Контроль і ревизия

ВВЕДЕНИЕ

3.

Тема 1 ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І МЕТОД 4.

1.1. Сутність, завдання й функцій контролю 4 1.2. Форми і різноманітні види фінансово-господарського контролю 7 1.3. Зміст фінансово-господарського контролю, цієї мети 12 1.4. Предмет фінансово-господарського контролю та його об'єкти 13.

Тема 2 ОРГАНИЗАЦИЯ І МЕТОДИКА КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ ЗА УМОВ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ 17.

2.1. Організація контрольно-ревізійної роботи, неї і розвитку на умовах різних форм власності 17 2.2. Функції ревізійного апарату державної контрольно-ревізійної служби. Права, обов’язки, і відповідальність ревізорів 18 2.3. Ревізія як із форм фінансово-господарського контролю, її види й характеристика 19 2.4. Послідовність ревізійного процесу, його планування і складні процедури здійснення 21 2.5. Організація і Порядок проведення інвентаризацій 24.

Тема 3 МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ПЕРЕВІРКИ ОБЛІКОВОЇ ДОКУМЕНТАЦИИ ПІД ЧАС РЕВІЗІЇ 27.

3.1. Техніка ревізійного дослідження документів 27 3.2. Прийоми перевірки документів власне 29 3.3. Криміналістична експертиза документів 30 3.4. Способи перевірки документів 31.

Тема 4 РЕВІЗІЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ 32.

4.1. Завдання, послідовність, джерела ревізії 32 4.2. Раптова ревізія каси 32 4.3. Контроль над виконанням порядку ведення операцій із готівкою 35 4.4. Документальна ревізія касових операцій 36 4.5. Ревізія засобів у шляху 38.

Тема 5 РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ ЗІ РАХУНКІВ У БАНКАХ 40.

Тема 6 РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ 43.

6.1. Ревізія розрахунків із покупцями і замовниками 43 6.2. Ревізія розрахунків із підзвітними особами 46 6.3. Ревізія розрахунків з претензіям 48 6.4. Ревізія розрахунків з відшкодуванню завданих збитків 49 6.5. Ревізія розрахунків із постачальниками і підрядчиками 51 6.6. Ревізія розрахунків з загальнодержавних податках і платежах 52 6.7. Ревізія розрахунків з страхуванню 55 6.8. Ревізія розрахунків з оплаті 57 6.8.1. Завдання, послідовність і джерела ревізії 57 6.8.2. Перевірка дотримання встановлених доз погодинної, відрядною оплати праці, оплати за сумісництвом, поєднанням професій і поза роботу у понаднормове час 58 6.8.3. Контроль нарахування і заробітної плати розрахунків з соціального страхування 60.

Тема 7 РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ З ОСНОВНИМИ СРЕДСТВАМИ, НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ 67.

7.1. Завдання і джерела ревізії 67 7.2. Особливості інвентаризації основних засобів 68 7.3. Документальна ревізія основних засобів 72 7.4. Перевірка амортизаційних відрахувань 73 7.5. Ревізія нематеріальних активів 75.

Тема 8 РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ З ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИМИ ЦІННОСТЯМИ 77.

8.1. Завдання, послідовність і джерела ревізії 77 8.2. Особливості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей 78 8.3. Ревізія руху, і наявності товарних запасів на оптових складах 79 8.4. Ревізія руху, і наявності товарів на підприємствах роздрібної торгівлі 82 8.5. Ревізія наявності і рух тари під товарами і порожній тари 84 8.6. Ревізія малоцінних і швидкозношувані предмети 85.

Тема 9 КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ 87.

9.1. Завдання, послідовність і джерела ревізії 87 9.2. Контроль і ревізія витрат на виробництво по елементами витрат і калькуляційними статтями 87 9.3. Ревізія собівартості продукції 89.

Тема 10 РЕВІЗІЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ І ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ 91.

Тема 11 РЕВІЗІЯ ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ 94.

Тема 12 РЕВІЗІЯ СОБСТВЕННОГО КАПІТАЛУ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ 99.

Тема 13 РЕВІЗІЯ СОСТОЯНИЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ФІНАНСОВОГО УЧЕТА І ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 102.

13.1. Завдання, послідовність і джерела ревізії 102 13.2. Перевірка стану облік і звітність 104.

Тема 14 РЕВІЗІЯ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ БУХГАЛТЕРСЬКОГО УЧЕТА 108.

Тема 15 НАУКОВА ОРГАНИЗАЦИЯ КОНТРОЛЮ І РЕВІЗІЇ 110.

15.1. Методика викладання курсу «Контроль і ревізія» 110 15.2. Наукова організація роботи у контрольно-ревизионном процесі 114.

Тема 17 ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ МАТЕРІАЛІВ Про НЕДОЛІКАХ ОРГАНАМ НАСЛІДКИ І СУДУ 116.

Тема 18 ОСОБЛИВОСТІ РЕВІЗІЇ, ЯКА ПРОВОДИТЬСЯ ПО ВИМОЗІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 118.

Тема 19 ВІДМІННОСТІ МІЖ АУДИТОМ, УРАХУВАННЯМ, РЕВІЗІЄЮ І СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗОЮ 123.

Тема 20 ПРИЙОМИ ТА СПОСОБИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ У КОНТРОЛЬНО-РЕВИЗИОННОМ ПРОЦЕСІ 125.

Реформа бухгалтерського обліку, і фінансової звітності України, твердження нового Плану рахунку також Положень (стандартів) обліку зумовлюють необхідність реформування контрольно-ревізійної роботи. Такі атрибути ринкових відносин, як многообразность економіки, різноманітні форми власності, вільне підприємництво, роздержавлення підприємств, їх приватизацію і корпоратизація, іноземне інвестування, вимагають використання різних форм контролю, вдосконалення його методологии.

Відповідно Указу президента України «Про заходи щодо підвищенню ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. передбачається посилити контроль над виконанням фінансової дисципліни, цільової і раціональним використанням бюджетних коштів. У зв’язку з цим значно зростають вимоги до підготовки та підвищення кваліфікації фахівців державної контрольно-ревізійної службы.

Підручник підготовлений з урахуванням нових законодавчих і нормативноправових актів з обліку й контролю, принципів бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, і фінансової звітності. Підручник написано відповідно програмі курсу «Контроль і ревізія» за фахом «Облік і аудит». Він то, можливо використаний студентами ВНЗ з спеціальності 7 050 106 «Облік і аудит», може зацікавити наукових працівників, працівників контрольно-ревізійних і місцевих податкових служб, аудиторських фирм.

Третє видання підручника перероблене і доповнене. Тема 1.

ФИНАНСОВО-ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ КОНТРОЛЬ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І МЕТОД.

1.1. Сутність, завдання й функції контроля.

Відповідно Указу президента України «Про заходи щодо підвищенню ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба має забезпечити суворий контроль над використанням коштів бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контролю над збереженням державного устрою і комунального майна усіма підприємствами, установами i організаціями незалежно від форм власності і відомчої належності і підпорядкування. Головне контрольно-ревізійне управління України стає центральним органом виконавчої, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері фінансового контроля.

указ президента є необхідною підставою до ухвалення закону про внесенні зміни й доповнення до закону України «Про державну контрольноревізійної служби у Україні» щодо порядку проведення ревізій і перевірок, прийняття обов’язкових до виконання рішень за фактами порушень фінансової дисципліни, нецільового використання бюджетних коштів, несплати податків, приховування отриманих прибутків тощо. Починаючи з 2001 р. передбачені додаткові асигнування на матеріально-технічне забезпечення державної контрольно-ревізійної служби, будуть визначатися базові навчальними закладами на підготовку і підвищення кваліфікації фахівців державної контрольно-ревізійної службы.

Ринкові перетворення на економіки України спонукають до вивчення досвіду організації та методології контролю економічно розвинених країн світу, але й у жодному разі немає копіювання зарубіжної практики. Заклики до впровадженню міжнародних стандартів аудиту в вітчизняну практику позитивних результатів поки що ні дали.

Аудит як область наукових знань і з практичної діяльності виник у Україні 90-ті роки. Поштовхом до становлення аудиторства стало прийняття у 1993 р. закону України «Про аудиторської деятельности».

Зростання попиту аудиторські послуги із боку суб'єктів підприємницької діяльність у особливості відчувалося до 1 жовтня 1995 р., тобто до того що терміну, коли потрібно було підтвердити достовірність звітних даних за 1994 р. (обов'язковий аудит, чи аудит згідно із законом). Але зза неможливості забезпечити обов’язковий аудит за 1994 р. до вищезазначеному терміну постановою Верховної Ради України час їх завершення було перенесено 31-ий березня 1996 р. Обов’язковий аудит усіх суб'єктів підприємницької діяльності було проведено і поза 1995 р. Цією певної мірою позитивно вплинув розв’язання проблеми адаптації аудиторства України. На жаль, за 1996 р. проведення обов’язкового аудиту скасували щодо більшості суб'єктів підприємницької діяльності, тобто був майже максимально призупинено виконання ст. 10 закону України «Про аудиторську діяльність» (обов'язковий аудит). Проте аудиторська практика не скасовує діючий фінансово-господарський контроль, який потребує вдосконалення й подальшого всебічного розвитку. Корінний реорганізації він потребує по тому, як відбулися радикальні зміни лише у організації та методології бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків (Плані рахунків), й у складі фінансової отчетности.

Однією з основних питань контролю є визначення її сутності. Контроль (від фр. controle — список, що ведеться у двох примірниках; тут — повторний повернення до раніше розглянутому питання, його перевірка) означає перевірку виконання тих чи інших господарських рішень з метою встановлення їх законності та його економічної целесообразности.

Важливим ланкою єдиної системи фінансово-господарського контролю є економічний контроль. Поняття «економічний» підкреслює сферу поширення контрольні функції тільки область економіки як сукупність продуктивних зусиль і виробничих відносин суспільства, його базис.

Фінансовий контроль — одне з форм управління фінансами, особлива сфера контролю, обумовлена формуванням та використанням фінансових ресурсів переважають у всіх структурних підрозділах економіки держави. Він передбачає перевірку господарських та фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності і досягнення позитивних кінцевих результатів роботи. Сферою фінансового контролю є господарські операції, що здійснюються з використанням грошей, а окремих випадках і без них (наприклад, бартерні угоди). Фінансовий контроль охоплює такі показники: прибуток від реалізації продукції і на інші надходження, основні види витрат, стан оборотних засобів, активів і пасивів балансу, рентабельність, фінансовий стан та платоспроможність підприємства, розрахунки з бюджетом і кредитними установами, дебіторську і кредиторську заборгованість та тому подобное.

Методологія і організація фінансово-господарського контролю у підручнику викладено з урахуванням формування ринкової інфраструктури України на засадах національних інтересів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, і в розрізі його видів — бухгалтерського, фінансового і управлінського (внутрихозяйственного).

Вивчаючи стан бухгалтерського фінансового обліку необхідно враховувати, основним джерелом контролю є економіко-правова структура фінансів суб'єктів підприємницької діяльності: пасив — звідки надійшли гроші, і актив — куди вони вкладено (інвестовано). Докладному дослідженню підлягають витрати й доходи, тобто дані управлінського обліку по центрам відповідальності. Отже, суть фінансово-господарського контролю полягає у регулюванні процесу відтворення відповідно чинному законодательству.

Основними завданнями фінансово-господарського контролю відповідно Указу Президентом підвищення ефективності контрольноревізійної праці є: перевірка — дотримання порядку реалізації державної політики контролю над використанням підприємствами коштів бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів, стану обліку, і звітність; - прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов’язкових до виконання підприємствами рішень за фактами порушень фінансової дисципліни, нецільового використання коштів, несплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів і приховування отриманих прибутків; - звернення органів державної контрольно-ревізійної служби у сфері держави у суди й арбітражні суди; - періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання бюджетних засобів і позабюджетних фондів, збереження майна, проте менше разу три роки; - встановлення адміністративної відповідальності недотримання порядку проведення операцій із бюджетними коштами, нецільове використання коштів бюджетів, і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень; - здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійної службою у взаємодії з органами податкової служби, державної скарбниці, суду й прокуратури з недопущення паралелізму і дублювання; - систематичне інформування органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни та внесення пропозицій щодо забезпечення їхніх усунення і винних до ответственности.

Указом президента України Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронних органів запропоновано забезпечити належний розгляд матеріалів, переданих контрольно-ревізійної службою, про виявлені факти порушень використання коштів бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів і державної і комунального майна, і навіть своєчасно реагувати на порушення порядку розгляду матеріалів, які надходять від контролюючих органов.

У перехідний час до ринкових відносин особливе значення набуває як перевірка господарських операцій, а й профілактика правонарушений.

У ринкових умов господарювання контроль є важливий чинник управління виробничими і комерційні структури, здійснюваного щоб одержати максимального прибутку і виконання зобов’язань перед державою щодо сплати налогов.

Відповідно законодавчим, нормативно-инструкторским матеріалам контролюючі органи наділені широкими правами. Це дає можливість домогтися повноти і забезпечення якості контролю. Вони мають право як досліджувати документи, фінансову звітність, чи проводити обстеження, здійснювати контрольні обміри виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, будувати ув’язнення й вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ та його предупреждения.

Фінансово-господарчий контроль виконує такі основні функції: профілактичну, інформаційну і мобилизующую.

У ринковій середовищі контролю підлягає вся хозяйственно-финансовая діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально ставитися до виконання своїх зобов’язань. З іншого боку, ліквідуються умови, що породжують безгосподарність. Контроль у разі покликаний виявляти таких явищ надавати сприяння від їхньої ліквідації, реалізуючи у своїй профілактичну функцию.

Інформаційна функція у тому, що отримана під час контролю інформація є необхідною підставою до ухвалення відповідних прийняття рішень та проведення коригувальних дій, внаслідок чого забезпечується нормальне функціонування проверяемого объекта.

У процесі контролю виявляють як недоліки, а й позитивні боку діяльності. Останні як передовий досвід можуть бути надбанням інших господарюючих суб'єктів, завдяки чому реалізується мобілізуюча функція контроля.

З іншого боку, функціями контролю є перевірка: — виконання Закону України, Указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету міністрів та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини державної власності, господарські, фінансові та податкові відносини; - повноти і своєчасності надходження доходів у бюджет, цільового і економного використання коштів державного бюджету та взагалі позабюджетних фондів; - законності та ефективності використання матеріальних, трудових і суб'єктами підприємницької роботи і підприємствами, які перебувають державному забезпеченні; - дотримання розмірів встановлених штатів, ставок і фонду зарплати; - касової дисципліни і принцип законності операцій із рахунках у трилітрові банки; - забезпечення повноти оприбуткування і принцип законності витрати товарнотих матеріальних цінностей; - правильності ведення бухгалтерського обліку, і достовірності фінансової звітності; - використання обчислювальної (комп'ютерної) техніки з метою підвищення контрольні функції бухгалтерського обліку у справі забезпечення ефективне використання державної власності і усунення умов, яке породжують спотворення звітні показники і бесхозяйственность.

Функції контролю у суспільстві від ринковою економікою перебувають у благоприятствовании діяльності господарюючих суб'єктів різної форми власності з допомогою економічних важелів і стимулів (кредитування, інвестування, оподаткування тощо). Фінансово-господарчий контроль допомагає державі здійснювати безнастанне спостереження і перевірку роботи з об'єкті управління, встановлювати причини порушення законодавства, ознайомитися з правильністю і розподілу і споживання суспільного продукту та збільшення використання фінансових ресурсів. Функції фінансово-господарського контролю зумовлюються дією основного економічного закону суспільства та його інтересами. Контроль виступає в функцій управління громадськими процесами. Ідеться передусім соціального управління, політичного керівництва, народної демократії, правового государства.

Відповідно закону України «Про державну контрольноревізійної служби у Україні» від 26 січня 1993 р. при Міністерстві фінансів створено Головне контрольно-ревізійне управління. У Автономної Республіку Крим, областях, міста Київ та Севастополі створені контрольноревізійні управління, околицях, міста й райони у містах — контрольноревізійні отделы.

Основна функція державної контрольно-ревізійної служби — здійснення контролю над витратою коштів і тих матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом та достовірністю бухгалтерського обліку, і фінансової звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних установах, і навіть на підприємствах, які утримує з допомогою бюджетів всіх рівнів і введення державних валютних фондов.

Державна контрольно-ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник міністра фінансів України. Керівники регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначаються вищими руководителями.

Важливою функцією вищих органів контрольно-ревізійної служби України є складання нормативно-методичних документів з питань організації та порядку проведення контрольно-ревізійної роботи, узагальнення передового опыта.

1.2. Форми й ті види фінансово-господарського контроля.

У ринкових умов господарювання підвищення ефективності виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільно необхідного продукту неможливе без належного контролю над використанням товарногрошових отношений.

По суб'єктам фінансово-господарський контроль України поділяється на державний, муніципальний, незалежна і контроль собственника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління: Рахунковою палатою Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація; Державна контрольно-ревізійна служба України; Державна скарбниця України (останніх органу контролю входять до структури Міністерства фінансів України); Фонд наразі державного майна України; Міністерство економіки України; Міністерство фінансів України; Міністерство праці та соціальної полі-тики України; Державного комітету статистики України; Антимонопольний комітет України; Національний банк Украины.

Спеціалізовані органи контролю: Державний комітет по стандартизації, метрологи і сертифікацію (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний комітет захисту прав споживачів (Держспоживзахист), У державної інспекції України з контролю цін, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна инспекция.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві ради народних депутатів та його комиссии.

Незалежний контроль — аудиторський — організується на госпрозрахункових основах.

Контроль власника: відомчий (міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання) і внутрішньогосподарський (власники підприємств, бухгалтерська і фінансовоекономічна служба предприятий).

Рахунковою палатою Верховної Ради України, створена відповідно українській конституції, організовує та здійснює контроль: — за своєчасним виконання дохідної та видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів; - по освіту і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначає ефективність яких і доцільність витрат державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів; - за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науковотехнічного спеціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища, використання об'єктів права державної власності, які підлягають приватизації; - над виконанням законності щодо надання Україною позик, економічної і той допомоги іноземним державам, міжнародних організацій; - над використанням закордонних кредитів; - за законністю і своєчасністю руху коштів Державного бюджету України і позабюджетних фондів у державних установах Національного банку України; - за грошової емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів й інші подобное.

Державна податкова адміністрація і його органи на місцях контролюють дотримання природоохоронного законодавства про податки, правильність нарахування і своєчасність внесення бюджету податків інших платежей.

Державна контрольно-ревізійна служба та її органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни, правильність і законність витрати коштів із державного бюджету суб'єктами господарювання, незалежно від форм собственности.

Державна скарбниця України та її підрозділу регіонах контролюють витрачання коштів державного бюджету установами i організаціями відповідно до їхніх сметам.

Фонд наразі державного майна України (далі — Фонд) здійснює державної політики щодо приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, є загальнодержавної власністю. У своїй діяльності Фонд підлеглий і підзвітний Верховної Ради України. У в Автономній Республіці Крим, областях, міста Київ та Севастополі, інших містах й райони України Фонд створює регіональні отделения.

Основними функціями Фонду є реалізація прав на розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації, створення спільних підприємств, укладати договори з посередниками щодо організації підготовки до приватизації і продаж об'єктів приватизації і видача ліцензій посередникам; вживання заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації, проведення інвентаризацій загальнодержавного майна; здійснення аудиторських перевірок ефективність його роботи використання коштів і тому подобное.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного та розвитку країни, яка затверджена Верховною Радою України, виявляє відхилення від доведених завдань і вживає заходів щодо попередження их.

Міністерство фінансів України та її місцевих органів здійснюють контролю над своєчасним виконанням державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, надходженням коштів та їхнього витратами та цільовим расходованием.

Міністерство праці та соціальної полі-тики України контролює дотримання природоохоронного законодавства з питань праці та заробітної плати областях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, розробляє й запевняє нормативні документи з питань регулювання зайнятість населення й інші подобное.

Державного комітету статистики України контролює з цієї звітності збалансованість ринку товарів, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, здійснює вибіркові контрольні перепису ресурсів, перевіряє забезпечення достовірності державної звітності, видає обов’язки постанови проведення ревізій господарсько-фінансової роботи і тому подобное.

Антимонопольний комітет України запобігає освіту монопольного становища над ринком підприємців, яке обмежують конкуренцію певного товару. Інакше це у себе порушення ринкових взаємин у виробництві й окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій деятельности.

Національний банк України відповідно закону України «Про банки і банківську діяльність» і погоджується з статутом контролює наявність грошей до обороті, використання кредитів за призначенням, дотримання касової дисципліни, правил розрахунків, правильність витрати коштів із бюджету, здійснює емісію грошей, контролює діяльність комерційних банків шляхом проведення перевірок і ревізій, видає інструкції, ситуація з касових, кредитних і валютних операцій та тому подобное.

До спеціалізованим органам таки економічного контролю ставляться державні комітети, інспекції і пр.

Так, Державний комітет по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України) вживає заходів щодо стандартизації, забезпечення єдності і достовірності вимірів і сертифікації продукції, здійснює нагляд за впровадженням і вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) й інші подобное.

Державний митний комітет України контролює дотримання митного законодавства і нормативних актів підприємцями, й фізичними особами щодо сплати мита експорту і імпорт товарів з-за кордону України, і навіть при внутрішньодержавних операціях, які необхідно сплачувати митну пошлину.

Державний комітет із справам захисту прав споживачів (Держспоживзахист) та її органи на місцях здійснюють державний контролю над дотриманням підприємствами та громадянами законодавства про захисту споживачів, інших нормативних актів з питань торгівлі, і надання з населенню, здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, торгівлі, громадського питания.

У державної інспекції України з контролю цін контролює застосування цін, і тарифів міністерствами, відомствами, підприємствами всіх форм власності, додержання порядку їх утверждения.

Інспекція проти неї перевіряти у різноманітних суб'єктів підприємництва бухгалтерські документи, книжки, звіти, калькуляції й іншим, пов’язані з впровадження цін, отримувати необхідні пояснення, довідки і інформацію про питанням, які виникають під час перевірок. Документом на право перевірки є посвідчення, видане конкретному посадовій особі керівником Інспекції або його заступником, завірене печаткою. Інспектор вивчає документи і копії з нього про рівень і економічної обгрунтованості ціни товари, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості, одержані від об'єднань, підприємств і закупівельних організацій (включно з органами стандартизації, статистики, банки й інші подобное).

Інакше у проведенні перевірки чи недопущення працівників Інспекції до обстеження приміщень, непред’явлення (чи відмову у пред’явленні) звітів, балансів, розрахунків, декларацій інспектор проти неї припиняти операції у рахунках і за іншими фінансово-кредитних закладах державної і навіть застосовувати економічних санкцій, розглядати справи про адміністративних правонарушениях.

Державна автомобільна інспекція (ДАІ) здійснює над виконанням законодавства і нормативних актів щодо реєстрацію ЗМІ й обліку рухомого складу транспортних засобів підприємцями, й фізичними особами. ДАІ також перевіряє дотримання власниками транспортних засобів і водіями правил дорожнього руху на дорогах Украины.

Державна пожежна інспекція контролює дотримання протипожежних правил підприємцями, й населенням, вживає профілактичні заходи щодо запобігання пожеж, а разі їх виникнення — здійснює гашение.

Державна санітарна інспекція здійснює за дотриманням санітарно-гігієнічного і противоэпидемиологического законодавства підприємцями, й населенням, і навіть проводить профілактику виникнення епідемій й масові заболеваний.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно закону України «Про місцевих радах народних депутатів і місцевому регіональному самоврядуванні» над виконанням проектів будівництва об'єктів жилищнокомунального господарства. Комісії з питань планування, бюджету та взагалі фінансів здійснюють контролю над виконанням планів і програм економічного та розвитку і бюджета.

Незалежний аудиторський контроль (зовнішній) на договірних платних засадах перевіряє достовірність звітних даних, балансів разом із тим надає консультаційні послуги з питань обліку, фінансів, економіки та іншого подібного начиння. Такий контроль призначений здебільшого для об'єктів недержавного сектора экономики.

Відомчий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та, фінансованих з допомогою бюджету, підпорядковується як вищестоящому органу державного фінансового контролю, і відповідному міністерству чи відомству. Його основна функція — детальний контролю над правильністю витрати бюджетних коштів. На відомчий фінансовий контроль відповідно чинному законодавству покладений обов’язок періодичного проведення ревізій господарсько-фінансової діяльності підлеглих відомству чи міністерству предприятий.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, бухгалтерськими, фінансовими та інші функціональними службами підприємств. Відповідно закону України «Про підприємства в Україні» основна відповідальність за організацію фінансового контролю на кожному цукрозаводі, передусім, доручається його безпосереднього власника від імені держави, колективу акціонерів, орендарів тощо., яких зазнають повну відповідальність за раціональність використання власних матеріальних, трудових і. Контроль повинен дискретний характер (від латів. discretus — відділений, окремий, непрерывный).

По періодичності здійснення контроль поділяється подібний до попереднього, поточний (оперативний) і подальший (ретроспективный).

Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції для запобігання незаконних діянь, неефективного використання засобів і прийняття необгрунтованих рішень. Він застосовується переважно на стадії погодження та затвердження кошторисів, договорів, при підписанні розпорядчих і виконавчих документів за проведення господарських операцій. Перш ніж виписати видатковий касовий ордер на видачу підзвітною суми, бухгалтерія підприємства перевіряє наявність грошей, доцільність витрат, відповідність їхньої потребам за нормами й інші подобное.

Поточний (оперативний) контроль має оперативний характері і ввозяться процесі виконання господарських операцій. Поточний контроль покладається здебільшого служби внутрішньогосподарського контролю. Його завдання — оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень сну і відхилень, що виникли у виконання господарських операцій та виробничих завдань. Наприклад, товар може бути виданий покупцю після попередньої оплати, здійсненого через банк (якщо вона форма оплати прийнята, узаконена). Цим підприємство перевіряє законність господарських операцій, раціональність витрати коштів, тих матеріальних цінностей, запобігає випадків безгосподарності і злоупотреблений.

Наступний (ретроспективний) контроль здійснюється після завершення господарських операцій із закінчення певного звітного періоду. Його мета — встановити правильність, законність і економічне доцільність здійснених господарських операцій, виявити недоліки у роботі підприємства, факти безгосподарності і крадіжок. За його результатами розробляються заходи щодо ліквідації виявлених недоліків, і усунення про причини і умов його виникнення. Документальна ревізія є наступним виглядом господарського контролю. Завданням документальних ревізій поруч із виявленням порушенням і зловживанням є запобігання недоліків, і безгосподарності. Тож важливого значення має докладне обговорення результатів документальних ревізій з участю общественности.

По інформаційному забезпечення розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає у встановленні суті й достовірності господарської операції з даної первинної документації, дисконтних регістрів і звітності, у яких вона собі відображення у бухгалтерському, оперативному і статистичному учете.

Так, за даними первинної документації, облік і звітність контролюють виконання планів виробництва та реалізації продукції, її собівартості і рентабельности.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального (відповідного дійсності) стану об'єкта з допомогою зважування, рахунки, вимір, лабораторних аналізів тощо. До об'єктах фактичного контролю відносять: грошову готівкою до каси, кошти, нематеріальні активи, готову продукцию.

Фактичний і документальний контроль взаимосвязан, тому сукупне їх застосування дає можливість встановити відповідне дійсності стан об'єктів, розробити заходи з усунення недостатков.

По формам здійснення контролю розрізняють превентивні і поточні контрольні перевірки. 1.2.2.).

Превентивні (латів. praeventio — попередження, запобігання) контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничу краще й господарсько-фінансової підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсів погоджується з нормативами. Якщо органи контролю здійснюють превентивні перевірки періодично, то внутрішньогосподарський контроль власника передбачає їх систематичне і безнастанне виконання. Разом про те контрольні органи перевіряють юридично-правову обгрунтованість документа, яка відображатиме достовірність проведення господарської операції, кількісні і якісні їх вимірювачі, норми витрати сировини, ціни. Без підписи керівника і головного бухгалтера окремі документи (чек, касовий ордер) не приймаються до виконання, вважаються недійсними. Превентивні перевірки дають можливість запобігти виникненню недоліків, перевитрат й інші подобное.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного, систематичного контролю конкретних операцій. Вони здійснюються усіма контрольними органами з питань, що входять у їх компетенцію. Так, комерційних банків перевіряють використання готівки з каси, своєчасність й повноти здачі виручки до банку та іншого подібного начиння. Поточні контрольні перевірки проводяться для запобігання безгосподарності, профілактики правонарушений.

Тематична перевірка — це вивчення одній або кількох сторін діяльності підконтрольного об'єкта. Результати тематичної перевірки, отримані виходячи з документального і фактичного контролю, оформляються актами чи доповідними записками. За результатами тематичної перевірки перевіряльники роблять висновку про стані підконтрольного об'єкта і розробляють пропозиції щодо підвищення ситуації. Ці пропозиції розглядаються і затверджуються до виконання керівником органу, від імені якого проводилася тематична перевірка. Виконання такого ультиматуму систематично проверяется.

Слідство — форма контролю, застосовується судебно-следственными органами задля встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати слідства оформляються протоколами і постановлениями.

Рахункова перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомів контролю її достовірності. Це один з форм наступного контролю, яку проводять фінансовими органами, які контролюють розрахунки підприємств із бюджетом щодо платежів з прибутків (доходів). Достовірність звітних даних підлягає перевірці, ще, статистичними і банківськими органами, працівниками облікового, фінансового і контрольно-ревізійного апарату вищих органів під час приймання звітності, ревізій, тематичних перевірок та політичного аналізу господарськимфінансової складової діяльності підприємства. У цьому важливо перевірити достовірність вихідної облікової інформації виробничих одиниць та інших низових підрозділів, виходячи з якому потім формуються зведені звітні показники з об'єднання загалом. Рахункова перевірка включає елементи, як технічної (формальної) перевірки, і контролю у суті. Вона тягнеться три етапу контролю: перевірку узгодженості показників різної форми звітності; зіставлення окремих звітні показники з записами розмов у регістрах бухгалтерського обліку; перевірку обгрунтованості дисконтних записів по даних первинних документів. Така послідовність робить лічильні перевірки ефективним засобом контролю всієї постановки обліку на підприємствах, забезпечує зміцнення звітної дисципліни і усунення недоліків у бухгалтерському учете.

Господарський суперечка — це спосіб виявлення дотримання законності і забезпечення законних прав у взаємовідносинах підприємств. Господарські суперечки між підприємствами вирішуються арбітражний суд. Правильність рішення господарських спорів підприємств відіграє в забезпеченні державної дисципліни і виконання договірних зобов’язань. Результати розгляду господарських спорів оформляються протоколами і постановлениями.

Обстеження — ознайомлення зі станом підконтрольного об'єкта на місці, зокрема, зі станом складського господарства, використанням виробничих потужностей, охороною праці та техніка безпеки. Виявляють у своїй позитивні й негативні боку діяльності підприємства. Результати обстеження оформляються доповідними записками, довідками, висновками, предложениями.

Перераховані форми контролю використовують у контрольно-ревізійної роботі не ізольовано, а сукупності, що підвищує дієвість фінансово-господарського контролю. Отже, зміст контролю проявляється у його формах, а здійснення — у засобах і прийомах. Проте із зазначеними вище формами контролю ревізія є одним із найважливіших форм фінансово-господарського контроля.

На думку авторів, ревізія одна із методів контролю, хтось вважає її виглядом контроля.

Професор Н.Г. Бєлов робить висновок, що ревізія не лише елементом методу, чи важливою формою таки економічного контролю, з допомогою якого найповніше реалізується контрольна функція государства.

Автор поділяє думку професора І.А. Белобжецкого у тому, що ревізія є формою конкретного висловлювання й організації контрольних дій, вкладених у виконання функцій фінансово-господарського контроля.

1.3. Зміст фінансово-господарського контролю, його цели.

Розвиток ринкових процесів України вимагає впровадження нових, прогресивних форм і методів управління, зокрема вдосконалення структури та змісту фінансово-господарського контролю, як на макро-, так і микроуровне.

Виконання цієї завдання передбачено Указом президента України «Про заходах підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи», в якому підкреслено першочергове завдання — посилити контролю над дотриманням фінансової дисципліни, цільовим і ефективнішим використанням бюджетних средств.

Основний зміст контролю — активізація роботи органів контрольноревізійного апарату з усунення недоліків, і порушень в господарськимфінансової складової діяльності підприємств, установ і закупівельних організацій, які отримують кошти з бюджетів всіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальної власності, і навіть тих, частку в статутних фондах яких був частина державного, комунального имущества.

Плани контрольно-ревізійної роботи державної контрольноревізійної служби та її органів на місцях повинні прагнути бути узгоджені і скоординовані з планами контрольно-ревізійних підрозділів, які діють у міністерствах і ведомствах.

Головне контрольно-ревізійне управління України покликане посилити координацію роботи і з правоохоронні органи, забезпечити своєчасну передачу їм матеріалів перевірок і ревізій про нецільове витрачання коштів державного бюджету та взагалі позабюджетних фондов.

У разі початку ринку та зміни системи оподаткування достовірність фінансової звітності, визначення фінансових результатів і які підлягають до сплати до бюджету платежів мають особливе значення. Від цього залежить довіру до підприємства його засновників, акціонерів, інвесторів, інспекторів. У зв’язку з цим є фінансово-господарський контролю над правильністю створення, розподілом та використанням фінансових ресурсов.

Ефективність контролю зростає залученням його проведення фахівців, що сприяє виявлення причин, умов, мотивів корисливих злочинів, обставин, за яких вони совершались.

Ринкові методи господарювання визначають особливий підхід до методології та молодіжні організації контролю господарсько-фінансової діяльності малих підприємств, акціонерних товариств, суспільств, із обмеженою відповідальністю, кооперативів, орендних підприємств, фірм, концернів, холдингових компаній, і іншого подібного начиння. Насамперед бухгалтерський фінансовий і управлінський облік названих господарств покликаний забезпечити контролю над раціональним використанням коштів, дотриманням договірної та фінансової дисципліни, правил відображення даних про господарсько-фінансової діяльність у декларації про доходах.

До фінансово-господарського контролю є господарськимфінансову діяльність підприємств, зберігання тих матеріальних цінностей і коштів, стан облік і звітність, законність дій посадових осіб. Основне завдання й мети фінансово-господарського контролю викладені у Законі України «Про державну контрольно-ревізійної службі України», Указі президента України «Про заходи щодо підвищенню ефективності контрольно-ревізійної роботи», инструктивно-нормативных положеннях, розроблених Головним контрольно-ревізійним управлінням й у інших нормативно-правові акти з питань контролю та ревізії. Зміст фінансово-господарського контролю включає систему конкретних заходів, вкладених у забезпечення раціонального господарювання підприємців. З іншого боку, зміст контролю передбачає перевірку виконання планів економічного та розвитку, раціонального використання матеріальних, трудових і, запобігання найменш продуктивних витрат та збільшення втрат, зміцнення партнерських зв’язків, дотримання господарського й трудового законодавства, забезпечення збереження цінностей, фінансового стану підприємства, конкурентоспроможності його своєї продукції внутрішньому, а світовому ринках. Економічний контроль повинен запобігати банкрутство предприятия.

Контроль покликаний виявляти все порушення сметно-финансовой дисципліни, сприяти режиму економію газу й зміцненню госпрозрахунку, зниження витрат та підвищення рентабельності підприємств, виявлення і використанню резервів розвитку і підвищення ефективності производства.

1.4. Предмет фінансово-господарського контролю та його объекты.

На контроль як функцію управління соціально-економічної системою, накладається безнастанне нагляд процесами виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільно необхідного продукту та його перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово-господарських операцій. Звідси предметом фінансово-господарського контролю є виробнича і фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання. 1.4.1).

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільною діяльності: власне працю, предмети і кошти праці, які вивчаються з погляду дотримання правил нормування, тарифних ставок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, правильності і своєчасності розрахунків із робітниками та представниками, дотримання порядку оприбуткування, збереження, використання коштів виробництва, а також технологічного режиму та інших елементів виробничих процессов.

На стадії розподілу контроль охоплює як відшкодування спожитих коштів виробництва, і розподіл і перерозподіл новоствореного продукту. Контролю підлягають дії щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, вести, відновлення та поповнення власного капіталу, відрахування засобів у бюджет, на соціальне страхование.

На стадії обміну предметом контролю є операції з збуту продукції (обсяг, якість, ціни, расчеты).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче і особисте споживання, що з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням громадських потребностей.

Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільно необхідного продукту, і навіть власність як і матеріальний основа всіх цих стадій матеріального производства.

Предметом фінансово-господарського контролю у більше конкретному значенні є господарські та фінансові операції, і процеси суб'єктів господарювання, що розглядаються з місця зору законності, достовірності, доцільності та його економічної ефективності, збереження власності, правильності формування та використання власного капитала.

Загальну характеристику предмета фінансово-господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його объектов.

Так, об'єктами фінансово-господарського контролю у широкому розумінні є юридичні і особи, діяльність яких що з використанням громадської собственности.

У конкретнішому сенсі до об'єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, ставляться: — необоротні активи (кошти, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість); - запаси; - кошти, розрахунки й інші активи; - власний капітал та забезпечення зобов’язань; - довгострокові і поточні зобов’язання; - доходи і доходи результати діяльності; - витрати за елементами і їхньої витрати роботи і тому подобное.

1.5. Метод і методичні прийоми фінансово-господарського контроля.

Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різними прийомами і всіма засобами утворює метод контроля.

Метод контролю — це сукупність прийомів та способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і дотримання вимог його законодавчого регулирования.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів та способів контроля.

Метод (від грн. methodos — шлях дослідження) — це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, які вивчаються, шлях наукового пізнання і запровадження истины.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз стану та синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний анализ.

Аналіз (від грн. analysis — розкладання) — це прийом дослідження, до складу якого вивчення предмета уявним чи практичним розчленуванням його за складові объекты.

Синтез (від грн. synthesis — поєднання, складання, суміщення) — прийом вивчення об'єкта вкупі, в взаємозв'язку його частей.

У контролі синтез пов’язані з аналізом, дає можливість об'єднати об'єкти, розчленовані у процесі аналізу, встановити зв’язок і пізнати предмет як єдине целое.

Індукція (від латів. induction — наведення) — прийом дослідження, за якого загальний висновок становлять з урахуванням вивчення не всіх прийме, а лише частини елементів цього безлічі, тобто спосіб виведення висновків від приватного до спільного (наприклад, перевірку дебіторську заборгованість здійснюють на початковому етапі по даного аналітичного, і потім — синтетичного учета).

Дедукція (від латів. deduktio — висновок) — дослідження стану об'єкта загалом, і потім які його складають, тобто робиться висновок від загального до приватному. Наприклад, перевірку витрат обороту на початковому етапі проводять за даним синтетичного, і потім — аналітичного учета.

Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому вона досягають пізнання одних об'єктів з урахуванням подібності їх з іншими. Прийом аналогії полягає в схожості деяких сторін різних об'єктів, представляє основу моделювання, яке в контроле.

Моделювання — прийом наукового пізнання, який базується на заміні досліджуваного об'єкта його аналогом, моделлю, має важливі прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу — стандарти, нормативи, тарифы.

Абстрагування (від латів. abstrah — відриваю) — прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальним поняттям (наприклад, перевіряють стан трудовий дисципліни окремими підрозділах підприємства міста і, абстрагуючись, будують укладення цілому в предприятию).

Конкретизація (від латів. concretus — густий, твердий) — дослідження об'єктів в всієї різнобічності їх до реальної, а чи не абстрактної действительности.

Системний аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом на контролі передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма чинниками, які впливають на його функционирование.

Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, що включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження функціонування (оцінка економічну ефективність технологічних процессов).

Вивчаючи предмет, перевіряльники (ревізори) використовують різні кошти та прийоми пізнання: спостереження й другий експеримент, одиничне і несе спільний, причину і слідство, та тому подобное.

Насправді в контрольно-ревізійної роботі використовують специфічні прийоми і знаходять способи контроля.

Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товарнотих матеріальних цінностей і надходження коштів, і навіть контролю над їх збереженням. Більшість випадків недоліків, крадіжок, розтрат можна знайти з допомогою инвентаризации.

Економічний аналіз показників виробничу краще й фінансовогосподарську діяльність підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки з допомогою глибокого аналізу бачимо причини невиконання завдання щодо реалізації продукції, за прибутком, встановити чинники, які впливають збільшення чи зменшення витрат й інші подобное.

Контрольний запуск сировини й матеріалів виробництво чи контрольний розплющ матеріалів здійснюється з єдиною метою перевірки фактичного витрати сировини й матеріалів виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності оснащення, і навіть встановлення реальності розробки та застосування норм витрати сировини й матеріалів, палива й іншого подібного начиння. Такий спосіб контролю ефективне засобом виявлення випадків необгрунтованого списання сировини й матеріалів на випускати продукцію як у завищеними нормами, і понад встановлених норм. Результати контрольного запуску оформляються актом, які підписують ревізор, технолог і працівники підприємства. Якщо під час ревізії виникає потреба у укладанні фахівця з питань якості товарно-матеріальних цінностей, готових виробів чи доброякісності проектно-кошторисної документації для будівництва чи ремонт якогось об'єкта, то фахівець запрошується з дозволу керівника ревизующей організації, або організації, підлягає ревизии.

Сировину, матеріали, готову продукцію тощо може бути спрямовані ревізором на експертизу чи лабораторний аналіз визначення качества.

Методом контрольного обмера фактичний обсяг виконаних робіт на окремі ділянки зіставляється із обсягом робіт, оформлених документами, виходячи з яких здійснено нарахування заробітної плати списання матеріалів, ні з обсягом робіт, передбачених проектно-кошторисної, нормативної і технологічного документацією. З іншого боку, з допомогою контрольного обміру можна встановити факти завищення виконаних чи незапроцентованных робіт. При виявленні завищеною вартості виконаних робіт заборонена залік вартості виконаних, але з включених в акти приймання работ.

За результатами контрольного обмера ревізор становить акт і зведення перерахунку вартості робіт. Ці документи підписують ревізори, представники замовника і подрядчика.

Аналіз щоденного чи пооперационного зміни залишків товарнотих матеріальних цінностей і надходження коштів характерний тим, що внаслідок хронологічного аналізу господарських операцій є можливість виявити відхилення від нормального обороту тих матеріальних цінностей чи грошових засобів і, як наслідок, встановити спотворення даних про залишках, певних після здійснення кожну операцію. Максимальний ефект цей прийом дає у разі, коли матеріально відповідальну особу невчасно робить запис у касової книзі, картках складського обліку чи лимитнозабірної карте.

Перевірка виконання прийнятих рішень одна із способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно з'єднується як і фактичному, і у документальному контроле.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні виявлення причин допущених порушень сну і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з’ясовуванню обставин і умов порушень та вад, реальності господарських операцій та достовірності фактів злоупотреблений.

Питання для самоконтроля Сущность контролю, як функцій управління. Основне завдання фінансово-господарського контролю. Функції фінансово-господарського контролю. Характеристика попереднього, поточного (оперативного) і наступного (ретроспективного) контролю. Органи державного контролю та їх характеристика. Спеціалізовані органи здійснення державного контролю. Муніципальний контроль та її характеристика. Незалежний контроль та її характеристика. Контроль власника. Контроль за формами здійснення. Ревізія ніж формою таки економічного контролю. Характеристика предмета контролю. Об'єкти контролю. Метод і методичні прийоми фінансово-господарського контролю. Тема 2.

ОРГАНИЗАЦИЯ І МЕТОДИКА КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ ЗА УМОВ РІЗНИХ ФОРМ СОБСТВЕННОСТИ.

2.1. Організація контрольно-ревізійної роботи, неї і розвитку на умовах різних форм собственности.

У разі ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива й без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. У цьому ринок вимагає достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, зі на різні форми власності (державних, приватних, комунальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо. п.). Тільки об'єктивна учетноаналітична інформацію про діяльності суб'єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність підприємств чинним законодавчим та інших нормативно-правових актів, що її регулируют.

Розмаїття економіки та наявність різних форм власності (державної, приватної, кооперативної, колективної, змішаної) вимагають використання різних організаційних форм контрольно-ревізійної работы.

У разі адміністративно-командної системи господарювання функція фінансово-господарського контролю обмежувалася перевіркою використання підприємствами наданих державою фондових ресурсів. Нерідко збитки підприємств від безгосподарності покривалися рахунок коштів державного бюджету. Керівники підприємств були зацікавлені у пошуку джерел створення товарних запасів, в ринки збуту неконкурентоспроможною продукции.

Ринкова економіка полягає в матеріальних інтересах її учасників, вона також сприяє розвитку і активізації контрольно-ревізійної работы.

Разом про те підвищується відповідальність підприємницьких структур за результати діяльності, яка націлює підприємця до посилення попереднього контролю над здійсненням господарських операций.

З виходом указу президента України «Про заходи щодо підвищенню ефективності контрольно-ревізійної роботи» принципово змінилися функції державного контрольно-ревізійного апарату, посилюється контролю над дотриманням фінансової дисципліни, цільовим і ефективнішим використанням коштів всі суб'єкти хозяйствования.

Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нових вимог. Ревізії та повинні спрямовуватися на виявлення недоліків, і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу економію бережливость.

Система контролю, яка була по сьогодні, було побудовано на основі адміністративних методів управління, зорієнтована виконання плану ревізій, перевірок, обстежень, що призвело до формалізму та зниження ефективності контрольно-ревізійної роботи. Ревізії та різних органів контролю (державного, спеціалізованого, позавідомчого) дублювали одне одного. Як наслідок, практика організації контролю вступив у в протиріччя з принципами перебудови господарювання з урахуванням розвитку демократії та самоврядування з виробництва, передбачених Законом «Про підприємства в Украине».

Досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід посилити взаємодія державного контрольно-ревізійного апарату з податковими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та інші органами контролю. Разом про те слід підвищити рівень координації всієї системи контролю (узгодження планів ревізій), створити координаційної ради окремими регіонах страны.

Тільки чітко організована контроль над виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами життя дає можливість своєчасно знайти й усунути чинники, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва та досягнення поставленої мети. Добре організований контроль формує в працівників всіх ділянок управління діловитість, компетентність і оперативність, є важливий чинник вирішення завдань економічного і «соціального розвитку общества.

2.2. Функції ревізійного апарату державної контрольноревізійної служби. Права, обов’язки, і відповідальність ревизоров.

У ринкових умов господарювання, під час використання автоматизованих системам управління і комп’ютеризації й за наявності різних форм власності значно підвищується роль контролю, посилюються функції і завдання державної контрольно-ревізійної службы.

Статус державної контрольно-ревізійної служби, її функції і правові основи діяльності визначає закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» від 26 січня 1993 р. № 2939-ХП.

Державний контроль здійснено у формі ревізій і перевірок. За результатами ревізії складається акт, а перевірки — довідка чи доповідна записка. Державна контрольно-ревізійна служба своєї діяльності керується Конституцією України, вищевказаним Законом, іншими законодавчими актами, актами президента і Кабінету міністрів Украины.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України та підпорядковується нему.

Вона координує своєї діяльності із місцевими Совітами народних депутатів і органами виконавчої, фінансовими органами, в державній податковій службою, іншими контролюючих органів, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безопасности.

Основні функції державної контрольно-ревізійної служби такие.

Головне контрольно-ревізійне управління України та контрольноревізійні управління (КРУ) на місцях: 1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів у Автономной.

Республіку Крим, областях, міста Київ та Севастополі з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють слідства документальних ревізій і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про неї органам законодавчої і виконавчої влади; 2) проводять ревізії та фінансової складової діяльності, стану зберігання засобів і тих матеріальних цінностей, достовірності облік і звітність в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої, як у державних фондах, в бюджетних установах, і навіть на підприємств і організаціях, які отримують кошти з бюджету та взагалі з державних валютних фондів; 3) проводять ревізії та правильності витрати державних коштів у утримання місцевих органів державної виконавчої, установ і закупівельних організацій, що діють по закордонах і фінансуються з допомогою державного бюджету; 4) проводять ревізії та повноти оприбуткування, правильності витрати і збереження валютного кошти; 5) здійснюють контролю над усуненням недоліків, і порушень, виявлених попередніми ревізіями і перевірками; 6) розробляють інструктивні й інші нормативні акти щодо проведення ревізій і перевірок; 7) здійснюють методичне керівництво контроль над діяльністю підлеглих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій і перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо вдосконалення контроля.

Контрольно-ревізійні відділи (КРО) виконують вищевказані функції крім пунктів 1 і 7.

Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви й касаційної скарги громадян факти порушення законодавства фінансовим вопросам.

Права, обов’язки, і відповідальність ревізорів следующие.

Права: — ревізувати і перевіряти грошові і бухгалтерські документи, звіти, кошторису й інші документи, які підтверджують надходження і витрати кошти й тих матеріальних цінностей, проводити фактичного наявності цінностей; - мати безперешкодний доступ на склади, в сховища, виробничі та приміщення їхнього обстеження; - залучати на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних і ремонтних робіт, контрольних запусків сировини й матеріалів, інших перевірок зі сплатою з допомогою спеціально передбачені цієї мети кошти; - вимагати від керівників об'єктів, які ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, від грошей і розрахунків, опечатувати каси, склади, архіви, а разі виявлення підробок — вилучати необхідні документи, залишаючи на ділі акт вилучення і копії чи реєстри вилучених документів; - отримувати від вітчизняних банків необхідні дані, копії документів, довідки про банківських роздрібних операціях і залишках кошти; - отримувати від службових і матеріально відповідальних осіб письмові пояснення; - пред’являти керівникам, іншим посадових осіб вимоги щодо усунення виявлених порушень; - стягувати у дохід держави кошти підприємств, отримані з незаконним угодам і з порушенням чинного законодавства; - накладати керівники та інших службових особи адміністративні стягнення; - застосовувати до підприємств фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Украине».

Обов’язки: — суворо дотримуватися українській конституції, Закону України; - у разі виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронних органів матеріали ревізій і повідомляти про виявлених зловживаннях і порушенні державним органам.

При вилучення документів мають у зв’язку з їхнім підробкою ревізор зобов’язаний повідомити про це правоохоронним органам. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії чи перевірки. Ревізори мають забезпечувати дотримання комерційних і службової тайн.

З іншого боку, ревізор зобов’язаний: — володіти комплексом засобів і прийомів контрольно-ревізійної роботи; - об'єктивно викладати виявлені факти порушенням і зловживанням; - надавати допомогу працівникам ревизуемого підприємства у усуненні виявлених недоліків; - брати участь у розробці заходів із усунення виявлених недоліків; - доповідати керівництву підконтрольного підприємства про результати ревізії; - перевіряти повноту і своєчасність виконання рекомендацій за результатами попередньої ревизии.

Ревізор відповідає за: — своєчасність, належне якість ревізії; - об'єктивність викладання її результати; - повне чи часткове приховування виявлених порушенням і зловживанням чи його заниження; - правильність і обгрунтованість висновків за результатами ревізії; - використання службове становище в корисливих цілях; - передчасне розголошення матеріалів ревизии.

2.3. Ревізія як із форм фінансово-господарського контролю, її види й характеристика.

Ревізія (від латів. revisio — перегляд) — основна форма контроля.

Ревізія — форма документального контролю над фінансово-господарської діяльністю підприємства, дотриманням законодавства фінансовим питанням, достовірністю облік і звітність; спосіб документального виявлення нестач, розтрат, присвоєнь чи крадіжок засобів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Ревізія — це різнобічна перевірка діяльності підприємства задля встановлення законності, доцільності та ефективності дій. У словосполученні «контроль і ревізія» перше поняття є спільною і абстрактним, а друге — окремим і конкретным.

Якщо економічний контроль пов’язані з загальним регулюванням громадських відносин, то ревізія виступає конкретної формою такого регулювання як і просторі, і у часі. Ревізії підлягають конкретні низові ділянки народного господарства (організації, підприємства, установи) чи органи господарського управління після здійснення ними господарських операцій. Результати ревізії з’являються і обговорюються в колективі суб'єкта господарювання, після чого обов’язково застосовуються відповідні заходи (приймають рішення), що дозволяє повсюдно забезпечити дієвість ревизии.

На відміну з інших форм контролю, ревізія має чіткий правової статус, який закріплює кордоні розповсюдження, терміни проведення, правничий та обов’язки посадових осіб, порядок оформлення й розгляду результатів. Ревізія є найпоширенішої формою таки економічного контролю. Тож судебно-следственные органи із усіх форм таки економічного контролю застосовують як процесуальне засіб виявлення складу якихось злочинів лише ревизии.

Основні причини необхідності ревізій: — низька свідомість окремих працівників щодо ощадливості і збереження державної власності; - який завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних областей діяльності; - вади на відборі кадрів матеріально-відповідальних осіб, неякісна інвентаризація, недосконалість системи матеріальну відповідальність тощо. п.

Тому час ревізії разом із проведенням інвентаризацій цінностей і обгрунтованість розрахунків слід організувати надання відпусток з повним передачею цінностей тим материально-ответственным особам, які користувалися ними більше року, і зробити остаточний розрахунок із звільненими материально-ответственными особами, що їх значилися непередані цінності, ліквідувати відсталість в рознесенні дисконтних даних щодо окремих бухгалтерським банківських рахунках і т. п.

Ревізії досліджують фінансово-господарську діяльність підприємств і підприємців із метою виявлення негативних явищ, від їхньої ліквідації і запобігання у майбутньому. Ревізії активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушень законодавства і нормативних актів, сприяють відшкодуванню заподіяних конкретними особами збитків. З цією метою ревізори використовують законодавчі і нормативні акти по питанням фінансово-господарського контролю, первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність суб'єктів підприємницької діяльності (баланс, звіт про фінансові результати, звіті про рух коштів, звіт про власну капитале).

Ревізія також вивчає суб'єкт підприємницької діяльність у статиці, ретроспективно, тобто після завершення господарських процесів. Результати ревізії грунтуються на документально достовірних доказах. Під час ревізії конкретно встановлюють розмір збитків, втрат, недоліків, обгрунтовуючи це системою доказів (первинними документами, даними інвентаризацій, пояснювальними записками відповідальних осіб тощо. п.).

Ревізія проводиться відповідно до законодавством підприємства. У цьому власник (держава чи консолідований власник) ставить перед ревізією мета встановити, як призначений їм керівник підприємства виконує його завдання підприємницької діяльності. Ревізія надає сприяння підвищення ефективності діяльності, але з виконує прогнозної функции.

Ревізії різняться із таких признакам.

По ознакою ревизующих органів ревізії бувають вневедомственные і внутрівідомчі. Вневедомственные ревізії здійснюють органи інших міністерств чи відомств: Міністерство економіки, Державного комітету статистики, Антимонопольного комітету тощо. Внутрівідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої організації, або учреждения.

По ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії цілковиті і часткові. Повна ревізія охоплює перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності підприємства, часткова — лише окремі види діяльності чи господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі і т. п.).

По організаційному ознакою ревізії бувають плановими і позаплановими. Ревізії, які проводять за певний період (одних, чи 3 роки) і охоплюють перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових належать ревізії, які проводять у окремих випадках й з різних причин (у разі виявлення недоліків, за наявності сигналів вади у роботі, порушеннях і зловживаннях, з метою контролю якості ревізії і т.п.).

По колу питань, які підлягають перевірці, ревізії бувають наскрізні і тематичні, комплексні і некомплексные.

Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємозалежних госпрозрахункових громадських організацій і предприятий.

Тематичні — це ревізії переважно по окремому питання (темі). Вони охоплюють якомога більше підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку, і фінансової отчетности).

Комплексні ревізії включають усе види контролю та охоплюють виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірку оперативної праці та т.п. Такі ревізії проводить бригада, що складається з ревізорів, бухгалтерів, економістів, менеджерів та інших специалистов.

Некомплексные ревізії проводять у невеликих за обсягом роботи підприємствах, і навіть під час часткових ревізій з участю однієї чи двох ревізорів. Наприклад, ревізія у дитячому установі, школе.

Перелічені види ревізій при вмілої, раціональної їх організації забезпечують збереження кошти, попередження фактів зловживань, підвищення ефективності роботи суб'єктів підприємницької деятельности.

2.4. Послідовність ревізійного процесу, його планування і складні процедури осуществления.

Ревізійний процес складається з цілого ряду послідовних етапів. Кожен із етапів має зміст, функціональне призначення та відділений по времени.

Теоретично та практиці контрольно-ревізійної діяльності такі етапи: — планування ревізії; - підготовка до ревізії; - складання завдання (програми) проведення ревізії; - організація роботи з місці (об'єкті) ревізії; - документальна і фактична перевірка; - систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій; - узгодження та обговорення наслідків ревізії для підприємства; - затвердження матеріалів ревізії; - контролю над виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревизии.

Міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання, які мають у своєму складі контрольноревізійний апарат, становлять перспективні і поточні плани проведення ревізій і тематичних у підвідомчих підприємствах, закладах державної і организациях.

Перспективні плани становлять переважно п’ять років, поточні — наступного року календарний рік. Слід враховувати, що указом президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» № 1031/2000 передбачена періодичність здійснення державної контрольноревізійної службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів, і позабюджетних фондів не рідше якось на трьох року. Кожна ревізія може охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії і завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревизия.

Відповідно Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державної контрольно-ревізійної службою України, затвердженої наказом Головного Контрольно-ревізійного управління України від 03.10.97 № 121, ревізії та проводяться з урахуванням піврічних планів: — Головного Контрольно-ревізійного управління, затверджених його колегією; - контрольно-ревізійних управлінь в в Автономній Республіці Крим, областях, міста Київ та Севастополі, затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України; - контрольно-ревізійних відділів околицях, міста й райони у містах, затверджених контрольно-ревізійними управліннями в в Автономній Республіці Крим, областях, міста Київ і Севастополе.

Відповідно Положення «Про державну контрольно-ревізійну службу України», затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 515, планування контрольно-ревізійної роботи, в відповідність до доведеними управлінням завданнями, проводиться керівником ревізійного органу з урахуванням встановленої періодичності ревизий.

Плани ревізій у системі міністерств та складаються контрольно-ревізійними управліннями (відділами) і затверджуються керівниками вищих організацій. План проведення ревізій і перевірок зберігається керівник контрольно-ревізійного органу й незаперечна розголошенню з метою забезпечення раптовості кожної ревізії чи перевірки. У планах вказується: яку дату обревизованы підприємства, вид ревізії, витрати часу у днях, протягом якого період можна проводити ревізія, час проведення, та робиться позначка про виконання. Термін проведення ревізій визначається залежність від обсягів роботи і особливостей підприємств, які ревізуються. Обсяг ревізії може вимірюватися оборотом продукції, кількістю підприємств та внутрішніх справ, які підлягають ревізії. Продовження за встановлений термін, виняток, допускається з дозволу органу, що призначив ревизию.

За кожним ревізором закріплюються об'єкти ревізії наступного року з таким розрахунком, ніж менше 2/3 робочого дня відводилося на ревізії, звіт і несумлінну підготовку до наступній ревізії. Разом про те слід зарезервувати час до виконання позапланових ревізій (наприклад, по вимозі судейско-следственных органов).

При плануванні комплексних ревізій слід вирішити низку організаційних питань. У зв’язку з цим планування ревізій має передувати глибоке вивчення підвідомчих підприємств, яке дасть можливість правильно встановити послідовність і Порядок проведення ревизий.

Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. З іншого боку, проведенню ревізії передує вивчення наявних у організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських та інших органах звітних і статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок і той поточної інформації, що характеризує господарську діяльність й фінансове становище підприємства, яке підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами фінансової звітності, акти попередніх ревізій і т.п.

Ревізори ознайомлюються з законами України з оподаткування, розрахунково-платіжній та фінансової дисципліни, праці та зарплати, коїться з іншими нормативними актами, з’ясовують, як виконано пропозиції щодо результатам попередньої ревізії. Таке попереднє вивчення дає можливість ревізору заздалегідь визначити найбільш неблагополучні ділянки у роботі цього підприємства, отже, окреслити основне напрям досягнення в час ревизии.

Перед виїздом на об'єкт керівник вищестоящої організації, від імені якої проводиться ревізія, видає ревізору (керівнику бригади) розпорядження на право проведення ревізії, у якому вказуються назва підприємства, що підлягає ревізії, дата початку будівництва і закінчення ревізії. Розпорядження реєструється у журналі обліку ревізій, який містить майже ті самі реквізити, як і распоряжение.

З вивчення даних про минулу фінансово-господарську діяльність підприємства з урахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи (ревізор) становить програму ревізії. Програма включає перелік конкретних питань, які підлягають перевірці, період, протягом якого то, можливо проведена ревізія, і навіть опис процедури його осуществления.

Програма ревізії стверджується керівником контрольно-ревізійного апарату організації, яка призначила ревізію. Один примірник програми вручають керівнику ревізійної групи (ревізору), а другий залишається в справах організації та служить контролю выполнения.

Керівник ревізійної бригади повинен ознайомити всіх членів бригади із вмістом програми розвитку й розподілити завдання з-поміж них. Потім члени бригади (ревізор) становлять робочі плани проведення ревізії, які затверджуються керівником ревізійної групи (бригадиром).

Робочий план включає перелік робіт, які підлягають виконання у час ревізії, строки їхньої виконання і загальнодосяжний спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), термін закінчення ревізії. Прибувши на об'єкт, ревізор (керівник ревізійної групи) разом із керівництвом підприємства організовують проведення раптових інвентаризацій каси, матеріальних цінностей. Керівник ревізійної групи (ревізор) встановлює зв’язку з місцеві органи (в державній податковій адміністрацією, банком, Пенсійного фонду, антимонопольним комітетом, інспекцією у справах захисту прав споживачів, прокуратурою і т.п.).

Після закінчення організаційних питань для підприємства ревізор починає документальну і фактичну перевірки (див. розділ 1, п. 2). На протязі ревізії на окремих аркушах паперу (чи робочої зошити чи журналі) ревізор систематизує матеріали ревізії, реєструє факти порушень, зловживань, групуючи за однорідними ознаками і відповідно структурі основного акта ревізії, тобто за його разделам.

Робочий план проведення ревізії фінансово-господарську діяльність шахты.

«Великомостівська» із 1 березня 200_ р. по 1 лютого 200_ р. ревізором І кат. Мельничук В.П.

|№ |Назва роботи |Спосіб проведення |Термін виконання | | | |ревізії (суцільний, | | | | |вибірковий) | | | | | |за планом |фактично | |1 |Ревізія касових |Суцільний |5−10 березня |5−11 березня | | |операцій | |200_ р. |200_ р. | |2 |Ревізія операцій за |Суцільний |11−15 марта|11−15 березня| | |рахунками у трилітрові банки | |200_ р. |200_ р. | |3 |Ревізія розрахунків із |Суцільний |16−18 марта|16−17 березня| | |підзвітними особами | |200_ р. |200_ р. | |4 |Ревізія основних |Вибірковий |18−23 марта|18−25 березня| | |коштів | |200_ р. |200_ р. |.

Наслідки ревізії оформляються актом. Акти ревізії діляться на основні і промежуточные.

Основний акт ревізії — це документ, де у узагальненому вигляді фіксуються виявлені порушення й недоліки у діяльності підприємства, яке ревізується. Підставою для включення фактів виявлених порушень чи браку в основний акт ревізії є відомості порушень, довідки, проміжні акти і т.п.

Проміжні акти — це разові документи, які відбивають результати перевірки окремих ділянок чи об'єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб слід узяти письмові объяснения.

Результати ревізії обговорюються загальних зборах колективу підприємства, куди приймаються відповідні рішення. Основна форма реалізації результатів ревізії — це наказ за її результатами. Він видається як те підприємстві, де проводили ревізія, і у тієї організації, яка призначила ревизию.

Останній етап ревізії — контролю над виконанням рішень, прийнятих по матеріалам ревізії. Виконання прийнятих рішень щодо результатам ревізії контролюється шляхом отримання від перевіреного підприємства про усунення виявлених недоліків, і порушень під час проведення наступній планової ревизии.

2.5. Організація і Порядок проведення инвентаризаций.

закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІ визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової звітності. Проте забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, і фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язання, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і - оцінка. Стаття 10 вищевказаного Закону «Інвентаризація активів та зобов’язання» засвідчує, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли його проведення є обов’язковою відповідно до законодавством. Досить справедливо аргументує необхідність проведення інвентаризації професор В. В. Сопко. Він зазначає, основним засобом бухгалтерського контролю над станом і змінами господарських фактів є документація, однак є такі господарські факти, які документація неспроможна охопити в останній момент їх виникнення (природні втрати, пересортиця, втрата документів, арифметичні помилки тощо.). Тому не виникає потреба виявлення фактичного стану цінностей і обгрунтованість розрахунків. У такий спосіб фактичного контролю є інвентаризація (від латів. inventarium — опис имущества).

Основними завданнями інвентаризації є: — виявлення фактичного наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, кошти, цінних паперів, і навіть обсягів незавершеного будівництва у натурі; - встановлення надлишку чи нестачі цінностей і кошти шляхом зіставлення фактичного наявності з цими бухгалтерського обліку; - виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили початкове якість, і навіть тих матеріальних цінностей і нематеріальних активів, які використовуються; - перевірка дотримання умов і близько зберігання потребує матеріальних та грошових цінностей, і навіть правил забезпечення і експлуатації основних фондів; - перевірка реальну вартість зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів та фінансових вкладень, грошей до касах, на рахунках банках, грошей до шляху, дебіторської та кредиторської заборгованості і т.п.

Послідовність здійснення інвентаризацій регламентується Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів та інших документів і обгрунтованість розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69, з змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 05.12.97 № 268. Відповідальність за організацію інвентаризацій несе керівник предприятия.

Насамперед, інвентаризації проводяться на підприємствах, завідувачі яких неякісно і невчасно становлять і подають звіти, невчасно не повністю здають выручку.

Проведення інвентаризації всіх статей балансу обов’язково перед упорядкуванням річний фінансової звітності, крім майна, інвентаризація якого проводилася до 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будинків, споруд й інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитися одного разу на трьох року, а бібліотечних фондів — одного разу п’ять років. Інвентаризації обов’язки під час передачі майна державного підприємства у оренду, її приватизації, під час передачі цінностей, у разі встановлення фактів крадіжок, за рекомендаціями судейско-следственных органів, після техногенних аварій, пожежі, стихійного лиха й у випадках ліквідації предприятия.

Матеріали інвентаризації і рішення про регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства із включенням результатів до звіту у період, у якому закінчена інвентаризація, соціальній та річний звіт. Проведення інвентаризації під час передачі державного підприємства у найм, приватизації майна здійснюється відповідно Положення, затвердженим постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.93 № 158. Для проведення інвентаризацій на підприємствах розпорядницьким документом їх керівника створюються постійно діючі комісії й у окремішності — робочі інвентаризаційні комісії з залучення до них досвідчених фахівців. Після закінчення інвентаризації обов’язково проводять контрольні перевірки якості переобліку цінностей із участю постійно діючих і експертних робочих інвентаризаційних комиссий.

Результати контрольних перевірок інвентаризацій оформляються актом.

Реєстрацію проведених контрольних перевірок здійснює бухгалтерія у спеціальній книге.

Название.

предприятия.

Акт.

контрольної перевірки інвентаризації ценностей.

складі № 2 ___________, де проводилась.

інвентаризація 9 жовтня 200_ г.

Інвентаризація цінностей проводилася на 9 жовтня 200_ р. комісією в складі: члена постійно діючої інвентаризаційної комісії — головного бухгалтера гуртовні Нестеренко Г. П., глави інвентаризаційної комісії — Кваші Про І., членів інвентаризаційної комісії — Якименко Б. Р., Бурдейного Я.С.

Контрольної перевіркою встановлено: 1. Відповідно до Інвентаризаційним описом є у наявності _____________ найменувань цінностей у сумі ________ грн. __ коп. 2. Результати проверки:

|№ по |Найменування |Значиться в |Фактично виявлено |Результат | |опису |контрольне |инвентаризационно|контрольной |перевірки (+ | | |перевірених |і опису |перевіркою |більше, — менше)| | |цінностей | | | | |Прибуткові витратні касові ордера |Перевірка фактичного наявності | |Журнал реєстрації прибуткових і |кошти, цінних паперів та інших | |видаткових касових документів |цінностей каси (інвентаризація) | |Книжка обліку прийнятих рішень і виданих |Перевірка повноти оприбуткування і | |касиром грошей. Звіт касира |обгрунтованості витрати грошової | |(касова книга). |готівки за призначенням | |Журнал-ордер № 1 за рахунком 30 «Каса» |Перевірка відповідності даних звітів | |Головна книжка, і баланс до рахунку 30 |касира і прикладених до них документів| |"Каса" |записів журналу-ордера № 1, Головною | | |тогочасні книги й балансу за рахунком 30 «Каса» |.

Порівнюючи дані журналу-ордера № 1 з Головною книгою, ревізор встановлює реальність сум залишків каси шляхом перевірки записів з дебету кредиту рахунки 30 «Каса», зроблених з урахуванням прибуткових і видаткових касових ордерів. Адже можна механічно зменшити сальдо з рахунки каси (переважають у всіх регістрах бухгалтерського обліку, касової книзі й балансі) і водночас зменшити чи сальдо нереальною кредиторської заборгованості, чи сальдо власного капіталу, чи сальдо рахунки 285 «Торговельна наценка».

У окремих випадках, навпаки, збільшують сальдо у дебіторів, витрат та інших счетах.

Іноді сальдо каси зменшують з допомогою механічного збільшення підсумку кредиторської боку рахунки 30 «Каса» в журналі-ордері № 1 в дебет рахунків витрат, розрахунків, власного капіталу і т.п.

Особливу увагу ревізор приділяє перевірці своєчасності оприбуткування отриманих по чекам грошей із банку, у сумі що у день отримання виписується прибутковий касовий ордер. Одночасно ревізор знаходить корінець, виходячи з якого отримані гроші, і відзначає у ньому: «Оприходован».

Є відомі випадки, коли механічно збільшують загальний підсумок розрахунково-платіжної відомості при нарахуванні зарплати (рахунок 66 «Розрахунки з оплати работы»).

У час виписки видаткових касових ордерів іноді рядки «прописом» не заповнюються, а після видачі грошей дописують потрібні цифры.

Під час перевірки вмотивованості людських грошей по платіжним даними слід вибірково встановити, чи всі записані відомість особи фактично працювали для підприємства, не було б у тому числі підставних, куди виписується вести із її присвоения.

Такі факти можна встановити шляхом зіставлення даних відомості на зарплатню з записами розмов у особистих справах працівників і табелях, з наказами про зарахування роботу і звільнення, з цими документів (довідок) про нарахування зарплати. Допоміжної перевірці підлягають достовірність підписів одержувачів грошей, випадки дописування сум, підчистки, непредупрежденные виправлення і т.п.

Можливі факти крадіжок готівки з каси. У разі ревізор в обов’язковому порядку застосовує прийом зустрічної перевірки операцій. Рахунок 30 «Каса» порівнюється зі рахунком 31 «Рахунки у трилітрові банки», 33 «Інші кошти», 37 «Розрахунки з різними дебіторами» тощо. (табл. 4.4.2).

З іншого боку, виходячи з корінців чеків можна встановити, як і з якою метою отримано грошей (на оплату роботи, на господарські потреби, на відрядження). Така необхідність виникає у зв’язку з випадками неоприходования грошей каси, отриманих зі Світового банку шляхом підробки шифру в виписці банку, коли суму, отриману з урахуванням чека, аби тільки було розбіжностей між оборотом кредиту рахунки 31 «Рахунки у трилітрові банки» і самим оборотом дебету виписок із рахунків в російських банках, відносять на дебет тих рахунків, де є нереальна кредиторської заборгованості, до витрат. Гроші, отримані в банку з чеками, мають бути використані з їхньої цільовим призначенням. І тому необхідно зіставити суми виписок банку з видаткової частиною суспільства і відповідним рахунком за кодом операції «03» з записами в звіті касира і приходными касовими ордерами на певну дату і корінцями чекових книжок отримання готівки. З іншого боку, використання грошей за призначенням перевіряється шляхом зіставлення фактично витрачених сум готівки, відображених в звіті касира з урахуванням видаткових касових ордерів, з сумами, зазначеними на корінці чекових книжок і приходном касовому ордері і з установленою банком лімітом коштів у відповідні цели.

Таблиця 4.4.2. Зустрічна проверка.

Рахунок 30 «Каса» корреспондирует.

|По дебету рахунки 30 «Каса» з кредита:|По кредиту рахунки 30 «Каса» з дебету:| |14 «Довгострокові фінансові |15 „Капітальні інвестиції“ | |інвестиції» |31 «Рахунки в російських банках» | |15 «Капітальні інвестиції» |33 «Інші кошти» | |16 «Довгострокова дебіторська |36 „Розрахунки з покупцями і | |заборгованість“ |замовниками» | |31 «Рахунки у трилітрові банки» |37 «Розрахунки з різними дебіторами» | |34 «Короткострокові векселі отримані» |41 «Пайовий капітал» | |37 «Розрахунки з різними дебіторами» |50 «Довгострокові позики» | |41 «Пайовий капітал» |66 «Розрахунки з праці» | |42 «Додатковий капітал» |67 «Розрахунки з учасниками» | |50 «Довгострокові позики» |76 «Витрати збут» | |70 «Доходи від» |95 «Фінансові витрати» | |76 «Страхові платежі» | | |97 «Інші витрати» | |.

4.5. Ревізія засобів у пути.

До засобу, які вважають дорогою (рахунок 33, субрахунок 333 «Кошти їсти дорогою у національній валюті»), належать: виручка, отримана підприємствами послуг, реалізовану продукцію та виконані роботи, внесена до банку, відділенню Ощадбанку, каси, поштового відділення зв’язку для зарахування на рахунки банках.

Основою записи зазначених операцій на дебет субрахунка 333 «Грошові кошти на шляху до національної валюти» є квитанції установ банку, Ощадбанку, поштового ділянки зв’язку, копії супровідних відомостей про здачі виручки інкасаторам банку, а кредит — виписки банка.

Ревізор перевіряє своєчасність й повноти зарахування на рахунки банках кожної окремо зданої суммы.

Для встановлення можливих крадіжок кожну суму в рахунку 33, субрахунка 333 «Кошти їсти дорогою у національній валюті» (з минулим терміном перерахування) по дебету цього рахунки зіставляють з документами, які підтверджують відправлення грошей, а, по кредиту — з випискою банку або приходным касовим ордером.

У разі виявлення сум, зарахованих на рахунки банках в повному обсязі чи з великим запізненням, негайно повідомляють начальнику відділення зв’язку й разом із встановлюють причини винних лиц.

Ревізор перевіряє також, здійснюється чи щомісячна інвентаризація сум, зданих у відділення зв’язку, але з зарахованих у банку остаточно месяца.

За підсумками книжки (журналу) обліку засобів у шляху, і навіть суми недоліків, і надлишків грошей, виявлених інкасаторських сумках, слід перевірити відображення в звітах касира чи звітах матеріально відповідальних осіб підприємств. Якщо виручку здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених інкасаторською сумці розбіжностей сум выручки.

Проте дебетові чи кредитові залишки на рахунку 33, субрахунка 333 «Кошти їсти дорогою у національній валюті» щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать, що виправлення не зроблено і ревізор повинен на такому факті врахувати при виведення результатів інвентаризації кассы.

Таку ж ревізію проводять щодо сум, зданих в вечірню касу банку останній день минулого місяця — і не унесених у першого дня наступного місяці. Ревізори в акті ревізії відзначають поправлені записи за період і виявляють результат.

Особливу увагу варто звернути на сальдо субрахунка 333 «Грошові кошти на дорозі у національній валюті» першу число відповідного місяці. У цьому важливо з’ясувати, чи немає фактів зарахування в зазначений субрахунок суми виручки, що стосується першим числам наступного за звітним месяца.

Питання для самоконтроля Порядок проведення інвентаризації наявності кошти й інших цінностей каси. Завдання ревізії каси. На кого потрібно було відповідальність за дотримання касової дисципліни? Хто встановлює ліміт залишку готівки до каси? У якій нормативному документі передбачені становища касової дисципліни, дайте їм характеристику. Яким чином перевіряють касові операції? Процедури документальної перевірки касових операцій. Послідовність перевірки коштів у шляху. Які документи підтверджують суми коштів їсти дорогою? Тема 5.

РЕВИЗИЯ ОПЕРАЦІЙ ЗІ РАХУНКІВ У БАНКАХ.

Під час ревізії операцій із рахунках в російських банках ревізор керується такими нормативними актами: Інструкцією про відкриття банками рахунків в національної та іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527; Інструкцією № 7 «Про безготівкових розрахунках у господарському обороті України», затвердженим постановою Правління Національного банку України № 204 від 02.08.1996 р.; Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошового кошти», затвердженим Міністерство фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.

Відповідно Порядку ведення касових операцій на народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні смаки й інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно від форми власності і виду, мають поточні рахунки банку і зобов’язані зберігати своїх коштів ними. Отже, об'єктом контролю є вільне грошове засіб підприємства у національної та іноземній валюті, операції у рахунках, здійснювані з расчетно-денежными документами, затвердженими банком, та витягу банки з виділенням кожного рахунки окрему дисконтну единицу.

