Квитки

смотреть на реферати схожі на «квитки «1.Происхождение людського господарства. До 40 тис. до. н.е. сущ-ло 2 типу людей — неандертальці і кроманьйонці. Невдовзі кроманьонец «витіснив «неандертальця і до 38 тис. до зв. е. слідів кроманьйонців був знайдено. Жило у світі приблизно 5 млн. члк. Головним у видобутку їжі була полювання. Те ще називали «золотим століттям », т.к. було багато тварин, отже багато їжі. Чисельність постійно росла, але приріст було невеличким — 0.5% на рік. У 35 тис. е. винаходиться рибальство. У цей час був ніякої соц. Структури, соц. Нерівності, всі були рівні. Добута людьми їжа розподілялася за принципом хто сильніший, тобто. була боротьба за виживання лише з природою, а й усередині цієї групи. У 14 тис. е настав льодовиковий період, протягом якого люди пристосовувалися до погодних умов, вони навчилися полювати і населення вже становила — 117 млн. члк. До 11 тис. е. спостерігається криза споживання їжі, т.к. їжі усім не хватало (требовалось щось нове — винахід сільського хозяйства.

2. Поява та розвитку ринкової економіки і виробничої економіки 10−2 тис. е. Т.к. до 11 тис. е. настав криза споживання їжі і їжі усім не вистачало, то люди стали спеціально вести сільське господарство. У 10-му тис. е. біля сучасного Іраку стала розлучатися вівця. До 7 тис. е. вівчарство виникло й у Європі. У цей час з’являється як і розподіл праці, чоловіки відповідали за полювання і тваринництво, жінки за рослинництво. Розведення і окультурення різних рослин з’являється одночасно у Єгипті, Межиріччя та на Близькому сході. У 8 тис. е з’явилися племена, займаються лише раст-ом. У 8 в. е. з’явилося виробництво: глиняні горщики, військове пр-во, будівництво та вироблення тканин. Розвиток рослинництва і пр-ва мало впливом геть розумову життя человека (появляется родина й появл. Вершина об-ва. Рівність м/у людьми зникає і вперше соц. Нер-во:1 віком, 2 м/у чоловіками, й жінками. У цей час гос-во бере контроль над об-ом в Єгипті, Межиріччі. та інших. Згадування про обмін знайшли у районі Єгипту (в 6 в е. Єгиптяни надмірну пшеницю змінювали на рідкісні речі (слоняча кістку, малахіт, мідь). Існував лише міжплемінний обмін, т.к. люди одного племені був того, ніж було змінюватися. Найдавніші ринки — прикордонні. Вони проходили дуже рідко — 1 разів у 5−10 років. Ринком називається місце для обміну. Але обмін (торгівля. Найперший кредит виник сільській місцевості. Він мав назва сусідський чи дружній кредит. Скільки давали в борг стільки й отримували назад. У три тис. е. у місті став практикуватися кредиту із % - міської кредит. Давали позичає пшоно тощо., але віддавати треба була пов’язана з надбавкою. У 2 тис. до н.э.появился кредит під заставу. У заставу брали земельні ділянки, вдома, лісу й до т.д. Відсоток -30%. Не повертався — то нерухомість позичальника мав потрапити у власність кредитора. Одночасно зникає дружній кредит у сільській місцевості. Окрім приватних осіб кредитування почали займатися і церкви.

3. Особливості господарства Стародавнього Сходу Перехід від первісного суспільства до рабовласницькому вперше стався у країнах Стародавнього Сходу. Древневосточными державами може бути Древній Єгипет, Шумер, Аккад, Фінікію, Персію, Давню Індію, Древній Китай, Ассирію. Древній схід був тією частиною земної кулі, у якому уперше з’явилася державність. У древневосточном регіоні раніше інших галузей північного півкулі виникли умови у розвиток людської цивілізації. Тоді, як майже весь європейський континент ще покривали густі лісу й до лише деінде були розкидані первісних мисливців, на стародавньому Сході вже початку розцвітати досить висока по доти матер. Культура. Землеробство у східних країнах стало розвиватися швидше, і раніше, ніж у ін. районах. Цьому сприяли теплий клімат і родючі грунту. Бистре розвиток землеробства дозволило підняти ін. галузі хоз-ва і робить. Сили загалом. Країни древнього Сходу явл рабовласницькими гос-ми. Але пережитки первісно-общинного ладу були дуже сильні, їх економіка була густо обплетена відносинами, харми для первісного об-ва. Тривалий час сущ-ла стійка громада (не кревна, а территориальная)(это було важливу особливість економічного ладу цих країн. Хліборобство тут мав потребу у створенні штучних зрошувальних і осушувальних споруд, але це було у змозі лише групі людей, кіт. Тоді могла функціонувати лише у формі громади. Особливістю виробничих відносин давньосхідного об-ва було слабке розвиток частий. Соб-ти на грішну землю. Вона була переважно общинної власністю, хоча її верховним власником було держава. Правителі у цілому панівний клас прагнули залишити за собою як жило якнайбільше додаткового продукту общинників як данини і різних податків. Поєднання общинного землеволодіння з такими тяжкими податками, які платили рядові общинники — риса Давньосхідного об-ва. Політичний лад на Давньому сході отримав назву східної деспотії. Стійкість і живучість громади, тривалість збереження общинних порядків призвели до того, що кількість рабів на Др. У. була сравнительна невелика, рабський працю тут ещ1ё стане основою всього хоз-ва, а головною продуктивної силою об-ва залишалися селяни — общинники і ремісники. Східне рабство мало домашній хар-р і раби використовувалися в держ. хоз-ве. Більше розвиненим стало землеробство — основна галузь хоз-ва древневост. країн. Система зрошення дав можливість розвиватися тут полеводству, огородничеству, садівництві. У храмових господарствах розсувалися застосування робочого худоби. Дедалі більше важливе місце у хоз-ве народів ДР.В. займає ремесло (текстильне, гончарне, ковальське). У Єгипті освоєно пр-во папірусу, в Єгипті та Фінікії - кораблебудування, військову справу, будова. Більше помітно стала розширюватися торгівля, переважно зовнішня (зі країнами Середземномор’я). Виникли перші металеві гроші у формі мідних, срібних і золотих монет і слитков.

