Теория попиту гроші й підтвердження їхніх української действительностью

смотреть на реферати схожі на «Теорія попиту гроші й підтвердження їхніх української дійсністю «.

Зміст.

1.Означення попиту.

4 2. Попит на гроші.

4 3. Попит на гроші в кількісній теорії.

6 4. Кейнсіанській підхід до копійчаного попиту. 8 5. Сучасна кейнсіанська теорія попиту на гроші. 11 6. Лаг — особливість попиту на гроші. 13 8. Попит на гроші в умовах перехідної економіки. 14 10. Формування копійчаного попиту в Україні. 16 11.Висновки.

Означення попиту.

Навіщо суспільству гроші? За словами М. Фрідмена, «головна причина в бо смердоті є засобом обігу благ чи тимчасовим вмістилищем купівельної спроможності». З іншого боці, «гроші задовольняють бажання матір резерв, як страховку від можливих в майбутньому несподіванок, причому в реальному світі гроші є лише одним із можливих активів, котрі здатні виконувати цю функцію».

Поняття попиту є фундаментальним для всіх розділів економіки. Згідно із загальними положеннями закону попиту (за інших рівних умів), люди демонструють великий попит товару відповідно доти, як падає ціна на цей товар.

Вочевидь, що існує попит на гроші. Алі як застосовувати закон попиту (в контексті сказаного вище) до такого специфічного поняття як гроші? Наприклад, як розуміти «ціну» грошей? як ми повинні вимірювати величину попиту на гроші? як формується попит на гроші в Україні? Які чинники впливають на його утворення?

Попит на гроші.

Неможливо уявити функціонування Сучасної економіки без грошей. У уявній бартерній економіці, де немає грошей, кожна операція має бути пов"язана із обміном товарів й послуг із обох боків. Традиційно виділяють чотири функції грошей:. засіб обігу,. засіб заощадження (активи, котрі із годиною зберігають свою вартість),. одиниця обрахунку (одиниця, через якої визначаються ціни й ведеться облік),. засіб платежу. Володіючи багатством, людина в умовах ринкової економіки може зберігати його в інших формах: у вигляді грошей, цінних паперів, земельні ділянок, нерухомості, предметів споживання тривалого користування. Цінність одних видів багатства зростанні, інших падає. Кожен прагне збільшити своє багатство й вирішує, в якій формі його найдоцільніше зберігати.

Визнання грошей однією із форм багатства дає ключ до розуміння Сучасної теорії попиту на гроші. Економісти використовують концептуальне поняття портфеля для позначення сукупності активів, що складають багатство окремого індивіда. Питання попиту на гроші таким чином трансформується в наступне: якої частину своїх портфелів люди хочуть зберігати в ліквідній формі, а чи не в інших видах активів, таких як акціїї, облігації, нерухомість, виробниче обладнання, споживчі товари тривалого користування. Отже, ми повинні розглядати попит на гроші як попит на запас грошей, виміряний в певний фіксований момент години, а чи не попит на потік, що вимірюється як оберт за період.

Скільки грошей бажають матір люди? Перефразовуємо запитання: «якої частину своїх портфелів люди хочуть зберегти в ліквідній формі, а чи не в інших видах активів?».

Потреба в грошах — це попит на гроші. Він відносно стабільний, оскільки людей цікавить реальна величина їхніх грошових залишків. Існує вирішальна відмінність між реальними й номінальними змінними величинами. Номінальний попит на гроші - це попит окремої особини на певну кількість грошових одиниць (гривень, доларів тощо). Реальний попит на гроші - це попит на гроші в перерахунку на кількість товарів та послуг, котрі них можна купити, й дорівнює номінальному попиту, поділеному на рівень цін.

Реальні залишки грошей, коротко — реальні залишки — це номінальна сума грошей, поділена на рівень цін, а реальний попит на гроші називають попитом на реальні залишки.

Реальне фінансове багатство — це, зрозуміло, просто номінальне багатство WN, поділене на рівень цін Р:

L + DB = WN/P, де L — попит на реальні залишки, DB — попит на реальні залишки облігацій. ?].

Попит на гроші в кількісній теорії.

