Демографическая ситуація у Росії

Демографическая ситуація у России

Введение

Вряд хтось замислюється, що широко вживане слово «народонаселення «або його синонім «населення «спочатку виникли як наукові поняття. Сталося це 1,5−2 століття тому. Поява поняття «народонаселення «(у російській початку XIX століття) втілило в життя спеціальну науку і зумовило один голос, вперше вжите в середині минулого століття і яке увійшло в повсякденність вже в нашої історичної пам’яті - «демографія «.

В наші дні слово «демографія «перестало викликати подив. Про проблемах населення говорять і пишуть вчені та журналісти, виходять серії популярних робіт, курс демографії викладається у низці вузів країни. Минули часи, коли слово «демографія «плутали коїться з іншими співзвучними з демографією словами. Демографія стала наукою з усіма атрибутами — своїми методами, теорією, практичними завданнями. Понад те, вона стає наукою «модної «з усіма плюсами і мінусами такий популярності. До них належить, передусім, спрощене уявлення суті демографічних процесів, мнимої легкості їх аналізу, іноді прагнення по приватним даним, на своєму життєвому досвіді робити далекосяжні узагальнення й оприлюднять висновки. Це нині дедалі більше вплітається й у тканину історичних досліджень. На перехресті двох галузей знань поступово склалася нова наукову дисципліну — історична демографія (чи демографічна історія), предметом вивчення якої є об'єктивний процес історичної еволюції відтворення населення. Лише останні десятиліття, ми стали свідками «демографічного вибуху «у що розвиваються і різкого зниження показників відтворення населення економічно розвинених, історична демографія привернула до собі широке внимание.

История розвитку демографии

На протязі всієї історії існування Росії влади приховували від власного народу демографічну правду. До «хрущовської відлиги «демографічна статистика під грифом «Цілком таємно «і лише з кінця п’ятдесятих років стала прораховуватися до них із позначкою «Для службового користування ». Відтоді і до вісімдесят п’ятого року дані про чисельність населення, про кількість народжених і мертвих наводилися лише спеціальних виданнях, проте даних про тривалості життя, дитячої смертності і абортів не публікувалися ніколи й ніде. І чому: саме тривалість життя і культурний рівень смертності населення, дитяча народжуваність і дитяча смертність, а як і число абортів для 100 жінок, як ніщо інше, відбивають суть — стан держави. Так, саме демографічні показники, а не рівні виплавки чавуну чи стали, не військовий чи науково-технічний потенціал, не число лікарів на свою душу населения…

В сучасної Росії, правонаступниці СРСР, неминуче зберігаються самі демографічні тенденції, що вирізняли її безпосереднього історичного попередника. Інакше і могло: хоча б народ, самі традиції, те злочинне ставлення влади до свого народу. Потім висновком — сухі, безпристрасні викладки Держкомстату. Це дзеркало, що відбиває нас такими, які ми есть.

Демографическая ситуація у сучасної России

Системный криза російського суспільства різко погіршив демографічної ситуації і душевному здоров'ї населения.

Государственный доповідь про духовне здоров’я населення 1993 р, аналітична довідка «Здоров'я населення Росії у 1992;1993 роках «дозволяють оцінити демографічний неблагополуччя країни — як демографічну катастрофу. У доповіді говориться про тому, що кількість померлих помітно збільшилася практично через всіх найбільш поширених причин, які ведуть передчасної смертності. «Різницю між зростаючій смертністю і сокращающейся народжуваністю у складі Федерації (і особливо її російських регіонах) дозволяють охарактеризувати Росію країну з вырождающимся населенням «(«Незалежна газета «1994 р 2 лютого) У 1990 року за післявоєнний час спостерігалася природна спад населення. У 1993 р добігало їй уже охоплено 68 територій, у яких проживає 63% росіян, а 1992 р. таких територій було 45. У цьому випереджаючими темпами зростає смертність населення працездатному віці. Перевищення смертей над народжуваністю, починаючи з 1992 року, часто оцінюється як депопуляція, тобто. вимирання Росії, що становить близько мільйона чоловік за 1,5 останніх года.

