АПК Україна

На етапі економіка України, включаючи агропромисловий комплекс, перебуває у стані глибокої кризи. Негативно вплинуло мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що накопичилися у народному господарстві впродовж кількох десятиліть, котрі й провели до гострого дефіциту товарів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза посилюється розбалансованістю фінансово-кредитної системи, невідповідністю сформованих управлінських структур потребам економічного развития.

За умов надзвичайно високої монополізації економіки галузі переробної промисловості АПК були дуже чуйними до різких змін соціально-економічну ситуацію України та в СНГ.

Економічна криза багатосторонньо впливає розвиток інвестиційного процесу в всім АПК. З одного боку, необхідність здійснення структурної перебудови потребує великих капітальних капіталовкладень у такі ключові виробництва, як машинобудування для переробних галузей АПК, випуск тароупаковочных засобів і матеріалів, включаючи необхідне устаткування, біотехнології в агропромисловому виробництві. Економічний підйом цих господарських ділянок привела б до значної позитивної ланцюгову реакцію в усьому агропромисловий комплекс. Але вітчизняна промисловість може забезпечити належного рівня розвитку відзначених галузей тільки завдяки традиційному власних ресурсів. Багато коштів виробництва взагалі випускається України. Наприклад, нове обладнання на переробку молока роблять лише у країнах і з декількома великими корпораціями. Тому проблема імпорту товарів виробничого призначення також іноземних інвестицій у розвиток АПК є надзвичайно актуальною для економіки Украины.

Згідно із Законом України «Про іноземних інвестицій », до іноземних інвестицій можна адресувати види цінностей, вкладених безпосередньо іноземними інвесторами… в об'єкти підприємницької інші види діяльності, зі з метою отримання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту ". До інвестиціям ставляться валюта, зокрема іноземна, валютні цінності, рухоме і нерухомого майна, акції, облігації та інші цінних паперів, будь-які права інтелектуальної власності, мають вартість, торгові знаки, ноу-хау, права за проведення господарську діяльність, платні, решта видів інвестицій, які заборонені законами.

Украины.

Слід зазначити, що потреба АПК України у відзначених видах інвестицій неоднакова. Найбільшу цінність мають нові технологіії устаткування; ноу-хау, вільно конвертована іноземна валюта. З іншого боку, можливості вкладення тих чи інших видів інвестицій часто різні в різних іноземних інвесторів у залежність від країни походження. Тому проблему залучення іноземних капіталів в АПК України доцільно розглядати диференційовано по інвесторам з розвинутих країн, із багатьох країн біля колишнього СРСР, з деяких інших стран.

Саме підприємці в розвинених країнах Європи і Америки володіють найбільш вартісні дня АПК України зазначеними вище видами потенційних інвестицій. У той самий короткий час вони потребують і щодо вищих гарантій для вкладення своїх капіталів). Що ж до залучення інвестицій державами біля колишнього СРСР, то, визнаючи їх нагальну потребу, слід відзначити й певну специфіку, зумовлену неоднаковим рівнем розвитку ринкових взаємин у капіталістичних країн і держав біля колишнього СССР.

У процесі інвестування капіталу кожна гілка причетних до себе сторін має пріоритети. Так було в результаті залучення іноземних інвестицій у переробну промисловість АПК України було б бажано досягти: 1. впровадження передових технологій, які б сприяли досягненню високою і стійкою конкурентоспроможності продукції АПК на й світовому ринках; 1. створення великої кількості нових, технологічно досконаліших робочих місць, особливо у галузях АПК, де проводять засоби виробництва як на сільського господарства й переробляє промисловості; 1. рішення інших проблем, як-от досягнення збалансованості державного бюджету, задоволення платоспроможного попиту, вирішення соціальних, екологічних труднощів і т.д.

У той самий час із доповіді Міністерства торгівлі США слід, що основним перепонам по дорозі американських інвестицій у країнах біля колишнього СРСР относятся:

нестабільність і жахаюча невизначеність законодавчих актів, різкі і непередбачені зміни у податкову політику; невизначеність у питаннях власності, особливо у природні ресурси; неконвертованість внутрішньої валюти; гострий дефіцит комерційної, юридичної й ринкової інформації та деякі інші проблемы.

Звісно, на потенційних іноземних інвесторів поруч із зазначеними вище лимитирующими чинниками діють певні ринкові сили, принуждающие їх для пошуку нових сфер вкладення своїх капіталів. До основним таких причин ставляться: висока конкуренція цього разу вже освоєних ринках чи пошук в в довгостроковій перспективі нових ринків; потреба у нових джерелах прибутку, обумовлена складним фінансово-економічним становищем фірми чи загальної стратегією його розвитку; деяких інших чинники. Як свідчать, наприклад, результати опитування, проведеного вченими університету міста Падерборн.