Кількісна теорія утверждает, що існує прямий зв"язок між кількістю грошей й рівнем цін, що ціни визначаються кількістю грошей, котрі знаходяться в обігу, а купівельна спроможність грошей обумовлюється рівнем цін. Збільшення грошової маси Веде до зростанню цін, й навпаки, скорочення грошової маси зумовлює зниження цін, тобто за інших рівних умів товарні ціни змінюються пропорційно кількості грошей.

Тотожність, що відображає відповідність між платіжними засобами та товарногрошовими операціями називається рівнянням Фішера:

MV = PY.

М — кількість грошей в обігу, V — швидкість обігу грошей у русі доходів, P — абсолютний рівень цін, Y—реальний обсяг виробництва.

Згідно ефекту Фішера, у випадку збільшення грошової маси попит на гроші падає й відсоткова ставка знижується. Алі в зв"язку із зростанням цін попит на гроші знову зростанні й рівень ставки підвищується. Подібні коливання приводять в кінцевому рахунку до природної норми відсоткової ставки.

Алі формула Фішера дещо спрощує картину. Вона не враховує того, що на ціни впливають і інші змінні - рівень прибутку, очікування, зміни зайнятості, технологічні зсуви.

Представники неокласичної школи модифікували рівняння Фішера:[?].

M = kPY, де k — коефіцієнт, що відображає пропорцію між номінальним доходом й часткою прибутку, що зберігається в грошовій формі. Показник k — величина, обернена до V, тобто швидкість обертання грошей залежить від того, Яка кількість грошей зберігається у вигляді грошових залишків, копійчаного запасу, що призначений для укладення угод. Якщо грошовий запас невеликий, то швидкість обертання грошей росте.

Замінимо М на параметр MD — величину попиту на гроші, тобто кількість грошей, потрібну юридичним та фізичним особам, якої смердоті хочуть зберегти як частину своїх портфелів активів. ?].

Ця заміна дає:

MD = kPY =PY/ V.

З цого рівняння випливає, що величина попиту на гроші залежить від трьох факторів: 1) абсолютного рівня цін (более високий рівень цін вимагатиме понад грошей), 2) реального обсягу виробництва (підвищення рівня виробництва підвищить й реальні доходи, а тоді (за інших рівних умів) споживачам треба понад грошей, оскільки наявність более високих реальних доходів передбачає більший обсяг угод), 3) швидкості обертання грошей в руху доходів (кількість обертів в рік, якої в середньому здійснює кожна грошова одиниця із загальної грошової маси на придбання товарів й послуг, що складають реальний ВВП.

Відповідно усі параметри, що впливають на швидкість обертання грошей, будуть впливати й на попит на гроші).

Згідно із деякими дещо усередненими підрахунками грошова готівка, Яка забезпечує обіг, складає приблизно 10 обертів на рік (так, швидкість копійчаного обігу в Росії на кінець 1993 року склала 0,85 об/міс чи 10 об/рік). ?].

Представники класичної школи схиляються до думи, що швидкість обертання грошей постійна й визначається такими інституційними чинниками, як кількість щорічних виплат заробітної плати.

Кейнсіанській підхід до копійчаного попиту.

У своїй книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей» Д. М. Кейнс відкинув класичну кількісну теорію попиту на гроші. У його власній теорії головну роль грає поняття норми відсотка. Кейнс розглядав гроші як один з типів багатства й стверджував, що та частина портфелів активів, якої господарські агенти бажають зберегти в формі грошей, залежить від того наскільки висока цінність властивості ліквідності. (Активи володіють ліквідністю, якщо їхні можна використовувати як засіб платежу, а їхні власник впевнений, що номінальна віртість таких активів не зміниться). Казати, що люди віддають перевагу відносно діквідному портфелю — ті ж саме, що говорити про відносно великий попит на грошй із їхнього сторони. Саме із цієї причии Кейнс назвавши свою теорію попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Кейнс вважав, що три заподій примушують людей зберігати принаймні частину багатства у формі ліквідних грошових активів (таких як готівка, поточні рахунки до запитання), а чи не менш ліквідних, але й тихий, що приносять дохід (як облігації): 1) транзакційий мотив — люди зберігають деяку частину своїх активів у формі грошей для використання їхнього як засобу платежу. Щоб вирішити, стільки грошей тримати для транзакційних операційних цілей, особа має зважити, у що обходитися тримання на руках невеликих торб грошей й стільки відсоткового прибутку можна одержати, якщо покласти гроші под відсоток. 2) мотив обережності чи застережний мотив — зберігання частини портфеля активів у формі грошей може зумовлюватися бажанням забезпечити в майбутньому можливість розпоряджатися певною частиною своїх ресурсів у формі готівки. Кейнс вважав, що кількість грошей, необходимых індивіду для здійснення угод купівлі - продаж й відкладена (виходячи із мотивацію обережності) приблизно пропорційна його прибутку. Чим понад готівки людина тримає, тім більша ймовірність втрат, спричинених неліквідністю (тобто шлюбом грошей на даний момент). Та чим понад людина тримає на руках, тім від більшого відсоткового прибутку вон відмовляється. Оптимальна величина застережних залишків грошей на руках має бути між такими малими застережними залишками готівки, що особі, майже без сумніву, доведеться відмовитися від деяких покупок, й такими великими залишками готівки на руках, що при потребі майже завжди можна якщо заплатити. Оптимальна величина передбачає балансування між втратою відсоткового прибутку й можливістю не бути заскоченим без грошей, неліквідним.