Продолжительность жизни

Средняя тривалість життя жінок у Росії становить 57,7 — років на чоловіків, і 71,2 роки жінок. Порівняємо: для США, Канади, Франції, Німеччині та інших розвинених країн світу ці показники рівні відповідно: 73−74 року й 79−80 років. Щодо Японии-чемпиона по долгожительству — 75,90 і 81,6 років. Отже, наші чоловіки сьогодні живуть у середньому становив 16 років молодшою, а жінки на 8 років молодшою, ніж Заході. Особливо тривожний розрив термінами життя протилежних статей, більш 13 років. Такого немає, і не ніде. «Нью-Йорк Таймс «пише, що Росія стала першої промислово розвиненою країною, що пережила настільки різке скорочення населення умовах, коли було ніде (див. табл.).

Из наведеної таблиці видно, що з 100 років (приблизно 1838−1938г) тривалість життя і покриток зріс у 2 раза.

Примечательно те що з кінця ХІХ століття збільшується розрив показників тривалості чоловіків і жінок, що сягає в 1968;1971гг. майже дев’яти лет.

Разрыв тривалість життя чоловіків і жінок обумовлений як біологічними чинниками, з допомогою яких можна віднести чотири-п'ять років що така відмінностей. Інші ж чотири-п'ять років розриву викликані дією специфічних чинників. Так зараз у старші віку вступають люди, які активну участь в Великої Вітчизняної війні, що ні могло б не зашкодити здоров’я. Є й інші причини цього явления.

Но в наші дні, що й було зазначено вище, розрив тривалість життя чоловіків і жінок став приблизно 13 років, що надзвичайно пугает.

Рождаемость

В 1993 року народжуваність впала проти попереднім роком на 15% і досягла 9,0 народжених на тисячу человек.

Сейчас ми бачимо тенденцію до їх зниження кількості дітей у сім'ї. За даними Держкомстату більшість росіян у наші дні вважає цю найбільш прийнятним мати одну дитину (1).

Если раніше абсолютно нормальним явищем було 3−4 дитини на сім'ї, той зараз члени багатодітних сімей трапляються набагато рідше. Але як й раніше для сімей сільських жителів характерно більше дітей, ніж для міських сімей (див. графік).

Из графіка видно, що досі пір у сільській місцевості народжуваність дітей у значною мірою більше, порівняно з народжуваністю у містах, як і раніше, що соціально-економічна обстановка призвела до некерованості процесу урбанізації у багатьох країнах, зокрема й Росії. Відсоток міського населення окремих країнах дорівнює: Австралія -75, США — 80, Німеччина — 90. Крім у містах — мільйонерів швидко ростуть міські агломерації чи злиті города.

По даним 1993 р смертність становила 16,6 мертвих 1000 человек.

Сравним: США — 9,0 людина, притому, що тривалість життя там становить 72 року, у Росії лише 57,7 років, (див. график) Основными причинами смерті наші дні є хвороби, з так званого ендогенного плану, тобто. пов’язані з порушенням діяльності найважливіших систем людського організму. Тому збільшення у кількості населення частки осіб старших вікових груп веде до зростання загальної кількості померлих, отже, і загальних коефіцієнтів смертності. Ця тенденція спостерігалися й у минулому, приміром, із 1939 г. по 1970 г. частка осіб у віці 57 років і більше зросла з 6,8% до 11,8%.

Если в 1973 г частку померлих від захворювань систем кровообігу доводилося 49,5% всіх смертей, то 1985 р. — 53,4% і це показник залишився незмінним до 1995 р. Натомість у 1985 р. від новоутворень (раку) померло 15,5% і загинуло внаслідок нещасних випадків 12%, це були відповідні величини для 1995 р. склали 17,5% і 16%. Зростання смертностей від таких хвороб характерний, передусім, для осіб старшого віку, т.к. «пік «смертності зміщується у цю вікову групу.

