О проблемах середньої освіти на нашій країні

О проблемах середньої освіти на нашій країні

Шафаревич І. Р.

В процесі підготовки цієї доповіді і серце моє ставлення до цієї теми, і сам високий вміст доповіді сильно змінилося. Я, справді, більшу частину життя пов’язаний котрі чи інакше з середньої школою, навіть якщо виключити ті частини, коли сама був школярем. Більшість я викладав у університетах, була майже споживач те, що давала школа, тобто відчував, як працювала. І спочатку я думав щось розповісти про співвідношенні духовного і матеріального в освіті, про сучасних орієнтаціях математично-природничої грамотності. А потім, коли почав оперувати фактами, що мені відомі, і дивитися те, що мені доступно, згадувати, те в мене таке таке враження, і школою, шкільним освітою стоять суто конкретні, які життєво важливих проблем. Зараз реально склалася загроза руйнації системи передачі сформованій культури, причому руйнації вже необоротного певний період. Наведу потішний приклад, що маю в виду.

Скажем, у боротьбі ідей великій ролі відігравало уявлення у тому, що людина — піщинка, що у величезної землі, яка вулицю значно більше, ніж на початку собі викликали, він один з дрібних створінь. Потім, уявлення у тому, що у космосі Земля сама є піщиною. Це відігравало роль аргументації противників християнства ще у II столітті нашої ери. Дуже інтелігентний тодішній противник християнства Уельс написав зване «Істинне Слово», коли він каже християнам, що й вчення смішно, нагадує йому квакання жаб у маленькому болоті, хто вважає, що вони — жаби — своїми гріхами сприяли загибелі світу, але Господь возлюбил їх і надіслав, аби врятувати в той інший світ Сина єдиного і так далее.

Эта ж конференція іншою рівні всі час повторювалася, починаючи з Джордано Бруно у час, з принципу геліоцентричної системи, безлічі галактик й дуже далі. Це — тема, які цілком можна обговорювати, обговорення якої є продуктивним і це відкриває людині шлях до вільної духовному розвитку і зняттю суперечливих сумнівів, які в нього виникали. Та цього може бути спільну мову. Треба лише спілкуватися з людьми, котрі знають величині Землі, про будову галактик, про безліч інших галактик тощо. Та якщо ми матимемо справу з поколінням людей, які зациклені лише з екрані комп’ютера та вміють лише оперувати программами, с ними обговорювати то нічого. Отже, є те, що у такому проблемі, як культура, втрачається можливість діалогу, стався розрив, у якому неможливо як протистояння та наявність різних точок зору, а й якесь обговорення. Це і є, на мою думку, найжахливішої перспективою, що цілком реальна. І першорядної важливості зараз — це збереження основних культурних уявлень, вироблених упродовж століть, як і нашої країни, і у світової. І можлива вона, звісно, лише з базі якогось стрижня, який єдиний, у якому все грунтується, може бути аморфный.

Таким стрижнем нам є російська культурна традиція, православна всім — віруючих, і невіруючих і навіть людини, атеїстичних поглядів, антирелігійного. Однак традиція ця створена його православними предками. І ось вони ж в нинішньої школі піддаються систематичного тиску і руйнації. Це, як здається, є дуже конкретної і безпосередньої, видимої небезпекою, такий, що вона є першочерговим і інші проблеми отодвигает.

Например, центральна цінність у російській світської культурі це російська література. У російську культуру література, як б центрична. І вона розмивається і довільно перекроюється у нових підручниках нічого й нових програмах. Стиль підручників, з одного боку, на кшталт виховання дуже багатогранної особистості (всього потроху), але такі малі, що з школяра у голові, зрештою, просто щось залишається. З’являється безліч письменників таких, від яких першорядної письменника взагалі чутно (наприклад, Юрій Ошла та інші). На той час кількість годин російською мовою і літературу рік у рік катастрофічно скорочується. З програми випали «Євґєній Онєґін», «Герой сьогодення», «Мертві душі», Жуковський, Гончаров, Некрасов. Понад те, в підручниках, із якими ви можете познайомитися, є певні уривки російської вітчизняної літератури, які у моє час були нам недоступні. Але трактуються вони у вищого рівня усунуто і часто вороже. У підручнику літератури, є, наприклад, «Слово Данила Заточувальника» і наводиться знаменитий класичний уривок із листа нього… І відразу коментується, що психологія автора, сутнісно нахабного жебрака, натомість, щоб дати можна осягнути глибочінь християнського призову до милосердию.

Все час виникає план скасування російської. Потрібно спростити граматику, писати, як чується. Ці вправи почалися зі сімнадцятого року, з лютневої революції. Правопис залежало навіть від цього, як Сталин.

Рассматривается план скасування сочинений.

Вторым центральним прикладом є історія. Національна історія мусить бути, і є скрізь якимось стрижнем, у якому дитина формує у собі уявлення про історичному процесі голосування та у якому потім формується уявлення про всесвітньому історичному процесі. У першому підручнику написано, навпаки, з тенденцією національний елемент з історії витіснити і скомпрометувати. Наприклад, що Курдський був людиною мужній і Грозному лист, що було більше схоже обвинувальний акт. То що за ознака мужності? У другому підручнику говориться про Єрмакові, про жорсткому підкорювачі сибірських народів. Постійно йде апеляція до вільної мисленню, тобто не слідувати підручника, а самому мислити. У підручнику сучасної історії говориться, що Радянський Союз перед, підписавши договір з Німеччиною, став палієм війни, вживається термін «східний фронт» (хоча в нас якого було, був західний фронт). У цих книгах вказується, що удостоєні гранта Сороса. Вони і написані тим, хто їх заказывал.

Есть і актори гарні підручники, з потребами національної погляду розумні, по-моєму, зважені. Але це підручники дорогі. А підручники фонду Сороса безплатно розсилаються з библиотеки.

Можно подумати, що це лише гуманітарної освіти. Далеко немає. Планувалося виняток геометрії з викладання. Геометрія посідає своє особливе місце у математиці. Система її побудови збереглася з часів Стародавню Грецію, хоча треба було багато спрощень. Міністр освіти Філіппов у відповідь лист математичного інституту запевнив, що винятки не станеться, і далі радитися. У одній гімназії, вважається передовий, скасовано викладання фізики, хімії і біології і замінено одним предметом «Природознавство», який викладає вчитель за освітою філософ. Зате є низка нових предметів, введеними чи передбачається запровадити. Усім відома програма статевого виховання і подробиці, яких волосся дибки стають. Там фактично все час говориться про сором, як негативному стані («помилковий сором»). Не є якесь хуліганство, цю руйнацію російської традиції. Немає ми все цієї псевдокультури любовної, яка була ніяких звань. Це характерний культурного елемента російської традиції, і цивілізації, причому як християнської, а й будь-якої релігійної традиції з нашого стране.

То, що відбувається, є елементом цивілізованого зламу. Причому нашої країни це починається, коли ніяких звань вже починають хапатися за голову і бити тревогу.

В нашій країні традиційно є престиж образования.

Для нашої школи що зараз відбувається, є драматичний етап, у якомусь сенсі, починаючи, мабуть, з кінця XIX століття, коли почався занепад вітчизняної вищої освіти. Важливо пам’ятати, що становище навряд чи безнадійне (ситуація з непоінформованістю курсу статевого освіти). Потрібно лише пам’ятати, що має бути боротьба не було за реформи, у освіті, а й за збереження і порятунок традиційного образования.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.