4. Поява від грошей і розвиток грошового звернення до Стародавню Грецію. Гроші - це особливе хоз-ое благо, яке виконує все грошові функції (платежу, накопичення, виміру вартості ін. благ, ср-ва обміну) З 13 -8 ст. е. як засіб обмінюватись застосовувалися залізні, бронзові чи золоті зливки. Вимірником вартістю бик і корова. До 7 в. е. економіки були відсутні гроші. У обороті перебували звичайні товари, зокрема зливки золота і срібла. Дуже швидко росла торгівля і тому була у винаході грошей до вигляді монет. Монета була винайдено в поч. 7 в. е. в Лідії (берег Середземного моря) і острові Эгина. Монета — це обмінна металева одиниця опред. форми (кругла чи овальна) і з опред. зображенням, що про її повноцінності. Карбування монет нас дуже швидко поширилася в усьому грецькому світу і досить повільно проникала у країни сходу. Багато грецьк. міста стали карбувати свою монету (Афіни, Коринф, Эвбея) Так з’явилася ринкова економіка, у якій обмін з'єднався з грішми. Ринкова економіка не поширили на країни сходу той час, що призвело до скупченню великих капіталів до рук грецьк. торговців. Темпи економічного зростання стали швидко наростати і до кінця 4 століття е. кожен грецький місто мав свою монету. У 640−490 рр. е. на монетах спрощено зображувалися тварини рослини, боги тощо. У 5 в. е. мистецтво карбування монет досягло найвищого розквіту. Гроші стали 3-ей складовою багатства громадян (худобу, земля, гроші). Зростання грошових заощаджень збільшив прагнення розкоші. Став змінюватися спосіб життя покупців, безліч їх психологія. Зникли прості общ-ые відносини. Гроші стали необхідними у торгівлі, а й у будь-якому приватному господарстві. У 5 в е. Афіни домоглися монопольного положення у посередницької торгівлі та монополії монетному справі в Вост. Греції. Вони захопили Эгины і карбування эгинской монети зовсім припинилася. Афінська монета стала майже зовсім в районі Егейського моря. Ці монети високо цінувалися через великі в них вмісту срібла. У кінці 5 в. е. через війн зі Спартою запаси афінського срібла стали зменшуватися. Афінам довелося карбувати бронзові монети з колишнім назвою і колишнім номиналом.(инфляция (серебряные монети тимчасово зникли з звернення. Але вже у 393 р. е. мідні монети було заборонено указом афінського уряду. Гроші в Давньої Греції обожнювалися (бог Плутос — бог багатства) 1 драхма=4,366 р. серебра=0,327 р. золота. 6000 драхм=1 талант.

5. Розвиток ринкової економіки і виробничої економіки Стародавню Грецію. Однією із визначальних чинників що забезпечило досить швидка розвиток рын. економіки — вигідне геогр. становище — у центрі Середземного моря, а так ж досить щільне населення з його європ. частини. Дорогі речі зі Сходу потрапляли у будинки царів і аристократії або торговим шляхом через финикийцев, або були військової чи піратської здобиччю. Торгівля з фінікійцями був у формі тимчасових і випадкових ярмарків. Опред. місця й часу був. Грецька зовнішня (морська) торгівля стала швидко розвиватися з 8−7 ст. до н.е. Керували їй багаті - царі і аристократія. Ця торгівля була міцно пов’язана з піратством, яке не засуджувалося і забезпечувало славу і почесті. Торгівля була мало розвинена і мала випадковий хар-р. об'єктом торгівлі служила військова видобуток. З розвитком торгівлі піратство поступово витіснялося і з аристократи самі почали займатися зовнішньої торгівлею, а частина їхньої довірила гроші товари капітанам судна на договірних умовах — «професійні торговці «. Греч. торговці стали витісняти фінікійських купців з вост. І зап. Ринків і поширили свій вплив нецивілізовані народи. Грецька торгівля носила посередницький хар-р. Місцеве виробництво не могло забезпечити всі потреби населення. Паралельно розвивалося грецьк. колонізація. Наприкінці 7 в. е. грецьк. колонії охопили кільцем майже всі середземноморський — контроль всіх внутр. Виходів на море. Було організовано стала торгівля з Єгиптом, Італією, Лівією і народами Франції, Іспанії і Британії. Вкладення капіталів в торгівлю було досить вигідним. Воно приносило 20−40%, а під час поїздок до Чорному моря і Адріатичному — до 100%. Центром грецьк. торгівлі були Афіни, Коринф і. Эгина. Спочатку купець сам супроводжував свій товар під час морських перевезень, але вже 7−6 ст. е. з’явилися товариства — були короткострокові, але й довгострокові товариства сімейного типу. Торгівля і кредитна діяльність тісно перепліталися між собою. Торгівля у Греції поширилася у багатьох містах (Афіни, Мілета, Коринф) (виникнення ідентичних торг. інститутів власності та торг. правил. У сірий. 5 в е. Афіни зайняли майже монопольне становище у вост. Торгівлі. Гол. об'єктом ввезення було зерно. Його ввезення 2 разу перевищував місцевий врожай. У вивезенні переважало вино, оливк. Олія, мед, шерсть, тканини, посуд і вироби з металу. Зовнішній торговий баланс вочевидь був негативним. Промисловість З 13 — 9 ст. е. ремісники зазвичай працювали у будинках тих сімей, які замовили виріб. Вони робили речі задля ринку або продажу. Ремісники були лише вільними людьми. Розвиток внеш. Торгівлі прискорило розвиток пром-ти. Техніку виробництва та робочої сили греки стали запозичати Сході. До сірий. 5 в. е. Греція перетворилася на передову пром. країну. Р. Мілета — шерст., пурпурн., узорн. тканини, килими. У пр-ве шовкових тканин попереду був про. Кос. Металургія зародилася на островах (про. Головком, Іонію). У містах континент. Греції металургія розвивалася й базувалася на рудниках Коринфа, Эвбеи тощо. пр-во глиняній посуду розповсюдили скрізь, але худ-ые вази пр-сь переважно в Коринфі і Афінах.(3 осн. галузі) З іншого боку Коринф і Афіни виробляли експорту лампи, меблі тощо. грецьк. пром-ть працювала здебільшого на експорт задля потреб народів Середовищ. Моря. Для розвитку пром-ти стали застосовувати заохочувальні заходи — скасування податків і мит Афінах. Спеціально залучалися іногородні ремісники. Але невдовзі почали застосовувати працю рабов.(5−4 ст. е. в крупн. Пром. центрах більшість ремісників перетворилися на найманих робітників і люмпенів. Вони потребували постійної підтримки з боку держ. скарбниці. У 321 р. е. вони втратили цю підтримку були змушені залишити Афіни через повної відсутності праці та можливості заробити. Широко поширеної формою пром-ти стала рабська майстерня. Пр-во пром. товарів стало приймати крупн. розміри. Птд. майстерні досягали великих розмірів. Панування дуже дешевого праці рабів повністю перешкоджало тих. прогресу в пром-ти. У пром-ти застосовувалися найпростіші і ручні гармати труда.