(ФРН) в 1114 німецьких фірмах, підприємці найбільш зацікавлені у освоєнні нових та збільшення обсягів продажу колишніх соціалістичних країнах. У той самий час порівняно низька вартість робочої сили в займала шосте місце серед чинників, що спонукають зарубіжних власників до вкладенню капіталів, податкові пільги — восьме, а сприяння рекламну діяльність — лише семнадцатое.

Пріоритетні мети потенційних іноземних інвесторів потрібно враховувати органам державного устрою і господарського управління, українським підприємцям. З огляду на низький рівень ринкової культури вітчизняних підприємців, їх недостатню інформованість про ситуацію на світові ринки товарів, робочої сили в, від грошей і капіталів, органи управління на етапі повинні його взяти він левову пайку наявних функцій інформаційного забезпечення, організаційної і підвищення правової підтримки українських виробників. Відсутність таких дій неодмінно призведе до значних збитків вітчизняних підприємців, зменшить надходження коштів, включаючи іноземної валюти, до державного бюджет.

Тому на згадуваній рівні для АПК України мають бути чітко визначено пріоритетні галузі, виробництва, набагато першу чергу, повинні залучатися іноземні інвестиції. Однією з провідних критеріїв доцільності такого вибору мусить бути можливість досягти ланцюгову реакцію господарської активності та зростання в усьому агропромисловий комплекс як наслідок первинної ін'єкції капіталів. У зв’язку з цим, враховуючи вітчизняні потреби, і навіть світовий досвід, особливо досвід країн Східної Європи, для условий.

України можна запропонувати такі пріоритетні сферы-адресаты для іноземних інвестицій з метою забезпечення динамічного розвитку переробних галузей АПК:

производство технологічного устаткування цукрової, масложировий, хлебо-пекарной, борошномельно-круп'яної, м’ясо-молочної промисловості, тароупаковочного господарства, для випуску дитячого харчування; виробництво тари і упаковки; біотехнології в галузях переробної промисловості АПК; створення об'єктів соціальної инфраструктуры.

Про доцільності відзначених пріоритетів свідчить хоча б той факт, что України від невчасного збирання і вивезення, поганого збереження і переробки цукрових буряків щорічно втрачається до 600—800 тыс.т. цукру. Аналогічні приклади можна було б призвести й на інших галузям і виробництвам. Звісно, перерахування пріоритетів має попередній характер. Залежно від нагромадження досвіду залучення іноземних інвестицій його доведеться корректировать.

Що ж до пільг в відзначених сферах, вони повинні надаватися тільки тоді ми, коли продукція за своїми техническим.

(технологічним) характеристикам не поступається найпоширенішої на ринках розвинутих країн. Доцільність таких дій обумовлена що й необхідністю стимулювання випуску конкурентоспроможної продукції, з якої вітчизняні виробники могли виходити поставляють на світовий рынок.

Світова практика показує, що освоєння фірмою іноземних ринків проходить три етапу: експорт, загальна підприємницька діяльність (ліцензування, спільне володіння підприємствами тощо.), пряме інвестування (створення виключно власних підприємств). Найбільш перевірено іноземними фірмами стосовно українського ринку нині перша стадія — експорт продукции.

У зародковому стані перебуває створення спільних предприятий.

Так, на початок 1993 р. у системі Міністерства сільського господарства та продовольства діяло 15 таких підприємств, які займалися виробництвом сільськогосподарської та продовольчої продукції, пакувальних матеріалів. Частка іноземних партнерів в статутний фонд, проіндексована відповідно до подорожчанням в 1993 г. основных і оборотних засобів, соціальній та перерахунку на рублі іноземної валюти за курсом Національного банку України, становило лише близько О, 5 млрд руб.

З іншого боку, кілька спільних підприємств займалися виробництвом промислові товари, котрі належать до до асортименту агропромислової продукції. Але його наявність таких об'єктів може позитивно проводити фінансове становище агропромислових підприємств, використання у них робочої сили в. Найбільші розміри статутного фонду спільних підприємств належали іноземним партерам із Австрії, Швеції та Італії. Ще не отримали належного розвитку іноземні інвестиції у виробництві коштів виробництва як на сільського господарства й переробляє промисловості АПК.

Що стосується створення підприємств, що цілком належали іноземним власникам, то дня цього ті винні мати дня своїх капіталів не лише сприятливу правову і економічне середу, а й бути добре інформованими про ринок, що вони захочуть освоїти. Тож за об'єктивним обставинам годі було очікувати створення більш-менш значного прошарку таких підприємств у АПК України раніше, як за чотири-п'ять лет.