Ревізія здійснюється суцільним способом і розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття рахунків у трилітрові банки і дослідження виписок за весь період, який підлягає ревізії, і прикладених до них документів підприємств-клієнтів. Насамперед визначають законність і обгрунтованість операцій та правильність віднесення витрат за відповідні рахунки. Особливе увагу ревізор привертає правильність оприбуткування до каси грошей, отриманих зі Світового банку за чеками. Тому необхідно встановити відповідність номерів і сум використаних чеків корінцях книжок, а разі виявлення анульованих чи зіпсованих чеків з’ясувати, чи є позначка це у корешках.

Так само важливо перевірити дотримання законодавчих актів за розрахунками з бюджетом. Ретельної перевірці підлягають документи, пов’язані з виникненням дебіторської та кредиторської заборгованості, і навіть з’ясовується реальність витрат на пальне, своєчасність звіряння розрахунків із тим, ніж пропустити терміну позовної давності. Ревізор перевіряє також заборгованість банкам за кредитами, порівнюючи суму виплачених відсотків із сумою, передбаченої і при отриманні кредитів, і аналізує причини відхилень. Поруч з цим варто перевірити забезпеченість векселів, виданих предприятием.

Усі операції, зображені на розрахунковий рахунок, ревізор повинен зустрічну перевірити за відповідними журналами-ордерами, відомостями та документами корреспондирующего рахунки. Платежі за матеріали, які надійшли на підприємство, слід порівняти з записами розмов у журналі-ордері щодо розрахунків із постачальниками і документами на оприбуткування матеріалів складу підприємства. Розбіжність між сальдо виписок банку і даними бухгалтерського обліку (балансом, журналом, книгою) перевіряють на основі первинних документів, обертів з корреспондирующих рахунків — з допомогою журналів і статей баланса.

Старанно перевіряються факти невідповідності дат отримання й оприбуткування грошей, недотримання порядковой нумерації ордерів, непогашення прикладених до них документів спеціальним штампом.

Виписка мусить бути завірено штампом і печаткою банку, підписами бухгалтера і контролера, а виправлення у ній підписує і скріплює гербовою печаткою головний бухгалтер або його заместитель.

Якщо банківські операції не виправдані документами, слід встановити причину цього, а й у банку — підставу операции.

При оплаті платіжних вимог безготівковим способом чи товарнотранспортними накладними варто переконатися у цьому, що сплата здійснена за отримані товари чи ті, що у пути.

Використання коштів поточного рахунку за виплату зарплати, послуги, які стосуються до витрат, розрахунки з кредиторами щодо нетоварных операцій, з бюджетом за податки, витрати майбутніх періодів, финансово-результатные рахунки, спецфонды слід перевіряти особливо ретельно, бо тут можливі безгосподарні витрати і втрати. Іноді штучно створюють кредиторську заборгованість. Зустрічної перевіркою можна уточнити, одержав чи адресат перекладені нього кошти, звіряють оприбуткування грошей до касу організації, порівнюють корінці чеків з чекових книжок із прибутковими касовими ордерами, оплату документів постачальника цінностей із їх оприходованием.

Для виявлення документів, оплачених лимитированными чеками і повторно з підзвітних сум, необхідно простежити, не чи видається експедиторам та інших працівникам, крім лімітованих книжок, що й готівка, звірити звіти про витрачання з цими складів про прибулі і відправлені грузы.

Звірка оборотів виписок з дисконтними регістрами є обов’язковою, оскільки можливі випадки навмисного зменшення чи збільшення однією і таку саму суму оборотів з дебету кредиту рахунки. Ревізор має старанно перевірити автентичність виписок банку, звернувши увагу до однорідність шрифту, надрукованих показників, на наявність виправлень, виправлень, підчищень. Щодо сумнівних виписок треба провести зустрічну звірку їх з другими екземплярами в банке.

Ревізор ні залишати поза увагою банківські операції, не виправдані документами. І тут він з’ясувати причину відсутності документи й у разі потреби звернутися у банк для з’ясування підстави операції. Практика показує, що методом «червоне сторно» й на повторні відновлені проводки переважно випадків застосовуються для незаконного списання витрачених грошей на рахунку, безпідставного віднесення таких сум на рахунки витрат, збитків, реалізації, фондів, нереальною кредиторської задолженности.

Особливо уважно вивчають обгрунтованість перерахування грошей до Ощадбанк на лицьові рахунки окремих лиц.

При акредитивною формі розрахунків або з лицьових рахунків слід встановити причину таких розрахунків й їх доцільність, обгрунтованість платежів виправдувальними документами.

Послідовність документальної ревізії операцій із рахунках в банку така. 1. Звіряють дані виписки з цими первинних документів. 2. Перевіряють відповідність виписок банку і журналів-ордерів № 2 та допоміжних відомостей № 2. 3. Здійснюють перевірку тотожності між даними журналів-ордерів, головною тогочасні книги й балансу за рахунком 31 «Рахунки в банках».

Рахунок 31 «Рахунки в російських банках» корреспондирует:

|По дебету із кредитом ніяк рахунків |За кредит з дебетом рахунків | |14 «Довгострокові фінансові инвестиции"|15 «Капітальні інвестиції» | | |30 «Каса» | |16 «Довгострокова дебіторська |31 «Рахунки у трилітрові банки» | |заборгованість» |33 «Інші кошти» | |30 «Каса» |36 «Розрахунки з покупцями і | |31 «Рахунки в російських банках» |замовниками» | |34 «Короткострокові векселі отримані» |37 «Розрахунки з різними дебіторами» | |36 «Розрахунки з покупцями і |41 «Пайовий капітал» | |замовниками» |45 «Вилучений капітал» | |37 «Розрахунки з різними дебіторами» |50 «Довгострокові позики» | |41 «Пайовий капітал» |51 «Довгострокові векселі видано» | |50 «Довгострокові позики» |60 «Короткострокові позики» | |60 «Короткострокові позики» |64 «Розрахунки за податками, і платежами» | |63 «Розрахунки з постачальниками і |66 «Розрахунки з оплати роботи» | |підрядниками» |67 «Розрахунки з учасниками» | |64 «Розрахунки за податками, і платежами» |76 «Страхові платежі» | |70 «Доходи від» |93 «Витрати на збут» | |76 «Страхові платежі» |95 «Фінансові витрати» |.

Ревізія кредитних операцій. Расчетно-кредитные операції здійснюються через банк, який систематично контролює правильність розрахунків й дотримання розрахункової дисциплины.

На початку перевірки ревізору слід встановити, які види кредитів користувалося підприємство, і потім з’ясувати у банку, який видавав кредити, планові розміри кредитів, не порушувалися чи підприємством правила здійснення кредитних операцій, застосовувалися до нього санкції, і які, які укладання банку з квартальним і річним звітам, за актами перевірок над цільовим використанням позик і забезпечення їхніх возвращения.

Ревізор з’ясовує, ще, які претензії банку щодо правильності оформлення і своєчасності уявлення розрахунків й повідомлень, необхідні кредитування, і дотримання термінів повернення займов.

На підприємстві ревізор зіставляє отримання позик за даними журналів-ордерів з плановим розміром кредиту, з’ясовує причини, внаслідок що їх використовувався в повному обсязі, й встановлює, не завдавало це шкоди фінансового становища, зокрема своєчасному погашення кредиторську заборгованість і виконання зобов’язань щодо сплати податків у бюджет.

У акті ревізор повинен зазначити випадки виникнення простроченої боргу позикам, і навіть використання кредитів, наданих з стягненням підвищених відсотків, і побачити суму шкоди, який отримала цьому сенсі підприємство. Мають бути виявлені і виробити конкретні винуватці допущених порушень заради стягнення їх суми ущерба.

Під час перевірки використання позик, отриманих для видачі коштів працівникам підприємства, чи оплати товарів, куплених в кредит, необхідно зіставити рахунки щодо заборгованості працівників з даними рахунки щодо суми непогашеного кредиту на 1-ше число кожного місяці. Ці дані мали бути зацікавленими одинаковыми.

З іншого боку, перевірці підлягають законність видачі позик і його обгрунтованість первинними документами (заявлениями-обязательствами працівників і необхідними довідками), своєчасність утримання боргу і тотожність аналітичних даних про поіменній заборгованості працівників підсумковому сальдо відповідного субрахунка. За даними особисті справи слід перевірити, чи всі боржники на даний момент ревізії значилися в списковому складі працівників предприятия.

Питання для самоконтроля Какие джерела ревізії операцій із рахунках у банку? Який порядок документальної ревізії операцій із рахунках у банку? Як здійснюється зустрічна перевірка операцій із рахунках у банку? Яким чином перевіряються операції з рахунках у банку? У чому його суть? Тема 6.

РЕВИЗИЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦИЙ.

6.1. Ревізія розрахунків із покупцями і заказчиками.

У разі становлення ринкового відносини у Україні важливий чинник, який позитивно впливає стабілізацію фінансового становища держави, є розв’язання проблеми розрахунково-платіжній дисципліни. У цьому сенсі станом розрахунково-платіжній дисципліни у кожному підприємстві може бути встановлений систематичний контроль усім стадіях здійснення розрахункових операций.

Реальність бухгалтерського балансу може бути гарантована тільки після ретельної перевірки (інвентаризації) усіх її статей. Тому ревізору перевірку стану розрахунків доцільно розпочинати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на счетах.

У акті результатів інвентаризації розрахунків слід зазначити назви проинвентаризированных рахунків, записати суми неузгодженої і прострочений дебіторській та кредиторської заборгованості і безнадійних боргів. По зазначеним видам заборгованості до акту інвентаризації розрахунків повинен додаватися довідка із зазначенням суми заборгованості, що вона значиться, з якого часу й виходячи з що документов.

Отже, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість ревізору зосередити увагу до більш аргументованою перевірці розрахунків, що їх встановлено різні расхождения.

Ревізія починається з інвентаризації розрахунків із покупцями і замовниками. За кожним дебітором слід встановити дату і виникнення заборгованості, винних обличчя і заходи, які вживаються для стягнення боргів. З іншого боку, слід перевірити стан справ, надісланих до суду чи арбітраж, рішення, прийняті щодо их.

Особливу увагу ревізор приділяє випадків приховування на рахунках дебіторів недоліків, і крадіжок, зурочень та шлюбу товарів, віднесення дебіторської заборгованості інші статті баланса.

У випадку виявлення безнадійної заборгованості, у позові щодо якої суд відмовив, слід з’ясувати мотиви відмови і обгрунтованість иска.

Виявлені факти нестягнутою прострочений дебіторській заборгованості і порушень розрахункової дисципліни бажано узагальнити в відомості такий форми (табл. 6.1.1).

Таблиця 6.1.1. Накопичувальна відомість дебіторську заборгованість з простроченим терміном позовної давности.

|30 «Каса» |30 «Каса» | |31 «Рахунки у трилітрові банки» |31 «Рахунки в російських банках» | |70 «Прибуток від реалізації» |33 «Короткострокові векселі отримані» | |71 «Інший операційний дохід» |37 «Розрахунки з різними дебіторами» | |76 «Страхові платежі» |50 «Довгострокові позики» | | |63 «Розрахунки з постачальниками і | | |підрядчиками» | | |64 «Розрахунки по податками, і платежами» | | |70 «Прибуток від реалізації» | | |93 «Витрати на збут» |.

З одногородними покупцями складається акт сверки.

При реалізації товарів (готової продукції), надання послуг покупцям робиться запис: дебет рахунки 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», кредит рахунки 70 «Доходи від реализации».

Якщо надійшли з цього приводу гроші від покупця з урахуванням виписки банку, то робиться запис в дебет рахунки 31 «Рахунки у трилітрові банки» і кредиту рахунків 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» чи рахунки 70 «Доходи від реализации».

Перевірка дотримання діючої кореспонденції рахунків щодо розрахунків із покупцями і замовниками дає можливість побачити помилки у відображенні розрахункових операцій та встановити факти навмисних спотворень дисконтних даних із метою приховування злоупотреблений.

Якщо ревізією виявлена тривала заборгованість окремих покупців, то даним первинних документів (рахунків-фактур, товарнотранспортних накладних тощо.), які підтверджують виникнення, і з актом взаємної звіряння розрахунків можна встановити причин невчасних розрахунків й винних у тому лиц.

На підприємствах, із комп’ютеризованим бухгалтерським урахуванням ревізор використовує довідкову нормативну базу, що зберігається на електронних носіях інформації, зіставляє її дані з первинними документами (товарними, банківськими), актами взаємних звірок расчетов.

Для наочності наводимо акт інвентаризації розрахунків й акт звіряння расчетов.

Акт № 1.

інвентаризації розрахунків із покупателями.

та інші дебиторами.

19 жовтня 200_ г.

За підсумками Наказу № 32 від 18 жовтня 200_ р. проведена інвентаризація розрахунків із покупцями та інші дебіторами станом на 19 жовтня 200_ г.

Інвентаризацією выявлено:

|Шифр |Назви |Сума по балансом |У загальній сумі (грн.| |балан|балансовых| |3) є | |совог|статей і | |заборгованість з | |про |дебіторів | |завершеним терміном | |рахунки| | |позовної давності | | | |зокрема | | | |Дебет |Кредит|Дебет|Креди| | | | | |т | |Стан розрахунків на дату звіряння, цебто в |— |6932 |8054 |— | |1.10.200_ р. | | | | | |Виправлені записи | | | | | |Слід збільшити (зменшити) заборгованість | | | | | |виробничого комбінату: | | | | | |але в рахунку № 615 від 18.10.200_ р. через | | | | | |невиконання договору № 305 від 02.07.200_ р., то | | | | | |є ненадання торгової націнки | | | | | |Усього виправлених записів |— |— |— |1122 | |Стан розрахунків на дату звіряння, цебто в |— |6932 |6932 | | |01.10.200_ р. з урахуванням узгоджених виправлених| | | | | |записів | | | | | |Розбіжності під час розрахунків |— |— |— |— | |До того ж | | | | | |б) розбіжностей немає | | | | |.

Укладання за результатами звіряння розрахунків. 1) Обидві боку визнали узгоджену заборгованість за станом 01.10.200_ р. на користь фірми «Сузір'я» у вигляді 6932 грн (шість тисяч дев’ятсот тридцять дві грн 00 коп.), що має бути погашена пізніше 01 липня 200_ р. 2) Розбіжності під час розрахунків залишилися неузгодженими по таких заснованих причин: розбіжності отсутствуют.

Акт подписали:

Ревізор І кат.

Головний бухгалтер фірми «Созвездие».

Головний бухгалтер виробничого комбината.

6.2. Ревізія розрахунків із підзвітними лицами.

Ревізію розрахунків із підзвітними особами проводиться суцільним способом в такий послідовності. Перевіряють: — правильність видачі грошей під звіт; - законність і доцільність витрати підзвітних сум; - правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів і майже своєчасність уявлення в бухгалтерію підприємства; - стан обліку розрахунків із підзвітними особами. Джерелами ревізії є: накази і розпорядження з підприємству, — авансові звіти з прикладеними документами, дані аналітичного і синтетичного обліку по рахунки 372 «Розрахунки з підзвітними особами» (журналордер, відомість, головна книга), баланс і т.п.

Перевірку розрахунків із підзвітними особами доцільно розпочинати з попереднього розгляду сальдо і місячних оборотів по корреспондирующим рахунках до рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними лицами».

Ревізор встановлює, визначено чи коло осіб, які заслуговують одержувати гроші в підзвіт. Список осіб, яких можна видавати гроші у підзвіт, стверджується наказом (розпорядженням) керівника предприятия.

Аванси в підзвіт видаються з каси підприємства для операционногосподарських витрат і службові відрядження. Тому ревізор перевіряє використання підзвітних сум із цільового назначению.

Перевіряючи дотримання норм відшкодування витрат за відрядження ревізор керується постанови Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 р. № 1398 «Про внесенні змін у постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663», де вказується, що добові, починаючи з 06.09.2000 р., встановлений у розмірі 18 гривен.

Ревізор також перевіряє дотримання положень Інструкції про службових відрядженнях у межах України та зарубіжних країн, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 зі змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну № 165 від 13.08.98. Під час перевірки ревізор звертає увагу до правильність ведення обліку грошової готівки. Відповідно до Інструкцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівковим зверненням установами банків України», Положенням про ведення касових операцій на національної валюти України, затвердженим постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 № 72 і листом Національного банку України «Про готівковому зверненні» від 24.09.1998 р. № 11−113/ 1470, встановлено такий порядок: — готівка, видана в підзвіт фізичних осіб про всяк цілі, але з якийсь причини не витрачена (частково чи повної сумі), може бути повернуто до каси підприємства разом з авансовим звітом пізніше наступного дні після видачі їх у підзвіт; - готівка, видана в підзвіт на закупівлю сільськогосподарської продукції і на заготівлю вторинної сировини й металобрухту, котрий за якийсь причини не витрачений, може бути повернуто до каси підприємства пізніше 10 робочих днів із дні його видачі під звіт; - під час видачі сум в підзвіт для витрат на відрядження невикористані кошти мають повернутися пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження; - готівка, видана в підзвіт, але з витрачена і повернута до каси підприємства наступного дня по закінченні вищевказаних термінів, розрахункове приєднується до фактичному залишку готівки до каси підприємства наприкінці дня з подальшим порівнянням отриманої суми з установленою лімітом залишку готівки в кассе.

У цьому перевіряючий робить нарахування штрафних санкцій у дворазовому розмірі суми, що перевищує встановлений ліміт каси, згідно з Указом президента України «Про застосування штрафних санкцій порушення норм щодо регулювання звернення готівки» від 12.06.1995 р. № 438.

По регістрам аналітичного обліку (журналами-ордерами, оборотними відомостями), авансовими звітами з прикладеними до них документами ревізор встановлює, не чи значаться підзвітні суми за особами, звільненими із роботи, не чи видавалися гроші працівникам має значення заробітної платы.

Для встановлення реальності й законності витрат на операционногосподарські потреби слід зіставити дані авансових звітів і прикладених до них документів на оплату готівкою у виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт, і навіть, ніж придбання матеріальних цінностей із даними документів, які підтверджують фактично виконану роботи й надходження тих матеріальних цінностей складу предприятия.

І тому порівнюють рахунки, товарні чеки з накладними на оприбуткування тих матеріальних цінностей, з книжками (картками) складського обліку, з звітами завідувача складами.

Щодо перевірки сплати вантажно-розвантажувальні роботи слід з’ясувати, не чи завищені норми і розцінки і переконатися у правильності оплати праці та утримань з її. У платіжної відомості повинні бути зазначені такі дані: адреси одержувача грошей, номер його паспорти, місце його видачі прописку і т.п.

Старанно перевіряють авансові звіти про витрати на відрядження. При цьому встановлюють наявність оцінок в посвідченні про відрядженні щодо прибуття і вибуття і звіряють ці дати з компостерами проїзних билетов.

Потім перевіряють правильність оплати добових, квартирних і проїзних. Добові у межах України встановлений у розмірі 18 грн. за добу, квартирні — по квитанціями готелю, проїзні — у документах на проезд.

Випадки переплат чи недоплат реєструються в відомості порушень, де вказують їх характер, дату і номер документа, на яких встановлено порушення, суму переплати чи недоплати, обличчя, винну в допущені нарушения.

Відомість переплат і недоплат витрат на командировку.

по _________________ фирме.

із 1 березня 2000 р. по 1 лютого 2001 г.

|Шевченко О.М. |Заведующий|178,30 |158,70 |Утримується по | | |складом | | |виконавчим | | | | | |листам | |Сердюк А.Д. |Комірник |235,42 |212,00 |Матеріали передані| | | | | |до прокуратури | |Осадчук Б.І. |Товарознавець |139,27 |109,27 |Утримується в | | | | | |відповідність до | | | | | |виданими | | | | | |зобов'язанням | |Кривенко В.С. |Экспедитор|201,72 |175,35 |Утримується в | | | | | |відповідність до | | | | | |рішенням Господарського суду | |Столяров Г. П. |Начальник |147,54 |125,54 |Утримується за | | |цеху | | |виконавчим | | | | | |листом | |Татаренко З.Ф. |Заведующий|162,15 |128,86 |Тримається з | | |производст| | |зарплати | | |вом | | | | |Разом | |1064,40 |909,72 | |.

Ведучий ревизор

Руководитель.

Головний бухгалтер

Ревізією бухгалтерських даних можна встановити факти необгрунтованих списань боргів, сторнировочных записів. Тому необхідно з’ясувати, ким вони допущені, і вжити заходів щодо їх устранения.

6.5. Ревізія розрахунків із постачальниками і подрядчиками.

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» враховуються безготівкові розрахунки між підприємствами і міжнародними організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. По дебету цього рахунки демонструються суми оплачених рахунків на матеріальних цінностей, які надійшли (погашення заборгованості), за кредитами — заборгованість за одержані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги. Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» повинен два субсчета:

631 «Розрахунки з вітчизняними поставщиками»;

632 «Розрахунки з іншими поставщиками».

Джерелами інформації контролю розрахунків з товарним операціям є первинні документи з обліку розрахунків із постачальниками і підрядчиками (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, акти прийнятих робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні іноземних постачальників, документи про сплату мита, зборів та підвищенням податків), і навіть договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсових розбіжностях, рекламационные акти і т.п.

Під час ревізії застосовують спосіб вибіркової перевірки документів і майже записів в дисконтних регістрах. Проте рахунку за обліку доходів населення і витрат, втрат, зносу, резервів, торгової націнки перевіряють суцільним методом, оскільки зловживання переважно бувають на зазначених рахунках. Основним документом, що визначає правової режим розрахункових взаємовідносин постачальників і підприємств-споживачів щодо поставки товарів, є договір. Тому перевірці розрахунків із кожним постачальником і підрядчиком повинен передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списков.

Шляхом перевірки записів в журналі-ордері № 6 за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» й у розрахунково-платіжних документах виявляють дату виникнення і характеру кожну операцію, правильність застосування цін, тарифів і видача торговельних націнок, своєчасність й повноти оприбуткування тих матеріальних цінностей, своєчасність розрахунків й обгрунтування пред’явлених претензій. У разі потреби застосовують контрольну інвентаризацію тих матеріальних цінностей, які надійшли, зустрічну звірку розрахунково-платіжних документів і майже документів щодо оприбуткування цінностей. Таку саму зустрічну звірку документів і майже дисконтних записів можна зробити і в поставщиков.

В усіх випадках слід встановити реальність кредиторської заборгованості постачальникам, її відповідність даним фінансової звітності. Щодо боргу кожним постачальником і підрядчиком виявляють дотримання термінів позовної давности.

Ревізора слід встановити правильність відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості. І тому зіставляють залишки на виглядом розрахунків однією й одне й саму дату за даними аналітичного обліку із рештками по синтетичним рахунках 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», Головною книгою і балансу. Що стосується розбіжностей слід перевірити реальність, і документальну обгрунтованість боргу кожним постачальником і підрядчиком зокрема. Такі розбіжності можуть бути внаслідок занедбаності обліку розрахункових операцій чи злоупотреблений.

6.6. Ревізія розрахунків з загальнодержавних податках і платежам.

Рахунок 64 «Розрахунки із податків і платежах» призначений для узагальнення інформації про розрахунках підприємства з всіх видах платежів до бюджету, включаючи податки із робітників підприємства, і з фінансовими санкціями, які справляються у дохід бюджета.

У кредит цього рахунки записують суми, які підлягають внесення в дохід бюджету, а дебет — внесені платежи.

Рахунок 64 «Розрахунки із податків і платежах» має такі субрахунки: 641 «Розрахунки із податків» (податку з прибутку, ПДВ та інших.); 642 «Розрахунки по обов’язкових платежах» — збори (обов'язкових платежів); 643 «Податкові зобов’язання» (сума ПДВ, певна від суми попередньої оплати); 644 «Податковий кредит» (сума ПДВ, яку зменшується податкове обязательство).

Кредитове сальдо показує заборгованість до бюджету, дебетове — переплату бюджета.

Оскільки аналітичного обліку на рахунку 64 здійснюють за видами платежів, це дозволяє ревізору перевірити правильність розрахунків з кожним виглядом платежей.

Згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ із змінами і доповненнями визначено статусу державного податкової служби України. Податкові служби мають широкі права. Вони здійснюють контролю над правильністю вирахування сум платежів і своєчасністю їх перерахування в дохід державного бюджету. З іншого боку, можуть застосовувати до підприємствам фінансові санкції порушення законодавства про оподаткування і стягувати адміністративні штрафы.

Відомча контрольно-ревізійна служба покликана у процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій через неправильного вирахування і невчасну оплату податків і платежів, то є прийняти профілактичні меры.

Основне завдання ревізії є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів до бюджету і державні цільові фонди і своєчасності їх перерахування відповідно чинному законодательству.

Під час проведення ревізії розрахунків з загальнодержавних податках і платежах ревізори керуються Податковим кодексом України, законами України «Про державної контрольно-ревізійної служби у Україні», «Про державній податковій службі», «Про систему оподатковування», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про ПДВ», «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності України», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Положенням про ведення касових угод, новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і закупівельних організацій і затвердженими Положення (стандартами) бухгалтерського учета.

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки та економічні розрахунки на окремі види платежів, виписки банки з прикладеними до них документами про перерахування належних сум до бюджету й у державні цільові фонди, бухгалтерські записи по рахунків 64 «Розрахунки із податків і платежах», 65 «Розрахунки по страхуванням», 70 «Доходи від», 79 «Фінансові результати», 80 «Матеріальні витрати», 90 «Собівартість продукції», журнали-ордери, відомості, Головна книжка, і баланс по рахунки 64 «Розрахунки по загальнодержавних податках і платежах», акти перевірок і т.п.

Насамперед, ревізор перевіряє якість порушення й вирішення ведення бухгалтерського обліку розрахунків з загальнодержавних податках і платежах. І тому ревізор повинен з’ясувати: — забезпечує чи постановка бухгалтерського обліку для підприємства перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства; - правильність відображення у бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки (із боку ревізора, податкового інспектора та інших.); - відповідність показників балансу з даними Головної книжки, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, і навіть даним, відображеним в деклараціях і розрахунках, які у державну податкову адміністрацію (ДПА); - правильність визначення валового доходу, валових витрат, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від інший реалізації; - правильність проведення інвентаризацій розрахунків з загальнодержавних податках і платежах і зображення їхньої успіхів у обліку і звітності; - реальність даних обліку про витрати виробництва, які стосуються до валових витрат (амортвідрахування, матеріальні витрати, видатки оплату праці, відрахування на соціальне страхування, витрати майбутніх періодів, невиробничі витрати, інші витрати); - правильність реалізації готової продукції; - об'єктивність визначення валових витрат з єдиною метою оподаткування; - правильність складання декларацій, розрахунків з загальнодержавних податках і платежах виходячи з перевіреної фактичної інформації та реально відображеній в обліку і звітності (з податку прибуток, податку додану вартість, акцизного збору, подоходному податку, місцевих податків і зборів); - своєчасність й повноти стягнення пені за невчасність внесення змін до бюджет податків, зборів та інших обов’язкових платежей.

З іншого боку, ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків з податках. Зокрема: — внески із прибутку до бюджету відбиваються щомісяця шляхом запис у дебет рахунки 98 «Податок з прибутку» й у кредит рахунки 641 «Розрахунки із податків»; - суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, записують їх у дебет рахунки 70 «Доходи від» кредиту рахунки 64 «Розрахунки по податками, і платежами»; - розрахунки інших платежів показують по дебету рахунків 66 «Розрахунки по оплати праці» (у сумі податків, утриманих з заробітної плати працівників підприємства), 685 «Розрахунки коїться з іншими кредиторами» (у сумі простроченої кредиторську заборгованість) і кредитом рахунки 64 «Розрахунки по податками, і платежам».

Слід також сказати уточнити правильність виведення зворотів і сальдо по кожним виглядом платежів наприкінці звітний період, навіщо дані аналітичного обліку зіставляють з записами розмов у журналах-ордерах і Головною книзі за рахунками синтетичного учета.

Однією з найважливіших завдань ревізора є перевірка правильності обчислення і повноти сплати прибуток (табл. 6.6.1).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997 р. № 214 затверджений Порядок складання декларації про прибутку підприємств із доповненнями щодо нього від 21.01.1998 р. № 37. Дані Декларації мали бути зацікавленими підтверджені первинними документами, даними бухгалтерського обліку, і відповідати податковий облік (отчетности).

Таблиця 6.6.1. Нарахування прибуток відповідно до МСБУ 12, грн.

| |Прибуток |Податок |Тимчасовий | |Звітний | | |розбіжність у | |період | | |налогообложении|.

Підприємство пізніше 25 числа місяці, наступного за звітним кварталом, подає декларацію про прибутку за звітний квартал і з наростаючим результатом початку звітного фінансового року. Під час перевірки слід встановити своєчасність нарахування авансів. Авансові внески нараховуються по відповідним ставками від прибутку, визначене шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу у сумі валових витрат суму амортизаційних відрахувань. Авансові платежі вносять у бюджет по підсумкам першого і другого місяців кварталу до 20 числа другого і третього місяців кварталу відповідно. Декларація подається в ДПА незалежно від того, в цьому періоді господарську діяльність чи ні. Якщо операції не проводилися — ця рядок в декларації перекреслюється, але відповідні додатку до цієї рядку не подаются.

Ревізор перевіряє правильність обліку валовий прибутку, та був тій її частини, що безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють на ідентичність балансові даних про прибутку з його урахуванням в Головною книзі, журналах-ордерах, книжках з рахунку 79 «Фінансові результати», по Звіту про фінансові результати. Перевіряючи фактичну прибуток, необхідно переконатися в обгрунтуванні бухгалтерських записів по дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від», 71 «Інший операційний дохід», соціальній та законності витрат, які входять у себестоимость.

З іншого боку, ревізор звертає увагу до точність коригування валовий прибутку на бік підвищення або зменшення (перевищення витрат за оплату праці, дивіденди по цінних паперів, відрахування на резервний капітал та т.п.).

Об'єктом оподаткування за майновим податках є майно, яке у власності юридичних і фізичних осіб, а джерелом сплати податків — їх доходы.

Податок на додану вартість (ПДВ) входить до системи непрямого оподаткування нафтопереробки і є різновидом універсальних акцизів. ПДВ включається у складі ціни всіх товарів та послуг. Об'єктом оподаткування є обертів від товарів (робіт, услуг).

Під час перевірки розрахунків за податком на додану вартість слід керуватися Закон України «Про податок додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР із змінами у ньому і Інструкцією по бухгалтерського обліку ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 1 липня 1997 р. № 141.

Об'єктом оподаткування є операції платників податків із: — продажу товарів (робіт, послуг) на митної території України; - ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання послуг; - вивезенню (пересилання) товарів поза межі митної території України та надаваних послуг (виконання) їхнього споживання поза митної території Украины.

Платник податків має подати покупцю податкову накладну, що складається в останній момент виникнення податкових зобов’язань. Перевіряючий аналізує правильність оформлення податкових накладних й видаються книжки обліку придбати товари (робіт, послуг) й видаються книжки обліку продажи.

Порядок ведення книжки обліку придбати товари (робіт, послуг) затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165. Сума ПДВ, що підлягає внесення до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, шерсть, а на молочну продукцію та м’ясопродукти, виготовлені власних цехах, повністю залишається у розпорядженні підприємств (закон України «Про внесення змін до статті 11 закону України «Про податок додану вартість» від 14 лютого 1999 р. № 442. Вступив з 01.01.1999 г.).

Відповідно Декрету КМУ «Про акцизний збір» № 18−92 від 26.12.1992 р. із змінами і доповненнями і Положення про конкретні строки сплати акцизного збирання й надання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Головною в державній податковій інспекції України від 25.12.1995 р. № 99 із змінами і доповненнями і закону України «Про внесення змін — у Декрет КМУ «Про акцизний збір» від 18.11.1999 р. № 1243- ХІ визначено порядок складання платниками розрахунку акцизного сбора.

Об'єктами оподаткування є: — обертів від виготовлені Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом продажу, обміну інші товари, безоплатної передачі товарів чи із застосуванням часткової їх оплатою; - обертів від (передачі) товарів задля власного споживання, промислової переробки нафти і на свої працівників; - митна вартість імпортних товарів (продукції) на митної території України, зокрема. у межах бартерних операцій. Акцизний збір обчислюється: — за ставками у відсотках обороту від продажу товарів; - твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції). Ставки акцизного збору єдині по всій території України. Ревізор перевіряє правильність розрахунку акцизного збору, який складають платником з урахуванням даних накопичувальних відомостей реалізації підакцизних товарів (продукції). Перевіряючий враховує застосування пільг щодо акцизним збиранням з імпортних товаров.

Не підлягають оподаткуванню: — оборот від легкових авто у спеціального призначення для інвалідів, автомобілів «швидкої допомоги (окремого переліку (ст. 5 Декрету КМУ № 18−92. Діє з 11.01.1993; - митна вартість завезених і конфіскованих території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, власника яких немає визначено, і аналогічних товарів, перевезених територію України транзитом тощо. т.п.

Прибутковий податку з громадян утримується відповідно Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 25.12.1992 № 13−92 з наступною змінами і доповненнями (Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом Головною в державній податковій інспекції України від 21.04.93 № 12 зі змінами та доповненнями від 01.09.94 № 88, від 16.10.96 № 87).

Об'єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання України, є сукупний оподатковуваний дохід (в натуральної і Радою грошової формах) за календарний рік, отриманий із різних джерел, як у території України, і до її пределами.

Об'єктом оподаткування громадян, які мають постійного місця проживання України, є дохід, отриманий із джерел у Украине.

Нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюють підприємства міста і фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів. Утримання податку ведеться з загального обсягу місячного сукупного оподатковуваного дохода.

Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню, зобов’язані вести облік доходів, отриманих протягом року. Громадяни, які отримують доходи лише з місцеві основний роботи, такого обліку не ведут.

6.7. Ревізія розрахунків з страхованию.

Статтею 46 українській конституції передбачено, що мають декларація про соціальний захист. Це гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням з допомогою страхових внесків громадян, підприємств, установ і закупівельних організацій, і навіть бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, решта видів соціальних виплат і допомоги, яка є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Страхова діяльність регулюється Закон України «Про страхування» і іншими нормативно-правовими актами. Ревізія розрахунків з страхуванню покликана перевірити правильність освіти кошти соціального страхування й пенсійного забезпечення і «законність їх использования.

На рахунку 65 «Розрахунки по страхуванням» ведеться облік розрахунків з зборами на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування у разі безробіття, за індивідуальними страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна України та на інших розрахунках по страхованием.

За кредитом рахунки 65 відбиваються нараховані зобов’язання в страхуванням й оприлюднювати отримані від органів страхування кошти. По дебету — погашення заборгованості і витрати кошти страхування для підприємства. Кредитове сальдо — залишок зобов’язань підприємства страхової організації, дебетове — недолік власних отчислений.

Під час перевірки вмотивованості нарахування і витрати кошти соціального страхування ревізор керується чинним законодавством, зокрема: Кодексом Законів на роботу України, законами: «Про зайнятість населення», «Про систему оподатковування», «Про пенсійне забезпечення», «Про оплату праці», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» і т.п.

Рахунок 65 «Розрахунки зі страхування» має такі субрахунки: 651 «По пенсійному забезпеченню»; 652 «По соціального страхування»; 653 «По страхуванню у разі безробіття»; 654 «По індивідуальному страхуванню»; 655 «По страхуванню имущества».

Аналітичний облік ведеться за кожним виглядом зборів і відрахувань, по страховиками й окремими договорами страхования.

Рахунок 65 корреспондирует:

|По дебету із кредитом ніяк рахунків |За кредит з дебетом рахунків | |30 «Каса» |15 «Капітальні інвестиції» | |31 «Рахунки в російських банках» |23 «Виробництво» | |36 «Розрахунки з покупцями і |31 „Рахунки у трилітрові банки“ | |замовниками» |64 «Розрахунки по податками, і платежами» | |37 «Розрахунки з різними дебіторами» |66 «Розрахунки по оплати праці» | |64 «Розрахунки по податками, і платежами» |82 «Відрахування на соціальні | |66 „Розрахунки по оплати праці“ |заходи» | |68 «Розрахунки по іншими операціями» |85 «Інші витрати» | | |99 «Надзвичайні витрати» тощо. |.

Починаючи ревізію розрахунків з соціального страхування, передусім, слід з’ясувати, зареєстрована чи юридична особа (бюджетна організація чи установа) як платник страхових внесків за місцем перебування Пенсійного фонду, фонду соціального страхування чи комітету профспілки. Таку реєстрацію потрібно здійснити протягом 10 днів із дня отримання свідчення про державної реєстрації речових юридичної особи. Внески Пенсійного фонду і Фонд соціального страхування належать до загальнодержавним обов’язковим платежам.

Суб'єкти підприємницької діяльності різних форм власності, зокрема бюджетні, і навіть фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності) платять до Пенсійний фонд 32% фонду оплати праці разом з отриманням засобів у установах банку на оплату труда.

Відрахування на соціальне страхування здійснюється щомісяця, ніж весь вид оплати праці та премій, крім, що у Переліку видів заохочень, премій й інших виплат, куди не нараховуються страхові внески, передбачених Правилами застосування закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затвердженими постановою Верховної Ради України від 27.06.96 № 247/95-ВР.

Закон України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» від 26 червня 1997 р. № 402/97-ВР суму збору на обов’язкове соціальне страхування встановлений у розмірі 5,5% об'єкта оподаткування, що у своє чергу ділиться на частини: 4% збору належить на обов’язкове соціальне страхування; 1,5% — на обов’язкове соціальне страхування на випадок безработицы.

Ревізора треба врахувати, що у рахунках 651, 652, 653 (по обов’язковому пенсійного страхування, обов’язковому соціальному страхуванню і обов’язковому соціального страхування у разі безробіття) збір сплачується разом з отриманням засобів у установах банків на оплату труда.

Під час перевірки розрахунків із страховими організаціями щодо індивідуального страхування персоналу підприємства (рахунок 654) слід звернути увагу, такі розрахунки здійснюються за їх письмовими дорученнями у разі добровільного страхування з нарахованої їм заробітної плати шляхом страхових внесків за договорами і з обов’язковим страхуванням в відповідність до законодательством.

Страхові платежі по страхування майна підприємства чи майна його (рахунок 655) мали бути зацікавленими перераховані страховим организациям.

Ревізор перевіряє правильність зроблених записів на субрахунки рахунки 65 «Розрахунки зі страхування»: — дебет 65 «Розрахунки зі страхування»; - кредит 31 «Рахунки в російських банках» — на суми, перелічені органам профспілки; - кредит 66 «Розрахунки з праці» — нарахування працівникам підприємства з лікарняним бюлетенем аркушів; - кредит 30 «Каса» — на суми пенсій і одноразового пособия.