6. Поява кредиту та банківську справу у Стародавній Греції. Спочатку банківські операції виробляли корпорації жерців деяких загальне твердження грецьких і местн. святилищ. Після війни з Персией у зв’язку з інтенсивним розвитком торгівлі потреба у кредиті буде стимулювала частий. Облич зайнятися банк. Операціями. У сфері комерційного кредиту найбільше распр. Отримали позичка на мор. торг. подорожі. Від звичайних позичок мор. Позички (бодмереи) відрізнялися великою % та очі великою ризиком. мор. % доходив до 33−36%, а звичайний не була вище 18%. З іншого боку, договору про мор. Позичку супроводжувався некіт. Спец. Умовами, по кіт відносини м/у кредитором і боржником перетворювалися на різновид товариства. Договір «бодмереи «складався зазвичай, у письмовій формах при свідках і підкріплювався у трапезитов і змінював, виконували функції нотаріусів. Забезпеченням такого позики служило торг. судно чи тягар, чи й й інше одночасно. Договори укладалися зазвичай терміном — одне мор. Плавання. Остаточний розрахунки здійснювалися при поверненні цього разу місце відправлення. Розрахунок був у поверненні позикової грошової суми з % чи сплата товарами. Розмір % залежав від віддаленості мети поїздки і її тривалості. Величина позичок була незначна і коливалася від 20−14 хв (1 міна (40 зол. крб.) Купці, котрі вирушали в мор. Поїздки брали позички відразу в кількох кредиторів. Поземельный кредит застосовувався у формі дрібного кредиту. У найдавнішу епоху дрібні позички селянам видавалися натурою під застава їх ділянок та при несплаті землі перейшли у руки кредиторів. Проти цього близько були спрямовані реформи Солона. Також дрібні поземельні позички збереглися й у 4 в. е. Розмір земельної позички зазвичай становив кілька сотень драхм і рідко перевищував кілька тисяч драхм. Держ. кредит був слабко розвинений, т.к. суми позик були дуже маленькими — не перевищували кількох талантів.(у сфері держ. кредиту гол. роль грали скарби храмів, ще, держ. позички були нічим не забезпечені і найчастіше не поверталися. Позички гос-ву вважалися подарунком гос-ву повинні були винагороджувати усякими почестями (часто практикувалися примусові позики й повернення грошей із них часто вже не проводився. Трапези (столи змінював) з’явилися у всіх великих містах Греції. Найвищої розвитку операції банков-трапез досягли лише у Афінах. Першим виглядом діяльності трапезитов був міна й розмін грошей. Столи трапезитов перебували на торг. площах. Трапезиты як і приймали грошей зберігання. Вклади як і записували в особливі книжки вкладника, оформляли торг. договори і зберігали їх. У практиці трапезитов застосовувалися платіжні документи на кшталт векселів. Вклади клієнтів трапезиты або поміщали в торг. справи, або забезпечували на торг. мету і платили вкладникам %. Діловодство в афінських банках була досить примітивно. Зазвичай справами відав сам трапезит, його довірений і кілька слуг, зазвичай рабів. За всіма угодам обов’язково велися торг. книжки. Особливо суворо велася запис за депозитними вкладами. Причому у книжку заносили сума вкладу, ім'я вкладника і імен тих, кому він довіряв повчання вкладу назад. Велике поширення мав звичай тримати вільні гроші в трапезита. У Афінах на чотири в. е. став застосовуватися спосіб розрахунків й платежі шляхом списування відповідних сум у книжках банкира.