Розгляд трансакційного мотивацію й мотивацію обережності роблять кейнсіанську теорію переваги дуже схожою на класичну кількісну теорію. Алі Кейнс вважав, що господарські агенти будуть тримати частину портфеля своїх активів у ліквідній формі, якщо смердоті вважають, що володіння активами в іншій формі пов"язане зі значним ризиком. 3) спекулятивний мотив — виникає від бажання уникнути втрат капіталу, що зумовлені зберіганням активів у формі облігацій (наприклад, у періоди очікуваного підвищення норм позичкового відсотка). Цей мотив формує зв"язок між величиною попиту на гроші й нормою позичкового процента.

Отже, Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двох змінних величин. За інших рівних умів збільшення номінального прибутку викликає збільшення попиту на гроші, зумовлене існуванням транзакційного мотивацію й мотивацію обережності. Також, знову за інших рівних умів, зниження норми позичкового відсотка збільшує попит на гроші, обумовлений існуванням спекуляційного мотиву.

Попит на реальні залишки можна відповідно записати так:[?].

L = kY — hi, k, h > 0, де k, h показують чутливість величини попиту на реальні залишки до зміни рівня прибутку й відсоткової ставки. Функція попиту на реальні залишки: за даного рівня прибутку величина попиту — це спадна функція від рівня відсоткової ставки. Таку криву попиту показано для рівня прибутку Y1(мал.1):

Мал.1.

Чим вищий рівень прибутку, тім вищий попит на реальні залишки. Крива попиту L2 відповідає вищому рівню реального доходу.

як уже зазначалося вище, інтерес для людини становить реальна величина їхніх грошових залишків. Тобто: 1) Реальний попит на гроші не змінюється зі зростанням рівня цін.

(йдеться, звичайно, не про галопуючу інфляцію), й усі інші реальні змінні - відсоткова ставка, реальний дохід й реальна величина багатства — лишаються незмінними. 2) Номінальний попит на гроші зростає пропорційно підвищенню рівня цін за незмінності згаданих вище реальних величин.

Існує спеціальна назва поведінки. на якої не впливають зміни цін, якщо усі реальні величини змінних не змінюються. Людина позбавлена грошової ілюзії, коли зміну рівня цін (за умови незмінності реальних величин змінних) лишає реальну поведінку людини, а також реальний попит на гроші незмінними. І навпаки, якщо на реальну поведінку людини впливають зміни рівня цін, коли усі реальні змінні величини не змінюються, про таку людину кажуть, що вон страждає на грошову ілюзію. ?].

Сучасна кейнсіанська теорія попиту на гроші.

Сучасна теорія попиту на гроші відрізняється від теорії ліквідності Кейнса цілим поруч особливостей: 1) Кейнс розглядав лише безвідсоткове зберігання грошей й довгострокові облігації. Сучасна теорія попиту на гроші розглядає значно ширший діапазон активів. Так, є чотири основні грошові агрегати: готівкові гроші, М1, М2, М3.

Складові агрегату М1: готівка в розпорядженні домогосподарств, фірми чи урядового органу плюс безстрокові вклади (банківські рахунки, що повертаються вкладникам на вимогу, часто називають депозитами до вимоги).