Статистика абортов

Статистика абортів завжди була під забороною. Кількість абортів на тисячу жінок дітородного віку становить Росії 83. Хіба у країнах: Німеччина — 5,1, Австрія — 7,7, Франція — 13,8. Цей перелік можна продовжити, що ні змінити суті, серед країн Західної Європи ми залишаємося безумовними лідерами за кількістю абортів, причому наш відрив інших просто потрясающ. Примітно, що й іти у карті Східної Європи із Заходу сходові кількість абортів зростає. У Угорщини — 35,6, в Югославії - 38,6, у Болгарії - 67,2. По негласним дані кінець 1994 р. із загальної кількості зареєстрованих вагітностей пологами закінчувалося лише 32%, інші 68% - аборти.. .

АБОРТЫ — одне з головних причин низьку народжуваність і негативного природного приросту населення. Таке дуже багато абортів нашій країні пов’язано, насамперед із економічної ситуацією у Росії. Ви вже на протязі кілька років Україна перебуває у умовах соціально-економічного кризи, що є причиною такої демографічного явища, як аборти. Здебільшого аборти роблять жінки віком від 16 до 25 років, т.к. цей соціальна верства перебуває у найбільш несприятливому матеріальне становище. Адже молода самотня жінка просто більше не може в належної ступеня забезпечити себе і свого ребенка.

Также на відсоток абортів впливає моральне і моральне здоров’я людей. Адже, погодьтеся, останні кілька років моральні рамки сильно розширилися, а багато моральні чесноти у власних очах сьогоднішньої молоді виглядають непоправно застарілими і немає неприемлемыми.

И, попри всі старання російського уряду, кількість абортів продовжує зростати, і щоб зупинити цей процес і привести статистику абортів в рамки, знадобитися багато років і одне десятиліття, за умови, що це вдасться осуществить.

Детская смертность

Пугает статистика дитячої смертності у Росії. Це дорівнює сьогодні 18,6, тобто. 18−19 смертей віку до один рік на 1000, народжених живими. Порівняємо: США вмирають 5 новонароджених з 1000, у Канаді та Японії - 7, в найрозвиненіших країнах Західної Європи — від 6 до 8. У сучасному Росії дитяча смертність майже 3 разу вищу, ніж у цивілізованому мире.

Самоубийства

На чисельність населення Росії, хоча у незначній мірі, впливає відсоток самогубств (див. графік).

Глядя на графік можна сказати, що з 1992 року у 1995 р. кількість самогубств помітно зросла з 46 125 до 61 000 відповідно. Потім у період із 1995 р по 1996 р їх кількість трохи знизився. Різке збільшити кількість самогубств в період із 1992 р. по 1995 р. пояснюється кризовим розвитком економіки країни та падінням виробництва, а як і різким погіршенням соціально-економічного стану Росії. Зауважимо, що Росія перебуває у першій десятці країн із найвищим відсотком самоубийств.

Также ужасающ відсоток кримінальних злочинів, зокрема убивств, за кількістю що їх вже наближаємося США, що є явними лідерами у цій області. Убивства впливають й не так на демографічний стан Росії, скільки на социальное.

Миграция.

Все ми знаємо про таке явище, як міграція — переміщення населения.

Большие за обсягом переміщення населення спостерігалися роки й у перші повоєнні роки. Так було в 1941;1942гг з районів, яким загрожувала окупація, було евакуйовано 25 млн. чел.

В 1968;1969гг змінили місце проживання 13,9 млн. чол, причому 72% мігрантів був у працездатному віці. Останніми роками потоками переміщення населення була міграція із сіл в город.