7. Фінанси і податки у Стародавній Греції. Доходи д-ви були незначить., цар отримував доходи з відведених йому володінь і у вигляді подарунків над його судових рішень. Управління майна д-ви було покладено особливих чиновників — «складальників ». Доходи полягали у орендну плату за исп-ие держ. земельн. ділянками, рудниками і ін., У сірий. 8 в. е. влада перейшла до аристократії. Усі суд. подарунки перейшли до них (коррупция (отмена подарунків суддям. Замість ввели суд. мита. Вони на початок процесу стягалися по обидва боки й остаточно сплачувалися переможеної в користь д-ви. Витрати д-ви були незначними, т.к. держ. посади носили безплатний і почесний хар-р. Витрати кожного окремого воїна лягали нею самого. Держава вело видатки лише для проведення свят богослужінь, на подарунки богам, будівництво і змістом общ. будинків, ринків, доріг. З розвитком рын. ек. в процесі появи грошей увелич. витрати д-ви. Свята і спорт. гри (великі витрати. Зміст війська робилося гос-ом лише введено платню солдатам. Захист міста (створення флоту. Розвиток демократії (запровадили платню для таких людей у виконанні всіх общ-ых посад. Одночасно росли доходи д-ви від рын. економіки. Зростають тамож. і рын. мита. З’явилися податки на коней і рабів, обчислені пропорційно ціні. Збір цих податків був доручено приватних осіб — откупщикам. Прямих податків спочатку був, Тільки за режимах тиранії влади вводили прямі податки, в Афінах — 5%. У грецьк. республіках не прямі податки вводилися рідко. Податок з майна вдів і сиріт стягувався лише у Коринфі (під час визволення від військової служби). У надзвичайні ситуації громадяни були зобов’язані платити поголовний податок. Спочатку платили все однакову суму, а згодом ця сума була пропорційної майну громадянина. Частина держ. посад спец. призначалася для багатих, що вони споряджали власним коштом держ. воєн. суду, платили навчання хорів для религ. свят т.д. Фин. чиновниками в Афінах за часів панування аристократії були «колакреты «Вони управляли держ. скарбницею, збирали доходи д-ви і сплачували усі наші поточні витрати. Всіма відкупами і орендами завідували «польоти ». Мита здавалися на відкуп щорічно, вдома здавалися п’ять років, зем. ділянки на 10 років. Усе це здавалося на відкуп лише, хто давав найвищу ціну. Рудники здавалися на відкуп на 3 року. «Польоти «як і продавали з аукціонів конфісковане майно засуджених. Грошові суми, котрі поступали польотів (колакретам. Демократія в Афінах заснована 508 р. е.(Змінюється фин. пристрій. У фин. комісії чиновники призначалися через жереб. Вищі фин. посади займали тільки той із багатих родин. З’явилися нові посадові особи — «практоры ». Вони стягували грошові штрафи і борги гос-ву і здавали в скарбницю. Із них — «10 складальників «(центр. фин. управління). «30 лічильників «- вели все держ рахунки і перевіряли рахунки чиновників. У 477 р. до н.е. д-ви на островах й реокупувати узбережжя Егейського моря об'єдналися у союзну спілку під керівництвом Афін захисту від персів. Вони платили щорічний внесок — загальний дохід — 460 талантів. Управління касою було під керівництвом Афін. На ці гроші Афіни будували кораблі і купували воєн. зброя терористів-камікадзе і спорядження. У 454 р. е. ця каса було покладено до Афін. Союзні внески перетворилися на данина моді й з 454 р. е. вони почали обов’язковими. А нині ці гроші витрачалися Афінами з їхньої розсуд. Немає однієї єдиної каси, а було три, 1. Держ. каса колакретов, 2. Союзна каса «Хранителів еллінської скарбниці «, 3. Храмова каса Афины.1,2 -поточні видатки, 3 — резервний фонд. У Афінах платили платню котрі працюють 700 должн. особам. Держ пенсію одержували тільки нездатні до праці, інваліди і сироти загиблих на війні. Під час Пелопонесській війни витрати покрили всі доходи, всі спроби започаткувати нові доходи закінчилися неудачей.(доносы на багатих, дозвіл займатися піратством. Знищена каса колакретов і всі суми надходили просто у каси птд. Посад. Для управління видатками було засновано посаду «народного скарбника «В378−377 рр. е. було проведено реформа прямих налогов.(были розділені на податкові округу. Після союзницької війни 357−355 рр. е. фінанси були цілком розорені. По нової реформі громадянам стали роздавати театральні гроші. Після смерті А. Македонського Греція втратила роль усесвітнього центру. Порожнеча в общ-ых касах (зниження рівень життя людей. У три в. е. для Греції характерний прискорюваний і невиліковний занепад всієї фин. системи. 8. Особливості грошей немає та ринкової економіки у Стародавньому Римі. Гроші. У римлян довгий час був своєї монети. У Зверненні були зливки мілини вагою 1 рим. фунт (327 р) без зображень. Тільки з 2 підлогу. 4 в. до н.е. вони відливаються в бруски із зображенням священних тварин (ас з зображенням). Тільки після латинської войны (340−338гг е.) поч. регул карбування мідної монети. Одиницею системи було ас — кругла монета, вагою 1 фунт із зображенням бога Януса і носа корабля. Під час війни (280−272 рр. е. на замовлення Риму стали карбувати сірий. монети в Компанії з написом «Roma ». Тільки з 268 р. е. римляни поч. собств. карбування сірий. монет. Для розвитку обміну треба було єдина монета, а гос-во під час війн нагромадило багато срібла. Було введене співвідношення сірий до бронзі - 1:120 — «денарій «Він важив 3,9−4,55 р і спочатку відповідав грецьк. драхме. Первонач. 1ден.=10 бронз ассам. З’явилися як і дрібні сірий монети — сестерції. 