Слід також сказати перевірити правильність використання Пенсійного фонду: — на пенсії відповідно Закону «Про пенсійне забезпечення»; - на санаторно-курортне лікування непрацюючим пенсіонерам; - на щомісячну допомогу матерям у зв’язку з відходом дитину до віку; - на щомісячну допомогу на дітей віком від 3 до 6 років; - допоможе малозабезпеченим сім'ям на дітей віком до 12 лет.

З іншого боку, перевірці підлягають видатки рахунок відрахувань на соціальне страхування: допомогу в вагітності і пологах; одноразове посібник при народження дитини; на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їхнім родинам; на поховання; на виплату допомоги у через відкликання тимчасової нетрудоспособностью.

Під час перевірки вмотивованості нарахування допомоги у зв’язки Польщі з тимчасової непрацездатністю слід встановити реальність визначення середньої заробітної плати безперервного стажу роботи. Потім зіставляють кількість оплачених днів суму виплаченої допомоги по лікарняним бюлетенем листкам з днями і сумами, показаними у бухгалтерському обліку (розрахункових відомостях по заробітної плати, табелях обліку робочого времени).

Під час перевірки вмотивованості виплати одноразовою і додатковою допомоги слід керуватися постановою КМУ від 26.07.96 № 832 «Про підвищенні розмірів державну соціальну допомогу окремих категоріях громадян», в відповідність до якої сума одноразової допомоги при народження дитини становить 35,80 грн, а сума додаткової допомоги матері при народженні дитини — 18 грн.

6.8. Ревізія розрахунків з оплаті труда.

6.8.1. Завдання, послідовність і джерела ревизии.

При ринкових умов господарювання поставили завдання подальшої активізації соціальної полі-тики, вдосконалення, забезпечення обгрунтованою диференціації газу в оплаті праці. У зв’язку з цим оплата праці може бути поставлено залежність від конкретного внеску кожного працівника в кінцеві результати своєї роботи. Правильна організація контролю над витратою коштів на оплату праці є однією з найважливіших завдань ревізії. Чинний контролю над використанням трудових ресурсів немає і коштів у оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивність праці, зміцненню трудовий дисципліни і ефективному застосуванню встановленої системи оплати труда.

У витратах виробництва вести повинен найбільша питома вагу, тому перевірці витрачання коштів у оплату праці слід приділити серйозне внимание.

Основними завданнями ревізії є перевірка: — дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань з нього і правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці; - правильності організації праці, дотримання встановлених розцінок, ставок і окладів; - своєчасності та правильності обчислення і заробітної плати відповідність до діючої системою оплати праці; - правильності здійснення розрахунків із органами соціального страхования.

Під час ревізії доцільно як знайти порушення і зловживання, чи знайти резерви економного витрати коштів у заробітну плату.

Зазвичай, ревізію по оплати праці здійснюють вибірковим способом, їх рекомендується організувати у такому последовательности.

Насамперед, перевіряють стан трудовий дисципліни, організацію праці та ведення особисті справи працівників. Потім — використання затвердженого фонду зарплати (штатний розклад, ставки, нарахування і, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних выплат).

Потім перевіряють стан обліку розрахунків із робітниками та представниками щодо оплати праці та відрахувань на соціальне страхування. У цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці та розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхование.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, ревізор керується Кодексом Законів на роботу України; Закон України «Про оплату праці», затвердженим постановою Верховної Ради України від 20.04.1995 р. № 144/95-ВР (з змінами і доповненнями до нього від 06.02.1997 р. № 50/97-ВР); Інструкцією за статистикою зарплати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323; Інструкцією за статистикою чисельності працівників, зайнятих в народному народному господарстві України, затвердженої наказом Минстата № 171 від 07.07.1995 р.; Листом Міністерства праці та соціальної полі-тики України від 05.02.1998 р. № 21−466; Наказом Міністерства праці та соціальної полі-тики України «Про затвердження порядку збору на обов’язкове соціальне страхування у разі безробіття» від 03.10.1997 р. № 4; Листом Національного банку України від 13.08.1997 р. № 25−011/1177−5950; Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.96 № 13−92 і Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 № 12, з цим і доповненнями від 01.09.94 № 88, від 16.10.96 № 87; Постановою КМУ від 03.04.93 № 245 і Положенням про умов праці за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і закупівельних організацій, затвердженого наказом Мінпраці й Мінфіну від 28.06.93 № 43 і др.

Основними джерелами ревізії є: — штатні розкладу, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи вироблення; - основні форми первинної облікової документації визначення кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прийняття працювати, переведення в іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надання відпустки; табель обліку використання робочого дня і розрахунку зарплати; лицьові рахунки й інші документи, які затверджені установленому порядку, які характеризують кількість працівників та його дохід у грошової, натуральному вигляді, і навіть розміри пільг і компенсацій); - генеральні і галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки та економічні розрахунки для нарахування зарплати; - реєстри синтетичного і аналітичного обліку (журнал-ордер № 9, відомість № 9, Головна книга до рахунку 66 «Розрахунки з праці»); - фінансова, оперативна і статистична звітність і т.п.

6.8.2. Перевірка дотримання встановлених доз погодинної, відрядній оплати праці, оплати за сумісництвом, поєднанням професій і поза роботу у понаднормове время.

Заробітну плату — це винагороду, розрахований, зазвичай, в грошах, яку власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним работу.

Задля більшої якості ревізії розрахунків з оплати праці ревізору слід докладно ознайомитися з Кодексом законів на роботу, Законі України «Про оплату праці», іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що розмір зарплати залежить від труднощі й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів праці та фінансово-господарську діяльність предприятия.

Для перевірки вмотивованості нарахування і зарплати ревізору слід старанно ознайомитися із встановленими нормами до різних видів оплат.

Наприклад, мінімальна вести — це законодавче встановлений розмір зарплати за простий, некваліфіковану працю, нижче якого можна проводити оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До такої заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні выплаты.

Розмір мінімальної зарплати встановлюється і переглядається відповідно до Закону України «Про оплату труда».

Мінімальна вести є державної соціальної гарантією, обов’язкової по всій території України задля підприємств усіх форм власності і господарювання і фізичних лиц.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифнокваліфікаційних характеристик (довідники). Тарифна система оплати праці використовується задля розподілення робіт у залежність від їх складності, а працівників — залежно від своїх кваліфікації, і по розрядами тарифної сітки підгрунтям формування та диференціації розмірів заробітної платы.

Формування тарифної сітки складає основі тарифної ставки робочого першого розряду. Віднесення виконуваних робіт до визначених тарифним розрядам та привласнення кваліфікаційних розрядів робочим здійснюється власником або уповноваженою ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за узгодженням із трудовим колективом. За результатами атестації власник чи уповноважений ним орган може змінювати посадові оклади від мінімальних до максимальним размерам.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинної, відрядною чи інших систем оплати праці. Оплату праці здійснюється за результатам індивідуальних і колективних робіт. Причому форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у київському колективному договорі із дотриманням і гарантій, передбачених законодавством по соглашениям.

Особи, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. У цьому умови праці за сумісництву працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри доплат за суміщення професій (посад) чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються за умов, передбачених колективним договором.

По погодинної системі оплати праці робота у понаднормове час оплачується у розмірі годинниковий ставки. Тобто рішення з відрядною системі оплати праці до праці в понаднормове час виплачується доплата у вигляді 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинної системою — на відпрацьовані понаднормові годинник. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулу заборонена. Ревізора слід керуватися вищевказаними положеннями нормативних актів за оплатою труда.

Відповідно новому Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, на рахунку 66 «Розрахунки по оплати праці» ведеться узагальнення інформації про розрахунках із персоналом з усіх видів зарплати, премій, допомогу й т.п.

Рахунок 66 «Розрахунки з праці» має дві субрахунка: 661 «Розрахунки по заробітної плати»; 662 «Розрахунки з депонентами».

За кредитом рахунки 66 відбиваються нарахована основна та додаткова вести, допомогу в з тимчасової непрацездатністю, інші нарахування. По дебету — виплата заробітної плати, премій, допомоги, і навіть суми утриманих податків, платежів з виконавчими документами, вартість отриманих товарів, продукції рахунок зарплати. Кредитове сальдо цього рахунки показує зобов’язання підприємства перед які працюють першу число кожного що настане після звітним месяца.

Аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат і удержаний.

Аналітичний облік депонованої зарплати ввозяться книзі (картках) обліку депонованих сум чи в реєстрах не виданої зарплати, складених кассиром.

Ревізія здійснюється відповідно викладеного порядку ведення синтетичного і аналітичного обліку по рахунки 66 «Розрахунки по оплати труда».

6.8.3. Контроль нарахування і заробітної плати розрахунків з соціальному страхованию.

Перевірку розрахунків з оплаті слід розпочинати з встановлення відповідності даних аналітичного обліку показниками синтетичного обліку по Головною книзі й балансу однією дату, зокрема 1-е число відповідного місяці (сальдо за рахунком 66 «Розрахунки з праці» в Головною книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі расчетноплатіжних ведомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основні причини розбіжностей може бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей із каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає у завищенні загальної суми у вищій колонці расчетно-платежного відомості «До видачі на руки». Таку підробку можна знайти підрахунком підсумків в расчетноплатіжних відомостях, як у рядкам (горизонталі), і по стовпчикам (вертикале). Кінцеві підсумки звіряють з сумою, показаної в расходном касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (расчетах).

У разі арифметичній перевірці підлягають: — расчетно-платежная (платіжна) відомість; - видатковий касовий ордер; - журнал обліку прибутковими видаткових касових ордерів; - касова книга (звіт касира); - табеля обліку робочого дня, довідки та економічні розрахунки для нарахування зарплати, наряди на оплату праці та т.п.

Може бути випадки розкрадання грошей шляхом присвоєння депонованих сум. І тому касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в расчетно-платежном відомості чи расходном касовому ордері чи депонентском ведомости.

І тут слід звірити депоновані суми із таких документам: — реєстр депонованих сум; - депонентская відомість; - видатковий касовий ордер; - лицьової рахунок і картка депонента; - журнал реєстрації прибутковими видаткових касових ордерів; - касова книжка, і звіт касира; - документ про прийняття до роботи чи звільнення з роботи (наказ, розпорядження); - розрахунково-платіжні відомості попередній період із підписами депонентов.

Ревизующие можуть також викликати окремих депонентів на утвердження отримання ними відповідних сумм.

Ревізор перевіряє правильність нарахування зарплати таким чином: — з’ясовує правильність застосування розцінок способом перевірки документом, де їх передбачені, і навіть уточнює, відповідають чи стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції й т.д. розцінками; - встановлює, правильно чи підраховано обсяг виконаної роботи і кількість відпрацьованого часу шляхом їх порівняння з дисконтними листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу роботу, актами приймання-складання виконаних робіт та інші документами, прикладеними до журналу-ордеру № 7/1 для нарахування зарплати; - арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки кількості днів роботи, у сумі товарообігу, кількості виробленої продукції і на т.п.

Доцільно також перевірити, зафіксовані у розрахункових відомостях на оплату праці за половину місяці все раніше виплачено нинішнього місяці суми (аванс, відпускні, допомогу в тимчасової втрати працездатності), записані журнал-ордер № 1 по рахунки 30 «Касса».

Причинами відхилень між даними аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 66 «Розрахунки з праці» можуть також бути спотворення даних через зловживання (завуалирования витрати грошей шляхом вибуття із фонду споживання різних виплат і утримань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових документів з зарахуванням виплат по ними в дебет рахунки 66 «Розрахунки по оплати праці»; зменшення дебіторської заборгованості чи збільшення кредиторську заборгованість під час перенесення сальдо з однієї розрахункового відомості в другую.

Порушення щодо оплати праці творяться у в зв’язку зі: — неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт); - неправильним застосуванням норм вироблення, тарифних ставок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірками вироблення і тарификационными довідниками); - неправильної таксировкой окремих документів з обліку праці (виявляють контрольної таксировкой); - включенням до документи з обліку праці прізвищ осіб, які брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників з списковим складом підприємства, бригади, цеху, і навіть опитуванням окремих осіб, звіренням підписів); - внесенням до них по обліку праці посадових осіб, не передбачених штатний розклад (встановлюють зіставленням цих документів з штатним расписанием);

Чинний контролю над використанням коштів у оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивність праці і зміцненню трудовий дисциплины.

Перевірка витрати коштів у оплату праці то, можливо успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників по питанням праці (чисельності працівників із групам й категоріям, стану нормування праці, продуктивність праці, використання робочого часу та коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розкладу, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично виконуваної роботі, завищені розміри посадових окладів і т.п.

Для встановлення можливих відхилень — перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані з звітними показниками. Показники з питань праці, представлені у квартальних і річних звітах, слід порівняти з даними бухгалтерського обліку. При цьому ревізор користується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. За цією становище у склад прямих витрат за оплату праці включена заробітна платня і інші виплати робочим, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт чи надання послуг, що потенційно можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкту затрат.

У зв’язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, і навіть положень про оплаті і виплаті преміальних вознаграждений.

Дотримання тарифних сіток й ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їх перевірки штатний розклад і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого дня і розрахунку заробітної платы.

Ревізор аналізує наведені цифри щодо праці та виявляє чинники, які впливають на зниження витрат за оплату праці (систематичне виконання завдань із випуску та її реалізації продукції (робіт, послуг), впровадження прогресивних технологій, дотримання штатно-сметной дисципліни, підвищення продуктивність праці і т.п.).

Організацію контролю над використанням трудових ресурсів немає і коштів у оплату праці показаний на рис. 6.8.3.1. приклад перевірки використання фонду оплати труда.

Об'єкти контроля.

|Состояние трудовий |Система оплати праці та |Зростання | |дисципліни й дотримання |преміювання |продуктивність праці| |трудового | |і його використання фонду | |законодавства | |оплати праці |.

Джерела информации.

|Правила |Фонд оплати |Планово-нормативная |Законодавство | |внутрішнього |праці |інформація системи |по оплати праці та | |розпорядку і | |оплати праці, |виплат з допомогою | |інші акти | |преміювання і |соціального | |трудового | |гарантовані |страхування | |законодавства | |компенсації | |.

|Штатное |Первинна облікова |Реєстри |Отчетност|Личные | |розклад, |документація для |аналитическог|ь про |справи | |тарифні |визначення кількості |про і |использов|работник| |сітки, ставки,|работников (табель обліку |синтетическог|ание |вв | |посадові |використання робочого |про обліку труда|трудовых | | |оклади, норми |часу, |і оподаткуванням заробітної |ресурсів | | |вироблення, |розрахунково-платіжні |плати | | | |розцінки |відомості, лицьові рахунки і| | | | | |т.п.) | | | |.

Прийоми исследования.

|Обследования, |Комплексні і |Прийоми факторного |Документальна | |хронометраж, |тематичні |і порівняльного |ревізія | |вибіркові |перевірки |аналізу | | |спостереження | | | |.

Узагальнення матеріалів ревизии.

|Акты |Розрахунки, |Вилучені |Довідки і |Систематизація | |ревізій |группировочные |оригінали |письмові |порушень та | | |відомості |документов|объяснения |недоліків у | | |порушень, | |посадових лиц|акте ревізії | | |аналітичної | | | | | |таблиці | | | |.

Рис. 6.8.3.1. Схема організації контролю над використанням трудових ресурсів немає і коштів у оплату труда.

Використання фонду оплати праці фірми в 200_ г.

|№ |Показник |Единиц|Прошлый рік |Звітний рік |Звітний | | | |а | | |рік у | | | |измере| | |порівнянні з| | | |ния | | |минулим | | | | | | |роком, % | |1. Контроль наявності | | | | |і аналітичного | | | | |обліку основних | | | | |коштів | | | | |1.1. Наявності |Інвентарні карточки|Проверяется наявність |Положення | |об'єктів основних | |вартісних об'єктів |(стандарт) | |коштів (в | |у місцях эксплуатации|бухгалтерского | |особливості цінних) | | |обліку 7 | | | | |"Основні | | | | |кошти" | | | | |(П (С)БО 7), | | | | |затверджене | | | | |наказом | | | | |Мінфіну України| | | | |від 19.05.2000 | |1.2. Укладання |Накази |Перевіряється наявність | | |договорів про полную|руководителя; |договорів і | | |індивідуальну |угоди про |достовірності | | |матеріальну |матеріальної |підписів | | |відповідальність з |відповідальності; |відповідальних осіб | | |особами, |список осіб, | | | |відповідальними за |відповідальних за | | | |збереження основних |збереження; зразки | | | |коштів |підписів | | | |1.3. Термінів |Наказ руководителя,|Проверяются строки й |Інструкція по | |проведення |інвентаризаційного |кількість |інвентаризації | |інвентаризації |відомості |інвентаризацій |основних | | | |відповідно |коштів, | | | |нормативних актів |нематеріальних | | | | |активів, | | | | |товарно-материа| | | | |льных | | | | |цінностей, | | | | |грошових | | | | |засобів і | | | | |документів і майже | | | | |розрахунків, | | | | |затверджене | | | | |наказом | | | | |Мінфіну України| | | | |від 11.08.94 р. | | | | |№ 69, НС (П)БУ | | | | |77 | |1.4. Ведення |Інвентарні |Порівняння описи | | |інвентарних карточек|карточки, опис |інвентарних карток | | |з усіх видів |інвентарних |з інвентарним списком| | |основних засобів |карток, акти |і фактичним | | | |приймання й вибуття |наявністю основних | | | |основних засобів, |коштів | | |1.5. Правильності |Акти прийому, |Перевірка вартості і | | |віднесення коштів до |інвентарні |термінів корисного | | |основним |картки, договори |використання | | | |купівлі-продажу |об'єктів | | |2. Контроль за | | | | |надходженням | | | | |основних засобів | | | | |2.1. Перевірка |Акти |Візуально |Положення про | |документального |прийому-передачі, |порівнюються |документальне | |оформлення операцій |інвентарні карточки|предъявленные |забезпечення | |рухом основных|и ін. |документи з типичными|записей в | |коштів | |бланками, і навіть |бухгалтерському | | | |перевіряється наявність |обліку, | | | |усіх |затверджене | | | |реквізитів |наказом | | | | |Мінфіну України| | | | |від 07.05.2000 | | | | |р. № 25 | |2.2. Перевірка |Договори, акти |Перевіряється порядок |П (С)БО 7 | |правильності |приймання, кошторису на |формування | | |формування |будівництво та інших. |початкової | | |початкової | |вартості | | |вартості об'єктів | |відповідно | | |основних засобів | |нормативних актів | | |2.3. Перевірка |Договори |Перевірка правильности|П (С)БУ7 | |дотримання |засновників, акти |оприбуткування | | |господарського |приймання і рахунки |основних засобів і | | |законодавства | |достовірності | | |щодо | |звітності | | |внесення вкладів до | | | | |статутному капіталу в| | | | |вигляді основних | | | | |коштів | | | | |2.4. Перевірка |Договори |Перевірка правильности|Гражданский | |дотримання |купівлі-продажу, |оприбуткування |кодекс України | |законодавства при|счета-фактуры, акти |основних засобів, | | |купівлі основних |приймання |сплати податків, | | |коштів | |достовірності | | | | |звітності | | |2.5. Перевірка |Договори, акти |Перевірка правильности|Закон України | |дотримання |приймання |оприбуткування, |"Про | |законодавства при| |включення вартості |оподаткування| |безкоштовному отриманні| |основних засобів в |прибутку | |основних засобів | |оподатковуваний |підприємств" від| | | |дохід, достовірності |22 травня 1997 р.,| | | |звітності |ст. 8 | |2.6. Перевірка |Кошториси строительства,|Проверка відображення |Закон «Про | |дотримання |акти приймання, |в бухобліку операцій |оподаткування| |законодавства |договори з |щодо |прибутку | |щодо |підрядними |будівництва |підприємств», | |запровадження |організаціями |основних засобів |П (С)БО 7 | |експлуатацію | |(господарський і | | |основних засобів по | |подрядный способи), | | |завершення | |достовірності | | |будівництва | |фінансової звітності| | |2.7. Перевірка |Договори, акти | | | |дотримання |приймання, рахунки | | | |законодавства | | | | |щодо інших | | | | |надходжень основних| | | | |коштів | | | | |3. Контроль за | | | | |вибуттям основних | | | | |коштів | | | | |3.1. Перевірка |Договір основателей,|Проверка правильности|ПБО 7 | |дотримання |акти вибуття, |оформлення вибуття, | | |законодавства при|журнал-ордер № 13 |достовірності | | |вибутті основних | |звітності | | |коштів, при | | | | |внесенні до статутному| | | | |капіталу інших | | | | |організацій | | | | |3.2. Перевірка |Договори |Перевірка наявності |Закон «Про | |дотримання |купівлі-продажу, |дозволу |оподаткування| |законодавства |рахунки-фактури, акти |керівника, |прибутку | |щодо продажи|убытия, журнал-ордер|правильности списания|предприятий», | |основних засобів |№ 13 |і відображення |П (С)БО 7 | | | |прибутку, | | | | |достовірності | | | | |звітності | | |3.3. Перевірка |Акти ліквідації, |Перевірка | | |дотримання |журнал-ордер № 13 |обгрунтованості | | |законодавства при| |ліквідації основних | | |ліквідації основних | |коштів, правильності| | |коштів | |визначення | | | | |результатів від | | | | |ліквідації | | |3.4. Перевірка |Договори, акти на |Перевірка правильності| | |іншого ви буття |списання, |списання, визначення| | |основних засобів |журнал-ордер № 13 |результатів від | | | | |списання | | |4. Контроль за | | | | |правильністю | | | | |нарахування | | | | |амортизації | | | | |4.1. Перевірка |Розрахунки амортизации,|Проверяется |Закон «Про | |періодичності |акти приймання, |відповідність |оподаткування| |нарахування зносу, |інвентарні |нормативних актів |прибутку | |амортизаційних |картки, відомості |Перевіряються |підприємств», | |відрахувань |розрахунку амортизации,|нормативные терміни |П (С)БУ7 | | |облікова політика, |експлуатації об'єктів| | | |інвентарні | | | | |картки, розрахунки | | | | |амортизації | | | |5. Контроль за | | | | |переоцінкою основних| | | | |коштів | | | | |5.1. Перевірка |Документи, які |Перевіряється |Закон «Про | |правильності |підтверджують |документальне |оподаткування| |визначення рыночных|рыночные ціни |підтвердження |прибутку | |цін | |ринкових цін |підприємств», | | | | |П (С)БУ7 | |5.2. Перевірка |Розрахунок переоцінки |Перевіряється | | |правильності |журнал-ордер № 13 |правильність обліку | | |бухгалтерських | |переоцінки | | |проводок | |відповідно | | | | |законодавству | | |6. Контроль за | | | | |орендою основних | | | | |коштів | | | | |6.1. Перевірка |Договори |Перевіряється наявність |Цивільний | |укладення договорів| |договорів і підписів |кодекс України,| |оренди | |обох сторін |П (С)БО 7 | |6.2. Перевірка |Інвентарні |Перевірка правильності| | |відповідності |картки, |оформлення | | |законодавству |забалансовые рахунки, |документів, | | |поточної оренди |журнал-ордер № 15 |оформлення | | |основних засобів | |проваджень, ведення | | | | |від'єднаного обліку | | | | |основних засобів, | | | | |зданих у найм | | |6.3. Перевірка |Договори, |Перевірка правильности|Гражданский | |відповідності |інвентарні |оформлення документов|кодекс України,| |законодавству |картки, рахунок 10, | |П (С)БО 7 | |обліку фінансової |забалансовые рахунки, | | | |оренди |журнал-ордер № 15 | | | |7. Контроль за | | | | |ремонтом основних | | | | |коштів | | | | |7.1. Перевірка |Облікова політика, |Перевіряється |Закон «Про | |правильності |кошторис ремонтних |відповідність обсягу |оподаткування| |списання витрат за |робіт, калькуляція |виконаних робіт до |прибутку | |ремонт основних |ремонтних робіт, |фактичної суми |підприємств», | |коштів |журнал-ордер № 10 |списання |П (С)БО 7 | |7.2. Перевірка | |Перевіряється | | |правильності | |правильність | | |оформлення ремонтних| |заповнення документів| | |операцій | |на списання основних | | | | |коштів, правильність| | | | |бухгалтерських | | | | |проводок | |.

Перевірка наявності і стан будинків, споруд, незавершеного будівництва, інвентарю, земельних ділянок проводиться окремо за власними і окремо за орендованими объектами.

Кожному об'єкту описання дають повну характеристику із посиланням її інвентарний номер.

Якщо за вступі основних засобів був технічних паспортів, то заводять паспорти, з докладної характеристикою объекта.

У бухгалтерії підприємства слід зберігати технічну і проектну документацію будинків. Під час інвентаризації користуються і виправдувальними документами, які послужили підставою їх оприходования.

Якщо такий документації немає, слід звернутися у первинні прибуткові документи. У окремих випадках знайомляться з інвентаризаційними описами, іноді опитують людей на утвердження, яке певний предмет використовується довші время.

До інвентаризації технічно складних інвентарних об'єктів приваблюють фахівців-експертів для з’ясування технічного состояния.

При інвентаризації основних засобів встановлюється, що й на чиє розпорядженню споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, рахунок яких джерел списані видатки їх спорудження, із відображення цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комиссии.

При інвентаризації незавершеного капітального будівництва чи ремонту в інвентаризаційних описах вказується найменування зачепила, стадія і рівень їхній готовності, кількість чи обсяг работ.

Щодо побудованих об'єктів, які запроваджене дію в цілому або частково, але прийняті, та введення на дію яких не оформлено належними документами, і навіть завершених, але з якийсь причини не уведених у дію об'єктів окремими інвентаризаційних актах відзначають причини затримки оформлення здачі в експлуатацію зазначених об'єктів. Зайві предмети й ті, які використовуються, записують їх у окреме описание.

Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогий меблів, килимів, телевізорів та інших, непотрібних для службових цілей предметів чи незаконного придбання меблів для квартир окремих працівників. У осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх стоимости.

На орендовані кошти становлять окреме опис з посиланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у найм, і вказують термін оренди. Один примірник описи до складанню річного звіту надсилається орендодавцю. У такій порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, що у власності предприятия.

Виявлені, але з обраховані об'єкти, чи з якими вказані неправильні дані, комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних, і технічних показників для цієї объекты.

Однотипні предмети, які в типовою інвентаризаційної картці групового обліку, на змалювання вносяться по найменувань і кількості цих предметов.

На непридатні предмети полягає окреме опис із зазначенням у ньому час запровадження в експлуатацію й причин, через які вони почали непригодными.

Основні кошти, котрі з момент інвентаризації перебувають поза межами підприємства, інвентаризуються на момент тимчасового їх убытия.

В усіх випадках при інвентаризації основних засобів поруч із перевіркою їх фактичного наявності встановлюється рівень зношеності, відповідно коригуються записи на рахунку необоротних активов.

Під час ревізії необхідно перевірити повноту і своєчасність проведення інвентаризації основних засобів і правильність виведення його результатів і відображення у бухгалтерському учете.

Кожного року, але раніше 1 жовтня, перед складанням річний звітності проводиться інвентаризація всіх статей балансу, зокрема майна, машин, оснащення, транспортних засобів, інструментів, робочого худоби, багаторічних насаджень і т.п.

Інвентаризацію будинків, споруд й інших об'єктів нерухомості можна проводити одного разу на трьох року, бібліотечних фондів — незгірш від якось на п’ять лет.

Необхідно брати до уваги якість оформлення інвентаризаційних описів, оскільки трапляються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об'єкти, їх наявність і технічний стан переносяться в опис з інвентарних карток чи торішніх інвентаризаційних описаний.

На об'єкти, які підлягають реалізації (передачі) чи списанню, складаються окремі інвентаризаційні описания.

Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвентаризаційних описів з показниками аналітичного учета.

З вивчення всіх матеріалів інвентаризації, зокрема результатів інвентаризації основних засобів та його відображення на рахунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок якість інвентаризації і вносить пропозиції щодо вдосконалення її методики.

7.3. Документальна ревізія основних средств.

Ревізія основних засобів починається з перевірки вмотивованості зображення їхньої в обліку і реальності балансових і звітних даних. І тому зіставляють наявність основних засобів у балансі з цими синтетичного і аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи задля встановлення законності і доцільності господарських операцій та так виявляють винних особи, що припускають порушення і злоупотребления.

Тобто, за даними інвентарного списку основних засобів, описів інвентарних карток з обліку основних засобів і інвентарних карток обліку основних засобів ревізор встановлює, буде за ким значаться й де розміщуються основні кошти, час проведення інвентаризації і зображені у обліку його результаты.

По первинним документами і картками обліку руху основних засобів перевіряють своєчасність й повноти оприбуткування надходження основних коштів. Зокрема, ревізор з’ясовує, враховані у початкової вартості видатки доставку і монтаж; чи зображені в обліку суми зносу основних засобів, що у експлуатації, не чи зменшене кількість предметів, які надійшли на підприємство. Слід звернути увагу до наявність на предметах інвентарних номеров.

Ретельної перевірці підлягають дії щодо безоплатного надходження, і вибуття та ліквідації основних засобів. Тут у особливості старанно перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об'єктів, чи немає у них виправлень і підчищень, зазначені чи дата, кількість і вартість об'єктів, їхню технічну стан; щодо вибуття та ліквідації ревізор перевіряє обгрунтованість безоплатної передачі основних засобів, наявність документів, які підтверджують прийняття їх у облік покупателями.

Доцільність ліквідації основних засобів перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх формування, наявність актів на дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від ліквідації, відображення збитків від ліквідації в повному обсязі амортизованих средств.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й порядку використання амортизаційних відрахувань, законність витрат за поточний та капітальний ремонт основних засобів; правильність відображення основних засобів по фактичним витратами придбання, відомості і виготовлення, які становлять їхню початкову стоимость.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації основних засобів ревізор може встановити, не чи був завищений відсоток зносу з метою подальшої реалізації по нижчим чи вищим ценами.

Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів визначають шляхом зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 «Основні кошти» з даними, зазначеними в первинних документах, актах приймання-здавання, актах запровадження основних коштів, актах переведення тварин із групи у групу, актах приймання багаторічних насаджень і передачі в эксплуатацию.

Документальної перевірці підлягають також дії щодо списання основних засобів, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення їх у учете.

Слід також перевірити правильність оцінки основних засобів. Основні кошти, які надійшли на підприємство, враховуються по початкової вартістю, що містить видатки їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, Витрати доставку, монтаж і встановлення. У цьому придбані кошти, які, що у експлуатації, приходуются за сумою купівельної вартості (оплати), витрат з їхньої доставку та встановлення з наданням суми зносу по цими об'єктами, яка вказана у документах на оплату.

Старанно перевіряють дії щодо передачі основних засобів в оренду. І тому вивчають зміст договорів (який термін, розмір орендної плати, умови проведення капітального ремонту орендованих основних засобів та інших.) та його виконання, і навіть правильність розрахунків з орендовані кошти і відображення зазначених операцій на рахунках бухгалтерського учета.

При списання основних засобів внаслідок стихійного лиха і необхідно перевірити, відшкодовувалися чи випробувані підприємством збитки винними лицами.

Фінансовий результат (прибуток, збитки) від чи іншого вибуття основних засобів належить з цього приводу 79 «Фінансові результаты».

Відповідно закону України «Про внесенні змін у закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР змінюється порядок підвищення або зменшення балансову вартість основних фондов.

Що стосується здійснення витрат на основних фондів балансова їхню вартість поповнюється суму вартості придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, але не матимуть обліку сплаченого податку на додану вартість, якщо платник податку з підприємств зареєстрований платником податків на додану стоимость.

Під час ревізії слід також врахувати, що суму перевищення виручки від над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів і нематеріальних активів включають до власних доходів платника податків, а суму перевищення балансову вартість над виручкою від такої реалізації — до валових витрат налогоплательщика.

Балансова вартість основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податків у оперативний лізинг (оренду). З іншого боку, балансову вартість основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податків у фінансовий лізинг (оренду) гаразд, передбаченому для реалізації основних фондов.

У цьому лизингополучатель (орендар) збільшує балансову вартість відповідних груп основних фондів гаразд, передбаченому на придбання основних фондов.

Ревізор перевіряє точність і своєчасність обчислення зносу основних засобів. Правильність нарахування зносу основних засобів перевіряється за даними журналу-ордера № 13, де щомісяця сума зносу відображається бухгалтерської записом в дебет відповідних рахунків по характеру господарської діяльності й видами витрат: — дебет рахунки 23 «Виробництво»; - дебет рахунки 93 «Витрати на збут»; - дебет рахунки 91 «Загальновиробничі витрати»; - дебет рахунки 92 «Адміністративні витрати»; - дебет субрахунка 949 «Інші витрати здійснених операцій»; - кредит субрахунка 131 «Зношеність основних средств».

Для подовження терміну експлуатації і підвищення ефективності використання основних засобів велике значення має тут своєчасне проведення ремонтних работ.

Перевіряючи операції з ремонту основних засобів, слід встановити, не було б приписок виконаних робіт з єдиною метою завищення суми зарплати і наднормативного списання будівельних матеріалів і запасними частинами. Тому ревізію операцій із капітальний ремонт слід розпочинати з перевірки вмотивованості формування плану і кошторису капітального ремонту й реальності їхнього показників. Такі плани і кошторису повинні складатися по даним актів технічного огляду відомості дефектів, у яких конкретно зазначені ті частини основних засобів (вузли, агрегати), які підлягають ремонту, заміні чи восстановлению.

Завищення вартості і приписки обсягів ремонтних робіт виявляють шляхом зіставлення фактично виконаних робіт і передачею даних первинних документів, відображених в обліку і звітності. Завищення вартості робіт зумовлено переважно неправильним застосуванням норм витрати матеріалів й цін ними, норм вироблення і расценок.

Правильність розрахунків із підрядчиком за виконаний перегляд машин, механізмів і транспортних засобів перевіряють виходячи з рахунків, актів приймання-здавання відремонтованих об'єктів, кошторисів чи калькуляцій, договорів і нарядів-замовлень. Обсяг виконаних робіт з актам приймання-здавання може рівнятися вартості за кошторисом і договору.

7.4. Перевірка амортизаційних отчислений.

Ревізор перевіряє правильність визначення об'єктів амортизації і застосування норм.

Рахунок 83 «Амортизація» призначений для узагальнення інформації суму нарахованої амортизації основних засобів. По дебету рахунки 83 відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитами — списання з цього приводу 23 «Виробництво» суми амортизаційних відрахувань, що безпосередньо входять у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), до затратам допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 — суми амортизаційних відрахувань, які належать на виробничі накладним затратам, адміністративних і збутових витрат, чи рахунок 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 83 «Амортизація» має субрахунок 831 «Амортизація основних коштів», у якому узагальнюється інформацію про нарахування амортизації основних средств.

Об'єктом амортизації є окремі кошти, крім землі, продуктивного худоби, житлових будинків, споруд, автомобільних шляхів, видавничої продукції, сценически-постановочного інвентарю і т.п.

Нарахування амортизації припиняється на період реконструкції, добудування і консервації об'єкта основних средств.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується з нового терміну корисного використання, починаючи з місяці, наступного за місяцем зміни терміну корисного пользования.

До 1 січня 2000 р. на підприємствах діяли середньорічні норми амортизаційних відрахувань, розроблені диференційовано, ніж окремий вигляд і групами основних засобів у відсотках їх балансову вартість. Вони були однакові всім підприємств незалежно від области.

Відповідно П (С)БО 7 «Основні кошти» з початку 2000 р. метод амортизації може враховувати форму, у якій економічну зиск із активу отримує підприємство. Вибір методів амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно, застосовуючи до кожного об'єкту основних засобів відповідний метод нарахування амортизации.

П (С)БО 7 «Основні кошти» передбачено, що амортизація основних коштів нараховується із застосуванням методів: 1) прямолінійного, яким річна сума амортизації визначається розподілом вартості, яка амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, якими річна сума амортизації окреслюється твір залишкової вартості об'єкта початку звітного року й норми амортизації, обчисленою з терміну корисного використання об'єкта; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, якими річна сума амортизації окреслюється твір залишкової вартості об'єкта початку звітного року й норми амортизації, обчисленій виходячи з терміну корисного об'єкта, яке подвоюється; 4) кумулятивного, якими річна сума амортизації окреслюється твір вартості, яка амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, що залишаються остаточно очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, у сумі чисел років його корисного використання; 5) виробничого, яким річна сума амортизації окреслюється твір фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизации.

Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, яка амортизується, спільний обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємство очікує виробити (виконати) цим объектом.

Оскільки метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання, підприємство переглядає метод амортизації об'єкта основних засобів у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від використання. Нарахування амортизації у новій методом починається з місяці, наступного за місяцем зміни методу амортизации.

7.5. Ревізія нематеріальних активов.

Під час ревізії слід перевірити, правильно чи включені відповідні витрати підприємства до нематеріальною активам і чи вони оценены.

Рахунок 12 «Нематеріальні активи» призначений для обліку, і узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активов.

До нематеріальною активам належать немонетарні активи, які мають матеріальної форми і може утримуватися підприємством від використання більше року (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів та послуг і об'єкти промислової власності, авторські права, гудвілл й інші нематеріальні активы).

Методологічні основи формування інформації про нематеріальних активах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активы».

Ревізор перевіряє, достовірно чи визначено вартість набутого нематеріального активу і який економічну зиск із реалізації чи використання має предприятие.

Так само важливо також визначити витрати, пов’язані із розробкою нематеріального активу. Проте слід пам’ятати, які визначаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітний період, у якому їх було профінансовано: видатки дослідження, підготовка і перепідготовку кадрів, реклами і підвищення репутації підприємства (гудвілл). Набуті нематеріальні активи зараховуються на підприємства по початкової стоимостью.

Коли нематеріальні активи отримані внаслідок об'єднання підприємств, всі вони оцінюються з їхньої справедливою вартості. Ревізор повинен також з’ясувати, правильно чи здійснюється переоцінка тих нематеріальних активів, яких існує активний рынок.

У цьому треба врахувати, що переоцінені початкова вартість будівництва і знос об'єкта нематеріального активу визначаються як твір відповідно початкової вартості чи зносу і індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається розподілом справедливою вартості об'єкта, який переоцінюється, з його залишкову стоимость.

Зазвичай, сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів показується у складі додаткового капіталу, а сум уцінки — у складі витрат звітний період. При вибутті об'єктів нематеріальних активів, які раніше переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта вводиться до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капитала.

Ревізор перевіряє правильність нарахування зносу по нематеріальною активам і включення її в витрати виробництва. Знос належить на собівартість продукції (робіт, послуг), сума зносу нараховується щомісяця, ніж норма, розрахованим з первинної вартості нематеріальних активів і продовження строку їх корисного використання (але з більше терміну діяльності предприятия).