Ключовою характеристикою М1 є ті, що його здебільшого приймають як знаряддя платежу. Деякі країни включають в М1 дорожні чеки. хоча визначення цого агрегату досить відносне: куди віднести, наприклад, іноземну валюту, якої в більшості держав Східної Європи (до того числі й в Україні) використовують нарівні із національною валютою?

М2 включає у собі М1 плюс строкові (чи заощаджувальні) вклади в банках із необмеженим доступом.

М3 містить М2 плюс більші вклади із фіксованими рядками плюс рахунки в небанківських інститутах. Загальна відмінність: ці активи менш ліквідні (їхнього важче й дорожче перетворювати в готівку чи чекові рахунки).

Усі, що впливає на перевагу володіння яким-небудь із вищеназваних активів, може вплинути на попит на гроші. 2) Сучасна теорія відкидає поділ попиту на основі мотивів обережності, транзакційного та спекуляційного мотивів. Тобто, відсоткова ставка усе ж таки впливає на попит на гроші, обумовлений наявністю спекуляційного мотивацію, але й лише внаслідок того, що норма відсотка являє собою альтернативну вартість зберігання грошей. 3) Сучасна теорія розглядає багатство як один із визначних факторів попиту на гроші. При збільшенні багатства індивіда, він, швидше на, захоче збільшення шкірного із типів власного багатства, включаючи і гроші. 4) Сучасна теорія враховує наявність інфляції. Ця теорія чітко розмежовує реальний та номінальний дохід, реальну та номінальну норму відсотка, реальні та номінальні величини грошової маси.

Ріст номінального національного прибутку може відображати в собі наступні зміни в структурі економіки: ріст рівня цін при фіксованому реальному національному доході, ріст реального національного прибутку при незмнному рівні цін чи певне поєднання цих двох явищ. У будь-якому випадку зміни в номінальному національному доході вплинуть на величину попиту на гроші.

Якщо спостерігається ріст реального національного прибутку за незмінного рівня цін, то збільшується обсяг угод, що викликає додатковий попит на гроші для обслуговування цих операцій.

Збільшення рівня цін без зміни рівня реальної економічної активності на свій чергу теж збільшує кількість грошей, необхідну для здійснення планованих актів купівлі-продажу при новому, вищому рівні цін. Знову підвищується попит на гроші. Це відображає прагнення господарських агентів залишати постійну реальну кількість грошей у своєму портфелі за умови фіксованого реального обсягу угод, але й того, що відповідає зміні рівня цін. (мал.2). Алі за умів дуже високої очікуваної інфляції попит на гроші порівняно із доходом різко скорочується.

Мал.2.

Лаг — особливість попиту на гроші.

Попит на гроші реагує на зміни прибутку й відсоткових ставок із лагом. Колі змінюється рівень прибутку чи відсоткова ставка, величина попиту на гроші спочатку змінюється незначно. З годиною попит на гроші зростає, поступово досягаючи свого нового континенту в довгостроковому плані. Причини такого лага досі повністю не з"ясовані. Відставання можливе через ті, що зміни величини грошових залишків пов"язані із певними витратами чи через повільну зміну сподівань у власників грошей. Якщо люди вважають, що зміну відсоткової ставки тимчасова — смердоті не мінятимуть структуру своїх грошових вкладів кардинально. Лише через певний годину, коли стає очевидним, що зміну відсоткової ставки не тимчасова, власники грошей вноситимуть зміни в інвестиційні портфелі. Якщо очікується інфляція, купівельна спроможність грошей падає, від «палаючих» грошей намагатимуться позбутися. Якщо очікується зниження цін, то попит на гроші ростиме. Попит на гроші падатиме при підвищенні відсоткової ставки. Взагалі кажучи, відсоткова ставка є своєрідним регулятором, за допомогою якого досягається оптимальна пропорція між грошима як засобом збереження й цінними паперами, що приносять дохід у вигляді відсотків.

Попит на гроші в умовах перехідної економіки.