Так, з допомогою міграції із сільської місцевості до міської місцевість з 1970 по 1983гг. чисельність сільського населення зменшилася зі 105,7 до 96, млн. чол, чи 8,9%, а частка сільського населення загальної чисельність населення зменшилася з 44% до 35%. Ця тенденція активно триває й у наші дни.

Общий обсяг переміщень населення в місце проживання досить велик.

Влияние міграції в розвитку населення часто неоднозначно. Зростання рухливості населення є важливий чинник розвитку суспільства, сприяє підвищенню культурного й суспільного рівня людей. Без міграції неможливо було у минулому розвиток економіки нашої країни, освоєння природних ресурсів Сибіру та Далекого Сходу, і т.д.

Однако надмірна міграція із сіл приводить до створення возрастно-половых диспропорцій, до нестачі молоді, що перешкоджає розвиток сільського господарства якнайшвидше освоєння нової техники.

Большой відтік молоді веде до їх зниження народжуваності в українських селах і старіння населення. З з іншого боку, прибуття великих мас молоді із сіл в великі міста створює додаткове навантаження на побутові служби міст, ускладнює рішення житлової проблемы.

Перемещение населення нові райони країни часто пов’язані з рішенням та інших негараздів. Важливо, щоб люди й не лише приїхали до райони нового освоєння, а й залишилися там працювати й жити тривалий час. Адже що людина накопичить досвід роботи у умовах, проходить щонайменше півроку. Інакше висловлюючись, існує проблема «приживаності «новоселів. Інакше, коли людина, пропрацювавши недовго на на новому місці, їде назад, загал нестиме суттєві економічні та соціальні потери.

Таким чином, сучасні тенденції міграції досить різноманітні, та його вивчення є важливим завданням демографії як науки.

Интеллектуальная еміграція із Росії: чинники, причини і геополітичні последствия

В останні роки процес інтелектуальної еміграції, чи, як він ще називають «витікання умів «набув у Росії таких масштабів, що загрожує існуванню та розвитку цілих напрямів вітчизняної науки, викликав багато негативні соціальні й економічні наслідки для російського суспільства на целом.

В Росії найважливішою умовою обвального потоку «витікання умів «стало різке збільшення відкритості спочатку радянського, та був російського держави, створення законодавчої бази для для прозорість кордонів. Суттєвий «внесок «зробили і розпад СРСР, освіту з його території самостійних держав, кордони між якими найчастіше є такі лише з географічних картах.

Факторами міграції стали, передусім, глибокий соціально-економічну кризу країни, різке зниження пріоритетності науки, збільшене її структурними особливостями, посилила значення каналу етнічної эмиграции.

Причина ж еміграції - незатребуваність наукового, інтелектуального потенціалу, неможливість для конкретних учених реалізуватися у себе у країні у науковому, матеріальному і плані, забезпечувати творчий рост.

Причины еміграції вчених і фахівців вищої школи й високій кваліфікації із Росії принципі відомі. Економічна криза мав своїм наслідком різке зниження фінансування наукових досліджень про. Науці поки що немає місця серед державних пріоритетів, а перехід наукових закладів на ринкові принципи функціонування ввозяться силу об'єктивних причин з великим трудом.

Важная причина інтелектуальної еміграції - інфраструктурна незабезпеченість російської науки, стала гальмом розвитку наукових досліджень про. Серед етнічної еміграції чисельність які виїхали науковців оцінюють завдовжки тридцять п’ять тисяч людина, що становить близько 20% всіх науковців за станом 1995 рік. У цьому систему Російської академії наук залишили 17% науковців. Проте справа у кількісному співвідношенні. З науки пішли багато ініціативні й талановиті в результаті чого частка «баласту «(але він було необхідний) значно возросла.