1ден=4 сестерция. Невдовзі денарій став общеит монетою. До 200 р. е. у Риму був опред недолік сірий монети через нестачу срібла. Однак у ході нових завоювань особливо — по захоплення Іспанії поч 2 в. е. становище швидко поліпшилося. У 2 в. е. римські сірий монети стали головними на середземномор’я. Одночасно вагу бронз асів став швидко снижаться (стал розмінною монетою. Зол монета «ауреус «стала чеканиться лише один в. е. і важила 8,18 р зол. При імператорі Серпні 1ауреус=25 денарий=100сестерций. Протягом років Рим їм (30 р. е. — 476 р.) зза розлади торгівлі сталося розлад фин системи. Недолік порівнв в скарбниці стали покривати ден емісією Вже поч 2 в. почала зростати у домішок недрагоц металів в монетах (10−15%). Наприкінці 2-нач 3 в. зміст сірий зменшилася ще вдвічі. Під 2 підлогу 3 в. у срібла зменшилося на 98%. Це був вже посеребряные мідні монети. У сірий 3 в. зол монет випускалося дедалі менше, вагу їх зменшувався і вони продавати просто на вес (рост цін, розлад торгівлі. Імператор Діоклетіан (284−305гг.) провів ден реформу. Була знову введена повноцінна зол монета ауреус в 5,45 р., випущена нова сірий монета «аргентеус «і бронз монета «фоллис ». Але запасу драг металів було недостаточно (провал, т.к. номінал не збігався з реальної вартістю монеты (быстро зникли з обігу й рын ціни стали знову зростати. Для покриття витрат довелося осущ-ть великий випуск мідних «нумми «(ціна 5 денариев, змішане із сірий), тому інфляція прогресувала. В301г. для боротьби зі зростанням цін Діоклетіан видав «Едикт про цінах ». Він встановив макр ціни на всі товари та оплату праці. Перевищення цен (смертная страту. У едикті було перерахування цін, кіт було поставлено произвольно (многих товарів Герасимчука. Під час правління Костянтина І був ауреус замінили солидом, вагою 4,55 р золота. Наприкінці свого правління шляхом конфіскації скарбів храмів йому вдалося нагромадити великі запаси металу і випустити монети багато (соліди і миллиаренсисы).Они стали осн монетами імперії. У 317 р. монетники були прикріплені зі своєю професії. У 4 в. уряд двічі сокращало вагу сірий монети. Після Феодосія I випуск їх майже припинився. У 324 р. за солил давали 4500 денариев, а до 337 р. вже 276 тис., тож під кінець правління Констанція II досягла 4,6 млн. денариев. Денарій став ум одиницею рахунки. З кінця 4 в. випуск міді осущ лише у вигляді дрібних монет один «сумніви «вагою 1/228 фунта. 1солид=7000 монет. З 2 підлогу 4 в. монети майже зовсім зникли з звернення. Ринкова економіка. У 6−3 ст. е. гол місцем торгівлі була Італія. З’явилися внеш і внутриит торг зв’язку. Об'єктами торгівлі були предмети розкоші, залізо і позначок вироби, кераміка, хліб, вино, оливк. Олія. Обмін відбувався морем і річках, т.к. сухопутн перевезення були дорогими. Найбільш крупн компанії - Сіракузи, Тарент, Путеолы (6−3 ст. е.) Для торгівлі в Римі відводилася тоді кожен 9 день. Одного разу на рік були ярмарки у Римі у храму богині Юнони. До 3 в. розвився обмін м/у городянами і селянами, на гір ринках. Розгорнувши межобласт ярмарки, з’явилися спец торг приміщення, в гір будинках робили крамниці. У торгівлі на Рим їм преоблад товари, на кіт вимагалося багато витрат. Рим їм у роки процвітання являла собою величезний ринок. Мита всередині були невеликими — 2−2,5%. Піратство було з контролем і справляло серьезн на мор торгівлю. Внеш торг оподатковувалися митами в 12,5% і, суворо контролировалась.

9. Кредит та розвитку банків в Давньому Римі. Кредит. Спочатку кредиту був, були лише борги (7−8 ст. е.) без відсотків. При храмах з’явилися невеликі кредитні фірми (споживчий кредит) З 4 в. е. з’явилися операції з землею — «іпотека «(1. Зникає група дрібних земельних собственников (ослабление армії, т.к. армія полягала саме їх. 2. Ліквідується борговий рабство (могли закладати лише майно). З 4 в. е. став розвиватися комерційний кредит — взаємне кредитування торговцев (идея домовленість створювати Римі банк. Банківська справа з’явилося Рим республіці аж наприкінці 3 в. е. Спочатку банкірів називали трапезитами, як у Греції, але згодом їх почали називати «аргентарии «Рим-ие банкіри мали свої закладу на міських площах. Вони, як і грецьк спеціалізувалися на птд операціях. Міняли відрізнялися від банкірів. Аргентарии як і часто був аукционером і отримував 1% від виручки. Хар-ми для банк справи в самісінький Римі була опред-ть і розробленість юрид. форм, в кіт наділялися банк угоди. Законодавство імперії запровадило для банкірів обмеження. Аргентарий, пред’являючи позов проти клієнту, мав попередньо сам зробити залік всіх зустрічних вимог, і обмежити позовну суму що залишається на користь сальдо. Інакше він позбавлявся права все позов через надмірності вимоги. Книги для записи приходу і витрати були обов’язкової приналежністю кожному за хоз-ва в Римі. Аргентарии зобов’язані вести 2 книги:1 записували в угоди після їх скоєння в хронологічному порядке.2. Гол книга. Туди записи проводилися пізніше (кожен клієнт мав свою сторінку). Розрахунки м/у клієнтами одного аргентария часто проводилися шляхом позначки своїй книжці. Держ банки з’явилися за доби імперії. Банківська діяльність часто була пов’язані з податками, і управлінням держ майном, але монополії був. Операції банків: 1. Позика під % 2. Збереження грошей 3. Операції вкладів (депозит).