Розглянуті вище теорії характеризують специфіку утворення індивідуального попиту на гроші й відповідно до нього поведінку особини (домашнього господарства чи фірми) в умовах високої зрілості банківської та грошово — фінансової системи, ринку грошей та товарів. У умовах ж перехідної економіки (якою є і українська), котра характеризується високим рівнем товарного дефіциту та інфляційних процесів, обмеженою структурою функціональних грошових форм й ринку цінних паперів та іншим аналогічним чинникам, дія розглянутих вище мотивів та факторів значною мірою обмежується, а деяких випадках й деформується. Тому при розгляді специфічних особливостей формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки треба враховувати низку додаткових чинників: 1) Структура особистого споживання характеризується відносно низькою часткою витрат як на товари довгострокового використання, то й на дорогі послуги. З огляду на це в умовах зростання грошових доходів.

(окремих категорій населення) розподіл грошей між транзакційними витратами та їхні збереженням зміщується в бік зростання частки транзакційних витрат за рахунок збільшення попиту на згадані ціності. 2) Відсутність достатньо розвиненої інфраструктури копійчаного і фінансового ринків призводить доти, що фізичні та юридичні особини фізично не можуть зберігати гроші безпосередньо у формі спекулятивних залишків (фінансових активів) — акцій, облігацій, інших видів цінних паперів. Тут спрацьовує ефект заміщення багатства: гроші розміщуються у високоліквідні товари ювелірні й мистецькі вироби, нерухомість, інші ціності, що виконують функцію гарантованого резерву багатства й в разі необхідності легко реалізуються. стимулом формування такого резерву є і інфляційне знецінення грошових збережень. Таку ж природу має нагромадження коштів в іноземній валюті, якав даному випадку заміщує національні грошові одиниці насамперед у їхній функції засобу нагромадження. 3) У умовах інтенсивного розвитку інфляційних процесів істотно послаблюється не лише функція нагромадження грошей, а і еластичність їхні попиту до змін ставки банківського відсотка, а також відсотка на вклади населення в ощадний банк. За цих умів збереження грошей для використання із транзакційною метою та їхнього відповідний тиск на попит товарів також зростає.

Власник грошей, вирішуючи запитання про формування портфеля, намагається забезпечити собі максимальну вигоду через альтернативний вибір між різними формами багатства, до числа які належить й грошовий компонент (МD). Згідно портфельних теорій, потреба в грошах визначається відносною привабливістю різних видів активів. Вона залежить від ступеня ризику й рівня прибутку, пов"язаних із кожним із цих видів накопичення, а також від загальної суми активів. Наприклад, функцію попиту на гроші можна представити так:

(M/P)d = f (rb, rc, P, h, Y), де (M/P)d — сума реальних залишків, rb — очікувана норма прибутку (відсотка) від облігацій, rc — очікувана норма прибутку (дивіденду) від акцій, Р — очікувана динаміка цін, h — очікувані результати інвестицій у «людський капітал» (витрати на освіту, кваліфікацію тощо), У — фізична величина кінцевого продукту чи ревальний доход. ?].

Необхідно зважати й на динамізм економічного життя — приватизацію днржавних підприємств, їхнього корпоратизацію, приватизацію землі та інші процеси, що розвиваються протягом останнього годині на Україні. Їх поглиблення сприяє повнішій реалізації загальновизначених для ринкової економіки принципів грошових відносин, до того числі і формуванню гошового попиту.

Формування копійчаного попиту в Україні.

Маємо такі дані за 1990;1996 рр. (кількісні показники подано у пострадянських карбованцях через шлюб даних у гривнях):

Табл.1. |Рік |Номінальний |ІСЦ, % зміни |Грошова маса, |% ставка | | |ВВП, |(1990 р = 1) |млрд.пострад. |рефінансування| | |млрд.пострад. | |рубл | | | |рубл | | |НБУ | |1990 |167,1 |- |130 |- | |1991 |299,4 |3 |238 |- | |1992 |5032 |31 |2522 |80 | |1993 |748 495 |1696 |48 150 |213 | |1994 |1 203 769 |16 809 |321 570 |232 | |1995 |5 293 310 |80 137 |692 996 |119 | |1996 |7 919 000 |144 432 |936 400 |60 |.

Проаналізуємо формування попиту на гроші в Україні (1990;1996р) за допомогою багатофакторної регресійної моделі. Функція попиту на гроші має вигляд:

Мt/Рt = (0 Rt (Yt ((M-1/P-1)(e (, де Мt — бажаний чи довгостроковий попит на гроші, Rt — процентна ставка рефінансування, встановлена НБУ, Уt — номінальний ВНП, Рt — рівень цін.