Перевіряючи документи щодо нарахування зносу нематеріальних активів, треба встановити, за чи усіма об'єктами нематеріальних активів нараховується знос й економічно чи обгрунтовані встановлених норм, які періодичність нарахування зносу і, як правильно його входить у собівартість продукции.

Ревізор перевіряє також правильність нарахування амортизації нематеріальних активів. Відповідно до П (С)БО 8 «Нематеріальні активи» нарахування амортизації здійснюється протягом терміну їхніх корисного використання, якою встановлено підприємство щодо цього об'єкта активом (при зарахування на баланс), але з близько 25 років. При визначенні терміну корисного використання об'єкта треба врахувати терміни використання цих активів, моральний знос і правові обмеження щодо термінів її використання. Причому метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством самостійно. Якщо умови отримання майбутніх економічних вигод підприємство неспроможна визначити, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації ввозяться відповідність до П (С)БО 7 «Основні средства».

Розраховуючи вартість, яка амортизується, ліквідаційну вартість нематеріальних активів дорівнюють нулю, крім випадку, коли ліквідаційну вартість можна визначити виходячи з інформації існуючого активного ринку нафтопродуктів та останнє існуватиме в кінці строку корисного використання цього об'єкта. Причому нарахування амортизації починається з місяці, наступного за місяцем, у якому нематеріальної актив став придатної для использования.

І навпаки, нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяці, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Метод амортизації і термін використання об'єкта може переглядатися наприкінці звітного року, тоді як наступному періоді очікуються зміни терміну корисного використання активу чи зміни умов для отримання економічних выгод.

Отже, амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і продовження терміну використання, починаючи з місяці, наступного за місяцем изменений.

На завершальній стадії ревізії ревізору слід перевірити правильність визначення підприємством кінцевого фінансового результату від вибуття нематеріальних активов.

Слід зазначити, що нематеріальної актив може бути списаний з балансу у разі вибуття або продажу, безоплатної передачі чи неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його использования.

І тут фінансовий результат від вибуття об'єкта нематеріальних активів окреслюється різницю між доходом від вибуття (з відрахуванням непрямих податків і витрат, що з вибуттям) та його залишкової стоимостью.

Питання для самоконтроля Назовите завдання й джерела ревізії основних засобів. Методика інвентаризації основних засобів. Що є нарахування амортизаційних відрахувань на основні кошти? Що є порядок закріплення основних засобів за матеріально відповідальними особами? Прийоми й кошти перевірки вмотивованості оприбуткування основних засобів. Якими документами оформляється списання (вибуття) основних засобів? Перерахуйте способи документальної ревізії операцій із нематеріальних активів. Тема 8.

РЕВИЗИЯ ОПЕРАЦІЙ С ТОВАРНО-МАТЕРИАЛЬНЫМИ ЦЕННОСТЯМИ.

8.1. Завдання, послідовність і джерела ревизии.

Реформування бухгалтерського обліку, і фінансової звітності України потребує внесення корінних змін — у методологію контролю та ревізії операцій із товарно-матеріальними цінностями. Передусім слід провести раціоналізацію управління комерційної діяльністю, основними елементами якої являє економічна свобода, вільний рух товарів та послуг в сфері підприємництва, конкуренція, маркетинг, досконале знання ринку і цінового механізму, поняття ризику та оперативної реагування на ситуацію, що склалася над ринком, і т.п.

Основними завданнями ревізії операцій із товарно-матеріальними цінностями являє: — аналіз виконання завдання з товарообігу, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат й забезпечення рентабельності; - перевірка правильності документального оформлення і доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення в обліку; - контролю над своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей; - дослідження товарних запасів контроль над дотриманням їх нормативу; - контролю над дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результати; - перевірка виконання договірних зобов’язань щодо постачання російської та збуту (реалізації) товарів; - виявлення фактів приписок і сверхнормового списання втрат товарів хороших і т.п.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» від 26 січня 1993 р. і Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державної контрольно-ревізійної службою України, затвердженої наказом Головного Контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Послідовність і Порядок проведення ревізії залежить від завдання на ревізію і обсягу діяльності торгового підприємства, його структури, стану обліку й контролю руху товарно-матеріальних ценностей.

Послідовність ревізії така. Ревізію починають із раптової інвентаризації грошей до касу і інших товарно-матеріальних цінностей на складі у магазині. До проведення інвентаризації слід залучити бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, товарознавців та інших фахівців гуртовень і магазинів. Потім ревізор обстежує склад чи магазини, здійснює перевірку стану складських і видача торговельних приміщень та додержання порядку приймання і реалізації товарів над кількістю і якістю. Потім ревізор починає документальну ревізію із застосуванням прийомів і способів економічного анализа.

Ревізію операцій із товарно-матеріальними цінностями здійснюють вибірково. Проте суцільний перевірці підлягають актированные втрати (акти на списання бою, брухту, шлюбу, псування товарно-матеріальних цінностей, акти на завищення ваги тари, акти на переоцінку товарів), і навіть порівняльні відомості, розрахунки природного збитку товарів, документи на внутрішнє пересування та повернення товарів, витрати звернення, торгова націнка, прибутки від реалізації і фінансові результаты.

Суцільним способом перевіряються товарні операції, якщо їх ревізії встановлено значні порушення і злоупотребление.

Старанно перевіряється здійснення оперативного контролю над виконанням на постачання і збут товарів, особливо, ніж дотримання цін, і торгових наценок.

Наведемо схему послідовності ревізії руху, і наявності товарних запасів на оптових складах та підприємствах роздрібної торговли.

Послідовність ревізії руху, і наявності товарних запасів на оптових складах та підприємствах роздрібної торговли.

|Первичные документи з надходження та її реалізації товарів | |Звіти про рух товарів | |Журнал-ордер № 7 | |Головна книга | |Зворотний відомість по синтетичним рахунками | |Баланс | |Зустрічна перевірка операцій із рахунках 281 «Товари складі» і 282 «Товари в | |торгівлі» з відповідними операціями за рахунками 15, 20, 23, 27, 28, 37, 41, | |63, 64, 90, 93 та інших. | |Аналіз товарообіг і товарних запасів |.

Основними джерелами ревізії товарних операцій являє: — договори з постачальниками і покупцями, реєстри оперативного обліку й контролю їх виконання (журнал обліку надходження вантажів, книга обліку виконання договорів); - доручення здобуття влади та відпустку товарів, книга обліку виданих доручень; - товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення, виписки з рахунку у трилітрові банки, товарні звіти, звіти касира і касові книжки, векселі; - інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, розрахунки природного збитку, підрахунки витрат на залишок товарів, розрахунки реалізованої торгової націнки; - акти на списання товарних втрат; регістри аналітичного і синтетичного обліку — журнали-ордери № 7, відомості, картки складського обліку, товарні книжки; - фінансова, оперативна і статистична звітність і т.п.

8.2. Особливості інвентаризації товарно-матеріальних ценностей.

Ревізія торгового підприємства (складу, магазину) починається з інвентаризації товарно-матеріальних ценностей.

Організація, техніка і документальне оформлення проведення інвентаризації встановлено Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів і майже розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 зі змінами та доповненнями, внесеними 05.12.97 № 268.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства. Для проведення інвентаризації з розпорядження керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з залученню фахівців. У його розпорядженні відзначається склад комісії, обсяг інвентаризації, порядок, початок і закінчення работы.

На початку інвентаризації усі фінансові операції складу чи магазину припиняються і всі підсобні приміщення й інші місця збереження цінностей, які мають окремі входи і виходи, пломбуються. Потім комісія жадає від завідувача складом (магазину) товарний звіт з документами на даний момент інвентаризації і розписку про те як всіх документів (її текст наведено на титульних аркушах описи). Звіт і докладені щодо нього документи голова інвентаризаційної комісії перевіряє щодо правильності їх формування, правильності цін, наявності підписів матеріально відповідальних осіб усім документах. Пильної перевірці підлягають документи на внутрішнє переміщення товарів, коли встановлюють наявність дозволу керівника і головного бухгалтера бази (магазину). Звіт і докладені щодо нього документи голова інвентаризаційної комісії візує, тобто ставлячи штамп чи надписує рукою «До інвентаризації на …» (дата) і підписує, що є для бухгалтерії основою визначення залишків цінностей до початку інвентаризації за обліковими данным.

На оптових і розподільних базах, складах, овочесховищах, морозильниках та підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушкодженої тарі, з пломбами постачальника (у цілих пронумерованих пачках, купах, ящиках, бочках) заносяться за специфікацією чи маркуванню, яке являє на тарі чи упаковці. Кожне назва товару, його відмітні ознаки, сорт, артикул тощо. записують їх у опис окремо. Інвентаризаційна комісія здійснює перевірку місць товарів на вибірку шляхом розкриття і зважування таких місць і робить звідси позначку описі. Якщо такий вибіркової перевіркою буде встановлено розбіжності, то комісія може провести повну їх перевірку з викликом представника поставщика.

Товар на змалювання записується з докладним і правильним називанням і повної характеристикою. На вагові товари, що у тарі, відзначаються вагу брутто і ваги нетто. Якщо товар перебуває у ящиках чи бочках, то поруч із фактичним наявністю проставляється кількість місць (ящиків, бочок і т.п.).

Неповноцінні товари записуються на окремий письмо речей та від матеріально відповідального особи беруть письмове пояснення. На зіпсовані товари складається акт встановленої форми і матеріально відповідальне особа також дає письмове пояснення. У бухгалтерії бази (магазину) перевіряють правильність оформлення інвентаризаційних матеріалів (описів, актів та інших.), звіряють фактичні залишки товарів, зіставляючи їх дані з бухгалтерськими записами (за всі бухгалтерським рахунках, регістрам аналітичного обліку — журналу-ордеру № 7, машинограмме), потім перевіряють ціни, таксування, підсумки в описах. Виявлені помилки мали бути зацікавленими виправлені і попереджені підписами осіб, які перевіряли опису, глави інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних лиц.

Товарні звіти обробляють і записують їх у дисконтних регістрах, потім становлять порівняльні ведомости.

Природний збиток описують складі (у книгарні) тоді, коли встановлений нестача турботи та у межах цієї вади, але в складі — не більше від суми, яка залишився після заліку пересортицы.

Матеріали інвентаризації розглядає керівник підприємства, а й приймати рішення про затвердження результатів інвентаризації, яку оформляється приказом.

Залік пересортицы, виняток, допускається для однорідних товарів, за період, і лише у матеріально відповідального особи при умови, що це є результатом помилок, прорахунку, якщо товари мають схожість щодо зовнішнього вигляду чи упаковані в однакову тару при їх відпустці без распаковывания.

За допущену пересортицу складі повинні прагнути бути накладені дисциплінарні стягнення, а під час встановлення пересортицы внаслідок зловживань, тобто злонамеренно, винних слід залучати до кримінальної ответственности.

8.3. Ревізія руху, і наявності товарних запасів на оптових составах.

Після завершення інвентаризації товарів хороших і виявлення її результати ревізор починає документальну перевірку товарних операций.

Основна мета перевірки товарних операцій — встановити своєчасність й повноти оприбуткування матеріально відповідальними особами товарів, які надійшли на базу (склад), правильність їх урахування на рахунку 281 «Товари на складі» і обгрунтованість і правильність списання у розхід відпущених (відвантажених) товаров.

Ревізію товарних операцій починають із встановлення реального сальдо на рахунку 281 «Товари складі». Шляхом порівняння ревізору слід встановити на найближчу до ревізії дату тотожність записів про залишках товарів на рахунку 281 «Товари складі», вказаних у балансі, з даними Головної книжки, регістрів аналітичного обліку, і лицьових рахунків матеріально відповідальних осіб (завідуючий складом).

Ревізор з’ясовує, не чи значаться товари за звільненими матеріально відповідальними особами, і потім встановлює повноту і своєчасність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, які надійшли на оптову базу (склад) у період, який підлягає ревизии.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проаналізувати записи по рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Зокрема, з’ясовують: — наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену з цього приводу; - не чи значаться на зазначеному рахунку товари, які тривалий час перебувають у шляху (понад за встановлений термін пробігу). Які заходи вжиті на допомогу пошуку цих товарів; - чи немає у цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків із постачальниками чи нестачі товаров.

Акти на недолік товарів за її прийомі мали бути зацікавленими перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу варто звернути на акти, по якою є задоволені претензії, встановити причин і винних лица.

Записи у фінансових звітах завідувача складом порівнюють із даними первинних документів і майже встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (проставление корреспондирующих рахунків). Записи у фінансових звітах повинні прагнути бути підтверджені правильно оформленими документами. Ревізор перевіряє в документах правильність таксировки, підрахунків суму до расчету.

По записам у книзі виданих доручень ревізори перевіряють наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі і мовного оформлення доручень. У разі з’ясовують, не чи видавалися доручення особам, які працюють у цьому підприємстві, і навіть доручення без заповнення всіх реквізитів. Вибірково ревізор повинен перевірити за звітами завідуючий складом і з звітам експедиторів, приходуются чи цінності, отримані з дорученнями, являє чи позначки книзі обліку виданих доручень про їх використання (би мало бути вказані назва документа, його номер і дата).

Суцільним способом перевіряють акти про встановленому розбіжності в необмеженій кількості й якості тимчасово прийому товару внаслідок виникнення недоліків, пересортицы і порча.

Ревізор перевіряє, своєчасна і складено претензійні і позовні заяви до органів транспорту чи постачальників. Якщо допущена часткова втрата чи ушкодження вантажу, то ревізор встановлює, докладені до позовною заявам (претензій) комерційні акти і транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Ревізор перевіряє, повністю чи відшкодовані збитки у користь торгової бази (складу). З іншого боку, ревізор перевіряє правильність заповнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транспортних накладних треба враховувати як бланки суворої звітності, повинно бути пронумеровано плюс штамп торгової базы.

Ревізор перевіряє дотримання порядковой нумерації виписаних товарнотранспортних накладних. Відсутність якогось номери націлює ревізора на виявлення безтоварних документов.

Особливою перевірці підлягає правильність ціни, яка вказана у товарнотранспортної накладної покупця. У разі ревізор користується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари та встановлює правильність ціни товари, які поступают.

У окремих випадках ревізор звертає увагу до обов’язкове додаток до товарно-транспортним накладним дорученнями отримання товарів, копій пакувальних листів, перепусток на вивезення товарів із території торгової базы.

Ревізор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товаров.

Так, на вартість товарів по покупательным цінами здійснюються бухгалтерські записи: — дебет рахунки 28, субрахунок 281 «Товари складі»; - кредит рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і подрядчиками».

Коли складі товари враховуються по продажним цінами, то, на суму торгової націнки робиться запис: — дебет рахунки 28, субрахунок 281 «Товари складі»; - кредит рахунки 285 «Торговельна наценка».

Оплата розрахункових документів постачальників і транспортних організацій складає підставі таких бухгалтерських записів: — дебет рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»; - кредит рахунки 31 «Рахунки в російських банках», чи кредит рахунки 51 «Довгострокові векселі видано», кредит чи рахунки 62 «Короткострокові векселі видано» — у сумі виписаних векселів постачальникам; - кредит рахунки 60 «Короткострокові позики» — під час розрахунків з постачальниками отриманими кредитами банка.

Важливе значення має перевірка правильності відвантаження (реалізації) товарів з японської бази (складу). Особливу увагу у своїй слід звернути на організацію аналітичного обліку, і, зокрема, на правильність і своєчасність формування товарних отчетов.

Аналітичний облік товарів на оптових складах то, можливо партионным, сортовим і оперативно-бухгалтерским. Перевірку товарних звітів завідуючий складів здійснюють балансовими способом: до залишку товарів початку дня (початкова сальдо по дебету) додають оборот товарів протягом дня по дебету (надходження товарів) отже визначають залишок товарів наприкінці дня (кінцеве дебетове сальдо) на виглядом і сортом товаров.

У цьому слід пам’ятати, що у оптову торгівлю аналітичний облік товарів у бухгалтерії бази відбувається лише в вартісному вираженні розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товаров.

Відповідно П (С)БО 9 «Запаси» при відпустці запасів (в т. год. товарів) у виробництві, продаж і іншому вибутті оцінювання їх здійснюється за одного з таких методів: 1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; 2) середньозваженої собівартості; 3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФИФО); 4) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛИФО); 5) нормативних затрат.

Отже, всім одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише з наведених методов.

Тож залежно від методу оцінювання товарів, який застосовується для підприємства за її вибутті, собівартість реалізації буде неоднаковою за умови, що вибуття відбувається у різні звітні періоди. Відповідно й фінансовий результат від однакових товарів, але при застосуванні різні методи оцінювання, буде різним. 1) Запаси, які відпускаються, і комунальні послуги, які надаються для спеціальних замовлень і проектів, і навіть запаси, які заміняють одне одного, оцінюються по ідентифікованої собівартості. 2) Оцінювання по середньозваженої собівартості проходить за кожної одиницею запасів розподілом сумарною вартості залишку таких запасів початку звітного місяці та вартості здобутих у звітному місяці запасів на сумарне кількість запасів початку звітного місяця — і здобутих у звітному місяці запасів. 3) Оцінювання запасів методом ФИФО виходить з припущенні, що запаси використовують у тій послідовності, у якій надходили на підприємство (зображені у бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються у, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів. У цьому вартість залишку товарів наприкінці звітного місяці визначається за собівартістю останніх за часом надходження товарів. 4) Оцінювання товарів методом ЛИФО виходить з припущенні, що запаси використовують у послідовності, яка являє протилежної їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто товари, які першими відпускаються у, оцінюються за собівартістю останніх за часом отримання запасів. 5) Оцінювання по нормативним затратам полягає у застосуванні норм витрат за одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів (товарів), праці, виробничих потужностей та діючих цін. Задля більшої максимального наближення нормативних витрат до фактичним норми витрат і повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і пересматриваться.

При будь-якому способі отримання товарів вони враховуються по початкової вартості. До складу початкової вартості придбаних за оплату товарів у залежність від умов договору постачання, способу доставки і т.п. входять такі витрати: — сума, яка сплачена чи підлягає сплаті постачальнику; - вартість навантажувально-розвантажувальних робіт; - видатки транспортування товарів — від продавця та їх страхування; - відсотки кредит, наданий постачальником; - мито, збори; - непрямі податки (акцизний збір, ПДВ); - вартість посередницьких послуг, що з купівлею товаров.

Трапляється розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування на час вступу від постачальників. Про ознаках такого розкрадання можуть свідчити незадоволені постачальником рекламації (комерційні акти) на «недопостачання» товарів з її боку. Механізм скоєння розкрадання у тому, що з вступі товару до підприємств оптової торгівлі матеріально відповідальну особу частку товарів, які надійшли від постачальника, навмисне не оприбутковує. На вимога матеріально відповідального особи, що хоче замаскувати свої дії, створюється комісія з прийому, що підтверджує факт недоснабжения певної кількості товарів, про що складається комерційний акт (акт приемки).

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи: — договір постачання; - комерційний акт (акт приймання); - товарно-транспортную накладну, рахунок-фактуру, подорожньою лист; - рахунок — платіжне вимога, виписки банку; - товарний звіт, товарну книжку; - звіт про рух тары.

З іншого боку, у разі потреби проводять інвентаризацію товарів, які надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження товаров.

Сопоставляются також записи по кредитом рахунки 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з дебетом рахунки 281 «Товари на складе».

8.4. Ревізія руху, і наявності товарів на підприємствах роздрібної торговли.

Ревізія товарних операцій на роздрібній торгівлі має особливості. Починається ревізія з повним звіряння розрахунків із усіма постачальниками і покупцями для встановлення своєчасності та повноти оприбуткування і списання товарів. У цьому дата, яку здійснюється звіряння розрахунків, може перекривати дату останньої инвентаризации.

За даними аналітичного і синтетичного обліку по рахунки 282 «Товари торгувати» ревізору слід з’ясувати, не чи значаться цінності за особами, котрі з народних обранців не працюють у торговому підприємстві, і чи нема знеособлених сум, завуальованих недоліків, що перебувають за звільненими особами. Мета ревізії товарних операцій — знайти вади суспільства і порушення, забезпечити перекриття каналів недоліків, крадіжок і безгосподарності, мобілізувати резерви збільшення роздрібного товарообігу, сприяти нормалізації товарних запасов.

Ревізія проводиться, зазвичай, одного разу на двох років комплексно, з участю товарознавців, економістів за цінами, юристів. Коло питань для фахівців передбачено програмою ревизии.

Під час перевірки товарних (касових) звітів і прикладених до них документів встановлюється, чи всі документи, вказаних у звіті, докладені щодо нього, правильно вони оформлені, і всі чи дати прибутковими видаткових документів відповідають періоду, протягом якого складено отчет.

Ретельної перевірці підлягають документи, складені під час періоди, близькі до різних строків проведення інвентаризації. З’ясовують, чи немає приховування кількості товарів з допомогою збочення якісних показників й цін, а також дописування в видаткових документах окремих товарів, які являли раніше продані безпосередньо з складів за розрахунок готівкою; майже відзначалися в видаткових накладних одні цінності, а видавалися інші, не чи являло крадіжок шляхом формування безтоварних документов.

На рахунку 282 «Товари торгувати» ведеться облік руху, і наявності товарів, які перебувають підприємствах роздрібної торгівлі (в українських магазинах, лотках, кіосках, в буфетах підприємств громадського та т.п.).

У процесі ревізії товарних операцій слід перевірити, не чи торгували підприємства не оприходованными (сторонніми) товарами, не чи збували незаконно створені надлишки цінностей (з допомогою обдурювання покупців, не використання встановлених норм відходів та норм природного збитку тощо. і вилучення таких суми выручки).

За наявності касового апарату подібні зловживання матеріально відповідальних осіб можливі у разі змови з кассиром-операционистом, який частина обрахованої виручки не показує через касовий апарат. Для виявлення можливих фактів присвоєння виручки при користуванні касовими апаратами ревізору необхідно поруч із інвентаризацією коштів порівняти за окремі дні і періоди за книгою кассира-операциониста з контрольної касової стрічкою, і чеками, які зберігаються у матеріально відповідальних лиц.

Надлишки, тобто збільшені фактичні залишки, можна створити з допомогою невчасного оприбуткування товарів чи шляхом дописок. Тому щодо відповідного асортименту товарів слід перевірити, і фактичне надходження в магазин, ступінь впливу залишків по результатам інвентаризації, не чи оприбутковані вони у послеинвентаризационных отчетах.

Факти торгівлі неоприходованными цінностями у випадках можна підтвердити наявністю у підприємствах надлишків порожній тары.

Кошти, відправлені через інкасаторів банку або перелічені поштою через Ощадбанк, проте вони не надійшли остаточно місяця — і віднесені з цього приводу 333 «Кошти їсти дорогою у зміцнілій національній валюті», повинні прагнути бути перевірені особливо уважно, оскільки ревізії неодноразово виявляли випадки, коли з цього приводу ставилися суми по підробленими документами (оголошеннями на внесок готівкою, вилученими з архіву квитанціями пошти, Ощадбанку, квитанціями до прибутковим касовим ордерам тощо.) для приховування недоліків у особливо великих размерах.

З метою профілактики випадків, що з розкраданням грошової готівки й у запобігання фактів великих зловживань на підприємствах роздрібної торгівлі пропонується запровадити Книгу надходжень і вибуття товарів (робіт, послуг). Запропонована система оперативного обліку дає посилити контролю над виконанням плану роздрібного товарообігу і плану надходження товарів, за своєчасністю їх завезти магазин, а також перевірити достовірність звітних даних про товарообігу, знайти перекручення в звітності і винних у цьому осіб. Вона також дає можливість встановити відхилення у здачі виручки, яка свідчить про можливе виникнення у підприємствах недоліків, і краж.

Якщо таким оперативним контролем встановлено в українських магазинах відхилення в здачі виручки, виконанні плану товарообігу, слід негайно проводити раптові інвентаризації чи контрольні перевірки дома з метою виявлення недоліків, і вживання невідкладних заходів щодо їх усунення та попередження в будущем.

Документи про переоцінці товарів хороших і товарних втрат підлягають суцільний перевірці. Об'єктами перевірки є акти на псування, бій, брухт і знищення товару, описания-акты на переоцінку товарів, які частково втратили своє початкова якість, акти на завищення ваги тары.

Списання втрат, встановлених під час прийому товарно-матеріальних цінностей від постачальників і транспорту, регулюється правилами, діючими на транспорті, і відповідними инструкциями.

Прийом плодоовочевої продукції з сільськогосподарських підприємств здійснюється над кількістю і якістю з участю представника інспекції за якістю сільгосппродукції чи бюро товарних експертиз. У разі виявлення невідповідності кількості і забезпечення якості вантажу даним документів постачальника прийом товару оформляється актом про приймання плодоовочевої продукції, що складається у двох примірниках виходячи з документів, які засвідчують фактичне кількість і якість продукції. У акті вказуються кількість і якість продукції з документам постачальника і фактичні кількість і якість, певні комісією у процесі прийому, якісні показники продукції (у відсотках й у натурі) і відображається результат прийому (недолік чи излишки).

Що стосується продажу товарів за розрахунок готівкою виручка надходить під кінець дні, у операційні каси і здається старшому кассиру-операционисту, що включає їх у звіт касира. До звіту додаються первинні документи і касове відомість, квитанції здавання виручки до банку чи пошту, супровідне відомість здавання готівки інкасатору. Обсяг продажу товарів за розрахунок готівкою відображається в звіті касира й у товарних звітах. Тож під час перевірки цих документів особливе увагу слід приділити контрольної звірці суми грошової виручки, яка записаний у звіті касира, з сумою обсягу проданих товарів з приводу товарних отчетом.

Ревізор перевіряє правильність відображення виручки від товарів на рахунках бухгалтерського обліку: — дебет рахунки 301 «Каса у національній валюті»; - кредит рахунки 702 «Прибуток від реалізації товаров».

Здача виручки до банку: — дебет рахунки 311 «Поточні рахунки національної валюти»; - кредит рахунки 301 «Каса у зміцнілій національній валюте».

На кожне матеріально відповідальну особу відкривають лицьової рахунок, де роблять записи щодо оприбуткування і відпустки товарів хороших і виводять залишки на звітну дату.

Матеріально відповідальна особа становить встановлених термінів товарний звіт з наданням щодо нього приходно-расходных документів (рахунківфактур, товарно-транспортних накладних, накладних, квитанцій про те як виручки, супровідних відомостей тощо.), що являє основою записи операцій на рахунках синтетичного і аналітичного учета.

Облік наявності і рух товарів здійснюється за продажним цінами. Якщо товари отримані по регульованими цінами, то запис у бухгалтерському обліку наступна: — дебет рахунки 282 «Товари торгувати» — на вартість товарів по продажним цінами (разом із ПДВ); - кредит рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» — на купівельну вартість товару (без торгової знижки); - кредит рахунки 285 «Торговельна націнка» — у сумі отриманої торгової скидки.

Відповідно П (С)БО 9 «Запаси» при відпустці товарів оцінювання їх здійснюється за цінами продажи.

Оцінювання за цінами продажу полягає в застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну і змінне номенклатуру товарів з приблизно однаковий рівень торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів окреслюється різницю між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів хороших і сумою торгової націнки для цієї товары.

Сума торгової націнки на реалізовані товари окреслюється твір продажною (роздрібної) вартості реалізованих товарів хороших і середнього відсотка торгової наценки.

Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок початку звітного місяця — і торгових націнок в продажною вартості отримані звітному місяці товарів у сумі продажною (роздрібної) вартості залишку товарів наприкінці звітного місяці та продажною (роздрібної) вартості отримані звітному місяці товаров.

8.5. Ревізія наявності і рух тари під товарами і порожній тары.

На рахунку 204 «Тара і тарні матеріали» відбивають наявність і рух всіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський інвентар, і навіть матеріали і деталі, що використовуються виготовлення тари і його ремонта.

У торгівлі облік наявності і рух тари під товарами ведеться на рахунку 284 «Тара під товарами».

Ревізію операцій із тарою здійснюють разом з перевіркою товарних операцій, бо в підприємствах торгівлі встановлено єдина матеріальна відповідальність за товари та тару, рух їх оформляється в одним і одним і тієї ж документах.

Правильне використання тари має велику народногосподарське значення. Тож особливу увагу під час ревізії приділяють збереженню та своєчасності повернення (здавання) тари постачальникам і таросборочным організаціям. Особливо це ж стосується мішків, які за поверненні постачальникам чи оптовим баз би мало бути усе ж категорії або нижчий від не понад одну категорію проти отриманими. У разі виявлення порушень ревізор встановлює причини заниження категорій і винних в цьому лиц.

Практика показує, що у торгових підприємствах є значні втрати тари, тому під час ревізії слід перевірити не лише законність і правильність відображення в обліку надходження, відпустки і вибуття тари, чи знайти причини виникнення великих втрат тари, перевірити дотримання правил кількісного і більш якісного її прийняття, повноту і своєчасність оприбуткування, правильність документального оформлення повернення (здавання) тари постачальникам і таросборочным организациям.

Інвентаризація тари проводиться разом з інвентаризацією товарів. Проте результати інвентаризації тари встановлюють окремо з товарів, причому нестача турботи та надлишок визначають за кількістю сумі окремо, ніж кожне назва тари. Разом про те ревізору слід з’ясувати правильність оформлення інвентаризаційних описів, порівняльних відомостей, правильність виведення результатів інвентаризації, розгляду і утверждения.

Потім ревізор порівнює залишок тари за балансом, Головною книзі, журналу-ордеру з цими товарних звітів першу число відповідного месяца.

Ревізор також перевіряє правильність записів на рахунках бухгалтерського обліку операцій із тарою. Зокрема, на вартість тари багаторазового використання, що разом із товарами, роблять запис: — дебет рахунки 28 «Товари», субрахунок 284 «Тара під товарами»; - кредит рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і подрядчиками».

Ревізора треба врахувати та обставина, яке дерев’яну тару оприходуют за цінами придбання, а мішки — за цінами, які встановлені повернення цієї тари. І тут розбіжність у цінах (знижку) під час оприбуткування показують по дебетом рахунки 74 «Інші доходы».

У цьому записи на рахунках будуть такі: — дебет рахунки 28 «Товари», субрахунок 284 «Тара під товарами» — на повернену вартість тари; - дебет рахунки 79 «Фінансові результати» (за результатами операцій із тарою) — у сумі зниження ціни тари; - кредит рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» — на вартість придбаної тары.

Під час перевірки операцій із скляній посудом з’ясовують дотримання порядку його прийом від населення, видачі в підзвіт грошей особам, виділеним тих операцій. Далє ревізор перевіряє, оформляється чи накладної наприкінці робочого дня прийнята посуд і повертається до у касу залишок невикористаних денег.

Операції, зображені по кредитом рахунки 37 «Розрахунки з різними дебіторами», субрахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» чи рахунки З «Каса» сопоставляются з дебетом рахунки 28 «Товари», субрахунка 282 «Товари в торговле».

Виявлені під час ревізії операцій із тарою недоліки відбиваються наприкінці розділу основного акта ревізії «Результати ревізії товарних операций».

8.6. Ревізія малоцінних і швидкозношуваних предметов.

Малоцінні і быстроизнашивающиеся предмети (МБП) у новій Плану рахунків належать до класу 2 «Запаси». Малоцінними і быстроизнашивающимися предметами вважаються предмети, що використовуються протягом більше один рік чи нормального операційного циклу, коли він триває більш один рік, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг і т.п.

По дебету рахунки 22 «Малоцінні і быстроизнашивающиеся предмети» відбиваються по початкової вартістю придбані (отримані) чи виготовлені малоцінні і быстроизнашивающиеся предмети, за кредитами — по облікової вартістю відпустку малоцінних і швидкозношувані предмети в експлуатацію зі списанням на рахунки урахування витрат, і навіть списання недоліків, і збитків псування таких предметов.

З метою забезпечення збереження зазначених предметів в експлуатації може являєшся організований належний контролю над рухом. Підприємство покликане вести оперативний облік МБП кількісним вираженні. Встановлено, що з поверненні складу з експлуатації ЧАЕС таких предметів, які придатні використання, вони приходуются по дебету рахунки 22 «Малоцінні і быстроизнашивающиеся предмети» і кредитом рахунки 71 «Інший операційний доход».

Перевірка МБП здійснюється за видам предметів по однорідними групами відповідно встановленому їх аналітичного учету.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси» передбачається, що вартість МБП, переданих експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) із подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцями експлуатації і відповідальними особами протягом терміну їхніх фактичного использования.

На МБП, що являє у складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих експлуатацію МБП виключається зі складу активів, то є списується з балансу у витрати. Для посилення контролю над збереженням МБП вони підлягають маркуванню (фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів). Якщо термін корисною експлуатації МШП перевищує рік, їх беруть у склад необоротних активів, і вони підлягають амортизации.

Якщо термін експлуатації МБП вбирається у року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибыли.

Визначення зносу дорогоцінних швидкозношувані предмети здійснюється за такими методами: — з урахуванням термінів використання їх у місяцях; - з через участь у обсягах діяльності; - відрахуванням 50% вартості під час передачі з складу в експлуатацію й 50% за ціною можливого використання; - 100% вартості внаслідок передачі з складу в експлуатацію. На підприємстві ревізор знайомиться з і оформленням матеріальну відповідальність за МБП.

З іншого боку, він вивчає інвентарні книжки (ведомости), прибыльные документи, запис у регістрах аналітичного учета.

Результати інвентаризації МБП (недолік чи надлишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом формування порівняльного ведомости.

Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МБП, обгрунтованість списання і правильність нарахування зносу по вищевказаним методам. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи з їхньої здачу як безнадійно застарілий (брухт) чи уничтожение.

Суцільний перевірці підлягають акти на списання предметів та його затвердження керівництвом предприятия.

Питання для самоконтроля Задания і джерела ревізії операцій із товарно-матеріальними цінностями. Як здійснюється перевірка оформлення прийом тих матеріальних цінностей? Послідовність інвентаризації товарів на підприємствах роздрібної торгівлі, і визначення її результати. Порядок перевірки відпустки та її реалізації готової продукції. Документальна ревізія операцій гуртовень. Який порядок перевірки збереження товарно-матеріальних цінностей на шляху й місцях збереження? Методика ревізії наявності і рух тари. Ревізія малоцінних і швидкозношувані предмети. Тема 9.

КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ВИТРАТ НА ПРОИЗВОДСТВО И СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦИИ.

9.1. Завдання, послідовність і джерела ревизии.

У разі ринку основними аспектами виробничо-господарської діяльності підприємства є урахування витрат, доходів населення і фінансових результатів. Витрати виробництва промислової продукції охоплюють все матеріальні, трудові і грошові витрати, пов’язані з производственногосподарської деятельностью.

Контроль і ревізія витрат за виробництво і собівартість продукції допомагають знайти невикористані резерви, непродуктивні витрати й потери.

У зв’язку з цим основними завданнями ревізії і місцевого контролю є перевірка: — обгрунтування формування витрат на виробництво з їхньої елементами і калькуляційними статтями у бухгалтерському обліку та фінансову звітність; - дотримання норм витрати сировини й матеріалів і готової продукції; - правильності розподілу витрат між готової продукцією і незавершеним виробництвом; - дотримання кошторису витрат обслуговування виробництва й управління; - виявлення непродуктивних витрат і гіркоту втрат у виробництві та попередження їх виникненню у майбутньому; - перебування резервів зниження собівартості продукції і на т.п.

На виконання вищевказаних завдань ревізію є доцільним у такому послідовності. Спочатку досліджують питання формування витрат провадження у їх елементами і розглядають правильність і обгрунтованість кошторисів на окремі види витрат. Потім перевіряють правильність формування калькуляцій собівартості продукції з статтям витрат. Далі вивчають собівартість продукції і на вишукують резерви її снижения.

Основними джерелами контролю є: первинна документація, калькуляції собівартості продукції, кошторису витрат, бухгалтерські записи на рахунках витрат за елементами (80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати») і витрат діяльності (90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційній діяльності», 95 «Фінансові витрати», 98 «Податки з прибутку» тощо.); регістри бухгалтерського фінансового обліку — журнали-ордери і відповідні відомості; дані фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати), статистична і оперативна звітність; дані податкового облік і звітність і т.п.

9.2. Контроль і ревізія витрат на виробництво по елементами витрат і калькуляційними статьями.

Під час контролю та ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

У цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні видатки відповідний звітний період віднесені до витрат провадження у таким елементами: — матеріальні витрати; - видатки оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати (за видами витрат); - інші витрати (за видами затрат).

Рахунки класу 8 «Витрати за елементами» призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного года.

Досліджуючи витрати з елементам, з’являється можливість встановити не лише суму витрат, чи їх структуру, питому вагу окремих витрат, розмір доходу. З іншого боку, поэлементное розподіл витрат то, можливо успішно використали на час аналізу витрат на виробництво визначення чинників, які позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поэлементное групування витрат являє основою формування смет.

Крім вищенаведеної класифікації за основними елементами, контролю за складом витрат у місцях, їх проведення та визначення собівартості за видами вироблюваної продукції треба знати, який такого роду продукцію і якщо їх віднести. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка являла реалізована на протязі звітний період, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих затрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) належать: прямі матеріальні витрати; прямі видатки оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі затраты.

За умов ринкової економіки перелік і склад статей калькулирования виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються самим предприятием.

Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і сменных.

Витрати обслуговування і управління виробництвом змінюються прямо пропорційно зміни обсягу роботи і розподіляються за кожен об'єкт витрат з допомогою бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат), з фактичної потужності звітного периода.

І навпаки, постійні виробничі витрати залишаються незмінними за зміни обсягу діяльності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати входять у склад собівартості реалізованої продукції періоді їх виникненню. Причому загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньою фактичною величины.

Шляхом зіставлення даних матеріальних складів відпустку сировини й матеріалів виробництво з показниками цехів про вступ в виробництво і основі аналізу записів кредиту рахунки 201 «Сировина і матеріали» і дебету рахунки 23 «Виробництво» ревізор при нагоді підтвердить списання матеріальних витрат за виробничі потреби і включення в собівартість продукции.

З іншого боку, ревізор перевіряє правильність списання суми витрат за фінансові результати наприкінці звітного роки або банку ежемесячно.

Так, по дебету рахунків класу 9 «Витрати діяльності» відбиваються суми витрат, за кредитами — списання суми витрат за рахунок 79 «Фінансові результаты».

Рахунки класу «Витрати діяльності» призначені для узагальнення інформації про витрати операційній, інвестиційної, фінансової складової діяльності та експлуатаційні витрати для запобігання надзвичайним подій та ліквідації їх последствий.

