Розвиток державного регулювання іпотечного кредитування в Україні

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Динамічність та нестабільність ринків споживчого та іпотечного кредитування ознаменували потребу постійного аналізу статистичних даних їх функціонування. Іпотечний кредит як і всі види споживчого кредиту має соціальний характер, оскільки сприяє вирішенню соціальних проблем і підвищенню загального добробуту населення. Саме тому дослідження розвитку державного регулювання іпотечного кредитування в Україні є вкрай актуальним завданням для досліджень сучасної економічної науки.

Проблемам вивчення основних тенденцій розвитку іпотечного кредитування, та доцільності використання інструментів державного впливу під час здійснення його регулювання в економічній літературі приділяється значна і постійна увага. Так, іпотечний кредит став об'єктом дослідження таких науковців, як: В.Д. Лагутін, Г. А. Циліна, Н.П. Погорєльцева, О.Т. Євтух, Г. Андрєєва, В. Савич, Річард Л. Петерсон, Р. Страйк, Б. Батлер, Г. Асхауер, Д. Джонсон, М. Левін, Л. Міхаел, М. Шнайдерман, В. Кравченко, С. Кручко, В. Кудрявцев, та інші. Проте, нажаль наявні наукові праці не в повній мірі дають можливість належно зрозуміти необхідність постійного державного нагляду за відносинами іпотечного кредитування, тому вважаємо дослідження означеної теми актуальним та необхідним.

Однією з найважливіших особливостей споживчого кредиту є його рухливість, яка найбільш яскраво проявляється, якщо розглядати споживчий кредит з точки зору його забезпечення, насамперед застави. Якщо останній представлений цінностями, то споживчий кредит аналогічний банківського кредиту. Якщо заставу представлений землею, будівлями, тобто нерухомим майном, то споживчий кредит приймає форму іпотечного кредиту, який можна вважати видом споживчого кредиту тільки в тому випадку, коли в якості одержувача коштів виступає фізична особа [4].

У Законі України «Про споживче кредитування» зазначено, що іпотечне кредитування сприяє подоланню суперечності поміж поточними доходами і заощадженнями населення, з одного боку, та високою вартістю житла — з іншого, яке є на сьогодні найдорожчим придбанням у структурі витрат родини із середнім рівнем доходів [5]. Вирішення такого економічного протиріччя може бути досягнуто шляхом створення сприятливих умов для залучення ресурсів на ринок нерухомості з фінансового ринку. Особливо актуально це питання стоїть перед молодими людьми, яким відразу хотілося б мати власне житло та можливість його обладнати; мати елементарні засоби для прийнятного проживання [3].

В Україні використовуються наступні види споживчого кредитування [6]:

• 1. Автокредитування — кредитування фізичних осіб на довгострокових засадах з придбання автомобільного транспорту для власного використання.
• 2. Іпотечне кредитування.
• 3. Споживче кредитування на торгівельних точках — надання безготівкових позик на придбання споживчих товарів безпосередньо на торгівельних точках за допомогою представників банку.
• 4. Карткові кредити — надаються фізичним особам з використанням кредитних карток, що мають певний ліміт і за використання коштів сплачується відсоток. 5. Кредити овердрафт для зарплатних карток. Ліміт встановлюється на рівня п’яти окладів працівника.

Закон України «Про іпотеку», гласить: іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Законом [1].

Проаналізуємо динаміку показників, що характеризують іпотечні кредити надані фізичним особам банківською системою України у період 2007;2016 років, за допомогою статистичної інформації, наведеної у табл. 1.

За період 2007;2016 рр. обсяг наданих українськими банками іпотечних кредитів зменшився з 73,1 млрд. грн. до 60,3 млрд. грн., їх частка в загальному обсязі споживчих кредитів також знизилась з показника 45,6% до 36,9%. Найбільший обсяг виданих кредитів спостерігався у період 2007;2008 років, тоді темп приросту виданих іпотечних кредитів складав 96,2%. Після збільшення обсягів іпотечних кредитів у 2010 році внаслідок переоцінки їхньої валютної складової, у 2011 — 2012 роках, мало місце зменшення частки іпотечних кредитів у кредитних портфелях банків. Так, наприклад, із 01.01.2010 р. по 01.01.2012 р. частка іпотеки в загальному кредитному портфелі банків скоротилася з 18,4 до 12,1%. Одночасно обсяги іпотечної заборгованості протягом 2009 року зростали стрімкими темпами. У 2012;2013 рр. спостерігалася ситуація збільшення загального обсягу кредитів, а обсягу іпотечних — зменшення, що зумовлено підвищенням зацікавленості банківських установ отримувати прибуток за короткостроковими операціями, які мали більший рівень прибутковості, за рахунок більш швидкого обертання і менший рівень ризику [2], ще одним чинником означеної ситуації став економічний стан держави, що характеризувався значною нестабільністю та мінливістю основних фінансових показників.