Для статистичної оцінки даної моделі перейдемо до логарифмічної моделі:[?] ln (Мt/Рt) = ln (0+(1lnYt+ (2ln (M-1/P-1) +(3lnRt +(t.

За даними табл.1 отримали такі результати: ln (Мt/Рt) = - 3,6654 +1,3lnYt + 0,5383ln (M-1/P-1) — 0,1972lnRt.

+(t.

Значення коефіцієнта детермінації R2 = 0.665, тому однозначного висновку про адекватність моделі дійсності робити не можна. Скристаємось критерієм Фішера. Табличне значення Fкр = 9,28 (при рівні значимості (= 5%), розраховане значення F = 27,64, тобто можна стверджувати, що коефіцієнти (й (й = 1,3) статистично значимі. Отримані дані свідчать про пряму залежність попиту на гроші від прибутку та про обернену залежність від ставки відсотка, що підтведжує кейнсіанську теорію прибутку та відсотка.

Впровадження у вересні 1996 р нової національної валюти — гривні створило умови для посилення в механізмі стабілізаційної монетарної політики тихий її складових, що забезпечують стимулюючий вплив грошей на розвиток економіки.

Табл.2. Грошова маса, інфляція та рівень монетизації ВВП Україні. ?] |Показники |1996 р. |1997 р. |1998 | | | | |р. | | |І-ІІІ |ІУ |І |ІІ |ІІІ |ІУ |І | | | |кварт.|кварт.|кварт.|кварт.|кварт.|кварт.| | |кварт.| | | | | | | |Грошова маса |104,0 |121,0 |104,0 |114,0 |111,0 |101,5 |103,3 | |(М3) | | | | | | | | |Інфляція |110,5 |103,6 |103,5 |101,8 |101,3 |103,2 |101,7 | |Рівень |37,5 |35,0 |50,7 |53,4 |53,6 |42,6 |63 | |монетизації | | | | | | | |.

як випливає із наведених даних, вже у ІУ кварталі 1996 року на грошовому ринку відбулися якісні зміни. Протягом перших трьох кварталів 1996р. зростання грошової маси за агрегатом М3 в середньому становило 104,0% за квартал, а зростання цін на споживчому ринку — 110,5%, тобто інфляція у 2,5 разу випереджала зростання грошової маси. У ІУ кварталі 1996 року співвідношення динаміки цих процесів уперше за 1992 -1996 рр. істотно змінилося: грошова маса зросла на 21,0%, а рівень цін — лише на 3,6%, чи майже у 6 разів менше. ?] Така зміну динаміки грошової маси та інфляції свідчить про ті, що переважна частина додатково випущених грошей одразу после грошової реформи стала спрямовуватися на не так на збільшення попиту на товарних ринках, але в формування заощаджень, на зростання попиту на фінансових ринках.

Повернення после грошової реформи на рівень так званої «докритичної точки інфляції», завдяки чому темпи зростання грошової маси стали випереджати рівень інфляції, позитивно вплинуло на динаміку монетизації ВВП. Вже І кварталі 1997 р. її рівень підвищився порівняно із ІУ кварталом 1996 р. майже на 45% й продовжував повільно зростати протягом наступних кварталів.

У цілому за 1997 р. рівень монетизації ВВП сягнув 13,9% й зріс порівняно із 1996 р. на 12,1%.

На краще змінювались і інші складові монетарної політики — знижувалась ціна коштів на грошовому ринку, полегшувався доступ до кредитних ресурсів, стабілізувався валютний курс гривні, активізувалася капіталізація доходів населення, зростали централізовані валютні резерви тощо.(Табл. 3)[?].