Для перевірки вмотивованості визначення фактичної собівартості сировини і матеріалів ревізору необхідно досліджувати первинні документи постачальника (накладні, рахунків-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровану ціну, зокрема націнки (надбавки), транспортні і інші витрати, пов’язані після придбання матеріалів. Товарно-транспортні документи зіставляють з цими бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом-ордером, декларації), у яких показано кількість отриманих матеріалів та його вартість. Витрати сировини і матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обгрунтованих норм їх расходования.

Так само вагома стаття витрат «Заробітну плату», яка включається в собівартість продукції. Тому доцільно як перевірити Витрати оплату праці, нараховану відповідно встановленим розцінками, тарифних ставок і посадових окладів, чи допоміжні виплати (премії, надбавки до тарифним ставками і окладів, компенсаційні виплати і т.п.).

Ретельної перевірці підлягають також розрахунки з соціальному страхуванням, амортизаційні відрахування, сплата податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних санкцій, витрат на відрядження, на ремонт основних средств.

Важливим питанням ревізії являє вивчення планової собівартості одиниці окремих видів продукції. У цьому планову собівартість в розрізі окремих калькуляционных статей витрат зіставляють з планової і фактичної собівартістю минулий звітний період, з нормативами витрат і фактичним рівнем витрат за аналізований період. Таким порівнянням можна знайти значні відхилення планових показників від фактичних (перевитрата чи економію). І тут ревізору слід з’ясувати причини винних лиц.

Планові калькуляції за статтями непрямих витрат перевіряють з урахуванням наслідків розгляду відповідних кошторисів затрат.

Отже, під час ревізії витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції з калькуляционным статтям затрат.

9.3. Ревізія собівартості продукции.

Собівартість — грошовий вираз загального обсягу витрат підприємства на виробництво і продукції (робіт, послуг). У собівартості відбито всі боку діяльності предприятия.

Зниження собівартості продукції — визначальний чинник у формуванні прибутку. Тому час ревізії слід встановити причин відхилення фактичної собівартості від прогнозованою, знайти резерви зниження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукции.

Передусім слід перевірити правильність віднесення витрат за виробництво і продукції (робіт, послуг). Розмір собівартості впливає формування рентабельності, розмір резервного капіталу та спеціального призначення. Облік витрат за виробництво і продукції, які входять у собівартість, виходить з первинної документації, якої оформляються всі з випуску продукції. Особливе увагу привертають до себе склад витрат з видам калькуляционных статей: використовують кошторису, аби виявити допущені втрати чи перерасходы.

Ретельної перевірці підлягають статті, пов’язані з матеріальними витратами, видатками на оплату праці, обслуговування виробничого процесу. На рівень собівартості істотно впливають непродуктивні втрати (втрати від шлюбу, простоїв, недоліків, і т.п.).

Разом про те ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за кілька років, що дозволяє прогнозувати основних напрямів пошуку резервів зниження собівартості продукції. Динаміка структури собівартості перевезень і доходів показано з прикладу транспортного підприємства (табл. 9.3.1, 9.3.2).

У разі ринкової економіки фінансова стійкість підприємства залежить від конкурентоспроможності продукції, попиту неї внутрішньому, а зовнішньому рынках.

Перевірка достовірності даних про випуск готової продукції здійснюється шляхом взаємний контроль документів на оприбуткування готової продукції з документами на відпустку матеріалів виробництво і з обліку праці та його сплати (змінні рапорти, маршрутні листи, вбрання і т.п.).

Перевірка витрат за виробництво може встановити наявність кошторисів витрат, планових калькуляцій і норми витрати сировини й матеріалів. І тому слід перевірити правильність формування звітів про собівартості продукції, запис у бухгалтерських документах задля встановлення фактичної собівартості випущених изделий.

Таблиця 9.3.1. Динаміка структури собівартості перевезень і доходів транспортного предприятия.

Однією з шляхів зниження собівартості продукції являє скорочення збитків шлюбу. Тож під час ревізії слід звернути увагу до правильність відображення в обліку і звітності витрат за гарантійний ремонт деяких видів продукции.

Таблиця 9.3.2. Динаміка техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу автотранспортного предприятия.

|Показатель |Минулий |Звітний |Отклоне|Темп | | |рік |рік |ния |зміни, | | | | | |% | |Среднесписочное кількість |35 |27 |-8 |77,14 | |автомобілів | | | | | |Середня вантажопідйомність автомобиля,|3 |3,4 |0,4 |113,33 | |т | | | | | |Загальна вантажопідйомність парку |107,9 |92,1 |-15,8 |85,36 | |автомобілів, т | | | | | |Коефіцієнт випуску автомобілів на |0,2 |0,15 |-0,05 |75,00 | |лінію | | | | | |Час перебування автомобілів на |9,3 |7,5 |-1,8 |80,65 | |лінії, год | | | | | |Технічна швидкість, км/год |28,31 |30,1 |1,79 |106,32 | |Коефіцієнт використання пробігу |0,599 |0,535 |-0,064 |89,32 | |Коефіцієнт використання |0,71 |0,58 |-0,13 |81,69 | |вантажопідйомності | | | | | |Час простою під навантаженням на 1 |0,21 |0,23 |0,02 |109,52 | |поїздку | | | | | |Відстань завантаженою їзди, км |25,6 |30,2 |4,6 |117,97 | |Загальний пробіг автомобіля, тис. км |311,7 |166,7 |-145 |53,48 | |Вантажний оборот, тис. т.-км |114,2 |82,2 |-32 |71,98 |.

На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку по рахунки 91 «Загальновиробничі витрати» і 92 «Адміністративні витрати» (журнали-ордери відомості). Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від простоїв з вини цехів; нестачі і причини тих матеріальних цінностей і незавершеного виробництва та т.п.

Питання для самоконтроля Какие завдання й джерела ревізії витрат за виробництво і собівартості продукції? Які особливості перевірки витрат за елементами? Методика ревізії витрат за калькуляційними статтями. Ревізія собівартості продукції. Тема 10.

РЕВИЗИЯ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ І ЇЇ РЕАЛИЗАЦИИ.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена і який пройшла випробування, прийом, укомплектування в відповідність до умовами договорів із замовниками й відповідає технічним умовам і стандартам.

Рахунок 26 «Готова продукція» призначений для узагальнення інформації про наявності і рух готової продукції предприятия.

По дебету рахунки 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції власного провадження у фактичної виробничої собівартості. Аналітичний облік готової продукції ведеться за назві, видами, типами, сортами, размерами.

Основними завданнями ревізії є: — ознайомлення і системи передачі готової продукції із виробництва складу, умовами збереження його складі; - перевірка справжнього стану обліку руху готової своєї продукції складі; - контролю над правильністю відвантаження продукції покупцям та оформлення супровідних документів; - контролю над ефективністю контрольно-пропускний системи; - зустрічна перевірка повноти оприбуткування продукції в підприємств — одержувачів вантажів; - перевірка документів з поверненням забракованої продукції; - контролю над своєчасністю і правильністю розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію та перевірка повноти надходження кошти; - оцінка залишків нереалізованої продукції; - перевірка достовірності звітних даних про збуті (реалізацію) готової продукции.

Джерела ревізії готової продукції: * змінний звіт комірника про зарахування готової продукції з цеху; - приемо-сдаточные накладні, квитанції, накопичувального відомості здавання готової продукції із виробництва складу; - змінна відомість про вступ готової продукції із виробництва складу; - накопичувальна відомість для обліку готової продукції бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні; - книга залишків готової продукції і на напівфабрикатів власного виробництва; - картки або книжки складського обліку готової продукції; - облікові запис у регістрах синтетичного і аналітичного обліку по рахунки 26 «Готова продукция».

У ринкових умов господарювання фінансова стійкість підприємства залежить випуску конкурентоспроможної продукції, попиту нього і обсягу реализации.

Обсяг фактично випущеної продукції перевіряють за даним синтетичного і аналітичного облік і звітність, і навіть, ніж первинний документ, які підтверджують виробництво продукції та її прийом складу. Достовірність даних про обсяг виробленої продукції натуральному вираженні перевіряють за даним квартального і обсяг річного звітності, і навіть, ніж дані приймально-здавальних накладних, квитанцій, накопичувальних відомостей на здавання готової продукції із виробництва складу, книжки залишків готової продукції і на напівфабрикатів, карток чи книжок складського обліку готової продукции.

Перевіряючи правильність заповнення приймально-здавальних накладних, особливе увагу привертають до себе час здачі продукції, назва і номенклатурний номер, одиницю виміру, кількість продукції, фактичну виробничу собівартість. Разом про те перевіряють наявність підписів, які підтверджують прийом і що здавання продукції із виробництва складу. Одночасно доцільно зіставити собою копії приймально-здавальною накладної, які зберігаються складі й у цеху для виявлення збочень і приписок обсягу виробництва. Потім приемо-сдаточная накладна зіставляється із карткою чи книгою складського обліку готової продукції задля встановлення тотожності данных.

Синтетичний облік готової продукції ведеться на рахунку 26 «Готова продукція» по фактичної виробничої собівартістю. Однак у аналітичному обліку можливе відображення готової продукції з облікованим цінами. Тому ревізору треба врахувати, що з списання готової продукції із рахунку 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції з вартості готової продукції з облікованим цінами окреслюється твір рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції з облікованим цінами. Цей рівень (відсоток) відхилень визначається розподілом суми відхилень початку місяці разом із сумою відхилень продукції, яка розпочала склад із виробництва за звітний місяць, у сумі вартості залишку готової продукції з облікованим цінами початку місяця — і вартості оприбуткованої за звітний місяць із виробництва складу готової продукції за обліковими ценам.

Ревізор перевіряє у своїй правильність записів на рахунках бухгалтерського учета.

Так, на суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції з її вартості за обліковими цінами, які належить до реалізованої продукції, робиться запис: кредиту рахунки 26 «Готова продукція», дебет рахунки 90 «Собівартість реалізації» (36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 71 «Інший операційний доход»).

Якщо бухгалтерії підприємства застосовуються оборотні відомості по обліку готової продукції з її видами, необхідно дані складського обліку порівняти з количественно-суммовым урахуванням бухгалтерії щодо окремих складами і материально-ответственным лицами.

На деяких підприємствах ревізори практикують раптові перевірки окремих партій готової продукції, підготовлених до відвантаження чи відпущених одногородним покупцям, але з вивезених. Результати таких перевірок оформляються актами, що висуваються керівнику предприятия.

Ревізор ознайомлюється із виставою операцій із обліку реалізації готової продукції. Правильна постановка обліку забезпечує систематичний контролю над відвантаженням готової продукції, своєчасним надходженням коштів від покупців на рахунки банках за реалізовані вироби і дає можливість відобразити ці операції у відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Задля більшої обліку реалізації готової продукції важливе значення має своєчасне укладати договори з покупцями і замовниками. Для встановлення більш стійких зв’язків рекомендується вкладати перспективні договори кілька років зі щорічним уточненням асортименту і кількість продукции.

Ревізори повинні брати до уваги протоколи розбіжностей постачальників і покупців і рішення Арбітражного щодо спірних вопросов.

Ревізор перевіряє, здійснюють чи керівники підприємств систематичний оперативний контроль обліку виконання ув’язнених господарських договорів, враховуючи, що необхідно як своєчасно застосовувати санкції порушення договірних зобов’язань, чи попереджати їх. Штрафні санкції передбачаються порушення термінів відвантаження, постачання неякісної продукції, за некомплектність, відсутність чи неналежне маркірування продукції і на за іншими случаях.

За підсумками журналу реєстрації договорів із покупцями і замовниками і карток обліку виконання на постачання готових виробів ревізори перевіряють ступінь виконання договорів застосування санкцій порушення їх обязательств.

Якщо буде встановлені факти повернення готової продукції покупцям через її невідповідність чинним стандартам чи технічним умовам, з’ясовують причини, виявляють конкретних винуватців, обчислюють розміри заподіяних підприємству збитків. По виробам, які повернені покупцями після її оплати, з’ясовують, були зроблено у бухгалтерському обліку сторнировочные записи обсягу реалізації та виробничої собівартості цих виробів на рахунку реализации.

Насправді підприємстві здійснюється оперативний контролю над рухом готової продукции.

Так, щомісяця зіставляють показники дисконтних регістрів з цими книжки залишків готової продукції, перевіряють стан запасів готової своєї продукції складі, своєчасність її оприбуткування і отгрузка.

Питання для самоконтроля Какие Ви знаєте прийоми і знаходять способи ревізії готової продукції? Які є методи перевірки операцій із рухом готової продукції? Назвіть основні джерела ревізії готової продукції. Тема 11.

РЕВИЗИЯ ДОХОДІВ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.

Найважливішим і узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток (дохід), у якому органічно об'єднані усі сторони виробничою і фінансово-господарською деятельности.

Тому найвідповідальніших контрольно-ревізійної роботи є підставою перевірка фінансових результатів суб'єктів підприємницької деятельности.

Ревізія фінансових результатів починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи та результати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного і аналітичного учета.

Основними завданнями ревізії фінансових результатів є перевірка: — правильності обчислення і відображення в звітності доходу, прибутків і рентабельності; - реальності кожного запису на аналітичних рахунках до рахунках 70 «Доходи від» і 79 «Фінансові результати»; - достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням відповідно до діючими нормативами; - правильності списання збитку кожний календарний рік; - законності зарахування в фінансові результати штрафів, пені, неустойки і т.п.

Джерелами ревізії є: — баланс, звіт про фінансові результати; декларація про доходи підприємства; - регістри аналітичного і синтетичного обліку результатів фінансовогосподарську діяльність (Головна книга, журнали-ордери відомості до них щодо рахунками 70 «Доходи від», 79 «Фінансові результати»); - первинні документи, розрахунки і т.п.

Під час ревізії ревізор керується Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16 липня 1999 р. № 996, законодавством щодо фінансово-господарської діяльності юридичних та фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з урахування та звітності, бізнес-планом і розрахунками для її обгрунтуванню, і навіть Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Доход», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290.

Головна мета ревізії — перевірити правильність відображення в фінансової звітності результатів фінансово-господарську діяльність підприємства міста і своєчасності та повноти перерахування податків. З іншого боку, ревізор перевіряє правильність розподілу прибутків і шляхом створення додаткового, резервного та інших видів капитала.

Доход — відмінність між виручкою від продукції, робіт чи послуг та вартістю матеріальних витрат за виробництво і збут цієї продукции.

Насамперед, ревізор встановлює правильність визначення підприємством передбаченого прибутку і виручки від продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів до бюджет.

Інформаційній базою у своїй може бути планові калькуляції собівартості готової продукції, договори (угоди) постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції і на т.п.

За даними звіту про фінансові результати ревізор аналізує виконання плану прибутків за звітний період (табл. 11.1).

Дані табл. 11.1 показують, що у виконання завдання щодо прибутку істотне вплив мали прибутки від участі у капіталі й інші операційні результаты.

Таблиця 11.1 Виконання плану прибутків за 200_ рік фірмою, тис. грн.

|Показатель |По |Фактиче|Увеличения чи | | |плану|ски |зменшення | | | | |Сумма|Коеф. | | | | | |зміни| | | | | |плану | |Доход (виручка) від продукции|209 |215 |+6 |1,03 | |(товарів, робіт, послуг) |000 |600,0 |600,0| | |Податок на додану вартість |— |43 |-43 |— | | | |120,0 |120,0| | |Акцизний збір |— |8 103,0|-8 |— | | | | |103,0| | |Чистий прибуток (виручка) від |— |164 | |— | |продукції (товарів, робіт, послуг) | |377,0 | | | |Інші операційні доходи |— |19 |+19 |— | | | |815,0 |815,0| | |Витрати на збут |— |5 142,0|-5 |— | | | | |142,0| | |Інші операційні витрати |— |907,0 |-907,|— | | | | |0 | | |Фінансовий результат від операційній |— |178 | | | |діяльності: прибуток | |143,0 | | | |збиток |— |— | |— | |Прибуток від участі у капіталі |— |94 |+94 |— | | | |984,0 |984,0| | |Фінансові витрати |— |1 639,0|-1 |— | | | | |639,0| | |Фінансовий результат до оподаткування |— |271 | |— | | | |488,0 | | | |Податок з прибутку |— |54 |-54 |— | | | |297,6 |297,6| | |Фінансові результати від звичної |— |217 | |— | |діяльності: прибуток | |190,4 | | | |збиток |— |— | |— | |Надзвичайні: доходи |— |1 405,0|+1 |— | | | | |405,0| | |витрати |— |2 320,6|-2 |— | | | | |320,6| | |Чистий: прибуток |209 |216 |+7 |1,03 | | |000 |274,8 |274,8| | |збиток |— |— |— |— |.

за рахунок інвестицій власний капітал збільшився на 94 984 тис. грн. Разом про те підприємство платить велику суму податків, які становили 48,9% суми доходу (виручки) від продукції (105 520,6: 215 600 100%).

Ревізора треба врахувати, законодавчі норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» стосуються звітів підприємств усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ. У статті звіту про фінансові результати «Доход (виручка) від продукції (товарів, робіт, послуг)» показується загальна сума доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, податку додану вартість, акцизного сбора.

Для визначення чистого доходу (виручки) від продукції або наданих послуг випливає з доходу (виручки) від вирахувати податки, збори, знижки і т.п.

Оцінювання по середньозваженої собівартістю здійснюється за кожної одиницею запасів розподілом сумарною вартості залишку таких запасів початку звітного місяця — і вартості здобутих у звітному місяці запасів на сумарне кількість запасів початку звітного місяця — і здобутих у звітному місяці запасів. Причому собівартість реалізованих підприємствами роздрібної торгівлі товарів окреслюється різницю між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів хороших і сумою торгової націнки на ці товари. Суму торгової націнки на реалізовані товари слід визначати як твір продажною (роздрібної) вартості реалізованих товарів хороших і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначають розподілом суми залишку торгових націнок початку звітного місяці та торгових націнок в продажною вартості отримані звітному місяці товарів у сумі продажною (роздрібної) вартості залишку товарів наприкінці звітного місяці та продажною (роздрібної) вартості отримані звітному місяці товаров.

Ревізор перевіряє правильність визначення результату операційній деятельности.

Для визначення прибутку чи збитків від здійснених операцій береться до уваги сума валовий прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат за збут та інших операційних затрат.

Сума прибутку (збитку) основної діяльності, фінансових та інших доходів населення і на неї визначає прибуток (збиток) від звичної діяльності до налогообложению.

Зрештою, ревізор контролює реальність визначення кінцевого результата.

Торішній чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичної роботи і надзвичайної прибутку, надзвичайного збитку й підвищення податків на надзвичайну прибыль.

Перевіряючи правильність визначення доходу (виручки) від продукції, слід, що це дохід не коригується на величину що з ним сумнівною й безнадійною дебіторську заборгованість. Сума такий заборгованості вважається витратами підприємства, що передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська задолженность».

Відповідно цьому Положення безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна заборгованість, щодо якого є впевненість про її неповернення боржником чи з якої минув строк позовної давності. Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума заборгованості, яка немає в ході нормального операційного циклу і який погашений через 12 місяців з дати баланса.

Сумнівна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, послуги) — це такий, щодо якої є невпевненість у її погашении.

Отже, дохід у бухгалтерський облік показується у сумі справедливою вартості активів, які отримані чи винні бути получены.

Перевірці також підлягають прибутки їх налогообложения.

З з метою отримання достовірних даних про доходи (прибутку) для оподаткування підприємствам слід гуртуватись у резерви сумнівних боргів щодо розрахунків із іншими підприємствами з наступним зарахуванням в кінці року в рахунок 79 «Фінансові результати». Резерви сумнівних боргів створюються за результатами виконаної перед упорядкуванням річного балансу інвентаризації дебіторську заборгованість предприятия.

На суму резервів сумнівних боргів роблять записи на рахунках бухгалтерського обліку: — дебет рахунки 79 «Фінансові результати»; - кредит рахунки 38 «Резерв сумнівних долгов».

Якщо кінця року, що настане після роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв нічого очікувати використаний, то недоиспользованная сума належить до прибутку звітного года.

Відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» величину резерву сумнівних боргів визначають з платоспроможності окремих дебіторів чи підставі класифікації дебіторську заборгованість, яку здійснювався групуванням за термінами її непогашення з впровадження коефіцієнта сумнівності кожної групи, з суми безнадійного боргу за товари у попередні звітні периоды.

Цей коефіцієнт сумнівності зростає відповідно збільшення терміну непогашення задолженности.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період показується в звіті про фінансові результати в складі інших операційних затрат.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Доход» передбачено, що доход від визнається за умови збільшення активу чи зменшення зобов’язання, які зумовлює зростання власного капитала.

Проте чи зізнаються доходами такі надходжень від інших: — сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; - сума попередньої оплати продукції; - сума авансу як оплата продукції; - сума задатку під заставу для погашення позики, якщо передбачено договором; - надходження, які належать іншим конкретних особах і т.п.

Доход зізнається, якщо здійснюється обмін продукцією. Особливою перевірці підлягає правильність відображення в обліку від суми прибутку, що має бути перераховано до бюджету завдяки застосуванню до підприємству економічних санкцій завуалирования (заниження) доходу (прибутку), пені за невчасне перерахування податків. Суми таких санкцій покриваються з допомогою прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства, і величину оподаткованого доходу (прибутку) не влияют.

Отже, під час перевірки фактичної прибутку слід встановити насамперед правильність відображення в звітності фактичної виручки (доходу) від продукції (товарів, робіт, послуг). І тому ревізор використовує такі джерела інформації: — звіт про фінансові результати; - журнали-ордери № 1, 2, 11 тощо.; - первинні документи на відвантаження (реалізацію) готової продукції з складу; - виписки з рахунку у трилітрові банки; - прибутку касові ордера на оприбуткування готівки за оплачену продукцію; - платіжні доручення (требования-поручения) на оплату відвантаженої продукції (товарів, робіт, послуг) і т.п.

По-перше, виходячи з вищевказаних документів ревізор зіставляє дані Звіту про фінансові результати за 57-ю статтею «Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» з цими Головною книжки з рахунки 70 «Доходи від». Сума розбіжностей має дорівнювати сумі податку додану вартість, акцизного збирання й інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність суми, відображеній в Головною книзі й зворотному відомості по синтетичними рахунками з кредиту рахунки 70 «Доходи від реалізації», сумі, отриманої після зменшення суми виручки в Звіті про фінансові результати у сумі ПДВ, акцизного збирання й інших вирахувань з доходу, то ревізор з’ясовує причину такого невідповідності та приймає разом із головний бухгалтер заходи для її виправленню відповідно чинному законодательству.

По-друге, ревізор перевіряє правильність відображення в звітності фактичні витрати виробництва реалізованої продукції. Для цього він слід зіставити дані Головною книжки (зворотному відомості по синтетичним рахунками) з записами розмов у журналах-ордерах по рахунками 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати збут», 94 «Решта витрат операційній деятельности».

По-третє, перевіряють правильність і «законність оформлення операцій щодо відвантаження готової продукції (товарів, робіт, послуг) в первинних документах: слід зіставити за накладними, рахункам-фактурам, товарнотранспортними накладними і пропущеннями на вивезення продукції відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо відвантаження продукції обліковій регістрі з датою оплати відвантаженої продукції з виписці банку і платіжним дорученням чи видатковими касовим ордером.

Інколи справа виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції і на визначають суму прихованої від оподаткування прибыли.

У ринкових умов господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється рахунок власних фінансових ресурсів, а разі їх нестачі — з допомогою позичкового кошти, виникає необхідність аналізу фінансового становища, зокрема у оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх источников.

Фінансове сталість встановлюється шляхом співвідношення власного капіталу до валюти банку, і навіть забезпечувати майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов’язань та доходів майбутніх периодов.

З іншого боку, слід зіставити залучені і власні кошти й визначити коефіцієнт їх співвідношення. Коефіцієнт маневрування власного кошти свідчить про ступінь їх мобільності й розподілом суми власних оборотних засобів протягом усього суму їх источников.

Для розрахунку вищевказаних коефіцієнтів взяти дані балансу відповідно звітності по міжнародних стандартів бухгалтерського учета.

Коефіцієнти, які характеризують фінансове сталість підприємства, розраховані в табл. 11.2.

У регістрах синтетичного і аналітичного обліку, в Звіті про фінансові результати показники прибутку (доходу) і скоротити витрати показані лише у повній сумі. Проте разом із абсолютної оцінкою розраховують ще й відносні показники ефективності фінансової складової діяльності, тобто показники рентабельности.

Таблиця 11.2. Коефіцієнти, які характеризують фінансове состояние.

______ фірми станом на 01.01.200_ г.

|№ |Найменування |Формула розрахунку відповідно |Значення коефіцієнта | | |коефіцієнтів |звітності по МСБУ |відповідно звітності| | | | |за МСБУ | |1 |Коефіцієнт |Власний капітал (380) |0,38 | | |автономії | | | | | |Валюта балансу (640) | | |2 |Коефіцієнт |Власний капітал (380) |7,34 | | |фінансового | | | | |сталості | | | | | |Поточні зобов’язання (620) + | | | | |доходи майбутніх періодів (630) | | |3 |Коефіцієнт |Власний капітал (380) |0,61 | | |фінансової | | | | |незалежності | | | | | |Забезпечення майбутніх витрат і | | | | |платежів (430) + довгострокові | | | | |зобов'язання (480) + поточні | | | | |зобов'язання (620) + доходи | | | | |майбутніх періодів (630) | | |4 |Коефіцієнт |Цільове фінансування (420) + |1,64 | | |співвідношення |довгострокові зобов’язання | | | |залученого і |(480) + доходи майбутніх періодів| | | |власного |(630) + поточні зобов’язання | | | |кошти |(620) | | | | |Власний капітал (380) | | |5 |Коефіцієнт |Власний капітал (380) + |-0,59 | | |маневрування |необоротні активи (080) | | | |власного | | | | |кошти | | | | | |Власний капітал (380) | |.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений в відсотках, які характеризує ефективність витрат підприємства взагалі чи ефективність виробництва окремих видів продукції. Рентабельність виробництва — економічний показник, який обчислюється як стосунки балансового прибутку до середньорічний вартості основних виробничих фондів і нормативних обігових коштів у відсотках. Саме це показник впливають зміни рівнів фондовіддачі і оборотності матеріального обігового кошти й рентабельності обсягу реалізованої продукции.

Рентабельність виробництва обчислюється як стосунки прибуток від реалізації продукції до виручці від продукции.

Показники рентабельності відбивають відносну прибутковість, яка вимірюється у відсотках затратам кошти (або капіталу. Розрахунки показників рентабельності приведено у табл. 11.3.

Таблиця 11.3. Розрахунки показників рентабельності і соціальних змін, які состоялись.

у звітній року _____________ фирмы.

|№ |Показник |Предыду|Отчетны|Отклоне| | | |щий год|й рік |ния | |1 |Середньорічна величина активів, тис. грн |3302,0 |4095,0 |+793,0 | |2 |Середньорічна величина поточних активів, тис. грн |882,1 |1387,0 |+504,9 | |3 |Середньорічна величина власного капіталу, |1402,6 |1565,2 |+162,6 | | |тис. грн | | | | |4 |Витрати виробництва реалізованої продукції, |1108,0 |1314,1 |+206,1 | | |тис. грн | | | | |5 |Торішній чистий прибуток, що залишилася у розпорядженні |68,3 |104,3 |+36,0 | | |підприємства, тис. грн | | | | |6 |Рентабельність всіх активів (г.5: р.1 (100), % |2,1 |2,5 |+0,4 | |7 |Рентабельність мобільних активів (г.5: г. 2 (|7,7 |7,5 |-0,2 | | |100), % | | | | |8 |Рентабельність власного капіталу (г.5: г. 3 (|4,9 |6,7 |+1,8 | | |100), % | | | | |9 |Рентабельність витрат (г.5: г. 3 (100), % |6,2 |7,9 |+1,7 |.

Питання для самоконтроля Методика ревізії фінансових результатів. Як перевірити фактична прибуток? Яку інформацію використовує при цьому ревізор? Що таке рентабельність і який порядок її визначення? Як встановити рентабельність виробництва? Який порядок ухвали і перевірки рентабельності торгувати? Тема 12.

РЕВИЗИЯ СОБСТВЕННОГО КАПИТАЛА И ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЯЗАТЕЛЬСТВ.

У вашій книзі «Аудит Монтгомері» зазначено, що різницю між притягнутим (кредиторської заборгованості) і власним капіталом у тому, що власний капітал включає інвестовані кошти власника плюс нерозподілений і повторно інвестована прибуток; заборгованість — результат отримання в позику коштів у певний период.

Професор М. Т. Билуха зазначає, що власний капітал визначається вартістю майна суб'єкта господарювання, тобто чистими активами (різницю між вартістю майна, і запозиченим капіталом) і складається з статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку і цільових (спеціальних) фондов.

Професор Ф. Ф. Бутинец дійшов висновку, що власний капітал підприємства окреслюється різницю між вартістю її майна і борговими зобов’язаннями, які це частину — у активах підприємства, яке залишається після вирахування його зобов’язань. Тобто до власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілена прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капитал.

Таке розгорнутий, повне визначення власного капіталу не вимагає, з погляду автора, допоміжних трактувань щодо його сущности.

Рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» призначені для узагальнення інформації стану війни і рух коштів різновидів власного капіталу — статутного, пайового, додаткових, резервних, вилученого, неоплаченого, і навіть нерозподілених прибутків (невкритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервов.

Тлумачення пасиву уперше дає професор В. В. Сопко: пасив — це капітал, тобто власність відповідного фізичного чи юридичної особи на активи — майно і об'єкти (ресурси), які є для підприємства і який контролюються ним саме в результаті попередніх (минулих) подій, і яких забезпечує збільшення капитала.

Під зобов’язаннями розуміється, що це підприємство зобов’язане щодо власників, акціонерів щодо виплати дивідендів, права виходу з складу засновників, акціонерів тощо. п.

Основними завданнями ревізії власного капіталу є перевірка: — правильності формування та використання (вилучення) власного капіталу; - дотримання встановленого установчими документами розміру статутного капіталу; - правильності ведення обліку внесків у статутний капітал та розрахунки з дивідендів і т.п.

Джерелами ревізії є: — первинні документи (акції, прибутку касові ордера про збір установчих внесків, акти приймання-здавання до статутному капіталу установчих внесків тощо.); - регістри синтетичного і аналітичного обліку за рахунками 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49; - Головна книга; - отчетность.

Основний компонент власного капіталу є статутний капітал. Тому ревізію цього розділу слід розпочинати з перевірки вмотивованості формування та вилучення (зменшення) статутного капитала.

За кредит рахунки 40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, по дебету — його зменшення. Причому сальдо у цьому рахунку повинен відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований у установчих документах предприятия.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видам капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером і т.п.

Власний капітал засновників чи учасників ділиться на регистрированный і регистрированный. До першого відносять статутний і пайовий капітал, до другого — додатковий, резервний, страхової капітал та нерозподілена прибуток (непокритий убыток).

Ревізор перевіряє, дотримуються на підприємстві статутних положень, правильно чи формується майно з допомогою інвестування своєї діяльності, як здійснюється розподіл цього майна, виробленої продукції і на одержаного прибутку, раціонально чи використовуються додаткові грошові внески чи майно учасників (засновників) в розвитку підприємства (у випадках на покриття збитків), сума статутного (пайового) капіталу обов’язково реєструється в державному реестре.

Ревізор з’ясовує, чи відповідає сума статутного (пайового) капіталу розміру, зафіксованого в реєстрі, дотримуються чи правил, якими статутний капітал довірчого суспільства може бути такою ж встановленого лимита.

Заявлені під час інвентаризації недолік чи надлишок тих матеріальних цінностей чи підтверджений документами дооцінку слід віднести на фінансові результати звітного периода.

Слід зазначити, у разі анулювання акцій з їхньої суму зменшується статутний капітал, а разі їх перепродажу зменшується вилучений капітал та збільшуються відповідні активы.

Ревізор з’ясовує також, вносить чи учасник на момент реєстрації ТОВ незгірш від З % внеску, передбаченого установчими документами.

У окремих випадках додатковий капітал іде на збільшення статутного, пайового і резервного капіталу, іноді — на покриття убытков.

На рахунку 44 «Нерозподілені прибутку (непогашені збитки)» враховуються нерозподілені прибутку (непогашені збитки) поточного і минулих років і використана цього року прибуток. У цьому з його кредиту відображається збільшення прибутку, по дебету — використання прибыли.

Списання збитків іде за рахунок рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капитала.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власну капіталі», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, визначаються утримання і форма звіту про власну капіталі, що відображає зміни у складі цього капіталу протягом звітного периода.

У звіті про власну капіталі відбивають дані про збільшення чи зменшенні власного капіталу внаслідок переоцінки основних засобів відповідно чинним положенням (стандартов).

З іншого боку, в статтях розділу «Розподіл прибутку» відбиваються дані, які показують розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства чи прибутку до статутному капіталу, резервного капіталу і т.п.

Розділ «Внески учасників» вміщує дані про збільшення статутного капіталу підприємства міста і зміни неоплаченого капіталу внаслідок підвищення або зменшення дебіторську заборгованість по внескам в статутний капітал предприятия.

Ревізор перевіряє правильність оформлення звіту про власну капіталі. Причому задля забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства зобов’язані додавати до річного звіту звіт про власну капіталі попередній год.

Особливу увагу ревізору слід звернути на заповнення розділу «Вилучення капіталу», у яких вміщуються дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу його учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним суспільством, зменшення загальної вартості акцій і т.п.

У підсумковій статті «Разом змін — у капіталі» ревізор з’ясовує, правильно чи підводиться підсумок змін — у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума скоригованого залишку власного капіталу до початку року й всіх змін протязі звітного року внаслідок переоцінки активів, використання чистий прибуток, вилучення капіталу та інших изменений.

Питання для самоконтроля Основные завдання ревізії власного капіталу. Джерела ревізії власного капіталу. за рахунок що джерел збільшується сума статутного (пайового) капіталу? Методика перевірки вмотивованості використання резервного капіталу. Чим здійснюється списання збитків (рахунок яких видів капіталу)? Яким чином перевіряють правильність оформлення звіту про власну капіталі? Як встановити підсумок змін — у складі власного капіталу за звітний період? Тема 13.

РЕВИЗИЯ СОСТОЯНИЯ БУХГАЛТЕРСКОГО ФИНАНСОВОГО УЧЕТА І ФІНАНСОВОЇ ОТЧЕТНОСТИ.

13.1. Завдання, послідовність і джерела ревизии.

Корінні зміни у економіці нашої держави, пов’язані з переходом України залучені до ринку, реформа бухгалтерського обліку, і фінансової звітності, зміна форм власності вимагають затвердження правових основ регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової отчетности.

закон України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІ визначив, що метою ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової звітності є надання користувачам яка потрібна на прийняття рішень повної, правдивої і неупередженим інформації фінансове стані, результатах роботи і рух коштів предприятия.

Користувачами фінансової звітності може бути як власники фірм, чи акціонери, постачальники, кредитори, інвестори, фінансисти, статистики, складальники податків, банкіри України, і за її пределами.

Вирішити актуальні проблеми Справжнього у економіці країни неможливо без вдосконалення методологією й організації бухгалтерського учета.

Аналіз матеріалів вади і крадіжках державного устрою і громадського майна показує, що й виникненню надають сприяння вади на організації та віданні обліку, і контроля.

Знання бухгалтерського фінансового обліку, і фінансової звітності відіграють істотне значення у проведенні профілактичних заходів щодо виявлення і попередження корисливих правопорушень. Аби зрозуміти важливість та актуальність обліку й контролю, досить, наприклад, вказати, що це 90% крадіжок, особливо великих обсягах, було виконано через безконтрольності, занедбаності бухгалтерського обліку, і фінансової отчетности.

Правильно організовані облік і звітність дають можливість вести систематичний оперативний контролю над зберіганням зброї та використанням ресурсів усім стадіях виробництва, своєчасно виявляти конкретних винуватців шкоди, заподіяної вадами, крадіжками, перерасходами чи убытками.

Реформування системи бухгалтерського обліку, і фінансової звітності являє однією з важливих заходів, зорієнтованих впровадження економічних відносин ринкового напрями. Важливе завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу його приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, і фінансової звітності. Ведення бухгалтерського обліку, і фінансової звітності за новими положеннями (стандартами) обов’язкове починаючи з початку 2000 р., тобто із моменту набрання чинності закону України «Про бухгалтерський облік і фінансовий звітність в Украине».

У зв’язку з цим виникла потреба вдосконалення прийомів і способів ревізії, перевірки виконання Закону України, Указів Президента, постанов Верховної Ради саме, Кабінету міністрів України з бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, і фінансової отчетности.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку, і фінансової звітності здійснюється Міністерство фінансів України, яке стверджує національні становища (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової звітності. Порядок ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової звітності в російських банках встановлюється Національним банком України відповідно закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності України» і національних положень (стандартів) бухгалтерського учета.

Порядок ведення бухгалтерського обліку, і складання фінансової звітності про виконання бюджетів, і госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України відповідно законодательству.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади межах своєї компетенції відповідно галузевим особливостям розробляють з урахуванням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичних рекомендацій щодо їх применения.

Вимагають вдосконалення методичних рекомендацій щодо застосування окремих форм обліку (журнально-ордерная, мемориально-ордерная і т.п.), і з машинно-ориентированной форми бухгалтерського обліку методичні забезпечення недостатнє. Не завжди практично застосовують комп’ютерні програми бухгалтерського обліку. Мають бути переглянуті і первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку, і інших носіїв учетноекономічної інформації, які належать до уніфікованої системі бухгалтерської облікової і звітної документації. Практика вимагає методичних галузевих рекомендацій з обліку витрат за виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням затверджених положень (стандартів) і Плану рахунків бухгалтерського учета.

Отже, реформування системи управління неможливе без використання нових підходів до організації та методології бухгалтерського обліку, визначення пріоритетних напрямів його развития.

Під час проведення ревізії слід перевірити правильність ведення бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, і достовірність фінансової звітності, передусім виконання Закону «Про бухгалтерському обліку та фінансову звітність України», впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунку також дотримання Інструкції про його применение.

Проте ревізор зобов’язаний як перевірити стан бухгалтерського обліку, і достовірність фінансової звітності, чи вжити разом із керівництвом підприємств конкретні заходи з усунення виявлених обліку і звітності недоліків. Отже, в актах ревізії слід відзначати виявлені у бухгалтерському обліку і фінансової звітності недоліки, вжиті заходи щодо їх лікування і досягнуті результаты.

Послідовність ревізії показано ниже.