10. Фінанси і податкову систему у Давньому Римі. Спочатку гос-во не вимагало від своїх громадян не податків, лише послуг — військова служба, деяка общ-ая робота. Платня у чиновників не сущ-ло. Для змісту царя було відведено частина общ-ых земель. Населення сплачувало гос-ву штрафи і суд мита і віддавала худобу. Після появи мідних зливків і монет, плата худобою перейшов у грошові внески. Джерела доходу — користування общ-ми землями, право соб-ти громади до ринків і вулиці, з торговців майданами і власників крамниць. У чрезвыыч ситуаціях вдавалися до податку «трибутум ». Цей податок нині спочатку носив поголовний хар-р, а згодом став имущ-ым. Населення сплачувало 1,2 і часом 3% з оціненого майна. Після завоювання Римом Італії, почав зростати бюджет. Рим стане вимагати від підкорених міст регул податків. Після цього, Рим захопив величезні території вздовж Средиземн моря (переважно захоплених країн гол. постійним податком був земельний податок (10% від врожаю). Тамож мита в гаванях Іт рим стягував лише у колоніях громадян, а чи не з городов-союзников. У некіт провінціях не міг збирати десятину через нерозвиненої землеробства, тому окремі громади і племена оподатковувалися натур податком чи ден внесками. Найчастіше у стягування податків брали участь особи, стояли у главі племен, громад, міст. Вони мусили уповноважені збирати поголовні податки на користь Риму. Правит-во побільшало витрачати під потребу религ культу і народні свята. Отже, частина надлишків скарбниці витрачалася на спорудження общ-ых будинків (20% звичайних доходів). Новим витратою стала регул роздача хліба на Римі. Гос-во продавало до столиці хліб з дуже низьким цінами. У період імперії осн дохід як раніше давали поземельні збори в провінціях. Але замість десятин було встановлено опред внесок у грошах. Загальні річні доходи імперії становили (750 млн. сестерціїв. При Веспасіана сталося сильне підвищення — до 25%. До 2 підлогу. 2 в річні доходи склали 1 млрд. сестерціїв. Італія спочатку залишалася вільна від поземельного податку, але його запроваджено податку спадщину (5%),… 4% стягувалося під час продажу рабів митне оподаткування було унифицировано (приведення один вид всіх правил). Мита були ввізні, вивізні і транзитні. Вони робилися від ст-ти товарів хороших і був у розмірі 2,5%. Мита не падали на мандрівників. У Римі стягувався податку ввезені предмети першої необхідності. Головними видатками були: 1. Армія (щонайменше 250 тис. члк)+флот 600 млн. 2. платню чиновникам 60−70 млн. 3. роздача хліба 50 млн. 4. змагання 10 млн. 5. соц. допомогу інфікованим дітям пристойних батьків 400 млн. Після великих війн — у кінці 2 в. дефіцит імперського бюджету отримав серйозний хронич. Хар-р. зменшення податкових надходжень. За 3 в. податкова здатність імперії повністю виснажені війнами м/у імператором і претендентами на престол, а як і нападами варварів. При Диоклетиане наприкінці 3 в. одержав підвищення натуральний податок. Тепер навіть Сівши Іт оподатковувалися податками. З жінок брали 50% подушного податку. Для проведення цього податку було проведено перепис населення 297 г (негодование жителів. На населення обрушилося натовп податкових чиновників. Подсчитывалось усе, що було. До міст зганялися всі жителі та його катували, вони мусили записувати собі не те, що вони взагалі мали. Податки поширювалися і мертвих і живих, дітям додавали року, старим зменшували. При імператорі Константіне важливим джерелом доходів залишався подушний податок. Костянтин намагався допомогти представникам пригноблених клас" і едикті 313 р. він заявив, що й чиновник жорстоко звернувся із кимось, він буде спаленим. У 4 в. основа податок системи залишалася колишньою. Весь тягар як і лежала на провінціях. Оцінка земель здійснювалася точніше. Знову було запроваджено стягування податків у натур вигляді. Сума податків стала щорічно визначатися урядом. Величезна висота земельного податку, строгість його взимания (потеря населенням незалежності. У 2 підлогу 4 в. дрібні вільні орендарі і хліборобські раби були прикріплені до землі як крепостных.

18. Фінанси і кредиту Франції в 5−15 ст. В1292 р. король Франс IV ввів загальне оподаткування податками своїх підданих, включаючи священнослужителів. З’явився «податку з вогнища «в 6 су з кожного домашнього хоз-ва, а як і «ломбардець податку і купців і грошових змінював у Франції й єврейський податок. Всі ці податки приносили гроші, що були на війни. Тоді розрахунки ішли у ливрах, су, денье. Лівр був лише лічильної одиницею. Ходовими монетами були денье і полденье. Міста воліли давати королю подарунки, а чи не в борг. З 1295 р. податковим пресом став посилюватися і заможні піддані відмовлялися від добровільних пожертв на користь короля. Умови платежів з отриманим позикам королі будь-коли приймали векселів. Прибуток від емісії грошей було дуже невеликим. У 1296 р. король зажадав від церкви збільшити вдвічі внесок з десятини у скарбницю підтримки захисту королівства. У 1306 р. проведено вигнання євреїв із Франції. Уряд використало особливу ненависть до євреїв, особливо до лихварям і міняйл і із них, із боку простого люду. Вони вважали євреїв причетною до фин зубожіння д-ви. Майно євреїв конфісковували, боргові зобов’язання перейшли володарем казни й чиновників. У 1307 р. був розгромлено за наказом короля орден тамплієрів (кредиторів). Доход (невеличкий) пішов у скарбницю. Папа Климант V оцінив фин стан французького королівства як «грошовий вакуум ». При королів нової династії Валуа махінації з монетами стали звичайною справою. Підробка монет у Франції протягом всієї столітньої війни. Ціна сірий значно піднялася і монетні афери стали нормою. У сірий 15 в. було дві основні джерела держ доходів: доходи з домену короля і «надзвичайні фінанси », (1:53). Збір податків проведено за податковим округах. Податки були два види: непрямі і прямі. Прямі податки падали на грішну землю, вдома, хоз-во, ден капітал. Основним прямим податком була «талья ». Основними її платниками були селяни. Постійні непрямі податки — «ед «- накладалися насамперед масові товари та продукти. Тяжкими для народів були збори з зерна, борошна та хліба. Правит-во запровадило примусовий мінімум солі, які повинна була викупити кожна родина. Державні і місцеві податки зросли упродовж свого правління Людовіка ХІ ст цілому у 5 раз.