За останні 5 років, 42% етнічної еміграції йшло у Німеччину, 41% - Ізраїлю. Є підстави вважати, що це потік не найбільший в масштабах: в протягом останніх щорічно виїжджає близько 100−120 тисяч жителів. Охочих, звісно багато, але країни-реціпієнти (одержувача) стримують і розтягують у часу на їхнє приплив, виробляючи причому їхній селекцію. Але треба враховувати, що частка на осіб із вищою освітою серед що виїжджають цим каналом майже 20 раз вище, ніж у Росії у целом.

Ожидается, що 2000 року країну залишить близько 1,5 млн. вчених і специалистов.

В останні роки перебудови всі інтенсивніше розвивається процес бизнес-эмиграции з Росії. Молоді талановиті бізнесмени, домігшись високого добробуту в Росії, заробивши значні суми, емігрують, закуповують нерухомість і займаються займався бізнесом у розвинених країн. Загальний щорічний вивезення валюти із країни перевищує 20 млрд. доларів. Ці кошти неможливо повернути в Россию.

Эмиграция вчених і фахівців високій кваліфікації має наслідком іще одна якісний аспект: емігрують, зазвичай, дуже талановиті й активні люди у найбільш працездатному віці. Відбувається хіба що експорт інтелекту, чому середній рівень інтелекту країни — експортера знижується. У принципі так це можна зробити розглядати, як загрозу інтелектуальної безпеки страны.

Также слід звернути увагу, що з експортом інтелектуального потенціалу до Росії відбувається імпорт великої кількості менш кваліфікованих працівників (щодо окремих даним їх кількість перевищує 1 млн. чол). Відбувається хіба що інтелектуальний дренаж Росії, яка постійно знижує в спосіб свій інтелектуальний потенціал. Доцільно розробити заходів для захисту цього потенциала.

Надо враховувати, що «відплив умів «має негативні соціально-економічні наслідки для народного господарства, вкрай утрудняє реалізацію основних концепцій технологічної та економічній безпеці России.

В цілому, можна констатувати, що проблему «витікання умів », збереження національного, інтелектуального надбання — одну з найважливіших, що стоять не лише перед російської наукою, а й російським суспільством загалом. Та хай від того, як вона вирішена, великою мірою залежить майбутнє России.

Влияние населення Росії на демографію мира

Конечно, у нас, неминуче, рано чи пізно виникає запитання: «А скільки ж тільки людей живе Землі? ». Дізнатися це, виявляється, вельми непросто. А, аби громадян України у світі, довелося в і той ж день провести перепис від населення усім материках, островах, потягами, суші, на кораблях, в море.

Для те, що б упізнати громадян України у країні, треба певний день зробити перепис всього населения.

В нашій країні переписом населення проводились 1897, 1926, 1939гг. Нині у Росії з даних Держкомстату проживає всього близько 147,3 млн. людина (1).

Несмотря на негативний приріст нашій країні (зараз природний приріст населення у Росії визначається цифрою, рівної - 2), можна стверджувати, що Землі з кожним роком зростає.

Ученые — статистики підрахували, що протягом XIX століття населення Землі подвоїлася й у 1990 року перевищило 1,5 млрд. чол. (1 570 млн.). За першу половину двадцятого століття населення світу зросла більш ніж півтора разу і в 1957 року становило 2 714 млн. людина. Нині народонаселення світу налічує майже п’ять млрд. 629 млн. человек.

Источники демографічної информации

Сложность і розмаїття використовуваних нині методів демографічного аналізу пред’являють підвищені вимоги до інформаційному забезпечення. Демографічна інформація мусить бути, по-перше, багатосторонній та різноманітної, тобто. дозволяти отримувати відомості як про спільний числі демографічних подій, а й їхні детальні характеристики. Наприклад, якщо йдеться вивчення народжуваності, то важливо знати непросто загальна кількість народжень (перші, другі, треті тощо.), по віку матерів, станом у шлюбі й інших характеристик. Якщо йдеться про вивченні смертності, треба зазначити як померлих, а й їхні розподіл підлогою і віку, з причин смерті, за професіями померлих людей, і навіть низку інших характеристик. Якщо такий детальної інформації немає, використання всіх методів демографічного аналізу неможливо, але це отже, що з вивченні демографічних процесів можна дійти неточним, котрий іноді просто неправильним выводам.

