонопольне законодавство України».

«Украина-бизнес», 1995 р., № 24.

4. Короваїв А. «Боротьба із несумлінною конкуренцією».

«Директор», 1995 р., № 7, з. 40−55.

5. Пигу А. «Економічна теорія добробуту»,.

Т.1, М., 1985 р., с. 326.

6. Андрощук Р. «Несумлінна конкуренція: попередження й відповідальність», «Українські ділові Новини», 1994 р., № 41.

7. Олійник Про. «Заборони, межі, санкції в антимонопольному законодавстві», «Закон», 1995 р., № 4, з. 13−15.

8. Мороз З. «Антимонопольний комітет України».

«Закон й бізнес», 1995 р., № 38, с. 6.

8. Жидков Про. «Антитрестовське законодавство США», М., 1963 р., с. 34.

10. Прохоров А. «Коли таке несумлінна конкуренція й як з ній боротися», «Бізнес», 1994 р., № 23.

11. Мозолин У., Кулагин М. «Громадянське й торгове право капіталістичних країн», М., 1980 р., з. 96.

12. Никіфоров А. «Виявлення монопольно високих цін».

«Економіка й життя», 1994 р., № 30.

13. Стародубровская І. «Основ антимонопольної політики».

«Питання економіки», 1990 р., № 6, з. 31−37.

14. Тотьев До. «Державна й природна монополії».

«Закон», 1995 р., № 4, з. 60−63.

15. Сальників Є. «Монополія: учора, сьогодні, завтра».

«Економіка й життя», 1995 р., № 28.

16. Нікітін З., Глазова Є. «Держава й проблема монополії».

«МЕ й МО», 1994 р., № 7, з. 92−93.