Схема послідовності ревізії стану облік і звітність 1. Відповідність організації та методики ведення бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, і складання фінансової звітності затвердженим становищем (стандартам) бухгалтерського обліку, Плану рахунків, Інструкції про його застосування та інших нормативних актів. 2. Правильність оформлення документами здійснених господарських операцій, достовірність документів, своєчасність і повнота відображення операцій на бухгалтерський облік. 3. Наявність на документах грошового, матеріального, майнового, розрахункового і кредитного характеру підписів керівника і головного бухгалтера. 4. Своєчасність і якість виробничих, товарних, матеріальних, авансових звітів, звітів касира та інших. 5. Правильність і своєчасність перевірки і бухгалтерської обробки документів і майже звітів матеріально відповідальних осіб бухгалтерією. 6. Своєчасність розгляду і затвердження документів і майже звітів керівником підприємства. 7. Правильність кореспонденції рахунків, тотожність зустрічних сум в регістрах бухгалтерського обліку. 8. Своєчасність і якість ведення дисконтних регістрів. 9. Достовірність контролю над видачею та використанням доручень і своєчасність оформлення оприбуткування цінностей на підзвіт матеріально відповідальних осіб. 10. Ефективність застосування комп’ютерних програм бухгалтерського обліку. 11. Своєчасність і якість складання фінансової звітності. 12. Своєчасність і ефективність інвентаризацій цінностей і обгрунтованість розрахунків. 13. Стан архіву бухгалтерських документів і майже дотримання правив і термінів їх сохраняемости. 14. Обстеження структури бухгалтерії, постановки облік і звітність. 15. Забезпеченість бухгалтерії нормативними матеріалами, положеннями, інструкціями, бланками документів і майже звітів. 16. Розстановка кадрів, на підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. 17. Система матеріальну відповідальність, укладення договорів з матеріально відповідальними особами про повну матеріальну відповідальність. 18. Пропускна система, охорона цінностей. 19. Використання правий і виконання своїх зобов’язань головним бухгалтером.

Джерела ревізії: бізнес-план, первинні документи, звіти матеріально-відповідальних осіб, графік здачі звітів, регістри синтетичного і аналітичного обліку, накопичувального відомості, статистична, оперативна, податкова звітність; фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів, звіт про власну капіталі); акти ревізій і перевірок і т.п.

13.2. Перевірка стану обліку, і отчетности.

Правильно організований облік, своєчасно й реально складена і представлена фінансова звітність дають можливість вести систематичний, оперативний контролю над збереженням і раціональним використанням товарно-матеріальних цінностей і надходження средств.

Перевірка організації бухгалтерського облік і звітність починається задовго до виїзду ревізора на об'єкт — під час підготовки до ревізії. Така попередня перевірка складає основі представлених в вищу організацію балансів і звітів, і навіть актів ревізій і проверок.

Виїхавши цього разу місце ревізії, ревізор встановлює, як виконується Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності України», правильно чи застосовуються становища (стандарти) бухгалтерського обліку, План рахунків, дотримуються чи Інструкції про його застосування, як виконуються інші нормативні становища, вказівки з урахування та звітності. Інформація, отримана за результатами попередньої перевірки, використовується ревізором для подальшої ревізії. Перевірка стану облік і звітність проводиться на підставі программы.

На початку перевірки ревізор знайомиться з нормативними документами, які регулюють ведення бухгалтерського обліку, і фінансової отчетности.

Ревізор повинен мати довідковий матеріал, який стисло характеризує короткий зміст законів, постанов, інструкцій та інших вказівок по питанням обліку, і отчетности.

Програма складається з таких питань: — стан облік і звітність. З’ясовується, якою формі обліку ведеться бухгалтерський і податкова облік для підприємства, забезпечує чи застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних даних. Оцінка стану бухгалтерського обліку то, можливо об'єктивної тільки після перевірки дотримання Плану рахунків, типовою кореспонденції і інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій; - правильність відображення у бухгалтерському і податковому обліку результатів попередньої ревізії (з питань облік і звітність); - відповідність показників балансу з даними Головної книжки, регістрам синтетичного і аналітичного обліку, звітам і докладеним до них документам; - правильність проведення інвентаризацій каси, тих матеріальних цінностей і обгрунтованість розрахунків і правильність і обов’язковість проведення контрольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівняльних відомостей бухгалтерією; своєчасність і правильність розгляду і затвердження результатів інвентаризацій керівником; - правильність ведення обліку касових операцій та відповідність Порядку ведення касових угод; - порядок ведення урахування витрат, собівартості продукції і на фінансових результатів (доходів, прибутків, рентабельності); - стан дебіторської та кредиторської заборгованості; - встановлення фактів простроченої, безнадійної заборгованості, сумнівних боргів, і заходи щодо від їхньої ліквідації та оздоровленню фінансового становища; - реальність статей балансу, достовірність звітів про фінансові результати, русі коштів й викохує власний капітал; - стан розрахунків із бюджетом і позабюджетними фондами і т.п.

Ревізор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво вищестоящої організації щодо застосування існуючої форми обліку, узагальнюється чи досвід передових підприємств. З іншого боку, ревізор повинен вивчити об'єм і особливості господарську діяльність, структуру облікового апарату, документообіг, розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерии.

Повнота і своєчасність документального оформлення і відображення в обліку всіх операцій, що з рухом товарно-матеріальних цінностей і коштів, являє критерієм оцінки порушення й вирішення стану бухгалтерського учета.

Ревізор встановлює, які заходів було вжито по актами попередніх ревізій і перевірок; збираются поступово облікові дані упорядкування звітності, ведеться чи робота з графіку, встановлено чи належний стан прийому, перевірки і методи обробки документов.

Важливу роль правильної організації обліку грає підвищення ділової кваліфікації кадрів дисконтних працівників, проведення ними семінарських занять із питанням вдосконалення учета.

Важливо також перевірити правильність оформлення документів, їх зміст, відповідність почерку, правильність підписів, відбитків штампів, печаток, оглянути зовнішній вигляд, папір, спосіб записи, особливо у сумнівних документах. Особливо старанно перевіряють дотримання відповідності записів одним і одним і тієї ж операцій на різних дисконтних регістрах. Слід з’ясувати, правильно чи ведеться облік на позабалансових рахунках. Завершивши перевірку стану бухгалтерського обліку, ревізор становить справку.

Якщо ревізією виявлено вади на організації, віданні бухгалтерського обліку, ревізор становить план ліквідації отсталости.

Необхідність заходів із упорядкування обліку, і звітності викликана тим, що у окремих підприємствах допускаються порушення фінансової та розрахункової дисципліни, унаслідок чого відбуваються різноманітних злоупотребления.

Тож з метою створення уявної добробуту щодо збереження коштів у деяких підприємствах великі вади суспільства і розтрати в бухгалтерський облік віддзеркалювали на рахунках дрібних недоліків, термінові донесення не подавали, винних осіб не карали і лобіювання відповідних профілактичних для недопущення зловживань не употребляли.

Ревізор встановлює, як впроваджується наукова організація роботи бухгалтера (чи виділено для бухгалтерії приміщення, раціонально чи розміщені робочі місця, забезпечені чи бухгалтери необхідними инструктивнонормативними матеріалами, комп’ютерної технікою і т.п.).

Потім перевіряють: чи забезпечується повна звіряння даних аналітичного і синтетичного обліку до складання балансу, проводиться чи на підприємствах, із количественно-суммовым урахуванням щомісячна звіряння даних аналітичного обліку з цими складського обліку, і оформляється воно актом; чи впроваджується оперативний контролю над повнотою і своєчасністю здачі виручки, за видачею та використанням доручень одержати товарів, правильно тепер і своєчасно робиться позначка у тому у книзі обліку виданих поручений.

Слід також з’ясувати, як організовано збереження документів за поточний місяць, за минулі місяці, упродовж трьох останніх років, чи підприємство архів для документів тимчасового (здебільшого у три роки) і постійного збереження, являє чи відповідальна за архівну справу лицо.

Реальність статей балансу перевіряють відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Причому, особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим становищем (стандартом).

Справка.

провести перевірку стану бухгалтерського фінансового учета.

_______________ фірми станом на 1 грудня 200_ г.

(наприкінці ревізійного периода) Обороты за грудень 200_ р. становлять: по обіговому балансу ________ грн ____ коп. по Головною книзі ________ грн ____ коп.

|№ |Код |Синтетичний облік |Аналітичний облік |Разли| | |рахунки | | |чие |.

Ревізор II кат.

Власний капітал — частину — у активах підприємства, який залишається після вирахування його зобов’язань. Результат активів балансу має дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу. Актив відображається у балансі за умови, що оцінка його бути достовірно певна і можна очікувати отримання у майбутньому економічних вигод, пов’язані з його использованием.

Встановлюють відповідність даних дисконтних регістрів показниками фінансової звітності. Окремі статті балансу порівнюють із показниками звітів про фінансові результати, про рух коштів й викохує власний капітал, і навіть звіряють собою дані цих отчетов.

Особливою перевірці підлягають ті статті балансу, які характеризують негативні сторони господарської діяльності й у яких можливі вуалирования недоліків, розтрат, крадіжок, і навіть сум дебіторської заборгованості: кошти у шляху, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, дебіторська заборгованість з бюджетом, нерозподілена прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов’язання, і навіть товари на відповідальному збереженні у покупців і т.п.

Перевірка завершується упорядкуванням проміжного акта (довідки, доповідній записки) чи записом результатів їх у розділі «Ревізія стану облік і звітність» основного акта ревизии.

Питання для самоконтроля Источника ревізії стану облік і звітність. Завдання і послідовність ревізії стану обліку, і фінансової звітності. Якими нормативно-правовими документами керується ревізор під час ревізії облік і звітність? Як перевірити реальність статей балансу? Які недоліки можна встановити організації ведення бухгалтерського обліку? Тема 14.

РЕВИЗИЯ ЗА УМОВ ПРИМЕНЕНИЯ КОМПЬЮТЕРНЫХ СИСТЕМ БУХГАЛТЕРСЬКОГО УЧЕТА.

Застосування комп’ютерних програм бухгалтерського обліку вимагає вдосконалення методики контролю та розробки програм ревізії фінансово-господарську діяльність підприємств. І тому сучасна комп’ютерна техніка має великі можливості, з її допомогою, передусім можна виконувати розрахунки й інші логічні кроки за тривалі періоди часу й без ошибок.

Проте, треба говорити, що комп’ютери що неспроможні мислити чи проникати у суть проблеми, яке вельми важливе для компетентного контролю. Бази даних містять повну інформацію про результати діяльності, але у них міститься інформацію про облікову політику чи принципи обліку підприємства, немає різноманітних пояснень до звітам тощо. Не завжди є зіставити дані звітний період з відповідними даними інших періодів. Останні найчастіше недоступні, їх матеріальної бази даних архивируются.

З використанням дисконтних програм підприємство самостійно вносить зміни також обирає внутрішню систему кодування інформації, без якої неможливо правильно вирішити питання стандартизації інформації, скорочення обсягів початкових даних, підвищення рівня оперативності обробки інформації та компактності видачі дисконтних регістрів. Тому бухгалтерська служба підприємства у залежність від інформаційними потребами та його обсягу визначає необхідну підприємства структуру побудови кодів, який ускладнює (через можливе невідповідність систем таких кодувань) роботу ревізора під час здійснення зустрічних проверок.

При віданні автоматизованого обліку бухгалтерська служба має можливість швидко обробляти важливу інформацію і реально отримувати проміжні результати діяльності, необхідних потреб управління. Таку ж можливість має ревізор, що здійснює відповідну перевірку предприятия.

У цьому ведення автоматизованого обліку здебільшого саме собою виключає неправильне розведення первинних даних на облікові регістри, оскільки коректність бухгалтерських записів контролюється програмою під час введення первинної документації в ПЕОМ. Зникає також можливість припущення помилки у підбитті підсумків (оборотів) і виведення кінцевих результатів діяльності. Помилки можуть бути лише у випадках, коли неправильно визначається економічна суть господарських операцій. Тому час перевірки фінансово-господарську діяльність підприємства ревізор повинен спочатку вивчити його дисконтну політику й з’ясувати, правильно робітники бухгалтерської служби здійснюють «визнання» тому чи тому господарської операции.

Комп’ютери зберігають величезні масиви даних, і забезпечують доступом до ним, виконують математичну обробку даних, здійснюють відбір даних в відповідно до встановлених критеріями, своєчасно оновлюють і модифікують дані. Завдяки цьому їх використовують як дослідження щодо характеристик та встановленні взаємозалежностей між різними даними. Комп’ютер також використовується для аналізу фінансово-господарську діяльність предприятия.

Так, використання Комплексної програми, наприклад «1С: Підприємство», дає можливість вести: — бухгалтерський облік відповідно до законодавства України та національних П (С)БО; - оперативний облік наявності і рух запасів, стану взаєморозрахунків з контрагентами; - облік руху співробітників, реєстрацію кадрових змін розрахунок зарплати; - податковий облік відповідно податкового законодавства Украины.

Програма «1С: Підприємство» забезпечує одночасну роботу працівників різних підрозділів підприємства: бухгалтерії, складу, відділу кадрів інших, кожен із що має доступ тільки в базі даних. Зведена інформація, і загальна база даних доступні лише головному бухгалтеру. Таке побудова програми позбавляє можливості вносити необгрунтовані зміни на місцях і дає можливість здійснювати централізований поточний контроль. Ревізор своєю чергою може перевірити діяльність підприємства з підрозділам, що дає нього можливість вивчити детальніше систему обліку для підприємства й глибше перевірити кожна дільниця роботи бухгалтерської служби без одночасної обробки великого об'єму інформації. Також така конфігурація дає можливість отримувати інформацію задля потреб управлінського і фінансового обліку. Завдяки цьому ревізор повинен можливість обстежити операції, що відбувається на низових ділянках управління, тобто перевіряти законність складання первинних записів, їх достовірність і точність. Особливу увагу ревізор приділяє зіставленню даних первинних документів з машинними носіями інформації, і навіть перевірці процесу автоматизованої реєстрації первинної інформації. У цьому ревізор перевіряє повноту вхідний інформації шляхом перегляду змісту інформаційної бази данных.

Наступним кроком перевірки є визначення відповідності нормативно-довідкової інформації. Надалі ревізор перевіряє послідовність обробки даних із метою встановлення повноти надходження інформації з відповідних ділянок, дані чи вхідний інформації відповідають даним вихідної інформації, що дає змогу здійснювати ув’язку информации.

Під час перевірки вихідної інформації аналізується достовірність розрахунків, сопоставляются підсумки, й відповідність бухгалтерським проведениям. Заради цього ревізор повинен проаналізувати законність складання кожної бухгалтерської проводки, більшість із яких формуються в Довіднику бухгалтерських проводок.

Далі здійснюється контролю над використанням вихідної інформації, її юридичної повноцінності та відповідності програмних даних даним вихідних документів і майже регістрів обліку, що відповідає потребам управлінського і фінансового обліку. Особливо важливо перевірити, чи всі дані враховані за її зведенні на рахунках бухгалтерського учета.

Значне місце займає під час здійснення контролю відведене роботі ревізора із рештками на рахунках, передусім наявними запасами. Ревізор тут контролює порядок ведення аналітичного обліку, і оцінювання запасів за її вступі, вибутті і дату балансу відповідно П (С)БУ.

Заключним етапом роботи ревізора є перевірка звітних даних із даними, відображеними в звітних документах, з єдиною метою ув’язування показників форм фінансової, податкової і статистичної звітності і проведення аналізу фінансово-господарську діяльність. У цьому вказуються причини неув’язок, якщо вони є, і резерви і фінансові прогнози майбутньої діяльності підприємства, що дуже важливо задля фінансового обліку, оскільки його інформація використовується, передусім, зовнішніми потребителями.

Таку саму можливість й у такому самої послідовності повинен ревізор під час використання інших бухгалтерських або спеціально розроблених ревізійних программ.

Отже, на якість прийняття відповідних рішень на контрольному процесі голосування та підвищення інформаційного забезпечення впливають: — збільшення кількості чинників, які масово враховуються ревізором під час дослідження об'єкта залежно від виду (видів) своєї діяльності; - поглиблення аналізу господарських процесів, визначених ревізором; - підвищення обгрунтованості висновків завдяки застосуванню экономикоматематичних методів і модульних досліджень; - чітка й обгрунтоване формування висновків ревізора, складовою якого є передусім фінансове прогнозування майбутньої діяльності предприятия.

Це може забезпечуватися впровадженням нових комп’ютерних технологій обробки інформації та здійсненням контролю безпосередньо з використанням потужних ПЭВМ.

Питання для самоконтроля Может чи ревізор використовувати комп’ютер для аналізу платоспроможності і фінансової стабільності підприємства. Що цього потрібно? Методика ревізії за умов застосування ПЕОМ. Чи має ревізор володіти методикою програмування? Тема 15.

НАУЧНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ КОНТРОЛЮ І РЕВИЗИИ.

15.1. Методика викладання курсу «Контроль і ревизия».

Наука — сфера людської діяльності, функція якої — виготовлення й теоретична систематизація об'єктивних знання дійсності; одне з форм суспільної свідомості; включає як діяльність щодо отримання нових знань, і її результат — суму знань, які у основі наукової картини мира.

Безпосередній мета науки — опис, пояснення, предусмотрения процесів і явищ дійсності, що є предмет вивчення з урахуванням законів, що відкриваються ею.

Система наук умовно ділиться на природні, громадські й технічні. Наука впливає всі сфери суспільства. Економічна наука — складова громадських наук, охоплює управління громадською виробництвом, економіку областей народного хозяйства.

Економічний контроль є системою економічних знань і є засобом виявлення та ліквідації диспропорцій в розвитку суспільства. Економічний контроль тісно пов’язані з управлінням, урахуванням, аудитом, правом, менеджментом, маркетингом, економічним аналізом тощо. Економічний контроль, вишукуючи диспропорції у суспільстві, орієнтований на профілактику (попередження) негативних явищ та раціональне використання ресурсів государства.

Курс «Контроль і ревізія» як наукова і навчальна дисципліна — це система спеціальних знання принципи та методи вивчення законності, достовірності й економічної доцільності господарських та фінансових операцій та процесів підприємств з урахуванням використання учетно-финансовой, нормативної, звітної і той економічної інформацією поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єктів контроля.

Необхідність підвищити рівень економічної освіти України потребує розробки стратегії і тактики викладання економічних дисциплин.

Основною метою економічної освіти вважатимуться формування економічного мислення, та її результатом — економічно обгрунтовану практичну деятельность.

У практиці викладання економічних дисциплін важливо як розкрити зміст економічних категорій і концепцій, чи знайти ефективні форми знань, домогтися їхнього засвоєння на рівні мислення та поведінки человека.

Вибір методичних засобів — ця досить складна проблема. Активізація методик викладання економічних дисциплін, зокрема контролю та ревізії, — не мода, а об'єктивній необхідності, яка випливає з специфіки сучасного стану розвитку економічних дисциплін. Фахівці у сфері педагогіки вищій школі і зокрема в області економічної освіти рекомендують приділяти більше уваги ігровим формам проведення занять із тим, щоб сформувати основи економічного мислення та закріпити їх у рівні професійного і побутового поведения.

Викладач курсу «Контроль і ревізія» має знайти методичні прийоми про те, аби оснастити студентів міцними теоретичними знаннями й практичними звичками, передати їм певний досвід етики підприємницької діяльності. Студенти активну участь у навчальних ділових та ситуаційних іграх, пишуть курсові, контрольні, дипломні, магістерські роботи, наукові реферати, виступають з доповідями на наукових студентських конференціях, науково-практичних конференціях з питань обліку, контролю, аудиту і анализу.

Методика викладання курсу «Контроль і ревізія» — то окрема система коштів, який спирається на досконале знання курсу. Викладання — це процес передачі знань однієї обличчям (викладачем) інший (студенту).

Але, на жаль, в повному обсязі студенти виявляють бажання отримати ці знання. Тому викладач повинен аналізувати перебіг процесу навчання. З метою інтересу студентів на лекціях, семінарських і практичних заняттях лектор використовує наочне приладдя, таблиці, малюнки, схеми, комп’ютерну техніку й т.п. Викладання будь-який навчальної дисципліни — це формальний процес. Щоб зацікавити студентів, викладач має бути цікавим людиною, майстерно володіти своєю професією, цікавитися найкращим досвідом викладання як частку своєї, і інших навчальних дисциплін, постійно зростає і уважно аналізувати свою практику роботи з студентами.

Д.І. Менделєєв говорив: «Тільки тоді, коли людина, який володіє знаннями, спробує передати їх іншим, тоді, і тільки тоді ми, вона засправжньому зрозуміє, що така труднощі, сложность».

Викладання — складна й важлива справа, якої потрібно вчитися. Якби Вам прочитали на однакову тему лекцію кілька викладачів, Ви переконалися в оскільки цікавість і змістовність лекції залежать й не так від навчального матеріалу, як від способу, методики його викладання. Студенти, магистранты повинні виховати у собі спроможність до сприйняттю нового, бо ніколи самотужки не можна стати добрим специалистом.

Методика — це технологія організаційної і пізнавальною діяльності студентов.

Після закінчення вивчення педагогічного курсу студент (магистрант) мусить уміти: підготувати і започаткувати заняття по курсу; організувати умови для самостійної роботи слухачів (студентів) з навчальним материалом;

— контролювати й оцінювати знання слухачів (студентів) по предмета.

Відомо, кожному людині, крім окремих професійних знань, вміння виконувати певну роботу, потрібний характер. Так, випускникові вищої економічної навчального закладу потрібні як економічні знання, чи певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні принципи. Але виховати людини набагато складніше, ніж дати їй знання. Викладач може лише вказати студентові напрям духовного й моральної розвитку человека.

На занять із економічних дисциплін (обліку, контролю, аудиту, аналізу та т.п.) студенти переконатися, що економічне успіх і високі моральні принципи завжди крокують поруч. У економічному навчанні є актуальним виховання кожної людини по формулою: інтелект + чесність + характер.

Викладачеві бажано знати багато відповідних ситуацій і прикладів (особливо з реальному житті підприємців) й уміти правильно їх використати у процесі економічного обучения.

Сучасна філософія підприємництва ґрунтується на демократичних методи управління, оскільки в усьому світі зрозуміли: неможливо примусити працювати творчо. Є тільки одна вихід: створити умови для творчої праці. Підготовка сучасного викладача економічних дисциплін жадає від цього справжнього розуміння процесу створення (формування) економічного мислення та методичних особливостей преподавания.

Викладачеві важливо з’ясувати сучасну філософію освіти у сім'ї, школі, вищому навчальному закладі на роботі, специфіку рішення проблем економічного образования.

Мета викладача економічних дисциплін є створення закладах освіти і творчих умов розвитку економічного способу мислення та поведінки, яке ґрунтується у конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього установи (школи, коледжу, вищого навчального закладу) чи виду навчання (здобуття нової кваліфікації, курси підвищення кваліфікації, і т.п.).

І тому кожен викладач може бути носієм економічної культури, мислення та поведінки, бажання вчити інших і чути, які знання подавати як і методичної формі. І тому треба створити концепцію економічної освіти. Якщо ми розучимося виховувати нашим дітей, ми загинемо як нация.

Одне з найважливіших моментів організації підготовки фахівців у області економіки є відповідність педагогічної науки реалій життя, правомірність прямого перенесення наукових принципів, і закономірностей на площину практичної деятельности.

Важливим засобом виховання є лекція. Лекція (від латів. lektio — читання) — публічний виступ за певним питання, виклад програмної теми навчального предмета чи проблемы.

У чому полягає суть методики підготовки лекцій з економічних дисциплин?

Спочатку зазначимо позитиви лекції. Лекція (порівняно з підручником) повинен значно більші можливості обліку специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень. Живого слова, інтонація, міміка і жести викладача створюють неповторна емоційне забарвлення, стягують емоційне впливом геть слухача. Прямий контакти з аудиторією посилює увагу слухачів. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу. Лекція дає можливість значно заощаджувати час слухачів (студентів, магістрантів): протягом двох академічні години слухач отримує інформацію, на пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Лекція активізує і самої викладача. Живий контакт викладача з слухачами (з аудиторією) є неодмінною умовою продуктивного викладання. Лекція повинен особливе профессионально-педагогическое значення тим студентів, які готуються професійної діяльності преподавателя.

Позитивні якості лекцій не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає по які вже пожовклими конспектами, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітніх досягненнях науку й техніки, скільки сліпий про оточуючих видах. Коли викладач занадто самозакоханий і цікавиться постійно роботою своїх колег, він може прочитати щось, що освітлене іншими, за іншими курсах. Його лекції будуть декларативними, далекі від истины.

Викладач мусить уміти: чітко визначити мета викладання курсу «Контроль і ревізія»; розробити взаємозв'язок тим гаслам і розділів (модулів) курсу; розробити і затвердити типову і робочу програми курсу; підготувати плани семінарських і практичних занять, навчальні та тестові завдання, мета індивідуальної праці та завдання для самостійної роботи студентів; визначити обсяг основних знань і звичок з кожної теми; допомогти студентам засвоїти навчальний материал.

Оцінюючи методику викладання, слід звернути увагу до структуру лекції, вміння викладача глибоко й зрозуміло викласти матеріал, використовувати наочне приладдя і технічні засоби навчання, пробудити інтерес і активізувати пізнавальну діяльність студентів, ввійти у контакти з аудиторією, сподобатися студентам манерою поведінки й т.п.

Справжній викладач постійно готується до лекції, розробляє конспект, враховує міждисциплінарні зв’язку, можливі питання студентів, розвиває своє ораторське искусство.

Пам’ятаєте! Основні строки й поняття по контролю та ревізії («економічний контроль», «фінансовий контроль», «індукція», «дедукція», «моделювання», «абстрагування», «органолептичні прийоми контролю», «зустрічна перевірка», «контрольний обмір» тощо.) сприймаються і засвоюються досить легко, якщо що є чітка наукової аргументації, доступне виклад, добре продумане розподіл по розділами і темами, зручний і інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки і т.п.).

Для закріплення знань у кінці кожної теми можна надати комплекс основних питань стосовно теми. З іншого боку, викладач наприкінці теми формулює основні тези і деякі висновки, наводить приклади з повсякденної життя, різні розрахунки і упражнения.

Краще писати тези лекції короткими фразами й призводити самих великих цікавих життєвих прикладів. Ніколи не копируйте навіть блискучого викладача. Будьте самим собою. Ніколи не щеголяйте своїм педагогічним мастерством.

Разом про те викладач ні впадати перед студентами.

Для аналізу лекції слід вирішити таким питання: досягнуть чи мети заняття; що виникли труднощі й чому, вдалося їх подолати; які методичні можливості зірвалася використовувати. Головне в лекції: початок; вміння просто пояснити складне поняття; закінчення лекції (контроль, тест); вміння ставити вопрос.

Розумний відрізняється від мудрого тим, перший завжди знаходить вихід із складних ситуацій, а другий не потрапляє у такі ситуации.

У плані самоаналізу чи аналізу лекції іншого викладача спробуйте ответить:

— не забагато я даю материала;

— має цю інформацію зв’язок з життям, з економічної реальністю ринкового отношения?

Слід навчитися розробляти конспекта-схемы. Конспект-схема — це «канва» знань, які студент мав би у сфері. Конспекта-схемы можна залучити до вигляді додаткового матеріалу, малювати на дошці чи проектувати на эпидиаскопе, зняти на слайди і т.п.

Щоб уникнути формалізму, конспекти доцільно переглядати, дополнять.

Принципи самооценивания лекції: а) знання фактичного матеріалу; б) вміння володіти увагою студентів; в) манера і стиль викладання; р) зовнішній вигляд викладача; буд) культура речи.

Використання ділових ігор дає можливість зменшити час вивчення дисципліни на 30−50%.

Ідея ділових ігор 50-і роки зародилася США. Ділові гри застосовувалися переважно для навчання студентів-економістів чи майбутніх керівників фирм.

Аналізуючи ділову гру, з’ясуйте: і це буде цікаво знати; як роз’яснити завдання гри; як підбити підсумки; хто був лідером і чему.

По курсу «Контроль і ревізія» можна навести ділову гру, наприклад, по темою «Розрахунки з підзвітними лицами».

Організувати гру ж личить отак. Групу студентів ділять на трьох підгрупи: «Командировочні особи», «Бухгалтери», «Ревізори». Усім студентам роздають на руки бланки авансових звітів і підготовлене умова завдання (щодо добових, проїзних, квартирних). Умова завдання всім однакова. Аби вирішити ділової гри виділяється одна пар (80 минут).

Усі студенти самостійно вирішують завдання протягом 60 хвилин, то є становлять авансові отчеты.

Через 60 хвилин викладач забирає в «відрядних осіб» авансові звіти і передає «бухгалтерам», авансові звіти «бухгалтерів» передає «ревізорам», а авансові звіти «ревізорів» перевіряє сам. Така взаємна перевірка правильності складання авансових звітів триває 15 хвилин. Протягом 5 хвилин, що залишилися, одне із «ревізорів» доповідає про результат, який зіставляється із явно підготовленим контрольним результатом преподавателя.

Сума витрат за відрядження має бути в всіх однакова, тобто відповідати контрольної сумі, певної преподавателем.

Отже, всі студенти перевіряли щодо засвоєння знань по обліку й контролю розрахунків із підзвітними особами, викладач виставляє їм оцінки на своєму журнале.

15.2. Наукова організація роботи у контрольно-ревизионном процессе.

Входження України залучені до світового співтовариства з урахуванням ринкової орієнтації вимагає кардинальних змін — у управлінні економікою, зокрема в систему контролю і ревізії воно. Дедалі більше очевиднішим стає глибока взаємозв'язок економічних пріоритетів і психологічних аспектів у сфері людської деятельности.

Потік науково-технічної інформації істотно позначається на діяльності ділову людину. Вона повинна бути в ногу із поліциклічним перебігом часу, знати останні досягнення науку й техніки, передові системи управління економікою, найновіші методи діловодства, вільно орієнтуватися у лавинообразном потоці информации.

Реалізація це завдання можлива шляхом виготовлення у ревізорів вміння самостійно черпати інформацію, добирати найцінніші і найбільш необхідні дані до участі у житті, від використання придбаних знань у професійної діяльності. Спеціалісти можна назвати тих, хто володіє знаннями, навичками і досвідом певної деятельности.

Впровадження наукову організацію роботи (НОП) в контрольно-ревізійну роботу обумовлене потребою вдосконалення фінансовогосподарського контроля.

Для впровадження НОП в контрольно-ревізійну роботу слід досліджувати характер технології контрольно-ревізійного процесу виконання її процедур на окремих етапах ревізії. І на цій основі базується принцип концентрації та спеціалізації контролю. НОП в контрольно-ревізійної роботі є сукупністю заходів, здійснюваних виходячи з використання технічних засобів, зокрема, комп’ютерна техніка, скоєних прийомів та способів інвентаризації і ревізії воно, вигідних умов праці під час їхньої проведения.

НОП має охоплювати всього спектра контрольно-ревізійної діяльності при мінімальних витратах на утримання ревізійного апарату, підвищення продуктивності роботи ревізорів й зміцнення трудовий дисципліни. Мають бути забезпечені оперативність, об'єктивність і точність контрольноревізійної роботи. Проведення ревізії здійснюється за попередньо складеної програмою, з урахуванням спеціалізації ревізорів по областями роботи і кооперації про дії. Предметне поділ праці ревізорів доповнюється функціональним. Предметне розподіл праці передбачає закріплення за ревізором однорідних ділянок фінансовогосподарську діяльність (наприклад, ревізія необоротних активів, запасів, кошти, розрахунків, власного капіталу, витрат, результатів деятельности).

Функціональне розподіл праці передбачає доповнення предметного конкретизацією функцій кожного ревізора, тобто кожним ревізором закріплюються однорідні об'єкти (виробничий цех, магазин, гуртовня і т.п.).

Важливо правильно розподілити обов’язки між членами бригади, скласти індивідуальні графіки (програми) із зазначенням у яких конкретних видів роботи (ревізійних процедур) і побачити послідовність дій ревізорів із метою усунення дублирования.

Слід координувати ключові різновиду контроля:

— контроль, здійснюваний громадськими інститутами (громадський контроль);

— контроль, здійснюваний органами структурі державної влади (державний контроль);

— контроль, здійснюваний органами місцевого самоврядування (муніципальний контроль).

Однією з основних питань наукову організацію роботи правильна організація робочого місця ревізора, створення сприятливих до виконання контрольні функції умов. Творчої діяльності ревізорів надають сприяння здоровий клімат у колективі: узгодженість дій, взаємне повагу, доброзичливе ставлення один до одного.

Наукова організація роботи у контрольно-ревізійної діяльності охоплює ряд заходів щодо поліпшення умов інтелектуальної праці з метою забезпечення здоров’я робітників сфери контролю. І тому слід використовувати передові методи науку й техніки, що забезпечують найбільшу ефективність при найменших витрат розумової праці. Ревізор повинен постійно підвищувати своє професійне рівень і той піклуватися престижу своєї профессии.

Наукова організація роботи контрольно-ревізійних працівників передбачає безперервний процес вдосконалення організації виробництва їхньої роботи, забезпечення найефективнішою своєї діяльності з урахуванням досягнень науки, техніки і найпередовіший практики.

Важливим ланкою НОП є науково обгрунтоване вирішення питань підготовки, підбору і розстановки кадрів контрольно-ревізійного аппарата.

Застосування прогресивних засобів і прийомів роботи ревізорів дає можливість розробити найбільш раціональні її форми: науково обгрунтовані норми витрат часу за проведення окремих ревізійних процедур, використання комп’ютерна техніка на трудомістких ділянках контрольноревізійного процесу, зокрема, під час оформлення результатів ревизий.

У разі ринку результати ревізії широко йдуть на прогнозування фінансово-господарську діяльність й визначення платоспроможності, фінансової стабільності підприємств, їх конкурентоспроможності та здібності запобігти банкротству.

Інтелектуальні можливості ревізорів мають бути спрямовані на розвиток бізнесу, підвищення рівня підприємницької діяльності, розвиток ринкового відносини, найбільш ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсов.

Особливістю діяльності ревізора є її профілактичний характер, виховне вплив, яке виявляється через пропаганду правових і соціальних економічних знань, роз’яснення положень Закону України, постанов Верховної Ради саме, Кабінету міністрів, міністерств та, положень, інструкцій та інших нормативно-правових актов.

Теоретично та практиці ревізії важливе його місце займає професійна етика, що включає ряд принципів службового поведінки й ставлення до виконання професійні обов’язки (рис. 15.2.2.).

Професійна етика ревізора — це сукупність обов’язків і норм поведінки, які підтримує його моральний престиж у суспільстві. Ревізор покликаний дотримуватися високих моральних принципів, і правил культури поведения.

Під час ревізії іноді посадові особи підприємства намагаються приховати факти корисливих злочинів. У разі можуть бути конфліктні ситуації. І тут у пригоді будуть ділової розмова, стримування емоцій, терплячість, вміння слухати співрозмовника. Це дає можливість ревізору правильно оцінити викладені факти і що думки і зробити процес спілкування корисним і результативним. Тобто ревізору слід вести себе тактовно, просто, із гідністю, без зарозумілості, бути спостережною і інтуїтивним, принциповим і компетентним, правильно і аргументовано оцінювати виявлені факты.

З метою інтересу ревізорів щодо підвищення якості ревізій доцільно застосовувати матеріальні і моральні форми поощрения.

Питання для самоконтроля Какими методичними прийомами викладання повинна володіти викладач курсу «Контроль і ревізія»? Які технічні засоби навчання використовувати викладач на лекціях і практичних занять із курсу «Контроль і ревізія»? Що повинен мати викладач задля забезпечення випуску висококваліфікованих фахівців із обліку, і аудиту? Які програми курсу розробляє викладач? Які є принципи самооценивания лекції? Чи потрібно використати в заняттях ділові ігри та зовсім ситуаційні завдання? Що це справді дає студентам? Як ви розумієте наукову організацію роботи ревізорів? Назвіть основні засади професійної етики ревізора. Тема 17.

ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ МАТЕРИАЛОВ О НЕДОЛІКАХ ОРГАНАМ НАСЛІДКИ І СУДА.

Ревізори зобов’язані негайно ставити до відома керівнику вищестоящої організації про встановлені під час ревізії кримінальне покарані вчинки посадових лиц.

Керівники підприємств мають про кожен разі нестачі товарнотих матеріальних цінностей і надходження коштів, крадіжки чи зловживаючи повідомляти слідчі органи із залучення винних до кримінальної відповідальності держави і відшкодуванню матеріальних збитків. У разі слід керуватися Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок державної контрольно-ревізійної службою України, затвердженої наказом Головного Контрольно-ревізійного управління України 3 жовтня 1997 р. № 121.

Керівники підприємств зобов’язані повідомляти прокурора про виявлених недоліках, матеріалах, не передані до слідчі органи. Якщо недолік виникла внаслідок дій працівника, справа неї слід передати органам слідства щодо залучення винної особи до відповідальності. Заява, яке подається органам слідства, повинен утримувати відомості, які дозволяють встановити суть злочину, коли, хто, і по яких обставин його було содеяно.

У заяві (листі) треба сказати: якого конкретно скоєно злочин (крадіжка, присвоєння, розтрата тощо.); суму нестачі (викрадені, присвоєні чи розтринькані цінності); де було содеяно злочин; правильне опис самого події, тобто фактичні обставини; коли було учинене встановлене злочин (крадіжка чи недолік) і хто конкретно має бути притягнутий до ответственности.

Щодо особи, які притягуються до кримінальної відповідальності, необхідно вказати прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, домашня адреса, серію, і номер паспорти, посаду і тривалість роботи, де работал (ла) до вступу працювати до організації. До заяви слід докласти фотографію особи, яке притягається до ответственности.

Слід зазначити, хто то, можливо свідками: їхні прізвища, імена, по батькові, домашні адреси чи адреси місць їх і які, наприклад, обставини вони встановити своїми признаниями.

Заява органам слідства то, можливо підписано керівником організації, до складу якої входить підприємство, де встановлено преступление.

Якщо недолік встановлено під час ревізії, не та заява до органів слідства підписують самі ревізори, повідомивши звідси вищу організацію, для підприємства якої встановлено недолік. У заяві слід порушити перед органами слідства питання вживання невідкладних заходів із накладенню арешту на майно осіб, залучених до ответственности.

Матеріали ревізії, які передають до слідчі органи, повинні утримувати: — лист, у якому викладено суть порушень, зловживань, які закони порушено, розмір завданих збитків, названо винних осіб; - перший примірник акта ревізії; - договір про повну матеріальну відповідальність; - оригінали документів чи їхніх копії, які підтверджують факти виявлених зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів документів по закінченні ревізії не прийняті правоохоронні органи; - пояснення осіб, діяльність яких перевірена, і навіть інших, які мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань; - висновки ревизующих по поясненнями службових осіб за наявності їх заперечень щодо акта; - документи, представлені матеріально відповідальним обличчям, але з прийняті ревізором чи бухгалтерією з про неприйняття коли аграрії здають звіту (документи подчищены).