Другим важливим вимогою до демографічної інформації є його достовірність. Інакше висловлюючись, одержувані дані мали бути зацікавленими вільні як від навмисних спотворень, і від неточностей, пов’язаних із специфікою збору інформації (1).

Статистика має поруч прийомів, з допомогою яких можна оцінити й достовірність отриманих данных.

Источники демографічної інформації повинна дозволити отримати необхідний обсяг відомостей як країною загалом, а й у регіонам, тобто у області, краї, автономної республіці, а окремих випадках й у адміністративному районі. Це дуже важливо задля нашого багатонаціональної держави, бо є суттєві регіональні розбіжності у природно-кліматичних умовах, а й у характері процесів відтворення населения.

Наконец, джерела даних населення цілком відповідатимуть вимогам практики лише тоді, коли дозволяють отримати необхідні дані за період часу. Лише цього разі можна виявити генеральні тенденції зміни демографічних процесів, отже передбачити їхнє майбутнє, вивчити можливі наслідки тієї чи іншої типу відтворення населення і побудову цій основі розробити необхідний комплекс заходів для їх коригування в бажану суспільству сторону.

Все ці складні й різноманітніші вимоги до джерел демографічної інформації, зумовлюють необхідності існування системи взаємодоповнюючих методів збору демографічної інформації. Кожен із таких методів має чесноти та вади, вони взаємно доповнюють одне одного й власне представляють єдину інформаційну систему.

В зараз у Росії використовується три основних джерела даних про демографічних процесах: переписом населення, поточний облік (в загсах і сільрадах) демографічних явищ, вибіркові обследования.

Исторически першим джерелом даних населення були перепису, наукові принципи проведення яких були вперше сформульовані відомим російським географом і статистиком П. П. Семеновым-Тяншанским.

Текущий облік дозволяє їм отримати інформацію про числі осіб, змінили місце проживання. При прописку чи виписці з місце проживання (поряд з іншими документами) кожна людина, який сягнув 16 років, заповнює так званий відривний талон, у якому адресної друку вказується рік народження (тобто. по суті вік), підлогу, національність і важливе місце прибуття (вибуття) людини, а як і мета поїздок. У цей самий відривний талон вписуються і до 16 років. Підсумовуючи загальна кількість відривних талонів (з урахуванням записаних у яких дітей), можна підрахувати число прибулих (вибулих) на той чи іншого населений пункт покупців, безліч одержати деякі інші додаткові інформацію про мігрантах, які у відривних талонах.

Мы розглянули відомі методи демографічного аналізу, у узагальненому вигляді. Описані способи далеко ще не вичерпують весь його арсенал, що у ряді випадків демографи використав аналізі динаміки народонаселення графічні методи, прийоми, розроблені у сучасній соціології і статистиці, різні математичні моделі, зокрема такі перспективні, як имитационные экономико-демографические моделі. Проте застосування всіх різноманітних аналітичних інструментів має виходити із кількох основних принципов.

При аналізі процесів відтворення населення пам’ятаймо у тому, що у першу чергу соціально-економічні чинники, специфічно які у кожної країни, визначають формування тієї чи іншої типу відтворення населення. Слід враховувати методичні можливості використовуваних показників, пам’ятати, що лише комплексне застосування різних прийомів демографічного аналізу може дати досить точну картину що відбуваються процессов.

Демографическое прогнозирование

Демографические прогнози є важливим елементом комплексного довгострокового соціально-економічного планування. Практично дуже важко знайти якусь область економіки та соціального життя, у якому при довгостроковому плануванні не використовувалися дані демографічних прогнозов.

