«Басни Лафонтена» у романі М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита»
Поэт Рюхин (гол. 6) «обігрів на своїх грудях змію» (Лафонтен, «Le villageois et le serpent»), а професор Кузьмін (гол. 18) бачить «чорного котенка-сироту» («Ви любите кота? Любіть: адже він сирота», — А. Ізмайлов. «Чорний кіт», 1824). У байці І. Крилова «Щука і Кот» «справа майстра боїться», яке ж «Демьянова вуха» стилізована в «грибоедовском» розмові літераторів Амвросія і Фоки (гол. 5). В «Сні… Читати ще >
«Басни Лафонтена» у романі М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
«Басни Лафонтена» у романі М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита»
А.П. Грачов.
«Кот» за гороскопом, М. Булгаков, мабуть, свідомо декорував свій роман алюзіями на байку Лафонтена «Кішка, перетворена в жінку»: «Жени природу через двері - вона влетить у вікно!» (перекл. М. Карамзіна). Маргарита то «шкрябається тихо», то «метикує, які саме вікна квартири Латунського», щоб влетіти у яких. Мотив кошки-ведьмы, використаний М. Гоголем («Травнева ніч», 1831), був близьким й О. Дружинину («котячі манери» Полиньки Сакс (1847). «І хочу втручатися в підвал» (гол. 24), — заявляє Майстер.
Поэт Рюхин (гол. 6) «обігрів на своїх грудях змію» (Лафонтен, «Le villageois et le serpent»), а професор Кузьмін (гол. 18) бачить «чорного котенка-сироту» («Ви любите кота? Любіть: адже він сирота», — А. Ізмайлов. «Чорний кіт», 1824). У байці І. Крилова «Щука і Кот» «справа майстра боїться», яке ж «Демьянова вуха» стилізована в «грибоедовском» розмові літераторів Амвросія і Фоки (гол. 5).
Оппозиция голови і ніг (Берліоз), голови і нутрощів (буфетник Вар'єте), поруч із ключовим словом «члени МАССОЛИТа», може сприйматися як нагадування про лексиці А. Сумарокова у його перекладі байки Лафонтена «Les membres et l «estomac»:
Член члену у суспільстві помога…
Все члени ВРЮ і сама безмозгла Голова.
Покоятся в труні.
(«Голова і члени», 1762).
В «Сні Никанора Івановича» (гол. 15) звучить фраза артиста-следователя: «От на які байки Лафонтена доводиться мені вислуховувати». Адже підкинути можуть «дитини, анонімне лист, прокламацію, пекельну машину…», але з валюту. Аргументи на користь відмовитися від грошей нагадують байку И. Крылова «Скупий» (1825):
Пей, їж і веселися.
И витрачай їх без страху!
Именно наявність басенных джерел пояснює неточне виклад конферансьє «Скупого лицаря»: барон нібито помер «від удару своєму скрині з валютою і каменями». У І. Крилова:
Скупой з ключем в руці.
От голоду издох на скрині ;
И все червінці цілі.
Идиллико-апокалипсическая «казка» Лафонтена «Филемон і Бавкида» у перекладі І. Дмитрієва (1805), по нашої думки, вплинула зображення долі Майстра й Маргарити (Юпітер — Воланд):
«Чета! йди по мене», — сказав батько долі. ;
Сейчас здійсниться суд: там твою.
Весь гніву мого фіал я пролию…
Смерть відразу — благо для героїв М. Булгакова. У І. Дмитрієва:
О, якби тим більше і геній смерті нас.
Коснулся обох і той ж годину.
Повесть Лафонтена «Любов Психеи і Купідона» пронизує булгаковський роман: у ньому є і своя прогулянка літераторів в Версалі (алеями Патріарших ставків), й назва світла, і імли, і пригоди жінки в позамежному світі, і навіть неповторний захід наприкінці. У Лафонтена Акант (Расін) пропонує друзям помилуватися засыпающей природою: «Аканту дозволили неквапом насолодитися останніми красотами дня». У М. Булгакова: «Група вершників чекала майстра мовчки» (гол. 31). Зіставлення цих двох шедеврів — тема особливої роботи й тому, що виникає запитання про «Душеньці» (1783) І. Богдановича. Так, поза Маргарити на вікні (гол. 20), коли він «зробила задумане та віршоване обличчя», дратуючи «кабана», пародіює не Лафонтена, а испытавшего його безсумнівну вплив Л. Толстого («Війна і світ», т. 2, год. 3, гол. III): «Душенька, голубонька, піди сюди. Ну, бачиш?».
«Цепочка» людей, охоплених сміхом чи скорботою, яку, перефразовуючи Платона, кажуть герої Лафонтена, з’являється в А. Чехова («Студент», 1894): «І здавалося, що щойно бачив обидва кінці цьому ланцюзі: торкнувся одного кінця, як здригнувся інший». У «Майстрі і Маргариті», завдяки вигукам Никанора Івановича («знавця» байок), «тривога передалася в 120-ту кімнату, де хворий прокинувся і почав шукати свою голову, й у 118-ту, де занепокоївся невідомий майстер й у тузі заламав руки, коли бачиш місяць… З 118-й кімнати тривога балконом перелетіла до Івана, і він прокинувся і заплакав» (гол. 15).
Очевидно, що «байки Лафонтена» стали одній з сполучних ниток, що об'єднала російську класику зі світовою, зазначила шлях у лабіринтах интертекста.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.