27. Фінанси і податки в Англії 16−18 ст. У поч. 16 в. парламент визнав за королем декларація про користування корабельними і контролюється митними митами, грошовими зборами з вовни, вовняних виробів і шкір, і потім як і отримав схвалення парл-та отримання ін доходів — більші суми. Король міг періодично вимагати добровільні дружні внески і починати збирати величезні примусові позики. Примусові позики були позиками без %. Пізніше вони ввели, але король під різними приводами не платив їх. Король витрачав на шовк і оксамит щорічно стільки, скільки потрібно для заможного життя 1 тис. родин у рік. Король своєї марнотратністю розоряв свій народ. Треба було вводити податки для сплати королівську розкіш. Це викликало жахливі соц-ые лиха і заворушення. Випуски малоцінної монети були великі і швидкі, що справили повну дезорганізацію пром-ти і небувалу злидні. Погіршення монети була головною причиною підвищення цін 1 підлогу. 16 в. торгівля стала майже мінової недовіру до законному засобу обміну. На анг ринок поставлялися малоцінні монети з європейських країн. При воцарінні Єлизавети в 1553 р. казначейство було порожнім, довіру до уряду низьким, грошове звернення було дезорганізований політикою обміну. Уряд Єлизавети вирішило вилучити з обігу всю стару монетку і вирушили випустити в звернення нову. (уряд отримав від цього операції близько 15 тис. фунтів доходу. Це зробило можливими відродження пром-ти і торгівлі. Тоді ж англія скористалася припливом сірий з америки і з Іспанії. Це швидко підвищило ціни. Але наприкінці 16 в. ціни вже у 5,5 раз перевершили рівень початку 16 в. почалася революція цін. Вона сильно зменшила доходи монархії. Мита из=за зростання торгівлі давали більш ніж раніше, але тамож доходи негативно впливало прагнення анг законодавства до протекціонізму (захист д-ви своїх виробників). З кінця 18 в. осн доходом скарбниці були субсидії, тобто. особливі податки, встановлювані перл-ом у кожної сесії. Ці субсидії знімалися з мирян і духівництва. Чрезвыч. податком були прибутки від продажу коронних земель, від операції з монетою. Частка нац доходу одержуваного анг короною безупинно зменшувалася, тоді як у Франції росла. Анг королі пояснювали посилення фин труднощів вивезенням із країни драгоц металів. У 1553 новий акт заборонив експорт зол і сірий, парл-т намагався зупинити сваволю короля у встановленні нових податків у т.ч. і акцизів. За плату парл-т просив у короля петицію, що робить необхідним угоду прал-та на введення нового податку. Проте акцизи ввели в сірий 17 в. Але вони распр лише з пиво, вино, тютюн, потім перейшли на Ме, дерево, бавовняних, одяг. Для збирання доходів була створена акцизна контора, далі акцизи підвищувалися (не так на горілку і тютюн). Величезні суми принесли як і 11 «місячних зборів ». Мита давали, отже, прибуток і згодом росли. Хар-р мит став помітно протекционным. Під час війни і Франції створено нову спосіб швидкого для отримання грошей — займати під заставу цих податків. Ця форма кредиту, швидко розвинувши через високі акцизів. Сущ-ла контрабанда (чай- 120%, був знижений так 12%), підпільне виробництво спирт. напоїв. Вона зникла, коли акцизи знизилися. За рішенням уряду у 1787 р. грунтувався єдині консолідований фонд всім доходів. До к.18 в. акцизний прибуток становить у ньому 2/3. Витрати д-ви на войну.

28. Особливості ринкової економіки у Франції 16−18 ст. Ще 16 в ж країна була наповнена іноземними, особливою іт купцями і банкірами. Першим спробував колонізації Канади зроблено поч 17 в., але незабаром припинилася через брак там шляхетних Ме. І за Рішельє франц колонізація Канади та Антильських островів просувалося надто повільно. У Левантитйских країнах Франція закріпилася ще раніше, в 1536 р. був укладено вигідні договір з турецьким султаном Сулейманом Чудовим. Тільки франц і венеціанські прапори допускалися на Левантийские моря. У 1581 р. Франція визнана покровителькою всіх селян, торгуючих і Турецької імперією. У Сирії сущ-ли лише франц факторії. У Каїрі і Смірні кожен франц купець мав власний будинок, але вони перебувають у одному кварталі. Це захищало від епідемій чуми і зажадав від заворушень серед місцевого населення. Але поступово англійці і голландців пробираються у ті порти, де панували лише французи, а фр торгівля на середземнім море стала зменшуватися. Франція мала піти шляхом англійців і голландців і почав прямий обмін із Індією. Перша компанія з торгівлі зі Індією, заснована в 1604 р. мусила все покапать суду й набирати екіпаж у Голландії, яка цьому всіляко опиралася. При Кольбера відбувалася колонізація Америки, але він не могла зрівнятися з англійської. На сновании Утрехтского світу у 1713 р. Франція втратила Канади та ін колонії у північній Америки на користь Англії. Паризький світ 1763 року відняв від Франції все колонії у Африці. Пізніше гол об'єктом торгівлі стали прянощі замість бавовняних тканин. О 18-й в. політика фрвв змінилася і метою стало захоплення влади у Індії. Торгівля франц Остіндійської комп ніколи було того значення як обертів голландської чи анг. Змінилися торг шляху й зросли нові торг центри. Швидко розвивалися Париж, Ліон, кілька торг міст. Ліонським ярмарків було надано повну свободу векс операція де він зосередилася грошова і вексельна торгівля. Збільшилося зн-ие кількох франц портів. Марсель був гол пунктом мор торг на Средиз море. Гавр був гол у Парижі. Рішельє в 1628 р. велів спорудити в Гаврі 1-ые у Європі порт, захищений шлюзами. Гавр був ближче всіх причетних до Америці. Він здобув величезний значення в торг з Цент. Америкою і Антильськими о-ми. У 17 в. становище Гавра змінилося. Торгівля сАнтильскими о-ми перейшла до Диеппу, а Гавр обмежився риболовлею в Ньюфаундленді і в берегів Канади. Колишні плавання відновилися лише у поч 18 в. У 17−18 ст. у країні було 4 порту — Франко, де суду вивантажувалися без митного огляду. Найбільше значення у тому числі мав Марсель. Раніше він був вільної комуною і спромігся зберегти привілеї минулих років. Стала розвиватися як і торгівля Фр з європейськими країнами. Вивозили: вина, оливки, мигдаль, фрукти, пром товари, тканини. Була розвинена контрабанда, створювалися особливі компанії, для ввезення контробонды і вони знаходилися під заступництвом високих чиновників. Фр компанії (канадська, північна, Вест-, Ост-Индийская) були б менш успішні, ніж у нид-ах та Англії. Вони викликали мало ентузіазму. У Ліон 4 щорічних ярмарки поступово розвинулися до однієї безперервну біржу (товарно-фондовую). Об'єднання країни у митному відношенні відбулося 1791 р., тоді було скасовано всі внутр митниці, і встановлено для країни загальний тамож тариф. Він мав деякі заборони на ввезення, але загалом не перевищував 5−15% вартості товаров.