У справах КРУ, КРВ залишають другий і третій екземпляри акта ревізії, копії пояснень посадових осіб перевіреної організації щодо виявлених порушень чи зловживань, копії основних документів, які це підтверджують. Поповнення до подання мали бути зацікавленими пронумеровано (кожен лист зокрема) і зшиті. До заяви варто додати перелік (опис) прикладених документів із їхніх назви. Якщо до заяві додаються не оригінали, а копії, повинно бути належним чином заверенные.

Приблизна схема заяви до органів слідства наведене на наступної странице.

Питання для самоконтроля В якому випадку матеріали вади передаються органам слідства й суду? Хто подає заяву правоохоронних органів у разі залучення винних осіб до відповідальності? Що вказується у відповідній заяві органам слідства? Хто підписує заяву у якій термін її подають у прокуратуру — для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які скоїли злочин? Які документи доповідаються до подання на адресу правоохоронних органів? Тема 18.

ОСОБЕННОСТИ РЕВІЗІЇ, ЯКА ПРОВОДИТСЯ ПО ВИМОЗІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНОВ.

У випадку виявлення ревізорами ознак злочину матеріали ревізій передаються правоохоронних органів і може послужити приводом до порушення кримінальної дела.

З огляду на широкі можливості щодо виявлення й попередження злочинів, слідчі часто вдаються до організації ревізії під час розслідування злочинів, скоєних у сфері виробничу краще й фінансовогосподарську діяльність підприємств. Юридичною основою цього є стаття КПК, який передбачає право слідчого (і навіть особи, яке проводить дізнання, прокурора та суду) вимагати здійснення ревизии.

КПК передбачає лише право слідчого вимагати проведення ревізії. Вимога породжує процесуальні правовідносини між слідчим і посадовою особою, правомочною призначити ревізію. Причому посадова особа зобов’язана як призначати ревізію, чи забезпечувати її проведення і далі, подавати слідчому відповідний документ — акт ревізії. У розділі ст. 11 закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» передбачені проведення ревізії за дорученням правоохоронних органів у будь-яку довільну время.

На вимога слідчого безпосереднім основою проведення ревізії є наказ чи розпорядження відповідного посадового лица.

Відомчі інструкції про порядок проведення ревізій передбачають, що призначають ревізії на вимога судейско-следственных органів має відбуватися в найкоротші терміни. Ревізор, що здійснює ревізію, виконує посадова доручення і повністю підпорядковується особі, яка призначила ревізію, її правничий та обов’язки ґрунтуються на нормах адміністративного правничий та здійснюються поза кримінального процесу. Таким чином, під час проведення ревізії на вимога слідчого повинен місце ніщо інше, як використання існуючого адміністративноправового інститути з метою розслідування кримінальної дела.

Будучи бухгалтером, будівельником, технологом, менеджером або іншими фахівцем, ревізор як досліджує представлені нього матеріали і будує укладання виходячи з спеціальних знань, чи сам активно збирає матеріали, проводить інвентаризації, огляди і обстеження, обміри виконаних робіт, запуски сировини й матеріалів виробництво, зустрічні перевірки у інших організаціях, веде діалогу з ревизованными і Іншими особами та т.п. Інакше кажучи, ревізор як застосовує спеціальні знання, досвід, чи виконує функції, властивий в кримінальному процесі лише слідчому (суду). Як наслідок, слідчий отримує акт ревізії з що були додані щодо нього документами та інші материалами.

Відповідно до класифікацією, прийнятої кримінально-процесуальним кодексом, акт ревізії як джерело доказів належить до розряду «інших документів» (ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу Украины).

З його за допомогою слідчий встановлює фактичні дані, які важливі справи, і використає їхній для обгрунтування відповідних обставин. У зв’язку з цим проведення ревізії на вимога слідчого вважатимуться способом збирання доказательств.

Матеріали ревізії стають джерелом судові докази тоді, що вони додано до кримінальної справи, інші ж й інші фактичні дані, які зображені у яких, набувають значення судові докази лише по тому, як його встановлює слідче з допомогою зазначених матеріалів та «використовує у процесі доказательства.

Отже, докази збирає не ревізор, а слідчий, одержуючи матеріали ревізії і встановлюючи з допомогою відповідні фактичні дані. Разом про те, оскільки завдяки ревізії збирають матеріали і встановлюють фактичні дані, що мати значення для судові докази, то здійснення ревізії на вимога слідчого є однією з способів, що застосовується слідчим для отримання доказів. Отже, засобом збирання доказів не саме проведення ревізій, не дії ревізора, а діяльність слідчого, яке спонукає до проведення ревізії і чекає появи у справі відповідного документа — джерела доказів (інвентаризаційного описи, порівняльної відомості і т.п.).

До способам фактичної перевірки, які можуть застосовуватися під час проведення ревізій, належать: — огляд; - обстеження; - інвентаризація; - обмір виконаних робіт; - контрольний запуск сировини й матеріалів виробництво (експеримент); - аналіз сировини, матеріалів та продукції; - отримання пояснень і справок.

Вищезазначені способи перевірок застосовують у час ревізій в об'єднанні і взаємозв'язку як собою, і з у різний спосіб документальної проверки.

Аналіз документів може здійснюватися на момент фактичної перевірки, у її проведення чи пізніше. Незалежно від надання цього метою фактичної перевірки є з’ясування достовірності даних документов.

Під час ревізій, які проводять на вимога слідчих органів, слідчий визначає їх завдання, допомагає ревізору у виборі найбільш раціональних прийомів та способів, вживає заходів, які забезпечують виявлення дійсного стану цінностей, і навіть збереження документів, проведення раптових інвентаризацій і т.п.

Під час проведення ревізії на вимога слідчих органів чи під час встановлення фактів, які свідчить про наявність зловживань і крадіжок, ревізор має поставити слідчого про виявлених порушеннях разом із ним вирішити питання про порядок отримання пояснень. У разі потреби вона консультує слідчого з питань, пов’язаних з порядком оформлення бухгалтерських, транспортних та інших документів на отримання сировини, матеріалів, товарів, їх переміщення, відпустки і т.п.

Проте ревізор, який проводив ревізію збереження матеріальних цінностей по ініціативою вищих органів, входить у відносини з слідчими органами після закінчення і складання акта, якщо встановлено недоліки, зловживання чи крадіжки. Акти ревізії у тих випадках передають слідчі органи, які перевіряють викладені у них факти і що, є підстави, порушують кримінальну справа, ведуть розслідування, з допомогою що інколи виявляють обставини, які суперечать даним ревізії і вимагають допоміжної документальної проверки.

У ревізійній практиці трапляються випадки, коли на початку чи процесі ревізії виявляють фактів, які засвідчують наявність крадіжок чи зловживань. Проте через відсутність чіткої установки ревізори повідомляють звідси слідчі органи лише наприкінці ревізії. Упродовж цього терміну злочинці можуть приховати сліди злочинів. Установивши такі факти, ревізори повинні негайно письмово чи усно повідомити про неї слідчі органи, не очікуючи закінчення ревизии.

Якщо ревізія проводилася за ініціативою вищих органів прокуратури та матеріали з приводу ній направляють у слідчі органи влади та з їхньої підставі піднімається кримінальну справу, ревізор зобов’язаний докладно ознайомити слідчого з проведеною роботою і застосовуваними під час ревізії способами про те, щоб було з’ясувати, не чи припустився ревізор ошибки.

Якщо слідчого виникнуть питання, які прагнуть допоміжних у ревизованном господарство і зустрічних перевірок на інші підприємства, бажано, що вони проводилися тим саме ревізором. Звісно, такі ревізії можуть здійснюватися у процесі розслідування і судового розгляду кримінальних і громадянських справ вади, крадіжці, посадових і місцевих господарських злочинах чи тих саме випадках, коли правоохоронних органів слід пересвідчитися, забезпечене чи збереження майна на конкретному підприємстві. Вимога необхідність проведення ревізії викладають в постанові прокуратури, слідчого, дознателя чи постанові суду. Такі ревізії здійснюють вищі організації, або інших органів, яким дозволили їх проведения.

Причому правоохоронні органи вимагають проведення ревізій лише у тому випадку, коли до них надходить інформацію про безгосподарності, розтраті, крадіжці чи коли необхідно одержати даних про русі товарнотих матеріальних цінностей чи коштів, відновити кількісносуммовой облік руху цінностей і надходження коштів, провести інвентаризації, контрольні обміри обсягів виконаних строительномонтажних робіт й інші дослідження та фактичні проверки.

Основною метою ревізії є перевірка повноти оприбуткування і обгрунтованості списання у розхід товарно-матеріальних цінностей і надходження коштів, правильності ведення бухгалтерського обліку, і своєчасності проведення инвентаризаций.

У разі необхідності щодо проведення ревізії ухвалюється постанова, у якому розкриваються обставини, які зумовлюють необхідність його проведення, намічаються об'єкти виконуваних робіт, період ревізії, питання, які підлягають исследованию.

Причому необхідно з’ясувати, які конкретно запитання слід з’ясувати. Проте чи завжди є передбачити обставини, які підлягають з’ясовуванню, а тож, який завжди якісно можна сформулювати завдання ревизорам.

Після набуття постанови прокуратури, або постанови суду керівник ревизующей організації має взяти термінові заходи для негайного проведення ревізії у визначені сроки.

У окремих випадках керівники вищих організацій, у яких немає контрольно-ревізійного апарату, після отримання документу з вимогою провести ревізію іноді призначають комісію з некомпетентним працівникам і доручають їй виконання поставленої задачи.

У разі може бути допущені помилки, які зумовлює необхідність призначення допоміжних і повторних ревізій. Автор вважає, що ревізії на вимога судейско-следственных органів повинні проводити тільки ревизоры-специалисты, які мають відповідний практичного досвіду і володіють методикою їх проведения.

Термін проведення ревізії ні перевищувати місяця, оскільки зволікань із розслідуванням зменшує актуальність і можливість повного виявлення всіх злоупотреблений.

Підготовка до проведення ревізії на вимога слідчих органів щось відрізняється від звичної. Тут зайвими складати програму ревізії, її заміняє постанову слідчого або постанова суду, де конкретно вказується, що, де і треба перевірити. У цьому вся разі більше часу слід виділити вивчення літератури та тих нормативних документів, які регламентують діяльність контрольованих ділянок. Останні би мало бути перевірені дуже й глибоко, так як незначний недогляд, недолік можуть спричинити для призначення допоміжних і повторних ревизий.

У процесі здійснення ревізії її повинні підтримувати постійну зв’язку з працівниками правоохоронних органів, які призначили ревізію. Така співпраця дає можливість раціонально організувати його проведення у разі необхідність своєчасно змінити чи уточнити деякі питання, які підлягають проверке.

Однією з найважливіших завдань є забезпечення повної збереження документів, які підлягають перевірці. Для цього він ревізорам для перевірки документів виділяють окреме ізольоване приміщення, що є біля охорони, чи де проведена сигналізація. Документи повинні зберігатися в закритому вигляді у сейфах. Виносити документи поза межі приміщення не разрешается.

Якщо таку охорону документів забезпечити для підприємства неможливо, то є підстави вилучені і ревізія здійснюватиметься у приміщенні правоохоронних органів. Таке вилучення документів здійснює представник правоохоронних органів по клопотанням керівника бригади ревизоров.

Ревізія можна проводити з участю матеріально відповідальних осіб чи інших посадових осіб у їх відсутності, участь забезпечується в окремих випадках шляхом отримання необхідних пояснень. Ревізори підтримують тісний зв’язок з колективом предприятия.

Кожен працівник підприємства мусив знати, яку проводять ревізія їх господарства що він може звернутися у ревізорів з різними питаннями, які цікавлять. Для цього він в виробничих підрозділах підприємства вивішуються оголошення проведення ревізії із зазначенням початку, закінчення, місця роботи ревізорів і проханням звертатися до ревізорам у разі необходимости.

Ревізія господарських операцій проводиться суцільним способом, оскільки вибірковий її характер можуть призвести до викривлення результатів ревизии.

Якщо встановлено факти не оприбуткування коштів чи тих матеріальних цінностей чи необгрунтованого списання останніх, це свідчить йде про покинутість і заплутаності обліку. Ревізію таких об'єктів проводять разом з відновленням обліку. Якщо первинні документи є, облік відновлюється шляхом складання відомостей чи довідок прихід, витратах, залишках коштів і товарноматеріальних ценностей.

У нещасних випадках складання в цілому або частково безтоварних чи безгрошових документів вживаються заходи щодо відновленню правдивих даних цих документів з наступним упорядкуванням відомостей і довідок з допомогою зустрічних проверок.

Під час виявлення безгрошових і безтоварних документів і майже інших невідповідностей доцільно, наскільки можна, зробити копії з документів, дані якого повною мірою чи частково не збігаються, й одержати довідку про характері й обсягах відображених у яких господарських операций.

У цьому виявляють чинники господарських злочинів, розміри матеріальних збитків разом із тим недоліки обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю, які давали сприяння порушень. У цьому випадку ревізорам слід виявляти ті недоліки обліку, і контролю та тільки тих дільницях об'єкта контролю, куди мали місце зловживання і які безпосередньо стосувалися правонарушений.

Матеріали ревізії керівник ревизующей організації направляє у адресу правоохоронних органів разом із супровідним листом, де викладається суть виявлених порушень, відзначаються прізвища осіб, які допустили порушення чи злоупотребление.

Ревізія відіграє у діяльності апаратів Державної служби боротьби з економічної злочинністю і негативні наслідки. Тут ревізія постає як одна з ефективних коштів викриття розкрадань і інших корисливих злочинів, які мають місце у різних галузях економіки та які відбиваються в первинних документах та записах в регістрах бухгалтерського фінансового і управлінського учета.

Матеріали ревізій, які у органи дізнання і попереднього слідства, неодноразово служили основою порушення справ щодо розкрадання коштів чи товарно-матеріальних цінностей підприємств. Ревізія не лише основою підтвердження фактів розкрадань, недоліків, розтрат та інших зловживань, вона також сприяє виявлення нових випадків злочинів та його безпосередніх участников.

Переважна більшість злочинів що з фінансовогосподарської діяльністю підприємств, тому працівники правоохоронних органів зобов’язані професійно підготувати здійснення ревізії задля забезпечення її якості і досягнення поставленого цели.

Статтею 66 КПК України передбачено право особи, яке проводить дізнання, слідчого, прокурора вимагати від органів контрольноревізійного апарату держави, суб'єктів підприємницької діяльності проведення ревізії фінансово-господарську діяльність підприємств. Вимога органу дізнання чи слідчого викликає процесуальні відносини між дохнателем та слідчих, з одного боку, і посадовою особою, яке призначає ревізію, з другого. Посадове обличчя виходячи з наказу чи розпорядження призначає ревізію і відданість забезпечує її якісне проведення і подає слідчому чи дознателю акт документальної ревизии.

Проведення документальної ревізії, як і раніше, що вона здійснюється за ініціативою органів дізнання і попереднього слідства, регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу України», то є нормами адміністративного права. Отже, ревізор у разі виконує службове доручення і підпорядковується не слідчому чи дознателю, а посадової особи, яка призначила ревізію, — у цьому полягає суть призначеної по ініціативою правоохоронних органів документальної ревизии.

Слід враховувати, що документальна ревізія можна проводити як до, і після порушення кримінальної дела.

У спосіб докази не проведення ревізії як такий, не дії ревізора, а діяльність слідчого, спрямоване для проведення ревізії та використання у процесі розслідування акта ревизии.

Акт ревізії з що були додані щодо нього документами стає джерелом доказів тільки тоді ми, що його додають до кримінальної справи, а фактичні дані про обставини скоєння злочину набувають значення судові докази лише по тому, як слідчий їх встановить і вдається до у процесі доведения.

Співробітники державної служби боротьби з економічної злочинністю повинні володіти інформацією, яка свідчить про фальсифікації документів і майже записів в регістрах бухгалтерського фінансового обліку, та був вимагати подальшої бухгалтерської перевірки. Потреба проведенні документальної ревізії з ініціативи органів дізнання і попереднього слідства виникає у такі випадки: — коли під час перевірки даних бухгалтерського обліку, і фінансової звітності встановлено окремі факти зловживань із боку матеріально відповідальних та інших посадових осіб підприємства; - у разі виявлення злочинних зв’язків підприємства, яке ревізується, коїться з іншими суб'єктами господарювання; - якщо встановлено, що обвиняющееся обличчя допустило зловживання цьому підприємстві підозру у вчиненні нею злочину на попередньою роботою; - коли підозрювану обличчя визнає своєї вини й поводиться з клопотанням щодо перевірки її показань; - якщо аналізом матеріалів інвентаризації дознателем чи слідчим встановлено великі недоліки чи надлишки; - коли дознатель чи следовательиз матеріалів ревізії дізналися про факти корисливих злочинів, які прагнуть додаткової перевірки діяльності підозрюваних матеріально відповідальних (посадових) осіб; - якщо слідчим отримано від эксперта-бухгалтера обгрунтоване повідомлення про неможливість дати то стосовно окремих фактів — без попереднього проведення ревизий.

Слідчий або орган з дізнання визначають, які обставини скоєння зловживання вимагають з’ясування і який період охопити проверкой.

Якщо з кримінальним справою відбувається лише одна посадова чи матеріально відповідальну особу, то завдання, поставлені перед ревізією, повинні стосуватися перевірки службову діяльність цього обличчя і за період, з яким пов’язані припущення про можливість скоєння злочину. Термін перевірки може бути встановлений з урахуванням обсягу ревізії і кількість ревізорів, виділених задля забезпечення закінчення ревізії, і навіть від ефективності застосування прийомів та способів ревізії для перевірки передбачених ревізійних процедур.

Матеріально відповідальні особи би мало бути ознайомлені з усіма бухгалтерськими документами і записами розмов у регістрах бухгалтерського фінансового обліку, і фінансової звітності, за якими встановлено розбіжності і з усіма фактами порушень та злоупотреблений.

Для з’ясування окремих питань, які виникають під час аналізу матеріалів ревізії, слідчий повинен право залучати до перевірки спеціалістів-консультантів. Але якщо питання може бути позитивно, то призначається судейско-бухгалтерская экспертиза.

Питання для самоконтроля Имеют чи право вимагати проведення ревізії представники правоохоронних органів? Які способи фактичної перевірки використовує ревізор під час ревізії на вимога правоохоронних органів? У якій місці проводиться ревізія на вимога правоохоронних органів? Чи є проведення ревізії і дії ревізора способом докази? Тема 19.

ОТЛИЧИЯ МІЖ АУДИТОМ, УЧЕТОМ, РЕВИЗИЕЙ І СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЭКСПЕРТИЗОЙ.

За умов ринкової економіки та розмаїття форм власності стала необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потреба створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. У світовій практиці аудит придбав поширення. Аудит являє обов’язкової частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Аудитори стали потрібні як власникам компаній, фірм, об'єднань, і незацікавленій боці — суду, арбітражу, які відстоюють справедливість. Розвитку аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів між підприємцями (адміністрацією, управлінцями, менеджерами), коли власник керівництво своїми підприємствами наймав спеціальний апарат управління. Щоб запобігти недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, що збирається присвоєння їх найманими управляючими власник мав вдаватися до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

У разі ринку ніхто у діловому світі так само всерйоз підприємців, звітні дані яких немає підтверджено аудиторським висновком. Аудиторські служби на договірних засадах надають також консультації, розробляють рекомендації щодо ведення і постановки обліку, збільшення прибутків, підвищення рентабельності, оздоровлення фінансового становища. Залучені до аудиту висококваліфіковані зовнішні консультанти найбільш котрі об'єктивно й професійно вирішують досліджувані вопросы.

Хоча саме поняття аудиторства неравнозначное таким поняттям, як аналіз господарську діяльність, документальна ревізія, судейскобухгалтерська експертиза, а й у час здійснення діяльності аудитори широко використовують процедури з наведених т друг сфер облікової і контрольно-аналитической деятельности.

Ревізія — це складова системи управлінського контролю, покликана встановлювати законність, достовірність, доцільність і економічне ефективність здійснюваних господарських операцій. Основні завдання ревізії такі: здійснення контроль над дотриманням державної дисципліни, використанням кошти, збереженням тих матеріальних цінностей, правильністю ведення бухгалтерського облік і звітність і попередження фактів безгосподарності, зловживань і краж.

Аудит — незалежна перевірка фінансових звітів і бухгалтерських балансів суб'єктів підприємницької діяльності, зі з метою отримання выводов.

Спільність аудиту й ревізії у тому, що вони досліджують один предмет — господарсько-фінансову діяльність підприємств, користуються однаковими методичними прийомами і процедурами хозяйственно-финансового контролю. Вони однаковою мірою покликані виявляти негативні явища у діяльності юридичних і фізичних з метою ліквідації і попередження в майбутньому, тобто активно реагують на виявлення про причини і винуватців безгосподарності і порушень нормативно-правових актів. Крім той, вони використовують однакові джерела інформації — первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, баланси і звіти, закони та инструктивно-нормативные акти з питань виробничої роботи і організацій, які підлягають проверке.

Проте висновки аудитора являє зваженим і обгрунтованим доказом при вирішенні майнові суперечки в арбітражному і народному судах між власником та її контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, сприяє розвитку маркетингу і комерційної діяльності як у внутрішньому, і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкротства.

Широке впровадження діяльності аудиту до сфери економіки України обумовлене такими перевагами: — різким скороченням бюджетних коштів у утримання відомчого контрольно-ревізійного апарату; - надходженням додаткових коштів у бюджет від аудиторських фірм і фізичних осіб — предпринимателей-аудиторов і т.п.

Іноді плутають аудит з бухгалтерським урахуванням, оскільки вони тісно пов’язані собою. Бухгалтерський облік як складову системи управління виконує три окремих функції — інформаційну, контрольну і аналітичну. Бухгалтерський облік — це запис, класифікація і узагальнення господарських процесів виходячи з документів на підготовку інформації та прийняття відповідних рішень. З одного боку, бухгалтери покликані опановувати принципами і положеннями, що є базою на підготовку інформації, з іншого — під час аудиту бухгалтерських даних виникає потреба встановити правильність відображення бухгалтерської інформації відповідно фактичним процессам.

Оскільки бухгалтерські правила — критерії оцінки віддалених наслідків, правильно чи сформульована бухгалтерська інформація, то аудитор, використовуючи цю інформацію, повинен добре знати цих правил. Він зобов’язаний як розуміти бухгалтерський фінансовий і управлінський облік, чи являюся компетентним в накопиченні і тлумаченні аудиторських свідчень, що визначає і аудитора від бухгалтера. Аудитор стикається з визначенням правильності процедури аудиту, розміру вибірки, хронометражу перевірок (тестів) з оцінкою результатов.

Залежно від прийомів та способів контролю та системи контрольних процедур розрізняють аудит, ревізію, судово-бухгалтерську експертизу. Вони являє складовими елементами фінансово-господарського контролю. Аудит, ревізія і судейско-бухгалтерская експертиза розглядають один предмет (господарсько-фінансову діяльність підприємства чи підприємця), а також використовують спільні методичні прийоми і складні процедури контролю, їх мета — знайти негативні явища у виробничому і фінансовогосподарську діяльність господарюючих суб'єктів, усунути і запобігти їм у майбутньому. Об'єктами контролю їм є однакові джерела інформації, законодавчі і нормативно-инструктивные акти по питанням фінансово-господарського контролю, первинна облікова документація, регістри бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, фінансова звітність господарюючих суб'єктів. Спільне їм і те, що вони обгрунтовуються своїх висновків документально перевіреними доказательствами.

Разом про те між аудитом, ревізією і судейско-бухгалтерской експертизою існують істотного отличия.

Під час ревізії досліджується фінансово-господарську діяльність підприємства у статиці після завершення господарських процесів (більшою мірою рідше якось на трьох року). Функції ревізії (порівняно з аудитом) звужуються інтересами власника, від імені якого проводять ревизию.

Основною метою ревізії є виявлення і фіксація фактів зловживань з обов’язковим повідомленням вищестоящої організації та правоохоронних органів. Зазвичай, ревізори здійснюють перевірки лише з позицій дотримання законності господарських операцій, не вдаючись у визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу до вживання заходів із ліквідації виявлених недостатков.

У процесі судейско-бухгалтерской експертизи досліджуються конфліктні ситуації, котрі почали предметом розгляду у судейско-следственных органах. Вона повинен встановити і подати допомогу суб'єкту в розробці профілактичних заходів, вкладених у оздоровлення фінансово-господарську діяльність. Судейско-бухгалтерская експертиза проводиться переважно, ніж вирішення судейско-следственных органів після виявлення недоліків у фінансово-господарську діяльність, відзначених в акті ревізії у аудиторському виведення. Під час також з’ясовуються причинні зв’язку, які впровадили в матеріальний збиток, підтверджують їх сумму.

Питання для самоконтроля Являет чи принципові розбіжності між аудитом і ревізією, якщо так, то які саме? У чому спільність аудиту й ревізії? Якими документами оформляють результати перевірки аудитор, ревізор і експертбухгалтер? Тема 20.

ПРИЕМЫ І СПОСОБИ ЭКОНОМИЧЕСКОГО АНАЛИЗА У КОНТРОЛЬНО-РЕВИЗИОННОМ ПРОЦЕССЕ.

Фінансово-господарчий контроль, як і кожна економічна наука, безпосередньо пов’язані з економічним аналізом. Він використовує прийоми і способи цієї науки, спираючись на систему застосовуваних ньому показників, порядок їх виміру, реєстрацію ЗМІ й узагальнення. Для ефективного проведення ревізії фінансово-господарську діяльність підприємства ревізор повинна володіти методикою аналізу основних економічних показників, а саме: аналізу платоспроможності (ліквідності) підприємства, його фінансового сталості, витрат, прибутків і рентабельності, дебіторської і кредиторську заборгованість, показників використання власного капіталу та ефективності інвестиційної роботи і т.п.

З допомогою прийомів та способів економічного аналізу здійснюється контролю над виконанням планових показників і виявленням невикористаних резервів производства.

У процесі ревізії аналіз допомагає ревізору здійснити діючий контроль, вивчити взаємозв'язок між окремими чинниками і вплив кожен їх на кількісні і якісні показники, знайти резерви галузі у підприємств, активно спричинити поліпшення роботи предприятия.

Мета аналізу під час ревізії — як з’ясування і вивчення причин і внутрішніх чинників, які вплинули на відхилення розв’язання тих чи інших показників від норми і плану, чи виявлення слабких місць у роботі підприємства для наступної поглибленої проверки.

Глибокий аналіз підприємств являє важливим засобом контролю за правильним, раціональним використанням матеріальних й фінансових ресурсов.

Економічний аналіз політики та комплексну ревізію перебувають у тісній взаємозв'язку, доповнюю одне одного.

Аналіз — це: 1) розчленовування (мисленне чи реальне) об'єкта на елементи; аналіз нерозривно пов’язані з синтезом (з'єднанням елементів у єдине ціле); 2) синонім наукового дослідження взагалі; 3) в формальної логіки — уточнення логічного форми (структури) соображения.

У широкому розумінні аналіз — це спосіб пізнання предметів і явищ довкілля, яка ґрунтується на розчленування цілого на частини й вивченні в всієї багатогранності зв’язків і зависимостей.

При сучасних умовах слід визначити общетеоретический економічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (цебто в рівні національної економіки та її окремих областей) і конкретно-экономический аналіз на мікрорівні — аналіз господарську діяльність вивчення економіки окремих предприятий.

Під час проведення комплексних ревізій широко використовують оперативний (ситуаційний) аналіз, який зараз проводиться відразу після здійснення господарських операцій. Його мета — оперативно виявляти вади суспільства і впливати на господарські процеси. Важливість його застосування у тому, що ринкової економіки характеризується динамічністю ситуації щодо виробничої, комерційної, фінансової складової діяльності підприємства, і щодо його зовнішньої среды.

Для оцінювання діяльності підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) застосовують підсумковий (заключний) аналіз, тобто діяльність підприємства вивчається комплексно й всебічно по звітним даними за період. Цим забезпечується докладніша оцінка діяльності підприємства щодо використання наявних можливостей. Оскільки оперативний і підсумковий види аналізу взаємозалежні, і доповнюють одне одного, вміле їх використання дає можливість як оперативно ліквідувати вади на процесі виробництва, чи комплексно узагальнювати досягнення, результати діяльності у відповідні періоди і розробляти заходи з підвищення ефективності производства.

У своїй практичної діяльності ревізори використовують як внутрішньогосподарський аналіз (вивчають діяльність одного підприємства його структурних підрозділів), і міжгосподарський (порівнюють результати діяльності двох чи більше підприємств), що дозволяє знайти передовий досвід, резерви, недоліки, об'єктивно оцінити діяльність предприятия.

За її методикою вивчення об'єктів аналіз господарську діяльність буває порівняльним (порівнюють звітні дані з показниками плану цього року, минулих років, передових підприємств), факторным (спрямований на виявлення величини впливу чинників на приріст і культурний рівень результативних показників) і діагностичним (спосіб встановлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів виходячи з типових ознак, характерних тільки одному порушення). Володіння у такий спосіб дає можливість ревізору швидко і точно встановити характер порушень без безпосередніх вимірів. Наприклад, якщо темпи зростання валової продукції випереджають темпи зростання товарної продукції, то зростають залишки незавершеного производства.

У ревізії можна використовувати і маржинальний аналіз — метод оцінювання і обгрунтування ефективності управлінські рішення у бізнесі на підставі причинно-наслідкової взаємозв'язку обсягу продажу, собівартості в прибутків і розподілу витрат за постійні й сменные.

З використанням экономико-математического аналізу ревізор вибирає найоптимальніший варіант вирішення даної економічної завдання, у своїй виявляються резерви підвищення ефективності виробництва з допомогою більш повного використання наявних ресурсов.

Детермінований аналіз застосовується на дослідження функціональних взаємозв'язків між факторными і результативними показателями.

Стохастический аналіз (дисперсионный, кореляційний, компонентний і ін.) використовується з вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської деятельности.

Функціонально-вартісний аналіз — спосіб виявлення резервів, орієнтований на оптимальні методи їхньої організації реалізації усім стадіях життєвого циклу вироби (науково-дослідні роботи, конструювання, виробництво, експлуатація тощо.). Його призначення — знайти й попередити зайві витрати з допомогою ліквідації зайвих деталей, вузлів, заміни матеріалів і т.п.

З іншого боку, розрізняють аналіз внутрішній і зовнішній, суцільної прямої і вибірковий, комплексний і тематический.

Усі вищевказані види аналізу господарську діяльність мають безпосереднє використання у ревізії і перевірках (рис. 20.1).

Отже, аналіз господарську діяльність, як контроль і ревізія, являє важливим елементом системи управління виробництвом, чинним засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обгрунтованих планів і управлінських решений.

Інакше кажучи, аналіз господарську діяльність — це система спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обгрунтуванням планів і контролі право їх выполнением.

До основних засобів обробки економічної інформацією аналізі господарську діяльність належать: — порівняння; - приведення показників в порівняльний вид; - відносних величин; - середні величини; - групування даних; - балансовий метод; - графічний метод; - табличний метод.

Порівняння — одне із способів, з допомогою які людина почав розпізнавати довкілля. Такий спосіб аналізу широко застосовується у комплексної ревізії (порівнюють звітні дані з планом, з показниками попереднього періоду, із кращими чи середніми даними тощо.). Підкреслюючи важливість цього способу, можна послатися на приказку: «Усе по порівнянню». Широкого поширення він набув у дослідженні економічних явищ. Кожен показник, кожна цифра, які йдуть на оцінки, контролю та прогнозу, мають значення в порівнянні з другими.

Назвемо найтиповіші ситуації використання порівняння: — зіставлення планових і фактичних показників з метою оцінки виконання плану; - зіставлення фактичних показників з нормативними з метою контролю за витратами і впровадження ресурсозберігаючих технологій; - порівняння фактичних показників з показниками минулих років на визначення тенденцій розвитку економічних процесів; - порівняння показників досліджуваного підприємства з середніми показниками по областю з метою визначення становища підприємства над ринком серед інших підприємств цієї ж області чи підгалузі; - порівняння різних варіантів управлінські рішення з єдиною метою вибору найоптимальнішого з них.

Порівняння фактичних даних із плановими можна використовувати й у перевірки обгрунтованості планових показників. Зв’язок аналізу та ревізії проілюструємо примером.

Аналізом виконання плану роздрібного товарообігу за звітний період і порівняно з минулим являло встановлено, що у цілому за звітний рік план товарообігу являло виконано на 100,2%, а порівнянні з минулим, він становило 4,6%.

Однак у другому кварталі план товарообігу не являло виконано (96,9%). Подальшим аналізом встановлено, що план роздрібного товарообігу розподілено по кварталами рівномірно з урахуванням виконання плану за минулий рік. Аналізом структури товарообігу виявлено, що у більшості магазинів залишки товарів більш як і двічі перевищували норматив. З п’яти магазинів лише 2 виконали річний план товарообігу, них — невчасно не повністю здавав виручка. Раптової інвентаризацією в цьому магазині являло виявлено великий недостаток.

Отже, аналізом товарообігу встановлено, причиною неритмичного виконання плану являє відсутність відповідного контролю над роботою окремих торгових підприємств, за своєчасністю і повнотою здачі ними виторгу, припущення випадків недоліків, наявність великих залишків залежаних товарів хороших і т.п.

Отже, аналізом виявлено вади на роботі торгової фірми, тобто аналіз націлює ревизующих на виявлення конкретних порушень сну і недоліків, причин їх виникнення та винних у тому лиц.

При завершенні ревізії аналіз стає однією з способів узагальнення результатів фінансово-господарську діяльність ревизованного предприятия.

Виявлені недоліки, порушення й інші зловживання би мало бути згруповані по однорідними ознаками. Цифровим матеріал систематизують, узагальнюють в накопичувальних відомостях, аналітичних таблицях, малюнках. На підставі узагальнених даних ревізор починає складання акта ревізії, висновків, і предложений.

Слід враховувати, що й план з якогось заходи не являло виконано, це можна як невикористаний резерв збільшення товарообігу, виробництва і т.п.

У практиці ревізійної роботи використовують порівнювати з затвердженими нормативами (табл. 20.1).

Таблиця 20.1. Використання сировини й материалов.

|Материальные|Расходования ресурсів, т |Відхилення від норми | |витрати | |(+, -) | | |за нормами на |фактич|абсолютн|относительн| | |фактичний обсяг |ески |ое, т |ое, | | |продукції | | |% | |Сировину |950 |970 |+20 |+2,1 | |Матеріали |1740 |1690 |-50 |-2,9 | |Полуфабрикат|3780 |3970 |+190 |+5,0 | |и | | | | | |Паливо |2630 |2640 |+10 |+0,4 | |І т. п. | | | | |.

Під час проведення аналізу слід досягти порівнянності у показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини. Заодно слід дотримуватися цих вимог єдності величин: — об'ємних, вартісних, якісних і структурних чинників; - проміжків чи моментів часу, які є обчислені порівняльні показники; - методики вирахування показників та його складу і т.п.

Використовуючи спосіб приведення показників в порівняльний вид для нейтралізації впливу вартісного чинника слід фактичні обсяги випуску продукції висловити в планової оцінці S (Vплі • Цплі) і порівняти з плановим обсягом валової продукції у тій самої оцінці S (Vплі • Цплі).

Табл. 20.2 показує, що дійсний приріст обсягу виробництва валової продукції (ВП) равняется:

?ВП = (4500 — 4210): 4210 • 100% = 6,89%.

Таблиця 20.2. Нейтралізація впливу вартісного чинника на обсяги виробництва продукции.

|Вид |План |Фактично |Фактичний обсяг по | |продук| | |плановим цінами | |ции | | | | | |абсолют|% до |розрахункове |фактично | | |але |номиналь| | | | | |ному | | | | | |фонду | | |.

| | |абсолютно |% до номінальному фонду |абсолютно |% До номінальному фонду | |Кількість робочих днів (номінальний фонд) |450 |100 |450 |100 |450 |100 | |Усього невыходов | | | | | | | |зокрема: | | | | | | | |чергові та створює додаткові відпустки |20,2 |4,5 |20,5 |4,6 |18,9 |4,2 | |відпустки учням | |0,7 |2,8 |0,6 |4,4 |1,0 | |Відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами |2,3 |0,5 |2,0 |0,4 |1,5 |0,3 | |по хворобою |9,0 |2,0 |9,3 |2,1 |9,8 |2,2 | |невиходи по неповажної причини |0,4 |від |0,9 |0,2 |0,9 |0,2 | |Корисний фонд робочого дня, днів |415,0 |92,2 |414,5 |92,1 |414,5 |92,1 | |Корисний фонд робочого часу, год |1640,3 |— |1690,3 |— |1681,2 |— | |Внутрисменные втрати робочого дня |85 |— |81,0 |— |81,3 |— | |зокрема: | |— | |— | |— | |перерву для матерів-годувальниць |51 |— |42,5 |— |35,6 |— | |внутрисменный простий |24 |— |28,4 |— |29,9 |— | |скорочений робочий день підлітків |10 |— |10,1 |— |15,8 |— | |Середня тривалість робочого дня, год |7,5 |— |7,4 |— |7,7 |— | |Ефективний фонд робочого часу, год |1555,3 |— |1579,1 |— |1577 |— | |Необхідну допомогу практичним працівникам боротьби з економічної злочинністю повинен надати наука.

У зв’язку з цим завдання оволодіння прийомами і методами економічного аналізу економістами, бухгалтерами, ревізорами, складальниками податків, юристами, працівниками правоохоронних органів набуває особливу актуальность.

Істотні недогляди в правовому регулюванні громадського відносини, особливо економічних, сприяють розширенню протиправних дій в кредитно-фінансовій, банківської системах, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, приватизації, нових економічних структурах.

Проникаючи на що, злочинність перешкоджає розвитку виробництва, відвертає інвестиційні і валютні цінності, стимулює інфляційні процеси, позбавляє держбюджет важливу частину доходів, утрудняє виконання програм соціальної допомоги для населення й, в такий спосіб, загострює все економічні проблемы.

Сьогодні економічні злочину істотно відрізняються від злочинів, притаманних минулого. Коли раніше економічні злочин з способом здійснення являли досить простими: крадіжки шляхом розтрати, оплата фактично невиконаних робіт, включення до відомість на оплату праці вигаданих осіб, приписки, спекуляція тощо., то тепер вони почали набагато більше складними і завдають значної шкоди экономике.

Тому, ніж результат економічного аналізу необхідно як об'єктивно оцінити фінансово-господарську діяльність підприємства, стан збереження майна, чи сформулювати основних напрямів щодо перевірки і конкретизації данных.

Питання для самоконтроля Какие види аналізу використовує ревізор у процесі проведення ревізії? Мета оперативного (ситуаційного) аналізу. Для чого спрямований факторний аналіз? Методика використання порівняльного аналізу. Які Ви знаєте кошти обробки економічної інформацією аналізі господарської деятельности?