Таблиця 1 — Динаміка показників, що характеризують іпотечні кредити надані фізичним особам банківською системою України у період 2007;2016 років.

Джерело: розраховано автором на основі [9].

Період 2014;2016 рр. ознаменувався зменшенням обсягів споживчого кредитування, коли обсяг виданих кредитів знизився з 211,2 млрд. грн. до 163,3 млрд. грн., та іпотечного кредитування, обсяг виданих вкладів зменшився на 11,9 млрд. грн. Що пояснюється поєднанням фінансово-економічної, політичної та банківської криз, викликаних накопиченням зовнішнього боргу, великим дефіцитом рахунку поточних операцій та слабкістю банківського сектору, підкріплена дана проблема була анексією АР Крим, конфліктом на сході України та військовими діями.

У період 2007;2016 років питома вага кредитів наданих у гривневому еквіваленті завжди значно менша за частку кредитів наданих у іноземній валюті в загальному обсязі іпотечних кредитів. Так у 2007 році було видано 13,7 млрд. грн. на кредити в національній валюті, а на противагу їм, в іноземній валюті було видано 71,6 млрд. грн., у 2016 році ситуація різко не змінилась, було видано 13,3 млрд. грн. та 57,1 млрд. грн., відповідно. Дане явище, вважаємо різко негативним, оскільки, значне знецінення гривні протягом аналізованого періоду призвело до того, що тисячі людей, які брали кредити в іноземній валюті на купівлю житла або для будь-яких інших потреб, просто не здатні стали виконувати свої зобов’язання за кредитними договорами. Означена вище проблема потребувала втручання державного інструменту регулювання кредитного ринку. Тому у 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Закон встановлює тимчасову заборону на стягнення нерухомого житлового майна, що знаходилося в заставі за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті [7]. Метою даного державного акту було запобігання соціальних наслідків, спричинених девальвацією гривні. Основним недоліком цього закону є тимчасовий характер. Адже він втратив чинність з дня набрання чинності нового закону, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості у валюті, порядок погашення курсової різниці, а також порядок списання пені та штрафів.

Цього закону з надією чекали як позичальники, так і банки. Позичальники очікували справедливих та чітких умов реструктуризації проблемних кредитів. А банки в свою чергу, можливості перевести проблемні кредиті в розряд обслуговуваних та отримати можливість реалізувати майно боржників, які не підпадуть під таку реструктуризацію. І як наслідок, 17 червня 2016 року компроміс було частково знайдено — в Раді було зареєстровано проект Закону про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання житла. Законопроект передбачає списання для власників єдиного житла 25% суми боргу, 50% списання для власників єдиного соціального житла та 80−100% для позичальників, що належать до окремої категорії громадян, яким держава забезпечує надання додаткової підтримки (інваліди, учасники АТО, сім'ї загиблих) [8].

Ми вважаємо, що нажаль кількість позичальників, які мають змогу таку заборгованість погасити у повному обсязі, буде незначною, зважаючи на економічну кризу у державі. Але варто пам’ятати, те що проведенню реструктуризації сприяла держава, виділивши кошти на зазначену програму. Основним способом державного стимулювання іпотечного кредитування являється ряд програм запропонованих Державною іпотечною установою. Проаналізуємо тенденції зміни в реалізації кредитних програм з використанням державних коштів у період 2007;2016 років за допомогою аналітичних даних табл. 2. До переліку програм по забезпеченню населення житлом за допомогою державної підтримки, відносимо:

1. «Пільговий кредит на житло для молоді (2007 -2015рр.)». За період дії програми виділено 861 357, 20 тис. грн., а планувалося — 2417 млн. грн., з місцевих бюджетів — 393 889,80 тис. грн., що складає лише 45,7% всього фінансування. У 2009 році та 2012 році переважало фінансування з місцевих бюджетів.

Таблиця 2 — Показники державних програм іпотечного кредитування у період 2007;2016 років.

*- вказана загальна кількість зазначених показників, протягом усього періоду дії державних програм іпотечного кредитування Джерело: складено автором на основі 10.