З іншого боку, для економічного зростання АПК України було б, очевидно, более доцільним не створення на території України значної кількості підприємств, повністю що належать іноземним власникам, а імпорт з-за кордону ліцензій і «ноу-хау «на передову техніку й технологій і створення цій основі спільних підприємств. У цьому значної економічної то може дати уніфікація коштів виробництва щодо тих, що використовують у розвинених країн. Наприклад, у переробній промисловості АПК цей прийом дозволило б, за деякими оцінками, вдвічі скоротити капітальні вкладення порівняно з засобами виробництва, створеними за індивідуальними проектам.

залучення інвестицій, як свідчить світова практика, є способом стимулювання конкуренції на ринку. Наприклад, вже в етапі є умови до створення з допомогою іноземних інвестицій більш конкурентного середовища на спеціалізованому ринку обладнання для хлібопекарської промисловості. Тут є потенційна можливість залучення до Україну цілого ряду іноземних фірм. Певну зацікавленість у ринку проявляют, например, такі французькі фірми, як «АПВ Павае Эквипмент », «До. Ш. І Кросан Шов.

Интернасиональ ", «Ів Шарпентье Интернасиональ ». Можливо залучення і аналогічних німецький фірм, наприклад, «Гюнтер Хейм Геретебау Гмб «і др.

Для отримання вигод і прибутків від іноземних інвестицій українськими підприємцями, й державою цілому необхідно як ликвидироватьсуществующие України перепони, згаданих вище, а й прийняти у внимание, что процес інвестування на умовах ринкової економіки органічно пов’язане з всім комплексом маркетингу. Тож прийняття рішень стосовно імпорті товарів або створення підприємств із іноземним капіталом вирішити низка запитань, саме: де, України чи її межами, продаватиметься продукція, виготовлена завдяки імпорту чи підприємствах, із іноземним капіталом? Яка величина ймовірного платоспроможного попиту насіння соняшнику? Які чинники сприяють залученню іноземних інвестицій до України? Які шляху підвищення їх конкурентоздатності товарів, вироблених завдяки надходженню іноземних інвестицій? Які заходи необхідно зробити зі стимулювання ефективних українському суспільства іноземних инвестиций?

Взаємозв'язок відзначених проблем то, можливо проілюстрована у процесі аналізу техніко-економічних характеристик устаткування хлібопекарень, виробленого фірмою «АПВ Павае Эквипмент ». Розглянемо комплекти з максимальною потужністю -1, 2 і трьох т готової продукції за зміну (8 годин), мають велике поширення європейських странах.

З рівня споживання хлібобулочних виробів на Україні та за умови полуторасменной роботи, найменш потужного комплекту устаткування достатньо забезпечення потреб у хлібобулочних і борошняних кондитерських виробах близько 4−5 тис. чол., а комплекту устаткування 3 т — 12−15 тис. чол. соответственно.

Для визначення платоспроможного попиту необхідно враховувати те, що дрібні хлібопекарні здатні оперативніше реагувати на запити покупців, ніж великі підприємства, а й продукція вони щодо дорожче. Тому, за умови скорочення реальних доходів населення погіршується можливість збуту передусім малих підприємств, хоча у інших містах є досить численна прошарок споживачів, спроможних і готових платити вищу ціну за якісніший продукцію. Саме у цьому сегменті споживчого ринку продукція гнучких дрібних хлібопекарень найбільш конкурентоспроможна проти продукцією великих предприятий.

Позитивно впливає попит на хлібобулочні і печиво і традиція їхнього значного споживання раціоні населення Украины.

За умов обмеженості попиту виробники хлебопродукции можуть вибрати варіант максимальної завантаження потужностей з допомогою скорочення удельноговеса виробів дрібної фасування загалом ассортименте. Это дасть змогу зменшити витрати рахунок зменшення частки вартості обладнання, що припадає на 1 т готової продукции.

Аналогічних заходів широко застосовують у роботі підприємств різних галузей харчової промисловості. Наприклад, устаткування фірми «Тетра;

Пак Альфа Лавань ", що використовується дня розливу молока на предприятиях.

Києва лише у пакети обсягом 1 л, дозволяє расфасовыватьпродукцию в різноманітний набір дрібних упаковок від 355 до 750 мл. За умов підвищення цін це особливо важливо, оскільки це дозволяє раціональніше використовувати ресурсы.

Але повернімося до нашого прикладу з пекарським оборудованием.

