Газета

Газета

Газета, друковане періодичне видання, у якому публікуються новини про самих різноманітних подіях поточної життя. Такі організації, як профспілки, релігійні об'єднання, корпорації чи клуби, може мати власні газети, проте це термін зазвичай застосовується до щоденним чи щотижневим виданням, що публікують новини для широкої населення певному географічному регіоні. Репортери масових газет збирають і викладають новини. Фотографи готують фотознімки, супроводжують статті, а художники створюють малюнки, графіки і діаграми. Редактори дають репортерам завдання, перевіряють їх статті, придумують їм заголовки, розміщують ці статті у газеті і виробляють її загальний макет, тобто. розташування з кожної сторінці текстів, фотографій і малюнків. Головний редактор чи виконавчий редактор, зазвичай, здійснюють загальне керівництво штатом співробітників газети. Власник і видавець газети має всю повноту влади над організацією бізнесу і редакційної діяльністю видання.

Массовые газети грають помітну роль комерційному життю країни завдяки опублікованій у яких рекламі, вони постачають читачів інформацією практичного властивості, наприклад, програмами телепередач, прогнозом погоди, даними про стан ринку, газети і законним способом розваги — у яких публікуються короткі розповіді, комікси і кросворди. Разом про те, головне призначення масової газети — а у суспільстві її найважливіша функція — забезпечення громадян інформацією щодо діяльності уряду та подіях політичного життя країни.

Первый конгрес США вважав безперешкодне здійснення цього функції таким істотним, що законодавці закріпили свободу друку, у Першу Поправку до Конституції США, ратифікованою в 1791. Ця поправка, разом з іншими гарантіями прав вільного висловлювання, забороняє Конгресу не прийматиме законів, обмежують свободу друку. У 1787 Т. Джефферсон, автор Декларації незалежності, писав: «коли би мені потрібно було вирішувати, потрібно нам мати уряд без газет чи газети без уряду, б, і мить не завагавшись, віддав перевагу останнє».

Очерк історії

Предыстория

Люди обмінювалися новинами набагато раніше виникнення писемності. Вони поширювали новини усно — на перехрестях, біля вогнищ, на базарних площах. Гінці поверталися з поля боїв з повідомленнями про перемогу чи поразку. Глашатаї ходили селами, проголошуючи про народженнях, смертях, бракосочетаниях і розлученнях. Розповіді усілякі дива поширювалися в дописьменных суспільствах, як висловився один антрополога, як «пожежа лісом».

В в Давньому Римі існувала дуже розгалужена система оприлюднення новин в т.зв. acta — рукописних аркушах новин, які щодня вивішувалися на Форумі з 59 до н.е. до 222 н.е., у яких повідомлялося про події політичного життя, судових позовах, скандалах, військових кампаніях і стратах. У Давньому Китаї також існували випущені правителями аркуші новин, які називалися «дзыбао», спочатку, за доби династії Хань (206 е. — 220 н.е.), їх поширювали серед державних чиновників, а епоху династії Тан (618−906) вони вже виходили в друкованому вигляді.

Вскоре після винаходи Йоганном Гуттенбергом у середині 15 в. друкованого преса, де застосовувався набір з форм з рухливих літер, новини у Європі стали поширюватися з допомогою друкарської машини. Серед перших прикладів друкованої зведення новин була італійська звіт про турнірі, надрукований прибл. 1470. Лист Христофора Колумба з повідомленням про його географічних відкриттях було видруковано на верстаті і поширювалося в Барселоні напередодні повернення Колумба у квітні 1493. У 16 і 17 ст. у Європі у розвинених європейських колоніях Нового Світу мали ходіння тисячі віддрукованих збірок новин — невеликих брошур, інформують про те чи інші події, і навіть баллад-новостей — віршованих зведень поточних подій, зазвичай друкувалися з одного боку паперового аркуша. У 1541 в Мексиці з’явився перший надрукований Америці листок новин з повідомленням про землетрус в Гватемалі.

При всім різноманітті порушених тим, і перші збірники новин, і баллады-листовки можна назвати газетами, оскільки вони були однократными публікаціями, стосувалися лише одну події, та його поява було жорстко прив’язана до події, про яку вони повідомляли.

Первые газеты

Современная газета — це європейське винахід. Вона нічим чи вводити майже нічим зобов’язана ні римським acta, яких до нас потребу не дійшло жодного примірника, уникнути ні першим експериментальним зведеннями новин, який з’явився Китаї. (Лише 19 в. Китай познайомився з сучасними газетами, завезеними туди місіонерами і іноземцями.).