Прогнозовані обсяги та джерела фінансування програми на 2013; 2017 рр. перевищують попередні майже втричі (5460 млн. грн, в тому числі з державного бюджету — 3276 млн.грн., з місцевого бюджету — 1638 млн.грн.), однак вже у 2013 році з молодими сім'ями укладено 407 пільгових іпотечних кредитів на загальну суму 139,7 млн. грн. [10], що менше запланованих обсягів і ставить під сумнів досягнення поставлених результатів програми. Впродовж 2002;2012 років надано 7318 пільгових довгострокових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла. Збудовано та введено в експлуатацію протягом 2002;2011 років 648 будинків загальною кількістю 35 170 квартир та загальною площею 2619,5 тис. кв. метрів, в результаті отримали квартири 6735 молодих сімей.

2. «Часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла» діяла з 2003 року до 2009 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 р. № 853 за якою позичальник (молода сім'я) при сплаті банківського кредиту отримує компенсацію у обсязі облікової ставки Національного банку України. На теперішній час нові угоди за даною програмою не укладаються. Державний фонд супроводжує програму у режимі виконання зобов’язань до 2009 року [10]. 3. «Будівництва доступного житла на 2010;2017 роки». У порівнянні із ринковими ставками за іпотечними кредитами, дана програма є надзвичайно привабливою, однак, існують суттєві недоліки. Наприклад, якщо у бюджеті держави не буде передбачено фінансування, як нових пільгових кредитів, так і раніше виданих, то 13%, які має сплачувати держава, буде зобов`язаний сплатити позичальник. Тому, проаналізувавши розвиток програм Державної іпотечної установи, метою яких є забезпечення населення доступним житлом, нажаль, ми змушені зробити висновок, що в умовах обмеженості бюджетного фінансування, нажаль, припинено попереднє фінансування вказаних програм.

Висновки з даного дослідження

Дане дослідження аргументувало те, що ринок іпотечного кредитування, потребує постійного державного регулювання та нагляду, бо впродовж всього аналізованого періоду спостерігається значне переважання обсягу валютних довгострокових кредитів, що через щорічне знецінення гривні протягом аналізованого періоду призвело до того, що тисячі людей, які скористались послугою іпотечного кредитування в іноземній валюті, стали не в силі виконувати свої зобов’язання перед фінансовими установами.

Щодо розвитку програм по забезпеченню населення житлом за допомогою державної підтримки, зазначаємо те що безперебійна та ефективна діяльність Державної іпотечної установи є вкрай важливою для забезпечення соціально-економічного розвитку України. Механізм здійснення програм, описаних вище є дієвим та прозорим, тому їх подальша реалізація є необхідною для забезпечення населення власним житлом та впевненістю у майбутньому.

Список літератури

• 1. Осадчий Є. Сучасний стан та проблеми банківського споживчого кредитування в Україні / Є. Осадчий // Ринок цінних паперів України. — 2013. — № 11−12. — С. 97−102.
• 2. Шиндель В. С. Іпотечне кредитування в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку / В. С. Шиндель // «Молодий вчений». — 2015.-№ 1. -С.97−100.
• 3. Дубницький В. Споживче кредитування та перспективи його роз-витку в Україні / В. Дубницький, Р. Лісна, К. Кузьміна // Коммерсант — 2015. — № 10. — С. 8−13.1
• 4. Короткий курс лекцій з дисципліни «Гроші. Кредит. Банки» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://studme.com.ua/1 584 072 012 869/bankovskoe_delo/dengi_kredit_banki_.htm
• 5. Про споживче кредитування [Електронний ресурс]: Проект Закону України від 15.11.2016р. № 1734-VIII 4640. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734−19
• 6. Про іпотеку[Електронний ресурс]: Закон України № 1414-VIII від 14.06.2016. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/898−15.
• 7. Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валютіЗакон України[Електронний ресурс]: Закон України № 629-VIII (редакція від 16.07.2015). — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1304−18
• 8. Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла[Електронний ресурс]: Проект Закону № 4004-д від 17.06.2016. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4₁?pf3511=59 453
• 9. Офіційний сайт Державного фонду сприяння молодіжному будівництву [Електронний ресурс]. — 2017. — Режим доступу: -http://www.molod-kredit.gov.ua.
• 10. Бюлетень Національного банку України [Електронний ресурс]: щомісячне аналітично — статистичне видання НБУ. — 2016. — Режим доступу: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id