Предварительныйанализ свідчить, що потенційний внутрішній платоспроможний попит населення, звісно, за умови правильної організації маркетингу, для забезпечення зусиль для крайнього заходу 30−40 дрібних хлібопекарень потужністю 1−3 т готової продукції за зміну. Але значні перепони для імпорту відповідного устаткування (саме імпорт товарів, як свідчить світова практика, переважно випереджає створення спільних підприємств) пов’язані з неконвертируемостью рубля.

Українські підприємства, як і державні органи, відчувають гострий брак вільно конвертованій валюти. Якщо ж купувати валюту за курсом Національного банку України, то вартість відзначеного імпортного хлебопекарского обладнання розрахунку тонну потужності десятки раз перевищуватиме вартість експлуатованого в Україні зараз, хоч останнє здебільше і більшої потужності. Тому реальні можливість купівлі устаткування дрібних хлібопекарень значно менше за тих, що може забезпечити потенційний внутрішній попит в.

Украине.

При такі умови вітчизняні покупців може виникнути бажання заощадити валютні ресурси з допомогою придбання лише часткового комплектаоборудования. Така можливість зовсім за технологічними нормам існує. До того ж величина економії з певних комплектів їх може становити 79,7 — 212,6 тис. франков.

Але використання скороченого комплекту Демшевського не дозволяє зменшити собівартість готової продукції частини амортизаційних відрахувань зі зростанням потужності такі як це дозволяє робити використання повного комплекту. Аналіз свідчить, що справжній рівень ціни обладнання розрахунку 1 т потужності зменшується вищими темпами під час використання повного комплекту, ніж скороченого. До того ж зменшення набору машин технологічної лінії потребуватиме більш як високі транспортні витрати робочої сипы, особливо зі зростанням виробничої потужності. Тож якщо за повної комплекті продуктивності праці робочого, працюючого на устаткуванні потужністю 3 т, втричі більше продуктивність праці працюючого на устаткуванні потужністю 1 т, то, при скороченому комплекті - лише вдвічі. Зі збільшенням потужності виробництва зменшується вартість устаткування, яку заміщає один робочий, у разі використання скороченого комплекту с.

42,5 до 8 тис. франків. Звісно, якщо перерахувати цю суму по валютному курсу Національного банку України на рублі і порівняти її із заробітної платою робочих хлібопекарської промисловості України, то виявиться, що на цей момент, по крайнього заходу, для комплекту потужністю одна, а можливо, й дві тонни, економічно вигідніше придбати скорочений варіант. Але із проведенням приватизації, яка істотно розширить сферу товарного обороту України, курси іноземних валют стосовно рубаю чи національної валюти безумовно знизяться, але це може звести нанівець відзначену вище економію. До того в умовах відкритої економіки об'єктивно відбуватиметься зближення рівнів оплати однакових видів праці. І це ставить під сумнів доцільність придбання скорочених комплектів хлібопекарського устаткування, маю на увазі довгострокову перспективу.

Взагалі, така невизначеність у економічні відносини у поєднанні із високим інфляцією негативно впливає будь-яку схильність підприємців до довгостроковим інвестиціям. Тому значно знизився рівень інфляції і послідовне проведення економічних реформ є чи не головним чинником залучення іноземних інвестицій у господарство України. Лише на самій основі можливо впровадження дійових заходів у сфері податкової, митної та кредитної политики.

Доцільним для економіки України сценарієм залучення іноземних інвестицій у АПК є поетапний перехід від імпорту невеликих партій технологічного устаткування чи інших товарів виробничого призначення за метою вивчення та освоєння ймовірного ринку збуту аж до створення спільних підприємств із їхніми наступної експансією до ринків поза межами України. Можливість такий варіант дій залежить від послідовності у проведенні радикальних економічних реформ. У цьому слід зазначити, що рішення щодо укладання контрактів враховували незалежні потім від держави господарючих суб'єктів, підприємці, які розпоряджатися власними чи позиковими ресурсами і відповідати за результати прийнятого рішення своїм майном. Державі має приділятися роль регулятора податкової, митної, а опосередковано — та кредитної політики. Лише на самій такій основі залучення іноземних інвестицій сприятиме підйому агропромислового комплексу, й економіки України у целом.

ВИКОРИСТОВУВАНА ЛИТЕРАТУРА.

1. Н. Герасимчук «Економічні і інституційні усливия інвестиційної діяльності.» «Економіка України», № 12, 1994 г.

1. А. Ситник, Л. Шараева, Ю. Данилов «Інвестиційні компанії.» «Российский.

Економічний Журнал", № 9, 1993 г.

1. А. Шуцкий «залучення іноземних инвестиций»,"Вопросы Экономики",.

№ 5,1994 г.

4.Д.Острава «Проблеми инвестирования»,"Российский Економічний Журнал", № 8, 1993 г.