Старейший прямий предок сучасної газети — це, очевидно, рукописні аркуші новин, які отримали широке ходіння у Венеції в 16 в. Венеція, як і решта міст, котрі зіграли істотну роль історії становлення газети, була центром світової торгівлі, тож і інформації. Венеціанські аркуші новин, відомі під назвами «авизи» (avizi) чи «газетте» (gazette), повідомляли про війнах і політичною життя жінок у Італії та Європі. Починаючи з 1566 вони щотижня, і пояснюються деякі їх випуски потрапляли навіть у Лондон. Використовуваний у яких журналістський прийом — коротка зведення новин, переданих з якогось міста, поміщалася під грифом цього міста Київ і супроводжувалася датою їх відправки — згодом почали застосовувати практично переважають у всіх ранніх друкованих газетах.

Две найстаріші з дійшли до нас європейських газет щотижня виходили у Німеччині 1609: одну — «Аллер фурнеммен» («Aller Furnemmen») — видавав Страсбург Йоганн Каролус, іншу — «Авізо релацион одер цайтунг» («Aviso Relation oder Zeitung») — видавав Лукас Шульте, мабуть, в Вольфенбюттеле. (Щоб убезпечити себе від гоніння з боку уряду, видавці обох газет навіть не вказали місця їх видання.) Друкована газета швидко поширилася в Європі. Друковані тижневики з’явилися торік у Базелі (1610), у Франкфурті і Відні (1615), в Гамбурзі (1616), Берліні (1617) і Амстердамі (1618). Якийсь англійський чиновник на той час ремствував, що країні «нарікають у міністерствах закордонних державах» за відсутність публікацій з «щотижневим викладом подій». Перша друкована газета в Англії з’явилася 1621. Франція отримала власну газету, в 1631. Втім, друкарі Амстердама, був початку 17 в. центром світової торгівлі і політичною й релігійної терпимості, вже у 1620 експортували щотижневі газети французькою й англійською мовами мовами. Перша щотижнева газета Італії стала друкуватися по крайнього заходу з 1639, хто в Іспанії - пізніше 1641.

Старейшая дошедшая до нас англомовна газета друкувалася в Амстердамі в 1620 Пітером ван де Кеере, голландським печатником-гравером, кілька років прожили у Лондоні. У першої рядку цієї першої газети англійською фігурувало не назва (на той час газети який завжди мали постійні назви), а вибачення: «Нові дані з Італії ще надійшли». Завершувалася газета помилкою в написанні дати виходу друком. Якими манівцями приходили новини у цю газету, можна проілюструвати наступній заміткою: «З Кьольна 24 листопада. Листи з Нюрнберга від 20-го справжнього місяці повідомляють, що з кордонів Богемії надійшло повідомлення про великої в битві під Прагою». Усі звістки треба було перекласти англійський, надрукувати у друкарні й доставити до Лондона. Проте він менш це був найефективніша форма доставки англійцям друкованих новин.

Издателям перших тижневиків доводилося чимало потрудитися у пошуках свіжих новин, щоб щотижня заповнювати сторінки своїх видань. Багато, особливо у Англії, було неможливо витримати цей жорсткий графік, та його газети виходили з запізненням. Треба було докласти масу зусиль, щоб, як одне із перших видавців, «не розчарувати читачів, очікують щотижневих новин». Темп повідомлень про події невдовзі приладився під цю тижневе розклад — точно як і, опісля він подладится під щоденний графік, а останні десятиліття — під формат повсякчасних радіоі теленовин. Перша газета, печатавшаяся в Англії, вийшла 24 вересня 1621 під характерно довгим назвою: «Куранти, чи щотижневі новини з Італії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Богемії, Німеччині й Нідерландів» («Corante, or weekely newes from Italy, Germany, Hungary, Poland, Bohemia, France, and the Low Countreys»). Її видавець сховався під ініціалами N.B., нещастя історії англійської журналістики, в Лондоні той час було дві діяльних друкаря з цими ініціалами — Натаниель Баттер і Ніколас Бурн. Обидва можуть на славу видавця першою у Англії газети. У Парижі Теофраст Ренодо в 1631 почав видавати «Газетт де Франс» («Gazette de France»). Це був дуже серйозне, хоч і обережне видання, яке проіснувало в незмінному вигляді до Французької революції 1789.