Таблиця 3. Динаміка окремих складових монетарної політики в України.

|Показники |1996 |1997 р. |1998 р.| | |р. | | | | |ІV | |I | | |кварт| |кварт. | | |. | | | | | |I |II |III |IV | | | | |кварт.|кварт.|кварт.|кварт.| | |1.Облікова ставка |40,0 |27,3 |21,0 |16,0 |35,0 |41,0 | |НБУ, % річних | | | | | | | |2.Процентні ставки | | | | | | | |комерційних банків, %: | | | | | | | |по кредити |61,4 |53,2 |50,3 |41,6 |42,7 |48,9 | |за депозитами |24,2 |20,6 |17,8 |14,8 |18,9 |18,7 | |3.Нормативи |15,0 |15,0 |11,0 |11,0 |15,0 |15,0 | |обов"зкового | | | | | | | |резервування, | | | | | | | |% | | | | | | | |4.Вклади населення в |130,0|118,0 |114,0 |109,0 |116,3 |110,3 | |комерційних банках, % | | | | | | | |відносно попереднього | | | | | | | |періоду | | | | | | | |5.Індекс зміни |1,07 |0,98 |1,0 |1,01 |1,03 |1,07 | |офіційного | | | | | | | |курсу гривні щодо | | | | | | | |долара | | | | | | | |США, разів відносно | | | | | | | |попереднього періоду | | | | | | |.

Намітилася стійка тенденція до уповільнення процесу зростання вкладів населення у комерційних банках — зі 130,0% у ІУ кварталі 1996 р. до 110,3 у І кварталі 1998 р. Ця тенденція негативно впливає на розвиток економіки, оскільки послаблює основне внутрішнє інвестиційне джерело — заощадження населення. Певну роль у скороченні заощаджень населення у банках та в цінних паперах відіграє недостатнє зростання, бо і зменшення обсягів номінальних та реальних доходів населення. Проте ключовою його причиною є подалі розчарування у спроможності держави забезпечити реальну економічну стабільність, перебороти економічну та фінансову кризові, довго утримувати сталість національних грошей й достатню стабільність банківської системи. Ці фактори підживлюють інфляційні очікування, недовіру до кредитних (до того числі банківських) установ, спонукають спрямовувати заощадження у національну готівку, а потім — у вільно конвертовану іноземну валюту.

На тлі тривалого скорочення заощаджень та вкладень у цінні папери відбувалося інтенсивне накопичення залишків наявних грошей у населення. У 1997 р. приріст їхні збільшився порівняно із 1996 р. на 55,5%. Переважна частина цого приросту припадає на Перші три квартали. У ІУ кварталі обсяг його був незначним — у 12.4 разу меншим, ніж у ІІІ кварталі 1997 р. На І кварталі 1998 р. залишок наявних грошей у населення навіть дещо зменшився. Однією із такої зменшення наявних грошей у населення є падіння загального обсягу доходів населення. У такій ситуації посилюються інфляційні очікування та процес «втечі» заощаджень в іноземну валюту. ?].

Продовжує зменшуватись рівень відсоткових ставок по кредити, наданими клієнтам — з 75,1 у середині жовтня 1998 року до 46,8% на вухо января 1999 року та на міжбанківському ринку — із 92,3 у другій декаді жовтня до 25,1% річних на вушко 1995 р. Знизились процентні ставки за депозитами на міжбанківському ринку — із 88,1 до 28,3% річних на вушко 1999 р. [?].

Останнім годиною спостерігається зменшення попиту на гроші як засіб платежу при одночасному зростанні попиту на гроші як засіб заощаджень, тобто формується важлива антиінфляційна тенденція (широкі гроші (М3) у реальному вимірі зростають). Розглянемо динаміку грошової маси за агрегатом М3: Табл.1. Динаміка грошової маси (М3) (1.01.1998 = 100%). ?] |Станом |1.04 |1.05 |1.06 |1.07 |1.08 |1.09 |1.10 |1.11 |1.12 |1.01 | |на: |1998 |1998 |1998 |1998 |1998 |1998 |1998 |1998 |1998 |1999 | |Грошова |103,3|103,4|106,1|107,3|110,7|109,7|114,2|114,9|118,4|125,3| | | | | | | | | | | | | |маса | | | | | | | | | | | |(М3) | | | | | | | | | | |.

Широкі можливості для збільшення попиту на національні гроші відкриються із розвитком малого та середнього бізнесу. Зростання виробництва товарів та послуг у сфері малого та середнього бізнесу зумовить додаткову потребу в касових залишках грошей. Ця потреба зростатиме і бо розвиток малого бізнесу активізує фінанси сімейних господарств, — смердоті відчують зацікавленість й сенс у нарощуванні сімейних заощаджень. А процеси формування заощаджень та інвестування у межах окремих підприємств малого бізнесу тісно переплітаються, що надає їм високої ефективності та дієвості. Це істотно розширить економічне підгрунтя для додаткової емісії грошей Центральним банком та зростання емісійного прибутку держави без інфляційних наслідків. ?].