Демографические прогнози мають, що інколи кажуть, активний характер. Вони дозволяють непросто обмежитися визначенням майбутніх характеристик населення. Порівнюючи отримані внаслідок перспективних числень розміру й ті параметри демографічних процесів, наприклад, чисельності та возрастно-полового складу населення тому чи іншому регіоні, які бажано з соціально-економічних позицій для суспільства на перспективі, можна виявити ступінь розбіжності бажаних і потенційно можливих характеристик демографічних процесів. Якщо такі розбіжності великі, то товариство може зажадати вжити заходів у ліквідації чи зменшення можливих диспропорцій цих процесів. Отже, демографічні прогнози є важливим елементом під управлінням громадськими процесами. Вони дозволяють з урахуванням знання перспектив його розвитку цілеспрямовано впливати в розвитку соціально-економічних явищ, коригувати в необхідну країни сторону.

История розвитку демографічного прогнозирования

История розвитку демографічного прогнозування багато в чому визначалася вимогами практики, потребами урядів, різних органів в даних населення, розумінням ролі демографічного чинника у розвитку суспільства, станом наукових досліджень економічній галузі, статистики, математики.

Первоначальные спроби визначення «демографічного майбутнього », найчастіше зводилися до визначення з перспективи загальній чисельності населення за умов, коли темпи зміни чисельності, та її віково-статева структура був у середньому протягом тривалого, практично незмінними. Нагадаємо, що у багатьох країнах Західної Європи, у разі на початок ХІХ століття, типовою була висока народжуваність й дитяча смертність, та порівняно стабільна віково-статева структура населения.

Демографические прогнози обчислюються у багатьох країн світу. Їх систематично публікують ООН (1).

Основной причиною такої прискорення темпи зростання населення землі стало явище, яке здобуло скоріш образне, ніж точне, назва — «демографічний вибух ». Суть її у швидкому збільшенні в історично короткий період темпи зростання населення країн, звільнених від колоніальної залежності в 50−60-ті роки нашого століття. Таке підвищення зростання населення сталося за рахунок швидкого зниження смертності за збереження високої рождаемости.

Поскольку такий прискорюваний зростання населення зумовлює поява додаткових негараздів розвитку економіки ряду розвинених країн, зростанні рівень життя, то з’явилися численні рішення соціально-економічні проблеми у що розвиваються самим лише «демографічним шляхом », тобто з допомогою зниження рівня народжуваності. Але Росії це належить, позаяк у нашій країні негативний природний приріст населення, і тому демографічна політика з нашого країні повинно бути в такий спосіб, щоб підвищувати народжуваність і знижувати темпи зростання смертности.

Выводы

И у висновку хотілося сказати, що у короткій перспективі, тобто кінця ХХ століття, триватиме активний процес зниження інтенсивності народжуваності у регіонах країни. Надалі ускоряющимися темпами буде спостерігатися процес зниження інтенсивності народжуваності, особливо у сільському населенні. Тут, цілком імовірно, станеться перехід від багатодітної до среднедетной, та і малодетной сім'ї. У умовах важливо активізувати демографічну політику про те, аби запобігти переходу більшості населення до малодетной семье.

Тендеции захворюваності та смертності багато в чому залежати від успіхів розвитку науки та ефективності функціонування органів охорони здоров’я. Можна припустити, як і у цій сфері збережеться прогресивна тенденція до їх зниження тривалості життя з допомогою можливого подальшого збільшення дитячої смертності, смертності від різних хвороб, травматизму, нещасних випадків побуті, і на виробництві що в осіб середніх возрастов.

В перспективі зростатимуть територіальна рухливість населення, особливо у східні райони країни. У той самий час у районах з низькому рівні народжуваності інтенсивність переміщення населення за напрямку село-город може знизитися, тим більше потенційні резерви мирантов у тих районах незначительны.

В цілому демографічна ситуація в країні достатня кількість разнообразна.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.