Первые газети (саме слово було вжито в 1670 в Англії) зазвичай друкувалися у одному з двох форматів: у стилі голландських газет, чи «курантів», де повідомлення про різноманітні подіях щільно групувалися двома, рідше чотирьох шпальтах, чи стилі ранніх німецьких еженедельников-брошюр, де повідомлення розтягувалися на вісім, або навіть двадцять чотири сторінки. Різні англійські видавці, включаючи Баттера і Бурна, які й конкурували, але то й співпрацювали у солідному виданні перших англійських газет, спочатку схилялися до голландському формату, але у 1622 перейшли на німецький. У перших газетах повідомлення публікувалися приблизно тієї ж формі, якою вони потрапили до рук видавця. Новини про боях Тридцятилітньої війни, яка на той час гриміла на континенті, з’являлися у рубриках «Відень», «Франкфурт», «Прага» чи іншого міста, де дане звістка могло з’явитися у вигляді приватного листа або газетної статті, які у своє чергу потрапляли в англійську друкарню. У одному й тому ж газеті могло поміщатися під однієї датою звістка про облозі такого-то міста, а поруч під інший датою — звістку про його падінні. Тодішня журналістика орієнтувалася скоріш на запити друкарів, ніж читачів. Один із перших спроб змінити систему — редагувати вступники повідомлення й надавати їм удобочитаемую форму — було зроблено Лондоні. Першого газетного редактора звали, очевидно, Томас Гейнсфорд, і він, мабуть з 1622 співпрацював у кількох англійських газетах.

Свобода печати

Первые газети публікували новини з Європи, котрий іноді з Америки та Азії. Але, за дуже рідкісним винятком (це стосується переважно до голландським газетам), вони будь-коли повідомляли новин із багатьох країн, де друкувалися. Друкарні жорстко контролювалися, у багатьох країнах вимагалося отримати державну ліцензію, їх могли просто прикрити за публікацію, неугодну владі. Європейські правителі дозволяли видання газет, поки ці газети не зверталися до обговорення місцевих чи загальнодержавних труднощів і подій.

Впервые ситуація різко змінилася кілька років до англійської громадянську війну. Щойно парламент під керівництвом Олівера Кромвеля вступив у боротьбу з королем Карлом I, національні новини несподівано придбали особливої значимості, й газети, здобули свободу через ослаблення королівської влади, почали обговорювати поточні справи країни. Першої англійської газетою, яка насмілилася оприлюднити національні новини, був скромний тижневик «Повідомлення про засіданнях парламенту» («The Heads of Severall Proceedings In This Present Parliament»), який почав виходити у листопаді 1641. Невдовзі в нього з’явилися конкуренти. «І ось у силу мінливості і мінливостей сьогодення, — писав якийсь редактор тих часів, — ми готуємося вже ні за чим іншому не хотілося б тлумачити, інакше як про справи англійських». Ідеал свободу преси красномовно сформулював Дж. Мильтон в Ареопагитике (1644), де, щоправда, йшлося переважно про книжки, а огидні щотижневі газетки лишилися поза увагою. Проте саме ця газетки, які першими уникли державного нагляду, виявилися піонерами вільної преси. Поруч із освітленням політичних новин англійські газети 1640-х років, зазначає історик Дж. Фрэнк, у світі використовують заголовки, друкувати оголошення, ілюструвати статті гравюрами і навіть наймати женщин-«разведчиц» для збору новин, а хлопчиків і вісім дівчат — на продаж газет тут. Вони першими вступив у конкуренцію з брошурами і листовками-балладами у веденні сенсаційних подій. У 1649 ці газетки вже могли повідомити подію безперечно загальнонаціонального значення: «Сьогодні на площі перед палацом Уайтхолл був обезголовлене король».

После страти Карла I Кромвель зміцнив своєю владою і піддав пресу жорстоким гонінням, дозволивши виходити лише жменьці офіціозних газет. У результаті «славної революції» 1688 англійська преса знову отримала свободу. Закон про ліцензіях втратив чинність в 1695, й у Англії, а згодом і в американських колоніях поступово вкоренилося розуміння те, що преса повинен мати право критикувати уряд.

Став більш надійним джерелом інформації, газети почали важливої ролі у Раді національної торгівлі завдяки публікаціям у яких реклами, прейскурантів і результатів торгів. Німецька газета Лукаса Шульте з 1625 стала виходити двічі на тиждень. Найстаршу у світі щоденна газета «Айнкомменде цайтунг» («Einkommende Zeitung») початку виходити у Лейпцизі в 1650. Першої успішної британської щоденної газетою стала «Дейлі курант» («Daily Courant»), що з’явилася Лондоні 1702. З іншого боку, великі очеркисты епохи — Джозеф Аддисон, Річард Стіл, Даніель Дефо і Джонатан Свіфт — почали видавати газети, зі своїми коментарями щодо поточної громадської і політичної життя Лондона.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.