29. виробнича економіка Франції 16−18 ст. Вже 17 в. промисловці не дотримувалися регламентів. Ще більші ті регламенти втратили своє значення у 18-ти в через розвиток пром-ти у селі. Купці, жили поза міста скуповували ці «неправильні «товари. Міська пром політика поступово поступалася гос-ой. Однією з його цілей явл скасування внутр. Митниць. Кальбер поєднав всю сівши і средн Францію, у одну територію України й знищив там майже всі місць митниці. Місцеві тарифи замінені єдиною спільною тарифом менш тих, які платили раніше на митницях. З’явилися обмеження ввезення товарів, широко застосовувалися різні субсидії і пільги в країні. Гос-во у сфері гір ремесла заважало розвиватися пром-ти в українських селах. Та згодом була вуст повну свободу цьому плані. Цеху з допомогою держва боролися проти нових винаходів, та ще в 70-х 18 в. цехи розбивали привезені їх Цюріха стрічкові верстати. Виникла скупочная система, до того ж час багато ремісники було неможливо збути свої товари та скаржилися на безробіття. Єдиний вихід їм було звернення до купцям і прийняття їх умов. Купці забезпечували майстрів грішми і матеріалами, що потім їх одягнули повертали як торг виробів. (захопили торгівлю цими товарами до рук. Або купці записувалися до цех як і члени цеху могли займатися збутом виробів своїх друзів. Кустарний пром-ть у 18-ти в мала сільських харр. Сель пром-ть була селян корисною добавкою до землеробства. Міські торговці заохочували розвиток сільських промислів, скуповуючи вироби сільських жителів, знищуючи тим міських майстрів. У 1667 р. в Ліонській шовкової пром-ти торговці шовк тканинами було прийнято у складі цехи і тим домоглися рівноправності з мастерами-производителя. Невдовзі були зміни якими мастера-производители переходили до рівня підмайстрів й цілком потрапляли під владу мастеров-суконщиков. З’явилася особлива категорія не цехових привілейованих ремісників, що з особливого дозволу короля і поза особливу плату (із приводу патентів) допускалися до різних видів промислів. Мануфактури сущ-ли трьох різних видів: 1. Мануфактури, орг іноземцями, пр-ли разл предмети розкоші та були притулками для иностр майстрів, переслідуваних цехами. Вони звелися на чолі пр-ва, встановили розподіл праці м/у іншими і вони зайняти позицію підприємця. Вони створювали нові галузі - килимове і дзеркальне пр-во, виготовлення тонкого сукна (переважно для королівського двору). Гострою проблемою був недолік робочих кваліфікованих та звичних. У той самий час швидко розвивалися бродяжництво і жебрання. Вони примушували до роботи у спец робітніх будинках. У Парижі 1656 відкрили «генеральний будинок презирства ». Третьої нечисленної категорій мануфактури були такі, що розвивалися з ін форм пр-ва. Нечисленність таких мануфактури пояснювалася труднощами з'єднання в одному будинку отже числа робочих. Майже у всіх випадках «мануфактури «роздавали роботу в будинок. У сірий 18 в. сущ-ло 12 королівських мануфактури, кіт були централізованими підприємствами. Але й не всі відбувалися лише у приміщеннях мануфактури. У цілому нині мануфактури майже немає. Бавовняних пр-во була розвинена слабко. Заборонялися набивні тканини, але незабаром фр-зы зрозуміли, що цим вони лише допомагають розвитку бавовняних в ін країнах. У шовк пзмти гол роль грав Ліон. У дзеркальному пр-ве вдалося довідатися в венеціанців секрет пр-ва дзеркал. Королівська мануфактура отримала привілей на пр-во дзеркал і могла тепер забезпечувати існуючий попит на дзеркала у країні. Фр вела боротьбу з імміграцією робітників і спеців. Іноземці всіляко намагалися залучити робітників із Фр.

11. Особливості грошей немає та ринкової економіки Італії 5−15 ст. вторгнення варварів (германців) до Рима ясна річ прискорили падіння імперії. На сході перебувала Італія, але імператор Теодорих не жадав незалежності він неї. Певний час там чеканилось мало монет. Це був в основному солід і триммиссе. Найпопулярнішими були монети міста Лукка. Потім та інших міста стали карбувати свої монети. Місто Павия був фин центром королівства. (5−10 ст.) У 11 в. р. Флоренція перший із городов-коммун став карбувати зол монети. Золотий флорин користувався великий попит і обертався усім ринках (хороша проба не піддавалася псування). Трохи пізніше був випущено золотий венеціанський дукат. Дукат і золотою флорин стали невдовзі між народні грошима. Карбування монет офіційно була правом короля чи імператора. Але города-коммуны дедалі більше забирали собі ці правничий та отримували про цього дохід. Вищої счетно-денежной одиницею як раніше був фунт срібла. Фунт ділився на 20 солідів, по 12 денариев у кожному солиде. З них карбувалися лише срібні денарии. Але вага і проба постійно зменшувалася. Чому? Псування монет відбувалася через фінансових інтересів вищих і місцевих органів влади. Усі вони вважали право карбування монет ср-ом збільшити свої доходи, без шкоди платників податків. Якщо товар оплачувався неякісними монетами, це заважало розвитку торгівлі з ін країнами. Тому до до. 12 — поч. 13 ст. розпочалося карбування монет дуже високої проби — срібного гросса. Гросс став гол монетою в междунар. торг відносинах. Венеція, Флоренція стали як і карбувати монети, схожі на гросс (великий денарій — Венеція). Та згодом якість гросса стало псуватися. Це вело до знецінення монети і інфляції. До 14 в. попит на срібло виріс замкненим і у Венеції й у всій Європі встановилася система золотого монеталлизма. Лангобардская італія мала торг зв’язки України із Сходом ч/з іт міста, які під владою Візантії. Усі ещ1 був шару на професійних торговців, але поступово поява міських та розвиток річковий транспорт викликало підйом торговців, вже із сьомої в торговці мали значне соц вплив. Візантійська Італія ч/з порти юж. Іт. Осущ акт торгівлю з Сицилією, узбережжям Середземного моря, и Константинополя. Венеціанці привозили до Італії вост товари (прянощі, пахощі, шовк, бавовняних тканині з Сибіру, вино, оливкову олію з Греції, та якщо з Європи вивозили залізо, будівельний ліс, мідь і рабів). Також міста Піза і Генуя досягли торг могутності,. Італії 12 в вийшла перше місце світі з ступеня розвитку торгівлі. З 12 в. стали поліпшуватися кошти повідомлення. Імпорт — зерно закуповували багато, ніж вино.