Висновки.

Отже, згідно із монетаристською теорією попит на гроші.

(MD = kPY =PY/ V) величина попиту на гроші залежить від трьох факторів: абсолютного рівня цін, реального обсягу виробництва та швидкості обертання грошей. Кейнсіанці розглядають попит на гроші як функцію двох змінних величин. За інших рівних умів збільшення номінального прибутку викликає збільшення попиту на гроші, зумовлене існуванням транзакційного мотивацію й мотивацію обережності. Також, знову за інших рівних умів, зниження норми позичкового відсотка збільшує попит на гроші, обумовлений існуванням спекуляційного мотивацію. Можна стверджувати, що наша регресійна модель за емпіричними даними для України підтвердила цей підхід.

За даними бюлетня Тacis швидкість обігу грошей в Україні скоротилась із 12−14% у 1996 до 7- 8% у 1997. За цей годину обсяг грошової маси зріс более ніж на 50%. Тобто рівень монетизації значно збільшився, але й не як наслідок додаткової емісії, а як наслідок зменшення інфляційних очікувань й швидкості обігу грошей. Ці події української економіки знаходять своє підтвердження у монетаристській теорії.

Список використаної літератури: 1. Гальчинський А. Теорія грошей.- До.- 1996 р.-С.356. 2. Фішер Ф, Дорнбуш Д. Макроекономіка.- До.- 1996р — С. 337. 3. Долан Д.Дж. Гроші, банки приносить чималі гроші - кредитна політика.- М.- 1992р.;

С. 232 4. Бартенев С. А Економічні теорії та школи., — М., — 1996. ?] Черняк.

Про., Корнієнко Є. Модифікація макроекономічної моделі Morishima-Saito для економіки України.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 5.-С.6. 5. Савлук М. Грошово — кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності.- 1998 р.-№ 1.-С. 5−6. ?] Ющенка У. Здобутки й втрати минулого року.// Вісник НБУ.-1999 р.-№ 2. С. 3 -5. 6. Савлук М. Про деякі процеси в монетарній сфері України после грошової реформи.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 7.-С.36. 7. Черняк Про., Корнієнко Є. Модифікація макроекономічної моделі Morishima;

Saito для економіки України.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 5.-С.6.

[1] Фішер Ф, Дорнбуш Д. Макроекономіка.- До.- 1996р — С. 353.

[2] Долан Д.Дж. Гроші, банки приносить чималі гроші - кредитна політика.- М.- 1992р.- С. 228.

[3] Долан Д.Дж. Гроші, банки приносить чималі гроші - кредитна політика.- М.- 1992р.- С. 232.

[4] Бартенев С. А Економічні теорії та школи., — М., — 1996.

[5] Фішер Ф, Дорнбуш Д. Макроекономіка.- До.- 1996р — С. 375.

[6] Фішер Ф, Дорнбуш Д. Макроекономіка.- До.- 1996р — С. 337.

[7] Гальчинський А. Теорія грошей.- До.- 1996 р.-С.356. [8] Черняк Про., Корнієнко Є. Модифікація макроекономічної моделі MorishimaSaito для економіки України.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 5.-С.6. [9] Савлук М. Про деякі процеси в монетарній сфері України после грошової реформи.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 7.-С.36.

[10] Савлук М. Про деякі процеси в монетарній сфері України после грошової реформи.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 7.-С.37.

[11] Там само.-С.37. [12] Савлук М. Про деякі процеси в монетарній сфері України после грошової реформи.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 7.-С.36.

[13] Ющенка У. Здобутки й втрати минулого року.// Вісник НБУ.-1999 р.-№ 2. С. 3 -5.

[14] Ющенка У. Здобутки й втрати минулого року.// Вісник НБУ.-1999 р.-№ 2. С. 3 -5. 15Савлук М. Грошово — кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності.- 1998 р.-№ 1.-С. 5−6.

d b c.

———————————- Р/Р> 0.

Р М.

М/Р час.

i, %.

k (Y.

L2 = kY2 — bi.

L1 = kY1 — bi.

L, попит на гроші.